Залишилось зовсім трошки аби доредагувати та здати друкопис, але тепер мені стало страшно.
Ага,показувати його першу, відверто йобнуту і сиру версію було не страшно, а тепер перероблене і краще підтягнуте - страшно.
Мгмммммм
Щоб стати Маленою у власному селі, треба було просто пофарбувати волосся в червоний і пройтись без покритої голови в мряку.
Починати робочий тиждень з легкого похмілля - цікаве рішення, дуже виважене і розумне.
:О
З світом постійного змагання стало трошки легше)))
Приємного читання вам!
Дивлюсь на себе в дзеркало, думаю боги, яка гарна, як пасують ці кучері, ого, ця довжина волосся теж може бути окей, а потім доходить, що я без окулярів.
Я просто маленька дівчинка, тому я стала передивлятись на ютубі моменти з Once Upon A Time
Панове, панове, нагадую, нагадую, що я тут не тільки прикольчики пишу, а й книжки пишу. І мою найсвіжішу книжку-квест з подорожами в майбутнє можна придбати всього за 270 гривнів у мене чи у видавництві. Крім вельми прикольного змісту, дивіться, які красиві форзаци у ній!
Боже, Paris Paloma це жінка, яка на просто неймовірних рівнях говорить у своїх піснях
We swim in different circles now
I saw your tracks in snowy ground
And didn't want to follow them
As you fell off the earth
А як я руку уві сні потягла?
Взагалі відчуття ніби розпадаюсь і розклеююсь.
Мені треба не кльош :( кльош є, але вони підходять не під все моє взуття (а знайти на мою ногу взуття ще важче)
Перед сном показую вам оцю прекрасну книжку, най вона вам буде снитись, а ви потім її купите і прочитаєте
Вона вееееельми того варта
Ця користувачка блу перебрала свою шафу, аби воно нарешті не лежало все гамузом, і що, і нічого, і так знаєш що всі улюблені речі не сидять тепер так добре, частину речей ти не вдягнеш ніколи напевно що, і взагалі що ти собі вигадала, уродські мамкині джинси з колінз твоя стеля
Я:
- оце піду зараз пошоплюсь, як знайду красиві джинси, такі гарні, щоб добре сіли і все підкреслили, і ще може до них щось куплю, і ще якісь штучки
*Дві години пошуків*
*Виходить з трц*
*Плаче*
Вперше в житті ночую сама в готелі.
Мозок: тримай одразу ДВА кошмари, дада, все для тебе, ось ти застрягла в цьому готелі назавжди, ось величезні мурахи, все як і має бути.
Бо люблю фентезі)
У випадку з Хроніками Амбера там взагалі все просто - на фото друге п'ятикнижжя. Я перші п'ять книг прочитала, а там далі вже з шостої якраз.
Думаю, влітку візьмусь
Зірки і кістки? За спиною? Шось тонше? Наукпоп? Художку? Що бляха взяти в дорогу??
Щас візьму три штуки, ага
Господи боже я їду сьогодні в Житомир, а найбільша моя проблема - я абсолютно не розумію яку книгу взяти в дорогу :(((
Геть нічого на мене не дивиться.
Не повірите, панове, маю завтра поїздку до Житомира. Цікаво, куди зверне автобус, якщо Житомира не існує? Кагарлик?
Як же тяжко робити щось за межами поспав-поїв-попрацював-повтикав.
Бути дівчиною це так дивно, ось ти весь день бла щаслива і весело реготала, але тепер ти йдеш додому темним перевулком і ти така зла на весь світ і всіх людей і саму себе і тобі так образливо і погано
Вчора весь день мало не стрибала від думки, що сьогодні піду з друзями на болдерінг, аби зараз ледь з ліжка виповзти
А загалом depends. У нас люди потроху і по гриби ходять, і гуляють. А в центрі села якось розтяжку знайшли в кущах і потім ще місяць десь в нас були роботи з розмінування поруч,бо стали ретельніше шерстити
У мене є весела історія, як батько в 6 ранку поїхав в замінований ліс землю копати, бо треба був свіжий гарний ґрунт для ліщини. Наткнувся на патруль. Патруль спитали втф він тут робить і вопше він бачив табличку про замінове чи нє.
Батько сказав що він же не поруч з нею копає 👌👌👌
А божи, щиро перепрошую
Я подумала що то іронія з мене і відкрила френді фаєр не спитавши
нічо шо в мене село було літералі окуповане і зараз третина його розйобана?
Ще раз мені хтось скаже "тобі просто треба вийти на англійський ринок і тоді твою книжку читатимуть" і я піду дуже довго вити в ліс поруч і похуй що він чи то замінований чи ні
Список справ на день розлізся на дві сторінки.
Божи дай мі сил і дисципліни це стягти
Дуже хочу читати, але голова ніц не сприймає, тож буду читати Токійських месників
В моїй голові ще "от бачиш, а аби ти не сиділа в телефоні годинами, то мала б багато виконаного і крутого, а так ракета прилетить, а ти просто маленька піщинка"
А з чого я взагалі вирішила, що я креативна? А чому у них вдалось, а у мене ні? А що як я скоро помру? А що як я помру в глибокій старості, але розчарована своїм життям? Як зрозуміти, чого ти хочеш в житті, особливо, якщо ти хочеш ВСЕ?