у вас лишився хоч якийсь оптимізм на майбутнє? де ви його берете? мене вже навіть копіум часто не пробирає...
Call Me Null — у вас лишився хоч якийсь оптим...
Намагаюся не думати про майбутне, замість того концентруватися на тут і зараз.
приблизно так
це мабуть клініка але одна з версій яку я бачу це їжачка який пробує втопитись...
він пливе за течією. якби хотів втопитись — обличчя було б донизу
Мій режим виживання на щирому бажанні поламати усе погане що коїться зі мною та світом православні не схвалять.
Але на ньому я педалила до війни і намагатимусь рухатись далі :')
і не мучає питання навіщо це все? немає відчуття що це неможливо?
Та до сраки ті питання.
1) Мене трохи не вбило в пузі
2) в лікарні в дитинстві
3) рівняли ноги, спину.
4) домагались з молодшого підліткового у клачі. Залякували десь з такого ж в оточенні.
5) потреби у 'особливому' навчанні, якого не було.
6) збої сну, харчування, головний біль.🔽
Постійні хвороби близьких людей і нормалізація страху чиєїсь смерті як побутової норми.
Проблеми зі сприяття та вираженням емоцій.
Дуууже цікавий пошук роботи та спілкування.
Все добре що є у цьому світі - це те що або дивом вціліло, або побудоване чиїмось надзусиллями.🔽
Тому з питань до цього світу у мене лише два:
- що сука ще
І
- ну а це як поламати
Бо може я слабенька, але я вже заєбалась. І вірити, і думати, і зневірюватись і боятись.
Перепрошую, звичайно, за такий спіч :D
вам випав якийсь дуже нещасливий набір. тримайтесь, у вас явно схована велика сила
так, у мене є план або навіть кілька
але на мій оптимізм сильно впливає самопочуття, з війною погіршився сон та здоров'я, тому я більше занурилася в цю тему і намагаюся дбати про себе
не забувай їсти овочі, можливо тобі не вистачає вітамінів також, рухайся, вчасно лягай спати коли нема тривог
їжа, вітаміни, сон, спорт, хоббі, інформаційний детокс, саморозвиток, занурення в роботу - не працюють. ідей що ще робити більше немає. але дякую за відповідь
Тільки ескапізм рятує.
книги + ігри + фільми пробував. може як локальна анастезія хіба працюють.
хоча поки ще є варіант бухати або важкі наркотики
Друге то не варіант. Важливі перемоги якісь. Перемога над собою, ось це допомагає
мені ні. не бачу сенсу в досягеннях сьогодні які завтра дуже ймовірно обнулються
Не треба думати про потім, хіба що мати деякі запаси. В іншому знайти важливо щось реально цікаве чи робити фізичні вправи, які також допомагають. Гірше за все - нічого не робити, тоді думки непотрібні приходять.
я б сам так людям написав, але в тому то і проблема що всі попередні радості якось вивітрились. останні 6-12 місяців шукаю щось "реально цікаве" і не знаходжу. але дякую за пораду)
я коли не хотіла нічого робити то робила корисне все одно, навіть коли не вірила що не допоможе
тимчасово уявляла що я зомбі який просто рухається та робить що треба, і в мене немає небажання, є тільки програма дій
але я тимчасово в такому стані була
ніколи нема сенсу не робити, поки ти живий
бо мине час, і будуть плоди старань чи бездіяльності, які в свою чергу вплинуть на якість життя
тобто це наша власна відповідальність за наші дії чи їхню відсутність
Який оптимізм, навіть якщо моє життя буде виглядати подібно тому як я хочу, то я не буду відчувати повноти радості, бо психіка тупо скалічена
ну тоді читайте коменти під цим постом. може вам щось допоможе
Та я не прошу допомоги) якщо в тебе таке є, то ти просто пристосовується з цим жити
Хто такій цей ваш оптімізм
Я з ним вже давно не бачився, мене тримає тільки страх вбити себе і все.
Ну і ще наркотики, це коли все погано настільки, що я не можу себе заспокоїти. І як би це сумно не було, це майже завжди.
Так, я програв, і покі що не знаю як камбекнути з цей історіі
я чесно не знаю що робити, але завжди радять звертатись до спеціаліста. пораджу і я. тримайтесь
розслабився і отримую задоволення
*лунають звуки заздрощів*
Не лишився і брати нема де :)
читайте коменти. люди всяке радять, може вам щось підійде
Залишився реалізм і розуміння, що треба жити тут і зараз, як не банально.
реалізм - найгірше
Мій оптимізм їбашить через найгірші варіанти. Що все максимально наїбнеться, і не буде шансу рухатись тим самим шляхом (чи то для мене особисто, чи для людства загалом).
це типу як? ну подумаєш русня відправить в сибір, зате світ подивлюсь?
Це зовсім не "максимально наїбнеться", це якраз норма цього світу й цього відрізку часу й реальності. Тобто це досвід зі старої, докатастрофічної реальності. Яка нікому не відгукується, тому ніхто не робить жодних висновків і нічого глобально не змінюється.
Якщо чесно я нічого не зрозумів
Якщо в'їбуть ядеркой по Україні, то росію знесуть нахуй. Так краще? Це просто для прикладу.
зрозуміліше. але як це можна уявити на особистому рівно важко зрозуміти. якщо у мене щось трапить жахливе, то як це може принести щось хороше щоб додавати оптимізму?
мій оптимізм це нажертись і хіханькі хаханькі
ніякого
але його й не було
навіть в дитинстві?
ОСОБЛИВО в дитинстві
чоловік, на відміну від батьків, не лупить мене до напівживого стану
бля, це пізда. я вже боюсь у людей тут щось питати тепер...
Ан-ти-де-пре-сан-ти
Мені легше, в мене є син, колись між нами не буде кордонів і буду забирати його з школи.
Я обов'язково доживу до цих днів, в мене мотанка є)
Similar Posts
Нещодавно почула, що сенс життя це самоповага. От ходжу котрий день над цим думаю.
До війни бачила сенс у своїх планах та у розвитку, а війна мене сильно травмувала, бо усі плани пішли по одному місцю й після цього сенсом стало виживання та коти :')
Але то ж причина жити далі, а не сенс життя
3. Поїхали далі. В березні в моєї племінниці народився син. Технічно я стала бабусею. Я думала це не впливає, але я б не хотіла, аби він в майбутньому знову був учасником війни чи революції. Хочеться вибороти це зараз.
Вже середина декади 20х але попри війни і прочі кризи є оптимізм
Мені імпонує чого досягає молодьож
Квайт квіттінг, цінування себе, свобода автентичних емоцій (маніфестована в Шаламе в костюмах з розами і прочім прочім в великому мистецтві останніх рочків двох) мені нравиця, більше ніж 10ті роки
Я була там один раз до війни. І я намагаюсь про це не думати
якщо оптимізм у плані бачити вихід з будь якої ситуації, то викопати помиральну яму у помиральне місто, де перечекаємо війну, то наче і він...
шось приблизно отакий зараз вайб. сильно-сильно заштурханий оптимізм
Я знаю, це все через те, що я сильно за нею сумую, хоч намагаюсь жити далі, тому такі образи. Але як же хуйово після подібних снів.
Так, мене сюди не приписуйте
Я намагаюсь тягнути оптимізм як можу
І не п'ю)
Я теж на початку війни його активно вела, зараз не так часто, але хоч раз на місяць намагаюся писати
- а ти колись думав, що ми будемо робити після війни?
- після війни? ого
- дивне питання, так
- ну, якщо ми будемо живі і здорові
- або якщо просто живі
- так, планка бажань опустилася, звісно
- дуже
- будемо ростити дітей, а я вернусь до малювання
- прекрасний план💔
стосовно самої війни, я наче в якомусь відторненні і я не відчуваю нічого. я просто скидаю гроші, беру банки і намагаюсь робити хоч щось, щоб розуміти що я намагаюсь допомогти
Я на початку війни намагався брати участь. Мій старенький лєптоп не вивозив навантаження ((
Якась суцільна пизда накриває нас. Вже щось немає ніякого оптимізму. І хоч я з початку розумів що у війну може бути всяке, як перемоги так і поразки, але це якось схоже на суцільну поразку.
Війни майбутнього. Знов таки, нічого нового. Все це добре описано фантастами в своїх роботах. На сьогоднішній день "ухід під землю" є найбільш актуальною задачею для ЗСУ. В цьому плані ми вже сильно відстаємо від орків.
Війна поламала всім життя, москалі поламали Нам життя.
А які були в Нас плани, які перспективи, напрацювання, мрії, бажання, цілі, що не мають зараз жодного значення. Зараз все просто- вижити, і розказати про це колись своїм внуками, якщо пощастить...
у твоїй країні війна
е ні ми просто намагаємося не впустити її у наш дім
тому так часто хрестимося
Вже закидує і далі продовжує. Я думаю це буде наша остання війна не залежно від результату...
Пройшли вже всі війни і сидю розумію що світ котиться в пизду і далі краще не буде.
Де моє блаженне незнання
Обʼєднавчої ідеї як не було так і нема. А війна добила рештки здорового глузду. Але з обох сторін переймаються лише тим, хто зрадив чи переміг: майдан чи анти-майдан. Світу байдуже, хто. Товчіться далі. Можливо з тими, хто лишиться і можна буде мати справу. Але не з нами. Амінь
Ну от ми й прийшли до класичної дискусії з "Війни світів" про "все заради виживання і тільки виживання" з викиданням всього "зайвого". Як скоро після того всі марсіяни померли? Пора вже.
Чи варто казати, що в останній суспільній дискусії я цілковито на боці пінгвінів
як на мене, це показує, що нас готові підтримувати в довгостроковій перспективі. що про це думають, це планують, над цим працюють. що ще не "втомились" від нас, як намагається переконувати російська пропаганда.
просто важко бачити майбутнє й розуміти, що там тебе так само чекає війна.
Загалом, я не проти інших пропозицій, якщо ви бажаєте поділитись інсайтами. Просто от саме в sales команді я працювала 3 роки, і я намагалась рухатися з цим далі, але тоді це сильно вдарило по моєму стану.
так бачить ideogram.io москву після війни. Робот, спасибі тобі за оптимізм і віру в нас!
Світ летить в прірву.
Демократія поламалась (пропалестинські акції в університетах світу).
ШІ активно вчиться (не тільки малює, а вже й пісні сочіняє).
Взагалі ніяких ілюзій про світле майбутнє.
98-річна бабуля, що вийшла з Очеретиного пішки: "Ця війна не така, як минула". Угу. Зовсім.
Що далі?!