Пігнін — Сидю думаю про своє майбутнє Х...

Ще нюанс - в медицину так просто не застрибнути. Об'яв на усіх стовпах немає, кількамісячних курсів теж, мінімальний рубіж 8 років (6 універ + інтернатура).

Подібний розподіл "сфер возліянія", нагадує 30ті роки минулого сторіччя. Чим все скічилося ми знаєм...
Тривожно...

кожен рік з інтернатурою стається якась хуйня і цей не виключення, якщо я доживу до свого розподілу і ще й кудись попаду буде неймовірно чудово

Я просто неймовірно сильно співчуваю студентам-медикам, у яких розподіл на інтернатуру ще попереду.
Бо це пиздець, МОЗ кожного року викидає все більші і більші коники, аби зберегти кадри

Так само, але минулого року я думала в мене дах їде від поведінки такої особи, тож стала шукати що це таке і стала диванним експертом з нарцисизму. Насправді я б хотіла це знати усе у 16 років, зберегла б нервів, фінансів та сил.

Знаєте шо таке радість?
Радість це коли ти прийшов в епіцентр і бачиш шо цього року в них лише невеличка місцинка з салютами, а не як минулого року пів новорічного відділу

З інтернатурою 7 років

я ввела собі такий мораторій під кінець минулої осені і до кінця року, а тепер гублюсь, коли бачу список своїх "хочу" 😅 куди бігти за що хапатись а чи воно треба аааааа

Лікувальні факультети вчаться 6 років + 1-3 роки інтернатури (залежить від спеціалізації)

я не хочу читати повідомлення у чаті свого класу. ще минулого року Влад мобілізувався, тепер його більше немає. більш життєлюбної людини я не знала

Мені довелося в інтернатурі в зальчик піти і качатися, щоб норм стягувати. Хірург - пролетар медицини!

насправді років 4 вже про це думаю, але поки не хочу на всі сто і не знаю на шо саме

Просто ж коли ти проходиш етап вибору професії в школі, тобі кажуть «це престижно», але не пояснюють, що із прибутками то не завжди корелює.
А потім ти вчишся роками (моє навчання загалом 13 років: 4 коледжу, 6 університету і 3 інтернатура) і всьо, ти в принципі більше окрім цього нічого не вмієш

а потім ще інтернатура, в сумі 9 років, правильно?

Не хочу цю робочу штуку дороблювать (я її відкладала пів року) тепер ще менше дороблювать цей архів хочеця🥴

Як я собі життя вскладнила

Ненавижу бути дорослим під час війни.
Я більше 30 років прожив так, що єбав ностальгію щп минулим, бо завжди дивився у майбутнє, нахуй минуле.
Тепер, завдяки Зеленському у мене немає майбутнього, а є минуле, та змарнований шанс звалити нахуй ще у 2019му, коли чуйка казала валити.

+ всі закупки, але це переважно кур'єри, списки знову на мені.

І немає ніякої жіночої, або чоловічої роботи.
Є розподіл, кому і що простіше робити. І розуміння - не зробиш ти - доведеться комусь (твій партнер) робити це за тебе.

Я як раз думала фотку шукати, але на це сил немає.
Дякую, не хочете побути адміном моєї сторінки? 🤣🤣🤣

Ну ооот! От же воно! Те, про шо я кажу...
Розподіл. Градація

Ще недавно думала про теперішній і минулий перфектні часи (а це тіки шо майбутній теж перфект був ПРИКІНЬ) як я їх викупила на курсах шведської (для англійської теж, суть та сама) + споживаючи книги (частіше англійською) де розповідь йде в минулому часі

Моя проблема в тому, що я досі тримаюсь за чоловіка, якого не бачу вже 10 років. І всі свої проблеми я зводжу до нього. Я думаю, що якщо він був би тут, то допоміг би мені. Але насправді я не знаю чи допоміг би… я просто хочу так думати. І це мене вбиває.

Побудувала план розбудови бізнесу, але він працює не так як я хотіла б. Теж собі думаю, що якщо до кінця року не вийду на усі платні співпраці зі зйомок контенту, то треба буде думати в сторону зміни сфери діяльності.

Минулого року у пориві своєї любові до математики записалася на курс для математичної спеціальності. Тепер, коли я в кінець зайобана і хочу лише легких і ненапряжних предметів я не розумію себе з минулого

Шкода. У мене було два діда, обидвох любила шалено. Але їх уже нема, один помер коли я мала років 13, не знаю...Інший кілька років тому, а я ніяк до кінця цього не хочу усвідомлювати(