Перерва на Францію часів Людовика XIII та кардинала Рішельє.
Рубрика самі знаєте яка.
Шведський період Тридцятирічної війни.
Рубрика самі знаєте яка.
чорт вусатий — Перерва на Францію часів Людов...
Перед тим, як перейти до французького періоду Тридцятирічної війни, варто розказати про власне саму Францію та політику мого кумира - Армана-Жака дю Плессі де Рішельє. Минулий король Франції, Генріх IV, був вбитий, коли його спадкоємець мав тільки дев'ять років.
Після смерті короля, опіку над Людовиком та країною перейняла його матір Марія Медичі. При дворі тоді не було видатних осіб, як при Генріху, не було великих економістів, полководців, адміралів.
Найвпливовіший державний діяч того часу італієць Кончіно Кончіні був позбавлений моральних принципів. Франція впала в кризу на 14 років, ознакою чого було скликання Генеральних Штатів в 1614 р. (останній раз перед революцією).
Аристократи виступали проти регентки та Кончіні, в тому числі через високі зарплати, які платив Кончіні вибраним шляхтичам (читай, розводив корупцію). Хоча нічого з цього не вийшло, цей з’їзд дав можливість проявити себе одній з ключових осіб історії Франції.
Згодом граф Шарль д’Альбер Люїнь, з апробацією короля, вбив Кончіні. Марія Медичі була відсторонена, а в країні почалася боротьба за владу, яка закінчилася зі смертю Шарля Люїня в 1624 р. Тоді матір порекомендувала Людовику призначити міністром Армана-Жана дю Плессі, кардинала Рішельє.
Рішельє походив з середньої шляхти, спочатку служив у війську, але швидко змінив мундур на шати священника. Саме під час останнього з’їзду Генеральних Штатів він вимовив speech, який відбився у вусі Кончіні.
Кончіні і зробив Рішельє секретарем закордонних справ (1616), а Марія Медичі знайшла в ньому особистого радника.
Після падіння Кончіні, Рішельє проявив знову себе як гнучкий політик уникнувши наслідків, проте йому довелося зійти зі сцени на певний час, щоб потім здобути прихильність короля та стати кардиналом (1622), а потім здобути крісло першого міністра.
Саме він став медіатором між королем та його матір’ю, коли в 1620 р. Марія пробувала силою повернути собі владу. Людовик покладався на міністру повністю. Популярною є думка, що король був нездарою в керуванні державою, але це не так.
Людовик встав на чолі армії, коли потрібно було захиститися від Марії Медичі в 1620, а потім ще раз, коли почалося повстання протестантів в 1621. У більшості внутрішніх справ, одначе, його дійсно затьмарив Рішельє, хоча саме король надав йому такий привілей та власну довіру.
В праці Testament Politique, яку написав сам Рішельє, він дає поради королю, яку людину на посаду міністра йому потрібно шукати після його смерті. В цій же праці він розповідає про результати своєї роботи на цій посаді.
Завдяки Рішельє був зміцнений вплив монарха, після релігійних воєн, боротьби за владу, Франція могла нарешті знайти стабільність під абсолютною владою короля, до якого тягнувся Рішельє. Саме бажання стабілізації країни було в пріоритеті першого міністра.
Почав кардинал з задушення гугенотів, які після третьої релігійної війни (1568-1570) отримали у свою власність фортеці.
bsky.app/profile/euge...
Добрий вечір і смачного. На порядку денному тред про кальвінізм - тема цікава, бо замішана політика. Тред є продовженням історії про Мартіна Лютера.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
bsky.app/profile/euge...
Рішельє розумів, що поки на території держави існують замки незалежні від короля, миру у Франції не буде. Як можна стабілізувати державу, якщо кожен може зібрати армію, бути розбитим, а потім втекти у власний замок зализувати рани?
Крім того, французькі протестанти шукали допомоги за кордоном, що створювало ще більшу небезпеку. Тому в жовтні 1628 королівські війська здобули важливу для кальвіністів фортецю Ла-Рошель. Кардинал не був релігійним фанатиком, не прагнув знищення протестантів.
Тим більше, що в цей час в Європі йде війна, де французи підтримували не католиків.
Гугеноти були змушені прийняти умови Рішельє: позбавлення політичної незалежності, фортець, власної армії, а також право на збори.
Водночас гарантувалася амністія для гугенотів, безпека віросповідання, право на власний культ на території Франції, дозвіл гугенотам обіймати посади в уряді. Едикт нантський (1598) був замінений на Edit de Grâce - едикт милості. Таким чином Рішельє отримав цінних союзників серед колишніх ворогів.
Наступним кроком було подолання опозиції. Марія Медичі бачила, як росте вплив Рішельє, її колишнього радника. В 1630 р. створилася змова проти короля його ж мамою. Змова провалилася. Марія поставила ультиматум: або вона, або Рішельє. Король вибрав кардинала.
Марія Медичі покинула Францію, а її союзники на чолі з Гастоном Орлеанським були розбиті армією короля (1632). Також у Франції в цей час були сильні партикуляризми. Шляхта мала власних васалів, власні замки, величезні володіння.
Рішельє наказав зруйнувати шляхті замки, усі. Хто не згоден - ласкаво просимо на шибеницю. Залишилися лише фортеці на кордоні з іншими державами для безпеки.
З часів Генріха IV був популярним продаж урядових посад. Це було корисним для скарбниці, але шкідливим в практиці. І ніхто не міг забрати куплену посаду.
bsky.app/profile/euge...
Трохи про Францію часів Генріха IV Бурбона та його радників Максимільяна де Бетюн Сюллі, Олівера де Серреса, Бартоломе Лаффема.
Рубрика «Нікому не треба, але нате»
Але Рішельє зміг подолати й це, переносячи завдання на інтендантів, яких вибиралося серед міщан. Міщани були дуже залежні від короля. Посада інтенданта була єдиною змогою зробити щось важливе для держави, а не лише вести свої скромні справи.
Король міг з легкістю позбавити таку особу цього привілею і тоді вона повернеться до своєї старої праці, тому інтенданти виконували кожне завдання, яке їм було доручене.
Це звичайно пасувало Рішельє і його концепції raison d'etat, де все має виконуватися чітко за інструкціями й правом. А хто був уособленням права? Король.
Концепція raison d'etat появляється всього пару разів в його праці, втім з нею пов’язані чіткі дії. Рішельє був впевнений, що потрібно карати будь-кого, навіть за найдрібніший злочин, якщо це вимагає право.
Він вимагав від суспільства не просто сліпої покори королівській владі, а віддану працю та необхідну жертву. Ставлячи такі високі вимоги до підданих короля, він не виключав себе з їх групи. Він був титаном праці.
Перший міністр вірив у принцип, згідно з яким дисциплінованим і слухняним може бути лише той підданий, який наполегливо працює і здатний йти на жертви.
З дивовижною чесністю на межі з цинізмом він писав: “Всі політики згодні у тому, що коли людям занадто комфортно, їх неможливо утримати в рамках їхніх обов’язків [...] Їх слід порівняти з мулами, які, бувши звиклими носити тягарі, більше псуються тривалим відпочинком, ніж роботою.”
Щодо змін в уставах, то Рішельє вважав, що варто використовувати вже чинні, що існували з періоду сильної влади монарха в першій половині 16 ст., а не створювати нові.
Натомість Рішельє придавав велику вагу економіці, був меркантилістом, бо тільки багата країна може стати потужною силою. Він спостерігав за Нідерландами та Англією, які в цей час багатилися на торгівлі, і робив висновки.
Кардинал намагався, хоч і безрезультатно, обмежити або навіть заборонити імпорт багатьох товарів до Франції. Водночас розвиток торгівлі, як відокремлений і ізольований феномен, був би чистою абстракцією.
Тому Рішельє комбінував розвиток цієї галузі господарського життя з розвитком іншої - промислового виробництва, передусім товарів люксусових та мілітарних, для незалежності від інших країн. Він бачив необхідність сильного флоту для захисту міжнародної торгівлі Франції.
Велику вагу приділяв текстильному виробництву. За його часів розвинулась шовкова промисловість у Турі та були засновані фабрики в Ліоні, Парижі та Монпельє.
Важливість, яку Рішельє надавав економічним питанням, особливо розвитку торгівлі, найкраще продемонстрував хід Assemblée des Notables у 1626-1627 роках. Тоді кардинал представив присутнім свою економічну програму.
Під час зібрання прокинулося загальнофранцузьке розуміння морської торгівлі, яке було одним із джерел багатство і могутність інших держав. Цей інтерес найкраще описаний документом "Advis a Messieurs de l'assemblée".
Не менш характерний документ є королівська декларація 1 березня 1627 р., де йдеться про необхідність пожвавлення торгівлі та її відновлення і розширення привілеїв, що чітко продемонструвало прихильність короля до його участі в цих справах.
Повністю оцінюючи важливість флоту, він титул в 1626 р. генерального суперінтенданта мореплавства та торгівлі (aurintendant general de la navigation et du commerce), щоб особисто контролювати морські справи.
Видимим результатом діяльності були 38 кораблів, які утворювали Атлантичний флот у 1636 році, дванадцять з яких мали водотоннажність понад 500 тонн, тому вони належали до великих одиниць.
Плани Рішельє щодо колонізації та французьких торгових компаній також були масштабними. Однак у цій сфері існує велика диспропорція між намірами та досягненнями. Колоніальна політика французького абсолютизму не досягла надто великих результатів, всупереч плідній діяльності Семюеля Шамплена.
У 1642 р. кількість французьких колоністів в Канаді не перевищувала 200 осіб. Канада не приносила прибутків, сама по собі, важливішими були риболовні бази на берегах тієї частини Атлантичного океану.
Саме у риболовстві бачили користь з колоній в Північній Америці.
Арман-Жан дю Плессі де Рішельє є неодмінно однією з найвизначніших осіб свого часу. Однак не можна забувати, що Рішельє будував не сам ці амбітні плани.
Ідеї для них він черпав у своїх радників, серед яких безсумнівно першим був отець Жозеф (Франсуа Льоклєр дю Тромблє), а поруч з ним Ісаак Лафема та де Расіллі.
Також свій вплинув економічний теоретик того часу Антуан де Монкретьєн своєю працею “Traite d'Economie politigue” (1615), де представив шляхи та можливості збагачення Франції.
Не варто забувати, що Рішельє жив і працював в часи, коли Франція вела найбільшу війну 17 ст. Це безперечно утруднювало багато аспектів його роботи. Наприклад з колоніальною політикою не вигоріло в тому числі через війну. Рішельє помер в 1642 р. не дочекавшися закінчення Тридцятирічної війни.
Здається, ви самостійно вивели Рішельє в загальні тренди 😅 bsky.app/profile/nowb...
Він того заслуговує.
Луї 13 сам пішов з життя, коли його сину було десь стільки ж
Людовик XIV теж. Це такий прикольний тренд у них був.
Йому ж онук наслідував, нє?
Similar Posts
32. Про Францію Людовика XIII та кардинала Рішельє
bsky.app/profile/euge...
Перерва на Францію часів Людовика XIII та кардинала Рішельє.
Рубрика самі знаєте яка.
В минулому треді розібралися з внутрішньою політикою. У Франції зміцнювалася позиція короля, Людовик вважав, що важливішим за нього є хіба що бог, та й тут трохи було сумнівів. Тепер час розказати про закордонні справи цього видатного лідера й тирана.
В такий спосіб Генріх VIII Бурбон, дід Людовика XIV - найулюбленішого короля французів - і прапрадід Людвика XVI - найНЕулюбленішого короля французів - став королем Франції.
Сама Франція була збідніла і втомлена війнами, розбита, втім не поконана.
Не буду брехати, великий (!) тред про зовнішню політику короля Людовика XIV і війни Франції в кінці 17 ст. і трохи про Нідерланди та їхній конфлікт з Англією.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
Мабуть невеликий тред про абсолютизм у Франції та внутрішню політику Людовика XIV і кардинала Кольбера.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
Після смерті Генріха IV французька армія була занедбана, хоча зміг виправити ситуацію, звичайно ж, кардинал Рішельє. Взірцем реформування армії стала союзна Швеція. В 1639 р. вмирає останній видатний німецький полководець, щоправда, на службі Франції, князь Бернгард фон Саксен-Веймар.
Мабуть невеликий тред про абсолютизм у Франції та внутрішню політику Людовика XIV і кардинала Кольбера.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
Раптом повстало питання спадкоємства трону. Генріх Валуа не мав сина, найближчим родичем був Генріх Бурбон, але він був Бурбоном - зовсім інша гілка династії Капетингів. З таким же успіхом новим королем Франції міг стати хтось… ну не знаю… з династії Ґізів, мабуть.
Територіальні вигоди, політичний розкол коаліції, здобуття Бранденбурга для своєї політики - ось прямі наслідки війни 1672-1678 років.
Перемога Франції була, отже, безперечною. Париж вшанував перемогу пам'ятником Короля-Сонця Людовика XIV, одночасно називаючи його Великим.
Новий король швидко почав реформувати країну і ототожнювати себе з набутим краєм. Союзники Людовика виявилися крихкими і військо Франції швидко залишилося на самоті на полі війни, втім це було військо найпотужнішої країни Європи.
Польська шляхта грозила, що хуй вам, а не француза королем зроблять, тому Карл трохи попустився і дав усні обіцянки про захист гугенотів, які не виконалися. РП не мала якогось зиску з Генріха, та й правив він не довго, бо вже в 1574 Карл вмирає і Генріх поспішає назад, щоб стати королем Франції.
Вже старий Король-Сонце розумів, що оголошення Філіпа королем Іспанії могло почати нову, погану для Франції війну, але амбіція завершити своє панування таким успіхом була солодшою. Людовик XIV ніби-то мав сказати: “Il n’y a plus de Pyrénées” - Піренеїв більше не існує.
53. Про абсолютизм у Франції та внутрішню політику Людовика XIV і кардинала Кольбера
bsky.app/profile/euge...
Мабуть невеликий тред про абсолютизм у Франції та внутрішню політику Людовика XIV і кардинала Кольбера.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
Генріх III Бурбон був кальвіністом, але зрікся своєї віри, щоб стати королем Франції у 1589 р., водночас оточуючи себе радниками-гугенотам та готуючись до війни з остоєю католицизму - Іспанією.
Яскравим прикладом є король Франції Генріх ІІ, який, бувши Rex Christianissimus, підтримував німецьких протестантів-лютеран, поки у його країні типовою прикрасою новорічної ялинки було тіло гугенота.
У такій ситуації іспанська корона стала недосяжною для короля Франції. Людовик, не здобувши всього, вирішив хоча б доторкнутися до частини, а саме до іспанських Нідерландів, тобто Бельгію.
Трохи про Францію часів Генріха IV Бурбона та його радників Максимільяна де Бетюн Сюллі, Олівера де Серреса, Бартоломе Лаффема.
Рубрика «Нікому не треба, але нате»
Добрий вечір і смачного. На порядку денному тред про кальвінізм - тема цікава, бо замішана політика. Тред є продовженням історії про Мартіна Лютера.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
bsky.app/profile/euge...
55. Про зовнішню політику Людовика XIV і війни Франції, англо-нідерландські конфлікти
bsky.app/profile/euge...
Не буду брехати, великий (!) тред про зовнішню політику короля Людовика XIV і війни Франції в кінці 17 ст. і трохи про Нідерланди та їхній конфлікт з Англією.
Рубрика «Рандомні історичні факти в перерві між важкими зітханнями»
24. Про Францію часів Генріха IV Бурбона та його радників
bsky.app/profile/euge...
Трохи про Францію часів Генріха IV Бурбона та його радників Максимільяна де Бетюн Сюллі, Олівера де Серреса, Бартоломе Лаффема.
Рубрика «Нікому не треба, але нате»
Та ж Франція вступає у Тридцятилітню війну на стороні протестантської Швеції проти імператора Фердинанда ІІ, який боровся з Реформацією. Одначе кардинал Рішельє, який жив в той час, в тестаменті пише, що викорінив протестантські ідеї з Франції.
В другому треді про Францію часів Людовика XIV буде про його зовнішню політику, а також про війну, яка вирішила долю Західної Європи (imho не так сильно, як Велика Північна війна, що відбувалася в цей час у Центрально-Східній).
Устрій Франції в епоху Людовика XIV - це класична модель централізації. Абсолютизм дозволив Франції досягти гегемонії в Європі у другій половині 17 століття. У розглянутій епосі він проявився передусім у формі особистого правління короля.
Війна могла початися ще за панування Генріха IV у Франції, як би раптовий передоз чогось гострого в організмі не зупинив його.
bsky.app/profile/euge...
Трохи про Францію часів Генріха IV Бурбона та його радників Максимільяна де Бетюн Сюллі, Олівера де Серреса, Бартоломе Лаффема.
Рубрика «Нікому не треба, але нате»
Посли та агенти Людовика завдавали шкоди союзникам, де тільки могли. У РП французький посланець Форбен-Жансон завоював для свого короля дружбу Яна Собеського, який з допомогою Короля-Сонця мав намір реалізувати свою балтійську політику.