Ким ви хотіла стати в дитинстві?
В дитинстві я чомусь хотіла стати перукаркою, от мені просто подобалося дивитися як вони роблять зачіски і все
Потім я взагалі не пам'ятаю що відбувалося, десь під кінець середньої школи думала над всіма професіями і взагалі не розуміла куди більше мене тягне(типу ↓
Хоча наприклад моя бабуся працювала озеленювачкою і каже що це дуже важка праця, хоч і цікава, типу є пару мінусів і також типу постійно на вулиці, а це позначає що в літку під пекучим сонцем, а взимку дубнеш на морозі
Але не знаю, було б логічно дослухатися, але я просто вже налаштувалася і все😭😭😭
Я думаю що варто хоча б спробувати, типу що якщо мені і справді сподобається або навпаки я зрозумію куди мені далі рухатися? Це краще, ніж я піду туди, де я 100% знаю що мені буде погано і складно
Я в дитинстві хотіла мати ледь не тисячу професій. І художницею, і танцюристкою, і музиканткою, і дизайнеркою, і швачкою, і працювати в банку, флористкою, директоркою якоїсь організації. Мені навіть подобались внутрішні ремонти. І багато що ще. Але в результаті з мене не вийшло нічого.
Не кажіть так😭😭 з вас вийшла дуже чудова, творча і цікава людина, іноді фізичні і ментальні проблеми можуть намагатися "гасити" це, але ви все так само залишаєтеся тією чудовою людиною
Я дуже хочу сподіватися на те, що колись у вас знову запалає той вогник, майже як в дитинстві 😢😢
На школу вбивць я подумала що це щось типу данганронпи, а воно мені не дуже.
Альянс сірокрилих дивилась, але не пам'ятаю взагалі
Ким ви хотіли стати у дитинстві?
Хотів працювати з тваринами, але не ветеринаром, а з дикими тваринами, як Стів Ірвін. Не знаю, як його професія називається, чи взагалі є якась назва, але так, хотів бути як Стів Ірвін.
Ким Ви хотіли стати у дитинстві?
Коли була зовсім маленька - фігуристкою, дуже гарно це все було, але з стабільним катком не склалось- не було тут такого раніше 😩
Потім десь у 10 років кінорежисером, ех а хороша мрія була!
А вже ближче до підліткового слідчим,а зіпсували все мені мєнти 🥲
Мені подобаються люди. Цікаво читати різні думки. Тут знаходжу багато цікавих речей, про які не знала. Сама намагаюся вести щось типу блогу, правда поки не дуже розумію який саме формат мені подобається. Іноді виставляю щось, а потім думаю ну і типу це те, що ти хочеш тикнути усім. Тому спілкування
Так, я розумію що важливо вміти комунікувати і працювати разом з людьми, але це було тупо
Типу якщо хтось один робить, а інший списує то це вже не команда праця, та дівчина одразу почала писати свої варіанти і просто казала щоб я списала у неї і все, але я не хочу просто списувати я хочу щось робити
Розумію 🥲🥲
Я типу часто згадую оті зимові свята з дитинства, бо я майже завжди відмічала з бабусею і це настільки спокійні і теплі спогади>>>>>
Я б не хотіла повертатися в дитинство, бо все ж воно було не зовсім веселе, але хотіла б ще раз пережити якусь одну передноворічну ніч з дитинства 😭😭
Я взагалі не дуже розумію як це має працювати ну типу зп мені і так і так прийде)
В дитинстві коли в школі чи у батьків питали щось типу: А можна я....
Вони завжди казали: не можна
😂
Взагалі моя спина це досі для мене тригерна тема, бо я з дитинства люблю займатися різним спортом і коли мені отак кажуть що "не треба" я починаю сумувати і злитися, типу я розумію що це може обернутися погано, але для мене гірше просто сидіти і дивитися як інші роблять а я не можу🥲🥲
і не хоче за копійки вбивати собі нерви та робити марну працю. А другий скоро стане першим, або взагалі покине професію, бо більшість не цінує твоїх старань.
Хочете прикол?
Тут через сильний снігопад і ожеледицю зачиняють школи, професійні школи( типу ПТУ по нашому) і групи подовженого дня.
Згадую своє дитинство — погодні апокаліпсиси, снігу по пояс, -15°, епідемія чого завгодно не могли стати перешкодою між нами і школою🥲
Типу отакої ручки і так в моїй уяві дуже чітке бачення бо в моєму дитинстві такий (як я зараз думаю з ідеальним розділенням) гаммнець був у ба. Досі його пам'ятаю
Ну не прям вперше типу я ж в дитинстві робила аплікації і всяке таке, але щось або розучився або з часом руки кривіші стали :[
В мене багато питань
Типу
Я тепер як нас стало багато, не дуже розумію як тепер все працює і як потрапляти хоч кудись шоб тебе було видно 🤔
Ким ви хотіли стати в дитинстві?
До початкової школи я себе майже не памʼятаю.
В молодших класах - померти.
В середніх класах - померти.
В старших класах - не було часу думати, була підготовка до ЗНО.
На перших курсах універу знову стабільне померти
Ким ви хотіла стати в дитинстві?
В початковій школі - художником
В серединіх класах - снайпером ( мама не дозволила мені писати твір в школу на цю тему😅)
В кінці школи - соціально-економічним географом
В результаті, поступила в художку🙃
До речі мені ще нагадали що я там була у дитинстві і годувала сомів
Я це пам'ятаю але у зовсім іншому контексті типу чому від мене так старанно це приховували
Я пам'ятаю що я розпитувала але мені чомусь тупо багато чого не казали
Хоча може для того щоб я у школі не розказувала нічого
Зараз/в дитинстві
Взагалі я червонію від сорому згадуючи початкові класи/початок середньої школи, бо тоді я робила що завгодно аби тільки інші звертали на мене увагу і любили, але згадуючи дитинство, я розумію чому це так було
picrew.me/en/image_mak...
Точно. Мені він дуже подобається, це прям те що я люблю. Я постійно дивлюсь євробачення з думкою, а може, все ж щось таке там з'явиться. І як взагалі нордік кантріс не відправляють кожного року метал типу...¿
Я вважаю, що люди, які хотіли кимось стати в дитинстві, недооцінюють цей факт. Кажу як людина, яка нічого не хотіла і ніким не стала
Ким ви хотіли стати в дитинстві?
В мене була тільки одна ідея (і вона досі не реалізована) - з того часу як я прочитала Володаря Перснів - я думала що хочу стати письменницею.
Це починаючи з 6 років виходить
я взагалі не дуже люблю солодке, але я хочу їсти їх постійно, насолоджуючись кожним шматочком, я хочу купатися в них, я хочу, щоб вони текли у мене по венах, я хочу стати однією з них…
Колись мені сказали, типу перекрити шрами тату. Але я взагалі не хочу. Я не розумію, чому я маю стидатись шрамів. Мені вони подобаються. Вони нагадують мені до чого ніколи не можна повертатися і хто я є. Це частина мене і все.
ну і моє улюблене: людина наводить приклад важких професій типу медсестер, лікарів і тд, і при цьому одразу каже що треба багато працювати щоб заробляти і не втратити місце на риночку праці
при цьому у нас недостаток лікарів, які кидають професію, і ще більший - медичного персоналу
У мене дуже свербять очі вже третій день після праці.. типу я думаю через те що я постійно на вулиці була і постійно пилюка в обличчя летить, типу то землю капали то ще щось і ще постійно купа техніки поруч і воно бензином воняє, але також можливо через дим цигарок, але не знаю, свербить короче
Бляяя, я поки фоткалась таке зрозуміла, це капець
Але я не знаю, що мені тепер з цим робити, типу воно більше як факт і все😭😭
І типу воно ж дуже важливе, але і що робити з цим не знаю🚬🚬
(А може й не хочу, хто мене знає)
Зараз напружила свій мозок і типу думаю що я стала їсти багато Рафаелло і лосося, але не те щоб лосось був недоступний в дитинстві, я просто його пізніше оцінила
