колінна чашечка — Як жити це життя, хелп, не вив...

Та я може жила б та не знала як воно, а знайшлась людина. Показав як буває; та навіть не казав — просто був. А потім весь й вийшов за грань.
Та чи забудеш за життя як одного разу на плані груди дихав?

Та я може жила б та не знала як воно, а знайшлась людина. Показав як буває; та навіть не казав — просто був. А потім весь й вийшов за грань.
Та чи забудеш за життя як одного разу на повні груди дихав?

Я з повагою до цієї праці, якщо шо))) я знаю, що в них бувають такі дні, а інколи і ночі, що жити не хочеться))) і всяка праця непроста і треба багато вчитись постійно)) так що це я просто жартую)

Я навіть не знаю як відповісти на це питання отак в коментарі в трьох реченнях) життя як життя, буває краще буває гірше. Настрій в дратівливо маніакальному стані з хвильками нервового позитиву))
Все окей якщо загалом)

Ми стаємо дорослими тоді, коли розуміємо, шо дорослих насправді не існує, бо оці так само не знають, як жити жеття 🤪

Тиждень такий, шо нема шо писати. Багато роботи, невдоволення, фейлів. Усе це, щоправда, не зачіпає мене так, як раніше. Ніби я наростила всередині себе міцний мур, який береже мене від тривоги і сумнівів, а я собі живу життя: бувають дні кращі, бувають гірші, а в неділю поїду в ліс, та й по всьому.

Все життя живу, як жила, а потім побачила, що нейровідмінні люди описують якісь штуки, які в мене є. То й не знаю, проти самодіагностики точно, бо це все дуже тонко. Але приколи свої в мене є. Живем далі 🤷

але нас "пощадили". не суть. далі та однокласниця замінилась на якусь іншу дівчину, ахуєнну пздц, але я не знаю шо то за краля, тільки те, шо вона теж брюнетка (потягнуло, буває), АЛЕ ми все одно не пососались, бо будильник 🥲

чому треба було жити все життя в країнах з помірним вітром а закохатися у нього тільки зараз коли тут тупо буквально урагани це як ну я не знаю шо

Так, розумі це і не викючаю, що таке буває, але тут більше про людей, яких більш менш знаю, які просто живуть своє краще життя, не згадуючи за війну

Ніфіга собі. Я навіть не знала, шо таке буває. Тримайтеся

Повідомила, що звільняюсь. Трохи сумно від цього, але розумію, що далі було б гірше. Коли ти кажеш керівнику, що тут назріває повна срака і йому треба включитись, а він: ти ж слідкуєш за цим, слідкуй далі! А вигребу за все я, як і минулого разу.
Не знаю, що буде на новій роботі, але цього не буде

Іноді уявляю, що мої друзі з реального життя знають моїх знайомих із блускаю і служать разом. Уявляю що чую дві сторони насправді одних і тих самих подій, а не співпадіння через те, шо так просто часто буває

Не знаю, як далі жити це життя(і чи взагалі варто).

Знаю😉😂
Просто згадала шо вони там все шо живе їдять і стало не по собі😓

Там не батько, а дядько, але знаєте, так, я про це навіть не задумувалась🤔 Але й батько по суті з 2014 в її житті дуже відсутній, мало буває вдома. І є ще момент, мовляв, от вже десять років він воює і все воно тільки гірше.
І дякую за рекомендацію Three body problem і за наводку на автора, цікаво

Маю проблематичну шкіру під час ПМС — шо розкажете про Vitex Berry та Evening Primrose Oil? (Знаю шо ви нейрохірург а не ендокринолог/гінеколог, але мені здається ви знаєте про все) Мені кажуть що класно допомогає з гормональним балансом та очищенням саме передменструальних висипів

І шо, ви всі знали шо таке буває? Шо were може бути з he
Ненавиджу англійську 😡

Зробили б таке з журналістом іншої країни, то уже б був політичний скандал. А тут... Я усвідомлюю, що не хочу тут жити все життя. І не знаю що робити далі. Тут добре тільки тим, хто або живе у бульбашці, або засунув голову в жопу і пристосувався. Я таких багато знаю, що проти України вже

якось дуже заїбалась, але ніби і не маю права казати шо заїбалась через зрозумілі причини. але і це заїбало пиздець як.

Якщо він знатиме про мене більше за мене самого і буде допомагати жити то життя - я не проти))

І обидва не знаємо що далі робити і як жити. Я дуже давно і добре його знаю, я це побачив і почув.
Так, багато хто вже немає таких проблем, бо загинув...
Виглядає як я соплі розпускаю, але я просто намагаюся зрозуміти як нам далі жити. І ніхуя не виходить.

ну, те шо з ними все було норм ніхто не знає) раніше і їли всякий непотріб і жили по три роки
а ми просто дуже любимо нашого котика і не хочеться щоб він підхопив щось, він і так хворобливий

Я знаю шо він живе щасливе життя з ним і мені цього достатньо дякую за увагу це мій канон