Колись я віднайшла в собі повну відсутність ревнощів, тож якийсь час серйозно роздумувала, чи не "зламана" я, чи це не свідчить про те, що недостатньо кохаю людину. Хімія мого мозку працює в напрямку: вау, моїй коханій добре з кимось ще, я не стоятиму між цими стосунками, я порадію за неї.
⬇
Моногамна людина попросила пояснити за комперсію, щоб потім видати "ну я не знаю, звучить неправдоподібно, таке точно буває? от я б так точно не змогла" Ааааа, нахуя тоді взагалі питати про поліаморний досвід🙃
Мені одразу цікава людина, яка сподобалась коханій, я якби заочно відчуваю певну симпатію, бо це ще одна людина, яка робить щасливою мою кохану жінку. Я не розумію, чому я маю через це відчувати злість. І насправді за це мені дорікали, мовляв "ти маєш показати, що це ти тут главна!"
⬇
Та людина мені не належить, якщо я її кохаю. І я не можу (і не хочу) контролювати її почуття до когось іншого. Я буду милуватися цими двома, якщо ми взаємодіємо утрьох, і від того почуватися добре. Світла кулька тепла в моїх грудях, ось як це відчувається.
⬇
Якщо ми не перетинаємось утрьох, я займатимусь своїми справами, мені ніколи не нудно й наодинці😁 Ми ніколи не жили в тій класичній тріаді, яку люблять романтизувати в медіа, але її хлопці мені знайомі, ми дружимо і проводимо час разом (звісно, якщо нам взаємно цікаво і це всім ок)).
⬇
У мене скоріш присутнє хвилювання за партнерку, мені треба обов'язково чекнути: чи інша людина до неї добре ставиться, чи поважає її, чи не ображає, чи дає бажане у стосунках. Коли я знаю, що все окей, мені спокійно. Якщо їй добре, то й мені добре.
⬇
Якщо погано, тоді вмикаються не ревнощі, а бажання її захистити й врятувати від поганого досвіду. Але знову ж таки я даю поради, лише коли мене про це запитують 😁
⬇
Ми разом 14 років, живемо й плануємо майбутнє удвох (наскільки це можливо в умовах війни). Загалом ми комфортні когось третього в нашому просторі або іншої пари, з якою можна жити родиною, разом будувати побут, платонічно й романтично. Але в такому випадку ми йдемо as set, do not separate😅
⬇
Просто такого досвіду не сталося, а спеціально ми не шукаємо, бо нам насправді завжди добре й удвох. Але ми завжди раді, що в нашому житті є й інші люди, які роблять нас щасливими, з якими цікаво й весело.
У мене самої був період, коли я жила з двома хлопами-геями, і я не скажу, що це було НЕ кохання, просто воно було платонічне й не зав'язане на сексі (очевидно, бо я їх не збуджувала, але у нас була дуже тепла й ніжна фізична взаємодія). Але це точно було за рамками просто дружби.
Ну і та, це тільки наш досвід. Він може бути настільки різним для кожного, наскільки ми всі з вами різні люди з різними інтересами, оточенням, характером тощо тощо. Полі- , моно-, пофіг яка -гамія, кохайтеся! Поважайте партнерів й будьте з ними чесними, практикуйте захищений секс, буде всім щастя!
Це цікавий досвід)
Я сама ревнощі особливо не відчуваю. Загалом є думки, що мала б ревнувати і тоді хіба що якось вимушено виходить.
Не знаю як пояснити.
Мені теж приємно, коли партнеру хтось подобається і він комусь подобається, але не знаю чи змогла б бути в поліаморних стосунках.
А загалом для чого люди показують, що ревнують?🤔 Продемонструвати "ексклюзивне" ставлення?
Тут вже питання, чи цікаво цей досвід взагалі мати, чи є люди, з якими його хочеться. Чи це просто відкриті стосунки чи на трьох, знову ж таки. Я про це задумалась, коли сталися конкретні люди в моєму житті)
А так чим більше партнерів, тим більше турбот. Мені з одним важко, а якби ще були, то я навіть не уявляю) Моя проблема тільки в тому, що мені цікаво, чи змогла б я впоратись в таких стосунках без зайвих ревнощів. Тому люблю читати про досвід інших і порівнювати
А, тепер зрозумів. В мене була така подруга, з якою ми були разом коли обоє були без пар, а коли хтось на горизонті майорів - йди по своїх нових парах і тривало так, поки я не одружився і вона заміж вийшла))
Тут багато чинників і вони насправді теж різні. Банально нав'язування дівчинкам, що хлоп має бути "один єдиний і на все життя", диснеєвська казка, ексклюзивність кохання
Ну або моя дівчина, наприклад, ревнива до тих, з ким ВЖЕ у стосунках, бо "не хочу, щоб мене зрадили, як колись батьки ігнорили"😭
Бо з відчуття покинутості у дитинстві, ігнорування дитячої потреби в емоційній близькості з батьками з'явилась тривожність, що тебе можуть покинути найближчі люди вже у дорослому житті
Мені дуже навязували ідею "чоловіки козли", але якось не прокатило 😅
Шкода тільки, що знайти одну комфортну людину - це важко, а двох одночасно - це щось з фантастики
Мені це нав'язали не в родині, але теж було😅
Та й потрібні сили на кількох партнерів, бо ж стосунки з кимось це завжди і над собою певна робота) Я це так бачу. І хочеться щось віддавати, а інколи й на одну людину ресурсу мало) Ну, завжди є варіант бути втомленим кубельцем поліаморів😁
ні, ми самі творці свого щастя і я впевнений, що на даному етапі ви відчуваєте себе щасливою людиною, адже поруч з вами люблячі діти і кохана дружина, а це все, що потрібно для щастя
Найгірше у моєму стані те, що я відчуваю провину, бо не можу розділити довгоочікувану радість з коханою людиною та бо не можу розрадити подругу, яка страждає.
Звісно, я "не працюю", адже емоційне обслуговування не вважається роботою,але мене гнітить, що я не в силах робити те, чого від мене чекають
Жінка зі сталевими яйцями – це казати коханій людині "мені шкода, що я перестала бути тою людиною, до якої ти приходив із нервами і проблемами, і яка забирала тривогу і давала спокій". Це таке поступове... Дуже одне одного кохати, але розуміти, що все це рано чи пізно завершиться.
якщо у тебе немає романтичних стосунків, то пам'ятай, що з тобою все гаразд. не гаразд лише з людьми, які порушують твої особисті кордони та нав'язують необхідність мати іншу кохану людину, окрім тебе само(ї/го).
Далі є наступні варіанти материнства.
Ми удвох з коханою. Я чоловіка на роль батька для дитини не маю, кохана ж народжувати не хоче. Тож, усиновлення. Але, як я знаю, це складно навіть для подружжя. Я ж не можу одружитися з жінкою, з якою разом 14 років, бо для держави я людина другого сорту😊
Не хотіла робити ретвіт збору від незнайомої жінки, але перевірила, наче звіти є, все ок… Зробила й трохи теж закинула. Подумала, що якби в мене була кохана людина, то я б теж робила все, щоб зібрати її повністю на фронт..
але тепер я б хотіла дійсно бути з тією людиною, тут все зовсім інше, не просто кохати та приховувати свої відчуття, а зрозуміти та відчути, як це бути також коханою, хоч на трішки, навіть, якби це було б не так довго...
Твердження, що мастурбація - це секс з коханою людиною, є для мене дещо незрозумілим. Тому я і перепитала чому це так для вас
Бо у моєму баченні:
Мастурбація - це про задоволення себе у першу чергу
А секс з коханою людиною - це перше про задоволення саме коханої людини і від цього уже себе.
Страшенно хочу щось змінити в житті.
А ще хочу мати кохану людину поруч, проте страшенно не хочу ходити на побачення. От що робити?
Напевно піду просто пострижусь…
сьогодні для своєї дівчини вперше приготувала цибулеві кільця. ніщо так не надає сил, як зробити приємно коханій людині. я завжди щаслива їй допомогти.
День почався якось так собі. Проте, Я влаштував "побачення сам з собою", зараз ще планую коханій людині зробити подарунок у вигляді тюльпанчиків.
Відчуваю піднесення і щиру радість, обожнюю дарувати щось близьким;)
