Залишитись собою, але бути не прийнятим суспільством, чи підлаштуватися під суспільство, але втратити себе?
μ — Залишитись собою, але бути не...
Вангую багато дописів про те, що найважливіше бути собою, від людей, яких ніколи за це виштовхували за це з колективу 😅
І ви вирішили дізнатись, а що люди скажуть, так?
що скаже суспільство
Та я знаю, що скаже суспільство.
Я здогадуюсь, що люди скажуть.
Вангую багато дописів про те, що найважливіше бути собою, від людей, яких ніколи за це не виштовхували з колективу 😅
суспільство буває різне, навіть гітлер знайшов там однодумців
А я от не знайшла 🤷♀️
камон, а вов
До чого тут вов?
там же є однодумці?
Ні. Значною мірою це і є причиною моральної дилеми.
зрозумів
ну тут нема хорошої відповіді
треба шукать 🤷♂️
Якщо про роботу, на жаль, підлаштовуватись до того моменту, до поки це приносить якийсь вагомий плюс і не йде в розріз із моральними і особистими цінностями.
Хіба, якщо ви мега спеціаліст і ви на розхват, то тоді можна і попробувати двіжанути, вдруг залетить)
А що до особистого простору - завжди знайдуться однодумці, тому тут можна і тільки треба бути собою, бо легше буде дихати 😀
Так кажуть приємні люди у яких нема проблем з соціалізацією.
Так кажуть приємні люди у яких нема проблем з соціалізацією 😁
Мейбі мейбі, але останнім часом нема можливостей якось перевірити чи можу я ще соціалізуватись чи ні, бо не попадаються нові люди фейс ту фейс😜
А в інтернетах то все набагато простіше
Камон, у вас є сім'я
Ну це ж не нові "звʼязки".
Це перевірені часом, налагоджені роками "звʼязки".
А я про щось нове.
Навіть ті самі нові знайомства на роботі - це не те, бо це все одно відбувається віртуально і тут як не старайся, просто відіграєш корпоративну роль.
Але от на пивку могло б бути щось зовсім інше.
Ого, ви ще й перебираєте нові чи не нові 😅
👀 ніколи так про це не задумувався
З роботою якраз питань нема, коректного спілкування мені більш ніж достатньо.
Можна спробувати знайти баланс, так і дишати легше і народ звикне :)
Тобто не бути повністю собою і не бути повністю прийнятим суспільством? )
Нє, я мала на увазі оставатись собою, але показувати грані особистості вибірково. Можливо не завжди прям на 100%, щоб оточуючі звикли і адаптувались під вас також. Ну або залишитись в сірій зоні, так
Так воно і виходить, я ж не в лісі живу, навколо люди і намагаюсь якось коректно з ними взаємодіяти. Але це формальні стосунки, в них нема емоційної прив'язаності з обох сторін. Просто кожен грає свою роль.
А шо у вас такого поганого(можете не відповідати якщо не хочете)?
Я розумію що пости тут проходять внутрішню модерацію, але ви не виглядаєте як ʼпіздєц треба уникатиʼ
Відправите ви когось нахер, ну і шо? Яка різниця шо хтось шось подумає про вас? Мб це не ваші люди і добре шо ви їх відоштовхнете?
Я не знаю, що у мене поганого 🤷♀️ Просто я щось не те, що інші. Я навчилась жартувати так, як іншим смішно, робити те, що інші вважають гарним, можу слідувати дивним суспільним правилам, які не розумію, але так прийнято. Але все це соціальна змазка, на ній не побудуєш стосунків.
Стосунки тут в широкому розумінні, не лише романтичні. От у мене немає стосунків.
А яка ви насправді?
Давайте познайомимось з цього боку?
Не знаю, для мене ж це by default 🤷♀️ Дратівлива, інколи агресивна, інколи інфантильна, інколи хочу уваги, інколи хочу, щоб мене лишили в спокої. Лінива (чи стомлена?). Не знаю, наскільки це хоч щось про мене говорить, це ж про будь-яку людину можна сказати, як гороскоп 😅
Поки взагалі нічого кримінального 😅
А які штуки вам дійсно подобаються? Що ви не розумієте і до чого адаптуєтесь?
Якщо напрягає, то можете вийти з діалогу в любий момент, тільки попередьте будь ласка
Ні, не напрягає, але я не знаю, що сказати. Немає такого щоб у мене були роги чи я ходила задом наперед, це все якісь нюанси. Із такого, що не розумію - це типу "привіт"/"смачного"/"будь здоровий", смолтоки, натяки, як поводитись коли у тебе свято (типу "виставлятися"), такі всякі штуки наприклад.
Гг, я думала тут будуть роги, як мінімум :)
Якщо стане нестерпно, можемо мовчки кави попити. Я не помираю без цього всього і норм відношусь. Правда я з поху
Мені бути самому страшно і важко.
Я не вірю в усю цю фігню, якій вчить зараз терапія.
Дуже важко буде в 65 років прокидатися у порожньому ліжку і думати – як охуєнно я зробив, що слухав терапевта.
Але це індивідуально, можливо є сильні і самодостатні, кого це не лякає.
Мені не страшно, думаю, я завжди була сама. І зазвичай це і не важко, загалом в усамітненні багато переваг. Але є якась потреба в близькості з іншою особистістю, і от цього часом дуже бракує. На цьому місці зазвичай або самообман, або порожнеча.
🫂
Самому можна прокидатись не тільки через це. А як ви знайдете людину, якій норм ваші закидони, якщо ви їх будете ховати? І чи не розчаруєте ви партнера тим шо приховували шось так довго? Воно ж завжди стріляє
Стосунки – завжди якийсь компроміс.
Але я можу лише за себе казати, не претендую на універсальну відповідь.
Так, це так. Проблема в тому, що і вони закінчуються.
Напевно я просто не вірю, що навкруги стільки людей і серед них не знайдеться нікого хто б підходив :(
Я їх не ховаю, я їх обмежую. Фільтрувати свої слова та дії 24/7 неможливо. Але я відстежую реакцію оточуючих на себе і те, що не сприймають, намагаюсь показувати менше; те, що приймають - більше. Є люди, які приймають мене більше, ніж інші. Я намагаюсь з ними зближуватись, але це тимчасова історія
Так, то дуже індивідуально, бо у мене наприклад прямо протилежне, мені дуже комфортно самій, і завжди так було. Так, часами є такі моменти, що хочеться якоїсь соціалізації, але тоді просто виходжу в люди. А як тільки подумаю, що треба б було з кимсь жити, ділити простір, компроміси, то в жах кидає
Ой, оце тема
Шкодую, що ніхто толком не пояснив в дитинстві, що "своїх" можливо знайти. Тому завше був цей сраний дуалізм. Були відрізки хікування, часом роками, про що дуже жалкую — цілі періоди життя коту під хвіст ⏬
Я дуже добре розумію, що "бути собою" може дорівнювати "бути ізгоєм". Тому відповіді в мене нема. Втратити себе, не знаю, чи можливо узагалі.
Маю дуже багато проблем з соціалізацією. Спроби підлаштувати себе під інших довели мене до важкої депресії та вигоряння. Більше я не намагаюсь підлаштуватись. Або буде так, щоб мені комфортно, або людини не буде в моєму житті. Нехай іноді самотньо, але я жива 🤷♀️
Але мені пощастило з чоловіком, тому це все ж не повна ізоляція від усіх. Та і в блюскаї досить приємно буває
Залишитися собою, ну нах то суспільство, не сприймає вас - їм же гірше
Авжеж підлашовуватися, бо лбюдина не може все робити сама, прийдеться йти на коспроміси, а "бути собою" це таке, що може змінитися через обставини.
Similar Posts
«Нам потрібен кожен українець. Суспільство не будується тільки з хороших людей. Для того, щоб суспільство було повним, нам потрібні різні люди.»
І ще одне хочу сказати - люди завжди когось засуджують. Але внутрішня гармонія безцінна, коли ви подобаєтеся собі то найважливіше у світі
хочеться просто не бути повинною та зобовʼязаною комусь в чомусь. прибрати ті рамки та жити на повну. і похєру шо те суспільство скаже. щиро заздрю людям, які так живуть
Тобто нажаль ініціативними людьми в нашому суспільстві користуються як лохами навіть всередині суспільства що печально
Огидно.
А про те, що біженців починають експлуатувати, бо люди від безвиході згоджуться на будь-яку роботу, не сказали? І про хвилю зацікавлення саме в жінках з України, яким хотіли "допомогти" деякі "добродії". Суспільство дуже лицемірне.
Можливо коректніше буде сказати içtima hadimi, а не içtimaiy hadim, бо içtimaiy (соціальний) може сприйнятись як особиста характеристика, а içtima (соціум) - скоріше про ваше місце роботи, бо по суті соцпрацівник працює у суспільстві, з суспільством, а не є буквально соціальною людиною
Ніякі, якщо активних людей так і буде одиниці, ніякі якщо тільки волонтери тягнуть все на собі, а люди насолоджуються життям ніби нічого не сталось… ніяки поки наше суспільство перестане бути амебами… це провина суспільства в тому, що творить наша влада, ми те дозволяємо…
Психологічна підтримка потрібна тоді, коли людині важко з собою або з суспільством
А не тоді коли людина грубить
В суспільстві багато людей, котрим потрібне розуміння і чутливість.
На фоні срачів з чорносливом, я мушу зробити камінг аут - Я НЕНАВИДЖУ ГРЕЧКУ!
десь років вісім назад я сказав роднулі що людина не може вважатись повноцінним членом суспільства якщо вона не подивилась хантер хантер, але вона тоді мене проігнорувала і коли я раз на пару місяців їй про це нагадував - вона все одно відкладала це на потім.
минулого року вона сіла й сказала
я або буду людиною яку всі соромляться
або ну
яку вигуляють у суспільство
але вона нікому не сподобається
Я про пропаганду)
Вони знайдуть, що сказати, і це їм не коштуватиме багато додаткових ресурсів.
Мені здається, ви досить розумна людина, і знаєте історію. Було колись таке, щоб частина суспільства, що не піддалась пробаганді підійшла хоч трохи близько до того, щоб вплинути на зазомбовану більшість?
Поки що штучний інтелект має найважливіше місце порівняно з людством - джерело енергії. Біологічний генератор людини має набагато вищий коефіцієнт корисної дії, це по перше, а по друге - людина завжди прагне змінити суспільство на відміну від ШІ, який буде більш прагнути до стабільності існування
Безумна приклад того чому такі люди лікуються в психдиспансерах і деяких ізолюють від суспільства.
Що скажете, можна з інтроверта перетворитись на екстраверта? 🙃
І чи згодні ви з обраними дефініціями?)
Дефініції - інтраверт - такий, що стомлюється від суспільства і спілкування з людьми; екстраверт - не стомлюється або навіть набирається сил.
ну в зворотню сторону воно теж працює. але не мій випадок, мені якщо прямо не сказати - я не пойму. але люди різні бувають)
інколи здається, що насправді люди нахуй не здались людям. що це лише чергові нав‘язливі правила суспільства.
в нас нема когось, в нас є лише ми самі.
Якщо для дебагу потрібен Нео (людина, за типом свідомості), то суспільство машин на момент фільмів знаходиться на тій же стадії деградації, що ї суспільство людей у Другому Ренессансі.
Тобто це вже друге суспільство яке стерлось до безконтрольного невідновлюваного вживання.🔽