Психологічне життя людини - це метафізичні прояви буття, того, що не може бути побачене, відчуте, зрозуміле.
Тому пряме вирішення психологічних комплексів не має ніякого сенсу з точки зору реальності.
Це буде лише їх легітимізація і підкріплення.
Вирішення комплексів можливе в тій самій формі в
якій вони і існують - через метафору.
Людина навіть не зрозуміє що вона вийшла з психологічного комплексу бо зробить щось таке, що безпосередньо ніяк не повʼязано із баченням цього комплексу, але вихід відбудеться.
Проблема з мамою чи батьком не вирішуються у взаємодії із мамою і батьком, навіть у
взаємодії із мамою і батьком, навіть у взаємодії із самим собою в образі мами чи батька, а у перехідному просторі метафоричної символізації.
У просторі!
В тому місці, де ти не бачиш ані себе, ані обʼєкт, ані дій але де є воно, оте, що не можна бачити, відчувати, знати.
Психологічні проблеми (застрягання у психологічних комплексах) не вирішуються «вирішенням проблем», а тільки лише усвідомленням.
Якщо ви реагуєте формально на проблему за схемою «зломав-відремонтував», то ви просто робите комплекс сенсом свого життя, не маючи нічого іншого.
Психологічний комплекс виникає як відповідь, як аргумент на те, що ніякої відповіді і аргументів в реальності немає.
Комплекс закриває собою саме життя.
Людина із комплексом - це як людина із «машиною», яка робить життя живим але людина користуючись цією «машиною» лишається не живою - не собою.
Парадокс захопленості людини психологічним комплексом полягає в тому, що те, що людина хоче, це і є «тіло» психологічного комплексу і це є те, що руйнує людину і це є тим, що руйнує людина в собі.
Причина завжди позначена в результаті.
Отже, психічна хвороба і психологічні комплекси - це те, що змінюють людину так, що вона не може жити «нормально».
Отже, хвороба чи комплекси виникають тоді, коли людина віддаляється від своєї природи і від розуміння хто вона така є.
Немає ніяких там секретів щасливого життя, бо все завжди на поверхні, людина сама завжди показує всім навкруги в чому саме її комплекси, але, на жаль, не бачить це сама.
Отак як ви зараз живете оце і є те, що вас найбільше турбує у вашому житті, бо людина завжди відтворює свою базову психологічну
Якщо говорити про «патологію» базових психологічних комплексів, які людина все ж таки покликана усвідомити, то вибір тут взагалі невеликий - ти або живеш сам (самостійно, без залежності від життя іншої людини) або за тебе буде жити хтось з батьків в твоєму житті.
Бажання стати знаменитим, прагнення до того, щоб про тебе всі знали чи навпаки бажання сховатися від усіх - це пряма компенсація в межах свого психологічного комплексу що ти не маєш жодного уявлення хто ти є сам для себе.
Психологічні проблеми, психологічні комплекси людини - це підступний маніпулятивний метод отримати бажане в умовах, коли ти або не здатен отримати бажане, або отримання бажаного призведе до божевілля.
Захопленість психологічним комплексом працює таким чином, що те, від чого ти захищаєшся за допомогою психологічного захисту, одночасно є тим, чого ти дуже сильно бажаєш (позасвідомо), але боїшся цього і реалізуючи цей комплекс ти все одно потрапляєш в таке середовище, де тільки це і є, те, чого ти
Парадоксально, але коли людиною реалізується її психологічний комплекс за допомогою певної зброї за допомогою якої йде контроль інших людей, то в момент досягнення повного контролю і реалізації комплексу ця зброя втрачається.
Секс як приманка зникає і стає ґвалтуванням.
Твоя професія - це вітрина твого найголовнішого психологічного комплексу.
Те, що ти робиш на роботі, це є тим, що ти хотів би сам для себе але так і не отримав.
Оце от «хотів але не отримав» і є рушійною силою комплексу.
І не отримаєш, поки не зрозумієш, що ти взагалі робиш.
рівень розвитку дуже легко побачити по твоїй роботі і твоєму відношенню до роботи.
Там видно всі твої комплекси, всі психологічні захисти, всі твої стани і бажання.
Те, що ти «директор» із «великою зарплатою» взагалі не означає що ти є доросла людина із хоч якимсь баченням себе. Скоріше навпаки.
Багато з того що ми вважаємо своїми власними бажаннями і що ми розцінюємо як щось добре і бажане, насправді є відтворенням якоїсь психологічної травми в якій ми застрягли.
Люди відтворюють її бо:
1. Там є я
2. Зрозуміти цю ситуацію і пояснити її собі
Коли вам здається, що те, що ви робите, те, хто ви є і те, в чому в и впевнені стосовно вашого життя, що все це є саме таким, як ви думаєте, то… це і є втіленням вашого головного психологічного комплексу, життєдіяльність якого ви підтримуєте ціною власного життя.
Те, що аналогічне психологічним комплексам людини, те, що їх підтримує і підсилює їх вплив на психіку закомплексованої людини, саме це і приваблює людину і саме це дуже дорого коштує.
Те, що веде до духовного одужання і до самоусвідомлення буде залишатися незнаним і знеціненим.
Психологічні проблеми, комплекси і все таке не вирішуються самі по собі, вони нікуди не зникають з часом.
Люди дурять себе, навіюють собі транс афірмаціями або вдають що проблем немає. Це так не працює.
Якщо ви цього не розумієте, то, як би, це ваше особисте, ніхто вам не допоможе із цим, якщо ви
Якщо вас тягне до якоїсь людини (емоційно, сексуально, цікавість) і ви не можете пояснити чому вас ця людина так приваблює, то це (ця людина) з величезною вірогідністю і є прояв вашого комплексу.
Так само і з непояснюваною відразою.
але взагалі моя особистість побудована винятково на масивних нашаруваннях комплексів, травм, психологічних розладів та відхилень від норми, тому я спочатку бачу людину, потім бачу конкретні деталі які мене дратують, потім ці деталі складаються до купи в образ «ця людина хуйня плюс гавно тому що»
Найбільшу насолоду і відчуття безпеки пересічній людини приносить скидання своїх психологічних комплексів на інших людей у вигляді агресивної атаки замаскованої під моральні повчання апелюючи до правил, законів і суспільних норм моралі (які сам «вчитель» звісно ж порушує).