Виховую коргі, ненавиджу русню
IT Recruiter, звертайтеся за консультацією🤓
Все, що відбувається в блускай - залишається в блускай✨
ладно
сьогодні буду передивлятися старі фотографії, ностальгувати та крінжувати
господи єсусє, мене хтось шукав на лінкедині з компанії, з якої я збігла на 2й тиждень роботи😬
працюйте в своєму пасивно-агресивному, токсичному болоті самі🤢
сьогодні трохи радію від того, що можу дихати носом більшу частину дня, не використовуючи краплі в ніс🥳
може за день - два одужаю повністю))
поки дочекалася зп, вже немає у наявності взуття мого розміру, яке хотіла😡
неймовірно набридла гризня та накидання один на одного в суспільстві
після першої вирваної 8ки було боляче відходити. дуже. і щока була як в хомʼяка. після іншої нічого не боліло, не набрякало, дуже позитивний досвід, навіть сік лів не довелося брати)
в 14 році жителі окупованих територій не змогли проголосувати і всім було ок, ніхто цим не переймався.
до сих пір памʼятаю як у нас в місті не відкрилися дільниці і взагалі було нуль зусиль повпливати на ситуацію.
тому нічому не здивуюся, не просто так арестович суєтиться)
вакансія в українській айті компанії.
оце звісно да, можливість брати лікарняні це щось унікальне, що треба виносити окремим пунктом🤡
можу зрозуміти коли вказують, що в компанії необмежена кількість сік лівів, але ось ця ✨можливість✨ це треш.
сук
застуда добралася і до мене
поки ігнорую і вважаю, що це все психосоматика👀
така погода, що хочеться весь день потягувати капітана моргана з колою і обійматися
українці: хаха тупа русня, збираються в одному місці і дохнуть лолкєк
теж українці: так само збирають військових на шикування, де їх обстрілюють.
агонь
теж мабуть пафосно про «незламність!!1!» втирали, але.. але
зараз би незламно танцювати гопака, як гарна українка під трек «пес патрон», а не оце все
ну якщо для вас прояв патріотизму це робити всратий синє-жовтий дизайн, ліпити всюди герби, слати воєнний карабль, та до всього тулити слово «незламність», ну то це ваші справи і погляди, які не співпадають з поглядами лівої людини з мережі (з моїми)
приблизно все, що я написала ви «не так» зрозуміли і мені складно уявити яким чином можна було це інтерпретувати
тому що цей «незламний» пафос з кожної праски + паразитування на патріотизмі не відповідає реальному стану речей.
сьогодні мою кукуху буде вивозити музика мого дитинства-юності.
я не стягую цей потік пиздецю вже. це якась глибока бездонна яма, в яку я впала, а чим глибше, тим стає ще темніше.
іноді хочеться з кимось поговорити, попацючничати, а всі зайняті і весь оцей ком, який хочеться виговорити залишається зі мною.
1 листопада. я гуляю в розстібнутій легкій курточці, на вулиці тепло.
ого, у вас є улюблені зірки, як ви смієте щось дивитись поки війна, треба закритися вдома (поки його не розʼїбало) і сумувати 24/7, іноді плакати, і не думати навіть, що існує світ поза межами контексту війни в країні.
це маніпулятивний тейк. скорбота за кимось близьким/знайомим не виключає якесь співчуття до смерті улюблених акторів/виконавців.
чому люди вирішили, що можуть розказувати іншим як і за кого потрібно переживати?
умови роботи, відношення до співробітників, в деяких вже туалети на коді, який в чеку)