Надазовський хруст графіту на зубах

В цих фільмах широкі плани тих місць в яких я став самим собою з видами на море, шлакову гору та завод (окрема вдячність за азовських мартинів і їх крити). Єдине що складно відтворити - запах Маріуполя. Але бачучи рідні місця, ніби відчуваєш його. Памʼятати запах Маріуполя

На минулому тижні мав трохи проводів для роздумів стосовно рідного міста. І результуюча думка така:
Моє серце залишилось похованим в Маріуполі. Це найбільш влучно описує ту пустку яку я відчуваю

Надазовський хруст графіту на зубах @yvasyl.bsky.social

На Книжковому Арсеналі можна подивитись ці три короткометражки про Маріуполь.
Були моменти, коли я відчув себе наче удома

1 day ago

Так і поняв

Ну ахуєть тепер

Ауч

Ніт)
Були свої

Сам на попередніх вихідних сидів на перилі в Х парку в бесідці

Так тут і так написано)

Поки їхав по кільцевій з Житомирської до Теремків, бачив 2 ДТП. Всі кудись поспішають.
В мене враження, що я чогось не знаю

Залежить від часового поясу)

Дмитро Чичера маріупольський громадський активіст і фотограф, який вважається зниклим безвісти
Його фото в коментарях

Травень

ельга дивиться в небо @elhashallwill.bsky.social

Травень в чотирьох фото

1 day ago

Поверніть райдугу дітям )

Пішов на 2 захід в Український дім

Все в ваших руках

Сам не сробиш собі репост, ніхто не зробить

На Книжковому Арсеналі можна подивитись ці три короткометражки про Маріуполь.
Були моменти, коли я відчув себе наче удома

Файно

😰

Козацьке коріння Маріуполя. Кальміуська паланка - стале селище українських козаків, військово-адміністративний центр однієї з територіальних округ, з яких складались належні Новій (останній) Запорозькій Січі землі – Вольності Війська Запорозького Низового або Запорожжя

Коли у вас різний настрій, а йти гуляти треба

У самурая нема цілі,
Є тільки шлях,
Від дому до роботи,
З понеділка по п'ятницю

Так

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
⬇️⬇️⬇️

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
⬇️⬇️⬇️

Або очі, або діти вас обманюють

Під сумнівом

Зрозуміти треба всім,
Що воювати будемо усі.
Тільки коли
І на якій війні

Я б сказав, що прийнятно мудро

Амінь

Бачу у вас філософський муд

Ви щотв банку робите?

Щось в цьому є

Пишіть!

Живіть поки живі

Про жіночу логіку хочаб говорять.
Про чоловічу взагалі нічого не відомо

🚨

Головне – бути

Ти знаєш, що ти — людина

І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.