пакет з пакетами — Колишній чомусь вирішив, що ми...

Добре що напекла багато печива: в гості прийшли друзі))
Часом мені складно навіть описати наскільки я щаслива мати цих людей у своєму житті🤍🤍🤍

Як перебороти те відчуття розчарування в собі, коли бачу, як далеко просунулися в житті мої колишні друзі, коли у своєму житті я найнижче, ніж коли-небудь була?

Like wut?!
Друзі і колишні коханці, сімʼя - у людини стільки рідних звʼязків і вони можуть бути близькими і емоційними. Спочатку ми говоримо, що смерть друга може викликати attachment disruption, а потім робимо вигляд, що у людини може бути лише один звʼязок в житті?))

Коли думав сховатися в Тві й Блу від знайомих в реальному житті…

Колишня колега скидає в інсті:

🫠

Зустрічаєш тако в інсті у когось в коментах людей зі свого колишнього життя і думаєш - а за що? А чого? А нахуя?

А ви теж чогось до сих пір підписані на колишніх своїх друзів, з якими вони розійшлись ще до ковіду, і вам життя один одного по 🥁, і ви навіть їх сторіс заблокували в інсті, бо спамлять страшенно, але досі підписні один на одного, бо якось невдобно відпсатися?

Я тут зник на місяць. А вчора знову закохався в людей. Не живіть нудним життям, я вас прошу

Життя - це круговорот одних і тих же мемів, які скидають різні друзі

я вже й забула, як воно мати людину, якій на тебе не похуй, яка завжди знайде для тебе час, поділиться своїми проблемами і ви зможете підтримати одна одну. наче щось з іншого життя. хоча у наших реаліях дійсно з іншого життя, бо вже нічого не буде так, як було колись.

Останнім часом часто почали з'являтися думки, що б було, якби 10 років назад я залишилася в в Києві. Ким би я була, в яку б сторону пішло б моє життя, чим би займалась ..... Наскільки б різнився мій світогляд від того, який я маю зараз

Якщо ви хочете від людини чогось більше, аніж дружба, то не акцентуйте багато на своїй колишній половинці. Неважливо скільки часу ви були разом. Просто знати, що нова людина в твоїм житті наповнена іншою - однозначний розворот і редфлег.

Людина, яка має можливість і гроші мати будь-яке хоббі, бізнес, жінку, житло, машину. Просто пропиває своє життя.
Не має нічого. Навіть добрих друзів. Його жінки переважно повії, в буквально от у сенсі. Його друзі- пляшки і цілодобові магазини.
Якось, під час його чергового заскоку, я сиділа в

Заздрю всім в кого є справжні друзі, чи просто «свої люди». Самотність — це добіса неприємно, хоча за стільки років життя я ніби вже звик, але…

Це найпаскудніший тип людей. В них настільки погане та нудне життя що вони псують його іншим. І таких людей багато. Іноді таких хочеться бити головою об підлогу, хоча вони всеодно говоритимуть своє.
Сил вам та вашому чоловіку, бо відчуваю що такі ситуації будуть ще. Якщо вже не було більше ніж одна.

Прикро що все так. Сподіваюсь у вас там хоча б є мітинги в підтримку України. Не хочеться думати що люди просто виїхали по краще життя, як наприклад той уйобок що зараз з Німеччини пиздить що його власні друзі "сдохлі" на фронті, а він наскільки я розумію вважає себе самим хитрим і класним

+- тиждень спроб обмежити себе у соцмережах
в принципі воно працює: я практично не сиджув інсті (видно наскільки мало я кидаю рілси своїм друзям в дм), наскільки мало пишу тут
чи стала я продуктивнішою? ні, але це не залежало від скролінгу, а від мого психічного стану в цілому

Скільки б часу не проходило, а моє життя все так само нудне й одноманітне.

я взагалі зараз в такому періоді життя, коли всі мої близькі друзі не в Україні і я не маю з ким гуляти, але дуже хочу ходити по класним кафешкам з кимось і от звідки тим людям взятись - невідомо

Добре, що токсична людина не лишилась у житті
Ми з нею зараз охрініваємо, як взагалі одна одну винесли і нічого з собою не зробили, але на щастя з часом навчились говорити. Може ще нюанс в тому, що з'їжджалися ми як коханки, а 7 років майже прожили як друзі
Але контент виходив веселий хд

Бо є людина, яку життя примушує знати.

Бо є тягар, який людина має тягти. Інакше ніяк.

І не треба ідеалізувати. Ніхто не святий. Ніхто тебе не врятує.

В мене були друзі серед чуйних і мудрих жінок, з котрими я не дружу. Як це не рве серце. Бо вони не святі, я не можу.

Так, на жаль, найбільшу частину життя в мене забере робота. А далі має бути повноцінний сон, повноцінна їжа. А далі вже пішло: стосунки, друзі, хобі, сім'я, спорт, розваги тощо. Ну і час на нічого нероблення.
Якось треба зрозуміти як це все впихнути і скільки часу я готова приділяти

Ви не уявляєте собі, наскільки важке життя нарциса. Всі навколо не дотягують до твого рівня, нема з кого й друга обрати 🥲

Наскільки нормально, що мене бере злість на колишнього, що це тільки в мене постійні проблеми через наше розставання, а він як жив своє життя в комфортній теплій квартирі, так і живе?

Та на певному періоді життя і ті люди в інсті були наче частиною мого життя, хоч і трохи опосередковано. Але зараз вони навіть не частина життя моїх друзів, які їх в наше коло спілкування привели 😄