Ніхто не хоче своєї смерті.
Іноді життя так зайобує, і ти себе вже так заїбав, або хтось вже тебе заїбав, або всі заїбали, що не хочеться жити…як осьо зараз живеш, ти просто хочеш жити по іншому, а поки не знаєш як 🤷🏼♀️
Хотіти своєї смерті і хотіти не жити, це трохи різне.
Прийде час
Ліхтарка — Ніхто не хоче своєї смерті. Ін...
Ну, неправильна інтерпретація одного не виключає існування іншого. 🙃
Поясніть, бум ласка, не впевнена, що розумію Вас
Те що хтось плутає "не хочу жити так" й "не хочу жити взагалі(букв.хочу вмерти)", не виключає існування саме другого варіанту.
Тоді чому не хочу жити букв.?
Тому що життя це черга втрат, болю й розчарувань тому що ніщо не має достатньої ваги аби нівелювати все через що мусить проходити людина. Навіть якщо уявити що завтра війна закінчиться, виграєш мільйон й купу інших дурниць — це ніяк не змінить суті життя.
Після ж смерті стан як до народження: ніщо
Тут дуже до діла прийде цитата мого улюбленого персонажа:
—Tell me Dazai why is it you wish to die”?
-Let’s turn that question around , is there really any value to this thing we call living?
Все що ти любиш не просто одного дня облишить тебе й цей світ, а перед тим ще й буде страждати, розкладаючись на складові. Що можна протиставити цьому?
Цінність життя вигадана людьми які занадто (необґрунтовано, як на мене) бояться смерті.)
Але я ні в якому разі не намагаюсь нав'язати вам свою "філософію", просто з почуття вродженого бажання сперичатись протиречивим думкам мала написати що існує й інший варіант.🙃
Я норм з цим. Я ґрунтуюсь на особистій практиці і практики коллег з суїцидальними пайієнтами.
Зрозуміло)
Ой, всі мої букви пішли нахуй 😅
М?🙃
Помилки дисграфічні :)
Я навіть не помітила😅сама таке саме~
Ті хто боїться смерті, залишаються жити.
Ті хто боїться жити, роблять вибір не жити.
Ну, страх життя (хоча мені не подобається це формулювання) принаймні набагато більше обґрунтований за страх смерті.😄
У цьому я з Вами абсолютно згодна, але знов штаки, чи це про страх смерті чи про страх невідомості 😅
Ну, кажуть що страх смерті це більш комплексна проблема. Але я читаю вже другу книгу про це(страх смерті) й стає тільки безглуздіше.😅
💯
Ну це так, але це не викликає бажання не жити взагалі.
Реальність субъективна.
Якщо людина чогось не бачить, то це не значить, що цього чогось не існує.
Людина завжди не хоче жити через щось, а там вона або адаптується, або продовжує не бачити інші шляхи.
Суїцид, то вибір.
А тут ми впираємось в одне з найглибших філософських питань: свідомість формує реальність, чи реальність — свідомість..
Який сенс що щось десь існує, якщо ти це не здатний сприймати. Дуже ви по ультрачервоним променям тужите? (умовно)
З цього боку бажання жити виглядає не краще, ніж з того — моя.)
Я знов не розумію Ваших висловів (про ультрачервоний) 😅
Вибачте
Людське око його не сприймає, але воно існує. Проста аналогія. Тобі не буде не вистачати того, що ніяк не сприймається тобою. ~
Я майстер говорити неясно😅
Але(мої але)😅
Чи можливий варіант, побачити те, що раніше помічати не міг?(відповідь я знаю)
Варіанти й можливі, але ви часто задаєтесь ціллю відростити собі вібриси щоб краще сприймати оточуючий світ? Чи не відростити, якщо точніше, а всрать цілу купу грошей. Ще й не ясні результати. Мотивація нульова) ну при здоровому глузді.
Ну віброси і ЦНС це одне й те саме?
Аналізатори, звичайно, важливі, але ЦНС працює не тількі завдяки ним 😅
ЦНС працює на основі того, що надають аналізатори. Що буде якщо людину тримати депревованою тривалий час? Звісно, мозок додумає те чого не вистачатиме: колір, звуки, т.д.
Але наскільки це буде цінне порівняно з речами що були сприйняті аналізаторами. Чи можуть галюцинації замінити зір?)
Не бачу в цьому ніякої наявності другої сигнальної системи.Ми ж спілкуємось з людьми, отримуємо при взаємодії з ними досвід різний, узагальнюємо і абстрагуємо, вибудовуємо причинно-наслідкові звʼязки, помиляємось і вчимось на помилках, аналізуємо, переживаємо досвід почуттів.
Не просто єбемось 😂
Ми обираємо що брати з аналізаторів і сприймати, а що уникати (і ми це не усвідомлюємо).
Коли людину взяти за руку, привести кудись в нове місце і сказати «Диви, оце во така прихалюха, бачив раніше»?
«Боїшся, давай ми разом подивимся, але я поруч»
От за це я люблю свою роботу
Ми обираємо на що звертати увагу, але сприймаємо все. Тому й говорять дуже обачно обирати що споживаєш, бо мозок не вміє нудити на відміну від шлунку.
Й якщо нема чим сприйняти, то це не відчувається вадою. )
А мотивування от завтра імплантувати собі замінник відсутнього сприймається як агітація до абсолютно нерозумного та непотрібного хірургічного втручання.
Ми ж з Ваши точно не про аналізатори говоримо?
Ми відрізняємось від простіших тим, що окрім аналізаторів еволюція подарувала нам надбання у вигляді півкуль головного мозку.
Аналізатори тількі приймають подразник і дають відповідь.
Ми отримуємо досвід, але від кори залежить, що з ним робити 😁
Не можна говорити точно коли мова про приблизні аналогії)
Ви в розмові йдете далі про аналіз, про роботу з отриманими данними, а я вам про те, що всієї цієї розмови не буде й потреби в аналізі не буде коли ти чогось просто не сприймаєш.
Здається, це завідомо провальна дискусія 😅
Схоже нас понесло в різні сторони 😂
Дякую за діскусію і гарного вечора ✨
Схоже на те) навзаєм, дяка за увагу й гарного вечора🌻
От і в цьому пості є пояснення чому я не люблю формулювання "страх життя". Бо присутність когось коли боїшся дійсно працює, а присутність когось в цьому...просто додає свідків.
І всього-то.
Звучить дуже сумно :(((
Страждання переходять в досвід, коли їх можна з кимось розділити, і це дозволяє загоїти рани 🫂
Мій досвід говорить, що свідки абсолютно не потрібні й за певних умов мозок чудово й сам порається з "утрясанням" власного досвіду.
Мозок взагалі дивовижна хрінь.😄
Те Ваш досвід і Ваші умовисновкі.
Сотні досліджень і 70років розвитку психотерапії для Вас якась шутка? 😅
Якщо проблемний зуб більше не болить, то це не означає, що він не згнив разом з його нервом 🤷🏼♀️
а далі руйнується кістка, і інші ускладнення😢
Ви не хочете говорити про штучну медикалізацію психотерапії й наслідки цього.😄
Один досвід не нівелює інший. Тай таке)
Штучну що?
Це не про рівняння особисто Вашого досвіду і особистого мого досвіду 😅
Про те як сову натягнули на глобус а з психіатрії зробили науку) медикалізація це опис процесу й назва того явища коли активно й агресивно ця "наука" паразитувала на реальних галузях заради набуття "ваги" у очах суспільства.
прикол коли травма перестала бути травмою тільки фізичною й дистрес був спизжений з робочого словника кардіологів. й купа-купа інших прикладів.
а те що цей квазімода працює (та й чи працює? питання досі відкрите) ще не говорить про те, що суті своїй той процес не був помилковим.
Пані, Мара, на чому грунтується Ваша філософська точка зору?
Сказане вище це не філософська точка зору, так що не певна що можу відповісти на запитання)
І не наукова, вірно?
Не більш наукова ніж сама психіатрія як явище)
То ми з Вами закриваємо очі на всі не спростовані дослідження, всі фізіологічні підтвердження, всі двійні сліпі методи, нейрофізіологічні закономірності, і про існування ЦНС і психіки як функція мозку, і робимо вигляд, шо цього ніколи не було?
Ви весь цей час прікол з мене тягнете? 😂
Те що психіатрія від самого народження паразитує на неврологічній галузі це неспростовний факт який я точно не буду заперечувати))) це весело тому що неможливо однозначно довести як одне, так і протилежне. Чи має право на життя наука яка не може визначити норму в полі своїх інтересів? 🙃
Типу, лікарі які доста не можуть визначити хвора людина чи ні по своєму "профілю" це дійсно один дуже великий прикол.🙂
Чекаю приклади.
В будь-якій професії спеціаліст спеціалісту рознь.
Це узагальнення Вашої субъективної думки про сферу психічного здоровʼя на фоні Вашого особистого досвіду .
Дискусія про існування психітрії беззмістовна, за відсутності, будь якої Вашої повноцінної аргументації.
Ну, те ж відбувається і з соматичними хворобами частіше, ніж нам хочеться визнавати. Бінарностей значно менше, ніж хотілося б. Але з часом з феноменологічної психіатрії вона потихеньку переходить у доказову нейропсихіатрію,ми знаходимо конкретні пошкоджені чи гіперзбуджені ланцюги навіть у ОКР, шизі
Якщо H.pylori у цієї людини не викликає змін слизової і вони живуть у мирі і спокої, як почали 200 тис років назад, ніхто не буде починати ерадикацію, яка нашкодить обом. Якщо тривогу людина переносить нормально і адаптується таким чином до РДУГ, який погано компенсується чимось іншим, ми не чіпаємо
Принцип працює — не чіпай найкраще, до чого прийшло людство)
Тішить, що є позитивний прогрес та допоки все це спирається на криву базу виглядає воно непевно. Забагато всього. Була чула цікаву лекцію на тему припущень первинності проявів чи якось так, типу що в наслідок чого сталось коли ми говоримо про "душевну" хворобу з фізіологічними проявами.
Раджу Олівера Сакса і Рамачандрана. Ще сто років назад пухлини і системний вовчак були для нас загадками, а сто двадцять- діабет був таємницею. Але спостереження- теж вид наукової діяльності. У нас на очах формується цілком доказова психіатрія, наскільки взагалі медицина є такою (спойлер: не дуже)
Та я розумію що медицина в цілому ще дуже... дуже, просто те як народилась психіатрія взагалі змушує дещо упереджено ставитись до її успіхів зараз. Втім, персональна думка має право бути упередженою й навіть трошки всратою.)
Сакса читала, досить цікаво, а другого тре глянуть. Дякую за рекомендасйон)
Чи радше не як, а з чого.
Ну, не суть)
Така рада вас тут бачить, хех.☺️
Пфф, про шо Ви, всі хірурги- нащадки цирюльників🤡
А моя спеціальність і досі голови бриє 💅
Цирульники робили людей гарніше й лікували ще й зуби, що взагалі почесно. Й дорого досі.
А не закривали людей, чиїм родичам треба було пригрести їх спадки, гнити у власному лайні. Чи даючи волю можновладцю-блядуну без осуду здихатись старої дружини.
Це все ж таки трооооошечки інші контексти.🙃
А, і в шести психіатричних лікарнях Німеччини, найбільших, стояли газові камери. Вгадайте для чого))
Й така ситуація з "галуззю" це не тільки страшилки давніх віків, це прям от дуже близько. Набагато блище ніж інша медична крінжа.
А ще нерідко після "лікування зубів" і пускання крові у цирюльників люди помирали, так собі почесність
Люди й досі помирають після зустрічі з лікарями.
"іздєржкі прафєсії"
Тільки тоді робили все "ну так наче працює", а зара мають ширший інструментарій+більшу базу знань й можливість поговорить з іншими вумними(долучити їх досвід).
Той факт що тоді не вмирали взагалі всі, хто приходив це перемога)
Ну, тут ще треба розібратись, де особиста халатність, "саме пройде" і пізнє звертання за (вже малодієвим) лікуванням, а де саме халатність лікаря. Трохи дивно чесати всіх одним гребінцем
А тут треба пам'ятати що ми на початку говорили узагальнено, а не розбирали кожний клінічний випадок сучасного хірурга й прадавнього цирульника) перетягування з загального в часне дещо маніпулятивне.
Там систематично було більше шкоди, ніж користі, при серйозних порушеннях, аж до кінця 17ст. А дрібні рани і панариції - да
Все так, хіба що додам що дрібної дурні стається в рази більше. За життя людина може врізати руку разів сто, й ні разу не мати серйозної якоїсь біди.🙃
Нє ну спалити на кострищі заживо людину з делюзіями канєшно краще, ніж закрити в Бедламі
Мучатись 20 хвилин чи 20 років? Дуже складно й вибір, не знаю що обрати.🙂
Але добре що у вас в картині теж значиться що психіатри це послідовники мисливців на відьом.
Це моя улюблена мулька.😁
А потім було "накачати драгсами" краще ніж закрити в Бедламі.
А потім, ймовірно буде, "вживити чип" краще ніж "накачувати драгсами".
Все розвивається, все живе. Головне суть лишається та сама))
Як особисто врятована психіатрією, я розумію що Ваше особисте ставлення таке ж необʼєктивне, як моє, і це норм
Моя повага.
Якщо почитати, як зароджувалась будь-яка інша галузь медицини, то упередженим можна бути і до роботи сімейного лікаря))
А я заперечувала це? 🙃
А я сказала, що ви щось заперечували?
От і добре)
Типу всі психічні хвороби, це теорія змови?
Я чекаю прикладів паразитування психіатрії на неврології.
Та чекайте на здоров'я, ви завідомо упереджень, тому докладати зусиль до відшкодування всієї потрібної інфи просто не варте часу. Якщо ви не знаєте історію психіатрії, то не мені вас учить)
Паразитування однієї галузі на інший, це не історичний факт.
Ви не хочете докласти зусиль, бо не знаєте чим обґрунтувати думку?
Чи є в Вас взагалі вища медична освіта?
Якщо Ви ґрунтуєтесь на експерименті Розенхама, то напевно Ви нічого не чули про
те, на чому саме грунтується психодіагностика.
Звісно не історичний! Бо говорити про історію психіатрії це як розмірковувати про історію..будь чого іншого схожого штибу.🙃
Я сказала чому не хочу докладати зусиль, якщо вам комфортніше вважати так — та на здоров'я, мені ж як з гуся вода)
Ви зливаєтесь як в дитячому садку 🙃
Чіпляєтесь за абстраговані частини, і не відповідаєте ні на які мої аргументації.
Це не дискусія, бо Вам важливо залишитися правою, а не дискутувати.
Я відкрита до фактичних обґрунтованих аргументів,на зустріч до запрошення ви не реагуєте.
Це не дискусія.
Все так, я злилась але це не дискусія була і ви точно готові до дискусії й не опускаєтесь до примітивної маніпуляції заради отримання такої необхідної валідації власних переконань.
Все так, головне задарма не нервуватись.
Гарного дня.☺️
Я не чекаю на валідизацію переконань, якби Ви приводили хочаб якісь конкретні аргументи(дослідження) і факти у темі «чи є і чи нема психіатрія наукою»( вже зісквзнувши з початкової теми причини суїц.думок) то навряд чи у Вас виникали фантазії о валідизації моїх переконань. Дискусію почала не я.
Так дискусії не було чи не ви її почали? Чи то все ж була не вона? 🙂
Дуже по дорослому чіплятися до слів і перекручувати їх як тобі заманеться, щоб захищатися від власної ілюзії нападу 👏🏼
Я всього-на-всього намагаюсь розібратись що ж це було, ну що ви одразу отак от? Мені ж насправді цікаво зрозуміти, чи була дискусія чи ні.🙃
На прикладному рівні ми мало регулюємо,що поступає,а що не поступає до нашої свідомості певними сенсорними каналами.Забагато feedback loops цієї регуляції відбувається ще до усвідомлення сенсорного досвіду.А стан повного відключення-це дисоціація на рівні кетаміну у дозі для загального знеболення
Та і думки… на їх загальну спрямованість можна повпливати зовні, але… якщо ви просто закриваєте очі і відпускаєте їх, ви відчуваєте себе їх творцем чи ви лише свідок думок як наслідків всього що відбулося з цим мозком раніше?
Я дякую Вам Пані Апірея, за Ваші аргументи🫶🏻
Моє повідомлення про те, що окрім аналізаторів, які безумовно і несвідомо збирають інформацію - є ще багато більш складних новоутворень мозку людини, завдяки еволюції.
І мої приклади, як і розмова - не про аналізатори ( а про емоційні і розумові процеси…
… де люди навколо тебе не пасивні безсенсові спостерігачі, а такі самі субъєкти які і ти сам, і взаємодія з ними може давати інший досвід життя, що може робити тебе більш стабільним і адаптованішим.
…або навпаки. Але таким чином, інші - лиш сенсорні феномени, причини у причинно-наслідковому процесі активності нервової системи, епіфеноменом якого є «думки»
Ну якщо Ви маєте на увазі, що сенсорні феномени у понятті це взаємовплив один на одного - звісно це так, але окрім фундаменту є ще і інші процеси надбання що роблять людську психіку такою якою ми її знаємо, і в тому числі объєктом досліджень з витікаючими формуванням науки, що її досліджує.
Я зараз не зрозуміла пойнт Вашого речення, якщо чесно
Якщо в контексті Вашого повідомлення Ви маєте під поняттям «сенсорні феномени» концепцію взаємодії подразник-реакція - згодна на 💯 , і що це є базою всіх процесів також.
Але ми, як люди маємо вже сформовані більш складні структури, що роблять психіку складною системою.
І свідомість як продукт цієї…
1. Я Вас правильно зрозуміла, під поняттям «сенсорних феноменів» в контексті розмови Ви маєте на увазі концепцію «подразник-реакція»?
Це дуже спрощене розуміння.
Радше
«Подразник*індивідуальні особливості архітектури нервової системи, сформовані попередніми досвідами, що продукують певне збурення нервової діяльності, яке є справжньою реакцією і не обовʼязково супроводжується зміною мʼязової чи залозистої активності*
Так, це мені зрозуміло. І тоді Ви говорите про формування «думки», в контексті Вашого повідомлення це поняття входить до поняття умовисновкі, чи Ви і інші процеси мислення маєте на увазі теж?
Що таке умовисновки?
Умовивід(умовиводи)-якщо так правильніше.
Я не дойобуюся до граматики, а прошу про визначення
Я не думала, що Ви дойобуєтесь( але вірогідно я зі своєю українською не завжди можу бути зрозумілою).
Умовивід: Дедукція,індукція і аналогії, так( це моє сплутання в понятті).
І тоді це все можно назвати повноцінною психікою?так?
Це+афект. Я не психолог, і тому редукую до рівня, на якому я розумію. За умов сенсорної депривації людина набуває зміненого стану свідомості. Відповідно- нормальна свідомість є тунелем, стінки якого формує вхідний сенсорний потік
Два питання:
Як Ви розумієте сенсорну депревацію?
Що Ви маєте на увазі під нормальною свідомістю.
Інколи я буваю зайобана настільки що не хочу жити впринципі і в такі моменти я зовсім не проти щоб мене якоюсь ракетою чи шлюхедом прибило🥲
Similar Posts
А як щодо пункту чувак не хоче жити
Якщо ти не хочеш смерті ітадорі то живи мразь
коли вони вимруть вже я так заїбалась жити в цьому контексті я хочу ПРОСТО ЖИТИ і щоб всі просто жили
якась мутна голова останніми днями, коли вже мєсяки, заїбали!!!! хочу жити і думати що мені подобається жити а не оце!!
Хочу просто людського жити життя так, як я хочу, а не оце от все.
Розбирала речі хлопця на новій хаті і мені стало так сумно. Розумію що я так тягну з переїздом, бо не хочу переїжджати з місця, де ми жили разом.
Коли я до хлопця переїжджала, я за день зібрала речі, бо хотіла вже жити з ним. А тут я не хочу тепер жити сама з кішкою
Метафізичного сенсу життя немає. Сенс в тому, щоб просто жити. Хочеш жити краще - розвивайся, вчись, працюй. Хочеш гірше - раді бога, тільки не заважай іншим (хоча так не буває в таких випадках). Всі ми помремо, але у нас є можливості дійти до тієї смерті в трохи кращому становищі, ніж інші тварини
🫂🫂🫂
мій стан щодня, дуже вас розумію.
я це для себе називаю "хочу жити, але не хочу жити так"
я так втомилася від усього. я не знаю, хто я, чим я хочу займатися, де я хочу жити.
настрій поїхати в херсон. щоб мене там ракетою вже вʼєбало і кінець
Я не хочу жити у цьому холодильнику 😑
Якщо я не хочу жити у холодильнику, то мені він не подобається
«Жити так, як Ви хочете, — не егоїзм.
Егоїзм — це коли інші повинні думати і жити так, як Ви хочете».
Я ненавиджу той факт, що я просто існую, а не живу.
Я не хочу існувати, я хочу жити, але не можу.
Я люблю Україну, але в такі моменти я хочу виїхати і жити своє життя, як вони живуть своє, бо чим я гірша?
тільки понеділок, а я вже не хочу нічого.
срана русня, я вже не памʼятаю як це жити повним життям і мати змогу планувати життя хоч трохи.
Хочу вже нарешті переїхати до Києва і нарешті почати жити тільки з @rusofobmd.bsky.social. Заїбали всі.
Я не хочу жити у світі після глобальної катастрофи. Я не хочу жити у світі без України.
Я тебе розумію і не засуджую, кожен живе як хоче
Коли моя бабка зрозуміє що я просто не хочу взагалі нічого.
Я не хочу прокидатися, ходити, вставати або взагалі будь-що.
Я не буду тою "а інша дівчинка б вже (зробила щось там)".
Стільки років живу поруч, а таке відчуття, що вона мене абсолютно не розуміє ніхто з сім'ї.
Взагалі останні пару днів нічого не хочу і так жити взагалі не весело треба спортом зайнятись
Це теж не хочу але інакше енергію і бажання жити не отримати
