Не знаю, нахера я думаю про всі свої справи о 1й ночі,якщо не можу нічого з цього зробити зараз
А таке гнітюче відчуття. В грудях ніби давить і лоскоче всередині, в черепушці те саме. Фу. Як цього позбутись і просто заснути?
Зара ще згадаю всі свої причини сумувати і винити себе, вишенька на торті
🫂 я вас розумію
мені допомагає зміна фокусу контролю тобто я проговорюю (вголос) що на даний момент я не можу змінити свої дії в минулому і не можу вплинути на дії в майбутньому
медитації ще на-д застосунок База там є отаке мені помагає
Ні, себе у власні історії не люблю вписувати) це або повністю видумані персонажі, або по улюбленим всесвітам типу ГП люблю придумать щось типу "А що якби", і запихую рандомних персонажів в альтернативні події)
Ага, зрозуміло. Я хотіла бути письменницею, маю кілька незавершених сюжетів, і думати про них зараз мене ще більше змусить сумувати, бо на їх втілення немає часу та/або сил
Їх розвиток в голові - то просто як спосіб відволіктись від аналізу всього, що відбувається в жетті. Бо інших способів, крім тотального ескапізму я, нажаль, не знаю 😔
Я думала, що моя нова компанія отримала доступ до всіх моїх даних і якийсь там адміністратор дивиться яку я порнушку дивлюсь чи що гуглю
А от що означає сертифікат від дія я не знаю. То ж якщо ви порадите, як його відключит, я це зроблю) Мене напрягає факт стороннього контролю. Я параноїк загалом
мені здається я знаю чому вона в це все вірить, але не думаю, що можу на це вплинути.
думаю їй це допомагає не йобнутись, бо в неї і так життя не дуже було(і є, можливо), і їй ця віра дає надію на якесь майбутнє.
Робота.
"А що я можу зробити, я то попрацювала з ними, а ви дивіться, що там буде, ви ж то чоловік..."
Відповідальність.
Я сказала, нічого фізично не зробила зі своєї сторони як класна керівниця, а тільки слова без дій, а ви дивіться, чи будуть зміни.
Наслідки.
Ніяких змін від "діяльності"
Захотів змінити все нахуй в своєму житті
Я не знаю чи вистачить в мене сил на все
Але всередині живе дуже велике бажання це зробити
Перший крок навіть зробив, записався на консультацію, а в майбутньому і на курс з інглішу
Не знаю, чому саме вирішили зробити настільки великі зміни, і чому вони виглядають гірше, коли в оригіналі вже були чудові моменти і їх просто не треба було чіпати
Нас формують помилки, але жалкувати про минуле нема смислу, бо його не змінити. Ми будуємо майбутнє теперішнім, тому про це варто думати, але не забувати про помилки минулого 😀
Валідним є питання, де є конструктивний діалог, а не:
Люди (Л): Дія не захищена, наші дані гуляють по мережі.
Дія (Д): Дія не зливає дані.
Л: Але ж пишуть ось в інтернеті!
Д: Дайте пруфи що злили?
Л: Але ж пишуть...
Д: Пруфи?
Л: Які нахуй пруфи? Все одно я вважаю, що Дія то диряве гівно і БД злиті
я в такі дні чесно не знаю, як його жити. роблю якісь дії на автоматі, щось кажу, щось пишу, навіть жартую і сміюся, а всередині така чорна діра, що зробиш що завгодно, аби тільки відволіктися й не заглядати в неї.
У мене одного є якесь непевне відчуття, що за декілька місяців насунуться якісь важливі зміни? Я не знаю, чи ці зміни є позитивними, чи є негативними, але мені видається, що вони будуть, і цей теперішній застій чимось закінчиться.
У всього що існує є своя причина існування і ця причина одна єдина.
Не може бути багатьох причин.
Тому, коли люди не знають чому в них в житті щось так чи не так, то для цього завжди є пояснення і воно завжди одне.
Для того аби зрозуміти причину треба просто знати природу цього явища, дії, думки і
Хтось. В даному випадку це лише фантастичний сценарій майбутнього, котрий неможливий по ряду причин. Тож єдине що можемо, це почесати язиком і більше нічого. І допомагати армії
я шарю що люди, які періодично читають мою брєдітину не викупають про що я базікаю, бо деякі моменти з часом старіють і я їх викидаю, а ще встежити за моїм мозком неможливо, бо я як Ерен, час на Альроні у моїй голові не послідовний, а хаотичний і я не знаю де майбутнє, а де минуле і думаю про все
У мене відчуття "я погана" не пов'язане напряму з подіями у минулому або колишніми стосунками, це просто якесь внутрішнє самовідчуття. Раніше думала, що просто вигоріла на роботі, бо справді овертаймила. Але зараз графік в нормі, тож думаю причина могла бути в іншому.