𝘛𝘩𝘰𝘶𝘴𝘢𝘯𝘥 𝘣𝘭𝘰𝘴𝘴𝘰𝘮 🌸 — Ото я написала усе це, а я з ц...

Люди мали своє життя, будували його, а потім приходить якась мразота і хоче його забрати. Дехто їдав, дехто залишався до останнього. Є і такі новини.

Але ж багато хто з нас вважає, що досягнути в житті якихось певних цифр - це є головна мета всього життя.
Це як у компʼютерній грі. І ти в ній як іграшка.
Невже в людини справді є уявлення, що вона живе саме для цього?
Це ж не має ніякого сенсу.

Я за добровільні самогубства, але після підтвердження, що людина не в депресивному стані і має цей намір більше 7 років. У мене також були суїцидальні думки. Тож я домовилась з собою, що якщо за 5 років нічого не зміниться на краще, я зроблю це. Я програла парі і живу краще життя, ніж мала раніше

Трохи більше року тому. Це було найбільше кохання мого життя, але я проїбала все, бо обрала довбня тюбіка. Тепер у мене досі з ним хуй зна шо. А чим і як живе людина, що я кохала, я поняття не маю. Тільки надіюся, що з ними все в порядку

посол золотої орди @giray.qirim.land

коли ви закохувались востаннє?

06 May

Послушники не приймають обітниці, але часто це ті люди, що живуть при церквах і допомагають доглядати їх.
Це можуть бути сироти, які виросли при Церкві, або ж люди, які мали складне, сповнене випробувань життя.

Завжди відчуваю «свою» людину, навіть якщо ми ще мало знайомі. Але чим далі живу це життя тим менше хочу ламати його людям, тому і не зближуюсь ні з ким

Яка ситуація в житті дала вам розуміння, що ваш вибір має більше значення, аніж доля?

Я роками жила в умовах за межею бідності (4 людини на зарплату мами-прибиральниці).
В житті все було стабільно херово.
Поки я не зʼїхала і не почала брати відповідальність за всі свої дії, а не плисти за течією

Території не мають сенсу, коли там нема кому жити. Люди біжать.
Їм не потрібні кордони, їм потрібні права і життя.

і бути живим потрібно вийти за межі привʼязки себе до будь-чого, а це вже психологічний образ смерті, здолати який мають сили одиниці з нас.
Жива людина не хизується своїм життям, не посягає на життя інших, не мріє про краще життя, не покращує і не погіршує себе і життя, жива людина просто живе.

Але все ще має культивуватись відповідальність, доросла людина і відрізняється від підлітка тим, що у неї більше всяких відповідальностей, за своє життя, за життя кота, за комуналку, за хворих членів родини, оце все. Якщо людина звикла, що за неї всі інші вирішують, то вона ніколи не подорослішає

людина думає, що вона жива, бо має емоції..

а вона жива, тому що її життя підтримують цикли дихання у її тілі..
тобто - Дух.

Якщо я оберу незгодна, то це трактується так, що "ні, вони вільні люди і мають право берегти своє життя" чи все ж таки як "від них немає сенсу"? Бо це ж велика різниця.

Охуїла від бажання деяких людей вирішувати, як я маю жити своє життя. І їм це ще й обідно. Пиздець блять

Маю дуже багато проблем з соціалізацією. Спроби підлаштувати себе під інших довели мене до важкої депресії та вигоряння. Більше я не намагаюсь підлаштуватись. Або буде так, щоб мені комфортно, або людини не буде в моєму житті. Нехай іноді самотньо, але я жива 🤷‍♀️

Або люди яким ні разу в житті не доводилось мати справу з поліцією й досі живуть в полоні власних стереотипів

Колись у мене все життя було розписано на десять років наперед і всі плани виконувались за графіком. А коли про людей казали "живе одним днем", то це мало вкрай негативний сенс. Виявляється, жити одним днем це капець як не просто і не безтурботно. Уроки життя, трясця б їм 😒

Люди бояться самого життя більше ніж смерті, яка вочевидь є незнаною для людини але досяжною через саме життя.
Більшість людей не живе своє життя, вони лише фантазують про проживання життя перебуваючи в «комі», підʼєднані до апаратів, що забезпечують штучне підтримання життя.

І так само, як люди живуть життя подорожуючи по морям, так само люди тусять Україною, не читають новини і взагалі "це все заважає насолоджуватися життям". Такі вже люди. Нажаль.

Коли маєш павутиння, краще орієнтуєшся у людях і швидко розрізняєш цікавих суб'єктів.

Бо цікаві люди це і є головне золото. Серце розірвуть, голову збентежать, життя піде по-справжньому.

Пацики приходять і уходять, а для собаки ви сенс життя років на 20, не кожен пацик так зможе. Та і не всі люди вміють любити так само щиро як тварини. Кароч мінусів не бачу

Так, ви люди, і маєте право на існування. А чим заробляєте на життя? От чим, що б що?

Прийшли часи, коли серед людей, яких я зустрічаю у житті більше тих, хто приймає антидепресанти, аніж тих, хто не приймає

Кожен день, коли маєш йобнутого сусіда.

І так постійно, просто про це не так часто пишуть, і щастить що не кожного для гинуть люди. Але коли маєш найбільшу протяжність кордону з цими виродками то про яке життя можна говорити. В нас просто зникають села через них. Людям немає де жити.

судячи з того скільки я перебила речей за останній час, то я маю вже стати найщасливішою людиною в житті

але щось нафіга