Коли хтось виступає проти імперіалізму, я загалом погоджуюся, але нагадую, що імперії бувають різними. І спадок від них різний.
Комусь дістається дещо краще за те, що вигадали б місцеві (Індія і британський парламентаризм). А комусь дістається дещо гірше за всі альтернативи (ми і російська отрута).
Я гадаю, це проблема нашої перспективи, а не самих імперій. Ми більше потерпіли від РІ (хоча часто забувають і недооцінюють як було при А-УІ: величезна міграція за океан в 2-й ½ ХІХ ст. не від добра, потім кривавий перехід з втратою територій під Польщу, яка й під А-УІ домінувала на нашому заході)..
Але спитай 50 років тому кенійця (індуса, ірландця,.. та блін, імперія, над якою не заходило криваве сонце) про Британію, алжирця чи в'єтнамця про про Францію..
Вибачте, що так вторгаюся в потік ваших думок зі своїм релятивізмом, але мені пригадалося це
Та ок :) Але мені не йдеться про заміряння злочинів різних імперій. (Втім, Габсбурзька монархія була однією з найм'якших). А я про те, ЩО лишається після них. І тут категорично не згоден, ніби це +/- рівноцінне, а оцінка залежить від перспективи. Власне, й описав приклад аргументації проти такої тз.
Добре, є про що колись подумати, сперечатися мені про це рано
Я ж і не пропоную сперечатися, ви мене просто не так зрозуміли спочатку (логічно—тема гостра), я одразу й уточнив, шо говорю не про злочини імперій, а про спадок. Ну, історіософствую :) Та визнаю: насторожено ставлюся до попс-антиколоніалізму на Заході (при тому, що імперії сам геть не люблю).
Щодо картинки: про "британські геноциди" в Ірані дивно чути, хоча історію взаємин Британії і Персії знаю непогано (там бувало цинічно, але геноцид? схоже на фантазію місцевих комуністів чи режиму аятол). Про _геноцид_ від них у Канаді, Єгипті й Ірландії теж не чув, хоча історію тих взаємин знаю ок.
В Канаді, ймовірно, мається на увазі практика асиміляції корінних народів ("вкрадені діти" в інституціях)
Але, вибачте ще раз, я змусив обговорювати мем по-суті, картинку з інтернету, в розмові про серйозне
Картинку я згадав більше як ілюстрацію своїй тезі про відносність і вплив перспективи потерпілих, що кожен має право вважати своїх колонізаторів найгіршими. Ви ж говорите, як я розумію, про результати взаємодії з метрополією, зокрема, культурний чи інституційний слід. Це цікаво обдумати
Так, ймовірно. Але, тут знову все упреться в визначення "геноцид". І, наск мені відомо (не спец по тих краях), то саме брити (а також французи) от саме на геноцид не наробили (американці—можливо). А про Єгипет—це взагалі якась дивна дивина. Я знаю про дикухи бритів там, та на геноцид точно не стане.
Звісно. Вище написав. Я історик, якщо що, не лише за освітою, але й за основними заняттями :) Спеціалізуюся по 19-20 ст. (хоча не дуже люблю ці часи, хаха, так вийшло), найбільше цікавлюся крім цього ранньомодерною добою (мало не написав дипломну під керівництвом Н.М. Яковенко) і античністю.
Ну, якби мій тейк був, що ірландець в праві був би вам дорікнути: де тепер ірландська мова і кому досі належить Ольстер. І був би по-своєму і для своїх абсолютно правий
Але він навряд чи зміг би мені дорікнути, бо я ніде не казав, що Британія Ірландію не завойовувала й не гнобила 1000 років :) Звісно, тони лайна вони там зробили, але 1) все-таки про геноцид не думаю, що можна казати; 2) повертаюся до своє тези, шо я тут не про злочини (повно), а про залишок (ок).
Про ірландський голод непогано начитаний. І бачу там великі провали в протидії наслідкам неврожаю (і там дуже нашкодило вільно-ринкове доктринерство тогочасного брит. уряду, да), але ж не геноцид геть. Як і навіть дикунства Кромвеля саме на геноцид не тягнуть. Забагато все ж зловживання терміном…
Так, імперії захоплюють все, що бачать. Ця теза не суперечить моїй. Бо бувають різні рівні бажання захопити + різні рівні прийнятності зусиль для захоплення. Тож коли ти в одному культ.просторі з імперією, вона надто добре тебе бачить і ладна толерувати більші зусилля заради захоплення, бо "своє".
так точно не можна, така поведінка може мати купу різних причин. навіть якщо б дістала, проблема все одно не в тобі, а в тому, що людина легко дістається 😐
Це все звісно добре, але мабуть це суто моя проблема, що я не знаю більшість цих імен, та ідея з перейменуванням моєї вулиці з 28ї армії на Номана Челебіджихана мені подобалась більше. Все ж імена місцевих діячів - значно краще, ніж росіянський імперіалізм
мені так подобається, що коли все абсолютно жахливо, то не буває так, що стає краще, просто додається ще більше рівнів різної гидоти, яку було б краще дізнатися в інший момент
Порівняти рівень життя в країнах що були колоніями Британської імперії та порівняйте рівень життя країн що були колоніями російської/радянської імперії. Ось це мене вражає.
От уявить собі, що. раптом Британія схотіла реваншу, та забажала повернути собі Індію у Британську імперію. Для початку...
А от Московія і схотіла і розпочала повертати Україну у імперію.
4 жовтня 1853 р. почалася Східна (Кримська) війна між Російською Імперією з Османською, Британською, Французькою імперією та Сардинським Королівством за панування на Близькому Сході та Балканах. Війна закінчилась поразкою Російської імперії:
garmatny.blogspot.com/2019/09/blog...
16 жовтня 1853 р. почалася Східна (Кримська) війна між Російською Імперією з Османською, Британською, Французькою імперією та Сардинським Королівством за панування на Близькому Сході та Балканах. Війна закінчилась поразкою Російської імперії.
garmatny.blogspot.com/2022/03/xix-...
Часто така челядь буває куди нарванішою за тих панів, які її розвели. І, до речі, чи було щось подібне при Порошенку, чи при ньому різні охоронці не забували про своє місце?
Все йде важко, неідеально, розвиток дуже смиканий, да. Але бути в російській імперії—гірше. А ми б вже були там, якби не ці неідеальні смикання. Краще навіть постійно смикатися, ніж потонути в лайні. А ще я не вірю в конструктив маси/субстрату, окрім бути генофондом для активної частини суспільства.
Якщо це буде єдиною думкою, без альтернатив — так. У русні все добре працює бо альтернатив не має. У нас завжди були різні центри сили з різними джерелами інформації і різними точками зору на подію. Це рятує.
Читаю «За лаштунками імперії» і це просто пробудження від літаргічного сну. З'явилося бажання прочитати всіх: Квітку-Основ'яненка, Лесю Українку, Шевченка, та іншу літературу ХІХ-ХХ ст. Все, як було у Соломії Павличко.
P. S. Тепер зрозуміло, чому російська проза цього періоду депресивне гімно.
Ще з часів існування російської імперії,вона всюди пхала свого носа. А потім вже по спадку перейшло і в сересер. Ту територію треба перетворити в пустелю,бо інакше діла не буде.
3. І звісно не без того, що у людини можуть з'явитись романтичні почуття - і я співчуваю, коли і якшо це не взаємно, бо знаю як це іноді може ментально розйобувать.
Я бувала у френдзоні. Ба, більше скажу - і не раз. Різні ситуації, різні шляхи вирішення - але мої почуття це моя проблема –>
Декомпозиція злочинів Британської Імперії та впливу цього у сучасності - включає у себе десятки, а може і сотні публікованих видань.
При тому, максимально спонукальних до дискусії та об'єктивних.
Нам така штука треба щодо російської імперії.
Не знаю, як, але дуже-дуже треба.>>>