Лейтенант Енакін — Непрості були два дні, але я м...

Дивіться, ця пані незадоволена, бо я лежала на ліжку і вона теж, але я встала, щоб піти взяти щось погризти. А вона незадоволена, бо вона хоче бути зі мною і їй впадло йти на кухню
У неї в погляді читається: ну ти вляжеся чи нє?

вставати з ліжка допомагають думки про те, що якщо я не встану і не піду робити справи, все буде куди гірше і я втрачу останній шанс почуватися трохи краще

Дивлюсь я на пиво, і думку гадаю

Так от до чого це я?
Якщо ви з усією щирістю намагаєтесь допомогти людині, не намагайтеся осягнути тотально ВЕСЬ його стан, не приміряйте на себе чиєсь вбрання. Вірте чи ні, наші думки мають силу, вони матеріальні, і їх треба контролювати, бо одного дня, давня думка вирішить, що її час настав, і

Мене це дістало, що кожен намагається написати свою ахуєть важливу думку. Але ви ніколи не будете дивитись на музику, як людина, яка її створює повністю сама з нічого.

Дивлюсь на брудну підлогу на кухні і на Лізу яка ходить боса і любить лягати лицем туди — сили появляються.

дивлюся на два різних фото і з останніх сил намагаюся не зрадойобити.

замість того щоб передивлятись доктора хто
дивимось з хлопцем дуже приємно бог на мегого
і я сама дивлюсь дораму на нетфліксі
🫣

рибу привезли, я на автоматі склала її в холодильник, не здатна готувати.

а через день мама подзвонила знову. я пішла на кухню і переклала рибу в морозилку. бо це була перша думка, якою мозок намагався на зайві кілька секунд втекти від реальності - "завтра їдемо на похорон, риба пропаде"

Хто дивився «Перші дні», розказуйте свої враження
Бо моя перша думка: в Україні в кінематографі війну показують реалістичніше, ніж в багатьох закордонних фільмах

Дивлюсь "Не дивись у гору".
Дивлюсь частинами, бо починаю охуївати.
Інколи, коли занурююсь у фільм, виникає думка "Ну не можуть люди бути такими йобнутими". Потім повертаюсь до реальності і "А нє, можуть!"

так
але на неї хоч дивитись приємно (хоч і тут канєш намагаються підпсувать)

Намагаюсь встати з ліжка.

Я цей випуск дивилась задом на кухні тому не бачила що там півень. Доведеться передивлятися.

У мене майже кожного разу виходить анекдот коли я намагаюся в жарти зі своїм безпосереднім керівником на роботі. Щось ляпаю, він дивиться так з підозрою, і мені здається думає чи я то серйозно. А потім хвилина-дві пояснень і думки "нащо я це сказав?"

експертної думки не буде, ідіть вечеряти і пити пиво

Ох як же я зараз відчула ваш пост...
Теж дивлюся на володаря, з якого вже придбала першу частину, і намагаюся ігнорувати думку, як у разі переїзду все це перетягувать

Дивлюсь, як оточуючі навіть не намагаються говорити "балтійські країни" замість "прібалтіка" і уявляю, як вони би вивчали б слово "киримлилар" (а ніяк, лол). Сорі, думки вголос.

сумую за молодістю коли такі гонки були в кайф
зараз просто дивишся на це все і думаєш що нада два дні заізолюватись в квартирі після всього і лежати в ліжку

Дурник, ну точно.
Я теж прокинулася за дві години до будильника, лежала дивилася тиктоки, щоб якось підзарядити ст і змусити себе встати ☹️

Поустася поїв, тепер прибиратися на кухні і спати. Завтра обіцяють сонце, тому треба встати раніше і піти пити каву на сніданок

знаєте, ці думки начебто лежали на поверхні й здалися мені досить очевидними, але поки їх не озвучили, я на це так не дивилася

При тому, що увесь день лежала у ліжку та дивилась інтернет 👍

Не піду дивитися Палає про Євробачення, нахуй не потрібна їхня думка, якщо що, почую думку Антонюк на Асиметрії чи деінде.