тред — жити на першому поверсі це мат...

Речі, які нас цікавлять і приваблюють, це метафора почуттів, які мають потенціал до життя в нашій душі але не усвідомлюються нами.

Мабуть є все ж таки люди, які розуміють, що після цієї війни (якщо вона закінчиться) ти вже не зможеш жити не те що «як раніше», а в принципі.
Все, життя закінчилося.
Далі буде лише нескінченний лабіринт памʼяті.
Не вдасться викинути це все з голови і душі, не вийде.
Це назавжди

“… люди повинні вчитися жити без речей. Речі наповнюють людей страхом: чим більше речей вони мають, тим більше бояться. Речі мають властивість застрягати в душі і диктувати їй, як жити далі. ”

цікаво те, що я свідомо розумію і приймаю те, що не знаю чи зможу зустріти коли-небудь свою споріднену душу.
щоб ті почуття були взаємні та щирі.
гадаю, це має аж дуже пощатити.

усі попередні лотереї були програшні.
тому, обираю не сподіваюсь ні на що і ні на кого, а просто жити своє життя.

не хотіла, що попередній тред прозвучав, ніби ось МОЇ проблеми найгірші, тому що я взагалі ше живу дуже навіть добре, з моєї сторінки видно, що часто я взагалі маю змогу думати про щось своє, відволікаючись від війни
насправді, мені шкода усіх нас, дуже за нас всіх болить...

Про війну так кумедно говорити, коли не тобі летять на голову ракети.
Як ви живете з таким гнилим нутром і без душі?
Як тобі не соромно дивитися в дзеркало і вирішувати чи має мій народ право існувати?
Ти виправдовуєш терористів і загарбників - хто ти?

я теж за нього думала, але там реально треба допрацювати, я дуже сподіваюсь що вони за це задумаються🙏🏻 ще думала за вайбер, то там навіть канали є і багато хто його має через родичів постарше, але візуально він мене взагалі не приваблює☹️

Ні, ті про кого я говорю постійно ганяють туди сюди і показушно живуть мало не найкраще життя. Бо кому є діло на війну, якщо ще не всі ресторани Венеції та Тайланду відвідані.

Я попередні роки накатала, мені вистачить, з головою.
Маю 35 соток, можу поділитись.

Тривога, Шахеди, далі будуть ракети,все за розкладом.
Розклад війни не має бути звичним, це розклад на знищення, проти природи.
Тому намагаємося пристосувати тривоги і війну в пересічні справи.
Життя живемо зараз.
У Бога просимо нас підтримати, ЗСУ посилити,всіх захистити, навалу перемогти.
Добраніч

це дуже правда, але вони мають привілей жити своє щасливе життя і не вдаватись у подробиці якоїсь війни десь там далеко ¯⁠\⁠_⁠(⁠ツ⁠)⁠_⁠/⁠¯

Можна жити!

Сказала би собі я, якби не треба було шукати нові проєкти 🙂

Завершила другий у своєму житті проєкт із дезігну, чим я задоволена, і тепер треба якось рухатись далі, щоб мати за що житти влітку))

Наприклад: боїшся йти в армію на війну = маєш захистити самого себе від руйнівного впливу ворогів твоєї душі (батьківшини).
Боїшся бути бідним = маєш відкрити в собі скарби своєї душі.
Боїшся що тебе ніхто не любить = потребуєш любові від себе.

І я за межами того що війна не закінчиться не думала, тільки що оце подумала і розридалася бо під таким кутом взагалі для мене життя не має сенсу

onest🌙 @onest.bsky.social

Тіки шо читала думки що люди робили б якби закінчилася війна, я подумалв що я б поїхала в Харків, додому і хоч би життя не було б таким як до війни частина моїх друзів там

24 лютого

Ми маємо знайти десь баланс між ідеями "Ми воюємо і це мають розуміти всі" і "Ми сильна країна, яка навіть під час війни може функціонувати". Бо поки люди живі, життя буде з усіх сил намагатись продовжуватись, просто має бути якийсь суспільний договір, де знаходиться та межа

Інколи хочеться мати чарівний пульт, як у фільмі "Клік: з пультом по життю". Натиснув на "Перемотати оцей пиздець" і жив би собі й далі у мирі та злагоді та без русні і напевне на Марсі.

Цікаво як я йому напишу з Польщі? І кому маю взагалі писати? Жила в Бахмуті до війни я знати не знаю що з місцевою владою стало

щиро не розумію і заздрю людям які забивають хуй на війну і споко живуть, їх нічого не тривожить
я не маю на увазі що хочу забити на війну, просто згадую як це коли тебе ніц не тривожить

Тобто скажу кріпове, але у 1917 там скоріше за все жили ті, кого не вигнали кілька поколінь тому і не вбили під час тієї чи іншої війни.

Хто туди має право повертатись на фоні цього - питання цікаве, але також на рівні, де місцеві та ті що повертаються мають вирішувати між собою.

Хвороба та війна мають тисячу відмінностей і лише одну подібність. Людина, яка живе в мирний час, має тисячу бажань; людина, яка потерпає в час війни, — тільки одне.

Чоловік зустрічався з дівчиною, а під час війни допитував її, вона була ледь жива. Дівчину потім мали обміняти, але автобус, який її віз ніхто так і не знайшов.
А той чоловік зараз живе собі і далі працює в поліції.

Стів Джобс був фруктеріанцем і назвав компанію саме на честь яблук якими й жив.

Існує релігія джайнізм в якій вважається що кожна тварина має душу й її прихильники мають бути вегетеріанцями.

Пані, далеко не в кожного. Мені он стара паскуда що живе поверхом вище казала що в неї син і зять «в оцихот точках» (може брехала хз, і казала що «ми маєм жить як жили поки в нас тут тихо і війни нема». Сподіваюсь ця сука здохне страшною смертю бо дверями шарахає так що в мене підлога трясеться

Цікаво)
Я екстраверт, але через війну та купу дотичних причин, вимушена більшість часу перебувати сама, і навіть мені не хочеться «суєту навести».
Маю друга інтроверта, то йому взагалі тяжко з людьми.
Ваш випадок, для мене- щось нове)