Я або їм або йду спати.
Насправді раніше теж залипала, але психологиня дала кілька порад, як себе з того стану виводити і це прям топ. Основне - переключити увагу, пройтись вулицею, не думаючи ні про що, а уважно спостерігаючи за природою - топ. Взагалі практики майндфулнес дуже помагають.
Ну мене ще розряджть мої собаки. Якщо стає зле, я йду роблю з ними вправи чи гуляю, чи просто бавлюсь. Але та, основна ідея - повністю переключати увагу на щось приземлене і виключати думки про проблеми.
я й досі щодня пишу собі маленькі плани, вже трохи більші за "з'їсти пиріжок", але все ще пишу, тримаюся за них, як за крихітні якорі. коли мене накриває ступор і відчуття, що я не можу нічого робити, нема сенсу щось робити - я беру щось одне зі списку, найлегше, й роблю. а потім інше.
Я з того стану походу взагалі не виходжу))) І мені якось байдуже на те, бо знаю, що є люди, яким набагато гірше і мої проблеми це взагалі не проблеми, а чисто безнлуздий накрут )))
Тому все чікі)😁
так. психолог - це щоб покопирсатися в собі. психіатр - це такий само лікар як дерматолог, окуліст чи лор. людина, яка закінчила медичний внз, і спеціалізується саме на лікуванні різних розладів. в умовах війни це взагалі спеціаліст №1
На перших курсах універу я уявляла доросле життя як в серіалі як я зустрів вашу маму. Але насправді я не знаю де в них були ті сили постійно бачитись і тусити. Я так втомлююсь зараз що просто хочу лягти і дивитись в стелю
я не знаю, нащо я це тут пишу.
я не шукаю слів співчуття чи втішань чи порад.
я просто не знаю, що робити. просто лежати, дивитися в стелю й ридати я вже не можу
Рекомендація починати ранок з чогось білкового прям зайшла. І в обід набагато менше спати стало хотітись.
Далі вже дивіться самі як адаптовувати раціон.
Я старався абстрагуватись і переключити увагу на щось інше.
Ютубчик і Нетфлікс були перші в черзі. Потім починало курвити, що я нічого не можу там нормального знайти і подивитись, тоді підрубав ТТ і залипав.
Останніх кілька днів до 18 години вже виснажуюсь так, що хочеться просто лежати і тупити в стелю. Не знаю, чи то магній починати пити, чи відпустку просити, чи все разом.
Мені ще подобається, що воно йде повз мою ділянку, в упор на мене дивиться і не вітається. А є ще такі, шо з ним привітаєшся і вони відвернуться. Не знаю, що у людях в головах
Часом порожнеча поглинає. А як людина яка потребує бути потрібною й водночас не любить велику кількість людей й загальну увагу, наче стає легше. "Ось омріяна самотність", - гуде у голові думка, але щось не дає радіти. Наче маю розділити відчуття самотності. Чогось чи когось не вистачає.
З людири яка об 11 тільки починала всі свої справи, але мала безсоння, я стала людиною що об 11 хоче спати і йде спати і засинає на свої 7-8годин
Стало краще
Бля як я взагалі могла рік жити зі сном в 1-6годин?