як я й думав, переважна більшість людей туди ніколи й не ходила. я думаю, причина в індивідуалізації людей. я ходив один чи два рази, але вже за кілька років стало нецікаво - шо мені там робить, мене з цими людьми більше нічого не пов'язує, у нас різні інтереси, різні життя, нічого спільного
скільки разів ви були на зустрічах випускників, коли ви припинили туди ходити?
але от моя мама наприклад на ці зустрічі ходила років 40 і вони там реально збирали більше 50% класу. і зустрічі випускників припинились може років 5 назад просто тому що більша частина класу/групи вже померла. але навіть після цього мама досі зустрічається з декількома подругами-однокласницями
бо у совєцьких людей все однакове. однаковий шлях в житті, однакове світобачення, все. можна було б поміняти класи місцями і нічого б не змінилось. ну, мені так здається
олсо, окрім індивідуалізації тепер є ще радикалізація. якби зараз мене запросили на зустріч однокласників чи одногрупників - я б не пішов бо у мене приємні спогади про цих пацанів, мені з ними було весело, вони мені подобались. і якщо виявиться що тепер вони русняві хуєсоси - я цього не переживу
ну, переживу звісно, але мені буде дуже неприємно. раніше й такого не було
Я сходила перший рік після випуску і потім на 20 років. Обидва рази даремно час гаяла
На жодній не була
я думаю про них вже 4 роки, і чим більше бачу людей в них поза селом, тим більше думаю
Я звикла думати, що у людей хоча б з кимось зав'язується дружба в ці роки, яка триває більше 2-3 років. У мене ж ніколи не було дуже довірливих і довготривалих відносин, я одна. Єдина людина, з якою я довго (все життя) спілкуюсь - це мама
Від пацифістки, яка казала «кожне життя важливе» до людини, та яка при обстрілах р@ши думає «мало треба більше», всього лише два роки повномасштабного вторгнення.
Вже не впізнаю себе часом.
Такі думки лізуть…
в мене є комплект якому вже років 5, більше навіть. досі клас. але саме сатин, шо в них по інших матеріалах не знаю
Заходиш раз на рік сюди, пишеш взагалі раз на два роки, а тебе вже банить більше сотки людей, лол
вивчала б більше мов, а ще навчилася б музиці і малюванню - щодо останніх двох ходжу колами вже багато років, але все ще не дійшла
Зустрічався окремо з різними людьми, але на зустрічі не ходив 🤔
завжди думала що я можу бути насамоті довго, але ось уже два роки як я далеко від дому, і потреба у людях відчувається, причому у різних людях і різних компаніях, відірваність від соціуму дуже тисне
мені досі окей бути довго насамоті, але два роки це вже занадто
у них не виникає думок в стилі "о, скоро буде більше років, як ми не проводили там літо, ніж проводили". вони не думають, що не можуть поїхати на могилу члена родини. їм не боляче, що всі люди, що оточували тебе половину твого життя, ніколи не стануть знову його частиною, всі ми розуміємо чого
Це вже не перший такий випадок. Стільки років війна, а командування так і не зрозуміло, що не можна збирати людей. Тим більше так близько до ЛБЗ.
Не знаю, те, що було раніше і зараз різні речі. Такої страшної війни світ не бачив ще з часів 40-х. А розпад союзу взагалі більшості тоді було пофігу, всі думали більше як прожити. Та і потім життя налагоджували, 14 рік підйом тривав недовго, років зо 2 а то і менше. Але зміни тоді пішли
Я думав це типу суть твітероподібних соцмереж, які відрізняються від фейсбуку де люди більше знайомі в реалі. Якщо тут не ходити в реплаї до незнайомих людей то що тут взагалі робити, якщо тут буквально всі незнайомі.
Є ті що за кордоном роблять набагато більше для України ніж якби вони лишились в окупації наприклад. Люди різні і єдиний неприпустимий для мене варіант це виїхати і пиздіти що і як нам туто робити, як жити і як думати. А кончених і тут хватає, їх нажаль більше ніж треба😔😒
зрозуміла, шо блюскаївці іноді знають про мене більше, ніж люди, які ходять поруч
в цьому році новий рік лише як причина тривожитись ще більше клас спасіба😘😘найулюбленіше свято і вже навіть воно не радує да боже блять мій
«я недавно почав ходити в зал
і дивлюся на людей, які щось роблять, і часто думаю: «Оленка точно тут більше жме»
🥹❤️
Ну як заїбало, що більшість людей думають, що жінки сидять на дієтах для когось, для чиєїсь любові/бажання, чому важко усвідомити, що жінка це робить для себе, що люди по своєму відчувають вагу, комусь і з +3кг і вже важко по сходах ходити чи сексом займатись, це не завжди про прийняття себе різною
… свою самотню маму, яка сама не ходить, а пересувається тільки на колісному кріслі і тільки з допомогою іншої людини. Ця жіночка вже скоро рік як шукає помічницю, яка б возила її на прогулянку раз на день, купляла продукти і могла приготувати щось за зп у 3000гр, бо більше не має змоги заплатити.
Після вчорашнього майсора крепатурить, здається, все. Якимось чином робити йогу вдома і в класі це абсолютно різне навантаження. Хоча ті самі асани, та сама послідовність, і вчора я стомилась не більше, ніж зазвичай. Дуже рада, що нарешті ходжу в офлайн клас 😌
Для мене дорого, шо капець. Я живу з шиншилою вже 9 років. І коли купувала кроличку, то думала, що буду витрачати в два рази більше. Ніфіга. Я витрачаю десь в 5 разів більше, якщо не більше. Вона дуже багато їсть, в порівняні з шиншилою, частіше за нею прибирати і тд.
Кожного разу
Вже рік
Різні люди мені оце кажуть
Треба походу таки нарешті наважитись і просто нікому не казати
так(( при чому у всіх зазвичай тільки на одній нозі, на яку йде більше навантаження, коли робиш різні приколюхи. якщо в них просто ходити, то нічо їм не буде і за три роки
в принципі, за зміну на них можна заробити, але просто важко знайти мій розмір, бо він самий ходовий + я нижче 20 см не ношу
групи підтримки - класна штука, вони і справді допомагають відчути себе частиною своїх, таких самих. ходила на декілька з інших приводів, дуже сподобалось. сподіваюсь, у нас їх ставатиме більше на різні теми, а поки ось вам ще така
❤️🩹 Він на бойовому? Довго не телефонував? І не писав? Не надсилав навіть “++”?
Розкажи про це в колі групи підтримки ⬇️
