Олексій Туз —
Колись над цим сміялися...
Я, на щастя, цей журнал не читала. А що? Направду сміялися?
Ви, мабуть, молода ;)
В радянські часи особливо і не було, з чого обирати і що читати...
Тому усі читали одне й те ж саме
Самвидат ще був. Але після четвертих рук його було важко тримати в руках, розсипався наче єгипетські манускрипти.
От це мої знайомі розказують, що передавали одне одному. Я виховувалася чисто в комуністичній сімʼї. Такого не було😁
Шкода. Мій батько був Рухівцем, тому дома було безліч всіляких таких речей, від літератури до різної атрибутики - тризуби, жовто-блакитні значки, шильди, календарі та усіляке інше, навіть козацька булава.
А, ще була справжня бронзова гуцульська Бартка.
Я лиш можу вам сказати, класно, що ви мали змогу вирости в такий умовах. Мені прийшлося все самій дізнаватися. Мені не можна було навіть в 11 класі позичити іноземну книжку, я ничком читала, пару мені підкинули були.
Співчуваю. Мені батько подарував два плакати Ніндзя Черепашок (де він їх дістав, я так і не знаю), я навіть не знав хто то такі, але було дуже круто. Вони висіли в мене над ліжком, і всі друзі були в ахуї. У нас були платівки (на кістках) різних іноземних гуртів, від Бітлз до Ейрон Мейден. Пощастило
Круто. Вам, як на мене пощастило. Але місце народження вибрати не можна. Але я потім почала все втрачене наздоганяти, вчити, читати, дізнаватися. І до тепер не зупиняюсь
І це круто! Інколи, дитячі травми мотивують до здобуття значно більшого! 👍
А знаєте, чому вода була бронзова, а не сталева?
Нє, цього не знаю.
Польский і австро-угорський уряд забороняв носити сталеві бартки, які вважали холодною зброєю. Але заборона не розповсюджувалася на вироби з кольорових металів. Тому їх стали робити з різних сплавів міді і срібла.
Дякую, буду знати. 👍
Аа, це - мед для моїх вух. Я взагалі не вписувалася в уяву батьківського виховання. Коли почала жити сама - мені чисто новий світ відкрився🇺🇦. Я по 100 разів перепитувала. До тепер питаюся, як і що.
Свого роду пригода, подорож в невідоме.
Але багато втраченого часу. Добре, що хоч леніна не заставляли читати😁.
О так! Втрачене дитинство це погано. Совок перетворював людей в зомбі з дітсадка. Всі ці пісеньки, віршики - бррррр, гидота!
Так в мене це ще в хаті продовжувалося😱. А як дітей били. Мене в садіку били, як має бути. Теперішня молодь не вірить, що таке було. Інших били, наказували, в кутку стояли. Ще в школі було інших (мене вже ні) в куток перед усім класом ставили. В 10 класі.
Мені і тут пощастило. В кутку стояв, але не били, окрім одного разу книгою по голові вчителька вдарила за те, що малював в книзі - сам винен 😆
Мене вчителі любили, бо я малював "стенгазети" і завжди займав якісь призові місця в конкурсах Районо. Мене за це берегли і пробачали різні речі 😜
Колись за совку якісь усі в педагогічній сфері були психічно неврівноважені. Так мʼяко кажучи. Що вже вчителі робили🤦♀️ То тільки зараз от це в рілсах можна побачити. І двері головою пробивали(вчителька з малювання) і крейдою кидалися, і жуйки в голову втирали дітям
Ну, у нас були неврівноважені вчителі, але якось не до такої. Могли вдарити лінійкою по руках, "указкою", книгою по башці, кинути крейдою, але головою двері не вибивали. У вас було веселіше, ніж у мене 😆
Хоча, може то я просто не бачив. Я був занадто вітряним хлопчиком і літав вічно десь за школою.
Якщо що то вчителька своєю головою двері вибивала😁 я до тепер сміюся. Та ми всі сміялися. Вона психує. І з розгону в двері перед усім класом😂😂😂
А це неочікуваний поворот! 😆😆😆
Дивно. Чому в книзі не можна малювати (хіба що то чужа) за кордоном навпаки кажуть. Та роби що хоч. Підкреслюй. Малюй. Працюй з нею.
Бо всі книги були бібліотечними, і їх повертали після навчання кожного року. Навіть ставили оцінки за охайність книги.
Так, таке памʼятаю. То найкращі були ті, хто не вчився. Взяти книжку — не відкривати книжку — в кінці року її здати😀
Тоді виникала інша проблема - знайти ту книжку, де ти її поклав рік тому 😆
То так і було. Бідосі ходили шукали😀
Ви просто не знаєте, що це означає - "малювати в книжці" :)
Warning: This content contains explicit adult material and is only intended for individuals of legal age; viewer discretion is advised.
Ну, щось таке теж бувало, але значно красивіше. В мене, все ж таки, деякий художній талант був 😆
А що це в мене блокує? То вже не вперше
Поставьте дозвіл на відвертий контент в налаштуваннях. Там "піпіська" намальована в книзі 😆
Дякую. Я спочатку подумала, то в мене помилка. вже дивлюся, що то вже не вперше
Я Леніна сам за власним(!) бажанням почав читати під час майдану. В його творчості є багато цікавого ;)
Наприклад, "Уроки московского восстания" - це детальна інструкція, як боротися з владою. Рекомендую прочитати - не дай боже, звісно, але може й знадобиться...
Ой. Дякую за рекомендацію. Мене поки відштовхує все від того. Мені совок до тепер сниться страшним сном, а то ще читати. 🤷♀️
Читати треба усе, щоб мати змогу порівнювати, аналізувати і робити висновки. Якби я не читав леніна - я не зрозумів би причини голодомору
Ну я не можу Леніна проти своєї волі читати. Думаю, є інші джерела, для таких людей як я, з яких можна дізнатися, що цікавить
То вже в більш пізні часи мабуть було. При СРСР таке переслідувалось в кримінальному порядку
Так вничку робили. Щоб ніхто не бачив і не знав.
Так, десь починаючі з кінці 70-х вже можна було доволі легко придбати заборонені речі. Але батько з молоду був таким, він шестидисятник (совковий хіппі, стиляга, як тоді казали), носив довгі коси та штани кльош, аж до мого народження. Тільки потім змінив зовнішній вигляд, але не свою внутрішню суть.
Тоді усі більш-менш цікаві книжки передавали почитать один одному. На день-два.
Яке «щасливе» життя було. Мої батьки до тепер так кажуть🤦♀️ «і все було і все давали і всі буди щасливі»
Тобто вони досі не зрозуміли, що "діставати" щось та давати "покористуватись на час" це не рай - це ознака бідності?
Неа. То немає з ким говорити. Там туман комуністичний
Знайомо таке. В меня кілька родичів таких. Є навіть сепаратисти в ДНР та в Криму. Двоє з яких навіть в списку Миротворця за співпрацю. Тому, нажаль, теж знайомий з такими... Непробивні та невиліковні.
А скільки йому зараз років?
Кому саме?
Вашому брату.
45 р.
Я здивований...
А ким він працює, хто за освітою?
Я припускаю, що людина ще якось може досі вірити в комунізм, але не в 45 же років ..
Коли розпався СРСР, йому було десь років 12. Що він міг пам'ятати з тих часів? "Безкоштовні" квартири, ковбасу по 2.20? Він тоді навряд чи це і знав
Я пам'ятає все з п'яти років, навіть імена половини одногрупників в старшій групи дітсадка 😆
Я теж дуже добре все памʼятаю. Аж страшно робиться😱
Так комунізм розпався, але люди по інерції далі так жили. Роспіздяй за освітою. Багато говорить. - нічого не вміє, всі йому винні.
О! Схожий на мене, але я не совкодрочер 😆
То я бідна, нещасна. Квартиру собі знімаю, сама собі роботу знайшла, вивчилася сама. - І так ще головою похитують. Бідна. А в них он «всьоо давали». «Роботу давали, квартиру давали. Нічого думати не треба було»🤦♀️ Ось це напевно ключове — нічого не треба було думати
Так, саме так. Але це, як на мене, дуже псувало людей, не було мотивації для покращення. От у вас є мотивація, тому ви чогось добиваєтесь.
Тому розглядайте це в позитивному ключі, ви більш пристосовані до життя, ніж вони. Завдяки цьому ви більш гнучкі та адаптивні. 👍
Я не можу, щоб за мене хтось щось вирішував. Як це так давали роботу — а якщо я її не хочу? Тобто давали квартиру - а як я хочу іншу? В мене були постійно питання в голові до того, що мене вчили батьки. Але тільки в голові. Бо ж вголос скажу - получу
Так! Бо діти були кмітливі, помічали багато речей навколо, які не співпадали з тим, що кажуть дорослі та пропаганда.
Це інколи призводило до психічних розладів у дорослому віці. Цім хворіють майже всі совкодрочери та фанати "руського міра". Це спадок совка.
Щось я по своєму рідному братові не скажу (кмітливий і все помічав)🙄
Ну, я не професійний психолог, звісно бувають різни випадки. Це була моя особиста думка.
Дехто, навіть будучі запеклим комуністом та партійним діячем швидко пристосовувались до нового світу, а дехто, будучі вже життя при совку пригніченим - досі горою стоять за той совок.
Розумію. Думаю теж багато залежить від характеру, здібностей і інтересів.
Цікаво тут ще те, що показник IQ не це жодним чином не впливає. Тобто совкодрочером може бути як тупий п'яничка, так і доктор наук, і навпаки.
Ви робили тест на IQ? Я робила. Якщо що і мої колеги робили. Так ось я, вбільшості не розумію що від мене хочуть. Зробила пару питань і забила. це вказує на те,що я не розумна чи не можу щось вивчити? А ось зовсім навпаки За плечима море навчання закінченого, речей, які самотужки вивчила і т д
Як собаці на ланцюгу - і житло дають, і їжу, та ще й на кого гавкати треба, підказують ;)
І раділи, що все у них "як у людей", і що усі живуть бвльш-менш однаково...
І ніщо такі собаки більше не ненавиділи, як те, що хтось може жити НЕ на ланцюгу, як вони, а вільно!
Влучне порівняння.
То в ціль. От дійсно «всі одинаково рівно живуть». А якщо я можу і хочу краще/по-іншому? Бай -бай. Ти не підходиш. А я не можу і не хочу занижувати чи знецінювати свій потенціал, бо я живу в «найлутшем государстве міра»
Як казала моя покійна бабуся: "Хіба хочеш - мусиш."
Я за те, щоб людина мала можливості на саморозвиток і самореалізацію, свободу слова. Так, будуть нові ідеї, сприятлива атмосфера. А хто не хоче працювати, він і так не буде.
Ми всі за це 😇
40 рочків. Мій брат читав. Я не читала.
Ну,якщо припустити, що читати (пресу) ви почали років з 10-ти, то ще мали б застати ті журнали. Вони тоді, зазвичай, а кожній перукарні лежали, щоб люди а черзі не занадто нудьгували
Так. Я багато з того часу не знаю. Але знаю, що батьки пачками якусь комуністичну фігню брату купували, абонементи мали. А він то все читав🤦♀️.
В мене батько був парторгом цеху(. От така фігня.🤷
Бачу,в кожного щось є своє, з комунізмом повʼязано. Так там якщо не був в системі, то ніц би і не мав.
Так тоді тільки в компартію за бажанням вступали. А в жовтенята, піонери і в комсомол записували усіх, навіть не запитуючи про бажання чи небажання
Мене обминуло жовтенята і піонери . Пам’ятаю, я, таке: кожного ранку навколо школи марширували і щось співали думаю: «ось я так колись буду».🙄
Мої батьки, сильно про то не розказували, але те що я знаю, що вони обидвоє були там, і що підписувалися, що нікого немає за кордоном і дуже цим гордилися
В Комсомол вже не всіх. Ще й виключити могли за якусь провину. В жовтенят брали всіх з першого разу. В піонери була градація з трьох черг. Перша - індивідуальний прийом кожного окремо. Друга - для всіх. Третій - для "галочки", бо так потрібно. Мене приймали в третій черзі, де навіть клятви не було.
Поясню детальніше:
Перша черга - тільки для відмінників, де кожен окремо виходив і читав напам'ять клятву, отримував галстук та грамоту.
Друга - для всіх інших, де клятву читали группами по 10-15 осіб, і можна було не вчити, а бурмотіти щось під ніс. Але все ще урочисто.
Третя - в коморці завуча.
І про що клялися? Не пити, не палити, не слухати ворожу музику, не носити джинси і вірно служити сересере?
Гадки не маю, бо я не вчив.
Саме тому мене і приймали в третю чергу, а не в другу, бо я навить двох строчок не знав, а треба було щось казати і потрапляти в голос з іншими. Бо все це відбувалось в актовому залі, і приходили навіть батьки, фотографували.
Але я був присутній на всіх, як масовка.
Підготовка гітлерюгінду-клялися бути вірним товаришем, допомогати усім, стати достойним ленінцем, готуватися до вступу у комсомол. Але поміж строк-як прийде час-буду м'ясом на фронті та загину за партію. Із часом.
Яку ми країну втратили. Сум. 🥳🥳🥳
Саме так. Єдина відмінність - за відмову від вступу в комсомол не карали
Підтверджую. Я свого часу відмовився. Вірніше - відпетляв.
Мене неодноразово визивали до комсорга і парторга школи, вимагали заяви про вступ, але я придумав варіант: заявляв, що ще не відчуваю себе готовим і достойним ;-)
Насправді я тупо сцяв їм в очі, вони це розуміли, але вдіяти нічого не могли.
«що не відчуваю готовим і достойним» 😁😁😁 дякую. Кажуть хороший настрій - добре для здоровʼя 😁
Мене навіть не помічали. Хоча, тоді вже всі в школі знали, що мій батько Рухівець. А в мене висів на грудях маленький жовто-блакитний прапорець замість зірки - подарунок від батька.
Це був закат імперії, і всім було пофіг, навіть КДБ було начхати. Головне тоді було знайти десь щось пожерти.
А я тільки нещодавно собі такий придбала. 🙄 а Ви вже тоді мали. 👍
Ви не повірите, але на Хрещатику, починаючи приблизно з 86 року їх можна було вільно придбати на чисельних розкладках прямо біля Поштамту. Від кокард з тризубом, до блях на ремені. Також книги усіх дисидентів. Навіть бандерівській червоно-чорний прапор відкрито лежав розгорнутим на весь стіл.
Я просто обожнював там з батьком лазити та виклянчувати собі різни речі. Ну купи, купи-купи-купи! 😇
Клас. А в нас 1 раз в тиждень сільський базар був. Там такого не було.
Ну, теж свого роду розвага. Обмін новинами, плітки.
Я літом їздив на три місяці на село до бабусі, то там базарний день був як праздник. Всі наряджались, причісувались і йшли на базар не стільки за товарами, як за плітками. Потім ще години три там тусили після того, як базар роз'їжджався.
От то ви правду кажете, розвага. Але не для молоді, яка там живе. Як мене ті базари діставали🙄 То правду кажете, вибиралися, ніби на бал ішли до короля
О так! Я їх теж ненавидів!
Бо баба як зачепиться з кимось ляси точити години на три, а ти як дурень з тачкою чекаєш на неї, але додому не йди - бо вона хоче до баби Наді зайти горіхів набрати, а тобі тачку перти. І ти як притрушений слухаєш старечі плітки.
Скажений жах де всі смердять нафталіном.
Ні, не з 86. Мабуть, тільки десь у 88-89 роках почали продавати
У 88-89 такі штуки вже продавали в кіосках з вивіскою КООП разом з цигарками. Якщо на початку це були невеликі раскладки на парапеті с 6 до 8 ранку, то потім вже до самого вечора. На Бессарабці на другому поверсі вже відкрито продавали касети.
У 89 році в великих містах вже була тотальна анархія.
Та я з дуже маленького містечка. В нас такого не було. А в місто добратися, то була ціла подія.
В містах такий товар у ті часи найбільш цікавив іноземців
Аха-ха-ха! Так, виміняти піонерський значок на жвачку - то нездійсненна мрія кожного радянського піонера 😆
Ну це так, в менші міста свобода приходила значно пізніше. В Москві, наприклад, вже в сімдесяті були приватні закриті кафе для місцевої богеми. В столицях республік з'явились лише на початку вісімдесятих. В інших містах тільки після 86 року та нового НЕПу.
Я так в армії від партії відпетляв. Ще не готов, на гражданке вступлю. Що стосується комсомолу то ні хто згоди не питав. Парадна форма, до фотографа, та через декілька днів пораздовали білети.
Солдат в совку - безправна людина.
Навіть кріпаки за царя Гороха мали більше прав, ніж салабон в радянській армії.
Мене таке "щастя" оминуло.
Ну... без вашої письмової заяви нічого не було можливо. За всії маразмів того часу, без письмової заяви вступити в комосомол або в партію було неможливо.
В партію так, а в армії в комсломол без ніяких заяв.
Ну, в радянській армії я не служив, то ж не знаю.
Але вам вірю.
Ні. То в школі ще заяви писали. А після школи - вже ніяких заяв. Фото принеси, через тиждень в отой кабінет зайди, квиток отримай. Все.
Тю... просто не йдеш куди послали. На те й придумані маньяна і сієста.
Після того, як фото віддав, усе інше вже не має значення - комсомольський квиток вже виписаний, і все одно тобі його вручили б
Теж проходив... тупо саботуєш всі кроки, рано чи пізно від тебе відстають.
Не завжди, звичайно, але здебільшого.
Головне, що тобі за це абсолютно нічого не буде.
Я, (фамилия, имя), вступая в ряды всесоюзной пионерской организации имени Владимира Ильича Ленина перед лицом своих товарищей торжественно клянусь горячо любить и беречь свою Родину, жить, как завещал великий Ленин, как учит коммунистическая партия, всегда выполнять законы пионеров Советского Союза»
🙄😱
Я вляпався у другу чергу, на 23 лютого. Ще фотографували біля пам'ятника невідомому зольдатену. Мороз, а мололітні упиздні порозстібали пальта, шоб ганчірки червоні було видно... Поболіли потім майже усі.
О! То вас ще кудись возили? Круто! У нас тільки першу чергу возили по "знатним місцям". Друга черга була хоч і урочиста (з музикою, шарами, квитами, фото та іншим), але вже без турне по музеях.
Проте в жовтенята мене приймали в колишньому музею Леніна, це на Європейський площі в самому центрі Києва.
Так. Нас приймали у музеї краєзнавства. Там поряд і був пам'ятник солдату.
Круто мабуть було!
А я на довгій перерві між уроками в кабінеті завуча просто отримав грамоту (без значка і галстука) та пішов жерти в столовку разом з нею, де одразу ж заляпав її їжею.
Тепер навіть пишаюсь цим, але тоді, зазнаюсь, було трохи соромно. Суспільна думка все ж таки мала вплив на дітей.
То вже в вісімдесяті, а до цього музей леніна був на Володимирській, туди возили...
Так, не впевнений точно, чи це на відкриття, чи вже після, але було звиздець як урочисто. Автобусами звозили тисячі дітей, ми кілька годин чекали своєї черги на сходах, оркестр, музика всередині. Короче пафос на пафосі.
Ні, мене, курва, хотіли запихнути до комсомолу-потрібна була чисельність. Але ми вже почали грати мєтал🤣🤦, тому почали отращувати хаєр, діставати джинси і всячєскі показувать хєр соціуму. За що благополучно випиздували із кандидатів.
Так, це був найефективніший спосіб уникнути цього непотребу. Ну або кримінал...
В комсомол можна було не потрапити лише одним шляхом - висловивши небажання і відмовитися від вступу. Промовчав - зачисляли автоматом: до такого то числа принесіть фотокартки. Потім - зайдіть туди то і отримайте комсомольський квиток.
А в партію вже приймали не всіх. І була квота по чисельності - щоб на заводі прийняти а партію одного інженерно-технічного працівника, туди мали вступити троє робітників. Інженери ходили і нили -"Петровичу, ну вступи в партію, бо квоти нема і мене із за цього не приймають і кар'єрного росту не буде"
А Петровичу, якому якщо що і світило від тієї партійності, то тільки за партійних зборах час марнувати та внески чималі платити, воно було потрібне, як собаці реп'яхи...
Шляхів вилиняти було більше, від постанови на облік, або криміналу, чи хаєра, чи багато іншого. Або, як ви й сказали - просто відмовитись. У нас в школі навіть кількох учнів не прийняли до піонерів через постанову на облік міліції.
Мабуть, це залежало від міста. У великих містах квоти були іншими.
А у мене є з десяток значків жовтенят з леніним
Деякі можуть чогось коштувати, залежно від дати чеканки. Перевірте, може вам пощастить.
Немає бажання. Тримаю як пам'ять про ті часи. Як і нагороди батьків '"Ударник 9 пятилетки", медаль "Трудовая доблесть", свої з армії, воїн спортсмен, бігунок, майстер першого класу тощо. Дітям воно і раніше не було цікаво, а зараз вони дорослі.
Будете мати бажання. Виставте фото. Я б задоволенням подивилася 👍
Добре. Вже завтра.
Дякую. Тільки, якщо маєте як. 🙏
Це нагороди моїх батьків, та те що з армії залишилось. Жовтенят поки не знайшов, дружина десь бачила, я бачив, а не знайшов. Але обов'язково як на острові впадуть я Вам фото зкину.
Дякую. І крім медалей і грамот нічого не було. Я пригадую і в нас такі були. Крім «9 років пʼятилеткі»але вже й точно не памʼятаю.Якщо я не помиляюся, то ще були на такому поролоні книжечки. Там можна було їх і зберігати і всім показувати🤔і грамотами і значки потім показували гостям. Таке було в нас
Є книжечки. Поки шукав знайшов жартівливий документ, - "Любитель пива". Діти багато років подарували, те ще фото вклеїли. Ну і багато чого повикидував. Інструкції на побутову техніку, якої вже немає, та інше.
Знайшов. І шукав там, я їх переклав до їншої коробки, та забув.
піймав себе на думці що жовтенята це не про партію, а щось осіннє, по типу жовтого листя
Жовтенята це про жовтневу революцію.
Жотенят під сраку пинали піонери
Так. Такі мені знайомі теж. Так багато!🤔
Не пам'ятаю звідкіля стільки.
Звьоздочька к звьоздочьке,
Косточкі в ряд,
Трамвай пєрєєхал
Отряд октябрят.
Не викидайте. Перефарбуєте зіроньки на зелений колір, якщо все піде не так
Почекаю. Може до влади помаранчеві повернуться.
Теж варіант
Навіщо так багато? Фарбували трохи змолоду? ;)
Не пам'ятаю.
Правда. Стати начальником цеху, наприклад, тільки маючи партквиток. Виключення з партії то було фактично руйнування кар'єри та фактично долі, бо слідувало звільнення з посади, часто-густо ще й крімінальна справа з будь-яким звинуваченням.
А мого батька вигнали з комсомолу. За те що вінчався з матір'ю. А здав його син найкращої подруги моєї бабусі.
Тоді всі читали, до чого доступ мали, бо вибору не було. А зараз, що ж він зараз читає?
Так соромно про то говорити. Це ж найближчі родичі. А ось почуваєш цей сором на собі 🤦♀️ Він читає, а мені соромно. Те ж зі слуханням, тб, піснями і т д
Соромитись тут нічого - таке життя, таке виховання. Не дай бог лишився б сиротою і усиновили б якісь мусульмани - виріс би ісламістом.
Так. Вірно 👍
Мені давали почитати, але не сподобалося. Не розуміла того. Не цікаво було.
Такі політичні карикатури взагалі мало кому були цікаві, але тоді була політична кон'юнктура і їх обов'язково мали друкувати, інакше журнал не мав шансів на існування
Мій брат з захопленням їх читав. І на жаль, таке в нього і в голові було (є)🤦♀️
Мені це навіть важко уявити, якщо чесно...
Тоді - то було розповсюджене явище: суцільна інформаційна блокада. Ідеологія: ці - наші, ті - вороги. Хто не з нами - той проти нас! Але зараз, коли відкрили архіви, кругом стільки інформації - тільки бери, читай, осмислюй, аналізуй, роби висновки!
Декому, уже так промили мізки, що ця людина не розуміє, що є інший світ.
Не скільки читали,скільки стібались і коментували,так би мовити, зворотній ефект,все навпаки.
В загальних туалетах клеїли вирване з газет (т.паперу не було) типу "засєданіє,собраніє,виполніть і пєрєвиполніть" і т.п. Якось так розважалися🤡
То не для сміху було, дешева антисемітська та антиукраїнська пропаганда, хоч і в Перці.
Кажуть він до тепер виходить. Може таке бути?
От давно по розкладками не дивився. Кажуть що є, але то вже геть інший Перець. Після розвалу совка змінився. То було, звісно, з примусу.
Може. Але мало хто купує.
Ось вам свіженький випуск:
www.perets.org.ua/%D0%96%D1%83...
Зараз взагалі друковані видання - це для фанатів антикваріату. Я вже забув, коли тримав паперову газету чи журнал в руках. Років 10, може більше.
Та ну. Я купую журнали. Я не фанатка антиквара. Мені зручніше і очі не болять😁. І погортати можна і підкреслити😁
Що? Все так зі мною погано😁?
Ну, на любителя. Я вже так звик читати з монітора, що при вигляді паперової реклами шукаю кнопку "закрити вікно".
Якщо Вам зручно, це - класно. Але я не можу підкреслити, ще раз знайти те, що я прочитала. А ще в мене від моніторів і рідерів дуже сильно болять очі і голова я просто фізично там не можу для себе (не по роботі) щось почитати.
Це залежить від налаштувань.
Робіть інверсію кольору і буде вам щастя, тобто темний фон, світлі букві (але не білі) і тоді очі не будуть вилазити на лоба. Я навіть в соцмережах ставлю інверт кольору, це значно спрощує довгі читання.
Підкреслення, маркери та інші функції є в асортименті навіть в ПДФ.
Дякую за поради. Нічого не помагає. В мене така особливість.
Так, я теж перші три роки не міг звикнути до свого першого Покета, він тоді був ще й маленький, трохи більше за пачку цигарок, не те, що зараз.
Просто це питання звички, а не особливості.
Я хотів виглядати крутим, і читав завжди в метро. Так поступово звик. Ось так понти допомогли мені звикнути.😆
Я брала 3 різних покета. От це зараз. Відіслала назад. Мені після кіндла тепер то як минулий вік. Такий повільний
А ще, це необмежений доступ до халявних книжок 😉
Тобто халявних?. Ні. Робота має бути оцінена. Я знаю, що це таке, авторські права і як неприємно як в тебе крадуть розумову роботу. Я купую.
В мене є такий грішок...
Не грішіть. А то в комсомол не візьмуть😉
Може хоч в бандерівці візьмуть, як в порохобота зі стажем, в мене є такий шанс 😀
Ну тоді і я туди іду добровільно 👍
Насправді це не має ніякого значення. Я от, наприклад, не люблю відосики новин на ютубі дивитися - мені краще прочитати і при потребі перечитати, щоб зрозуміти написане. А не перемотувати туди-сюди...
Особливо ті новини, де всю новину розповідає балакуча голова, без зображення контексту. Прочитати в три рази швидше.
А ще я купую книжки паперові, хоча маю kindle і інші модернові ґаджети.
Книжки то окрема тема, я книги теж купую паперові. Хоча також не завжди.
Тоді, що саме ви читаєте на екрані?
Абсолютно все, що потрапляє в поле зору цікавості, від новин до невеликих оповідей.
Новини теж читаю онлайн. Поки буде в газеті - то вже буде історія😁
То вже ленивість ;)
При СРСР люди прокидалися і йшли купувати газету, щоб почитати новини. Але новин серед тих "новин" майже не було;)
І взагалі - лінь то двигун прогресу. Інакше люди й до цього часу не винайшли б ще колесо ;)
З радянської народної творчості:
"Есть Известия, но в них нет правды.
Есть Правда, но в них нет известий."
І ще є "Труд" за три копійки.
А я майже вже не купую. Багато місця займають і пилюку збирають...
Хіба що деякі, які мені особливо подобаються або яких немає в електронному вигляді. Книжки того ж "Гіркого Лука", наприклад - я в паперовому вигляді маю всі його книжки
Місця дійсно не вистачає. Але ж деякі таки купую, якщо щось цікаве і особливе
А які книжки для вас цікаві і особливі?
Та різні є. Вам перераховувати? Дуже по різному: по психології, мовознавству, педагогіці. Мало сучасної літератури читаю. Ще багато науково-популярних різних
То не художня, то спеціальна література. Таку в електронному вигляді і не знайдеш...
Є і в електронному. (Не на українській) але я надаю перевагу друкованій. Це не є книжка на вечір і забути. Довідників по мовах маю море. Тому й так.
А ще ви використовуєте літеру Ґ 😇
То не правильно?
Я не знаю всі слова, де треба писати, а де ні, через це не використовую її взагалі.
Тому не знаю, правильно ви це зробили, чи ні. Це питання не до мене, нажаль. Але це прикольно.
Каже словник 2 варіанти вірні: «гаджет
га́джет, -а, також ґа́джет, -а, чол.
Невеликий електронний пристрій.»
Я, аби уникнути помилок, просто пишу звичайну "г" завжди. Так зручніше 😇
Теж варіант. 👍
Забудьте це слово. Що для кого правильно - вирішує він сам. Як казала Фаїна Раневська, існують лише дві неправильних речі - балет на льоду і хокей на траві. Все інше - норма
Я просто подумала, що я не вірно вжила букву. Думаю , перепитаю.
А я думав, то ви про електронні та паперові книжки ;)
А. Деколи тут плутаються пости. Тому намагаюсь розгорнуто писати, аби людина зрозуміла. 👍Так. Щодо книжок - беру, які вважаю за потрібне.
Та я в шоці, як тепер почали з нього фото розповсюджувати. А потім дивуються звідки у нас стільки вати?
Вата не в журналах, вата в голові. На вас же не вплинуло? Бо мізки є і користуватись ними вмієте!
А потім - що смішного в тому, що в США, і Україна ПРОТИ комунізму і радянщини?!
Є люди, котрі на пропаганду легко піддаються. Думаю, якраз цей журнал для них
Достоєвський то катастрофа для мозку...
Уся російська література - то суцільні страждання. Обов'язково повинні страждати або персонаж, або автор, або читач.
А якщо страждають усі разом - то ото вже і є справжнісінький шедевр російської літератури!!!
Ви б чули, як іноземці «пливуть» від того Достоєвського🙄. Ну все. Вершина.
Бо у них ЛІТЕРАТУРА. А не треш з відстоєм. Їм цікаво подивитись внутрощі дикуна з дикого сходу, який не може дати собі ради.
Може бути. Я рускої літератури не читала. Але в тому, що Ви кажете є сенс.
В нас було три черги прийому в піонери-на 7 листопада, на 23 лютого і чи др лєніна чи шось схоже, не пам'ятаю
Так, у нас щось приблизно так само.
Це суть християнства московського розливу. А всі вони були християни.
Та невже?
А як же ви у школі вчилися? Уроки літератури ж були? Та й автори російські були досить непогані. Українських книжок цікавих було мало: друкували лише "вірних синів партії", та і їх було мало, бо обсяг друку україномовних книг штучно обмежували
А ви поцікавтеся, за чиї кошти їх там надрукували - а чи не російського посольства ;)
Ви ж самі зазначили, що я молода. Дякую. 😉 Ні. З російською ані мовою, ані літературою контакту не мала. Один вірш з якогось дива вчили «у лукоморʼя дуб» це все. Я з україномовного містечка.
А в старших класах була «зарубіжна» там німецьких, французький і т д розбирали. То десь з 6 класу.
Ви просто щаслива людина!
Чому? Бо рос. літ. не вчила? Але так. По житті, я думаю, що щаслива😇
Бо те, що варто прочитати з російської літератури, до шкільної програми зазвичай не входило...
А ще - тому, що вас не примушували конспектувати "шедевр всесвітньої літератури" під назвою "Малая земля"
Це що таке? «Малая зємля»
Бог милував 😆
Тисячолітній опус про те, як п'ятикратний герой Радянського Союзу Леонід Ілліч Брежнєв самотужки усю Гітлерівську армію переміг!
😂😂😂😂😂😂😂😂
От це зараз вперше бачу
Достоєвського точно ні, він там раптом дуже авторитетний класик для - "депресивних підстаркуватих підлітків" )
Тому я й кажу - ви щаслива людина!
Запитала в чоловіка. Каже теж у школі не вчили. Він 78го народження. Каже, тільки з нету знає
Екзамен з історії і малая зємля з 25 з'їздом...які ж ми були бідолашні з цими брєжнівими
А скільки вам років?
І назви творів гарні - "Ідіот", наприклад...
То ж автобіографія 🤣
не гірше "Ферми тварин", бо справа не в назві...
Багато... Мабуть, як вашій мамі ;)
75?🤔 я вільно говорю про свій вік. Що є то є.
можна називати по разному, але ідіотом точно не був...
а от наприклад - стовпом рашизму, тут легко
Я свій теж не приховую. Але не маю бажання в соцмережах викладати інформацію
Звісно, він в школу пішов вже не при брєжнєву
Кажуть, що в деяких ВУЗах навіть був обов'язковий іспит по цій книзі, ну поки він не покатався на лафеті. Після смерті про книгу всі раптово забули.
Тобто після 82 року книга пішла у забуття і наврядчи її десь вже навіть позакласно задавали.
Якраз в 1978 році ця книга і вийшла... А в 1982 автор вже помер і її прибрали зі шкільної програми
Ок. 👍
От тобі смішно зараз
Ну, з медицинскої точки зору -- так. З медицинскої точки зору він був психопатом епілептоїдного типу. Це не моя думка, це думка фахівців-психіатрів.
Щоб не плакать, я сміялась😉
Я сьогодні такі факти дізналася😱 і це люди скучають за совком?
Боже збав повернути совок...там ніц доброго совок то утопія...не знаю нікого зі свого кола спілкування , щоб хтось шкодував за ним а тим паче його повернення...а це наша юність була
Він був кацап. Все інше мені нецікаво
нічого не маю проти діагнозу, але це мало що змінює
Свого ворога треба знати краще, ніж він сам себе знає.
Розумієте, за совком зазвичай скучають люди старшого покоління. Як казала одна бабуся - "жили бідно, але весело - голодували, бідували, але в пісні співали і закохувалися"
Як вам сказали, це лише верхівка айсберга.
Пропоную тему: хто як і що купував.
Меблі, техніка, авто, може кооп квартира.
Або книжки, особливо західні детективи. Як ви діставали одежу, нормальне взуття, справжню каву, чи індійський чай. Кому і скільки давали на лапу.
Гадаю, буде багато цікавого.
Бо кращого не знали. Та й усе. А деякі не хотіли краще знати, ти їм тикай носом. А вони ніц не бачать.
Сруть два діда під кущем. Один до другого: А от в совєцькі часи як срав, так хуй аж до землі діставав, а зараз не достає. А той йому: Ой, і не кажи! Так все хуйово зараз, навіть земля просіла!
Та повно таких! Люди не пам'ятають вже погане - черги, злидні, недоїдання, роботу до повного виснаження, а пам'ятають ковбасу по 2.20, при тому, що більшість мала заробітну плату близько трьох рублів в день (!) або пенсію, як в моєї бабусі - 12 рублів 80 копійок на місяць...
В нас ніякої ковбаси не було. За ковбасою треба було в райцентр їхати. От що мали господарку - з того й жили. А ще городи- які в печінках сиділи.
Власне, це й не повинно щось змінювати. Це повинно щось прояснювати. Для тих, кому цікаво, звісно.
І мали за все життя дві пари білизни пару взуття та одні штани на усі випадки... Отаке будо щастя. А з їх копійчаних зарплат на половину грошей ще й примушували облігації державного займу купувати, і неможливо було відмовитися! А колгоспникам ні зарплат ні пенсій взагалі не платили, одні трудодні
Мій дід, колгоспник, якимось чином влаштувався працювати на завод, в ливарний цех, куди міські працівники не хотіли йти, бо дуже тяжка робота, платили буханець хліба в день,і все. А потім хтось доніс, що колгоспник, вигнали, і в колгоспі вже працював за одні трудодні, навіть і хліба вже не давали
Я ж недарма питав - чи був ваш брат коли за кордоном? Не був. Нічого не бачив, окрім свого містечка. То звідки йому знати, що люди десь по іншому живуть? Навіть Хрущова під час візиту в США завели до супермаркету, то він був переконаний, що то показуха спеціально для нього, а не магазин для всіх
Та не, вони просто сумують за молодістю (за сексом, м'яко кажучи), ототожнюючи таким чином молодість та жвавість з совком. Не всі звісно, але значна більшість.
Да, трудодні то взагалі окрема тема совкової реальності.
Село було безправним до 72 року, коли почали видавати паспорти. До цього виїхати без дозволу парткома та голови не дозволяли, тільки або в армію по призову і там зачепитись, або в інститут, якщо мізків вистачало.
Якось прочитав статтю, де один з журналістів того часу розказував, як їх тоді повели до супермаркету в США, і вони думали що то показуха, і вечором поперлись туди знову, без супроводу, щоб піймати клятих буржуїв на брехні, але він таки працював і все було. Вони три дні туди бігали, поки не заплакали
В армію - то так, а в інститут тільки якщо довідку-дозвіл дадуть. Без дозволу виїхати з колгоспу було неможливо навіть на навчання
А до 1968 року колгоспникам держава не платила пенсію. Зовсім, ані копійчини.
Тільки колишні працівники радгоспів отримували пенсію.
Відмінникам давали дозвіл та відпускали, моя мати саме так втекла з села. Принаймні для вишів.
А для різних ПТУ були наче якісь правила для повернення, чи якось так, відправляли за квотами на потрібні професії з обов'язковим поверненням.
Щось таке теж чув.
Я так досі і не второпав, чим конкретно Радгосп відрізнявся від Колгоспу. Точніше принцип врядування я приблизно (!) зрозумів, але ж по суті і те і те було державним майном...
В мене батько вчителем був так його колега позичав на ремонт черевиків, бо на роботу 2 км пішки ходив, взуття зношувалось, місто Черкаси.
Нашого фізика за все моє навчання, в чомусь іншому, ніж в коричневому костюмі, не бачив. Людина, до речі, дуже розумна, але вірила в совок, до останнього
Ні. Лише радгосп був державним майном. А колгосп усе мав робити за власні кошти. Тому коштів і не було. Зарплати у селі отримували лише ті, хто працював не в колгоспі і не був його членом - поштарі, фельдшери, і вчителі..
Техніку і реманент радгоспам виділяла держава, і усе це майно було державним, а колгоспи мали все придбати за власні кошти і це вже була власність колгоспів. Ото й вдумайтесь - скільки коштує комбайн чи трактор, і чи могли колгоспи знайти кошти, щоб придбати і паливо теж, та ще й зарплати платити
Вчителі, це ще одна бесправна категорія громадян совка. Яких окрім прямих обов'язків навчати молодь ще напрягали різним патріотичними завданнями. Бути обов'язково на мітингу та радісно махати квітами, бігати з транспарантами, робити ці транспаранти. Та ще купу різної соціалістичної єресі. Бідні люди
Може вірив, а може і тільки робила вигляд, що вірив, хто ж признається.. А 2км пішки для тих часів - то не відстань. Навіть зараз на роботу далі ходять. Тоді і по 15 ходили, бо транспорту по селах не було, до залізниці пішки треба було йти, щоб кудись на роботу доїхати.
Хм... Бабуся була санітаркою в лікарні і отримувала зарплатню, але вона також працювала в колгоспі (не радгоспі) та отримували різною натурою (зерно, цукор, олія, масло, тощо...). Тому все ж таки можна було поєднувати членство в колгоспі та іншу роботу.
Так, я приблизно розумію різницю в структурі врядування, але сам факт того, що все в совку було державним та підпорядковувалось конкретним профільним міністерствам, такий розподіл мені вважається дуже дивним.
Тобто не зрозуміла суть такого розподілу однакових за фахом підприємств. В чому була ідея?
траліки ходили, але по півроку не платили зп
Вони і досі такі - безправні і затуркані, як і комунальники. Бо всеціло залежать від державного фінансування. А ще страшне творіння совка - цілодобові ясла і дитсадки. Вдумайтесь: віддати в чужі руки двомісячне (!) немовля в забирати його тільки на вихідні, та ще й суботи тоді були робочими днями...
То вже дивлячись в які роки. Бо тільки в серпні 1974 року колгоспникам взагалі дозволили мати паспорти. До цього часу паспортів вони не мали і нікуди без паспорту на роботу влаштуватися не могли. Отакі от радянські "кріпаки"... Навіть на базар в неділю щоб поїхати потрібно було дозвіл у голови брати
Уявити можу. Сама ідея, насправді, непогана, особливо для молодих кар'єристів. Але знаючи совкові реалії, я б свою дитину ніколи б не віддав.
Праця кріпаків. От вам і мета.
Відмінності радгоспу від колгоспу:
Радгосп був державним, колгосп–добровільним самостійним об’єднанням з внутрішнім керуванням.
У колгоспах працівники працювали за «трудодні», в радгоспах - за заробітну плату.
Колгоспи «вимерли» раніше радгоспів через різницю в масштабах виробництва та фінансуванні.
Так, я про це вже писав вище.
Тоді нафіга створювати Радгоспи, якщо можна всіх безкоштовно загнати в Колгосп?
Гадаю, на початку цієї ідеї був якийсь задум для цього, але його десь загубили по дорозі виконання 😆
Я розумію систему врядування. Я трохи інше питав.
Гаразд, я думаю насправді ніхто не знає нахуа-хуа таке було зроблено. Тому хай йому грець.
Є нова тема, цікавіша.
Авто не купував, не знаю. Меблі і техніку - йдеш в магазин, записуєшся у величезну чергу, щодня після роботи ходиш туди "відмічатися". Раз не прийшов - з черги вилетів. Місяці через два-три, тут як пощастить, підійде твоя черга в зможеш щось купити.Це - якщо меблі і техніка не користуються попитом
Кооперативна квартира - треба знайти забудовника, записатися в чергу, підійде черга - внести перший внесок (десь половина вартості квартири!) і чекати, коли нарешті збудують, потім щомісячно виплачувати решту вартості квартири поки не погасиш усю суму.
Книжки - в павільйонах вторсировини потрібно зловити момент, коли там з'являться так звані талони на придбання книжки, потім здаєш 20 кг макулатури, щоб мати право отримати талон на право купити! книжку. При цьому вибору немає - талон можна отримати лише на те, що є в даний момент, або вали звідси.
Одяг, взуття, каву і чай купували у "знайомих" продавців за ціною трохи вище номіналу (вони повідомляли, коли саме завезуть потрібний товар в могли його для тебе спеціально притримати під прилавком), або на ринку, але вже набагато дорожче.
Так, я пам'ятаю похід за телевізором, це був праздник для всієї родини. Мі всі нарядились, поперлись в магазин, простояли там ще десь годину, і потім нам винесли чудо радянської промисловості - кольоровий телевізор!
Радощів було вдвічі більше, бо старий телек віддали мені з сестрою в дитячу кімнату.
Скільки місяці батьки стояли в черзі я не пам'ятаю, але довго, це була не просто черга, а через батькову роботу, тобто це якесь розподілення через передовиків, чи щось таке. І навіть там була черга. І ми щодня питали, но як там черга, коли буде новий зомбощик?
Радощів було на кілька місяців.
У тебе кооперативна?
Ну так, ти розповідаєш загальновідомі правила.
Я скоріше питав про особистий досвід. Які саме в тебе були емоції, що ти відчував коли отримував бажане.
Сухі факти всі і так знають, це не так цікаво, як особистий досвід та переживання.
я так джека лондона купив
Ідея жахлива. Я ходив у школу повз такий садочок - в там постійно у вікно через грати виглядали діти, які плакали виглядали маму. В моїй уяві чомусь відразу спливав з пам'яті фільм про якийсь концтабір, який я бачив по телевізору. Діти там плакали постійно з перервою на сон
Радгоспи створювали там, де не вдалося з якихось причин зробити колгосп. Але їх вже створювали пізніше, спершу були тільки колгоспи.
Коли батько приніс шість томів Конан Дойла, я навіть відкрити їх боявся, бо мені сказали, що це просто скарб, за який відвалили чималі гроші.
Коли почав читати (а я ще був відносно малим), то був в такому захваті, що літом (!!!), я два тижні не виходив з дому, навіть з друзями у войнушки пограти.
Я про особистий досвід і розповідаю. А, забув ще одну фішку тих часів - торгівлю "з нагрузкою": це коли щоб купити щось потрібне, ти мав купити на таку ж вартість непотрібу. Наприклад, до цікавої книжки - ще декілька книжок, наприклад, з матеріалами з'їзду партії або один раз мене ще примусили
У нас був знайомий пілот (сусід), він літав закордон, і якось з барського плеча пригостив мене сушеними бананами (вакуумна упаковка, штук 6-8, точно не пам'ятаю), я їх виміняв на модель машинки "Волга", правда без задньої осі. Але воно було того варте 😆
Бо банани з'їли, а машинку я відремонтував і грався нею ще кілька років 😇
Ну, реалізація в совку була завжди такою. Але сама ідея непогана.
От мене і цікавить саме те, з яких таких "якихось причин". Що послужило такому дивному розділенню, що це за причини такі.
Була.
Комусь давали на лапу за просування в черзі?
Так, була така фігня в книжкових. Нащастя, у мене була бабуся в селі, тому вся подібна макулатура йшла на яйца - загортали в сторінки яйця для перевезення, щоб не побились. А також на розпалювання груби або пічки. Тож товар не пропадав. Залишки на вторсировину та обмін на туалетний папір або книги.
Впридачу до книжки Жюль-Верна ще й книжку Принц и нищий", але чомусь на молдавській мові ;) а ще були так звані "продуктові набори" - індійський чай з якимись напізіпсованими овочевими консервами в скляних банках (щось на кшалт квашеної капусти чи борщової заправки), а пізніше - кіло апельсинів з
двома кілограмами напівзгнилих буряків... Ще нав'язували консерви з морської капусти - вони не користувалися попитом, і їх ніхто добровільно не хотів купувати.Емоції? Окрім огиди, ніяких особливо радісних емоцій це в мене чомусь не викликало, навіть попри те,що вдалося купити щось путнє таким чином
О! "Принц і ніщій" - це ще круто! Навіть на молдавській - можна було обміняти в Молдові на пляшку домашнього вина. Це вам не "Інтенсифікація всєй страни" 😆
Мені таку якось впарили. А ще "Льодовики Антарктиди", в неї хоча б картинки були з пінгвінами...
В селі тоді ще працювала потребкооперація - здаєш на певну суму, наприклад, яєць, і теж отримуєш щось із "дефіцитного" товару. Особливо таким чином гарно приймали усілякі лікарські трави, там можна було і щось з імпортного одягу купити
Ой фууууу! Це й справді була найогидніша з гидот! Ще й якщо запивати риб'ячим жиром 😆
Такі книжки перепродували на стихійному базарі рублів по двадцять за штуку. Так що то дійсно був справжній скарб!
Чим саме непогана? Щоб купити резинові тапки-в'єтнамки ти мусив купити і напівз'їдені міллю валянки з блискучими калошами?
хренова ідея. віварій якийсь
О, так, таке було. Моя бабуся здавала молоко. Кожен день зранку приїзжав віз на конях з купою алюмінієвих бідонів та зливав молоко. Жодних перевірок чи щось подібного не було... Зараз би така антисанітарія не проканала.
Якщо коротко - в радгоспи силоміць заганяли тих, хто не бажав "добровільно" вступати в колгоспи.
Вони в мене досі є, у спадок я забрав. Як і усі інші.
Це була відповідь на дитячий садочок, а не про нагрузку )))))
Встановіть в налаштуваннях нитковий режим відображення, щоб не плутати де яка відповідь.
Що ж там гарного? Ви б свою дитину віддали б в таке? Де суцільний дитячий плач і запах підгорілої каші? То все від безвиході було - треба на роботу виходити, а маля діти нікуди, баба догледіти не може, працює, бо пенсії не платили, а жити треба
може навпаки, бо за гроші працювати приємніше )))
Я не знаю, як це зробити
Setting - Thread Preferences - Threaded Mode - Yes
Ні, не навпаки. Колгоспи тоді рекламували в пресі і кіно, розповідали, як там люди живуть "щасливо і заможньо'. Погугліть...
Ну, я вже вище відповів, що свою дитину не віддав би, але не через саму ідею, а через совкову реалізацію навіть гарних ідей через жопу.
bsky.app/profile/dimo...
Уявити можу. Сама ідея, насправді, непогана, особливо для молодих кар'єристів. Але знаючи совкові реалії, я б свою дитину ніколи б не віддав.
Немає в мене Thread Preferences
Вдячний , я теж скористався)
А я б не віддав за жодних умов
Ну, я не знаю. Хоча, в совку все можливо, навіть поїхати добровільно в заполяр'я у вугільну шахту працювати. Тож, цілком можливо, що це спрацьовувало.
Пролистуйте нище, повинно бути, в групі налаштувань "Basics"
Можливо треба апку оновити
Друга в списку Basics
Ну, я ж не кажу, що ця послуга для усіх. Вона зручна для кар'єристів, кому треба багато працювати та зрідка буває вдома. Або напівсиротам, де лише один з батьків... А якщо ще й працює позмінно, або взагалі вахтовик. Тому попит на послугу є, але реалізація таки важлива.
тре оновити в гуглплее
Дякую, так і зробив
Так, спробуйте оновити, або, можливо, в мобільній версії немає такої функції...
Я не ставлю на мобу соцмережі, тому не підкажу. Я з ноута.
На мобільний версії теж є - десь тиждень тому зьявилося
Якщо зробити і спрацює, то відповіді будуть виглядати ось так (бо ця функція в тестовому режимі):
Коли їхали надовго - дітей віддавали в інтернат
Тільки що обновив. Не працює
Типу інтернат краще ))))
Це дуже спірне питання, що краще, такий от дітсадочок, чи якась нянька, чи бідні батьки і вся родина, бо не можуть працювати через дитини. Чи взагалі не заводити дітей, бо ні на що не буде часу.
тобто ?
Там інколи треба тицяти оновити по два рази, воно не завжди спрацьовую як треба та глючить.
Ця фішка в тестовому режимі.
Хмм.. дивно
У мене десь так мабуть більше тижня
Ні. То було дуже давно, на підприємстві черга була. А хто зі сторонніх в кооператив вступав - ті давали
З другого разу запрацювало, дякую ще раз
Тобто оновити текст в самому чаті (Ф5 на компі), а не саму программу на мобілі.
😇👍
Інтернат - то безвихідь, коли дійсно треба кудись їхати. А дитсадочок для немовлят - то баловство. Або не заводь дітей, якщо нема змоги займатися вихованням, або обирай дитину, а не кар'єру Це моя думка. Я її не нав'язую
А, зрозуміло. Бо в мене знайомі, мабуть також зліва, а не через своє підприємство (точно не скажу), давали більше 5.000 за просування на вершину списку.
Скільки мої батьки давали, я не знаю, навіть зараз мати не каже, але вона з батьком отримали трикімнатну меньше ніж за п'ять років (двоє дітей МД).
Цікаво, скільки у вас давали за чергу на квартири.
Бо в Грузії, як розповідали деякі публічні люди, навіть за машину могли дати 5.000, і це лише за "право купити", а не за саму машину.
Ну, в совку з протизаплідними було важко, то ж іноді питання "хочу / не хочу" не стояло 😉
Додавайся в друзі, містер Спок! 😆
І ти Нудний теж додавайся 🤓
Хто хотів - в аптеці готували спеціальні вагінальні кульки. Вводиш перед актом - і норм. Не гормональні! Щось там на маслі какао робили
В нас на авторинку, чув, за нове авто дві ціни давали
На квартирну чергу ставили тільки через декілька років. Потім чекали до десяти років, кому як повезе. Одні підприємства багато будували, інші - менш. Вчителям зовсім не будували, вони не на підприємстві а черзі стояли, а в міській. Тоді кожен забудовник мав передати певну кількість місту
Нє уж. Навіть звучить стрьомно 😱
А ви точно порохобот? ;)
Так, на "вторичку" майже всюду була Х2. І наскільки я розумію, це ВІД Х2. Принаймні саме таке мені розповідали, але вже значно пізніше.
А от за нову не знаю, якщо зовсім без черги, то це ще дешево х2.
Дитячий концтабір набагато страшніший...
Це щоб відразу і без "сюрпризів" ;)
Ну, після вашого запитання засумнівався і замислився - де ж я стратив 😆
Мені і тут пощастило (точніше моїм батькам, а ще точніше - моїй матері), вона працювала в міністерстві (не скажу в якому), а міністерствам давали значно швидше, а при правильному "заносі кому треба" - так взагалі майже одразу.
Я якось потрапив в дитячій піонерський трудовий табір. Це як звичайний табір на морі, тільки змушували працювати дві-три години з самого ранку. А потім звичайний дитячий табір. Батьки так пожартували 😆
Радянський автопром і без сюрпризів, то вже не радянський автопром, а як мінімум чеський 😆
Коли автовласник чує, що щось не те, але ж такі гроші обіцяють - чому б не ризикнути? І ризикували, в результаті ні машини, ні грошей...
Ааа, ну в таких стравах безперечно треба мати особливу увагу, а ще краще якусь кришу. Особливо і піздньому совку, коли втрата грошей могла бути не найгіршим, що могло статись. За горбачовських реформ і нового НЕПА кримінал розквітнув так, що навіть КДБ їх побоювались. За такі гроші зникали люди.
Та я так розумію, що і крига не дуже допомагала в таких випадках. В кращому випадку - повернуть ціну за прейскурантом, але не різницю, яку обіцяли зверх того
Ну, я не мав з таким справ особисто, замалий був, тому не знаю які там були умови послуг за подібну кришу, але, принаймні, життя було в безпеці.
Взагалі, мати мента чи ДАЇ-шника в знайомих - це могло бути дуже корисно і круто.
Ох сьогодні і нафлудили, цілий тред на заздрість "Анні Карєніной" вийшов. Наче два дідуся на лавочці під домом про молодість та колишніх дівчат казки травлять 😆
😇👍
Якщо ти в порушення закону хотів щось підзаробити, а в тебе не вийшло - то вийшло в когось іншого. І він нічим не кращий і не гірший за тебе. Отак та "криша" і розмірковувала
То все із за того, що часи перевели ;)
Добраніч!
Ну, якось з вибором пакету послуг тоді було не дуже креативно 😆
А, точно! Я й забувся!
Добраніч! 😴
Все залежить від ситуації. Добре, якщо в дитини є і тато і мати, є два дідусі і дві бабусі, є на кого розраховувати. А якщо немає, якщо є тільки один з батьків? Або всі інші дуже-дуже далеко... А приватні послуги няні заборонені законом? Що тоді робити? Звільнитись та їсти голубів на даху?
За вашою логікою віддати дитину в концтабір - то є найкраще рішення? Шукайте надомну роботу, наймайте няню, робіть, що хочете, але не віддавайте за грати! Нема можливості займатися вихованням дитини - не народжуйте, врешті решт...
Про яку надомну роботу в совку ви кажете?
Нагадаю вам, що "тунеядство" було злочином та каралось реальним строком за гратами.
В мене був друг, який до п'ятого клусу жив в дитбудинку, тому що мати померла, а батько по два-три місяці був відсутнім по роботі, без бабусь або дідусі. Що йому робити?
А, про про совок... То так і кажіть, бо я плутаюсь у часі
Взагалі то про совок весь цей тред з самого початку.
Оскільки то було аж три дні тому, я вирішив, що ми вже перейшли на сьогодення ;)
Про совок я вже писав - тоді навіть бабусі онуками не могли займатися, бо змушені були працювати...
Та нє, цей тред залишиться за совком.
Про сьогодення можна в іншому треді. Щоб не плутатись, як то кажуть: мухи окремо, котлети окремо )))
Моя, нащастя, могла. І працювала на двох роботах, санітаркою в лікарні та в колгоспі. Правда її нагляд складався з того, аби я поїв, весь інший час я був відданий сам собі. Золоте дитинство 😆
Було ще два шедевра цього автора: "Возрождение" та "Целина". Ми у школі проходили
Similar Posts
Я читала, мені сподобалось) комусь з моїх знайомих сподобалось, комусь ні)
Російською я більше не читаю, але проблема в тому, що українською важко почати, весь цей час я не читаю взагалі)
У дорослому віці варто давати шанс тому, що читали в дитинстві/підлітковому віці і вам не сподобалось. Я читала і в школі, і цього року перечитувала, то мені сподобалось. А от поезію тільки зараз почала нормально читати, раніше уникала
показуйте ваше хоббі
малювати, магічити над фотографією, читати, творити руками, любити, читати вірші на камеру
Одна з найращих книг, що я читав. Не відриваючись, і ревів, і сміявся. Чудова
#книги #рекомендації
Тамара Горіха Зерня - "Доця"
Книга однозначно залишила слід в моїй душі. Читається ніби легко, але на душі тяжко...
Нинішня реальність, як вона є.
Йобана русня.
вам також!
не завжди є час щось відповісти, але завжди цікаво читати
Розумію, я найгірше розчісую голову, коли читаю з телефона — одна рука вільна, треба її чимось зайняти.
Я тому і питаю, бо сам борюся з залежністю від ТГ. При чому, здебільшого, залежність у оточуючих.
Але коли мені відповідають, щось типу "А для чого переходити кудись з комфортного ТГ? Нехай товариш майор читає, як ми з них сміємося...", то руки опускаються.
Ну ви ж в цей час ще щось читали? Чи одночасно читаєте лише одну?
Ага. Особливо, якщо читати від самого початку.
Все по поличкам розкладено. Аби хто читав...
Цікаво як гатить зброя в руках того хто читає нормою і навпаки того хто відстає...
Федоров взагалі знає все) але лінива жопа не хоче попаяти дрон який б читав наче як за нормою.
Як тример панасонік стриже.
Дислексия сильно погіршилась, мабуть через втому, читати надзвичайно важко. Тричи читаєш одне речення і кожен раз в ньому різні слова х.х
Я зайшла почитати ниття росіян про смерть бутєрброда.
Боже, які вони нікчемні, прям читаєш і не знаєш - сміятись чи плакати🫠
не вперше бачу, що після запою Кінга, важко читати
був час, коли читала тільки його, а потім, на 4 місяці випала в жорсткий нечитун
у мене є три нечітких переліки людей. Найсмішніше, що боги читають їх і сміються.
Так ось чому я не читаю інструкції, а коли вже припекло - ну що ж давай, буду читати.
