Колись дуже давно починав працювати з іноземцями.Все було чудово з ними, але була велика проблема: вони нам не довіряли!От знаю що робити,як робити,впевнений в результаті,вони погоджуються,піддакують.Але зелене світло на початок робіт не дають.Тягнуть резину,відмазуються аби не робити по новому.
Фермер — Колись дуже давно починав прац...
Лише десь по року співпраці вони починали підходити з пропозицією типу "а давай таки може спробуємо".Диво-чудне?Ні.Просто невеличкі відмінності в нашому сприйнятті слова "довіра".Згодом я таки вивів теорему.Колеги підтвердили мої суддення.Різниця в наших настройках по замовчуванню.Поясню далі.
1.Ми схильні довіряти всьому і всякому по замовчуванню.От просто такі лаповухи шо збоку аж страшно дивитися 😺Потім коли лоханемось, то вже ніколи не довірятимемо тому хто розчарував.Тобто життєвий показник "довіра" падає зі 100% до 0%.Отак хопа і на все життя в бан,навіть коли хтось виправиться.
І ми думаємо,що всі навколо так мислять.І що нам теж мусять довіряти апріорі,бо ж ми ще нічого поганого не зробили.🤷🏻♂️На щастя/жаль,є ще в світі народи які думають діаметрально інакше!
2.Європейці,з якими я працював(спочатку це були суто скандинави) мислять зі старту інакше.
Вони схильні не довіряти по-дефолту.Вважають, що довіру треба ще заслужити.Це займатиме тривалий час у нас.Будуть нерви і конфлікти на рівному місці.Зате потім з тою довірою вони готові будуть в майбутньому прощати серйозні помилки(ба більше,самі братимуть на себе частину відповідальності).
Після того як я це зрозумів, мені стало легше працювати.Просто змирився з тим, що перший рік прогресу не буде.Будемо довго товкти воду в ступі і придивлятися до косяків один одного 🥴
Але до чого це все?
Правильно!Західна допомога Україні.Вони інвестори і сприймають нас як тривалий проект.
Подобається вам таке чи ні 🫣Так грубо і цинічно,але це проект на роки.У США вже були схожі проекти в минулому,ви знаєте ж самі.І я розумів,що перший рік війни для нас-це той перший рік розкачки для випробування довіри у "інвесторів".Ми мали зробити все для завоювання довіри партнерів.
Треба було виграти той магічний один рік! Чи в нас вийшло? Побачимо дуже скоро.Вважаю та частина суспільства,що в окопах виконала це завдання на всі 512% Ми разом з владою просрали все і зараз паразитуємо на тих здобутках армії 😒
Підтверджую, саме так воно є і на прикладі ірландців.
Спочатку "що ти робиш, це марна трата часу, це не запрацює"
Через 5 років "Падло знов пише щось занадто складне для розуміння, але буде зручно як зазвичай, давайте йому допоможемо'
Це саме той інститут репутації, про який я вже стільки років кажу. Тільки у випадку України мова їде про репутацію не тільки персоналій, а країни загалом
Данці, шведи дуже толерантні та культурні щоб просто таке сказати прямо. Мені доводилося здогадуватися про все самому та ставати на пів-ставки психологом аби розуміти,що їх насправді турбує.
Ірландці теж. Тому це ніколи не звучало як "це не спрацює", скоріше "може є сенс зайнятись більш традиційними речами?"
Консерватори хрєнові 😀
Я перший час нервував від цього, а потім зрозумів, що треба просто виглядати максимально впевнено навіть коли не знаєш до кінця що далі робити.
Працює)
До попередньої нашої дискусії: от такі розповіді відбивають бажання виїжджати набагато ефективніше ніж пужастики про дві роботи від щелемскага.
Та ну перестань. Я більш комфортно, ніж працюючи з ірландцями, ніколи взагалі себе не відчував.
Так, є деяка специфіка, до якої треба звикнути, але це просто ментальна різниця між совком та капіталізмом. І звикаєш доволі швидко.
Проте бонусів і плюсів на порядки більше, ніж тимчасових незручностей
Це не між совком і капіталізмом. Це тупо інший світ. Звичка не довіряти оточуючим "за умовчанням" не на порожньому місці ж з'явилась. Тим більше, щоб так у підсвідомість вкорінитись. А жити серед людей, в культурі яких наїбать ближнього за першої ж можливості це норма за умовчанням... Та ну нахуй!
Цікаво звідки такі висновки
Поки що всюди, де я був, я бачу бажання наїбати ближнього в першу чергу саме від носіів постсовкової культури і тільки потім від носіїв інших культур
Тоді звідки у них прописана в підсвідомість недовіра до оточуючих? Ви ж самі собі суперечите зараз! Як казав Будда, людина праведна не бачить гріха і в інших. Неправедна ж завжди підозрює інших у своїх власних гріхах. Більш зрозуміла приказка: інших по собі судять.
Для мене той факт, що людина, яка мене не знає, не довіряє мені у конкретній ситуації означає лише одне: якби ми у цій ситуації помінялися місцями, ця людина мене б точно спробувала наїбати.
Я на рівні підсвідомості вже давно не довіряю нікому окрім тих людей, хто довів мені свою надійність. І це цілком природньо на мій погляд. З чого ти взяв, що я буду намагтись когось наїбати? Найобка з мого боку - це втрата моєї репутації, яку я дуже ціную
Це набувається з часом як результат адаптації до нових умов середовища. Це новий софт-скілл, який приходить (часто не приходить 🫣) бонусом в результаті асиміляції наприклад 🤔 Саме тому не люблю слово "менталітет", бо більшість людей, виявляється, мають на увазі щось "генетично набуте" 🤷
Я вже пояснив "з чого я взяв". Саме з того, що людина по собі судить. І, виходячи з того факту, що ви мене не розумієте, ще різниця саме в наших світоглядах як таких. Цивілізаційна різниця, я б сказав. Власне, тому я й не хочу жити в вашій цивілізації з недовірою за умовчанням.
Але ця недовіра у мене сформувалась саме за роки життя в Україні)))
Ну, я теж майже пів сторіччя живу в Україні і у мене не сформувалась. Тож справа не в Україні, а в вас. Аргумент?
Звісно. І тут ми переходимо до наступної частини: хто де саме жив в Україні. А це автоматом призведе до усвідомлення, що в рамках однієї країни, скоріш за все, не існує єдиного світогляду. Більш за те - ця різниця гігантська. Тобто Яник був правий - схід і захід абсолютно різні?
Я народився в Запоріжжі і все своє життя прожив в межах області. За інші місця казати не можу з цієї причини.
А я в Донецьку. І до 40 років жив там.
І життя дуже швидко навчило мене не вірити чиїмось обіцянкам просто так.
Коли в 14 році багато донецьких переїхали до Київа, хтось у ФБ заснував групу "Донецькі київські" чи щось таке, типу щоб допомагати одне одному як земляки.
Мені вистачило місяця щоб усвідомити, що це найбільше наїбалово земляків, яке я взагалі бачив на той час у своєму житті.
А, ну тоді все ясно. Українців у а Донбасі совок тотально винищив ще в 30 роки і переселив туди маргінальне бидло з решти совка. На щастя, совкова політика закріпачення бидла "пропискою" локалізувала цю і інші подібні клоаки кацапізму і не дала їм рівномірно розповзтися по всій території України.
Ви абсолютно праві. Тільки от виникає парадокс: яким чином маргінальне бидло типу мене змогло асимілюватись в цивілізованиму світі, а щирі запорізькі українці не можуть. Але при цьому не проти йти до того самого ЄС навіть попри його ментальність, схожу з кацапським маргінальним бидлом.
Ну, я ніякого парадоксу тут не бачу. Подібне до подібного 🤣 Похід до ЄС для мене особисто означає похід ВІД рашки. А чи дійдемо до ЄС і коли -- то вже діло десяте. Я скоріше за все й не доживу. Також я не знаю на 100% можу чи не можу я десь асимілюватись, бо й не намагався. Не маю в цьому потреби
У самурая немає мети, тільки шлях.
Ок, прийнято.
І, до речі, якщо вже казати про світогляди, то ті ж ізраїльтяни значно відкритіші, ніж українці. Мабуть це наслідок принципу життя одним днем тут і зараз.
Ну, відкритість і довіра все ж не синоніми. Ви ось відкрито нікому не довіряєте 🤣 Ну, за рідкісним винятком тих ідіотів, що витратили немало власного життя на те, щоб нахібась вислужитися перед вами і заслужити вашу персональну довіру.
"вислужитись переді мною"? А ви точно з України?
Бо ця риторика дуже нагадує болотних персонажів
Біблія, Коран та Тора однаково кажуть "не по словах суди, а по діях". Тож якщо я комусь довіряю тільки побачивши дії, це вислужитись?
От бачите. Ви вже мені не довіряєте, хоча з мого боку не було жодної спроби вас обманювати. Так, я точно з України. Щодо вас тепер у мене виникли великі сумніви. Але вже ПІСЛЯ І В РЕЗУЛЬТАТІ ваших висловлювань, а не за умовчанням, як у вас. Цивілізаційна різниця 🤷🏻♂️
А з чого ви взяли, що я ВЖЕ вам не довіряю? Слово "вже" має використовуватись якщо ця довіра була раніше :)
Взагалі я дещо здивований. Мої висловлювання стосовно довіри і репутації незмінні вже багато років, дивно що ви тільки зараз їх усвідомили
Ну, оскільки спілкуємось ми +- кілька місяців, якщо пару загальних коментарів під дописами можна взагалі назвати спілкуванням, то це як раз не диво.
Хлопці, навіщо один одного переконувати.Кожен живе своє життя по своєму. Плюралізм мнєній)).
Та ніхто й не намагався 🤣 Так, попизділи трохи
Мене дивує що ви взагалі робите в соціальних мережах, якщо нікому із присутніх тут за умовчанням не довіряєте. Навіщо витрачати час на спілкування із тими, чиє слово ніхуя не варте для вас?
Я десь писав, що я взагалі нікому не довіряю?
Вже достатньо людей, з ким я залюбки спілкуюсь поза межами соцмереж, але познайомились ми саме тут.
До речі, відразу відповім на наступне питання: ні, вони не вислужувались переді мною.
То це глюк? Чи це писав хтось інший?
А що тут не так? Якщо людина у своєму повсякденому житті робить вчинки, які не суперечать моїй персональній моралі і у деякій мірі очікуванням, це доводить, що людина надійна персонально для мене.
Її право робити те, що вона вважає за потрібне.
Моє право спостерігати та робити висновки.
Не так тут лише те, що ви спочатку пишете "я нікому не довіряю крім тих хто довів мені ...." Ну, і т.п. А через три коментарі пишете " я ніколи не казав, що я нікому не не довіряю..." Ну, і т.п. ..
У вас з логікою точно все ок?
2 фрази:
- "я нікому не довіряю крім тих хто довів мені ...."
- "я ніколи не казав, що я нікому не довіряю..."
Перша фраза передбачає коло надійних людей. Друга фраза це підтверджує. Якщо і так не зрозуміло, ок:
Я ніколи не казав, що я ВЗАГАЛІ нікому не довіряю
А, ну ок. Як я й казав, цивілізаційна різниця. Не можемо порозумітись навіть спілкуючись однією мовою. Тож краще не продовжувати
Гггг.
Зібрались два кодери (приблизно одного віку) з совковим рутом які не НАДТО довго жили закордоном і розмірковують на тему "які закордонці недовірливі".
Падло вже заробив довіру - Дайвер ще заробляє.
Нічо не забув/переплутав?
Взагалі не зрозумів
Отже все в точку.
В хуйочку. По-перше, я не кодер в ніколи їм не був. По-друге, я ніколи не жив за кордоном. По-третє, нічию довіру я ніколи не намагався ЗАСЛУЖИТИ: хто мені не довіряє - то його проблеми, а не мої. А що ми тут обговорювали я взагалі хуй знаю, бо довіряти словам людини, яка нікому не довіряє - то таке
Мої співчуття.
Щирі.
Хоча я теж не кодер, але це зараз сильно допомагає в житті.
Ну, не знаю як вміння кодити може захистити від кацапської ракети. Все інше на даний момент не має особливо великого значення
При цьому ж після третього літра пива ті ж самі датчани зізнаються і розповідають як можна обійти податки в Данії,бо щось дохера і так платимо :)
Дуже залежить від рівня людей, освіта, походження. Я майже не мав проблем з довірою хоча 20 років працюю віддалено. Був один афроамериканець, який коли побачив кошторис, дав мені зрозуміти, що вважає що білі його дурять, я відмовився, так він скаргу на мене накатав
в лігу захисту тварин?
У World Wildlife Fund
Той що з пандою на логотипі 🫢
так, кажу відразу - панд не чіпати. Ми, звісно, ліниві та виглядаємо добрими, але є ньюанси
налякав йозжика голою попою 😀
На апворк, там ще цікаво було, я за звичай попередньо консультую безкоштовно , навіть якщо вже контракт створено (ну тобто я його ще не активував), і залишити негативний відгук він не зміг (хоча думаю намагався бо шантажував мене)
У мене найбільші незручності та дискомфорт у роботі були коли працював знаєш з ким? Правильно, з поляками!
А знаєш чому?
Не тому, що вони расисти та ксенофоби 🫣 А тільки тому, що вони у своїй поведінці і відношенні до роботи - точно такі ж як і ми! От просто копії у стереотипах мислення. 🤔
Згоден)) Але трапляютьсяч приємні винятки
Винятки для того й придумала природа аби було хоч щось приємною несподіванкою 😀
Як це може повпливати на бажання виїжджати чи не виїжджати?
Є час, натхнення та бажання асимілюватися у новій країні - виїжджайте.
Немає - сидіть вдома чи шукайте час/натхнення/бажання асимілюватися 🤷
Все ж просто! Хіба ні? 🤔
Я навіть собі не довіряю, но це таке, ойтішне
Similar Posts
Доречи так чудово розуміти що зараз буде можливість почати нове життя, яке воно не буде, але нове, робить мені дуже приємно і чудово. Бо мій досвід життя за кордоном з 16 року життя проти своей волі мені не дуже сподобався. Буду радий почати з початку.
Я не розумію, хіба не у всіх був період у дитинстві коли ви робите щось, і потім оточення якось дає вам знати що це дивно і не схвалюється і ви перестаєте це робити і не починаєте, поки не з'ясуєте як робити так щоб усім було ок?
Кожен раз, коли я раз на рік починаю чимось цікавитися, я одразу починаю думати як монетизувати своє гоббі. І кожен раз через це я або втрачаю інтерес, або взагалі починаю відчувати відразу до того, що я роблю.
Люди, які люблять свою роботу як ви це робите?!! 😭
мені дуже тяжко працювати, коли я вже зробила великий об'єм роботи. з одної сторони, давай продовжуй, чого ти нічо не можеш робити. а з іншої в мене стоїть блок і я така еееее а шо тут далі робити? хоча все зрозуміло
Я не знаю що мені робити. Очевидно, це повернулась ангіна або я чимось новим захворіла. До лікарки записалась аж на середу. А що робити з роботою? Знову втретє за місяць на лікарняний? Це пиздець. А горло починає вже сильніше боліти
От воно часто в результаті зводиться до того, що вони хз, що з нею робити, якщо дати, тому починають гратись) але запах їх дуже цікавить
Мій організм таке інколи робить, коли я починаю захворівати - прокидаюсь вже здоровою. Я точно не знаю, як працює цей механізм, але дуже дякую своєму організму, що він про мене так дбає 😊
> чому, як, що з цим робити, приймаєш інші рішення і eventually це все стає легшим та легшим, твоєю "новою реальністю". але є дні, коли нічого не працює і не допомагає, ти починаєш грузитись і, о диво, терапія простягає руку й тут >
Ментально на перехресті:
1. Попросити вивести категорію в окремий дивізіон, що теоретично (!) може повпливати на моє підвищення і дасть зелене світло набору людей.
2. Розділити свої категорії: початкові залишити собі, а нові - хай, що хочуть, те й роблять, але без мене
Ех, боюся починати, плюс не знаю чи це початок серії… і що робити, якщо раптом сподобається? 🤷♂️
«Це наш останній блокпост»
Сьогодні я боялась.
Відчувати страх - це ок.
Відчувати, як страх починає тобою володіти - не ок.
Коли поруч людина, яка впевнена у тому що робить всередині дуже спокійно. Так приємно бути на завданнях з тими кому довіряєш.
“-кожен раз, коли я починав довіряти, мені робили боляче.
-розумію, але ставтесь до цього так: ми не можемо знати, чи зроблять нам боляче в цей раз, тому ми відкриваємось знову і знову, поки не впевнимось, що ця людина викликає довіру.
-пустити все по течії?
-довіритесь і відчуєте спокій»
Треба буде якось і собі спробувати, бо я все одну і ту ж роблю, трохи набридати починає.
я скоро йобнусь, дуже великий об'єм роботи виходить. І встигаю робити все по верхах, а не нормальний результат
Як же розумію, тер без цього нюансу навіть не починаю робити роботу)
Ми дуже давно колись хотіли зробили AU по bsd з покемонами в нас є скетчі й приблизно знаємо що хочем зробити но є велике но нам лінь це робити аж сильно, бо це довго та багато робити
Коли треба задіяти всі свої творчі здібності, щоб щось придумати - я дуже входжу в ступор і починаю прокрастинувати
А роботу то робити треба
повністю зі всім погоджуюсь і знаю про це, намагаємось так і робити, але в нас проблема, що кіт з дитинства десь майже 4 роки жив з собакою і тепер він хоче майже постійної уваги, а якщо працюєш чи щось робиш, навіть якщо до того довго і якісно грались, то це всеодно трагедія😅
