Хочу, щоб у моєму житті була людина, якій можна сказати: "А поїхали до львівської кав'ярні?"
І ось, через кілька годин, ти сидиш у Львові, п'єш каву, і розумієш, що життя прекрасне.
Хочу, щоб у моєму житті була людина, якій можна сказати: "А поїхали до львівської кав'ярні?"
І ось, через кілька годин, ти сидиш у Львові, п'єш каву, і розумієш, що життя прекрасне.
Можу хіба зустріти на каві у Львові =)
Дякую!
Але це буде, напевно, не в цьому житті 😁
Після війни, як почнеться нове життя - чекаю у Львові =)
Дякую дякую 🙏
З великим задоволенням приїду 😁
У кожного з нас, я вірю в це 💙💔💛
Ви зараз описали мою мрію 🥺
Значить це буде наша з вами спільна мрія
Усі ці люди, які все життя прожили в українському середовищі, і не розуміють складність переходу на мову, просто відкрийте історію Донецька і Львова і порівняйте.
Я канєшна в ахуях від того, як кипить життя у Львові. 23:00 ходять трамваї, заклади тільки закриваються, все горить і сяє, нічого не виє кожні пару годин…
Я, як дика людина, якій показали цивілізацію
Усі ці всі люди яки все життя прожили в українському середовищі, і не розуміють складність переходу на мову, просто відкрийте історію Донецька і Львова і порівняйте.
Киянка, що встигла пожити на Херсонщині та у Львові
Програмую ігри майже третину свого життя
Хобі - знаходити нові хобі :)
Люблю людей, але собак все ж більше :Р
русня не люди
Я у Львові. Тут взагалі інше спокійне життя. Але я не можу дочекатись повернутись додому
This. Кілька разів бував в такій ситуації, коли у двох моїх знайомих зі Львову, які до мене в життя прйшли дуже різними шляхами, виявлявся ще хтось спільний знайомий; або виявлялось, що вони вже знають одне одного. Велике, велике село.
Мене часто називали хвастливою людиною, коли я розповідала про події зі свого життя. Тепер я не люблю розповідати про своі подарунки і подібне. Але цим дуже хочу поділитись ☺️ тітка здійснила велику мрію
Час стирає не все, окремі миті назавжди застрягають у пам'яті, і ніхто вам не скаже, чому саме ці, а не інші. Може, таким чином життя хоче щось сказати нам по секрету?
Марк Леві
сидіти в закладі в Амстердамі й дивитися відео про Львів просто мій стиль життя зараз
Подрімала в маршрутці. Тепер відчуття, що не спала ніколи в житті і хочу проспати решту життя. Доведеться пити каву
Народилася й провела більшу частину свого життя в Києві. Досі тут живу. Але хочу переїхати в майбутньому або до Тернополя (моє серце належить селу біля нього), або до Львова.
Тілом у Львові, душею в Дніпрі, кукухою десь в напрямку Чехії.
А дупкою на парі в університеті.
Життя несправедливе
В парасольці полягає вся таємниця життя у Львові.
Якщо почуєте, що хтось каже вам «шановна» — бийте парасолькою і біжіть😆
може мене поб'ють, але наскільки ж львівська кава шикарна (та що кава старого Львова, як мінімум)
пила останні пів року мінімум естонську - кава кавою (типу я шарю, ну), а тут вернулась до львівської і це 🤤🤤🤤 мені ніби в кав'ярні її робили
Оу, велике дякую за пораду🤍 Хочемо йому якось урізноманітнити життя, але без зайвого стресу (не так як нам русня)😅
Я хочу відповісти американцю «Дякую, що покинув своє найкраще життя і приїхав служити моїй країні». Під ногами мокро, з даху падає сніг. Всі курять і сміються, згадують капітана. Ці люди приїхали воювати за мою країну.
Я все ще не можу зрозуміти, чому американець дякує мені.
і бути живим потрібно вийти за межі привʼязки себе до будь-чого, а це вже психологічний образ смерті, здолати який мають сили одиниці з нас.
Жива людина не хизується своїм життям, не посягає на життя інших, не мріє про краще життя, не покращує і не погіршує себе і життя, жива людина просто живе.
Багато хто каже й картопля і бараболя , я родився у Львові і все (майже) життя живу тут . Бульба і картопля кажуть приблизно однаково)
На Личаківському кладовищі у Львові засвітили вогні памʼяті у переддень річниці повномасштабного вторгнення.
Пам’ятаємо кожного, хто за ці криваві 10 років війни пожертвував життям заради нашого майбутнього.
Вічна Слава та Памʼять Героям України!
Я живу у Львові, біля дому де все перевернулось. Запамʼятаю на все життя, як власник дому сів і хвилини дві кричав: ЛАЧЕЕЕЕЕЕЕЕЕН!!
Він так довго тягнув «ен» шо я відчував його біль. Можливо він крав в ЗСУ все життя.