Волинь - містичний та загадковий край, сповнений озер, лісів, боліт, рік та річищ, легенд, історії та самобутніх людей котрі живуть на зламі різних світів та...
Українська містерія то моя любов) Я проводила багато часу у свому селі і там теж про відьом та ворожок розповідали багацько, і на мене ще бабки цуралися "мале відьмисько" бо я постійно лазила по сусідським злівам та сараям аби з тваринками поспілкуватися
(так огребла одного разу тому що думали що я яйця в курей краду і ще одну бабцю раз не довела до серцевого нападу бо вона мене там не очікувала, а вона трошки була вже старенька, я ледь ціпом від неї не отримала)
Але я застала це вмираюче "справжнє" село тільки в ранньому ранньому дитинстві, справжня мазанка, літня кухня, по традиції в придане "рушники-постіль-золоті сережки". Пам'ятаю мої батьки ще так з ба сміялися (типу село "шо з нього візьмеш") а тепер думаю ну які ж то мізки були промиті в них)
Оскільки то було у Дніпровській області, там колективізація, індустріалізація та сталінізм загалом були дуже потужними, то усі ці звичаї та традиції нещадно висміювалися поколінням моїх батьків які з сел "вирвалися" та хотіли цивілізованого міського життя)
Як я, насправді, люблю це справжнє село. Мені пощастило вирости в селі, тож все, що ви розповідаєте, так відкликається)
Хата-мазанка, щоправда, була аж у прабабусі, яка померла, коли мені було десь 6. Єдине, що ось цей сільський менталітет типу "що люди скажуть" на все життя лишається і не дає жити
Моя теж померла коли мені було до 6 років, я вже зараз не пригадаю навіть імені бо так рідко мене возили. Я не "виросла" у селі, але хотіла б аби так, а не серед пилюки, гаражів та новобудов. Усі мої найяскравіші дитячі спогади та перші самостійні дослідження світу саме з села.
Хотілося б аби українське село відроджувалося, бо чесно як жіночка з відео казалася "я в тому місті задихаюся, 2-3 дні і не можу" і дійсно я відчуваю що жити у великих містах з кожним роком стає все складніше.
Нашо мені знімати житло у модній новобудові на яку піде половина платні, спати там та грати за компуктером, а у місті на вихідих побігати закладами та по ТЦ, які всі одне одного нагадують і продають один і той самий непотріб, коли твоя менталка і здоров'я повністю марніють вже у 20 років)
Треба повністю ставати digital nomad і зводити хату десь у найвищій точці у Дземброні. Розводити коней, спускатися вниз тільки коли коліжанки кличуть на шабаш (чи на весілля)
Неіронічно думав про створення переосмисленого сучасного хутору десь в селі. Ніяких ЖК, ніяких таунхаусів, а чисто хутір з кількох хат, де всі одне одного знають і працюють разом на збереження традицій
Я так бачу що інколи там люди є, інколи нема, але так, то не зовісм колективний хутір про який ви кажете. То зазвичай має форму того що ві-три сім'ї дружать та можуть керувати спільним бізнесом чи доглядати за дітьми. Але зазвичай то люди вже трохи більш заможні, хто має власність чи якісь гектари
Так, мені здається, в місті не виходить у дітей так досліджувати світ, як у селі. "Міські діти" ніколи не зрозуміють той кайф, коли йдеш влітку о 6 ранку на поле по росі, в бабиних гумаках і дідовій камуфляжній куртці, аби пасти корів, лягаєш ще трохи спиш на траві, а потім збираєш суниці з дідом)
А знаєте, щодо сельського менталітету - з одного боку так, зрозуміло в чому його недоліки, а з іншого - це ж максимально органічний механізм соціального взаєморегулювання та моніторингу. Менталітет подібно нинішнього "хата з краю" був ганебним і люди дійсно допомогали будувати одне одному житло
Частково погоджуюсь, але ось цей постійний страх осуду все ж трохи заважає нормально жити. І тут дві сторони медалі – сам дуже люблю плітки і цікаво, що відбувається у інших, і одночасно хочу обнести свою майбутню хату чотирьохметровим парканом, щоб ніхто не заглядав, як це міг би робити я💀
Але та, я розумію щодо страху осуду і просто хочеться жити без чужих очей. Та втім у новобудовах теж приватності не дуже, особливо коли дивишся шо там коїться в чаті ЖК) То звірство що ми усі маємо сидіти в цих їбаних бетонних коробках, дихати отруєним повітрям повністю залежні від місячної платні)
Ні, фу, ніяких ЖК, хочу бути сам господарем в своїй хаті, тому завжди топив за приватний будинок. Можливо не в селі, а в передмісті, для балансу всесвіту. Така собі невеличка амерікан дрім
Та житлова криза то зло, звичайно) хоч і маю свій клаптик землі в селі за 6 км від міста, не знаю, чи вийде там побудуватись, процес взагалі не з дешевих.
Взагалі колись я йобнусь, видалю ці ваші інтернети і поїду жити на Шипіт
так цікаво дивитись всі жінки відьми в українській озвучці, коли ти знаєш англійську
я чую і оригінал, і переклад і чую де він неточний
але маю зауважити, що на той час це дуже якісна озвучка
Ну як, за щирою допомогою віруючих можна було дуже швидко стати відьмою 💀 і звісно потім вмерти
Банально викопана на городі ямка, яка не сподобалась заздрісному сусіду, то "місце, звідки лізуть демони, що їх відьма призвала" (якраз зараз вивчаю про "Молот відьом" та різні свідчення тих часів)
Дивився сьогодні на ютубі «Хащі» і дуже різнула слух одна фраза, яка там лунала під час їх мандрів біля якогось занепадаючого села з дуже потужною і давньою історією. «Тут кладовища несуть більше інформації, ніж живі люди».