не можу, ненавиджу робочий тиждень, бо ненавиджу роботу, і кожного дня ледь можу дочекатись його кінця, а потім ненавиджу вихідні, бо хочеться щось зробити, не втратити ці дні, але що б я не робила - воно все якесь таке безглузде, ніякого сенсу ні в чому нема
cheeremi 💙💛🍒 — не можу, ненавиджу робочий тиж...
намагаюсь мотивувати себе щось робити, вчити, малювати - відчуваю, що воно все ні для чого, бо нащо мені малювання в супермаркеті. намагаюсь відпочивати, читати, дивитись, грати у щось - відчуваю, що воно все ніяке, бо нічого не приносить ніякого задоволення
врешті решт просто чекаю, поки вихідні закінчаться, а потім чекаю, поки закінчиться робочий тиждень, і так по колу
і не виходить робити нічого, окрім цього очікування нічого
але і не пам'ятаю, чи було колись інакше, і чи взагалі може бути інакше, і чи буває якось не так
я навіть не можу сказати, що мені погано, мені просто ніяк - я не хочу нічого (окрім знайти нормальну роботу щоб хоча б заробляти гроші), нічого не цікавить, ні з ким не хочеться говорити, нічого не хочеться робити, ні в чому нема сенсу
але врешті решт я знов не розумію, чи може бути не так взагалі
і звісно, я знаю, що напевне може, бо якось живуть інші люди, вбачають якийсь сенс в прогулянках, фільмах, малюванні, їм приносять радість ігри, друзі, захоплення, в них є якісь ідеї і цілі, плани і сподівання
але я щиро сумніваюсь, що я можу бути серед цих людей, бо так я почуваюсь не перший рік
не думаю, що розмови про цей стан зможуть мені допомогти, а що ще робити - я хз, бо об'єктивно мені не так погано, я чищу зуби, готую їжу, ходжу на роботу, прибираю кімнату, роблю багато всього, але в жодній з цих речей нема ніякого, геть ніякого сенсу
Similar Posts
А ви робите собі "повний" вихідний чи намагаєтесь кожного одного дня хоч щось зробити?
Хіба відпочивати це лише "не йти на роботу"?
щось у мене вже другий день настрій просто ніякий
нічого не хочу
намагаюся малювати і книжки читати, але щось все meh
дивитись щось не хочеться, грати не хочеться, в'язати не хочеться, ліпити не хочеться, робити прикраси не хочеться
Я ненавиджу ранки, ненавиджу рано прокидатись і робити роботу/справи/будь-що, ненавиджу коли мене будять, особливо на вихідних
Йобнутий день на всю голову. Злість до всього. Обсолютно нічого не хочеться робити. Ненавиджу.
Сьогодні дуже хотілось після 3 години дня зʼїбатись з роботи (вимкнути комп та телефон), але я поспішив і наробив купу ідіотських помилок, які намагався виправити до самого кінця робочого дня. Кожен новий день приносить розчарування й втому. І хєр його знає, що з цим робити, бо життям це не назвеш.
Ненавиджу цей вид суму, коли через нього я не хочу ні виходити на вулицю, ні їсти, ні грати у щось або дивитись чи читати. Не можу відчувати щось, окрім туги
мені тепер (з повномасштабним вторгненням) майже похуй який день тижня - часто просто працювати цікавіше, бо більше робити нема шо на вихідних, а якщо і є то це якась домашня робота, чого звісно хочеться робити ще менше ніж основну роботу
яка я лінива стала через свої ліки, в мене енергії зовсім немає, хочеться лежати цілими днями і нічого не робити, але я так ненавиджу себе в цьому стані, хоча зараз я нічого не можу зробити, бо мені треба долікуватися...
ненавиджу заповнювати логи в кінці робочого дня, кожен раз відкладаю це до кінця дня, а потім швидко заповнюю
«— я роблю все, що в моїх силах!
— ти робиш недостатньо!»
цього тижня моя робота намагалася змусити себе відчувати саме так. але я їй цього не дозволю. я роблю достатньо. я роблю більше, ніж більшість колег. моїх старань достатньо. і це всього лише робота, а не центр всесвіту
ненавиджу свою роботу, от прям приходжу додому і ненавиджу все що з нею повʼязано.
я привʼязалась до людей, до тих кого навчала і приймала на роботу, але я не відчуваю себе частиною колективу, я не відчуваю що до чогось залучена
Насправді, ненавиджу робити селфі та й взагалі фотографуватись. Але якось іноді намагаюсь з цим боротися.
мені пизда. ненавиджу контейнери з Індії. ненавиджу slow дні на роботі. вони завжди несуть підставу.
Вчора день подяки був, вихідний. А сьогодні у багатьох або скорочені робочі дні або знову вихідний. Просто немає що робити на роботі
Сьогодні був якийсь ну дуже важкий день
По трішки починаю ненавидіти свою колегу, бо вже маю відчуття, що вона ніфіга не робить
Відповідальності - нуль
За то скидувати роботу на інших - запросто
Ось пішла на 3 дні вихідних перед святами, а мені за неї дороблювати її проекти 🤨
Поки всі ненавидять понеділок, я ненавиджу п'ятницю, бо за 4 роки роботи не було ЖОДНОГО дня щоб мені не виносили мозок у п'ятницю, окрім днів коли ніхто не працював (типу початку ковіду чи перші тижні повномасштабки)
Сиджу дивлюсь на купу повідомлень з купою величезних завдань і просто 🥲🔫
Ненавиджу хворіти, хочеться вийти зі свого тіла і не відчувати це
про роботу я почала думати тільки через них.
не знаю куди себе діти. намагаюсь якось відволіктись від всього, заспокоїтись, але все ще хочеться плакати.
відчуваю наче не можу нічого зробити
Ці люди, які впевнені, що робота в супермаркеті це якийсь чудовий шанс і треба робити все, щоб тебе звідти не вигнали, боже...
Щось бігають, намагаються все зробити якомога швидше, ніби це має хоч якийсь сенс
Дякую своїй роботі за можливість відчувати перевтому і забити хєр на події навколо аж на три дні
А по факту завтра вихідний і в мене нуль ідей що робити
Тобто, якщо на вихідних трохи відпочити і поспати, не намагатись робити дурну паперову роботу, то, виходить, з'являються сили до роботи в будні дні і бажання жити???!!!
я ненавиджу це все я так це все ненавиджу я ненавиджу цих людей я ненавиджу те що вони зі мною роблять я ненавиджу себе за те що я дозволяю їм це зі мною робити я ТАК це все зневажаю
ненавиджу свої рішення, свої почуття, свої травми, свою поведінку, свій страх. Ненавиджу робити боляче людям, але раз за разом повторюю це. Чому коли я намагаюсь зробити вибір на свою користь, я егоїстична сука, котра не поважає почуття. А коли я страждаю, нікого це не хвилює