Я не розумію, чому люди з поганим зором не роблять корекцію (якщо нема протипоказань)?
Ну це ж можна зробити і жити нормально, чому нє?
Всрата киця — Я не розумію, чому люди з пога...
Бо все в цьому житті коштує грошей)
Я в такому ж житті живу. Це операція на все життя, можна і назбирати за кілька, 5, 10 років і не мучатися з лінзами та окулярами (які, доречі також норм так коштують)
Точно так же можна наслухатись людей, в яких через пару місяців після корекції зір падає🫠
Або тих, у кого не падає)
Ну, по-перше, не рекомендують її тим дівчатам, хто планує народжувати, до, власне, народження дитини.
По-друге, люди якраз перебувають в процесі накопичення) 5-10 років це все ж таки доволі довго.
Третє, у людей різний фінансовий стан та можливості, маленькі зарплати, витрати на дітей, батьків.
Питання про взагалі чому не роблять, а не про останні пару років. Я не задавалася цим питанням раніше, бо мені було не актуально. А виявилося, шо доволі багато людей проходили через це
Тут як раз про пріоритети. Це про якість життя, бо зір – це блін важливо. Я розумію, коли є певні життєві трабли,
...але вони не у всіх є. Це якраз про пріоритети.
Аргументи про гроші, страх, протипоказання зрозумілі. Мені незрозуміло, чому люди не задумуються про це, а дехто навіть не знає
Типу "лікар сказав, що у мене поганий зір, ок" і все? Навіть не цікаво що можна з цим зробити?
До відносно недавнього часу лазерна корекція не була ще такою поширеною операцією у нас. Власне, й зараз в Дніпрі я можу її зробити тільки у Новому зорі 🤷🏼♀️ Разом із цим одразу йшов стереотип, що це дорого (і таки принаймні частково виправданий),
Напевно, у ту сторону я і копаю. Це питання більш глибоке, ніж просто "грошей нема" (не враховуючи випадків, коли грошей справді нема)
"грошей нема" стало для нас ледь не частиною життєвої філософії, на жаль. Ви, може, бачили історії про людей похилого віку, які все життя відкладали, накоплювали речі, боялися ними користуватись, пізніше діти чи онуки знаходили статки чи гори речей, які не використовували десятки років. Це звідти ж.
Та звісно, бачила
Це страшно, насправді. Мені здається це дуже вплинуло на моє покоління і спрацювало у іншу сторону: коли боїшся щось довгостроково планувати і відкладати. Бо є тільки зараз і сьогодні
Надивилась на маму, яка зробила корекцію студенткою, і у неї десь після сорока одне око в плюс пішло, а інше в мінус.
А ще у мене сімейна схильність до досить ранньої катаракти і я не хочу собі потенційних проблем, як було у всіх в сім'ї.
А окуляри мені подобаються 🤷♀️
А ще якщо знати окуляри, то відчуття, наче я в берушах, тільки для очей. Менше подразників
Ну це скоріш відноситься до протипоказань, те що ви описали. Типу "може буде ок, а може і нє". Така собі рулетка
Це не з тих протипоказань, що кажуть лікарі. Це скоріше моє небажання ризикувати і той факт, що мені комфортно з окулярами або лінзами і я абосютно точно не хочу переживати післяопераційне відновлення
Similar Posts
Аналізувала поночі своє життя і дуже не розумію чому і навіщо я живу якщо моя якість життя лиш падає останні роки 3, і платоспроможність, і що я можу собі дозволити лиш падає.
Доречі, актуальне питання. У мене зараз мабудь вже до -5 йде. Зір злетів сильно.
Я у тирі одягаю додаткові окуляри саме на "дальнозоркість"
(або, оскільки у мене нема грошей на дві пари, старі окуляри одягаю на ті, що ношу зараз, кєк).
Тобто людина з поганим зором це може обійти.
Рекомендую лазерну корекцію. Зробив рік тому, і це одне з найкращих рішень в моєму житті
Я такі не змогла звикнути — два місяці щоденного страждання:
боліла голова від постійного намагання привести картинку до звичного образу, отримувала перегрузи через надмірну чіткість контрастність. Живу життя трошки сліпка) зі страхом чекаю коли зір почне падати настільки що окуляри стануть потребою
Якби я постійно в когось питала чи «нормально» я живу чи «правильно» роблю стосунки я б йобнулася, я ну дуже не розумію людей, які оце на кожне рішення в житті очікують думку громади…
почуття, не мислить і не живе бо шукає оте все в усьому цьому.
Тут нема життя, тут є лише психологічний захист від життя, яке, як відомо, є зусиллям в часі і щоб його прожити не вистачить самого життя.
Люди реально захищаються від життя гадаючи, ніби вони його живуть і ніби вони самі живі.
Щоб жити
Періодично починаю розуміти, чому багато пар розлучається протягом першого року життя дитини. А в нас йшов тільки 6 місяць 🫠🚬
Я за добровільні самогубства, але після підтвердження, що людина не в депресивному стані і має цей намір більше 7 років. У мене також були суїцидальні думки. Тож я домовилась з собою, що якщо за 5 років нічого не зміниться на краще, я зроблю це. Я програла парі і живу краще життя, ніж мала раніше
Жити просто: треба тільки розуміти, що є люди, які кращі за тебе. Це дуже полегшує життя.
я буквально про це і казала коли обговорювали брелки для збірки😫
не знаю в кого такі брелки живуть норм життя, але вони максимально не практичні і не коштують своїх грошей, нащо їх робити я не розумію. покривайте хоча б чимось зверху, ну🥲 в ідеалі малюнок посередині і з обох сторін акрил, тоді клас👍🏻
я людина яка жила з наративом "я вроджено погана" як з аксіомою усе своє життя
мені досі пздц як складно не сприймати себе не під призмою цього переконання
напевно тому що з правдою - що все моє життя з дитинства люди просто самостверджувались за мій рахунок - жити ще важче
Послухала як живуть інші дівчата "на утриманні" і розумію що своє життя я живу якось не так
Нема за що! Раджу відвідати. Там навіть є формат "побачення в темряві". Але головне, незрячі люди мають там робочі місця, з ними можна поспілкуватися про їхній досвід життя з поганим зором/без зору. Наприклад, запитати, чи бачать вони сни і які! Загалом дуже цікавий проєкт і гарна ініціатива.
Я іноді не розумію чи то мене так життя помотало чи то деякі люди в якомусь такому вакуумі живуть, що їх так дивують очевидні речі
Ні, не починаю. Бо особисте життя інших людей мене не стосується. Кожен живе як хоче і робить що хоче. Хто ми такі, щоб поучати їх життю?
Я можу попросити людину не обговорювати це зі мною, бо мені буде незручно слухати це. Але не більше.
Знаєте, що перше зробить сліпий, коли до нього повернеться зір, кине палицю, яка йому допомагала.
Така гірка правда життя.
Ти побачиш справжнє обличчя людини лише тоді, коли перестанеш приносити йому зиск.
Тебе цінують тільки тоді, коли тебе…потребують….
я трішки більше ніж тиждень тому зробила лазерну корекцію зору і трішки вмирала, але зараз я живу👀
у всіх є помилки в житті
+ судять з поточної точки зору людей епохи 15-20 років тому
Все життя живу, як жила, а потім побачила, що нейровідмінні люди описують якісь штуки, які в мене є. То й не знаю, проти самодіагностики точно, бо це все дуже тонко. Але приколи свої в мене є. Живем далі 🤷
Я реально вперше в житті зустрічаю справжню живу людину, хто його дивиться 🫠.
Ржака в тім, що я хочу з‘їхать бо власник десь собі живе своє життя, а всі результати його дій падають на мене, і зрозуміло шо мені він теж заб’є хуй повертать гроші 8)
Так і є. Люди є люди. Немає якоїсь групи людей, де все хороші або всі погані. Шкода, що ми один одному псуємо і без того погане життя замість жити і дати спокій іншим. Зачасту професійні колективи дуже токсичні. Це факт