Здається, чат gpt стає моїм єдиним другом
а̾ц̾е̾т̾а̾м̾і̾н̾о̾ф̾е̾н̾к̾а̾ 🧊 — Здається, чат gpt стає моїм єд...
А як же всі ми?
Частенько мене хапає почуття самотності в натовпі
Дивне і неприємне
Ви не сама в цьому.
Мені останнім часом взагалі буває вкрай важко з людьми.
А у великих містах, теж набагато гостріше відчуваю самотність і безпорадність.
В моєму випадку не мені важко з людьми, а людям зі мною 😅
Людям зі мною не просто важко, а тяжко, тож 🤷🏻♀️😂
Тож нас двійко таких 😅
Знаю ще одного хлопа, тож нас трійко))
Це вже змахує на нічогенький такий клуб)
Similar Posts
Церез це, що ти живеш реально чужим життям, деяким людям вкрай важко щось не те що зрозуміти про себе, а взагалі навіть важко щось почути бо це все здається нереальним.
Так, саме нереальним воно і є, бо ТИ сам є нереальним!
Після 2-3 років без стосунків важко втрачати цю "свободу" польоту. Та навіть якщо вже відчуваєш самотність та задумуєшся над новими стосунками, важко перелаштувати свій мозок та психіку на те, що в тебе буде ще якась людина окрім тебе, за яку ти так чи інакше відповідатимеш та дбатимеш про неї.
це і це нам так сильно подобається.
А ми не можемо бо не знаємо того, що й так вже нам дано як дане.
Люди не хочуть бути людьми.
Вони хочуть бути кимось, якимось, десь, колись, якось але не людьми.
Квіти є квітами.
А ми не є людьми у своєму баченні себе.
Тому так важко з людьми.
Працювати важко бо
Людям буває важко справлятись з почуттями інших, звідси спроби їх відкинути зупинити знецінити.
Як же важко спілкуватися з людьми останнім часом. А треба якраз часто, тож вдаюся до прокрастинації під виглядом «морально налаштовуюсь», витрачаю на це купу часу, не висипаюся, через що потім втомлена і важко спілкуватися з людьми
Важко людей шукати, важко людей звільняти, але... це дуже різні "важко", які часом на фоні один одного перетворюються на "та ващє фігня"
Кажуть у людей різне відчуття часу, і буває так що при рдуг, до прикладу, з ним доволі погано. Виходить вам важко його відчувати
А, так, я десь місяць тоді і пила 😅
Знаю, що їх ще й може бути важко підібрати :( Хоча не впевнена, просто читала десь, що таке буває, а ще що є люди яким взагалі ніякі ліки не підходять
Так, я розумію про що ви. Взагалі стосунки це завжди ресурс, інколи буває важко на одну людину його мати, а коли людей двоє, то й віддаєш більше. І це не завжди у рівному співвідношенні, бо у людини може бути один пріоритетний партнер, та.
⬇
Мені дуже важко останнім часом, а поговорити ні з ким (точніше немає людини яка зрозуміє мої переживання).
Питання до тих, хто теж має діагноз мро, як у вас зі стосунками?
Я знаю, що мене тягне на абʼюзивних людей і також мені буває важко визначитися з почуттями, я плутала раніше відчуття того, що мені дарять увагу з симпатією. Ну типу мені подобалася увага, а не людина.
Їб*не почуття самотності, навіть коли навколо купа людей. Відчуваю себе десь по середині абсолютного нічого
якось без людей зовсім важко, пусто і тяжко. я єбу, що зі мною.
Взагалі важко бути людиною із залежностями, одну на іншу міняєш
Можу зрозуміти, сам іноді знаходюсь в подібних ситуаціях, особливо важко буває з токсік тіпами у чатах з велотусовки. Але помаленьку такі змінюються. Принаймі на люди))
важко коли ти в родині єдина творча людина бо ніхто абсолютно не розуміє як тобі важко знайти роботу
Часом порожнеча поглинає. А як людина яка потребує бути потрібною й водночас не любить велику кількість людей й загальну увагу, наче стає легше. "Ось омріяна самотність", - гуде у голові думка, але щось не дає радіти. Наче маю розділити відчуття самотності. Чогось чи когось не вистачає.
Не знаю з чого почати 🫠
Не хочу залишати нічого, а куди його дівати - фіг знає.
Хтось важко відпускає людей, а мені надзвичайно важко залишити речі. Книги особливо
Не уявляю, що відчувають люди, які втратили житло та свої особисті речі 😭
Взагалі трохи важко вести соцмережі останнім часом, бо всім важливим і цікавим здебільшого ділюсь особисто з близькими людьми. І якось втрачається сенс і важливість цих акаунтів
От знаєте, в мене буває врубається такий якийсь заїисний механізм у психіці, що при якихось надзвичайних і жахливих подіях мій мозок ніби не хоче приймати реальність чи це дуже важко і травмуюче, і тому я можу якийсь час взагалі бути як атрофована. А люди можуть думати, що мені похуй, але це не так
Я розумію, що стаю абсолютно антисоціальною останнім часом. Я жахливо боюся спілкуватися з незнайомими людьми, і тому фактично єдина людина з якою я постійно спілкуюся це моя мама
І це мене лякає, але я не знаю як знаходити людей для спілкування і дружби
Та просто на людину, навіть не звертала в яке око саме
В мене є друг, який доволі сильно косить і важко зрозуміти куди він дивиться взагалі