Що ж, дочитав і можу сказати, що третя книга краща за дві попередні, особливо в другій половині, коли розігралася на повну. Нарешті є відчуття, що автор знає, що він хоче від історії. Із мінусів відчуття, що Джейк і пухнастик тут аби грати на емоціях читача, бо решти трьох не так шкода.
Так трапилося, що сюжет із Джейком був цікавіший ніж сюжет з Роландом, може тому, що Джейк хоч знав чого хоче 😅
Ну а зараз це все нагадує родину, що виїхала на природу на кілька тижнів.
А ще поведінка такого досвідченого Роланда. У апокаліптичному світі де ресурси на вагу золота він постійно крутить носа від чужої вогнепальної зброї. Ну і така людина як він мала б перевіряти чи хто випадково не вижив, нащо лишати потенційні проблеми на майбутнє...
Від фіналу у мене б нічогенько підгоріло, якби я не почав одразу читати наступна книгу, тож най буде 😅
чомусь маю відчуття, що він буде кращий за два попередні)) але якшо обирати тільки з двох - то другий
Дочитав. Загалом для мене це поки найцікавіша книга серії. З одного боку автор уже познайомив зі світом та героями, тож міг вільно розповідати будь-яку історію. З іншого тут нарешті все було цілісне і продумане, відчувається, що автор знав що хоче від цієї книги.
Історія-казка виявилася дуже цікавою. Загалом наразі це для мене найкраща книга серії 😅
Хочеться простягнути руку до трьох людей, та не знаю як. Перша знає про ситуацію та готова допомогти, друга не має жодного відношення до мене, я навіть не знаю чому хочу написати їй листа з приємностями та подарунком, третій не має бажання тримати зі мною зв'язок, та я не можу забути його(╯_╰)
На скидках купив зібрання F.E.A.R
Згадав дитинство, і те як спаплюжили другу і третю частину... Перша була просто взірцем. Графіка, фізика, передові механіки бою, відчуття зброї і дійсно страх.
Друга та третя стали просто стрілялкою з скрімірами. Шкода
Отже, що можу сказати. Літописи сірого ордену - чудове трикнижжя. Якщо хтось сумнівався, то кидайте все і біжіть читати.
Цікаво, чи автор напише нову історію, зачіпку для якої зробив у кінці третьої книги?
P.S. Не розумію, чого багацько людей третю книгу називають депресивнішою за другу.
Чудове оформлення серії Літопису 🥹
Порівняла перші дві частини з фото третьої, і помітила дві речі:
📖 Сувійчик знизу забруднився в другій книзі, а в третій буде горіти 😢📜
📖 Кольори малюнків на обкладинці і кружальця на корінцях відповідають монетам в їхньому світі - бронзова, срібна і золота 🪙
Інколи натикаюсь на книги фантастів на тему "що якби нацисти виграли". Автори майстерно описували жорстокість світу, в якому відбувалися події книги
А коли світ знову стикається з таким злом, то відчуття, ніби люди не знають, чим їм загрожує перемога зла і поразка вільного світу.
Читайте, курва...
Знаєте оце відчуття, коли дочитуєш книгу і потім день-два є ледве помітне відчуття спустошення? Стопудово знаєте
я з тих, хто не читав Гаррі Поттера в дитинстві, бо росла на трошки інших книгах, тому бачила тільки фільми (багато разів 😁). але в кінці 2023 мені захотілось нарешті прочитати цю історію. чесно скажу, перші дві частини не подарували якихось вау емоцій, але от тільки що я закінчила третю книгу…
Я нарешті дочитав Макову війну
Ну що сказати свого хайпу вона однозначно не варта і другу частину читати я не буду бо якось не зацепило
Жахливий менеджмент другорядними персонажами, завтра я не згадаю більшість з них і як на мене головна проблема історія не знає куди вона рухається і чим хоче бути
Хочу поділитись, перед третьою дитиною було відчуття "А що я там не бачив"
Але я сильно помилявся
Прикол в тому, що ти безпосередньо бачиш як буквально з шматочка життя виростає доросла людина
І це їбане чудо, по-іншому не скажу
А, ну ще додам, що від таких історіях завжди відчуття, ніби всі жінки в світі пов'язані якимось телепатичним зв'язком і знають, як хто готує. Звісно дружина готуватиме по-іншому, ніж мама, це ж зовсім інша людина зі своїм досвідом))
За останні два тижні була в 7 містах, 4 країнах. І найкраще відчуття в світі після цього — приїхати нарешті додому.
І мати свою любиму рутину)
Вже дві людини сказали мені, що я справляю враження людини, яка знає що чого хоче від життя і має свою думку...
Дочитав третю книгу (Вічне життя смерті) із трилогії Пам'ять про минуле Землі (перша книга - проблем трьох тіл)
Це дуже і дуже сильна фантастика. Я такого не очікував. І да, кожна наступна книжка - краще за попередню
На рівні з Фундацією Азімова
🥲яке знайоме відчуття. Але краще знати чого хочеш, аніж хотіти і не знати чого саме(натякає на себе😁)
Заздрю людям які читають що дня і мають на це ресурс. Я чомусь видохлась.
А ще відчуття що всі класні люди в моїй бульбашці постійно читають і я відчуваю сором що не роблю цього на постійній основі.
Треба мати сміливість, щоб навіть пробувати виконати той прийом. Бо коли тримаєш руку на чужій шиї, то гостро відчуваєш, що можеш задати людині реальної шкоди, як десь пережмеш, помилишся. Краще взагалі вчитися таким штукам під наглядом досвідченої людини.
Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов
Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов
Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов
Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов
Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов
Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов
Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов
Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов
Здається все стало не краще не так саме а лише гірше …
Таке відчуття що без мене людині буде краще жити
Робиш собі що хочеш, ніхто не « ебе» мозок..
було три, стало два. й екіпаж годує риб, а такі на вагу золота в авіації
