генератор рандомних думок, захищений ст.63 КУ
💛 🍛
*ласкаво прошу звідси, вам тут не раді
Мене в твіторі лайкає пані Стасік.
І радісно, і ніяково, і соромно водночас.
Треба сходити в Епіцентр купити на балкон квіти, а потім зводити Жоріка в клініку підстригти кігті - подумала я. Але Жорік дуже активно стрибав, всіляко показуючи, що хоче зі мною, куди я там взуваюся. Тому я вирішила спочатку зводити його.
Блять, мій пиздюк врятував мені життя сьогодні!
Доброго ранку та гарного дня. Ми ще на один день стали ближчими до свого звичайного життя.
Завдяки тим, хто боровся вчора, бореться сьогодні і тим, хто буде боротись завтра.
Класно зазирнути в цю колись нібито дружелюбну соціальну мережу, де нині хуярять тупі недоречні "жарти" про Харків, тоді як тут сьогодні росіяни обстрілювали за планом "п'ятирічка за три роки" з купою загиблих та поранених.
Можна довго переконувати себе в тому, що небайдужа людина робить тобі боляче через свій психологічний стан, адже вона переживає суцільний пиздець, але правда в тому, що саме так боляче роблять, коли на тебе відверто похуй.
Один з колишніх мене навчив очевидній істині - якщо людина, яка перебуває далеко й довго та в постійних емоційних гойдалках, маніпулює цим, щоб викликати систематичне почуття провини (не так сказала, не те написала, недоречно відреагувала), - треба слати нахєр таку людину.
Сиджу на барі, слухаю, як одна пані розповідає іншій, що їй подобається чєл-військовий, якому вона для стосунків нецікава, але вона налаштована його переконати своїм хорошим до нього ставленням, бо хоче з ним стосунків.
Моя ж ти наївна дурочка, ваааай.
Порада, про яку ви не просили, а я все одно скажу: дівчата, якщо чоловік від самого початку жодного разу не сказав, що ви гарна, то вже й не скаже. А чи хочете ви витрачати свій час на того, хто не вважає вас гарною, - це вже, звісно, вам вирішувати.
Тест на "зі святом!" сьогодні пройшли всі. А от на "з яким?" вже не всі.
Різниця між дитинством та дорослістю лише в тому, що тепер ти так само десь вглибині душі сподіваєшся, що хтось старший все порішає, але ти точно знаєш, що цього вже ніколи не станеться. Бо цей старший тепер - ти.
Найгірше та найсумніше у так званій дорослості - коли ти постійно почуваєшся недостатньо розумною/ерудованою/кваліфікованою/професійною, а твої однолітки, які значно гірші за тебе в будь-чому, приймають рішення і впливають на процеси, від яких залежить твоє життя.
Ви не питали, але я все одно скажу: чисто технічно вірити на всі 100% не можна нікому, навіть собі (бо в певних випадках ви самі охуїєте від своїх неочікуваних дій чи рішень).
На 100% можна бути впевненим лише в смерті - вона обов'язково настане. Все інше відносно.
Мені та моїй знайомій одна й та ж людина запропонувала вести БФ, але є нюанс - мені озвучили, що платити взагалі нічого "не зможуть". Це ж наскільки мене поважають, що вважають, ніби на мені можна аж отак їздити, одразу захотілося працювати, мммм))
Щоб знайти людину на певну посаду, треба озвучувати умови/побажання/вимоги щодо цієї посади. Саме з цього і лише з цього починаються будь-які робочі стосунки.
Уявіть, потенційний роботодавець питає, чи є у вас час та натхнення, вважаючи це питання пропозицією роботи. А мені й уявляти не треба (працювати з людьми, які не в змозі навіть на початковому етапі сформулювати умови співпраці, мені теж не треба).
Деякі люди (насправді багато хто) настільки втратили відчуття реальності, що штучно створивши собі певний образ у соцмережах повірили ніби вони й справді такими є.
В мене багато питань до людей, які змогли подивитися більше 2 сезонів Гострих картузів. А до тих, у кого це ще й улюблений серіал, питань ще більше.
Мій улюблений вид роботодавців:
- нам треба СММник/комунікаційник/аналітик
- які умови та що саме вам потрібно?
- ну, нам треба СММник/комунікаційник/аналітик
Одразу видно, що люди розуміють, що їм треба і кого вони шукають 👍
Бажання працювати з такими 10/10 (ні)
В роботі найбільше не люблю пиздьож не по суті. Особливо, коли потенційний роботодавець не в змозі сформулювати свої потреби/побажання/умови. Це пизда. Гірше не буває, бо потім і робота буде такою ж.
Змусити мене нарешті почати дивитися "Гострі картузи" могла лише людина з підрозділу...ГОСТРІ БЛЯХА КАРТУЗИ
Цікавий збіг: кожен (кожен, бляха!) серіал стає нецікавим, щойно в ньому з'являється сюжетна лінія з росіянами. От просто завжди.
В офісі вже роблять ставки, чи "розсмокчеться" мій ячмінь сам.
Те, що в мене вже було дві операції на повіках через ускладнення, ні для кого не аргумент чомусь.
Цього разу тепле яйце, звісно, допоможе 👍
Це сталося! Вперше згодиламя моя аптечка (хай би більше не знадобилась).
Вже дохєра років передивляюся одні й ті ж серіали по колу, бо як не почну дивитися будь-що нове (для себе), тупо абсолютно все скочується в гівно максимум після 2 сезону.
Гострі картузи туди ж. Дуже шкода, мдам.
Хтось забагато пиздить у цих ваших інторнетах. Це не викликає довіри. А де немає довіри - немає нічого.
Дивилась наче зачарована на магічну привабливість Аннабелль Волліс у Гострих картузах, а вона взяла та змінила свій ніс після першого сезону. Ну от шоб що, була така охуєнна жінка. Їбані стандарти краси 😕
Це найохуєнніше з усього, що існує, до кави та чаю, чесне слово.
Моє улюблене - спостерігати, як хуйову комунікацію борять люди, в яких і самих з комунікацією не дуже)