fed4ev.bsky.social — Течії античної філософії як на...

Read on BlueSky

Течії античної філософії як напрямки рок-музики (хтось мав зробити це раніше і краще за мене). Кініки: панк. Пізні кініки: треш-метал і гранж. Стоїки: глем з нотками панку, але без сексу на вулицях, солідніші. Платоніки: хеві метал. Неоплатоніки: нюметал. Періпатетики: класік рок. Орфіки: фолькрок

Тобто, наприклад, Чак Беррі — це такий собі Сократ, якому кар'єра вдалась настільки ліпше, що помер своєю смертю. Бітлз — це явно Арістотель і в Лікеї не було рівних, щоби сказати: "ось — Ролінг Стоунз". Діоген — це Іґґі Поп часів Студжз. Металіка — Кратет, якби ж він так публікувався. Сенека — Боуї

Імен орфіків ніхто, крім фанатів, не знає, але, кажуть, це крупний ринок з тисячами наставників рівня гурту, що вже 40 літ грає в тому барі у передмісті, туса з мільйонами фанів, своїми принципами й естетикою. В рок-музиці нема відповідника Платону, це величина як Айрон Мейден + Лед Зеп. + всі інші

Звичайно, є й софісти — це купа гуртів і виконавців-одноденок і всяких варварських пародій, про які ніхто не згадає через тисячу літ, інакше як через конфлікти з топ музикантами. Але на жаль, така ж доля інді-сцени, які не тусять з лейблами типу Лікею й Академії (ті ж орфіки і менш скандальні панки)

Раммштайн це щось типу сирійських неоплатоніків, впізнаване, але з жостким місцевим колоритом. Раз зайшла мова про успішних інородців, пізній Іґґі Поп це метакритика, рефлексивна настільки, що виходить за межі філософії в мистецтво і виливається в глем-(чи глум, та завше дуже а-)мурні сатири Лукіана

Ох, геть забув, що почав цей тред, який не має закінчуватися, поки в цю голову надходять чи зароджуються в ній ду(м/р (чуз його леттер))ки. Сюди треба було той блюе про окоп як трибуну. Цікаво, що вперше трибуна була в іншому значенні слова, в тому віршику про артилерію як теніс

між "тривога, а я не поснідавши"
і "тривога, а я обжерся і ніц не хочу, крім легти горілиць" --
поснідав, заїв пів кілом печеньок, погортав стрічки мереж.

Ну, тобто, ось чувак, який придумав рокнрол. Джону Леннону приписують цитату, що якби треба було інше слово замість рокнролу, цю музику називали б чакберрі

Reelin' and Rockin - Bee Gees and Chuck Berry | The Midnight Special

The Bee Gees and Chuck Berry performed October 12, 1973 on The Midnight Special.Instagram: @TheMidnightSpecialTVshowFacebook: @TheMidnightSpecialTVshowTikTok...

youtube.com

це ж буквально як сюжет дослідження в Стелларісі, де віднайдений космічний буй транслює записи музики і це дає буст unity

У мене нема мірила добра і зла, достатньо універсального, щоби погоджуватися чи сперечатися. Це лише питання статистики успішності адаптивних стратегій тих чи інших видів: хтось завжди програє, а хтось користається їх програшем. І виживші будуть праві, коли благословлятимуть причину свого успіху

Заголовок: "85 років тому уряди Франції та Великобританії віддали Чехословаччину на поталу Гітлеру". Але в заголовку не згадано про поталу Королівства Угорщина та поталу Польської Республіки. Ці дві держави "ввійшли в долю" та співпрацювали з нацистами за Мюнхенською угодою. Що таке потала, до речі?

6 треків із автогенерованого списку улюбленого та трек, що до цього грав останнім на ютубмюзік. Лиш Енауді тут соусоу випадково і саме з 9інч, а не Боуї сам співа своє

Насправді, згадки книжки в сумці має відволікти мене від її справжніх інтенцій (за дошкою)

В ці відпускні ночі мені часто снилося щось, та майже нічого не запам'ятовувалося. Проте іноді були відчуття і в один з останніх ранків я вловив це відчуття, як узагальнив за всі попередні сни — ніби виходиш із океану, тобто ось тут і зараз ти на тверді й впевнено жиєш, а миті тому борсався у прірві

старшина сказав, що приказку "книжка в сумці.." він знає з дитинства, тобто стрнґ це не сам придумав, а заюзав паблік домен у комерційному проєкті((

чи є такий діагноз "агресофобія"? типу, агресія це ж частина норми взаємодії, не деструктивна, в широкому сенсі агресія -- це й частина любовці, й ініціативність, так би мовити, експансивність і перехід всяких меж, без цього нема ніякого розвитку й життя не цікаве; то чи є хворобливий страх агресії?

На тлі, а ще більше — скоро після чогось дуже хорошого, є загострене неприйняття чогось поганого. Звідси варіанти праведного гніву, коли умовного махатму замахує щось і він згадує, що добро має бути з кулакуми. Звідси й те, що часто доброчинність легша, коли самому добре. А коли погано то й — пофіг.

Або от, мені зара трохи гірше, ніж до того, як я з'їздив додому. Бісять миші і трохи примати, лише коти — лапоньки, собачі пофігу, менше маю справу з ними. Погода. Але я й виїжджав у сорокові числа серпня, за тої затяжної гарної погоди, яку ще називають "кліматична криза", а приїхав аж майже на зиму

про це СОлечка моя люба казала, що зникають весна й осінь, тепер натомість різкі переходи між зимою й літом

міцність дружби можна вимірювати в разах, скільки друг мав би здати, а не здав тебе на поталу шакалячому експресові (та що ж таке потала, врешті-решт)

Це що, видно в стрічці? Мені здавалося, я тут медитую наодинці з собою, тред не палиться

Вчорашній сон знову був зі смаком і кольором (я пив пунш), була СОля і ми їхали десь метром до станції "Пéтрички", потім ходили по кількарівневому ТРЦ, де я розговорився типу з власником про землю і він прихощав; потім говоряща коняка розказувала про переродження, а судно по льоду давило ламантинят

Як добре, що вони в своїй щирості раз за разом роблять ці прикрі політичні самогубства

Сьодні був в універі з коліжанками, я був холост і думав замутити з Ал.Г-ь; ми питали одне одного як справи, в усіх фігово, але ми тримались. Вихід з універу був як в могилянці, але були мої фото з К-су. Потім ми опинились у Москві без рад.пам'-ків на семінарі в системотехніка і платити відмовились

гадаю, про системотехніка в сон увірвалася інфа з тої статтю в пнасі, де чуваки намагалися обґрунтувати еволюційний підхід у фізичних системах.. чувак був геть дряхлим й сивим з купою регалій і пропонував нам задонатити на армію і флот в якості плати за навчання.. цікаво, чиї, з огляду на пам'ятники

а тепер мені раптово стало цікаво, чи проводяться шахові змагання серед спихічнохворих, типу інтелектуальної паралімпіади

Сьоночі #сни_лося знов у країні диктатура і я летів паркуром з Печерська, стрибаючи в вікна по столам колег. Потім у закладі пригощав якусь дівчину і її та її друзів пропíкав у метро, хз нащо. Сам вийшов до цирку і здибав сімейство сирійця й українки, він опізнав мене як земелю і йшли в бік універу

а, і, да, слово "раптово" запозичене з латини (транзитом через польську) і справді є однокореневим з рапторами

не так інтелектуальної, звісно, а от саме психічної, тобто так, щоб у грі, можливо, проявлялися риси шизоїдного мислення, у поведінці гравця істероїдність чи іпохондрія

цей тред задуманий як довічний і дякую за інтеракції в ньому, з ними мені легше знаходити його кінець, щоби продовжувати

До біса однозначність, однозначність це від 0 до 9. Щось цікаве починається з трьохзначних чисел, і кращає чим далі. З людьми ще складніше. Однозначності вони хочуть, бач

нагадую, якщо ви послідовно дослухаєтеся думки "будьте простіші і до вас потягнуться", то до вас потягнуться псевдоподії

Як пояснити дилему Рассела військовому (офіцеру).
Гля, у тебе в управлінні є журнали на всі випадки життя і смерті. І всі-всі журнали, заведені в підрозділі, ма'бути вписані в журнал обліку журналів, а інакше вони недійсні. Чи має журнал обліку журналів бути зареєстрований в журналі обліку журналів?

Мушу визнати, що цього року переслухав кілька раз уздовж і впоперек дискографію R.E.M. через каламбур, а саме, оскільки попав у рем.роту. Жалію лише, що замолоду не слухав їх так багато і не вслуховувався у тексти, дуже файне, купа знахідок, ну, як отой, що я постив повз цей тред

Як назвати оцей ржач із себе, коли ти в героїчній армії третьої світової, та дозволяєш собі жарти типу "шайка фраєрів і оборванців" (не я) щодо себе, полювання на комарів звеш "нарядом ППО", вдалий забій комарів — "атакамсом"?. самоіронія? комплекс меншовартості? копінг чи дуркопінг?

Прекрасне з ірландської агіографії/ міфології: канонізована донька морського божества.
Кажуть, що іншою дочкою Мананнана була свята Атрахта (Athractha); згідно з усною легендою, вона намагалася побудувати дамбу через озеро Лох-Гара, несучи великі камені у своїй спідниці, але їй завадила скромність.!

Зколов кілька оберемків дрів. Сиджу під легким південним бризом на сонечку, дивлю як сусідські кури в набігу на наш двір, попри всі ризики і небезпеки продовжують встановлювати порядок клювання між собою.
"Чужий промахнеться,
а свій у свого завжди попаде." Кругом бджоли й метелики. 84-те серпня

але це не одна з них була в траліку, зв'язку між цими двома епізодами, що пам'ятаю зі сну, жодного, може десь глибше, в забутих епізодах, ну, але по відчуттях, ця розчленівка була абсолютно несподіваним плот-твістом.. після пробудження трохи калатало серце, але спокійно почуваюсь уже, спав ~13 год

"Красива і Символічна схема РОДУ, що показує", як люди не розуміють математику, інакше писали б не про 128 осіб, а про 254 особи. Окремий лулз це "знання непідвладне часу," оксюморон, бо не розвивається з часом тільки безнадійно мертве знання, типу геліоцентричної гіпотези, флогістону чи преадамітів

або ще цікаве: третій закон Кларка можна перефразувати тако: крайні випадки глупоти неможливо відрізнити від зумисного шкідництва, зради (як у тому випадку селфі з технікою), але з таким перефразом ризикуєш порізатися об лезо Хайнлайна.. і що би сказали самі ці письменники про такий мозко-шипперінг?

Не так часто бачу приклади котячого інтелекту, саме в сенсі раціональності, що аж хотів сфоткати: киць заховалася під лавку, коли я лише виходив з сокирою, колоти дрова. Вона мене не боїться зазвичай, але дрова я колю брутально, так що скрізь літають щепа, колоди, сокира, тож ховалася недарма..

..але сама же все враження і зіпсувала, коли вилізла "в самий разгар веселья", коли все це літало, і підійшла потертися об ногу. Я її відігнав, так вона сіла в двох кроках пооблизуватися. От дурне, який там інтелект (крім емоційного, щоб маніпулювати мавпами)

ще цікавіший нюанс, що Ніцше ймовірно помилявся щодо свого походження, переважно пишуть, що в його родоводі до XVI ст. суцільні німці-лютерани, а прізвище типове для центральної Німеччини, хоча в одному джерелі в польській вікі пишуть, що все ж він з польських Ніцків гербу Радван, щоб це не означало

нащо людям псевдонаука, релігії та решта фантазій, коли дійсність усе одно завжди перецікавішішає будь-які вигадки

Концепція смерті автора має такий неординарний висновок, що поки я цього не опублікував, я в якомусь сенсі лишаюся живим..

З іншого боку, розмаїття публікційних форм і оця, зокрема, в соцмережах, бере й робить умирання автора відносним, аж до того, що кількісно виразним явищем. Ні? "Це повідомлення переглянули 114 осіб" і "..45млн". В першому випадку автор вмер лише трошечки, на пів шишечки, як-то кажуть.

Не так вже й страшно, а якщо розсмакувати.. зрештою, оргазм теж називають "маленька смерть", французи наче

Скільки вже АІ в відкритому доступі, а я ще не взаємодіяв (свідомо, бо може в якісь продукти вшитий) із жодним. Найцікавіше мені саме: наскіко моя мова їм ясна, бо серйозно вважаю, АІ-зрозумілість може стати вимогою для письма, чим далі АІ опосередковуватимуть наші взаємодії (переклад, резюмування)

Сьоночі #сни_лося я служив десь на Райдужному, жив на тій квартирі і ходив у наряд типу як у Ка-с на роботу, але зі зброєю і рацією, з нею як раз якісь баг був. Потім події в центрі: стрів групу однокласниць і коліжанок, їм треба були лавки і посуд в р-ні парку Шеви. Рішили по-тихому взяти з закладу

Хз, чим закінчилось, я вийшов вище і опинивсь на змішанні старого ботсаду, Волод.гірки і верх.виходу ст.м.Хрещатик. Там ходила група китайських туристів і вони безстрашно збігали якимись надто крутими сходами під гірку, я забоявся і пішов на фунікулер/ст.метро, говорячи по відео з Солею. Оголосили..

повітряну тривогу і станція закрилася прям якимись металевими забралами. Переживав за Олю, бо зв'язок обірвався, аж почувся гук літаків і звуки авіабомб, спускався нижче, стрічаючи різних людей і дітей в напівтемряві, землю трясло. Там чогось проклинали Зе, не пригадую контексту. На тому розбудили

колись, коли й ця мережа скурвиться впень або я вловлю якусь дурку, я піду, залишивши цей скріншот, бо, сподіваюся, дотоді функція відео тут досі не працюватиме

Психотерапевт: Цей поет уже мертвий, він не може завдати тобі шкоди.
Метвий поет: Тиха укра́инская ночь
Кліент психотерапевта:

Психотерапевт: Цей поет уже мертвий, він не може завдати тобі шкоди.
Мертвий поет: Тиха укра́инская ночь.
Кліент психотерапевта:

Що знову повертає нас до концепції смерті автора, чи то пак (о, це вигляда як корейське ім'я і я знов знаю, як це написати хангилєм) безсмертя автора в варіанті психологічного вампіризму

Цікаво, чи вивчали скульптури скіфів і ірландців, ті висічені з каменю ідоли, чи вони схожі через матеріал, в якому інакші образи не вийдуть, чи є ще щось

І перекують вони свої знаки оклику на знаки питання, і не піднімуть тоді вони язика свого проти брата свого, й не випустять його поза зуби чинити згубне

А ви помічали, наскільки внутрішньо суперечливим є термін "розділові сполучники"? Ну, і єднальні сполучники — ясно, що єднальні, вони ж сполучники, ага, логічно, нащо лише ця тавтологія. Але потім раптом — розділові.. емм.. що?

Цікаві часи були, не те, чого варто було б триматися, але цікаві. Коли читав "Бароковий цикл" Стівенсона, то думав, ого, він закрутив історію. А між тим історія така дівка, що й сама кого хош закрутить у свинячий хвіст

*не знаю, чи бачив я колись, чи заглядавсь, насправді, на свинячий хвіст, але уявляю його в формі спіралі*

Дехто так послідовно впарює іншим максиму своєї поведінки, наче справді хоче щоб вона стала законом для кожного. Але ж, ні, не буде в тому щастя, бо станеш, як усі, точніше всі — як ти, але байдуже, що тут видатного

Або з тим самим рабством. От, здавалось би, яка жахлива й ганебна доля. Але я гадаю, продані на Хіос скіфи-землероби, за рахунок вищості еллінської культури, були в кращих умовах і з вищими шансами на дарвінівський успіх, ніж ті їхні родичі, хто лишився не проданий царськими скіфами на батьківщині

Ну, але це лише про сільськогосподарських рабів, про галерників такого не скажеш, див. те дослідження анатомії решток з пантикапейського цвинтаря рабів-гребців. Т.с. черкеси, що продалися в Європу як домашні раби, тим паче, як раби-ремісники — мб щасливіші за тих, хто лишився на околиці дикого поля

Вважай, нинішні заробітчани. І генуезці не так жахливі работорговці, як роботодавці чи посередники при влаштуванні на роботу за кордоном. Але навряд те саме можна сказати про синхронних жертв арабської работоргівлі. Культура має значення. Де в мусульманському світі нащадки 12 млн. рабів з Африки?

І це все виводить на рівень абстрагування, де — поза емоціями — можлива концептуалізація рабства як соціокультурної адаптації чи то ніші в (нас) одного з видів мавп старого світу. І, відповідно, судити її можна в термінах поширення генів і культурного впливу (пор. атлантичну і арабську работоргівлю)

Але ж, хто сміливий, щоб піти на таке прикре академічне самогубство в нашу прикру епоху боротьби за соціальну справедливість. От за що тре б зненавидіти марксизм, так це за ці химери абстрактного гуманізму, породжені його філософською антропологією, я вже близький до того, але ще ні, ще дурне-молоде

А втім, ні, це не провина марксизму, а радше загалом просвітницького гуманістичного дискурсу, марксизм хіба що інтенсифікував це вкрай (гіфка), так, але корінь глибше і перемогти це можна хіба що разом з усією західною цивілізацією, чи то дочекавшись на берегах Янцзи, щоб її труп сам проплив до моря

Молоде-зелене або, іншими словами, ще понасолоджуюся наявністю серця, за відсутності зиску з голови на плечах

Перечитати б, нарешті, Шпенглера. Чи стане від того легше? Ні. Чи стане від того більше журби? Так. Треба підходити до гіркої криниці знань із тверезим бажанням: примножте мої жалі та скорботи, професоре!

Як любомудр, я щодня, щохвилини мав би сипати собі на голову попіл і роздирати з розпачу хітон через відсутність у людських головах фільтру на істинні й хибні судження. Ну, тобто, як так, що в ту саму голову однаково легко входить і пласка земля, і кругла, і в принципі пофіг яка?!

А на чому тримається цей чатик, що вже аж >100 постів? Він не ввібрав у себе всіх мудрувань цієї обліковки, ні, так само вільно пощу таке всяке просто в стрічку. Іноді згадую і пишу сюди, але жодної логіки в тому сортуванні нема. Лише прийняте колись рішення й живить цей чатик, ці медитації до себе.

ну, а ля: "а що вносиш ти у наше середнє арифметичне?" я, раз зайшла мова, хотів би досягти радикальності в метакритиці побутових ідеологій, так, але для тру радикальності, для виходу в мета-, тре продумати принципи розмежування їх соціокультурних ніш і логфрейм обрахунку їх адаптивного потенціалу..

Повіз я, значить, свій камплютер до найближчого райцентру в ремонт. Втішили, що пару днів я від нього відпочину, поки новий екран пересилатимуть. Сів тут у парку біля костьола і все, готовий просидіти тут на сонечку ці найближчі пару днів. Шкода, що Земля обертається і скоро забаре мене в свою тінь.

Це хтінічно звучить, про забере мене в свою тінь з сонечка, але приємно думати саме так, у таких термінах, тобто такими ідеальними знаряддями

Власне це і є вся користь від розуму, яку я маю з нього: трошки більше, ніж в пересічного громадянина (хоча, хто рахував і, головне, як, напр.: чи враховувати за думку не оформлений словами образ..), таких фанових думок, що розважають у цих прикрих буднях

Острів ньюфаундарт — це я подумав про жанр того зображення кота з битого екрану компа

Без компа і з телефоном, що швидко розряджається і погано заряджається,— я читаю книжку. Старшина хвале, що це я за правильний ноутбук нарешті всівся (навряд розуміючи, що скаламбурив про "бук", він має 9 кл. за душею і потім 30 років стажу різноробом у рфській глибинці, англійською тут і не пахне)

В розвиток лінії згаданої вище хтіні, це — "Бачу, вас цікавить пітьма". Автор "могьот". Цікаво, що книгу згадують як переклад з російської, якби мені це важило, ну, не важить, але цікаво. Зрештою, багато чого в моїх текстах тут це теж переклад з російської, от саме в цьому сенсі цікаво, а не важить.

Хоч, можливо, це я зара просто переживаю осіннє загострення шизоїдності (в сенсі акцентуації характеру, так, у мене таке в студентські роки, пів життя тому показували тести). Пре ідеями, але вкрай непрактично, на рівні гри слів, водночас дуже здаю у побутових звичках (розстібнута шрінка, гігієна,..)

Це як у ті часи, коли мене перло віршами, а водночас усі соціальні навики летіли до біса. Коли я, хитаючись, в автобусі їхав в Арсенал на поетичні читання з Верлокою, недоречно, наче п'яний, про щось верз і жестикулював, а потім помічав у себе ту саму розстібнуту шрінку і було так жасно за свій стан

Ну, чи ні, на той момент не жасно, дивно радше, а жасно розуміти, що це нікуди не ділося і цокає як бомба з годинником..

Так трепетно і ніжно, якісь дурнички по господарці і час разом. У другому сні Оля ходила в довгій спідниці і я казав, що в усіх рокерів є пісні про жінок як про ріки і цитував, співав неіснуючу пісню "Пікніків", де вітер лоскоче ноги подолом. В першому сні був смак соку, що я купив, і кольори в обох

А також віслюк філософа Буридана, відомий тим, що помер (вірогідно через недогляд з боку філософа), розв'язуючи дилему Ескобара

Є така історія: лист Курта Воннегута школярам, типу в якійсь школі дали завдання списатися зі знаменитістю й спитать порад на життя. І з усіх, начебто, відповів один лише старенький письменник і заповідав школоті вчудити щось мистецьке для душі, віршик там якийсь, просто так, так от, придумалося:..

Цікаво, чи найшовся в Палестині мудрий не по роках юнак із полум'яним поглядом, який би сказав: "Чим більше ми їх вб'ємо зара, тим їх менше лишеться вбивати нашим дітям"? Як би це загуглити — і івритом, і арабською?

Варто написати оду буриданову віслюку, як зразку етичного, естетичного і всілякого там іще нонконформізму

Помер, але не опустився до — звичного гнилим, без універсальної етики, мавпам — сайдингу

Спинися, фоловере, й осягни,
кого ти стрів тут зара, у блюскаї:
бо я є част тих споконвічних сил,
що прагнуть ліпшого, а мають те, що мають.

(в твітері це писалося понад 10 літ тому, а блюскай римується тут явно краще, ніж було!)

З іншого боку, згадати, що десь лежать під 900 чернеток на кількатищ римованих рядків, то тут можна було б влаштувати таке свято реюзу, що.. от, так, що що? Курт Вонна-бі-гуд похвалив би, так? ти досі чекаєш цього витка качелі, не розуміючи закону карми? От тут сьоднішній вірш — у тему, продовження

Бо це фігня, якщо ти становиш інтерес для психологів, соціологів, там, філософів чи мистецтвознавців, от по-справжньому круто — коли тебе шукають криптозоологи!
Це і є "проживи непомітно" рівня боженька. А, до речі, Йому теж вдається.

З чого закономірно випливає наступне питання: якою неіснуючою твариною ти б хотів бути (намалюй)?

От я б хотів бути універсальною людиною, людиною-взагалі. Предметом розмислів абстрактних гуманістів, за малюнок можна взяти людину Вітрувія. Так. І це не про досконалість, а про якийсь відволічений вкрай (однокореневе з "сволота", хм, чи це помічав Єрофєєв?) від дійсності стандарт, вигадку, монстра

Але, ні, я людина цілком визначена в своїх культурних ознарядженнях, сорі за складне слово, воно про те, що культура займа в природі таку нішу (так, о, так! нарешті, dixi! оце мене пре), що характеризується знаряддєвою діяльністю, тобто опосередкуванням взаємодій з оточенням об'єктами матеріальної..

і нематеріальної культури, тобто матеріальними знаряддями — від соломинки для лову термітів до МКС — і знаряддями ідеальними — від трьох сигналів про змію, птаха і леопарда і до Комедії. Це ніша активного нішетворення, знов, як у матчасті, так і в смислі термінологічного опосередковування сприйняття

"чик-чирик я в доміку" або "це не ти говориш, а твоя позиція (чи хвороба, в сумнішому випадку), тому я не агресую на тебе, а.. *щось мудре й життєствердне з метапозиції, неважливо*" або "біси" — це вже фрейми різних ідеальних інструментаріїв

Мав бути гриб-боровик, а !jazbot відніс до поганок з родини печерицевих. Ну, що ж, невідповідні стартові це не те, що мало б спиняти людину, народжену в срср

Підступне питання:
Літературний твір, який має в назві слова типу лід і полум'я, а в змісті ненависть, жадання і загрозу знищення світу..

Просто багато хто подумає на багатокнижну епопею, що була екранізована як серіал, а я про вірш на вісім рядків (десь мав спробу перекладу)

Розблокувався, як то кажуть, спогад зі школи, коли нам загадали на уроці права, ну, це вже виходить чи 9й чи 10й клас був, придумати асоціації до кольорів прапору і після банальних жито-небо, дійшла черга до мене і я ляпнув, це товща води і пісок на дні. Вчителька казала, що такого варіка ще не чула

@fed4ev.bsky.social

Нащось тут перевернули наш прапор за годинниковою стрілкою

Більшість столиць, напевно,— стотисячелиці, хоч сам я з мільйонолицої. Цікаво. Чи є столицяя столиця? Може в Науру чи сусідів.

Між тим, з того віршака про дні до зимового сонцестояння (пробиватиме дно, спускаючись нижче й нижче) намітилося досить моцне одгалуззя (галузь од галузі, поки помислиш "відгалуження", зазіваєшся і забудеш, за що мова. Я простий народ, мені можна спростонароднювати мову. Чи просто зановонароджувати)

Буває не оче-видно, зате цілком собі умо-глядно, як, наприклад, те, що короткий штрих метеора майже завжди є відрізком складної закрученої орбіти. Надто короткий, щоб це було видним оку, зате кришталево ясно для розуму, знайомого з природою явища і небесною механікою

І це знов про інструментальне опосередкуванням як суть культури. Ось не озброєне астрофізичною оптикою сприйняття бачить штрих і реагує, типу, вау! А в культурній традиції певних груп приматів з заходу Євразії, яку вони самі звуть "астрономія" чи якимсь схожим словом, це все раціонально пояснюється

"інструментальне опесередкуванням", так, саме нням! я справді смакую, пирую цими словами. О, розкіш мислити, о, злиденність існування без цього всього (і без цьома, да((

..а міг просто взяти й узгодити іменники, хоч мабуть це т9 божеволіє від моїх довгих слів (ггг)

А от щодо божевілля не варто ггг

І закручується, головне, круто закручується — цей короткий прямий відрізок шляху метеора виявляється кінцем столярдно оберненої довкіл сонця орбіти. Мав це дописати, бо геометрична краса ідеї не відобразилася попередніми словами. І чим крім іншого є пост тут в треді, як не присмертним спалахом думки

О, а ще (пам'ятаю, ми це калабурькали з дружиною) що роблять мавпи старого світу в новому світі? Punують! Ну тобто, там як було: спочатку з Африки в новий світ прибули самі ранні мавпи і стали мавпами нового світу (капуцини etc), потім через Берингію прийшли нащадки тих, що еволюціонували в Африці..

і це вже були мавпи, єствено, старого світу. І получилося, що в новому світі жили мавпи нового і старого світів, причому, другі полювали на перших. Та потім зі старого світу через Атлантику в декілька хвиль прибували все нові й нові мавпи старого світу і гнобили мавп нового світу і перших зі старого

Причому, генно-культурна її версія — так само кривава й неймовірна, хоча вже й не дика за визначенням

Гра заміняти слово "історія" на "еволюція".
Еволюція України від Трипілля до Майдану. Невигадана еволюція. Еволюція походів Олександра. Загадкова еволюція Бенджаміна Баттона. Еволюціографія (хм).

А до речі, природознавство як натуральна історія (тобто ця ж гра навпаки) цілком собі законний концепт!

Здається, під Польщею чи ще під якою кривавою окупацією, лінь гуглити, українські землі мали таку адміністративну одиницю як "край", там типу були крайові управи. Це ж, виходить, і "крайцентр" міг би бути!

Як казав якийсь шахіст, коли бачиш хороший хід, пошукай кращий. Так і в ході думок, можливо, варто було б не тицяти синю кнопку, а пошукати кращого каламбура. Втім, чи пост є справді ходом? Ну, так, всі ходи записані. А ще за відсутності доцільності, визначеної правилами шахів, де критерій кращості?

Мем з мозком: "спиш?" А що як все пов'язано зі всім не в об'єктивній дійсності довкола нас, а лише в анатомії та фізіології мозку, а разом із хардом і в софті, яким ми сприймаємо і обчислюємо світ довкола (в мові нема ні маркерів істини, ні меж рекомбінацій). Це можна було б поміряти, прям правда,..

Приїхала дружина знову й я з'їхав з казарми до неї на хату і тут якість снів день за днем лише кращає (ну, бо може мені дають спати до обіду). Позавчора ми гуляли набережною приблизно Осокорків і в якомусь магазі я помагав охоронцю з неліквідними продуктами, але на касі мені їх не дозволили забрати

Якщо згадати, що це черепок, уламок розбитої посудини, то це про аналіз по-живому, про відкол частини. Чи там було у Тімоті Лірі щось типу "відколись"?

А особливо шкода, що ця гілка треду росте невпинно, а гілка зі снами геть зачхла.. хм, а чи нема тут причинно-наслідкового зв'язку?

Мем з мозком: "спиш?" А що як все пов'язано зі всім не в об'єктивній дійсності довкола нас, а лише в анатомії та фізіології мозку, а разом із хардом і в софті, яким ми сприймаємо і обчислюємо світ довкола (в мові нема ні маркерів істини, ні меж рекомбінацій). Це можна було б поміряти, прям правда,..

виразити кількісно! Ну, як завше, добре було б видно на крайнощах, наприклад, діалектика епілептика мала б бути вираженішою, ніж в окрщика. А щодо неординарних зв'язків у шизофреніків, так прям є тести, що тільки так і працюють: якщо у тебе хвіст собаки нетривіально керує відмінюванням ліків, то йой

Іще не йой, в смислі, що всьо, вже йой, це лише контекстуальне йой. Але варто б задуматися.. А головне, мова все це навіть, ні, не терпить, а спокійно й без напрягу переносить — всю ту маячню, яку б я не ніс, іще й провокує, щоб її вхопили за ніс і поводили по воді, сліда все одно не лишить, а тут є

Старшина якось раптово каже: "Микола, Микола"
Я підхоплюю:
"..приносить кока-колу.
Я кажу: — Тьху!
Додододому йди, Миколо.
Іди собі додому та не приходь до мене,
Бери свою бодягу та не приходь сюди!
Бо я.."
Але з виразу обличчя старшини пойняв, що він вопше не в курсі, про що я. Важко за плюралізму

Ну, тобто простіше було, коли держава контролювала весь інфопростір і там практично не було де взятись чомусь, крім профінансованого державою г-на (що й досі об'єднує людей понад кордони й покоління). А це хтось слухав Місячні трамбони, хтось Територію-А, хтось касети з шансоном. Брак спільних мемів

Чого б не сьогодні взнати, що пісня Cherub Rock, а я це завжди читав як "Черуб рок" і якби спитали, сказав би, що думаю, може це якась власна назва, то виявляється, це взагалі-то "Херувімський рок". Як тепер не спробувати взнати, чи автор Чебурашки мав це на увазі і що там з іконографією цих вигадок

"Не лізти в душу" за відсутності її наявності (бо ж це був лише донауковий термін на позначення нейро-процесів) можна сформулювати так: не лізь (без запрошень) у моє ліжко, нотатки, домашню бібліотеку та історію переглядів браузера. Десь-от таким бачу бажаний суспільний консенсус

Ну, тобто безтілесні голови з крилами це ж той самий безстатевий дрібний звір з вухами

Я не знаю, звісно, так це чи ні, а радше вірю, що те, що багатьом зара здається праведною звитягою і довгоочікуваним зсувом у суспільній свідомості — це лише прояв травми і воєнного психозу і це має минути, щоб ми знову жили нормальним життям. Банально: в нормі любов, а не ненависть, єднає спільноти

Що в латині класно, так це відсутність зайвих слів, економність мови. Ясно, що це має свою ціну. Наприклад, там у порівнянні з англійською більша кількість словоформ за рахунок відмінків. Це щось про аналітичні і якісь-там другі мови, піду погуглю по Вікіпедії

Або @rememberve.bsky.social. Якщо ти буваєш іще тут, гля, яка Камасутра! Ну, й загалом можеш тредик почитати, десь так би виглядав мій внесок у той подкаст, за який ми говорили пару літ тому

іще прикол з довкола-Мананнанових текстів, про острів Мен і а ля кенгуру: A more recent arrival on the island is the red-necked wallaby, which is now established on the island following an escape from the Wildlife Park.[197] The local police report an increasing number of wallaby-related calls.[198]

Чувак на жж з Києва з ніком kypala прям моїми словами до того ж дійшов 12 років тому. Плюс цей звір з апельсинового саду, чим не рай. Ще пару невнятних рефів і рофлів (якщо "чебурашка" за Далем від "чебурахнутися" — впасти, то він люцифер, не просто херувім). Але нічого певного про авторський задум.

Ще й, з'ясувалося, там цього року нову екранізацію зняли і це їх найкрасивіший мульт 🤦

ну, чи може правильніше теперішній у минулому, сам заплутався

@fed4ev.bsky.social

але це ще й про те, що історія не знає не лише умовного способу, але й справжнього завершеного минулого часу: наше сприйняття минулого це минулий в теперішньому завжди, тому й акценти в сприйнятті ми робимо на основі сьогоднішнього дня, а не того дня, про який говоримо

Справді, камасутра. Неймовірно еротизована метафоричність оповіді, яка чудово підійшла б для якоїсь лекції, проте не те як має виглядати стаття про синтетичні мови. Проте, якщо не брати до уваги художність — технічний бік десь такий та і є.

я майже як прокляття розмірковував про долю цього магазу, що він тут лише за рахунок величезного населення виживає, але чуть шо, не витримає конкуренції з мережами. Вчора я водив свій автобус! Вчився з своєю універською групою, але звідкись був цей автобус, я його водив містечком і паркував у дворах

Сьогодні, по висхідній, були ще крутіші сни, запам'ятав уривки з двох. В одному снився фантомний спогад, ніби я вдруге в Москві на завданні зсу і про перший раз були дуже детальні згадки, хоч зара я не пригадую, щоб таке вже снилося, але так буває, це і є фантомний спогад, може варіант сну вві сні

Отже, я в рф, цього разу, щоби встановити контакти з їхнім підпіллям, можливо в пітері, бо щось про адміралтейство крутиться. Але як і минулого разу, я спершу потрапляю в лікарню і вже й тоді мене там розкусили, що я проїжджий з України, і тепер зразу ж тут мене пасе ФСБ. Але лікуюсь і якось тікаю..

минулого, фантомного разу потім щось ярко горіло)) а тепер я по-тихому в якомусь храмі стикуюся з чуваком, якого вже бачив, але вважав фсбесом. Він виводить мене на решту, ми обмінюємося паролями і мило п'ємо латешки в кав'ярні на веранді й вони щось розказують про свій спротив режиму, красива сцена

Потім чи продовження з різким переходом, чи радше новий сон. Я з якоюсь дівчиною йду вечірнім містом з вузькими вулицями й широкими площами, як у старому Брюсселі. І раптом довкола коїться страшне. То в закладі готують чолов'ятину, то адмін з кривавими руками, то директорка поглядом спалює все.. і..

якимось чином це все через мою супутницю: вона тікає, а потім вискакує то звідти, то звідси і там починається жесць. Я усвідомлюю, що вона якось типу візуалізує загострено або ставлення, або якісь риси людей. Тобто те, що директорка палить все, це про її ж нетерпимість і критицизм, наприклад. І з..

якимсь-таким усвідомленням, як на тій вивісці в Харкові біля Короленка: "Думай хорошо — будет хорошо!" — підхожу до тої дівчини і якось її гамую, щоб вона припинила спричиняти ці візуалізації. Хоча тепер я от думаю, а нащо? Якщо це якоюсь мірою правда все, то чому б їй і не проявляти її, приховану

Записав сон з тою дівчиною, що проявляла приховані пристрасті людей і подумалося, це ж ходячий апокаліпсис (у буквальному сенсі слова, як: відкриття, одкровення, скидання завіси чи покривала)!

Три місяці і тиждень і десь півтори сотні постів ведеться цей довічний тред, а куди він ведеться чи до чого — досі не ясно. Просто ще одна звичка в житті, просто ще одна риса, ще одна методологічна підкова в наборі соціокультурних адаптацій однієї мавпи

Приходжу в розташування після дня з дружиною, мушу, щоби відмітитися на вечірньому шикуванні, питають: "шо ви там?" — кажу: "краще всіх!" — "мєдовий мєсяц, ясно." Розказують, кого ще за сьодні вбило, кого ще переводять з тилу на бойові, які ще новини

Сьоночі був пік моєї водійської кар'єри. Спочатку я водив Volkswagen Transporter, а потім газ, старенький грузовичок, типу, як у нас є ГАЗ-САЗ, не знаю точно, і що характерно — з піднятим капотом! як я міг вести його з піднятим капотом? А до того їздив електричками в Альпах, шукав тунель до Вадуца

Повертаючись до теми вираження почуттів і спіралі мовчання (і смерті автора на пів шишечки), чи не є це, символічне (ну, прям-от буквально, бо опосередковане буквами) і по-суті приховане вираження почуттів теж захистом? або захищеним? Спілкуванням в кондомі соціальної мережі? І чи є воно справжнім?

Оті наші розмисли про співвідношення реального й віртуального в кінці нульових.. у мене ж було чітке, методологічно вивірене визначення, що реальним (дійсним) є будь-що — незалежно від медіума,— що діє, робить справу (res). Але тут якась, зникаючи, мала нотка смислу про ірреальність штучно робленого

Що як це все є лише багатослівним мовчанням символьними опосередкуваннями замість справжнього природного виття, howl? Численні маленькі смерті автора на пів десятка переглядів і один лайк, замість.. хм, а як щодо замісної жертви в авраамічних релігіях? І жертви людини-слова, зокрема?

Якісь частково військові сни, що я начисто забув у процесі пробудження. Був епізод із міською обороною: люди наївно згромаджували смітники, ті, на колесиках, які не те, що технікою, ногою можна розштовхати. І де солдати сиділи в наметі, без окопів на лінії фронту і лиш коли прилетіло пойняли помилку

Але ще до того було щось дитяче з віршиками, ще, мабуть, не воєнне сновидіння. Але й те забув начисто

Подивилися кіно Space oddity, можливо, це твір у розвиток космоскептицизму, отієї течії думки, що Марс не на часі й треба рішати земні діла. В Інтерстелларі про це була сильна лінія. Але поза ідеологією миле романтичне видиво. Вдруге навряд, але раз глянути було приємно

Жінка готує для уроку інфу, я підглянув, понад 50% берлінерів живуть самі.
— Поясни це шимпанзе, воно скаже "ви там подуріли..
— ..зі своїми великими мізками!"
— Еге ж, "ви ж примати, соціальні тварини!" А втім, якщо це про місце ночівлі, то й шимпи мають одиночні гнізда, це не все про соціальність.

Що #сни_лося останні дві ночі теж дуже погано пам'ятаю. Вчора були вампіри на околиці містечка, якась меланхолійна, майже без екшну тема, вампіризму передавався в т.ч. статевим шляхом і в якійсь групі так чи інакш усі скоро поставали вампірами, тож усе це без осуду і конфлікту сприймалося. Сьоночі..

..я спершу їздив у метро в лікарню, в яку, зрештою, мав лягти, так, що вже знав працівниць метро. Там були якісь неясні квестові задачі й ігри на переходах між лініями, але ніц не пригадую. Потім мав гнати вантажівку з Київ-Дніпровський на правий берег і рятував котиків мол л-нта Макса від собак

Сни були, правда, вкрай насичені подіями і відчуттями, гіпер реалістичні. І коли я пробуджувався ривками, то між ривками, в короткі миті засинання, мені снилися ще окремі сцени тих снів. Але як прокинувсь, то тільки отакі узагальнені вирази щодо них можу дати, пам'яті ні за що зачепитися там. Дивно(

Показую жінці ""zwei blumen" sehe ich":
— Я хоч правильно написав?
— Правильно.
— А ти бачиш "zwei blumen"?
— Тепер бачу.
— От, я зробив, щоб ти бачила, зробив тобі апокаліпсис.
#щоязнаю, це з грецької перекладається буквально як "одкровення", "зняття пелени", але варто це перевірити

Не випив пігулки і, попри не пізній підйом, несплюх. Фантазував, як би виглядали шахи на гексагонах (це стопудово реалізована задача, та хто я такий, щоб не взяти і не винайти вєлік). Намалював у якійсь рендомній прожці: поле один суцільний шар, а кожна фігура — окремий шар і їх можна рухати. Граюсь

Два мої крайні завантаження на Commons мають щось спільне, ще б додати третім графік з такою ж лінійною прогресією, треба подумати, що би він ілюстрував.. і заодно в конкурсі наукових зображень засвітити.. супермен, до речі, мені треба був для статті про Rising Star :)

з фб "Соціологи регулярно вивчають запит на сильну руку (тм), хоч що б це означало. Але не вивчають запита на чорного рота, і протилежного йому запиту на нормальне ввічливе спілкування." слово "чорнороті" роки 4 юзаю зрідка, але ця думка глибша.. війна між чорними і білими ротами, ref "війна троянд"

Читнути цей чатик і може здатись, ого, які ду(м/р)ки в цій голові, але я лише півноосфери і не краща її половинка

Продовжується черга ранків зі зламаними спогадами про сновидіння. Уривками пам'ятаю огляд фіналів Ліги чемпіонів (привіт, вчорашній вечір і стрічка фб з такими ж ретроспективами), де найкращим матчем виставляли Борусія-Баварія в 90ті, перші красиво вели по ходу матчу, але виграли другі (схоже з MUN)

А також складний сон зі вбивством і містикою, в якому була галера під назвою "Контора" і чувак для неї розробив якийсь графічний продукт, який прям інтегрувався в ОС (убунту?) і розгортав нові горизонти в ній, він готував презу, шефинею була жінка, яка до того його вбила, наче, і він типу зомбак був

В тред проситься слово "гівноосфера", але я пручаюсь.. йой( ну, але це не так елеганцьке, як "дурноосфера", що зродилася з вірша в чатику з РемемберВі колись, іще в твітері

Чогось зранку думав про оптику і зорові образи в мозку, як винаходи в одному впливали на друге. Наприклад, то, що Довгич любила поміркувати — про кіно і сни, пам'ять тощо, що наші продукти психіки стали кінематографічними. Цікаво, чи по літературі це можна відстежити? Але першим таким було дзеркало!

Чи ні, першою була схематизація! Ознарядження зору і розуму разом з ним. "Революцію Гутенберга" слід читати саме в таких методологічних окулярах

звіряю заявки й накладні, понад дві сотні запчастин, де тре не про*бать ціну і артикул, багатозначні числа і коди і ось, помічаю, що мені легше рахувати й читати цифри російською.. взагалі, рідко коли перша рідна мова проситься в рот і на язик, а тут саме з цифрами.. цікавий експеримент був би..

дослідити, чи люди однаково добре рахують на слух різними мовами, якими вони володіють. Типу, спершу вирахувати скільки треба часу на розв'язання задачі, а потім давати на слух однотипні (але що таке однотипні? ідентичні не варік, бо вдруге по-любе швидше рішається) задачі російською й українською..

ну, або якими ос. володіє, але треба дослідити як це в принципі працює (має бути якийсь оптимум точності, що залежить від активації мозку на рішення таких задач і, з другого боку, втоми чи втрати інтересу), врахувати це, а потім чергами давати задачі на слух різними мовами.. хтось вже мав це зробити

в принципі, коли рішаєш дуолінго, переключаючись між мовними курсами, буває ефект розгубленості, типу, мозок іще по-інерції думає попередньою мовою.. ще це цікаво з точки зору локалізації психічних образів, пам'яті -- чи є один локус для уно, ван, айн й одного, чи кілька, чи як все це там сконтачено

#щоязнаю і це варто перевірити, ніби Р.Бах, який автор "Чайки Дж.Л-на", згадував, що йому, льотчику стратегічної авіації снилося, що він отримав наказ бомбити СРСР. Іноді кажуть, краще б Штати скористалися тоді монополією на атом і розбили совок. Що ж, ок? Але Баху наснилося, що він має бомбити Київ

Кажу загалом жартівливим тоном старшині (коментуючи про*оби автослужби зі списанням запчастин):
— Служба похєрєна.
Каже:
— Не тільки служба, Славік, а всьо, я тобі скажу, всьо потєряно.
Ну, дякую, а я думав, тільки в мене тут діагностована депресія, але пігулки і результати терапії мене тримають.

Втомна бомба — не знаю, як би це мало працювати, може це назва для каменюки Сізіфа. Хм, а чи можна його вважати каменярем?

подумалося, що як раніше про тві я швидко погоджувався, що це мертва мережа, коли хто повторював оцінки всяких технологів і маркетологів, просто щоб різні ліві люди туди не лізли, так само тепер про блюскай легко підтверджую, що тут нудно і нема двіжу — з тих же мотивів: не привертати надміру уваги

Згадав уривки, що сьодні зрана мені сновидилося: водіння машин попереднього тижня це непогано, звісно, але нині я водив КОРАБЛЯ, бля! Це було на ріці зі здоровенною дамбою, під нею плавили рибацькі човники, а в мене було якесь прям величезне вантажне, наче, судно, яке я заводив у шлюз, щоб іти вище

Як недавно з лікарем про Л-нського говорили, фронтовика, що став тут головою колгоспу і підняв був село до рівня райцентру, так начсклада раптово розродився спічем про професорку з Переяславського технікуму, що приймала в нього екзамен по тракторах і сільгосптехніці, а війну пройшла командиром танку

І ось, якби, де межа поваги до особистої історії, справді цікавої та на своєму рівні "заслуженої" людини, а де комунізація, бо вони бійці червоної армії та комуністичні службовці, на честь яких десь може є меморіальні дошки і названі вулиці. Тре' почитати критерії націнституту пам'яті. Це #щоянезнаю

Йо, і про те, як працює мозок, у якому все діяблектично змішано з усім: про жінку-командирку танка є один з моїх улюблених українських прозових творів. Спершу там мужики сумно говорять на тлі військової катастрофи, а потім приїжджає вона, щоб їх усіх убити! То з цієї думки я і згадав ті дві розмови

Один з виразних моментів, коли контексти стрічки блюскаю визначили зміст постів цього треду аж так явно, що про це слід сповідатися тут

Також цей пост є ще одною банкою в ряді закруток, спогадних консерв з цих непростих часів, коли ми виживали як могли й кохали попри все, ну, тобто брали участь у буденній еволюції хребетних. Хоча з такою нейропластичністю в хребетність слабо віриться. А до біса, оцінкові вислови, уроборіться самі

Типу: "висловлювання, оцінене як оцінкове,не заслуговує на існування — оцінкове висловлювання"

а що як той процес, що ми гордо називаємо екпансією слов'ян, є лише витісненням слов'ян германцями (це я походив, почитав етимології назв річок у Бранденбурзі, навіть берлін це старополабське слово, це ще дружінка казала)

не кажучи, що антропологія сама по собі є культурною традицією, а робота на кафедрі антропології просто соціо-культурною нішею одного з видів мавп старого світу

@fed4ev.bsky.social

словом, хороша наука антропологія, в ній можна розглядати блек-джек як кульурну традицію, а курвів як соціальну нішу (вибачте за брутальний референс)

Подумався аудіальний каламбур, який на письмі вимагає помилки: мою солєдадність можна називати безсолє-, але бессо- як раз теж нема, тож безбесо-і-безсолє- дадність, це можна б пробувати розвинути, як барбара-бар. Бічні остраки: без СОлі мучусь і що -дади в іспанських іменниках ж.р. додають дадаїзму

або ще ці люди, які все життя прожили в "природному"* суржачному середовищі з мішаниною української й російської лексики, фонетики, фразеології, але заходяться гієнячим сміхом через аналогічні явища на заході (типу "яке п'єкне чілдренятко").. ну, типу, і що, послухала б вас ваша вчителька російської

*"природність мови", я це стараюсь постійно послідовно стверджувати, є суперечністю в визначеннях, оксиморон, якщо ми припускаємо, що культура має певну автономію в світі природи (хоча й це не факт), так "штучні" мови вигадані недавніше у всіх на очах і автори відомі, але й "природні" мови — вигадки

їхні автори померли і опивиті містичним поняттям "славні предки", їхня передача відбувається в вихованні з народження (а певен, що якісь діти задротів мають за рідну і латину, і есперанто, як колись люди знов заговорили івритом), тому легко спокуситися й зробити з них культа; але мем "та сама пікча"

Якщо буває серцевий напад то має бути і серцевий захист, бачу це як мережу служб кардіо гвардії, яка склеює розбиті, профілактує розриви й карає винуватців. Це думка зі сну, останнього короткого між пробудками

бувають повідомлення таргетовані (якими всі ми частенько торпедовані), а бувають як лист у пляшці в океані: на кого бог пошле.. а в них-то найчастіше й є справді важливе, питання життя і смерті, звістки, котрих можна чекати роками, нарешті отримавши, вибухнути емоціями, не гірш як лінкор від торпеди

Гра: казати не біблійна притча, мотив чи сюжет, а мем. Мем про блудного сина, мем "добрий самарянин", мем геєни вогненної, Книга мемів Соломонових

А ще контекстне, з сьоднішніх чатиків. Нелюбов до ізюма здоровіша, ніж була моя до біхевіоризму, бо ізюм, ось він, чатує на полиці, хижо зиркає з булочки. А біхевіоризм? Цей біхевіоризм, він зара тут, з нами в кімнаті?

Це не унікально, але я знайшов красиву ілюстрацію тезі про відсутність вічних союзників.

Війна за незалежність США: Іспанія як союзник Франції круто помогла американцям в війні проти Короля.

Менш ніж за 20 років наполеонівські війни Великобританія помагає Іспанії здобути незалежність від Франції..

Трошки згодом Аргентина виборює незалежність від Іспанії, в чому їй сильно помагає Великобританія.
Роль Франції невідома (лінь шукати).

Нарешті війна за Мальдіви. Аргентина воює проти UK, маючи французькі протикорабельні ракети. Сполучені Штати надають свої бази британцям. Мир укладено в Іспанії.

Моралі не буде.
Взагалі в еволюції вищих приматів мільйони років мораль була (?) присутня* дуже відносно і незрозуміло з чого б їй починати бути.

*Звісно, вона була, але працювала на малі групи. Сучасна універсалістська мораль, де всі рівні і вимагається якась абстракція від міжособистого, це хз що

Дивно, що ніхто не жартував за цей рік про мастодонову терапію твізалежності. Мастодонова терапія важка, блюскайна легша. По-суті, тут повноцінна заміна, лише зі зниженою дозою соціальних поглажувань, покусувань і пошкрябувань

суто щоденникове: ютуб зара найчастіше підсовує в автовідтворення In Rainbows | Radiohead | From The Basement, хоча я може пару раз лише слухав, не лайкав і не додавав у списки, не фанат, при всій повазі.. з одного боку, де, наприклад, Ван дер Грааф, з іншого, дякую, що не ГО, ГО як відрубило, нема)

оту думку про мастодонову терапію твізадежності й замісні властивості блюскаю можна розвинути, якщо з'ясувати, які дефіцити тобі компенсують ці мережки, мені-то що, мені це публічні щоденники, на яких тримається постійність пам'яті, з цього тут є діалектика самовираження проти надмірної публічності

Не суб'єктивуй мене!
Я лиш іграшка нейрогормонів та соціальних систем, нема ніякої волі, особистої відповідальності, це все штучні конструкти гноблення в рамках соціальних систем. Суб'єкт, особистість — нав'язана суспільством рамка для розподіленого суспільного контролю над нейрогормональною стихією

"я існую як я, бо мислю себе як я"— як це було би латиною?
А якби я мислив себе як як? Де моє хутро до землі, зара б в тему..

або як це саме, але коротше було запостилось у зарядженому твіті на др: "ні бога, ні пана, ні особистості..", без жартів, ввважаю це одною з блискучих вершин (і, водночас, чесним відображенням жалюгідності) власної суспільно-політичної думки

Або як я сьодні роздав старшині постгуманну адженду, що заздрю свому компу: він харчується з електромережі та має режим гібернації. А я.. двадцять перше століття, а я досі їм інші організми, ходжу в туалет, а в сплячку — ні. Якщо ваше постлюдське майбутнє не порішає одне й інше, то нафік воно вапше

Минулі рази, коли по-довгу мав депривацію київіну (назвемо так цю речовину, що поступає в кров з атмосферки рідного міста й вбудовується в цикл метаболізму гормонів щастя, а, відповідно, без них виникає ломка, відома як ностальгія), то аж перед очима пливли картинки різних місць, зара легше переношу

Київінову депривацію як словосполучення я сам придумав, але за явище подумав після посту О. Павлової, не пам'ятаю, як вона це сформулювала, ну, і через те фото Берліну, де, думав, Дорогожичі. Ще варіант: почуватися безкийово (бездомно). Оккама би шляк трафив через усі ці зайві сутності

дуже погано або взагалі не пам'ятаю снів ці ночі (бо знову пробую зіскочити зі своїх ліків і в результаті колочусь до третьої-четвертої без покращення шість уже ночей, схоже, це проблема), сьодні була якась оонівська орг-ія на місці Водоканалу, ріг Меж-кої/Введ-ої, як ігрові стички з HP і XP, суть..

уже не пригадую, але було відчуття, зна, таке підсвідоме розуміння (чи, якщо це уві сні, краще казати "під-підсвідоме"?), що "це можна переграти".. оце реально стрьомно (зара, коли прокинувся), бо в житті-то нічого не можна переграти.. моя гіпотенуза про адаптивну користь сновидив сильно похитнулася

Цікаво дослідити кореляції між соціальними ролями жінок, їх емансипацією, та захистом від фізичного насильства в середньому по суспільству (в Китаї, Римі, Європі, Африці, згадати "війну жінок"у Нігерії), бо ж paterfamilias мав servat своїх familiaris прям cotidie. Без поліції жінка б загнулася з цим

використовувати мірилом лицемірства німецьке розслідування використання совітами розривних куль (заборонених гаазькою конвенцією), все б нічого, все б ок, але німці свій детальний звіт у цій справі побудували на балістичних експериментах, що проводили на живих радянських полонених (переважно євреях)

До речі, крім іншого, це — аргумент проти бездумного просування військових у владу (а ще ж є "корпоративна солідарність", яка може переважати всі інші об'єкти лояльності, а ще й інші прояви тоталітаризму). Тут змінилися оцінкові шкали щодо всього, ясно, що й у цивілі теж, та ці зміни — в розсинхроні

@fed4ev.bsky.social

я вважаю, що все, що не прильот касетного заряду,— все пофігу

Треба б детальніше вивчити той напрям досліджень походження мови, що вважає її виникнення і розвиток продуктом бажання обманювати, брехати, казати неправду й на*обунькувати

"я сьогодні сміюсь над собою" можна юзати як опис профілю чи закріплене повідомлення. Вертинський чювствував

Ще хотілось би сісти й виписати все, що я передбачаю з розвитку подій, але краще в кількох варіантах, щоб потім у котрийсь із них тицяти "а я ж так і знав!" Ну, бо ж, насправді, я і думаю не лінійними якимись варіантами і точеними подіями, а широкими смугами та плямами можливостей

Мова дискретна, а думки неперервні. Це близько до того спостереження про рівний шлях метеору і його справжню орбіту

спостеріг, що в мене часто сльозяться очі при лікареві, може він мене тригерить по старій пам'яті з минулого року, коли провокував у мене нервові зриви, пересвідчувався, чи косю я, чи справжній псих

сидить і вже 40 хв. розказує про те, як після АТО влаштовувався, і попередні досвіди в фінпослугах, молодець, звісно, та, зарахуємо, що проведена профілактика дезадаптації до цивільного життя в особового складу

о, зара поперло на любовні історії) і цікаві ж у нього спостереження про життя й людей, але говорити без упину годину майже..

цікаво, як мусульмани в західних моллах почуваються серед манекенів.. пам'ятаю це усвідомлення в турецькій части Нікосії, чому на ринку в манекенів продавлені носи: з тієї ж причини, чому носи відбиті в усіх статуй у грецьких музеях і навіть у тих виличезних єгипетських пам'ятників: во славу аллаха!

цікаво, як мусульмани в західних моллах почуваються серед манекенів.. пам'ятаю це усвідомлення в турецькій части Нікосії, чому на ринку в манекенів продавлені носи: з тієї ж причини, чому носи відбиті в усіх статуй у грецьких музеях і навіть у тих величезних єгипетських пам'ятників: во славу аллаха!

якщо ви думаєте, що людині обов'язково треба в щось вірити, то чому б цим "щось" не бути вірі в пиво, пивину, пивовижу, пивосвіт

до речі, про збереження спадщини, сьодні прикинув, що там уже понад 250 постів, а блюскай досі не має тулки для архівації

Про 2024 достатньо знати, що він почнеться в понеділок. Тож, оскіки бейзлайн оцінки в нього такий невисокий, рік має всі шанси бути значно кращим за очікування від нього. Як зветься цей варіант оптимізму?

Або ще, за тією історією з тіктока, що старшина слухав, де новий пастор одягнувся бездомним: те, що він проповідував, це — воля бомжа. Втім, а ким же Він є, після скасування душі і пробоя "кришталю небес", як не бездомним

"жодна людина не острів", але навіть острів є частиною континенту по факту перебування на спільній тектонічній плиті, Джоне Донне, я розумію, що ти сміявся з сучасного тобі англійства з їх ідеєю острівної виключності, але ж..

А ще ж ікожна країна є частиною континенту (крім Австралії і Нової Зеландії, втім Нова Зеландія лише бореться бути визнаною континентом, щоб отримати більше шельфу, але їх, здається, як раз сусіди блочать)

я б теж мабуть посипав попелом голову та меакульпав через власну зросійщеність і зрадянщеність, але це рідна мова і культура, яка імпринтнулась на ці мізки, це можна з себе витравлювати, звісно, але я сприймаю легше і коли на прізвища "чорноштан", "червоноштан" згадую про кіндзадзу й лише посміхаюся

тобто я б теж мабуть картався, якби не сприймав це в термінах Лоренса, Піаже Виготського і ко, вівся суто на поточну пропаганду.. той випадок, коли не лише велика скорбота зі знання

практично не зустрічав тут людей, які б воювали проти Пушкіна, гадаю, це якийсь інтернет-феномен, який лиш часом набігами виплескується на вулиці.. тут є реальні вороги не з символами, а субстанційною зброєю.. зато тих можна було б спитати: "цей Пушкін, з яким ви зара воюєте, він тут, на полі бою?")

ще один плюс від того, що був на строчці і нам там пояснили закони війни: я знаю, хто мій ворог, і це не абстрактно росіяни, це конкретно комбатанти й найманці, що зі зброєю в руках загрожують суверенітету України

і для мене особисто, з мого боку, так би мовити, ця війна закінчиться, коли на території країни не лишеться їхніх вояків, ця війна не триває ані з ХІІ, ані з ХХ ст., я знаю ворога, війна має чіткі рамки, це дає відчуття контролю!

головне, щоб потім не прийшлося воювати зі своїми ж, для кого ця війна не скінчиться, бо у них у головах якісь інші рамки, цілі та орієнтири.. дощ мусить закінчуватися

Як співвідносяться слов'янські назви в гідрономіці Брандебурга та готські назви річок у нас, по ареалу черняхівської культури?

не до речі, варто перевірити, чи Ролан Барт у щоденниках і чернетках не писав про "маленьку смерть" автора, тобто про публікацію як оргазм.. це настільки очевидній і плідний хід ду(м/р/п)ки

"мавпи не винні" невидана (ненаписана) старела про унікальні особливості геннокультурної коеволюції Homo, у якій стверджується, що не можна покладати на мавп'ячу природу відповідальність за такі суто людські звірства? як освенцим, голодомор в Ірландії, загальнообов'язкова середня освіта і зайнятість

ці кілька твітів могли б бути і в цьому треді, а також і чатик у сигналі з жінкою на цю ж і дотичні теми.. з нього ж: "ну, чесно сказати, з цими піснями давньоаккадською вони навіть близької конкуренції не склали тому чуваку, який під лютню переспівав епос про того, хто все бачив (Гільгамеша)"

@fed4ev.bsky.social

у старшини з тіктока раптово заграв Turisas, я впізнав їх з перших акордів і він мусив вислухати короткий переказ статті з Академіки про нормано-русо-візантійські контакти в творості цих фінських металюг (реально є така наукова стаття, я читав), а також застільну пісню "Jarisleif! Jarisleif!"

На фб продають гру, проста настолка-ходилка з кубіком, яку я (дід) пам'ятаю з журналу "Веселиє картінкі", з тих, що на розворотах часом постили ігрові карти. Гра стопудово та сама, тіки старт/фініш кругосвітки змінили з мошкви на Київ (на місці мошкви). Коменти модерують, але пофік, просто забавно..

і ще цікаво як це зветься нинішнім новомовом: культурна апропріація, мовна реконкіста, приватизація? До речі, порушення авторського права там навряд можна довести, бо чи ж у совку by default все не було public domain

йооо, я пойняв! пойняв, що мені нагадує Хайлюнг, наприклад, у пісні Krigsgaldr: це чистий індастріел, з темпоральною поправкою, на енеолітичні індустрії,— викресують кам'яні знаряддя, шамани камлають, жінки в намистах з каурі, розділують туші, товчуть зерна, але подзенькують уже й модерні мідні леза

зараз обід, але мені і так обідно, цей спосіб травлення є лютою залежністю, ницою образою людської гідності, дайош електрофію!

а, ні, вибачте, бадія є! неясно що вона таке, але пофік, я ж не щоби титри читати запустив треки смешних пампкінів

А це ж той кінік чи стоїк, чиє ім'я я постійно забуваю (чи не той самий, котрий просив богів навчити його забувати?), виходить, це ж він закликав пройти всі рівні існування у режимі stealth

Але, якщо я правильно зрозумів, це галіма арабомовна підробка, культурна апропріація апогею месапотамської літератури нащадками чи, точніше, носіями дикого інвазивного арабстаа

мікроби проходили всі рівні існування у режимі stealth, аж як npc Левенгук глянув на них у мікроскоп, тригернувсь і заангрився

хм, поммітив, що тред не там розгалузився, мала йти гілка від іншого реплаю, де про стілз режим і філософа, якого я так і не згадав погуглити

а що як якісь нащадки рватимуть на голові волосся й причитатимуть, мовляв, це галіме людство існує вже мільйони років, а об'єдналось, розвинуло космічні технології, почало було колонізацію космосу, так пізно, що галактика вже вся роздерибанена між тими, хто просто на тищу літ раніше стартонув ракети

парадокс Фермі пояснюється тим самим філософом (та як же його в біса звати?!), що закликав прожити непомітно

тут мала бути якась чергова думка, спостереження чи спогад, але я відволікся, поки шукав край цього треду, забув і перезаписав буфер обміну, де був скопійований пост, неважливо

неважливо, але -- тест "який ти палеолітичний артефакт сьогодні?" очевидячки, я -- галька з Макапансгату

Ого, мозжечечку, що ти робиш. Снився дуже простий побутовий, і тим реалістичний сон: СОля мене кидає, говоримо в іншій квартирі мого будинку, потім їду на поділ же через петрівку, там ремонт, усе в білому будівельному пилу, грає Боуї Starman, війни нема, я їм волохату виноградину мимохідь на ринку..

ну, тобто це (крім першого) такі прості побутові дрібнички, що зі мною все життя: маршрут, поведінка, музика, а, ще якийсь настрій такий, наче я "молод і глуп" і нічого в житті ще не було, не знаю як це ще сказати. Біля метро стоїть маршрутка повна моїх однокурсниць з групи соціологів, тепла хвиля..

ну, бо наче ми і століт не бачились, і всі одне одного впізнали, махаєм руками "привіт". Тут же від авто відходить Лена Р. (цікаво, чи вона в Ізраїлі, як мріяла), я м'яко обіймаю її, вона озирається, радіючи, цьомає в щоку, я промахуюсь і цьомаю в губи, йдем у бік книжного ринку. Якась мила бесіда..

зупиняємось у ротонді (там такої нема, приблизно місце відстою траликів), вона раптово починає казати, щоб я припинив губити своє життя і тд, що всі ці дурощі мені не тре і що далі,— експедиція в Арктику? Кажу, дякую, непогана ідея! Вона: припини. Я, щоб зам'яти паузу, намагаюсь чимось жонглювати..

..і тут же розкидані мої шкарпетки, в тому числі зсушні, ч скручую з них м'ячики і паралельно говорю: слухай, мене тут дружина кинула, давай може з'їдемось і заживем, як ми хотіли (у нас була ніжна дружба в роки навчання, але аж так плани не заходили). Тут одна з шкарпеток летить в бік чувака, він..

непомітно був поруч і якось дуже озлоблено підійшов і вернув мені ту скручену шкарпетку, тривала німа сцена, з якої я вже й прокинувся. В цьому сні жахливо все, крім Боуї, смаку виноградинки та моменту зустрічі з соціологами, але найжахливіше, що я лише зара тому жахаюсь, уві сні було так пофігу

ютушний альбом War (це той, де Sunday Bloody Sunday) скинув Джексонового трілера з першого місця британських чартів.. 1983 р. це після війни на Фолклендах і різанини в Півн. Ірландії.. Втома від війни? ні, дайте ще! втім, альбом антивоєнний настільки, що навіть конфлікти з ІРА були, цікаво, цікаво

але можливо, важить, що англи ті дві війни виграли?.. у мене он, теж втома від футболу — тільки коли Арсенал програє

А, згадав через ту статтю про смерть у притулку для людей літнього віку. Про травму 90-х. У фб-месенжері В.К-ку писав, що синдром вижилого в мене з 90-х і я не сприймаю це як жарт. Це недооцінена травма. А ми бачили тоді й переживали смерті і руїну (певен, що втрачено споруд більш, як за цю війну)..

..смерть теж ходила чи й не ближче: бандитські розборки (брат однокласниці, сусід, батько однокласника); в суїцидах, через розвал медичної системи (мої дід, почасти дядько, нинішнє материне неприйняття медицини). Депресія напевне була і в другого діда, що мусив на пенсії збирати утиль по смітниках..

Акцент на порівнянні з нинішньою війною, звісно, радше псує сприйняття ключового посилу — про реальність і недооціненість травми 90-х. Це мимовільно і ситуативно зара вилилось і може з часом самому виглядатиме огидно. Цікаво, як я проектую думку якоїсь уявної спільноти і з її т.з. суджу цей текст

З іншого боку, якщо на мої гріхи вистачило 300 символів, то не аж така погана людина може..

@fed4ev.bsky.social

Ну, але ж і хто я такий, щоби бути мірою чужій етиці? Роками травив іншого однокласника, раз доносив і брехав, щоб себе вигородити, мовчав про злочини, вкрав, заглядав (не ліз) дівкам під юбки на сходах, стояв і дивився як троє ломали одного ні за що, догоджав сильнішим зі страху. Така собі лінійка(

І ще щодо травми 90-х. Вперше, здається, я про неї написав у чатику Яні С-кій, re на її "травму совка", а тепер оці недоречні порівняння з поточною війною — може здатися, що це якась диверсія, анти-юа, про-ру пропаганда. Мо насправді це не недооцінена травма (що за жахливий ващє), але я так відчуваю

Хоча, знову ж таки, мо' справедливіше з т.з. банальної ерудиції підсумувати тему цим осяянням про уроки історії: по можливості не народжуйтесь на варварській периферії ніколи (де нескінчений треш коїться), а в цивілізаційних центрах у період їх занепаду (там тоді бува ще гірш — коротко, але жорстко)

Обмовка гол.техніка: "пологоанатом".
(Отак пам'ять між жартиків і абстрактних розмислів матиме зачіпки за те, чого я не хочу пам'ятати зараз, але можливо шкодуватиму про безпам'ятство потім)

пам'ятаю зі сну дивні уривки, де був заклад на місці сірого АТБ і там пісялась мала донька друзів на лавку, окремо якась драма вдома, але як прокинувсь, у голові грало Moonage Daydream Боуї

така мила мелодія, довгий час була мені зразком софтрок балади -- Moonlight Shadow, а там такий текст, якщо вчитатись.. і це я вже мінімум удруге для себе відкриваю.. в тему до події

якщо в якийсь момент стане цікаво, в який момент цей тред повернув не туди, то ось цей момент: bsky.app/profile/fed4... мала продовжуватися гілка від того як-його-в-біса-звати філософа, а пішло по лінії зіткнення з ісламською культурою((

чи справді мені важко? чи це лесьоукраїнські жарти (щоб не ридати)? в кого є ваги горя чи мірка щирості виразу лиця?

Забужко написала "гірку правду", що в ЄС нас готові прийняти як військову силу, що затулятиме стару Європу від мсквії, але ще гірша правда в тому, що ті з нас, хто не попаде в нові кордони ЄС, мають усі шанси потім на ту Європу наступати під аквафрешем, як воюють зара проти нас кримчани й донецькі

та як можна? але згадайте Чечню 30-22 роки тому, меншою мірою згадайте Грузію (воювати ще ні, але політично вона скотилася під мск), згадайте УГА і 1919 рік.. багато хто захоче просто лишитися на своїй землі, біля батьків і могил, поступово, років за 30 знечуються, як муситимуть іти в похід на захід

Любі мережки мої,
а особливо нові!
І в горі, і в радості
буду я вас вести,
поки блекаут.. не
будемо про сумне.

знову збісило, що хтось пише про "бути людиною" наче це щось безумовно хороше і протиставляє це буття тваринному, наче ми гриби чи рослини ("зовсім інше")

в цю добу трапилося чи не найгірше, чому я був тут свідком за неповні два роки служби (а спектр поганого тут такий, що є з чого обрати), втім я абстрагувався і задовбувався роботою, розважався тут і зі стрічки й не скажеш мабуть

ну, це знов про міряння горя, наприклад, минулого року при тій аварії під Авдіївкою суто чисельно було гірше, не кажучи про бойові втрати (славабо, що я тоді зістрибнув зі співпраці з ТПУ загону і не вів ексель мерців тої зими), але-от якісно ця жесть жошча, я здається почав грузитись

я майже зразу після цього посту й заснув, вранці в голові грало Pixies - Where Is My Mind? це нагадує коан про того майстра дзен, який щоранку прокидавсь і питав себе "ти ще тут, [[user:]]?"

"день дурний", каже замполіт роти, "день-дурдень" — мутує його фраза в моїй голові (звісно, це не вперше вигадано і російською теж гуглиться, але цікаво, що такого мутагенного в діалозі було чи в будові фрази, що вона так легко перетойвокнулась)

а якби той майстер дзен, що питав себе, чи він ще тут, дослухався слів того грецького філософа, що закликав був прожити непомітно, як би він знав, що його крипто-я все ще тут, якби він мав топове значення stealth ability

читатчі мене часто питають про латинізацію української мови і я тоді відповідаю завжди лиш одне: Swinisława (польська княжна руського роду і це ім'я — латинізоване "Звенислава"). Так, слов'яни ще вміють дивувати: вчора взнав про доброго короля Вячеслава як одного з різдвяних персонажів, а сьодні це

або смерть адресанта, це теж очевидний хід і хтось із Бартових земліків мав написати вже про це детектив

і знов забув, що хотів написати, поки шукав кінчик хвоста цього треда і виявив, що він знов хотів стати як кіцуне з веєром хвостів

у цього треда з філогенією значно більше спільного, ніж з художнім твором, який часто має визначену автором наперед канву і розв'язку; а тред, як і життя, триває, доки триває, з посту ся рождає пост-пост як отець від праотця; хоча сюжетні лінії тут теж є, очевидна винесена вбік — зі снами, але й так

цей рік у тилу служба втратила рівень високої трагедії та схожа на цілорічний випуск "А зара буде щось зовсім інше" Монті Пайтон, де я в ролі того полковка, що врізається між епізодами з коментарями типу: "Ні, це надто абсурдно", "цього не можна показувати", "Шчо?", "це абсолютне безглуздя"

абстражись
абстрагусь
абстрагнус
абстрагой
абстрагриз
абстрагість
абстраглузд
Абстраград
абстрагриб
абстраглаг
абстрагнавт
абстраглюк
абстрагон, а, стоп, це вже було, ну, майже це ж:

@fed4ev.bsky.social

Абстракція і остракція (див. "остракон")

гамлет це як мавпа з анекдоту, яка не знає, чи їй бути розумною, як віслюк Буридина, чи красивою, як кіт Шредингера

о, взяв телефон і згадав, що вчора видалив дотаток і рішив переноситися помалу з цими своїми щоденниковими записами з цих чатиків у гугл-нотатки.. чого б це, як там відтворити цю древну структуру, лейбки не те

я так розумію, що є два підходи, з яких другий поширеніший, більш прийнятий, це: 1) національні літератури, де атрибуція за державою (бельгійська, австрійська, література КНДР або ПАР), 2) етнічні, які атрибують за мовою (англійська, латинська, чукотська). Це схоже як рувікі і вікіпедія російською..

@fed4ev.bsky.social

"Смерть і пінгвін" (гарне до теми, що вважати укрліт-рою),
ясно, що це рендомна картинка з інтернету www.reddit.com/r/MapPorn/co... і я не пойняв метод, хоча автор в курсі, що щось може бути не так: "Is it representative of Ukrainian literature though? I was told not."

тобто той "суверенний" рфський проєкт, що відображає курс партії, як би він не звивався в майбутньому, і вікіпедія російською мовою, що рулилась донедавна тамтешньою Вікімедіа.. або китайська вікі.. ну, у нас теж був поділ на прихильників української Вікіпедії ("нацконтроль") і Вікіпедії українською

..важко сказати, чим закінчилась ця історія у нас, можливо тактичним перемир'ям на час війни, а мо' й уже непомітною (через втрату безсторонньості) хорватизацією чи рувікізацією (і то, і то звучить красиво, хоча самі явища огидні для любомудро налаштованого вума; перше це тиха змова, а друге відкол)

цікаво, що там з ковідом в Африці, якось я був про це думав, але по результату не відстежив.. була гіпотеза, що завдяки генетичному розмаїттю (все позаафриканське людство походить від кількох груп східноафриканців) там буде вища резистентність.. але міг тиск хвороби буть менший чи клімат зіграти ітд

о, ледь не забув (незакрита вкладка нагадала), що я дізнався у цей день (була б хороша рубрика треду, #щядуцд), футбольна війна крутіше, да, але й це непоганий рівень глючності міжгрупової поведінки під впливом культурних традицій

з учора крутиться в голові, як головкна персонажка:
Ця сніжинка для мене є сніг-взагалі,
без прикмет, без числа, без ім'я.
Вона блиснула в світлі і зникала в імлі.
І таким же здаюсь їм я.

з учора крутиться в голові, як ця головна персонажка:
Ця сніжинка для мене є сніг-взагалі,
без прикмет, без числа, без ім'я.
Вона блиснула в світлі і зникала в імлі.
І таким же здаюсь їм я.

на картині це були б календарі, з яких осипаються числа, плани, стратегії та меморандуми, що тануть і стікають зі столу водоспадами в сміттєвий кощик, принтер, що друкує набіло

з ударними ця колядка звучить як марш, хіба сповільнений трохи, ну, але за сюжетом Король пнеться всупереч хурделиці зимовим пейзажем дарувати дарунки поневоленим клятим феодалізмом бідним селянам, куди йому спішити

мем про Кличка як останнього помітного політика Євромайдану, що досі у владі, приносить незмінний успіх у вигляді ступору в співрозмовника і такого в очах:

Слід визнати, наш тут експеримент з анархії закінчився трагедією і ланцюжок подій привів знову до команди мені їхати на Схід (ніхто не винен і ще переграють мабуть, але поки так, зафіксуємо провал)

важко не апелювати до людської природи, хоч би вже вважати, що її нема,— і то легше, все так само, як і з вірою в б-га

"авторота" як авторів було цікавим прозрінням, а от мемонтна рота – справжній одрук з мемним певним потенціалом

"авторота" як туса авторів було цікавим прозрінням, а от "мемонтна рота" – справжній одрук з мемним певним потенціалом

Чому слово "тортюр" звучить як кондитерський виріб? мабуть бо черговий французький покруч.
Мене мучить це питання, але мучить солодко (ніби обіцяючи легкі ендорфіни при знахідці відповіді, окремою винагородою було б, що я так і знав, де шукати)

Неймовірно, це дійсно однокореневі, ще й окремий ендорфіновий буст за "покруч", адже обидва слова (тортура і торт) походять від латинського "скрутити"

Умеров заявив, що Крим може бути деокупований у 2024 році. Так класно, коли ти можеш з високої міністерської трибуни ляпати що завгодно, ну, типу ж 50/50 або деокупують, або део-не-купують (а машини Dewo ще існують взагалі?)
Бо ніхто ж не спитає, а що саме він зробив покроково конкретно, щоби деок..

Чи був "прихід" ще й від того, що я знав, що він буде, коли сконтачаться в ансамбль нейрони, за якими закріплені всі вище згадані об'єкти?

Що змінилося відколи ми говорили востаннє?
Тут зара дуже-дуже красива зима.
Фото не буде, щоб не здати розташування.
Але з моїх слів спробуй уявити сама.
Сніг сипав два дні, негусто, та без зупинки.
Дме сильний вітер і носить туди-сюди
Дрібнокаліберні елегантні сніжинки,
Сухі так, наче — і не з води

Коли сходить сонце, усе це сяє,
Коли сходить місяць, то сяє теж.
Вир блискіток. Сам не помічаєш,
Як зі стану спокою — в їх кортеж
Душа (щось, чого вже в мені нема)
У вир виривається й лине далі,
То вгору, то вниз з цього села
До, я не знаю, яких орбіталей,
Можливо, до тебе, скажи сама:

Як на щоці відчуєш сніжинку,
То може квант, що єднає нас
В молекулу, чоловіка й жінку.
Назвем його тсьомом!
Напишем в PNAS!

Мій блу ще на стадії яйця, не доріс до гусені, аж вже потім, колись, після того, стане метеликом

Як мав би зватись тутейший "твірш"? "блюїрш"? "блует"? "бскаєма"? "віршбски"? Або може "синьовірш"? Обіграти подібність "бурлеск" і "bsky"?
Триста символів, до речі, це не так вже й мало..

Дуже файні сюжетні сни обривками. В одному чуваки мали мити хлоркою скелясту вершину гори від інфекції, яку притаскав чел з купою зброї; середні забув; в останньому хлопцю на ДН дарували смугу перешкод зі спортивними квестами і він найшов собі друга там, який набив дядька за хибну вимову словенською

Водив Подолом китайців, 5 дівчат і 3 хлопа, пояснював їм наше раннє середньовіччя, євро- і сіно-центризми, до дівчат я до того в БК чіплявся до всіх підряд, не розрізняв їх(. Потім водив повний тролейбус на жвавому перехресті, де був фуршет і люди зсували келихи, щоб я розвернувссь на 300° і проїхав

Сьогодні в мене були з'явилися творчі плани, навіть попрацював над одним персонажем, але потім вперся в технічні труднощі й відволікся на пусте. Пустого вистачає

В принципі, й творчі плани в своїй найліпшій реалізації не сильно б наповнили це все взамін отого пустого, нуль до нуля. Іноді чуєш історії, як люди взнавши про діагноз чи ще якось вшаривши свою смертність, лихоманково починають творити (свідчення зсуву статевого розмноження на виробництво культури)

Мені якось байдуже. Навіть у ті дні й ночі, коли я хоронив себе щомиті, не мав пориву вчудити щось ліпше за шахову партію, часто незанотовані рими, або спожити ще трохи того пустого, що не сповнити

Ну, то таке, сьовечора думав про соціальну капіталізацію в армії, бо чуваки знову почали рахувати, хто з колишніх (сослуживців, звісно, про кого б ще тут мовили) їм звоне й пише. До гіпотези про руїну в родинах 90х, що це — брак ресурсних родичів, типу, вигідніше було збутися зв'язків, ніж тримати..

Ну, а якщо серйозно, то я й про свою ресурсність не скажу точно, чи хотілось би контачити з таким після всього. Хоча, що там критися, зара черговий виток теми з моїм переводом на схід і наші тут уже ниють, як же вони без мене, і завсклада поїхав і каже, що тягтиме мене в а.с. і головний технік жде..

Це суто про ділові якості: що я знаю свою справу і не поклав болт на службу (це дві різні чесноти). А от по-людськи я, хз, що я за тип і чи б да. Мутний. Щось як скаже багатоповерхове — і краще б то вже матюк був, це б хоч би зрозуміло було. А так хз, хз.. вроді б не буйний, але й не п'ющий, рілі хз

Сам я з нашими на словах наче як готовий ще сто літ служити. А от підтримувати контакти після — це дуже навряд, чесно.. я за життя вже скільки тус отак пройшов і майже ні з ким не зачепився так, щоб навік. Чому б з цею, ну геть не ресурсною за досвідами, на відміну від тих, було б інакше? Бо старію?

А взагалі, ми, здається, почали забувати, наскільки людяною, в гіршому сенсі слова, огидною річчю є війна

Вже одного цього доста, щоби бажати вибіркової амнезії на ці всі миті і не миті. Цікаво, з технікою може в людей інакше тут будуються стосунки і ті досвіди цінніші на перспективу

Ну, але що має практичну цінність? Те, що рухає і людей, і техніку — культурні традиції, те саме людське-людське.. і вони різні.. хоча.. ось, кажуть, що для рфіян нема порогу смертності, за яким би вони припинили вторгнення. А чи в нас є такий, за яким ми б припинили спротив? Коли "все" за Громовим?

(як то він, ніби, казав, що домовляються, коли вже нема за що воювати, все зруйновано). От для нації загалом це ясно: будь-які втрати нижчі за можливе знищення цілої нації, але ж у таких термінах люди не мислять. І те ж можна обернено спроектувати на рфіян, в смислі, що вони теж так можуть думати..

це питання про кількість і якість пропаганди по обидва боки, неважливо. Цікаво, чи можливо розрахувати допустимий рівень втрат для цілого народу / держави. І чи війна, чи супутня (чи попередня) міграція гірше. У випадку рівномірності втрат по палаті могло б бути в плюс, а так добір неясно куди веде.

..Навіть школяр набуває рис
сумного естета і декаданта,
споглядаючи: колами вниз.
Відмінник згадає про Данте.

Снилося багато чого насиченого й цікавого, перервами згадував, оце перед пробудженням вів лекцію і розказував про латентне знання латини

Це Макс Х. приїхав з КР, розказав приколів про тцкашників, там якийсь з'їзд прям у їх місті був

Спакувався практично повністю на випадок виїзду на схід, коробка додому, решта, вкл. зі спальником, лізе в баул. Чекаю чи то команди, чи відміни чутки

Ідея про різницю культур з цієї ночі може бути плідна, якщо сприймати їх спектрально, а не монох@йственно. Тобто уявляти не єдину як марахвон тотальну глибу базових відношень до світу і похідних практик, а спектри соціокультурних адаптацій, що почасти перетинаються, почасти внутрішньо антагоністичні

І ще, наприклад, оте давнє спостереження, що тут воюють люди просоціальні, з тим дивним почуттям громадського обов'язку і колективізмом, а не воюють індивідуалісти, так би мовити, ліберально орієнтовані, ну, короче, лохторат зе. І втрата перших наближає нас до Європи як ніщо інше за ці десятиліття

думав так і засну, але Ваня-писар був іншої думки і я оце щойно термінову шабашку закінчую і лягаю вдруге (добре, не о другій)

Розкішний сон, з якого я чось проснувся, як гра, де рух і взаємодії на відкритому полі на Райдужному. Очок дії бракувало на атаку, бо снігом навпростець більше забрало. І я уві сні склав вірш:
Що ти, воїн-голубе?
Здійми вище голову.
Гляну на тя,
Буде мені знаття.
Наївність щита:
Совість роду чиста..

Важливо проговорювати і отримувати безпечний якісний фідбек, бо за певною межею не зчутися як узалежнюєшся від власних концепцій, як, в принципі, всі примати схильні впадати в залежності від своїх соціокультурних адаптацій. А уважний співбесідник, якщо не геть бульбашку робити може вчасно попередити

Розкішний сон, з якого я чось проснувся, як гра, де рух і взаємодії на відкритому полі на Райдужному. Очок дії бракувало на атаку, бо снігом навпростець більше забрало. І я уві сні склав вірш:
Що ти, воїн-голубе?
Здійми вище голову.
Гляну на тя,
Буде мені знаття.
Наявність щита:
Совість роду чиста..

Такий ліхтар повні, така штілє нахт, хайліге нахт, лише снігу просить для повноти картини

Класна така графічна новела "80 днів" за Жуль Верном, але в ще фантастичнішому стімпанкуовому антуражі. Важко проходити, бо хочеться всі сценарні закапелки зразу дослідити. По факту я ще жодного разу за три заходи не виїхав з європки

геть вивітрився зміст сновидінь (розбудили якусь фігню роздрукувати), але памятаю крайню думку: бики з Криту і корови з Тери, типу, як чоловіки з Марса, жіночки з Венери

о, пригадав, що там була збірна солянка людей з Вікімедіа і з волонтерської туси 2007-8 рр. і пан Михайло І. допитувався про наші кар'єрні перспективи і як ми в них використаємо досвід і знання з волонтерського двіжу

до речі, да! це були чудові миті найглибшого зачудування, там ще були голі землекопи (не як із кліпу die Sonne, а справжні!) й ще багато чого, але той великий вольєр з перекинутим на скелі Лендровером, це мої Мекка і Медіна

@fed4ev.bsky.social

я це чесно-чесно, у мене крайній от прям містичний досвід стався в Скансені, де я кілька хв. споглядав взаємодії середньорозмірних приматів (не брехатиму, забув зара, хто саме з наших родичів то був).. мені здається, я за ці хвилини зрозумів про нас більш, як з читання всіх тих сот книг, що прочитав

Ого, це прям заслужена гра з кількома відзнаками. "Попри те, що це гра, газета The Telegraph також назвала її «одним із найкращих романів 2014 року»[14]."
Ого, "За оцінками розробників, за одну повну навколосвітню подорож гравці побачать приблизно 2% від 750 000 слів текстового контенту гри[2][3]."

80 Days — Вікіпедія

uk.wikipedia.org

Я вирішив її пройти рівно за наступні (чи наступаючі — і так, і так кажуть) 80 днів і тут буде гілка присвячена проходженню. Добре, що вона доступна повністю офлайн, бо підозрюю, далі з нетом можуть бути трабли, тоді я поститиму в google.keeps і за нагоди переноситиму сюди. Отже, день перший, Лондон

Кілька хвилин реготу з наказу по лінії мпз, той випадок, коли інсайти звідтам подовжують життя

Ліричний герой незчувсь, як став виживатником. Виживатник це той з передумавших добровольців, хто не зміг списатись і лавірує по службі, не дбаючи про перемогу, але й не йдучи відкрито у відмову

Бо, з іншого боку, способів померти більш, як в тій пісні "dumb ways to die". А на "we can be heroes just for one day" вже особливо нема ні духу, ні тіла. Які ж сюжетні ходи лишаються ліричному героєві? Що ж буде далі з ним і з його батьківщиною — не перемикайтесь з нашого реаліті до самого фаталіті

лише зі старшиною спокійніше було, той бува врубе гучно свої тіктоки, але навушники одягнув і норм, а замполіт мало що дивиться на повну, так іще час від часу підривається показати "диви яка футуристична хйня"

загалом цього року я переважно завдяки гучним сусідам почав багато слухати музики, досі по життю якось обходився без цього, частіше якісь лекційки

зара на лекційки майже нема настрою, англійською взагалі нє, а так то лише неаполітичних трохи, той історичний київський канал wild fox і коліжанку з КНУ

в таких історіях цікава тема дітей, от у нього є, причому замішані в схеми як власники активів підприємств, що зірвали постачання війську: дорослі, свідомі, україномовні і вишиванках (я про це згадую, бо символічні складові ідентичності річ, ясно що нікчемна, а тут ілюстрація).. цікава ця тема чим:.

@fed4ev.bsky.social

цікаво, що це за бізнесмен такий, що завдав армії збитків (невиконані контракти) на понад мільярд, і чи невже він прям справді львівський, говорить українською і вдягає вишиванки на свята

dbr.gov.ua

якщо чувак зможе вигородити дітей і потягне всю відповідальність сам, тим паче, якщо ще й убезпечить активи дітей, набуті за крадене, то з т.з. індивідуальної він, звісно, програв (тюрма, крах репутації), але з т.з. ширшої за індивідуальну, можливо, ці Гр-чі, як колективний суб'єкт, і сильно в плюсі

це мені нагадує ту історію з працівницею банку, що по налагодженій схемі вивела, не пам'ятаю, мільйон чи що, кравши в тисяч людей по копійках, сама, здається, сіла, але повертати їй було нічим, бо все подарувала дітям в Америку, вони там собі безбідно жиють і мабуть кріпко молються за маму і Україну

цікаво це чим? чи діяли ці старші справді егоїстично? ні, вони діяли суперальтруїстично стосовно найближчих, хоча й паразитуючи на мільйонах інших людей з віртуальних спільнот (в сенсі незнайомців, з якими нема реальних зв'язків).. той же принцип: "я должен папі с мамой, а вам я нічіво не должен"

..і тут ціле віяло питань, наприклад, чи ок принцип лиш особистої відповідальності в випадку, коли людина діяла керуючись не особистим, а родинним інтересом, або як відновити справедливість, якщо діти отримали завдяки краденому вже невідчужувані блага (освіта, кар'єра, якийсь умовно зірковий статус)

скоріш за все на ці питання були відповіді ще у Хаммурапі, але навряд вони сподобаються нам, сопливим астенічним міленіалам

між тим, на х уже найшли родичів і коханок, а якийсь чувак планує завтра тред про однокласника-сина того самого бізнесмена, я навіть не знаю, чи це ще любов до істини та справді антропологічний інтерес мною рухає, чи жага чуток (втім, чутки це теж цікавий і добре досліджений антропологічний феномен)

Між тим сьодні пігулки не зробили діла і я — несплюх. Неясно, як це працює, наче й не робив нічого давай-давайного, вечеряв не ситно і трохи прогулявся перед сном. Але ні, не перед сном

Подарунки долі, де в ролі долі командування.. до речі, кілька раз оголошував, що святкую не новий рік, а свої з-половиною-ліття. Ну, типу, 32 з половиною роки.. не те, щоб був настрій святкувати хоч щось, але сорок з половиною — звучить круто

@fed4ev.bsky.social

півтора року тому так само вже знав і лише чекав команди, щоб їхати звідси туди, і тоді команда прийшла рівно на мій день народження, а цьогоріч, імовірно, буде як раз на новий рік

Ледь не забув прикольне: чувак каже на мій будильник, що дзвонив, поки я вийшов поснідати: "твій телефон дуже нєрвнічав" — і це шикарне визначення панку, якщо коли пробуватиму писати музику, вона має бути нєрвна, саме так

Tweet by @fed4ev

twitter.com

Мабуть я забагато грав у стелларіум, але тепер гуглю, як гравітує надмасивний об'єкт, що рухається на релятивістській швидкості, тобто, грубо кажучи, куди він притягує інші об'єкти, чи є в нього "гравітаційний слід" і, навпаки, так би мовити, ударна хвиля.. чи щось на кшталт інерції та проекції маси

Я зовсім не проти провести рік так, як зустрів, із такими в моїй голові "турботами"

Кілько раз прокидався, постійно пам'ятав якісь уривки, щось бурхливо снилось, але зара пам'ятаю лише два епізоди. Кудись мали їхати автобусами від Житнього і я сидів поруч із ferlain і обіймав її. І триваліший другий, де, наче, ранні 90ті, на зупинку трамваю вриваються Іво Бобул і пісняр Лозовий і..

впарють усім якісь великоформатні книжки, грубо, без душі і підходу, просто типу, на, купуй. Трохи далі за столиком сидить Москалець, я до нього як раз підійшов, і він махає до сусіднього: "Гончар, диви, Лозовий книги продає". Олесь Гончар сміється з кимось таи махає рукою, мов, "що з нього взяти"..

далі ми з К.В-чем сідаємо в трамвай чи 33, чи 27 в бік Воскресенки. Він цитує, постійно переписуючи якісь деталі, так що це майже екзамен, чи то Слово о полку І., чи щось із літописів, наче якесь пророцтво про води-народи і Дніпро в р-ні Києва, якась дуже серйозна й важлива розмова. А як ми вийшли..

з трамваю, побачили теля, таке як великий пес, біле з жовтими боками, кучерями на голові. Воно незграбно пострибало в наш бік і провалилось у каналізаційний сток. "От дурне". Ми і ще пару людей підійшли рятувати і там лежала похила дошка, не геть вертикаль, так що було легко, але там були дикі пси..

невеликі, один спаніель, інший трохи крупніший, але вони хапали теля, тож я спершу витяг і відкидав їх, К.В. примовляв, ого їх тут розвелося, треба гнати геть. Теля перелякалася, ніяк не йшло, я взяв його за лапи і тягнув з тої ями, жартуючи, що ось, твій другий день народження, почуваючись акушером

Ггг ну, я не справився і пройшов її за три вечори, 63 ігрові дні. В першу ніч я прям змусив себе спинитися на другому ігровому дні в Парижі, але вчора мене понесло через середземне море і два океани, сьодні дограв Америку й Атлантику, останні пару тижнів. Якби знаття, міг би на 4-6 ігрові дні швидше

..трохи переживав за економіку, не дуже подобалося барижити, набрав тищ 6 кредитів, інакше напевно не пройдеш, на самі стартові гроші. Оце переживання за економіку, канєшн, сильно палить мою совкову натуру. Ну, і загалом, цікаво, чи розраби збирають статистику, там моментами прям проективні методики

прикольний одрук: випадково написав "зо" замість "30", цікаво, чи спроможусь на "чі" замість "41"

Батальйон управління лінню, скорочено просто "управління", а кому геть лінь, пишуть смішне "б/у"

Я не знаю, лінь це чи не лінь, але Рома С-юк скидає мені фото написаного від руки (!) повідомлення, щоб я його набрав і скинув йому текст. При тому, що я йому показував і голосовий набір, і як я зі старого копіюю й з мінімальними правками роблю щоразу нове по шаблону. Чи не залежність від адаптацій?

Або, он, як у тій історії з польською фірмою, що постачала комплектуючі, і тут волонтери з них кліпали дрони, рішила тепер збирати і торгувати цілими. Маркетолог порахував, що з готового продукту дохід вище, і фіг тепер вам, а не комплектуючі. "Капіталізм — він для людей" казали вони, а по факту фак

І загалом, ми ж, правда, усі розуміємо, що втручання західних держав у свою ринкову економіку в вигляді санкцій, тобто щось дуже протилежне духові капіталізму — це зара прям питання виживання для нас. На перспективу й для них. Ніколи такого не було і знов капітал породив своїх могильників (РФ і КНР)

..ок, не породив (бо той же Китай на тищ п'ять років старший за капіталізм), а вигодував, керуючись власною вигодою. І тепер, поки на варварських околицях, але вже дуже відчутно отримує дивіденди. Ну, точніш народи отримують, як завше пасиви націоналізовані, а фірми багатіють і далі, бізнес ез южуал

Там мав бути знак питання, але перше речення так забужково розтяглося, що інтонація по його ходу загубилася

..ок, ну, і, звісно, не своїх могильників, бо (це мало відрефлексоване, але ж) і РФ, і КНР — частини капіталістичного світу, причому незрівнянно глибше інтегровані в той глобальний рух капіталів, з якого живуть на паях західні манагери і акціонери. Так що максимум це конкуруючі підвиди капіталізму

Якщо колись люди тут просікуть ці тєми, я нарешті зможу з гордістю казати, що з дитинства проти капіталізму. Але навряд, бо альтернативи так собі. Досі

Мало що ріже мозок, як фраза "теплова смерть (всесвіту)". Дисонанс, бо ж тепло асоціюється з хорошим. Це майже як "глобальне потепління" (добре, що ця фраза виходить з ужитку) сприймається як щось хороше, аж до того, що я років 20 каламбурю про глобальне потепління у стосунках

Хоча ж правильно було б казати "холодна смерть всесвіту", там же суть у зниженні й зникненні електромагнітних взаємодій

Ну, можна було й не перевіряти, цей варік з коноплиною вже в кілька світлих голів завітав до моєї, є згадки в тві з позаминулого року. Очевидне, але ж я творю не за гонорар чи славу, мені просто в кайф ці нейрогормональні спалахи, коли контачаться групи нейронів, інша справа — нащо воно ще комусь

@fed4ev.bsky.social

На могилі моїй посадіть молоду коноплину! І не плачте за мною там — сіль не корисна ґрунтам. Я вам чесно скажу, що любив лиш кохану дружину, А всі інші, і ви в їх числі,— як горохом в тамтам (останній рядок мій бути вдалішим, але що я вам, спілка письменників, щоб вам з мого боку очікувати шидеврів)

Прокинувсь після трьох годин сну, хз чого, без поняття, що снилося (вроді+), але в голові слово "вторбіографія" і за ним розгортається сюжет (можливо, це вже було чи я щось подібне вже думав) про бійця, який після втрати пам'яті реконструює особистість з матеріалів, що має в мережах і тут вилазять..

притаманні їм "боки" в вигляді запозичених високих помислів, ідеалізованої картинки та історій успішного успіху.. якби це супроводжувалося травмою голови чи каліцтвом обличчя, людина посилено б сприймала "втрату себе" (і звідси "втор-"). Текс, і частково це мій шлях минулого року з деперсоналізацією

І знов забув, що хтів написати тут, поки шукав хвоста нитки і відволікався на старі пости

Так, і за "цікаво" стоїть наче ж уже добре вивчений нейрогормональний механізм: коли групи нейронів, за якими закріплені окремі сутності в пам'яті, вперше сконтачуються між собою, в мозок по факту цього синаптичного контакту вприскуються ендорфіни чи, можу плутати, ще якась кайфота. Це цікаво з..

багатьох точок зору, ну, бо по-суті це, виходить, механізм (і не просто так, а еволюційний механізм, як усе в нашій соціобіології) заохочення винахідливості! Але він так працює не лише на вартісні поєднання, а на будь-які, навіть самі глючні, як наприклад, при епілепсії і шизофренії. Чи в каламбурах

То й таке, тобто на феноменальному рівні ми переживаєм те, що називається "цікаво", а на глибинному — мозок оргазмує нейрогормонами від утворення нових нейронних ансамблів з окремих груп нейронів, на яких заякорені певні терміни, образи, логічні схеми. Така музика. Може й у тебе зара грає))

це ще (не вчасно казати, але ти начитана, то може читала) описане Достоєвський в образі князя Мишкіна, в "Ідіоті", оті його почуття блаженства при нападах. На рівні мозку в епілептика активніше ніж у нормі й хаотично починають контачитися нейрони, і звідси, бува, той мишкінський феєрверк емоцій

Тобто робоча гіпотеза про "нащо воно комусь" може виглядати так, що комусі через органи чуття отримують сигнали, які тригерять аналогічні сполучення нейронних ансамблів і по їх нещасних головах каскадом проходить відлуння того ж нейрогормонального феєрверку, що стався в голові автора..

хоча слід врахувати ще й такі ефекти як суто емоційне зараження і мода (не пойняв смислу ідеї, але всім подобається, то й від мене лайк), інгруповий фаворитизм (вибірковість, за якою ми віддаєм перевагу сигналам своїх, а чужих знецінюємо чи ігноримо), ну, і може ще щось, я не фахівець, не знаю

Так і не згадав. А дорога нинішня — тривожна, в смислі, що ми зупинялися тричі на заправках vog

І однопаралельна. І ще хостельно-Олександрійська на нічліг, я традиційно жартував про Пилиповича, Македонського

Або ще: примати — такі примати. Вибудовуємо грецький алфавіт (альфи бети,.. омеги) на будь-якій основі. І <сарказм> якщо ви думаєте, що ми тут тіки тим і заняті, що зневажаєм цивіль, то, ні, ми міряємося довжиною перебування на бойових <сарказм/> найдужче будівничі пірамід ненавидять тригонофобів

@fed4ev.bsky.social

Тепер лише короткі репліки і він з нічого зірвався на мене, бо йому точку прибуття не скинули, хоча я його вчора й сьодні двічі перепитав, і він чітко казав, що знає куди їхати. Люди такі люди, ніколи не знаєш, чим і кого образиш. Мінне поле комунікацій. Давайте жити дружно!

етологічне спостереження за вищими приматами, що ніяк не можуть погодитися, який варіант в дрібній деталі одної з їх соціокультурних адаптацій трушніший, при тому, що ця адаптація доворняк, не має безпосереднього прикладного значення і вапше ні на шо не впливає (пор. першу, останню і середню правки)

Вікіпедія — це проєкт поширення вільних знань, але подекуди і для подекого ще й (а то й в основному) поле мовних срачів та експериментів. Сподіваюся, чуваки з Інст-ту Макса Планка, які в польових умовах вивчають мови шимпанзе, знайдуть аналог цій груповій поведінці

Вікіпедія — це проєкт поширення вільних знань, але подекуди і для подекого ще й (а то й в основному) поле мовних срачів та експериментів. Сподіваюся, чуваки з Інст-ту Макса Планка, які в польових умовах вивчають мови шимпанзе, знайдуть у них аналог (чи то гомолог, хз як вірно) цій груповій поведінці

Йой, скіко ти написав, я аж не знаю, що відповісти 😅
Але момент з правками у вікіпедії нагадав, як ми з коліжанками іноді розходимось у думках, як же варто писати щось, про що правопис пише розмито або не пише взагалі :) А іноді комусь щось одне більше подобається і в результаті всі пишемо по-своєму

це було надруковано під R.E.M. - Bang And Blame, а ось монстр з облакиднки альбому R.E.M. • Monster • 1994 (хто ще з нас?)

Дуже гнітюча атмосфера, з одного боку давня любов до документалістики підбиває фіксувати всі ці деталі й події, з іншого це грьобана травма, просто рввна рана в соціальних зв'язках, технологічна та соціальна система пермастресу. А ми ніжні мавпи, що завжди могли знятись і піти, якщо не подолати його

І це я за 40-50 км від лінії зіткнення.. позатого року ми жартували, що чим ближче до лінії, тим пох моцніший (це вже якась форма теїзму? вибачте), а чим далі, тим більше нервів з максимумом вдома біля екрану тв.. щось у тому було, особливо перші тижні. Ну, а в мене взагалі мізки спрацювали інакше..

Зара я спав по 4-6 год. попередні чотири ночі, ковтнув колесо, але штормить і навряд засну. Хоча, здавалось би, просто переміна місця. Ну, але спробую

Ого, у мене якийсь м'яз у грудях, ближче до плеча смикає дрібно й часто. Я просто лежу й дивлю в стелю, слухаю монотонний шум надворі, нічого не відбувається, а це трясеться, трясця. Каву не пив після шостої, до того чашечку розчинної капучінки, але це чверть доби тому і слабе. Отже просто "нерви"

При тому я не почуваю ніц, норм переписуюся зара з П.Л-м, норм дихання. Можливо, що й проста м'язова втома з дороги, так, мабуть вона. Досить драмаквінити

Рваний сон зранку, якісь епізоди спливали поки вмивався і снідав, була дружина, поруч була лавсторі "нашої Марійки", але жодних деталей толком не пригадую, окремо згадувались рельєфи: округлий пагорб з алеями, що йшли спіраллю, як на В.Замку і перехрестя Валів з вул Костянт-кою

Наступною заграла The Stooges - I Wanna Be Your Dog і якщо ваше свято наближається не так, то не кличте

@fed4ev.bsky.social

чуваки зійшлись радитися про морози наступного тижня, коли в моїх навушниках грало The Rolling Stones - She's So Cold

fyi @sonja4na.bsky.social я доїв місцевий штолен, який прислали на Різдво в різдвяну (за вже хз яким стилем) ніч.. і зара грає Queen - Another One Bites The Dust

fyi @sonja4na.bsky.social я доїв місцевий штолен, який прислали на Різдво, в різдвяну (за вже хз яким стилем) ніч.. і зара грає Queen - Another One Bites The Dust

йой, а от саме цей пост не туди потрапив, він мав бути в основній гілці цього безкінечного треду, дякую, перенесу))

а цей пост через антропологравітацію попав не в ту гілку

@fed4ev.bsky.social

етологічне спостереження за вищими приматами, що ніяк не можуть погодитися, який варіант в дрібній деталі одної з їх соціокультурних адаптацій трушніший, при тому, що ця адаптація доворняк, не має безпосереднього прикладного значення і вапше ні на шо не впливає (пор. першу, останню і середню правки)

Снів не пригадав, лиш смутно згадується, що там простір був організований як ігровий, віддалено схоже на Стелларіум, треба було переміщатись по космічній мапі, хоча фізично рух був наче по квартирі на Райдужній. Були тві-ські. Прокинувся зі словами: "Нова Щирість (типу як поняття) — неможлива"

коли це все триватиме ще 23 з половиною роки, тоді настане 95-й квартал війни і настання це буде неспинним як кровотеча з брюшної артерії, бо то буде час настати йому, 95-му кварталові

самоцитата з твітура 2020 року:
Ця цитата належить Вікторові Гюго, в оригіналі: "On résiste à l'invasion des armées; on ne résiste pas à l'invasion des idées".
В деяких англомовних перекладах: "No one can resist an idea whose time has come" або "Nothing is stronger than an idea whose time has come".

тут кілько твітів промахнулися повз цю сонну артерію треда в периферійний чатик

@fed4ev.bsky.social

Прокинувсь після трьох годин сну, хз чого, без поняття, що снилося (вроді+), але в голові слово "вторбіографія" і за ним розгортається сюжет (можливо, це вже було чи я щось подібне вже думав) про бійця, який після втрати пам'яті реконструює особистість з матеріалів, що має в мережах і тут вилазять..

Якщо є "народна етимологія", то чому б не бути народним кладистиці, таксономії чи як це точніше..

@fed4ev.bsky.social

Шеф:
— Шо це собі мажеш?
— Арахісова паста.
— М, то, на, вафлю покриши, банан.
— Та нє, лаваш із солоною начинкою, паста тут як раз, а те я вже в другий раз..
— Солоною? То тут, що м'ясо є?
— Є. Я ж належу до виду всеїдних приматів, усе піде в топку)
— Чуєш, Грек? Ти — примат, у тебе ж теж борода.
🤡

гадаю, якби в 70-ті - 80-ті були платформи для спілкування, як в 00-ві, цілком могла б виникнути субкультура фанатів індійської музики та боллівуду, уявляєте цю альтісторію з молодими людьми, що в скверах врубають бобінний програвач з індійським попом, підспівують і танцюють як їх кумири у фільмах..

ті яскраві плаття, дзвінкі голоси і вигуки серед сірих пальт, що бурчали б шо "цигани понаїхали". Були б і шанувальники тру культрури, ситару, вед, Р. Тагора, дивилися б на це зверхньо, але з доброю посмішкою, і суворі фанати індійського інді (таке існує?). Курили б гашиш, жували бетель, читали веди

..готи потім виглядали б похмурими гівняшками в порівнянні (втім, і так), на кейпоп дивились би як на смішну пародію

як отримати тінь тіні в одновимирній системі (звичайна тінь це проекція 3д об'єкту в двовимірній площині, тож ця тінь другого (Платон сказав би третього, але ми його не питали) порядку має бути в ще меншій розмірності, тобто відрізком)

Have you ever buried your face in your hands
'Cause no one around you understands
Or has the slightest idea what it is that makes you be?

carpe diem або Offspring - Nitro

Our generation sees the world
Not the same as before
We might as well just throw it all

And live like there's no tomorrow
There's no tomorrow

We are the ones
Who are living under the gun every day
You might be gone before you know

So live like there's no tomorrow

А от зара в мене відчуття, що те, що я забув, поки шукав кінець цього треду, ще й не один раз забуваючи й згадуючи за день, було справді вартісним

"армія, мова, віра" але в антропологічних визначеннях: "озброєні групи для здійснення міжгрупової агресії, внутрішньовидова комунікація Homo s.s., метафізичні уявлення та пов'язана з ними символічна діяльність"

В Шоу довгоносиків була Серія 11. Поголовная мобилизация
Режисер: Оголошується поголовне плоскостопіє на всю голову!

схоже, це слово існує в балканських мовах:
Литургија је по Кавасили символичко представљање домостроја Христовог дела.
Меѓутоа овие нешта имаат и многу длабоко символичко значење.
Некада је било довољно символичко подсећање на то како је Христос васкрсао..

так само, як стратеги воюють попередні війни, так же й дітей виховують адаптованими до попередніх суспільних формацій (а якщо діди й баби, то передпопередніх, при чому через заперечення заперечення, оте дідівське може бути раптово адекватнішим) і тим цінний підлітковий негативізм (або й не цінним)

виявляється, це не те, що мені було треба, з цього сайту переправляє не на рендомну сторінку інтернету, а на одну з вибраних автором((

по ходу, всі такі сайти працюють з рендомайзером по обмеженій базі зібраних одного разу веб-адрес.. не те

це тупо найкраще козляче (g.o.a.t.), що було написане всіма мовами про нас! As philosopher Harry Frankfurt wrote in 2005 in his classic little book On Bullshit, "One of the most salient features of our culture is that there is so much bullshit."

Або ще як оцей мій новий сусіда щоразу прощається з рідними телефоном "воюйте!" Нє, ну, у мене теж був минулого року період, коли я казав своїм "тримайте оборону". Так що

і взагалі, ніколи точно не знаєш, кого на якій попаяло темі.. іноді знаєш про себе, але називаєш це "ПЕРЕКОНАННЯ" чи "віра"

здається, я колись це заряджав у твітері планованим повідомленням, але це сталося зі мною тут, тож: як тіки закінчимо війну, вернемось і закінчимо всі незакінчені ющенко-треди

Або взагалі жахливе: роман про командира окремого батальйона, котрий їздить по військових частинах і оформлює переведення до себе всіляких "мертвих душ" (сзчшників, 500-тих, неврахованих пропалих безвісті, позаштатних і дембелів за віком, що тусять по лікарнях). Хз зачем і всім пох, а виявляється..

Сьоночі снилося, що живу в якомусь готелі, типу в професійній тусі, поруч СОля, але я типу прям зірка і мене в неї віджимають шанувальниці. Якийсь треш, словом. Мабуть хворію, бо кашель і загалом не ок чуюсь

Якщо щось зі сказаного тут мною може бути використаним на мою користь, то ось: я завжди всього лише прагнув максималізувати корисність

коли пробував порахувати кількість постів цього треду, вловив щось близьке до самадхі: гортання стрічки з цим чорнобілим символичком по краю ліворуч було схоже на перебирання вервиці (мб 108, та здається, бс видає пачки по 70), і таке рівне відсторонене споглядання, наче це не я, не моє і не зі мною

лежу, не маю сил ні на що, часом бухикаю, в ногах лежить пачка роздрукованих з третього разу, але вдесяте завернутих знов пакетів документів, бо якомусь хлопчині доручили перевірити в них дещо і він повиправляв мінімально, та практично все.. показав результат, роботу зробив, що ж молодець-холодець

декілька разів стер і відновив у рядку фразу: "іноді хочеться простого людського прильоту", — якщо отак взяти її в лапки, то вже не виглядає так жахливо і безглуздо.. чомусь ні

о, "слабкодухо" — нове хороше пошукове слово для хвоста цього треда, останні рази шукав його за словом "символичко"

глобалізація війни полягає в тому, що те, що раніше було просто перманентною війною всіх проти всіх день на околицях цивілізацій і поза увагою істориків, тепер усе це стало для нас явним

М Матић — Други разлог због кога је символичко становиште добро за сагледавање нације јесте опште уверење да нација представља виши ступањ у развитку..

Виходить, у сербській це норматив утворення запозичених з романських мов прикметників з латинським "-ic", у них там "к" — аналог нашого суфікса "н" на тому ж місці

..а већину у том смислу што храм Свете Софије оличава идеју софијности света, у аспекту онтолошко-символичке повезаности Творца

Але от як зродилось "онтолошко" — вловити складніше.. невже там чергування приголосного "г" з грецького кореня "логія", з варварським "ш"? Розкажіть мені ще щось про чистоту мови, днк чи рнк нації. Все мішається з усім і це не вавілон, це Олдувай та Кобі-Фора: ад фонтес.

ну, тобто, гадаю, конфлікти останніх років не змінили статистики, за якою ми живемо в наймирніші, найменш криваві часи історії

(перевірити, чи орієнтовні втрати від війни перевищили середньорічні втрати в автокатастрофах і від серцево-судинних)

Вийшов на кухню запити пігулку, попав у карколомний діалог від консервованих персиків через Фермопіли та Платею до облоги і падіння Арбели (лише згадав вслух, а в голові прокрутився умовний ролик), минулого Ірану та зародження ісламу, визначення розуму й глупоти до пісні "С @банутих спросу нєт"

В зимовому нічному небі сяють гороскопічні літні сузір'я, наче напрошуються на запитання "чому так?"

А прикольно спостерігати за такими тредами. Вдень це якось оминається, а вночі, коли вже природнім способом ти на межі свідомості і несвідомості, це так цікаво. І вимбачте, що вриваюсь у цей ваш тред))

Чувак зробив собі каву і забув на столі поруч, запрацювавшись, я так само кілька днів підряд зі своїми чаями. Кажу чуваку:
- Гля, як далеко зайшов у нас розподіл праці, вже не можна бути і виробником, і споживачем: якщо щось зробив, то краще зразу не для себе, для себе забуваєм..
розводжу антропошо

це сказав @zabanene.bsky.social в твітері:
З одного боку - я розумію,
З іншого боку - не розумію,—
а міг промовити Жан-Франсуа Шампольйон біля Розетського каменя

о, о, а ще обожнюю срачі на тему *озвучується рендомна тема, під постом розгортається більш або менш інтенсивний срач

Стало цікаво, чи в Арнемі досі живуть шимпанзе, пішов гуглити, вони там є (питомник, де працював де Вааль — частина бюргерського зоопарку) і вони розвивають навики знаряддєвої діяльності! Бачив це відео, йому вже сім літ, але все ще 🤩!

Chimpansees halen drone naar beneden en filmen elkaar! | Chimpanzee

De chimpansees van Koninklijke Burgers’ Zoo hebben in de ochtend van vrijdag 10 april 2015 weer eens bewezen hoe intelligent ze zijn. Voor het tweede seizoen...

youtu.be

Йой, так щемко, на відео я трохи впізнаю топографію місцевості з описів у книзі

А ще там є горили! І осьо, наприклад, їм принесли величезний гарбуз! Подивіться на цього жаднюгу, що ділиться лише з (мабуть) головною дружиною.. ясно, що їм у цій ситуації не загрожує голод, тож певно це суто статусна тема: особлива їжа для особливих горил.. цікаво чи хоч на огризки пустили решту

Gorilla's slopen reuzenpompoen

Gorilla's slopen reuzenpompoen. Koninklijke Burgers’ Zoo trakteert zijn tien gorilla’s in sinterklaastijd op een gevulde reuzenpompoen van 300 kilo. Bij het ...

youtu.be

здається, на бібісі в ранні нульові (то був період, коли я багато слухав радіо) в програмі про Лондон (де ще в заставці грало чудове Golden Brown тіки з жіночим вокалом), хтось жартував, що кожен мігрант певен, що от саме після його приїзду кордон треба терміново закривати і більше жодних мігрантів!

(жарт для ботанів) якщо прислухатися, можна почути, як колоски пшениці вітаються тихесенько: "go fuck yourself!"

взагалі, концепція смерті автора симпатична, але звучить так собі, натомість пропоную казати про похмілля автора: все зроджене й записане в угарі натхнення, коли просто перло й ковбасило, сприйняте реципієнтами в якомусь їх власному угарі,— все це спогади про п'янку, за які не судять, і так головняк

має бути якась індульгенція за вірші, ну, типу, людина і так не гарувала за гроші, не жила геть приземлене життя, мала ці миті високих почуттів, прозрінь і гармонії на межі безуму, чому їй ще й відповідати за зміст тих рядків, що випали в осад на папери в ході нейрогормональних бурь

а, це вже було у цьому треді

@fed4ev.bsky.social

Не суб'єктивуй мене!
Я лиш іграшка нейрогормонів та соціальних систем, нема ніякої волі, особистої відповідальності, це все штучні конструкти гноблення в рамках соціальних систем. Суб'єкт, особистість — нав'язана суспільством рамка для розподіленого суспільного контролю над нейрогормональною стихією

але таке має бути для заохочення вільної думки.. бо це загалом населенню не ок,— самоцензуруватися, ходити колами мовчання, а пишучій частині людства.. може реально відновити іспанську інквизицію (ага, не чекали!), щоб це хоча б не ганебне само-щось-там було, а нормальне людське аутодафе

французьку рятує тільки те, що я її не знаю
втім, і всі інші мови
втім, те, що я не знаю якихось мов, не завжди рятує їх від мене
чи можна не знати мову взагалі? як не крути, якщо знаєш одну, то вже знаєш структурні принципи, засадничі речі всіх решти, вокабуляр фігня, нові слова щодня вигадуються

не до речі, це ж одна з культурних універсалій — статусні плюшки за особливі навички володіння мовою! (мну, плюшки, а не плюхи)

(мну як "мається на увазі" гарно (в моїх суржачних мізках, звісно, а комусь і нє) співзвучне з "мню" (су-мнів, су-мл/н-іння)

піду поміряю температуру (концепцію похмілля автора доповнити варіантом авторського одужання з гарячки)

"з гадюкой жаба не схотіла обійнятьсь" або як ще пояснити чуваку, чому за пів дня не надруквано жодного аркуша з 400 потрібних, хоча я працюю, але новенький лінукс мінт не може подружитися з його 16-річним Кеноном, у файлах РІДМІ до драйверів котрого не фігурує жоден дистрибутив молодший за 10 років

сумна історія, яка могла трапитися, але ні: кіт, жував електропроводи і помер, але найшовся проводовжувач його справи

важкий вибір: лежати, розкинувшись широким плато, стояти стоїком, кинутися в киніки, прогулюватися перипатетиком?

дуже багато сумного контенту, який не потрапляє сюди, бо цей нескінченний тред переважно для дурничок, ігор і всяких беземоційних спостережень.. От "Птаха", наприклад, він як із того мого хайку: "всоте розповідь про той самий бій"

хоча, які нафік обмеження, що я, продюсер, щоб накладати форматну цензуру на цей потік свідомості? навіщо все це

дімомаскування в хаті.. називатиму про себе того філософа, що казав прожити непомітно, Дімою

Снилися всі Петрики і ще хтось, ми мали їхати з т-подібного перехрестя, але віддалено схожого на Голосіївська пл., я закупав щось у кіоску і біг на маршрутку. Потім ми ходили по ТЦ і спустились у величезний "книжковий" зал, але там шопопало і якісь мутні підлітки перевертали стінки-викладки аптечок

для тих, хто з фіду, у мене тут окрема гілка треду зі снами лося (#сни_лося був один з моїх популярних і улюблених тегів у мережі, відомій раніше як твіттер), вписую практично все, що сниться вже три місяці, більший тред задуманий як нескінчений потік непотребу з дурної голови в здоровенну ноосферу

Снилось кілько людей з різних життів (одноклас-ки, колеги, волонтери з різних спільнот), точно був Толя П-щук. Житлові квартали, один з яких відбудовували посольства Голандії, і в них як для експерименту дозволялося все. Рахували тарганів і молі і з'їдену ним біомаса (pun: моль кількість речовини)..

..І так само рахували споживання і дії в тому просторі, наприклад, скілько дівчат тримають і скільки випивають. Атмосфера там була та ще — мрія підлітка зі спермотоксикозом. Я якось одночасно бачив багато приміщень одразу, хоча в інші моменти пересувався коридорами і входив в окремі кімнати нащось

раптово напливом згадався інший давніший сон, що я пропустив записати тут: я мандрував десь в Карпатах з групою добре знайомих мені уві сні людей, а так, то я наче нікого не ідентифікую, ми вилізли на гору з потічками, тобто отак просто на вершині розливалися пару ручаїв, що ніде було стати наметом

Легкі поверхневі сни, радше приємні, не тривожні, хоч і про військо. Літня погода, я їжджу по різних локаціях (над озеро, в ліс,..) де невеликими робочими командами живуть наші, сторожують чи ще щось а ля. На кожній локації знаходжу і гублю якісь речі та помічаю, де кошенят наші приручили, де птаха

Нічого не відбувається, принаймні для мене. Просто такі приємні прогулянки світлими теплими днями, здається, все це навіть під якусь легку музику. Максимум стресу — від загублених і найдених речей, в кінці я загубив мильницю, але вже мав натомість пів десятка найдених, жовтих, червоних..

цього тижня я трохи годних речей постив повз цей тред, якась криза жанрової визначеності постів сталася: чи мають вони бути тут у треді всі? які взагалі підстави пощення сюди? ніясно

тож ось про зовсім інше
Дві крайності в мові про втрати: "герої не вмирають" і "це м'ясо". І те, і те працює як абстрагування від одної зі складових особистості: перше абстрагує від тіла, друге від ідеальної сторони. І те, і те дегуманізація (перше — типу ангелізація), що грає певну адаптивну роль..

Перше (як і в принципі всі байки про той світ) знецінює втрату тіла, фізичного життя, наголошуючи на житті образу людини в пам'яті інших. Друге знецінює індивідуальність приблизно так же і для того ж, як у випадку дегуманізації ворога: би не було шкода. Для командира бойова задача має бути понад усе

мова це інструментарій, набір ідеальних знарядь, які дозволяють освоювати, впорядковувати як зовнішню дійсність, так і внутрішній світ. Тому і першу, і другу фрази в різних за доцільністю контекстах можна почути від однієї і тої ж людини. Чи каже це щось про її моральність? так, але що таке мораль..

як не ще один атрибут у системі соціокультурних адаптацій одного з видів вищих приматів?

міжконтинентальний чемпіон боротьби за існування серед наземних тварин середнього розмірного класу, найкращий в адаптації з використанням знарядь і майстер нішетворення, володар всіх кліматичних поясів, творець сміттєвих островів, іржавого поясу і родючого півмісяця, самозваний цар природи — H.s.s.!

а в лівому кутку ринга: його вигадка, один з продуктів харчової адаптації та видатне досягнення кулінарної культури народів з помірного поясу заходу Євразії, пиріжечок з капустою!

брутальний сапієнс своєю спритною рукою з ознаками трудового комплексу, цей протиставлений палець, намертво стискає супротивника, о ні, він збирається розідрати його зубами, навіть не вдавшись до знаряддєвої діяльності! шматочки квітки капусти в запеченому місиві з води і перетертого злаку приречені

те, що відбувається далі, приховане, на щастя, від наших чуттєвих очей, не має вже жодного стосунку до видової специфіки сапієнсів: скоординована зі слиновиділенням робота щелеп, ковтальний рефлекс, перистальтика стравоходу, а нижче гортані вже й взагалі не відрізнити, яка тварина здійснює травлення

Або як казала та францужінка "є двоє тебе: один вбиває, другий любить". Це повертає нас до концепції функціандра, тобто уявлення про людину, зведену до виконання однієї вузької функції, для виконання якої, що характерно, як майже завше виявляється, зовсім-то й не потрібна аж ціла повновимірна людина

це як у тому чатику, що пошуки себе можуть бути звуженням теми, якщо я недостатньо обширне

звісно, це глюк мозку, що споглядає й застосовує абстрагування й редукції, адже якби справді аж настіки різні були агресії любовна і деструктивна, то вже йшла б повним ходом спеціалізація, хай не в біології, як у комах, але на рівні культури: розподіл праці на воїнів і трутнів; а так всі все роблять

просто для різних фреймів різні підходи, інструментарії (як вище, в мові про втрати).. як не згадати Лукіана з його борцівськими вправами в тому оповіданні про мандрівника.. крутість автора у тім, що він, граючи словами, робить нечіткими межі, мішає в нейрогормональний коктейль емоції різних фреймів

можливо, тим самим, наближаючи нас до істинного сприйняття, що все єдине, а різність іде тільки з глюків мозку і, якщо прибрати інструментальні визначення (а отже обмеження), ці діяльнісні опосередкування, ідеальні знаряддя між суб'єктом пізнання і голим буттям, всю цю машинерію, то й буде щось тру

а ще тре скласти окремий жанр од тим, хто проходе цю війну насухо, ширше, без речовин.. згадав, як на терапії комплексував, що залежу від прийому пігулок, а терапевт каже, що в перші місяці війни колеги з Ізраїлю проводили їм навчання і пів сесій відвели на фарму, бо "тривалий конфлікт без неї ніяк"

тоді, коли я ще вважав абсолютно необхідним запам'ятовувати подробиці для публікації спогадів (пізніше я рішив не якорити травму, ну його нафіг, дайбо краще вибіркову амнезію), тоді я придумав концепцію, яко б склав мемуари: як книгу подяк госпадарям приміщень, де мені доводилося стелити спальник..

ну, типу, згадати ту дачу на хуторі з підбірками "Вокруг света" і тим раптовим одним примірником журналу "Мій комп'ютер" (?) за ранні 90-ті, як я угадував, хто б мав жити чи працювати там і сям, як наше відділення робило всюди Дім собі.. ну, ніважно, просто цю хату я запам'ятав за ці натовпи комах..

Нічого страшного, просто їх тут справді помітне розмаїття, саме що різних є, а не багато: одночасно не бачиш понад 1-3, але за день дюжину видів бачиш.. І ще оця прям метафорична божа корівка, яку пару раз рятував від принтера. Бо сам сьодні почувся так, наче мене в ньому прокрутило й наставило цифр

це мона буде в багатьох випадках заюзати знов, би не згубилось

@fed4ev.bsky.social

давайте я тут пожартую про ТЦК і все, цю тему більше не чіпатимуть, бо час такий, що хтось мав би пожартувати про ТЦК, це неуникно, тож: ось,— і все, проїхали, жартуймо далі про інше

Погано спав і мене розбудили по справі, тому думав, снів не запам'ятав, бо мав швидко включатись у цю дійсність. Але тепер пригадав: ніби наш підрозділ стояв у великому мирному місті, але в той же час наче й воювали; шеф розрулював людей по нарядах, коли приїхали зі штабу і наказали готувати ротацію

в міста була цікава топографія: заселені пологі пагорби, так що вулиця могла йти майже рівно, гребенем, але в поворот уходити стрімко вниз; шефи за в напівзакритому просторі радились і ми чули й знали, що нас, усю бригаду нарешті відводять у тил на доукомплект і відпочинок, було прям дуже радісно

знову снилися люди з різних життів, класна керівничка в старших класах (померла від раку 20 років тому), однокласники, чуваки з волонтерства і коліжанки з крайньої роботи; коліжанкам напарив практиканта на свою посаду з курсів відомої фахівчині (бачив у фб таку тему, але проморгав тоді), було чьотко

до питання свідомості в бога, слова про несповідимість його шляхів і про глину й гончара, виглядає, що проти цього: свідомість — це про розподіленість знання, певну спільну для багатьох ідеальну дійсність у головах, а якщо такий всезнайка один, то яка ж це свідомість, нє, хай над-, але не саме вона

завести в фб паблік з назвою "Пафосна назва для ніщо" і постити там мудрощі типу "їжте і спіть, також пийте і веселіться", "відкиньте все, крім копит", "все закінчується рано чи пізно, навіть речення у О.Забужко", "жити значить не вмирати", "оці слова, що ви читаєте зара, це щира правда, чи не так?"

в наші дні бог говорить з людьми через наукові формули, як до того віршами й притчами і ще раніше гортанними вокалізаціями, мімікою та активною жестикуляцією

кую неологізми 24/7 без смс і реєстрацій, тре розробити форму замовлення і підв'язати до самого глючного жпт

@fed4ev.bsky.social

хотів написати в чатику "плутанина", але зльоту викував і ввернув дуречно неологізм "тупонина", ну, бо ж можу

в принципі, яка різниця, мій інтелект так само штучний, як штучним є будь-який інтелект, відмінний від тваринного, як штучними є і всі мови людей з неоліту, а той далі

Цей комент варто зберегти теж, його можна реюзити щодня

@fed4ev.bsky.social

в мене є пояснення, чому це так, вибачте, вам не треба, але натє: вся справа в завищених очікуваннях від людської природи, визначення якої базується на "розумності" як ключовій характеристиці нашого всього ще від доби раціоналізму (а за деякими традиціями аж до антики), так от, а наша розумність..

Єдине, що спиня мене від антропософствувань на ту тему, що все наше є соціокультурними адаптаціями і нішетворенням, це те, що така поведінка не є сама по собі адаптивною. Ну, тобто мені не тре гнилої слави руйнівника устоїв і бездуховної особи, це ж не адаптивно, ця ніша не є ресурсною в усіх сенсах

Хоча я щиро й трепетно вважаю це важливою істиною, що значно адекватніше, ніж усі попередні наближення, відображає хюман кондішн, дозволяє будувати тверезіші очікування і може в перспективі породити якусь нелюдоїдську етику, якийсь предметніший, неабстрактний гуманізм чи шо. Та чи це на часі? Навряд

Людство, як те старше покоління макак, що не хтіли мити батати, назагал довольне собою, прив'язане до своїх поточних адаптацій і ніш, частиною яких є культурні традиції в вигляді вірувань і переконань. Тож можна битися головою об лід і скляні стелі статусної структури (диктатор традицій це статус)..

Проте толку з того не буде. Ірраціональність притаманна нам на рівні з розумністю (більше того, це не антонім, це ярлики, кшталт оцінкових висловлювань і залежать від позиції оцінювача чи не більш, як від змісту) все одно викрутить по-своєму й вигадає з цього привід для геноциду чи ще який атракціон

Так що раціональніше дождати, поки поточні ідеології доведуть свої справи до логічних катастрофічних фінішів і, якщо пощастить вижити, запропонувати нову етику тоді і тим, як буде попит на неї. Пофігу, чи це зроблю я, мені наразі доста тих ендорфінів, що прискають від формування нейронних ансамблів

Це може спрацювати так, що короткий період загострення боротьби за виживання кінчиться і переможцям буде важливо усвідомити свій досвід і може пощастити, що вони будуть готові до його раціонального осмислення і найдеться хтось, хто розкладе, як їм вдалося перемогти у внутрішньовидовій конкуренції..

..як взагалі докотилося до того, що попередні наші адаптації виснажили екосистеми та угробили клімат, що в наступному хаосі загинули і вижили не найгірші чи найкращі, а просто ті, хто зміг, яку роль у їх перемозі відіграли культурні традиції, нарешті, як нішетворити та творчо адаптуватись людям далі

Хоча скоріш за все, це буде як у Скарлатовій чумі: культура вижилих ребутнеться з дуже давніх бекапів і вони все одно з високої й чистої антропології замутять якусь містичну єресь

Або ось іще: самоспостереження. Скільки років минуло, а я досі розкладаю групу людей по характерах як масті карт. Макс Х-к для мене абсолютно явно піковий валет, Діма бубна, Ваня хрест, Макс А-в чирва. Це з тих ігор картами в "солдатики" якісь риси до кожної масті причепились і тепер екстраполюються

Не будь я ледачим і не розумів би, що це просто довгий глюк, розвинув би характерологічну теорію, психодіагностичний підхід типу соціоніки

Між тим мені знову фігово ночується, сну ніц, може ще з вечора доковбашує, але вже спробую відволіктись і заснути

сьодні я нічого не робив (бо вчора, наприклад, обробляв чернетки) від восьмої і переважно лежав і втичив у стелю, хіба трохи пошахувався і розгортав стрічки, за чотири години до години сумарно. Не намагаюсь заснути, просто лежу і дихаю, часом у голові прокручуються якісь сценарії, недовго, і ось >🕛

Перед пробудженням, уже після будильника снилося, ми гуляли дворами і вийшли наче на Шулявку, хоча не дуже було схоже. Масивна будівля на сім може поверхів, в першому поверсі ресторан і айтішна контора, де працює Оліна коліжанка. Вона йде в декрет і підбиває нас увійти в їх команду. Оля менеджеркою,

а я — так, рядовим кимсь. На співбесіді мене дуже дружньо тягнуть, мовляв, да, досвіду нема і ви соцпрацівник, але ж датабази знаєте, то ж давайте свічнитесь чи там ще який термін. Контору створили християни. Наснилося пару робочих днів, було ок. Але під кінець на нас стали полювати дрони. Таке щось

Перед пробудженням було щось еротичне снилось, я прокидався повільно, але нічого конкретно згадати не зміг, лиш враження, якесь після чуття. Це витіснення працює чи що

Бо чому? Бо розум еволюціонував не для пізнання істини в кришталево чистих емпіреях, а для виживання в умовах між- і внутрішньогрупової конкуренції саванних мавп з великими глючними мізками

в Ender’s game є хід, який був у когось із класиків сайфаю, в тому оповіданні, де треба було пройти відбір на марсіанську експедицію, а потім виявилося, що останній етап був не симуляцією насправді, а реальною експедицією, там ще реголіт як основну проблему Марса дуже сильна лінія була (це так irl?)

ну, звичайно, найсильніша лінія про дітей-дроноводів, як у тому оповіданні про індійських хлопчиків, що воювали на мехах, а як політики досягли свого і викинули їх на вулицю, один з них злетів з котушок від ПТСР і угнав меху, щоб останній раз вальнути "їх всіх" (неважливо кого), да, то пророчий твір

а, і, нарешті, перемагає гуманістичний дискурс "виживай і дай вижити іншим", як же інакше, прекрасний зразок цієї культрадиції

не маю нічого проти, тим паче, я все ще в ній і все ще не здатен метапозиціонуватися від неї, лишаючись у своїй подобі

А взагалі, перебріхуючи ту францужінку з Апокаліпсису сьодні, хіба ж я не бачу, як є дві людини в мені: одна щоб сміятися з дегенеративних жартів про воєнщину, й інша, щоб страждати високу трагедію героїчного воїна третьої світової (конкретно зара про це після світу про тих 20 американців з TBI..

..і коментом, що для нормальних людей це, взагалі-то, сильно зле і несе дибілізацію, але на військових цього не видно. І я такий ггг-хехе-хмм-емм,.. а як це взагалі може бути смішно, це ж про важку контузію, я ж бачив як це наживо, ну і що, досі смішно? Так от, двоє мене: один для ггг, інший — емм)

Це прям, да, сильно. Можна казати, що це реакція на конфлікт неоконсервного та ліберального моралізмів. Можна, що це етика кіберпанку і періоду глобальної кризи всього, того самого загострення боротьби за існування. Можна про рфію. Можна про наші потрачені на війну покоління (коли життя по пи@ді..)

Між тим майже третя, а в мізках — такі вечорниці. Нічорниці, але ні, це якось расистсько вигляда

Вже й засинати нема смислу, через три години вставати. Хоча, оце треба було б перевірити на достовірність ака рубрика що я знаю. Нібито структура циклів довгого й короткого сну передбачає корисну тривалість сну, кратну трьом годинам. Хз, звідки я це знаю. Погуглити би, все ж це 5-6та життєва потреба

В наступній коротенькій пісні зауваження прям дуже в моєму дусі:
There is a peculiar notion that elegant plumage
And fine feathers are not proper for the male
When ac------tually
That is the way things are In most species

@fed4ev.bsky.social

#граєзараз
They'll be ga ga at the go go
when they see me in my toga
My toga made of blond, brilliantined, biblical hair
My hair like Jesus wore it, Hallelujah,
I adore it Hallelujah;
Mary loved her son, why don't my mother love me?
Hair, hair, hair, hair, hair, hair, hair, hair

взагалі це важлива й малодосліджена тема: діалектична єдність у протилежності виходу й прильоту, вони як Том і Джері, як два лики Януса, принаймні, поки сторони перестрілки знаходяться хоч у відносній рівновазі сил, поки є заряди.. мені, піхоті, в цій історії роль відведена не бозна-яка, я споглядаю

раптово в пісні Радіо Багдад Петті Сміт кілька разів чітко почув "юкрейніенс", а це Ефрат, "Of the banks of the Tigris and the Euphrates"

та ну йо, забув якийсь прикольний каламбур, який хотів запостити тут, але сьодні стіки взаємодій було, що поки продирався сповіщеннями, стер об них думку в порох((

Чому я не взявся за тему митців І світової (хоча Аполлінер, Хем і Ремарк зі школи пам'ятні) ближче до ювілеїв подій? Поки самому не прирекло, щоби проникнувся темою війни мистецтва з війною?

Це 1 із яскравих прикладів боротьби життя, цього творчого начала, і смерті, темної деструкції. Кайфу осяяння та фізичного й психічного болю. Почуттів рівня боженька й безсилу зупинити божевілля й розпад. Хоча може це я воюю якось неправильно і можна полюбити й цей двіж також попри все й разом з всім

Або про інше. "Тонка червона нитка" vs ешелонована оборона. Таке враження, що рфіяни вважають, що у нас перше і пробивають цими залпами, що вже добу лунають, собі хід на опер.простір. Цікаво, чи є взагалі така концепція, як прорив на оперативний простір, зара, коли піхота важка і прив'язана до доріг

а ще у наші часи, крім наукових формул, бог звертається до нас через інструкції, посібники користувача і ліцензійні угоди.. і хоча пророк його, даний нам на ці дні, й каже Just Read the Instructions, слухає і читає як завжди 1:1000000..

на половину наших питань "чому і за що?" коротка відповідь: "нічого особистого, просто статистика"

спостергавши кілька днів за техасрачем, ну, не за самими подіями, а за реакціями в соціальній мережі, відомій раніше як твітер, мені здається, що якщо там і була справді рука москви, то ймовірно одразу дві: однаково багато стрьомних обліковок було в обох таборах, а саме на самих їх екстремаргіналіях

тобто "зажигали" і агресивно проти техасепарів, і за них — проти гомодиктатури вашингтону.. ну, я не можу нічого стверджувати, звісно, це радше мої фантазії та скошене місцевим колоритом сприйняття, але рука москви відчувалася в дупах маріонеток, умовно екстремістських акаунтів по обидва боки фронту

це по-своєму логічно, так, це вже десь було.. коли тобі не потрібна перемога ні тої, ні іншої сторони, а лише максимально тривала нічия й жорстка боротьба між ними для більшого виснаження, ти вболієш за обох і проти обох

ще, мені тако здається, в нинішнє пофіговішання не менший внесок, ніж рфські обстріли, роблять двоє сусідів і злостних шанувальників тиктоку без навушників, що нині вернулися в розташування

брайт сайд цього, що я по-інерції з учора цілий день слухаю укрсучмуз: дітей інжернерів, паліндром, містморн.. в останнього є
"Між мною та зоряним небом лише біла стеля"
це як у тому моєму моноспектаклі за студентства, але в мене було про дах і про те, як з-під з нього, з'їхавшого видно зоряне небо

цей тред кудись ведеться на мої дурні ідеї вже приблизно 167 днів, одну годину і кілька хвилин, треба буде до дати порахувати (чи ж я не аналітик) пости тут, а коли-небудь схематизнути його логіку

до дати, в смислі до півроку, півроку 16-го лютого можна рахувати.. тре ще прозондувати варіанти завантажити якось весь тред

Головний технік згадав, як ми навесні розвозили надлишки продуктів сім'ям в координації з сільрадою й загадав на новому місці теж найти реципієнтів. Каже "інтернати", ех, недовиховав я його в "ДІ" темі.. найшов ДБСТ

Уривками два сни пам'ятаю. Пізніший — сайфай, принаймні частково розказаний гекзаметром, в умовах обмежених ресурсів у космічній колонії взяв владу диктатор і якійсь групі наказав тягти жереб, хто житиме, а хто ні. І двоє друзів, один з яких мав загинути, витягли карти багряниці і власяниці..

І Пій сказав, що в нього власяниця жертовної смерті, тому він вмре а Тут Лівій, що в нього багряниця славного мучеництва, тож він. Диктатор убив обох. А потім якась іще група вернулась з ресурсами, але людей колонії вже поплавило і ні диктатор, ні вони, ніц не хтіли міняти. А в першому сні в кінці..

був ракетний обстріл і два кинджали фігачили в сусідній квартал, а ми спершу крилися в глибині кімнати, а в кінці я бачив, як третій заходить з-за пагорба над наш будинок і може він уже й по нам бив би, то втрачати було ніц і я намагався з балкону збити його якимсь АТМ (може в Ігоря тубус нагадав)..

цей фінал був дуже нервовий, звісно, а до того тяглось незле, я знову ходив як ніби на службу в карітас, були якісь поїздки жовтим ікарусом, у якийсь момент Десятник промигнув, та змістовно мало запам'ятав і фінал емоційно перебив усенькі попередні враження. В хаті там наче СОля була й іще хтось

було таке.. десяток анкет десь може досі лежать заповнені, потім я ще на Уповноваженого з прав дитини писав запит

окрема гілка треду треба, щоб на ній бовтались пісні про мавп:
This monkey's gone to heaven

I'm buried up to my neck in
Contradictonary flies
I'll take pride as the king of illiterature
I'm very ape and very nice

Out of the ground
Into the sky
Out of the sky
Into the ground

Monkey killing monkey killing monkey
Over pieces of the ground.
Silly monkeys give them thumbs,
They forge a blade,
And where there's one
They're bound to divide it,
Right in two.
Right in two.

о, і звісно, хоч це виходить за межі рядової визначеності
You and me baby ain't nothin' but mammals
So let's do it like they do on the Discovery Channel

(приємно бачити, у видачі десятки результатів пошуку за цим словом без кирилиці, комплімент моїм каламбурам)

а, згадав (дурничка, не варта сил на згадування як завжди):
фіча, щоб, коли намагаєшся поміняти порядок іконок в меню, тобі писало: від переставляння місцями додатків суму не меншає
один рядок у пісні "99 Red Balloons" та щось із розмови колег наштовхнуло

мем "жінка з формулами" це я, коли (завжди), коли намагаюсь співвіднести панк, реггі і рокабілі на живих прикладах (ну, я не фахівець, я і не маю розбиратись, на то є (і практично на все так) спеціально навчені люди, з яких дехто ще й отримує гроші за цю компетенцію)

- Вставай.
- Нє, я ще полежу.
- Вставай! Життя потребує руху!
- Ой, не починай.
- Почав Аристотель, а я скромно продовжую й розвиваю.

це одна з найважливіших речей: тверезо звітувати собі, чиї думки ти скромно продовжуєш і розвиваєш.. ми би здивувались, якби розклали свої думки на меметичні дерева

"страшенний путь автодороги Яготин-Сотниківка зруйнував усі плани бійця, в тому числі й на майбутнє.. Не впоравшись з керуванням, здійснив виїзд за межі проїжджої частини з подальшим зіткненням із нерухомою перешкодою у вигляді дерева та перекиданням транспортного засобу."
це тру некролог? диверсія?

неможливо пройти повз цю цитату:
"Для того аби нам перемогти армію озброєних бактерій, мало стати більш озброєними бактеріями. Потрібно стати антибіотиками. Стати розумнішими, краще організованими, навченими й швидкими."
Антибіотики IRL: органічні молекули з мікрогрибів та бактерій

ну, нє, я розумію, що "потрібно стати інфузоріями-туфельками й амебами",— звучить так собі, але це насправді-то більш відповідає опису "розумнішими, краще організованими, навченими й швидкими"

антибіотики це речовина, це все одно, що сказати "щоб перемотги, потрібно стати хімічною зброєю!" фух, всьо, видушнився

накрило раптовою ностальгією за "Амігос", це іспанський ресторанчик у нас на Подолі, на Почайнинській. Дуже насичений прихід, важко переказати словами все, що за долю секунди пережив, просто якимсь жмутком спогадів, почуттів і думок виринуло, але спробую тутки хоча би найголовніше зафіксувати:..

кайф, що поруч із домом є ще один перевірений заклад (поруч, але нічо я за понад 600 км), спогад, як ми там обідали в липні, жаль, що десяток років знаю про нього, але не ходив, "бо то ж бар", ще й при тому, що я ж за все іспанське крім фашизму, думка про кількох людей, з ким там іще було б добре..

Класно. Любили гуляти біля нього з дружною (нігди не заходили туди, хоча чув добре від знайомих про це місце—там ще наче якесь тематичне консульство поруч, здається). Взагалі люблю Почайнинську. Одне з небагатьох справді милих мені місць у Києві (не фанат цього міста, хоч це формально рідне місто).

..це цікаве ще й бо у мене таких інтенсивних напливів ностальгії в принципі в житті було лиш декілька під час строкової служби, коли перед очима прям майже як галюцинації за інтенсивністю відчуттів спливали картинки різних куточків Міста, не улюблених і не показових, дуже рендом.. і наче відтоді ніц

іноді реально вкурвлює, що це моя країна і вся х@йня в цій країні також лише моя і неможливо захищати цю країну окремо від х@йні.. більше того, якось так виходить іноді, що справді хороші речі як раз і не виходить захистити, а х@йня вціліює

"Вічні цінності" аж так ніколи не співпадають з сучасною дійсністю, що я взагалі не розумію, що в них вічного, якщо їх ніколи не було й не буде втілено.. ще один міф

якась багаторівнева іронія в тому є, що сплеск популярності не відрізнити від DDOS-атаки

гортав у фб фотки зі святкуванння 20-річчя укрвікі, приємно всіх бачити ітд, але раптово в голові мигнуло слово "возмужав", коли побачив А.О-на)) я не певен, що я коли-небудь у житті вживав його, але реально інше важко підібрати.. ясно, що це мілітарно-патріарші стереотипи, але ж

Сьоночі проспав добрих 10 годин, мабуть вперше так добре за рік і за пару місяців. Змісту сновидінь не пригадую, на жаль, але відчуття було таке інтенсивне, наче я сюди переключився з іншого життя. Щось прям вау. Прокинувся різко, від дзвінка майстра з водоканалу, бо заочно керую одною там справою.

Прогорнув трохи стрічку, настромився на пост про золоту рибку і згадав, що це мені теж снилося. Пару золотих рибок у канавках прямо в льоду, яких я годував батоном і думав, так легко можу їх піймати, просто руками. Але не ловив. Згадався пейзаж там — ліворуч ліс, а прямо наскільки зору є — пагорби..

Але ж, я кажу, післячуття такі, наче сюди з іншого повноцінного життя переключивсь, так що не здивуюсь, якщо півстрічки щось нагадуватиме, тригеритиме якісь туманні згадки з цього снищовиська

зараз би я сказав, що жовтий колір прапору має символізувати зграю золотих рибок, чим і є ми всі, дорогоцінне населення цієї країни, під невблаганним небом, що обертається колом

@fed4ev.bsky.social

Розблокувався, як то кажуть, спогад зі школи, коли нам загадали на уроці права, ну, це вже виходить чи 9й чи 10й клас був, придумати асоціації до кольорів прапору і після банальних жито-небо, дійшла черга до мене і я ляпнув, це товща води і пісок на дні. Вчителька казала, що такого варіка ще не чула

між тим Кіпіані репостить статтю Шухевича, яку простою пацанською мовою перекладає фраза "нас ї@уть, а ми крепчаєм"

я заходив у фб за іншим, але це як галіме атб, звідки ти виносиш два кулька непотребу, а чай, за яким зайшов туди, забуваєш

іще про імена забавно, що мого діда звали Вітя, але повністю Віталій, а його дружину Ната, хоча повністю Анастасія, тобто я в цій темі не просто з дитинства проти конвенційної однозначності тоталітарного ім'янаречення,— я спадковий дисидент!

Але чия це країна? які практично я в ній маю засоби впливу, зокрема, на х.йню, яка нібито, за словами поетеси, моя теж, але от що-що, а її я такою не сприйму ніколи. Тобто не поетесу і не країну, а.. хоча поетеса вже, здається, виїхала і не планує вертатись, тож ні х.ня, ні поетеса не мої. А країна?

Країна це величезний віртуальний простір, більшу частину якого я ніколи не помацаю ступнею і не обмажу поглядом. Лиш у 2014 я вибрав її лідера і навряд таке повториться, з огляду на динаміку суспільної свідомості. Я чесно виконував свою частину суспільного договору і не довольний роботою тої сторони

Мені зара як ніколи легко вирішити, що пролетаріат не має вітчизни (хоча нічого затим я все одно не можу вдіяти).. можливо, єдине, що мене тримає тут — це лінь. Так, якщо чесно. З точки зору надання послуг управління, правосуддя і т.п. цей державний провайдер хронічно фіговий. Але лінь релокейтитись

Тому на моїй могилі має бути якась моралізаторська епітафія, типу: якби не лінь, ця могила могла б бути десь над місцем, де стикаються течії трьох океанів, а не над Дніпром і кручами (врахуйте третім Південний і осягнете, що таких місць може бути >3)
Лінь, просто лінь шукати кращого місця за Байкове

Я морально розкладаюсь, як і очікувано морально розкладатись в умовах війни, не так стрімко й весело, як дехто поруч, але так само невблаганно

От що є цей тред, наприклад, як не досвід автодеконструкції його ж автора? Досвід смерті автора, свідомого вмирання його особистості — частинами: ось там відмова від ідеї особистої відповідальності, отам насмішки над ідеями нації та культурним фронтом, ось ляпс про походження, от розрив з державою..

оньдечки святотатство. Отут реверанси до заканселених поетів, а там-о розрив навіть з ними як з останніми моральними авторитетами. Спільнота? пфф, ось і ось плювки в неї. Оно просто всі цінності гуртом відкинуті. І нарешті, там і сям відмова людині в якійсь за тваринну гідності. Що лишилось від "я"?

*вищий за тваринну
______

Справджена антиутопія "Мавпа і сутність" в одній окремо взятій особі. Хай не діяльнісно, а лиш ідеально, символічно, але хто в наші часи ще здатний відрізнити символічне від субстанційного?

Все це втомливо і непотрібно, завтра знов настане похмілля автора і "я" знову відповість ствердно на питання "чи ти все ще тут, федчев?" Але як віху в деградації це варто було зафіксувать

Єдине, що в моєму житті наразі точно має статус субстанційності це пігулки

Я в серці маю — міф. І серце — міф. І я — міф. У цього всього є майбутнє лише настільки, скільки на це розподілять дискового простору на пристроях пам'яті

Хм, сьодні перед пробудженням були цілком цензуровані сни. Цензурна частина була, що я вбив з близької відстані двох ворогів і пішов інструктором у якийсь типу як універ, там була Варя Б-ко як мінімум і ще знайомі дівчата. Інша цензурна част як я вів людей Подолом і намагався занурити їх в умовне..

VIII ст., ходили в районі Юрківської, говорив про броди на Дніпрі, про Кия і тут же критично рефлексував, що цей міф міг і не бути знайомим для реальних місцевих, тим паче у викладі К. Багр-го. Потім була нова цензурована частина, як були влітку 2022, і що характерно, тут витіснення не працювало

Хоча, що критися, сон був шикарний, я дуже ресурсно почуваюся по пробудженню, можливо це мало б бути продовженням і розвитком теми деградації, заявленої в іншій гілці цього "вічного" треду. Ну, маю на увазі те, що витічнення не спрацювало при пробудженні і я пам'ятаю цю, по-ідеї, цензуровану частину

Можливо з цією всією історією варто податися на психотерапію знову.. але зара чисто побутових умов, свого тихого місця, де мона спокійно вголос говорити,— вапше нема((

Писар видав мем "нєспеша бистрєнько" — як і всі ситуативні меми це важко трансферити в інші контексти, але, ну, буває ж реально так, що "нєспеша бистрєнько" треба щось або щось робиться

йшли з Ромою К-ким на гаражі, він видав у якийсь момент: "А я скільки раз міг виїхати, все було ліньки щось міняти." Я щойно вчора вночі про це писав, а от іще одного з нас сюди довела лінь

ще пойняв: історія мене вже не цікавить, ну, реально, гаряче захоплення минуло ще в одинадцятому класі, по інерції ще читав і їздив волонтером на розкопки, спілкувався й дізнавався оті всі нові підходи — теорію модернізації та світ-системний аналіз, окремі факти. Але далі мене цікавлять лише мої сни

ще я дуже прям певен (або мене жостко паранойїть тим), що всі ці події останніх 20 років вкрай мало осмислені з т.з. застосування соціально-психологічних (політичних в т.ч.) технологій.. прям, да, от за що б я взявся, так це за аналіз усіх цих білих ниток

краще буду шкваркливим дідом, що до кінця днів бурчатиме "а я ж знав, а я ж бачив", якщо переживу найближчих кілька місяців, звісно.. але й кому це треба, хто той суб'єкт історії, що взяв би на себе ярмо усвідомлення й відповідальність за перетворення дійсності? армія? пфф.. а хто рулить, той знає

між тим, зробив помилку, включивши плейлист для хорошого настрою на ютубі, приходиться відволікатись і переключати до половини треків, бо якась зелешня (як мені такий евфімізм, а хм, непогано).. чи є у них треки для занурення в депресію з посмішкою, мені б більш пасувало

треба вигадати якусь крилату фразу рівня "знаю, що не знаю нічого", але про усвідомлення себе мавпою, бо це прям реально одна з основ для мене..
може таке:
мавпую людину, знаючи, ким я є насправді

ооо, ще важливе з тої прогулянки з Ромою, як я ляпнув, що ті люди, що х@йовнічають на цивілі, вони просто сприймають нас як ісусиків, котрі за них пішли відмучитись і померти, а самим їм можна все то саме, бо ж уже хтось там.. оце циніччина!

і ще, коли він казав, що як же так, хіба вони не розуміють, що.. я казав, що просто більшості не притаманне розуміння далі за їхній двір і родину, як той казав "я должен папі с мамай, а вам я нічіво не должен", от просто реально такий рівень свідомості.. це дуже традиційно і за Дарвіном, насправді ж

о, а іще мені тепер реально соромно за свою глупість, коли я того літа захищав МО в тій історії з яйцями по 17, переказуючи якісь вкинуті тоді баєчки про плутанину в обрахунку.. ніщо не зупинить корупції, час якої завжди

з іншого боку, я пам'ятаю ту фразу противника Красса в Спартаку: "якщо корупція це ціна демократії, то я готовий її платити" але знову ж, хто справді платить цю ціну, бо й тут не дотримано принцип соціальної справедливості, який за статутом ЗСУ має мати місце бути

Реготали всією хатою з об'яви в бригадному чатику, що бригадний "рекрутер" не справився і, по ходу, просто протусив кілька тижнів вдома і тепер шукають нового рекрутера, подайте пропозиції

Скоріш за все, це його робота була — створений сайт з вакансіями та редагування сторінки в Вікі з додаванням лінку на цей сайт

Сьодні я прийняв пігулку, ще сьомої не було, багато ходив і мене рубануло близько восьмої. Сон може частково навіяний цією вашою церквою інвайта, був про кол.коліжанку, забув як її, та красива чорнявка, ніби волонтерила в церковному фандрайзингу, але побачила, що один з лідерів служіння нюхає кокаїн

Її і ще чотирьох "сестер" в якості випробування підвісили в кладовці на ланцюги і промивали мізки, який поганий світ і як їх від жахіть тут рятують, щоб їх душі лишалися чисті для царства божого. І решта слухали, а ця кипіла і ледь стримувалась, бо зара висіла безсила і треба було спершу звільнитися

Сон був яскравий, але я зара прокинувся за три години, проходив повз кухню на двір і зауважив три апетитні битка, під'їдурив на зворотньому шляху і зара вже геть сон розігнали. Хз, як і коли тепер заснути

чи як той чорний пес, що ув'язавсь за мною, як вдруге ходив на гаражі сьодні, що не гавкав, і я думав, чи глухий він (німий через глухоту, цікаво, чи це так у псів працює), це якась особлива взаємодія з такими дворнягами, що ось біля ноги зара біжать, і наче при господарі, як їм інстинкт диктує, але

ще тривожна думка, що якщо в перший рік мені ця війна була схожа на Іспанію 30-х тим, як тут перемішались інтереси різних країн і особливо, як нам поставляють зброю, то з падінням якості мобілізованих, це схожішішає на ДРК, яка отримувала топ-зброю і втрачала її пачками партизанам, через брак воїнів

іще цікаве: оці абревіатури і псевдоабревіатури (кцп), ця езопова мова, щоб і цензуру фб обійти, і своє людиноненависництво виплеснути

думаю податися на симпатичний курс антропології дитинства, це ж і з цивільним фахом пов'язано, і з зацікавленнями по життю, але щось таке спиняє..
невизначеність? сором, що я можу собі це дозволити? чи МОЖЕ ТЕЛЕГРАМ ЯК ЄДИНИЙ КАНАЛ КОМУНІКАЦІЇ?

A new meeting of the Contact Group on Defense of Ukraine (Ramstein) is scheduled for February 14. It will take place at the NATO headquarters in Brussels.
Love is...
Ramm-Stein!
(от бльо, та шо ж таке, знов цитую іншого заканселеного поета)

з фб воєнного часу
Сторінка:
Авто Поради Українською
Пост:
Що являє собою перспективна американська новинка 155-мм САУ XM1299
Фото:
Трал Overload, на тралі гусенічна бандурина зі стволом як у гігачада

Сайт skyview.social/ цілком ок справляється з невеликими тредами, ну, як "ю" і трохи більшими, але підпис надовго з цим моїм, коли я кинув у поле урл пост про графа Омана

Тої ночі щось теж снилось, але будили рано і різко, то не запам'ятав. А сьоночі був складний сон, з такими тонким взаємозв'язками, що зара просто перебираю ті сюжети, що збереглись, і не розумію, як це було одне сновидіння, але це так і сюжети ці снились, чергуючись, як епізоди в кіно. Одна гілка..

Стартувала з Лівобережки, я не пригадую в ній себе, але наче зі сторони бачу дії людей, що стоять у дверях Ікаруса в тісняві, кілька хлопів, старша жінка, пара — хлоп і дівчина, ці двоє жмуться, ледь не кохаються там, кілька зупинок і част людей виходять в парку і дія переміщається в лікарню в тім..

парку, зара вже забув дію, що там розгорталася, щось із перевдяганням у халати, лиш один епізод іще, хтось в парку найшов гриб, грибів там різних було кілька, але один такий, що на його шляпці росли інші мініатюрні гриби тої ж породи: біла ряба й товста ніжка, коричнева шляпка з радіальними смужками

..знизу, форма шляпки як верх нло в профілі, такою хвилькою. І поки власник гриба перевдягався і міркував про цей дивний гриб, що може б його вивчити, як вернувся в вітальню, вже його не найшов, а в сусідній кімнаті медсестра, виявилось, уже очистила його, прорізала й хотіла вже варити. Інша гілка..

ще складніша, там був як сон уві сні сюжет теж складної східної притчі, який я переказував китайцям і що частково візуалізувався. Початок був на великій карті і островах, а потім перенісся в містечко, по якому ходив трохи, але переважно був у залі, де було ще 3-5 чол., на вид і не скажеш, китайців..

і вони наче вчились і я їм переказував якусь східну байку в близькосхідному антуражі, в ній був типу аксакал, який все мудро розрулював. Я подумки хвалив китайців за те, як усе уважно сприймають. Було щось іще, жінка наче була в епізоді. Словом, довольний якістю снів і шкодую, що мало з них пригадую

ох ти ж йой же ж, ну звісно, тут має бути
Now I'm naked,
Nothing but an animal.
But can you fake it
For just one more show?

в оригіналі йде окремо

TOOL Right In Two Cover (Music Video) (Original Audio)

All Credit goes to the original Band, Tool, the original creator of the animation, Nobrain, and the Cover artist, Tyler Durden. Original band Audio: https://www.youtube.com/watch?v=bndL7wwAj0U&ab_channel=TOOLVEVO Cover Artist Music Video: https://www.youtube.com/watch?v=7ieeYF2hvfo&ab_channel=TylerDurden Original Animation: https://www.youtube.com/watch?v=8NvI8BY2laE&t=2s&ab_channel=Animatic Please check out all channels. They're fucking awesome.

www.youtube.com

хоча чому б мені бути проти системи, мені системний (і діяльнісний) підхід дуже навіть до нервової системи, що раніше звалася "душею"

вперше послухав Харарі, крім іншого він дуже щиро казав, що не проміняв би свого дитинства в 80-ті на дитинство зара, бо його поколінню пощастило зростати в найбільш мирні й оптимістичні часи, що були на цій планеті, ай кен рілейт, я по-моєму, те саме й приблизно тими ж словами колись казав дружині

загалом, цікаво було б його почитати може нарешті.. не маю високих сподівань, бо з інтерв'ю враження, що чувак мислить без якоїсь чіткої позиції, крім власної п'ятої точки, але може такі інтелектуали й потрібні нам у буремні часи, щоб виживати грамотно

цікаво, як кажуть, що обсценні мови є дупо-центровані та фало-центровані, я вже в цьому треді забив в обидвоє воріт: вище десь було про "епоху і пох@й" і тепер це.. а кльово ж, на цивілізаційному розламі впевнено стояти двома ногами на обох берегах рифту! а от білінгвізм у цьому контексті не звучить

Раптово стало цікаво, чи це не той самий античний мислитель казав "навчіть мене забувати", що й — "проживи непомітно? Перший міг реплаїти на ідею орфіків пити не з Лети, а з озера Мнемозини, до речі. І тут я знов можу пристати на пропозицію, я теж за вибіркову амнезію

Лапки забув закрити, тепер виглядає, що це така довга й ніясна цитата другого мислителя, чи першого, якщо це той самий Діма. Хоча насправді це третій."

"Реджект олл", як на тому скріні вище пише, могла б бути панкушна пісня:
Ноу кукіс,
ноу кукіс
ет олл!
Гад сейв зе ікс,
Фейсбук і трідс..

Хоча, якщо молити, щоб він когось рятував, то не ці симулякри товариськості (пам'ятаю, як перекладається "соціс"), а людей. От кому-кому, а шкіряним мішкам зара спасіння тре по заріз. Бо в керованій економікою цивілізації ми, чим далі, чим старші, стаємо неліквідом, пасивом, якого слід позбуватись..

Трапивсь каламбур skyence і він, мушу визнати, значно кращий за мій десь на початках цього треду

Сьоночі щось вапше погано з тим, щоб заснути, а так добре йшлося попередніх декілька.. ок, спробую тепер іще раз відключитись

(цікаво чи в нейролінку буде рішення для безсоння, я б і так не проти чіпанутись, а якщо ще й це там вирішене..)

згадав, що пропустив учора прийом таблетки, довго чекав вечері, а як поїв, то відволікся і в результаті збився страйк ідеальних засинань і чудових сновидінь; сьоночі, смутно пригадую, якась бутовуха видилась, але прокинувсь і ніц не пам'ятав; а прокинувсь, одразу почув голос дружбанчика з того ППД..

приїхав мій тамтешній старшина, весь ранок оце розказував новини про живність на моїй старій локації: як приматів, так і інші види, зокрема динозавриків роду Cygnus, так і невідомо, де ділись три з восьми лебедиків цьогорічного виводку, вони літають усю зиму по району зі став на став, де нема льоду

в селі закривається ферма, вивезли худобу й таскають кудись техніку, Голова запив аж до госпіталізації з сердечком, сусідня бригада, що підселилася до нас восени, в одну ніч виїхала вся кудись; коти плодяться, песи теж, але песенят розбирають наші, відправляють домів у господарку; стрічка життя тече

один дядько з роти охорони, з тих старших і спитих бійців "хвалився" старшині, що за два роки "здав" мільйон за синьку, тобто сплатив офіційними і неофіційними штрафами; кажу: "по науці це зветься внутрішній фандрайзинг і це хороший стандарт")

між тим, тут паралельно розгортається один один з найепічніших сюжетів, авантюра року: на чувака, який розказував анекдот про славіка, прийшло відношення за підписом нач.генштабу, переведення в потужну стару бригаду, з підвищенням, але на ліву посаду.. він класний вузький спец, прям дуже нам треба..

і начальник одної зі служб з ним наче поговорив, що той би не проти лишитись, і тепер ми плетемо інтригу, щоб покласти болта на рішення генштабу і зберегти чувака у себе, хз які тут плюси, мінуси, підводні камені, але трохи розбавляє рутину

там стрьомний заголовок і в бесіді він теж драмаквінить, але насправді воно не так страшно звучить, як зветься

Yuval Noah Harari: An Urgent Warning They Hope You Ignore. More War Is Coming!

If you enjoy hearing about the potential impact of AI on humanity, I recommend you check out my conversation with ex-Google office, Mo Gawdat which you can find here: https://www.youtube.com/watch?v=bk-nQ7HF6k4 0:00 Intro 2:15 What Is Your Mission, and What Is Your Warning to the World? 07:58 Is This the End of Humanity as We Know It? 12:29 Connecting Computers to Human Brains 15:11 What Are Your Concerns About AI? 27:35 The Dangers of AI to the Financial System and Governments 37:56 Do Humans Have Free Will, and Will AI Take It from Us? 45:41 The Problems of AI Forging Relationships with Humans 52:42 Are We Happy? 55:42 Fighting Immortality and Its Consequences 01:00:00 Will Bioengineering Create Different Social Classes and Types of People? 01:06:30 Will AI Take Over Our Jobs? 01:12:06 What Should We Teach Our Children to Be Prepared for the Future? 01:14:29 We're Entering a Scary New Era. 01:19:31 What Should We Do to Stop/Change the Trajectory We're Heading Towards? 01:22:05 The Importance of Disconnecting from Information 01:27:10 What Media Corporations Want from You 01:30:16 We Need More Boredom in the World and Politics 01:36:49 Is There Hope for Humanity? 01:40:07 The Importance of History for Our Future 01:43:34 The Last Guest Question You can pre-order the 10th anniversary edition of ‘Sapiens’, here: https://bit.ly/48JVQ6c Follow Yuval: Twitter: https://bit.ly/3HdUxR7 Instagram: https://bit.ly/41WLbCT YouTube: https://bit.ly/3vyAwm0 Flight fund: https://flightfund.com/ Get tickets to The Business & Life Speaking Tour: https://stevenbartlett.com/tour/ FOLLOW ► Instagram: https://www.instagram.com/steven/ Twitter: https://x.com/StevenBartlett?s=20 Linkedin: https://www.linkedin.com/in/steven-bartlett-56986834/ Sponsors: Huel: https://try.huel.com/steven-bartlettEight Sleep: https://www.eightsleep.com/uk/steven/ CODE: STEVEN

www.youtube.com

після старшини заїхав іще один побратим, що раніш за мене, восени з нашого старого ппд з'їхав, + біля мене другий день наш доктор живе, який списується по серцю, і нарешті, щойно сказали, що наш молодий лейтенант, з яким я мав купу пригод того року, сюди їде, на жаль, після ампутації, теж списується

трохи штормить емоціями, бо лейтьоху я не бачив з минулої весни, лише списувалися.. тепер головне не затупити і одразу обійматись, не протягувати йому руку, бо з Бурим, у якого половина пальців срючені, я постійно забуваю і стає незручно

чесно сказати, я дуже не певен, що старозавітний бог у нашій війні був би на нашому боці, та й ново-.. загалом, атеїзм із його свободою порожнечі значно чесніший і адекватніший, ніж ті, хто каже, що Херсон молився гірше за Львів і тому впав

в сучасній історії християнсво симпатичне, як Дон Кіхот, так, воно має моцний гуманістичний і визвольний потенціал у тому ж сенсі, як воно формувало індивідуалістичний і егалітарний Захід, воно дає досить прості й цікаві рецепти роботи з невизначеністю й безсвідомим, та атеїзм адекватніший у сенсі..

картини світу, розуміння себе, очікувань від життя й інших, воно переважно позбавлене неуникного за Гоббсом конфлікту на ґрунті абсолютно ірраціональних (а отже таких, що не можуть бути вирішені в розумний спосіб) суджень.. І в нього формується тру наукова антропологічна етика (Сапольськи, де Вааль)

вірогідно частиною цієї етики має бути повага і непідробна дослідницька увага до культурних традицій нашого виду, включно з релігійними, увага, бо врахувати помилки і сильні сторони вимагає саме наукове підґрунтя цієї нової етики, і повага, бо якось же всі вони тримали купи й рятували цілі спільноти

тут є такий тонкий нюанс, що як би глибоко й всеохопно ця етика не базувалась на науковій картині світу і надійніх дослідженнях, її імплементація все одно ніяк не гарантована, бо (і релігії тому величезний доказ) наша свідомість живе опосередкуваннями, а не в дотику з реальністю і це не заважає жити

так само не факт, що помагатиме вижити наукова істина, (інакше безрелігійне суспільство давно б було побудоване, воно очевидно економніше і тд, а втім, суспільства мисливців-збирачів не так аж релігійні є), а не стане ширмою для якоїсь умовної нової диктатури пролетаріату, так, ми це вже проходили))

Де я проколовся з персональними даними на цьому сайті?
так, чуєш, зелена сова, давай не тойво

та ну, йо, мав сюди запостити, зачепився в загальній стрічці

@fed4ev.bsky.social

з задоволенням читаю роман "The Black Cloud", про який згадав фізик Краус, чиє відео попало в рекомендації ютуба, і мені, розуміючи, як працюють ці алгоритми, залишається лиш дякувати собі за всі попередні переглянуті відео, а ширше, й прожиті так роки, що вибудували саме таку "навчальну траєкторію"

я без фанатизму ставлюсь і дуже умовно розділяю цей тред і загальну стрічку.. для мене соцмережі це все ще досвід відкритого щоденника, а цей тред, при всій моїй любові до нього, не має сенсу, крім того, що я вирішив його вести таким нескінченно, поки вестиметься, але чи є тут жанрова специфіка — хз

напочатках переважно сюди попадали переважно каламбури, всілякі рендомні думки поза побутовими й життєвими контекстами, але зара тут і суто побутові щоденникові записи є, з іншого боку, якась кількість того, що мало б за тим задумом сюди йти, потрапляло на загал і не завжди я переносив те в цей тред

Або прям кипіти алюзією на той віршик, що я вже згадував тут, про жар і холод, що прикінчать світ, коли чуваки обговорюють можливості екстремальних температур у хмарі

А в нашій історії зрозуміло, до кого звернеться Вольдеморт, коли опанує міністерство магії, і чому цього когося нині зробили другою людиною в Гоґґвартсі. Питання в тому, хто Гаррі, як там полювання на горокракси, але можливо, краще це не обговорювати

х'юман, такска'ть, кандішн
ще до цього нинішню перемогу Арсенала, на обід і вечерю вареники, що Вікторовичу передали рідні, чатики з дружиною..
словом, сьоночі під повітряну тривогу, лежатиму й дивитимусь у стелю, закинувши дві руки за голову, з посмішкою, так

@fed4ev.bsky.social

позавчора встановив у браузер додаток artsandculture.google.com, тепер на телефоні тло в мене щодня зі збірки насівських астрономічних зображень дня, стартова сторінка браузера з мальовидлами з різних музеїв, у навушниках третій день грає запис 6 годин The Best of Haydn і читаю крутий англ. сайфай

Реплайнув у чатику, замість гілки, хоча чатику теж для неї важливий, але все ж

@fed4ev.bsky.social

х'юман, такска'ть, кандішн
ще до цього нинішню перемогу Арсенала, на обід і вечерю вареники, що Вікторовичу передали рідні, чатики з дружиною..
словом, сьоночі під повітряну тривогу, лежатиму й дивитимусь у стелю, закинувши дві руки за голову, з посмішкою, так

В смислі чатик для гілки важливий, забавно: т9 визнає це слово лише в місцевому виідмінку

За змістом ще слід додати: дуолінго і шахи. В шахах дивне: задачі лускаю, а боту програю на рівні 1300.. в погані шахи другий день підряд виграю дейлік лише з другої спроби з відмінами ходів на р.46. Досі не програвав жодного дейлі, норм тягався з 57 рівнем. Перерва 1,5 місяця чи алгоритм поправили?

Про все це дольчевітання думається, що звільнюючим осяянням стало відкриття того свитку з Геркуланума, що спопелив Везувій, а Зара його читають. І це не псалми й не історії, а епікурійський трактат про їжу, музику і те, що стоя — сакс))

вже не перший день задумуюсь, чи є "ведуче" вухо, як око, нога або рука, що з них одна є лідінг, інша суппортінг.. бо з вухом така історія, що у мене в провідному навушнику працює одне і на правому воно не помагає, а як на ліве натягти — заглушає все помітно краще.. тут проблема концентрація, тож мб

якщо не працювати з концентрацією засобами музики, то зара було б дуже зле: мало тіктоки, так іще двох прорвало на бойові історії та політичку.. причому вони спілкуються і у них одне в інше перетікає, це так трагікомічно, що міг Подерев'янський писати, такі характери і така характерна лексика

Цей автор вмирає, як лосось на нересті, й астральне його тіло течією вниз стіка у власному (соціокультурному) біоматеріалі.
Велика маленька смерть автора в картинках, тбм)

Буриданів (і Ескобарів за сумісництвом) віслюк не зміг би написати й рядка, вагаючись між смертю й оргазмом автора. Таким чином, він не відає ані смерті, ані розмноження

Топографічність пам'яті зара видала картинку, майже відчуття, як я йду стежкою, незначним підйомом вверх, на дорожний насип з поля, між гаражами й базою на Житомирщині, бо саме там, тою дорогою, влітку придумавсь чи перший, чи якийсь яскравий перл за участі цього віслюка

Забавно, як моя пам'ять, позаминулого року подзьобана травматичними досвідами, сьогоріч подає такі приємні ознаки життя. І цю єдність свідомих переживань, тяглість справді особистого досвіду (на противагу колективному, як-от, бойовий шлях бригади), крім іншого забезпечують сни та ці тредні ду(р/м)ки

Писар, до речі, пішов по кіберпанку куди далі, ніж будь-хто в нашій тиловій безкрилій роті. Якщо я собі купував 3д окуляри як простий держак для телефона з оптикою, що фокусує його розділений екран, то Ваня має віар-дівайс, трушне щось за грубі гроші. А ставлення до них, як до супер особистої речі..

прям інтимне, рівня, як я б ніколи не просив чужу секс-іграшку, так і нема думки просити щось глянути в них. Якби знати, що десь є в хорошій якості і було б йому до смаку, порадив би "Дивні дні" 1995 р.

Не знаю, чи варто було б це це кіно рімейкати в 3д-технології.. воно круте, багато тем із нього все ще актуальні (блм, на хв) і я просто люблю його, і обожнюю сайндтрек.. але робити в 3д чи віар — це ламати протиставлення ностальгійній дводешній картинці кіноекрану і екранів у фільмі, як це пояснити

Частина сну була Набережній біля стоку Глибочиці. Я наче був учитель у школі, довів туди групу й розпустив їх там, а сам поліз у якісь технічні приміщення й поламав світло на районі. А потім був якийсь епізод, де грузинські співали пісню і стверджували, що вона про школу батька Брюса Лі, я не вірив

Потім все перетворилось в ігровий екшн з магією, треба було проходити рівні з загадками на шляху до скарбу. Ну, але загалом погано пам'ятаю

мабуть, є таке слово:

Павло Глазовий
Харя
Баба сердиться на внука:
— Таке оглашенне...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина:
— Що за слово? Що за харя?
Це ж мала дитина!
Баба з місця підхопилась:
— Причепився даром!
Я ж не винна, що дитину
Названо Ерхаром!

Так! Це багато чого пояснює і перегукується з багато чим, хоча б з отою думкою, що думання в багатьох випадках менш адаптивне, ніж його протилежність. Це як у шахах з наївним противником: іноді доста почекати хід-інший, поки він сам розбалансує свою позицію, так і думання часто губить. Про допінг..

Або з тою темою, що рішення приймаються окремо від свідомості, а вона і мова більше про піар, який покликаний брехати іншим про ставлення, мотиви і справжні цілі цих рішень.. і недосяжністю атеїзму в минулому.. і з оберненою пропорцією освіти і плідності.. недарма автор далі задвігає мальтузіанство)

В мене кінчились таблетки і це значить час не спати допізна без діла і видимої причини. Щойно ось рівно дві години, як я лежу, відклавши всі гаджети і не сплю, просто слухаючи храпи (до речі, чому слова "храп", "храм" не видозмінились у "хороп" і "хором"?) колег і своє дихання, і автотренінг не робе

Між тим, цей тред триває 182-у добу і завтра отцій же порі почнеться 183-я, а це вже — піврічне ювіленятко. Що таке, проти вічності, ці 183 дні? Дрібка. Втім, якщо зазвичай люди сприймають як вічність усе понад час їх життя (байдуже, чи сонце поглине земну орбіту через 150 літ, чи через 5 млрд)..

..за даних нам умов я можу обґрунтовано рахувати 183 дні як цілком співставну з вічністю величину. Вимагати знижки на підставі повної негарантованості настання завтра. Такі собі соціальні нестандарти.

Хто знову драмаквінить? Я знову драмаквіню..
так, наче й не переконаний республіканець (забавно, що це протиріччя спало (а я ні) на думку перш за ґендерне))
А як це мало б бути українською? "морокняжити"? Хм, а це віддалено нагадує те, з чого сей тред починався:

З якогось попереднього дня згадав ду(м/к)у, що число євроцентристів напевне менше за чисельність населення Європи.. і ще цікаво, як називатися тим, хто визнає за центр цивілізації тихоокеанський регіон.. пацифісти?)

Я щиро хотів би більше афроцентризму в цій історії, але вже не вийде, напевно, вже ніяк.. о, одна з ключових ідей Чорної хмари — про сталість крайньопівнічних суспільств: нібито, раз набувши адаптацій до життя там, вони вкрай мало під впливом змін клімату (холод не страшний і спека на користь радше)

Вчора я рятував ніч від тіктока, але хто б порятував наші ночі від цієї далекої канонади

Якось тема формули миру в Швейцарії геть розсмокталася. Ще й ця дурацька новина на ройтерс, що рашка шукала прямі виходи на штати і провалилась. З цієї війни нема виходу в мир, у якому б обидва володимира лишалися володарями

Снилося круте видиво в жанрі кіберпанку й жахів. За мережниками стала приходити "розбір-команда", мрачні як смерть тіпи в чорних пальтах, типу, за борги розбирали психіку бідак на психоімпланти. І там було без варіантів, усе траплялося за долі сек., не втікти. А потім вони прийшли за одним в реалі.

Я прокинувся з жаху. Ну, бо одна справа знати, що в вірті якась біда, а інша — коли ця біда на подвір'ї твого дому. Там був епізод, де чуваку штовхнули палені очні імпланти і поки він лише їх вживлював, "за ним прийшли", а я бомжував у реалі по нижній частині Стальського зі спальником, уникав ментів

ця про середовище існування:

You know where you are?
You're in the jungle, baby,
you're gonna die
In the jungle, welcome to the jungle
Watch it bring you to your sha-n-n-n-n-n-n-n-n-knees, knees In the jungle,
welcome to the jungle
Feel my, my, my my, serpentine
Jungle, welcome to the jungle

дивно, що Валенсія не пробує вибороти статус всісвітньої столиці святкування дня Валентина, так, нема історичних підґрунть, а лише каламбуричні, але кого б це коли зупиняло

І в той же час хочеться сформулювати максимально чітко й серйозно стару думку про "буває різне", бо як визначити це різне і способи й'о буття? "Все, що мо'бути помислене, може бути" — наприклад, звучить… Чи мо': "не вдасться визначити / обмежити буття, воно завше найде шлях надзьобати ці обмеження."

Хоча між філософською антропологією часів античності та сучасними антропологічними науками приблизно така ж дистанція, як між міфом про Ікара і Дедала та конструкцією й інструкціями до F-16. Тобто це тому самому науковому підходу, що підкорив небо, є що сказати і про нас, аби кому хотілося б почути.

@fed4ev.bsky.social

Сьодні (третій четвер лютого), виявляється, день антропології!
Вмикаю ліхтар, піду пошукаю Людину

засную Інститут дослідження проблем, але спершу Інститут сучасного проблемотворення.. це дуже денновалентинний жарт

За що дякують богові американці: Thank God It's Friday!
За що українці: Дякую тобі, Боже, що я не москаль!
І я (атеїст і москаль за походженням): Дякую за відсутність!*
*щиро вірю, що якби цей тиран-всезнайка існував, було б гірше

Цікаво, який там іще договір могла запропонувати Франція, у випадку нападу на Україну здатися перш, ніж сама Україна?

А, тю, ледь не забув, що хтів написати "це не навчальна тривога, я здається вигадав свій накращіший каламбур: небосхрон". Але, звісно, він суржачний і відсилає до мандельштамового "небесного душехранилища", так що try better, you can

або отак раптово серед ночі задатися питанням, чи Хвильовий був довго-, коротко- чи ультракороткохвильовий?

Погано засинав і прокинувся від криків шефа, по пробудженню трохи ще ловив за хвіст туманні спогади про сновидіння, але все швидко вивітрилось, як чорнила на розгорнутих пергаментах. Коли дійшло, що відбувається в реалі (знов передрук пачки доків), кажу: може це дурний жах і я посплю, і це минеться?

Забавно, що цей блакитний металік в максимально абстрагованому вигляді, якщо малювати двома рисками лише, нагадує Х

Шеф:
— Та мені б уже легше було б сісти за якусь хйню, відсидіти пару років, вийти за гарну поведінку й був би вже вдома.
Я: стримуюсь не запропонувати, щоб він мене вбив, бо за щось же треба сісти, а у мене рука не підніметься суїциднутись, а так взаємовигода

але ні, це мить ганебної слабкості і радше мемне мислення, ніж всерйоз.. а так я готовий передруковувати ці документи хоч щодня заново, мені нікуди спішити, я вільний до самої дмб

Щось із тягою в пічі, знову в хаті диму так, аж очі ріже.. є підозра на витяжку в ванній, що вона перетягує.. чи вітер..
Питаю:
- Ми точно не задихаємось?
- Ну, ти ж не чув, щоб датчик це-о пищав?
- У нас є датчик? Гм, ок. Але чому ж я пла́чу?
Наспівує:
- O-oo, you in army now!

Іще раптово подумалося, що всі ці мої знання і показна завум, це все безплідне, та, дурні декорації розвішані на ніщо, але інакше це було би проявом нечесної переваги в постколоніальній ситуації: бо мій рід (переважно) росіян, не без проблем, але підняв мене соціальною драбиною в гнобленій колонії..

прадіди й прабабки — переселенці з Москви, Підмосков'я, Орловщини, Вітебщини, не військові і не партійці, скоріше біженці (в 1917-1919 багато хто з голодної Москви їхав на хлібну Україну просто щоб прогодуватись), хто репресований, хто вмер в бідності, діди-робітники, батько вже з інженерною освітою

..нарешті, я, вінець соціокультурної еволюції в масштабах роду, вже з вищою освітою і парочкою кар'єрних піків, що прадідів би гордість взяла, але на цьому їхня гілка може й закінчитись і можливо в певній культісторичній перспективі це й справедливо, справедливо, так, ну, й пофіг, чесно кажучи, пох

а тепер дещо зовсім інше: перші танки виготовлялися під орудою Landship Committee Адміралтейства як "сухопутні кораблі", а слово "танк", тобто ємність, бак, цистерна — було суто кодовим, для секретності

коли в британському адміралтействі створюється комітет сухопутних кораблів, в принципі і так можна було б залишити, бо німецькі шпигуни списали б цю неймовірну історію на англійський гумор

цікаво, чи це він про сни.. тре буде попросити @sonja4na.bsky.social пошукати фразу в оригіналі й дізнатися з контексту, чи вона про сновидінняточечічка

не про це думати, але просто щоб не забути: писар порахував, що минулого року 51% роти були у відпустці і це рахуючи всіх, хто був удома понад 2-3 три дні, наприклад, за сімейними чи на реабілітації по здоров'ю (як я в вересні).. це ж, виходе, в мемі, що я малював, був надто оптимістичний розрахунок

сьоночі знов були жахи, так що прокинувся, але швидко знов заснув, тільки сам факт пам'ятаю, не зміст сновидіння; вранці двічі різко прокидався, наче пригадував нормальні якісь видива, але мусив зара попрацювати і вже не пригадую змісту, знов((

ще думається, що у цій війні ми знаємо масу непотрібних подробиць, що ні на що в сухому підсумку не впливають, але вкрай обтяжують емоціне сприйняття; про більшість битв історії толком не відомо нічого, крім впливу на подальші події, ну, або як про футбольні матчі, Аргентина-Англія 2:1, аргентинці..

..чемпіони світу — от таке залишається в історії; а всілякі подробиці, там, які схеми використовували команди, як Марадонна забив перший гол рукою і його зарахували, попри протести англійців, який він вчудив прорив від центра поля — це для гіків і фахівців.. от ми про цю війну знаєм забагато зайвого

це при тому, що нам здається, що ми не знажєм нічого і будем все гарячково документувати й опитувати ветеранів, так, наче є щось цінне в тій щонайглибшій фіксації травми; особисто я чимдалі, тим більше за вибіркову амнезію, і з огляду на масштаби вживання допінгу, чуваки переважно теж, воно не треба

..мабуть не найвдаліше порівняння, але це як у роботі з жертвами згвалтування: потрібна делікатність, щоб виявити подробиці, необхідні для слідства, але загалом суспільству треба буде поміч у подоланні травми, а не щоденне надр@чування на неї, героїзація супротиву — так, але знати міру й мати глузд.

І ще цікаво, чи Україна шерить з партнерами по НАТО ті терабайти даних з оптики, нагрудних камер і дронів, на яких можна вчитися тактиці сучасної війни, а також статистику і логіку прийняття рішень, щоби вчитися стратегії. Це у мене в якійсь чернетці вірша було: "хто вчитиметься на моїх помилках?"

в мене інший стиль, я гадаю, що якщо спрощувати, можна втратити значну важливу частину сенсу й спроститись до простого ясного сигналу: "зрада") коротко сказав усе п'ятьма постами вище першою половиною посту до крапки з комою, далі ілюстрував і додавав особистого контексту

сигнали детектора зрадоперемоги це грубе абстрагування, але і над ними можна абстрагуватись.. вибачте, просто ви потрапили на сторінки мого щоденника і мені важливо в ньому фіксувати свої думки й особисті пережовування, те, що він є публічним, відкритим для інших, це прийнятний недолік і цікава фіча

Я з цікавістю читаю і чекаю на нові сторінки твого щоденника. Хоча інколи перечитую по декілька підходів)

Бач, я пишу — як мислю, не ускладнюючи, але й не спрощуючи. Коли дуркую, то дуркую, не пояснюючи жартів і не згадуючи, від чого я ними відволікаюсь. Коли думкую, то теж суцільним потоком і вдаюсь у пояснення, лише коли можу сам із часом не згадати контекстів і важливих аспектів чи в чатиках з іншими

Златогорський прекрасний у своїй категоричності, люблю, коли заходять з таких брутально різких визначень: "У Волинській області третину території становить Волинь, а решта – Полісся." Це зі старту збуджує інтерес і ставить хорошу планку, щоб тримати його й далі

Я тільки зараз подивилася (не до кінця, але майже) цей відос, але я пам'ятаю про ваше питання, відповідаю!
Я читала в нього тільки "Сапіенс", і в принципі він в живому діалозі викликав приблизно ті самі відчуття, що на папері: людина має неабиякі інтелектуальні надбання, і, говорячи його ж словами>

В нього інтелект добре співпрацює зі свідомістю. Я за прочитання дуже оцінила якість його наукового підходу: пруфи на дослідження/розкопки він подає у великій кількості і сипле посиланнями від душі.
В якості науковця-описовика він ну дуже хорош. Мені зайшла його манера подачі матеріалу, об'ємність>

Його текстів і здатність структурувати великі обсяги слабко пов'язаних між собою уривків інформації. Проблеми для мого сприйняття починаються там, де замість йог intelligence виступає його consciousness, яка вигружає на тебе дуже впевнені і дуже вмотивовані (і в цьому криється загроза) висновки>

З вище поданої інфи.
Я не люблю, коли мішають коней і людей і коли текст, який починається прицільно як описовий матеріал, перетворюється на філософський трактат. Проблема не в трактатах як такий, а в очікуваннях. Читаючи про історію людства, менше за все хочеться водночас читати теорії подальшого>

Шляху гомо сапієнс.
Коротше, мені зайшло те, як добре він уміє працювати з інформацією, і не зайшло, як він на основі неї вибудовує, може, і вмотивовані, але все ще дуже гіпотетичні припущення, і подає їх з тим рівнем упевненості, для якого явно треба щось більше.

взагалі, хз, як протистояти спокусі проводити паралелі сучасних події з пелопонеськими війнами, де були демократична коаліція полісів (Афінський союз) і арістократична/олігархічна ліга (власне, Пелоплнеський союз на чолі зі Спартою) плюс регулярні загрози з боку східної деспотії, Перського царства..

у мене просто є всі завдатки, щоб проводити такі паралелі: обширні, але жалюгідно поверхові знання з антики та наївні й так само поверхові уявлення про сучасну політику. Ну, як майже в усьому: "столь рєзвий ум і так мало положительних ідей" хехе, не знаю чи кенселили десь Самойлова, але це про А.С.)

і знов були жахи, але вже радше трилер ніж таке, щоби зриватися з ліжка, це при тому, що мені жахи не сняться, ледь не одне-два в десятиріччя.. сюжет крутився в Альпах з тунелями чи печерами, в яких зникали люди, була сім'я з трьома дітьми, першою пропала старша і потім її привид на стежці обігнав..

самого малого, років 5-6, а середня обабіч стежки шурувала в снігу, коли побачила старшу й кинула в неї величеньку сніжку, але та пролетіла крізь привида і збила малого в прірву.. потім все перенеслось до Кераміка на Поділ і хтось там ховався в стелі (її насправді нема) як у "Лебединому озері: Зоні"

а ще цікаво, як на тлі нашої війни у новій хвилі Світового дослідження цінностей планують питати про теми, пов'язані з впевненістю у інституціях (армією), очікуваннями й занепокоєннями (війна), не кажучи про готовність захищати свою країну, що ваапше подекуди може стати предметом військової таємниці

і це ж вони, напевне, не порвали зв'язки з колегами з РФ, хоча може самі рфіяни зістрибнули з теми, щоб не бути "інагентами".. і якщо не зістрибнули і їх не репресують, це може значити, що ці дані потрібні рфіській розвідці, так що комусь там варто б задуматись

це я поліз подивитися, хто як відповідав на тему захисту своєї країни, мушу визнати, французи здивували, у них там понад 52% при тому, що вся центральна Європа менше 45% і більшість не боєготові.. Північ берсерки, там до 82% (Норвегія), але їх мало; менше за Центр тільки півд-зах Є; іслам це +фактор

Адже ж відомо, що всі проблеми від нервів

@fed4ev.bsky.social

Взагалі-то шефа дуже не люблять усі, але особисто я гадаю, що замість нього ніхто б краще не вигрібав це все, але може це просто у мене неприйняття змін на фоні тривожності (гадаю, в нашій массвідомості багато що працює за схожим принципом і тяга до традиціоналізму і стабільності у людей від нервів)

Хочеться посилити щось провокативне і на межі абсурду епатажне, але все ще не чуже істині. Щоб відчути, що не просто існую, а — протестно й живо. Cogito veselo, ergo menshe sumu

Хочеться помислити щось провокативне і на межі абсурду епатажне, але все ще не чуже істині. Щоб відчути, що не просто існую, а — протестно й живо. Cogito veselo, ergo menshe sumu

Це все під пісню R.E.M. "It's the end of the world as we know it". Якщо ваш апокаліпсис проходить під інший саундтрек, мене не кличте

Взагалі, не кличте мене на інші апокаліпсиси, по-перше, книжка все одно краще за всі спроби інсценізації (the world is a stage), по-друге, з мене абсолютно досить того апокаліпсису, що сьогодні
І я тут маю на увазі одну з двох опцій одночасно, але залишаю вам посмертну авторську волю вигадати й інші

Або можна спробувати, наприклад, ту ж істину побороти, на підставі, що нема жодної сутності в об'єктивному світі, яка була б змістом поняття "істина", а сама вона лише ярличок, оціночне висловлювання, що вішається на певне знання на завше відносних підставах (обмежених наявними даними). А оскільки..

Оціночні висловлювання в принципі не є повноцінними судженнями й не можуть розглядатись як істинні або хибні, то вуаля, істина поборота. Що там наступне за алфавітом? Краса? Ну, оцього не відняти, тут завжди, а сьодні особливо всі прекрасні, так я.. я завис, я що, лещу? я Лещенко? як це українською?

"Лестощі", але якось воно штучно, не простонародно звучить, а ще й є форма "підлещуватись". І цікаво, що це за слово "підлабузництво"..

Або придумати якусь схему, щоб знаючі люди робили огляди наукового фіду по галузям знань і спецрубрикам типу: "жінки в науці", "цим можна дзьобнути по кримському мосту", "кіберпанк", "наше постлюдське майбутнє".. може закладати якийсь щоденний донат, який люди або беруть на свій розвиток, або на ЗСУ

знову проїздом наш молочний лейтенант, що після ампутації, воює з бригадою за виплати і жаліється, що ЛСД гірке (в нього пігулка; ну, в принципі логічно, це кислота, але ж у неї такий шарм дольчевіти, що як же вона мо'бути гірка)

дія кислоти різко закінчилась, коли виявив, що фотик просирів, хоча хтозна, як би це сприймав без неї.. продовжую спостереження

між тим, шеф радить обжалувати наказ комбата, внаслідок якого лейтьоха втратив руку (а водій загинув): не було нагальної потреби сунутись у сіру зону вдень і ловити постріли прямим наведенням.. він мабуть цього не зробить, а був би хороший прецедент, щоб хоч раз командир відповів за безумне рішення(

взагалі, я за ці два роки чув лише одну чутку за такий суд, нібито проти комбрига 28-ї за перевищення рівня допустимих втрат на початку війни, в госпіталі від одного з тої бригади, але жодних подробиць більше ніколи не надибував, може й чутка лише

Сьоночі був суперовий сон, як усе ще війна і в спецпідрозділ відібрали чотирьох дівчаток з парапсихічними здібностями, і мене — щоб я був у них фігурою закоханості та каналізуаав їх лібідо на навчальні цілі. Позивний у проекті я мав "француз", мені було 20 з чимось, там був один дуже старий проф і..

один середнього віку, як я зараз. Навчання проходило в кількох квартирах хрущовки — три на поверсі, як у нашій на Меж-ській. Окрім пам'ятаю епізоди може з інших снів, де в одному я мав іти через усе місто, з Хрещатику кудись углиб Солом'янки, але не пригадував дорогу, і ярмарок на вул. Оболонській..

Чи то обривки інших снів, чи епізоди цього хз. В цьому був міцний епізод як дівчат настроювали, що вони мають піддаватися своїм імпульсам щодо ворогів, і якщо відчувають бажання вбити — вбивати, а я на перерві казав, щоб вони відстежували, як імпульсами маніпулюють, бо це в психіці найслабша ланка..

..в плані маніпуляції, що я насправді цим хотів сказати, хз, бо очевидно, що в їх дресурі були маніпуляції на кількох рівнях і в моїй місії теж. До речі, пригадуються еротичні сценки, тобто чи то я не справлявся, чи то робота з лібідо включала практикуми зі статевого виховання, чи то був не я. Але..

це були справді зовсім дівчатка, добре якщо 10 років.. Цікаво, як це працює, що півтора роки тому я мав нав'язливі сни з похожими нюансами і прям дуже переживав і забував їх що лише враження мав по пробудженню (витіснення), а зара якось так пофіг. Іще один аспект у загальній особистісній деградації?

рівень АСАВності мого словника на компі: підкреслює слово "поліцейським" як помилку, натомість пропонує: по ліцейським, по-ліцейським, полінезійським, ліцейський і (sic! самий сік!) антиполіцейським

поміг лейтьосі з рапортом на додаткову винагороду, назва того тсарого твору "Сто тисяч" сьогодні знов актуальна

Шеф, читаючи рапорт:
- Що значить "з повагою"? в армії так не пишуть, ну і В., вчився чотири роки, два роки на війні, а так і не розуміє військових.
Я Володі:
- Ти пойняв головне? Поваги до командира в/ч не може бути, це нонсенс, у війську такого не буває, яка нафіг повага до нього!

Шеф, читаючи рапорт:
—Що значить "з повагою"? в армії так не пишуть, ну і В., вчився чотири роки, два роки на війні, а так і не розуміє військових.
Я — В:
—Ти пойняв головне? Поваги до командира в/ч не може бути, це нонсенс, у війську такого не буває, яка нафіг повага до нього!

..Замполіт:
—Я тобі за ці слова б простив, що ти не стрижений, але ми домовлялись.

Важко сказати… Колись читав статтю, то наче там використовують напрацювання з github.com/brown-uk/dic..., а там наче лінгвісти дотичні. Хоча подекуди виникали питання, але я не лінгвіст/мовознавець, щоб адекватно оцінювати 😅

а от мені сказати легко, бо я мову кохаю в усіх можливих позах і обставинах, я такий філолог, яких цей світ ще не бачив!)

"Тексти" привезли репортаж із села, де ми тримали оборону в 2022, я як Ді Капріо в тому мемі, де він пальцем показує на екран, але кому показувати, в контактах, з тих хто був там, тіки Папай лишився і в живих не набагато більше, а ще телефон Вовка мав би бути десь, але навряд я колись йому подзвоню(

Нє, ну, що значить правильно: як прикметник в орудному або в давальному множини слово "поліцейським" — цілком законне)

Як і очікувалося, це була надзьобка: вихід звідси тільки в піхоту, мій сусіда ліворуч спробував цей хід, купив відношення в воєнкомат ($3500) по місцю проживання, але рапорт це відношення і рапорт не розглянули, він їде на кмб і далі чи то 110 бригада, чи щось на кшталт. Що ж, я так і знав

@fed4ev.bsky.social

що ж, в осяжній перспективі є твердий спосіб списатися з бригади, бо командування схоже рішило перетрусити підрозділи на відповідність вимогам дшв.. у роті не відповідають цим вимогам відсотків 80% особового складу, починаючи з командира, бо багато хто з нас тут, у тилу за віком і медичними показами

Рубрика ригачки з тіктока: у Вікторовича заграло щось схоже на "kids aren't alright", я навіть ближче підійшов — російський текст і якесь дуже згладжене електронне звучання

Хочеться вигадати свій дебютний варіант просто щоб назвати його якось республікансько, бо всі ці королівські варіанти вже в печінках. Навіть не іменний, а створити щось типу English opening: punk English variation, а не оце-от все

До речі, все ще мало хто знає, але є варіант шахового дебютна, що в нашій традиції іменується на честь киянина: варіант Резмера. А в рафінації цукру є метод, названий на честь його діда. Ще ця сім'я володіла нинішньою фабрикою "Рошен" на Деміївці і загалом так нехило наслідила в місті

Або як сьодні вдень з паном Олександром: розмова тягнула на рівень симпосіону, бракувало тільки флейтисток, вина, антуражу грецького дому та поліса за вікном. Ну, і мови, але я щось її геть закинув на дуолінзі

І якщо він — пан Олександр, а не просто так, то я б може зіграв би роль якогось варварського філософа з негрецьким ім'ям. Казав, до речі, що після війни б майнув на грецькі острови. Я йому за південне атлантичне узбережжя Іспанії, де космодром.. а виявилось, його закрили, та й ну ті ракети, бачив їх

"Захисник Маріуполя: російська пропаганда впливає на цивільних, а на військових - не діє." Але є нюанс, бо здається, на нас і українська пропаганда не сильно діє

Романтично: під повнею, прям з-попід Місяця — пуски з хаймарса (гаймарса же, це як присвячений Марсові гай чи подвійне латинське ім'я Гай Марс)

Нарешті про це всерйоз хтось пише! На мене було дивно дивились, коли я казав, що в того режиму хйла є своя ідеологічна основа, ну, бо ж для одних то просто гопніки, "жуліки і вори", для інших "комуняки". А вона є і тре' розуміти, які переваги вона дає, і як їй протидіяти на тому, ідеологічному рівні

Dmytro Zolotukhin

ЧОМУ ПУТІН ПЕРЕМАГАЄ?

Мені днями запропонували пояснити нашим західним колегам суть підходів системно-рефлексивного управління, елементи якого спостерігаються у діяльності сучасної...

www.facebook.com

як ти вболіваєш, так і кохаєшся
або
як ти вболіваєш, так і Вітчизну захищаєш

@fed4ev.bsky.social

згадав, що сьодні Арсенал у Лізі чемпіонів грає, дарма так рано випив свою пігулку на сон

в бойової дружини та коханої є цікаві ерото-танатичні зв'язки, ну, чи не є, а я установлюю їх силою глюку своїх мізків просто зара

Написав коліжанці, яка теж в курсі про школу Щедровицького, що там відкривають філософський фронт, займають і втримують метапозиції, не зацікавило наче

Постригся і з обіду жорсткий головний біль, заліз у спальник і вирубивсь десь на чотири години. Фіг іще раз тепер стригтимусь

пару попередніх ночей не писав сни одразу і скоро забував, а цієї спав дуже гарно, три год. увечері і ще близько 10 год. уночі. Сновидів спершу якимись поїздками в метро і за місто з матір'ю, вона була цілком адекватна, подробиць уже не пригадую, а в крайньому сні була вдова-патриціанка з донькою,..

до якої сватався теж патрицій, вони планували витрати на весілля і якісь господарські витрати, а ще у неї був трактор на паровій тязі і поступово з'ясувалась топографія, що це пра-прадавній Київ. Там була контора, де реєстрували договори і донька рахувала, скільки тре там працювати, щоб накопичити..

на подорож по всьому світу хоча б пішки, а патрицій пояснював їй, що світ значно більший. Коли вже майже прокинувся, то дофантазовував їх діалог, як би він посилався на місцевих, хто знав про витоки Борисфену і затоку Коданус, і пояснював, що до Риму, який ясно не край, а центр світу,— тижні шляху..

..та контора, за якимись ознаками зі сну, начебто була на місці кафе Райдуга на Стальського, а маєтності патриціанки на Білоруській (її перейменували, цікаво?), ще згадувалась Сирійська дорога і я, як прокидався, думав про Сирець і Сирецьку вулицю, що далеченько звідти, але спокуса ототожнення була)

О, Гіпносе й музи, я щойно мав один з найкращих снів усіх часів і народів! З елементом сну уві сні: наче я в зимовому закинутому парку, частина його огороджена решіткою, а частина замикається з лісом і там одна напівзаросла алея, що веде до води й човнової переправи. Першою туди йде Люба bluetea..

Другим я. Ще пару чоловік лишались в огородженій частині парку, але я йшов слідом за нею, коли з лісу на алею вискочив чи то вовк, чи здичавілий пес, я почав бігти спиною вперед, щоб не відводити очей від звіра, він наче й не збирався атакувати мене, радше оббігав, та я пам'ятав про Любу, коли він..

наблизвися майже впритул, я прокинувся. І тут почалося ще цікавіше: я аналізував сон, що це ж так схоже на Данте, і ось я теж — середнього віку і теж зіткнувся зі смертю, тваринним жахом, а можливо, і з перспективою вигнання, як він у свої роки, а у мене ж така служба і мені кажуть пиши доповідну,..

одразу англійською, бо ти ж розумієш, де ти служиш. Тут починається чистий фарс із купою занятних детальок. Я маю прохідний кабінет у садочку на Старосільській. Поруч америкоси, якісь ледь не генерали. Вони ходять зі мною і наполягають, щоб я зафіксував подію у найточніших деталях, коли нарешті, є..

ми як раз у чоловічому туалеті, я кладу звіт на кришку унітаза, щоб підписати, там не ідеально чисто і всі морщаться і не хочуть його потім взяти в руки. Я ходжу будівлею, надибую Художника, він сидить в одній з кімнат, притуливши навушник до вуха, ну, він же зі зв'язку. Каже: це з твого сну каша..

заварилась? Та, кажу, ну, а що, я кричав уві сні, а це ж америкоси, кажуть, раптом це псиоп, а може тепер будуть проводити тренінги поводження в ситуаціях нападу диких тварин. Ну, я поки доповідну писав, вони так акуратно розпитували, що мо' в мого сну є мистецька цінність чи якесь пророцтво, зара..

комісію збирають, будуть рішати, як далі жити.
Наче як наступний день, я підіймаюсь на другий поверх і продовжую аналізувати подію. Думаю, може це особиста перевірка мене і як я маю вести себе, щоб лишитись на цій службі? Мабуть мені треба до психоаналітика. А ще звернути увагу на особисту гігієну..

Я заходжу в туалет у незнайомій частині будівлі, роблю свої справи і йду мати руки, з думкою, що якщо тут є камери, хай бачать, який я чистюля. Крани — маєленькі і в вигляді вагіни. Круглі білі фарфорові, розміром з тенісний м'яч, щоб пішла вода зі щілини, треба пойорзати бо тій щілині, ну, вперше..

таке бачу, тому може й не так щось роблю. Дуже сильно намилив руки, так що буквально вся раковина в піні. Переживаю, бо а раптом все ж камери спостереження десь є. І тут мене ошелешує, що це жіноча вбиральня. А я так старався поводитись адекватно! Як ніби все ок, виходжу і йду)
Доповідну, на жаль,..

не запам'ятав детально, але вона була окремим піс оф арт, бо це був, по суті, переказ першої глави Комедії військовим канцеляритом. Там був роздум, що крім чи замість вовка очікуванішим персонажем був би ведмідь) ну, скоріш за все я реально прокинувсь між двома снами і знов заснув, аналізуючи перший

Хай ото вбік відходить субтред рендомних картинок про рендому війну. А тут продовжимо різне. Отже, різнину

бува ж такі співпадіння..
чи то цукербержів алгоритм йому підсунув мене після згадки?

Я проти вживання екзоніму "московити" вже хоча б тому, що воно надто співзвучне з "мозковиті", а по-гоблінськи (чи як то зветься?) так і пишеться: "моск", "он московит"

Капець, мені снилося, що мобілізуюсь) якийсь сумбур з тортами на столах у школі зі стінами, пописаними попередніми наборами бійців, офіцери тусять десь у себе, ми будуємко свій мікросоціум як дічі. Чувак по приколу натис кнопку тривоги, виявилось вона не робе чи всі забили. Та тривоги там і так було

хтось налив колу в стаканчик з-під солі, за ранок два чувака хильнули і відпльовувались, питають, чи не мій гнилий прикол, кажу, нє: 1) я з їжею не бавлюсь, 2) у мене своя кружка, чого б я в стаканчик щось лив, 3) я вашу чорну колу взагалі не чіпаю, поки в мене є спрайт,— я на світлій стороні сили

Рішив глянути, що там по КВЕДам і бавовні: чи є умовне бавовнярство як вид економічної діяльності. В нових є Класи 01.63 і 01.16 : Вирощування прядивних культур (вирощування бавовнику) і Післяурожайна діяльність
(очищення волокон бавовни від насіння). Є ще виробництво машин для розкладання бавовни..

уявляю, як чуваки з оборонки для секретності (як з танком було) та по приколу могли б брати цей квед: машини для розкладання бавовни це ж практично і є дрон! і рекламний ролик з мапою: бавовна тут, бавовна там, розкладена по всім містам (РФ)

не трудоголік, а карма-йогин
цифра для карма-йоги ідеальний формат: робиш, анітрохи не прив'язуючись до результату.. карма-йога в майнкрафті

до речі, "Be strong and courageous, do not be afraid, do not be discouraged. For the Lord your God will be with you wherever you go" навіть якщо you go на форум по minetest-lott

Здається, ще не писав, що надибав у фб екскурсовода по столиці, який не іронічно підписаний "Києслав")

І ще до новин фб, ось уже три дні в Вікіспільноті там в'яло точиться чатик, зачатий панею, яка прийшла з вимогою переписати (статтю про) історію РФ, бо іноземець їй кинув лінк на цю статтю як аргумент, що вона не права, кажучи, що РФ ніяким боком до Русі і слов'ян, ота тема "вкраденої історії"

В принципі, не так уже й погані мої справи, якщо найбільшою подією за два тижні, до якої я вертаю думками, є вістка про існування Києслава

Ні мій легкий тролінг, ні Харків'янові серйозні історичні реплаї не помогли їй одуматись і потім чатик підхопив той русофільний чувак Са-ов, хз, як вона це все витримує, сподіваюсь, це мовна модель нац інституту пам'яті, яку тренують для срачів

наче мені мало пригод, закинув у фб під пост Горовому свою безродну ідею про робітників ідеального і матеріального виробництв і різну вагу для них символічного та субстанційного

тема "вкраденої історії" це практично один в один переманювання духів, як в історії ілахіта з арапешів: тобто так само образливо було тим чувакам, що зайшли у їх землі і завоювавши пів долини ріки Сепік нарвались на іншому березі на місцевих, згуртованих довкола їхніх, окупантських духів і ритуалів)

сьогодні слухаю Foreigner (МакКартні пушить їх лот у Залу слави рокнролу).. розвиваючи антропологічну тему, згадалося, як А.Б-ан казав, що слухання чужої рокмузики це каргокульт, а я ледь стримався, не сказав, що каргокульт це її творення тут за чужими кальками (щодо стилю, акордів, тем і поведінки)

тепер не стримався, хехе, ну, але йому було б образливо, я як раз тоді, в ті дні розчув, що якась відома пісня чи то Скаю чи Другої ріки, дуже злизана з маловідомого треку Smashing pumpkins

тепер не стримався, хехе, ну, але йому мало б буть образливо, я як раз тоді, в ті дні розчув, що якась відома пісня чи то Другої ріки, чи Скаю, дуже злизана з маловідомого треку Smashing pumpkins

тепер не стримався, хехе, ну, але йому мало б буть образливо, я як раз тоді, в ті дні розчув, що якась відома пісня чи то Другої ріки, чи Скаю дуже злизана з маловідомого треку Smashing pumpkins

Lonely Children Форейнерів прям дуже про соціальну роботку, треба нарешті зробити колекцію арту на есерівські теми

ех, уміли ж люди в рокнрол:
Women that do write songs about,
Women that turn around and kick you out
Women you dream about all your life
Women that stab you in the back with a switchblade knife
- заносьте вже їх у ту Залу слави

Blinded by Science класна балада музикою, а по смислу якась ніяка.. хоча нагадала мені той жахастик, де чуваку різанули епіфіз і він почав бачити монстрів, що існують у якихось інших вібраціях поруч із нами, ну, і проблема була, що його теж побачили) так от, у такому сенсі наука засліплює дуже добре

яке ж миле слівце оце "чудовисько") навряд брутальні чудовиська теж би йому мілашились, якби існували.. це не демінутив, але можна було б колись вигадати філолофентезі, де демінутивація позбавляє монстрів їхніх монструозних якостей

Жадан драмаквінить і пише про кінець часів, так, наче ще не було Фукуями і ці клоунські лаври досі вільні) нє, ну я теж часом впадав у цей гріх, але про третю світову інакш як іронічно не пишу

Підсів на вуха сусідові, на нього випало сорок хвилин приматологічного контенту: генетика, анатомія, екологія та поведінка (включно з культурою і мовами) сучасних людиноподібних, трохи про вимерлих, полігінетична і азійська гіпотези людської прабатьківщини, расогенез і генетичне розмаїття африканців

Мене виправдовує, що я бив у масть: він зайшов з особистого спостереження, що орангутани схожі на монголоїдів, горили на негрів, а шимпи на блідолицих. Хто б на моєму місці стерпів таке і відповів би меншим?

Зустрічав колись твердження, яке варто було б перевірити на достовірність, як і все #щоязнаю: більшість комбінацій трьох латиничних літер є значущими, словами різних мов або абревіатурами. Цікаво, чи є межа, коли б закінчились незначущі комбінації літер (звісно, ні, згадати комбінаторику, їх безліч)

Дякую, я просто відкинув претензію бути правим на користь прагнення бути щасливим у творенні вишуканого безглуздя

Колись треба буде зізнатися, що пішов з твітера, щоб зекономити на зборах, яких там дуже є, але ще не сьогодні. Та й толку, бо я туди все одно ні-ні та й загляну, та й закину щось

У переході звідти сюди мабуть одна з ключових проблем це трансфер соціального капіталу. Я-то від цього вільний, я і там почувався маргіналом, і тут у мейнстрім не лізу, а інвестую в цей безкінечний тред, щоб колись його визнали нематеріальною спадщиною і створили за його мотивами АІшну гру в бісер..

а багатьом мабуть дійсно переживається як втрата ця неможливість швидко і вповні здобути тут ті ж обороти інтеракції, всякі знаки впливу.. трансфер соціального капіталу, хм, цікаво, чи це досліджена вже тема і чи пробували робити якісь конвертери

..нє, це я невдалий термін підібрав (хоча мені видавався логічним, як трансфер знань — перенесення їх з одної сфери на іншу або з ситуації тренінгу в практику). Під трансфером соціального капіталу розуміють його передачу від людини до людини, а не щоб людина між різних платформ чи сфер його носила((

Згадалася мабуть сама забавна шефова звичка: переслуховувати власні відправлені іншим голосові повідомлення. Мені це абсурдно нагадує монолог дослідників калу, що людям споконвіку було властиво оглядатися на плоди своїх зусиль чи як там. А ще його "добре-харашо", але так мабуть усі в Ц.Укр-ні кажуть

Хоча чим ці мої, як зара, прогортування цього ж треду не відповідник тієї ж поведінки?

Цей пост непогано тут виглядатиме (чатик — неважливо)

@fed4ev.bsky.social

Та це відколи я глибоко і послідовно усвідомив, що ми звичайні тварини і майже жодної специфіки наш вид не має в спектрі біологічних і культурних адаптацій решти вищих приматів, відтоді в мене постійне відчуття, що я щось надто спрощую і упускаю в сприйнятті

Хоча найважливіша новина на той день, що я з Саньком З. побалакав і він живий, все ще в не те, щоб ж.., але близько, але побалакали. І радий за його кореша-літуна, що за два дні збір закрив на нову пташку; все це якісь такі радощі, як у коані про монаха, тигрів і суничку, але що ж, ми не обирали

А той фб-чатик чотири дні триває, вони розіграли декілька карт, перемили кістки Романовичам і П'ястам, нарешті, заглибились у гени галлів Галичини. Я часом заглядаю туди, щоб стригеритись і вийти з фб

Або як я сьодні уточнив, коли Іванович сказав, що ми на 80% складаємося з води, що "і на 20% з гівна" — це ж було у мене в тій чернетці російськомовного вірша про Дніпро, що я на 80% оця сама вода і ще на 20 гівно, літ 20 тому, час 💨

Знову жах снився, що я аж прокинувся, хоча не жорсткий, а так, трилер, про якийсь убивчий АІ — от лише таке в пам'яті зафіксувалися, жодних подробиць не пригадую. Потім до ранку ще якесь було сновидиво, забув((

а можливо я сюди заходжу ще й підсвідомо для того, щоб оцінити якість роботи мозку — з кількості помилок і зв'язності думок — перш, ніж братися за щось серйозне

це дуже фігово, що ми не маєм ніяких прямих вбудованих індикацій роботи мозку і залежимо тут від його продуктів, а ті мають іноді свої костилі (як т9), що косячать процес оцінювання

Сьодні день, коли я прочитав текст приспіву, який не розчував досі:
War, children, it's just a shot away

забавний приклад інтертемпоральної інтертекстуальності в роботі з власним текстовим матеріалом. Комент до пісні
R.E.M. - It's The End Of The World As We Know It (And I Feel Fine)
:

I don’t care what anybody says. This is the official anthem of 2020

Edit - All of the 20s

Складний сон калейдоскопом — чи то я прокидався, чи там паралельні сюжети що справді снилися. Якесь наївне фентезі з феями, містобудівна історія з Києвом і драма з тим нашим бійцем, що зі мною евакуювався з важкою контузією, але тепер ніби був на імплантах весь. Але різко прокинувся, все забув

Чергова цікава розмова з паном Олександром. Він казав про ціну війни для заходу, що вони не відправлять людей, бо їхня культура визнача життя власних громадян безцінним. Я зауважив, що в принципі-то це явно завищений цінник. Люди вже не той актив, що двісті літ тому робив нації багатими, а навпаки..

Цікаво, чи є хоча б економічний сенс у цій моїй антигуманній дурці. Тобто зважити на перспективу 40 років плюси і мінуси від середньостатистичного населення з врахуванням вкрай імовірної продовольчої кризи і лускання на її тлі багатьох бульбашок, переоцінених послуг і галузей..а як це було в Д.Римі?

снилося щось напружене й складне, пам'ятав тільки, що в мене було кошеня і грала музика (можливо в сон вривались будильники, які я проспав, сусіда виключив), якісь переміщення групи людей містом, не жах, але напряжне щось, прокинувся з відчуттям "все складно"

Між тим мене продали в групу розслідувань батальйону, канцелер роти рвав би на голові волосся, якби мав: "я три місяці боровся, щоб тебе прислали з [назва старого ппд] сюди, мені в поміч щоб щіо, щоб тебе тепер перетягли в батальйон?!" Я мовчу, що мені у [назва старого ппд] було б найкраще лишитись(

У батальйоні замполіти бату і роти за щось говорили на курилці, вертають зі словами:
- То що, тобі там ок?
- Там рай.
- Ну, може скоро туди поїдеш.
Я:
- Я навіть знаю, про що ви говорили.
- Так, Славік, про [назва старого ппд].
Там не платять премію, тому деякий час вважали за покарання, але там рай

мені там рай, бо туди безпечно було приїжджати дружині і ми мали перевірену зйомну хату, але й загалом там пасторальна ідилія, тихіше, далі і від фронту, і від цієї іржавої руїни донбасу, і від цього зіркового оточення (довгий час ми взагалі жили там без жодного офіцера)

Пан Сан:
- Я от думаю, чому б не приготувати біф-строганов зі свинини.
Я:
- Ніщо не зупинить біф-строганов, навіть відсутність говядини.
Через деякий час пан Сан:
- Тут ніде не було сметани, тому я додав йогурт замість неї, канцлер, коли це почув, хутко втік.
Я:
- Я не втечу, я з вами до кінця!
..

Через деякий час ми сидимо за столом, навалившись цього гарного м'яса в ніжному соусі з гарніром, я розказую про геркуланумські папіруси, Везувіо-челенж, той трактат про музику і їжу, та те, що епікурейство має знову новим захопленням світу в цей буремний час. Ось тут і зараз я вже бачу його в дії..

Музика і їжа, як писав той грецький філософ. Учора звечора ми понад годину ділилися старими треками і всілякими музичними спогадами, а сьогодні ця трапеза.. так, без вина і флейтисток, але чим це не симпосіон! Так, за вікном груба Скіфія, але ось ми підручними засобами make epicureanism great again!

я злінувався шукати, як це б написати давньогрецькою, але ж це з тетрафармакоса: некорисне — важкодоступне, вірно?

між тим, рівно після цього посту і сирничка до нас зайшов у гості (чувак, який до того заходив разів десять, але ми лише здоровались, а зараз розговорились і познайомились, виявилося він —) командир автороти і я не пам'ятаю, з чого почалось, але наступні півтори години ми говорили про антропологію..

в широкому сенсі, тобто про все, адже в епоху антропоцену нема нічого, що б не було людським хоч якимось боком, антропологія в цьому сенсі, це нова філософія; так от, я давно не теревенив без упину півтори години, по-інерції досі розпирає черепну коробку ідеями, цей присмак філософічної інтоксикації

чувак пару разів згадував щось на кшталт "соціального тотавізму", як він пояснював, ідеї, що нове можна створити тільки зруйнувавши старе, молоде дерево ростиме, коли викорінити старе.. по-перше, слід було насипати ботанічних прикладів (щеплення, користь від конкуренції та кооперації з рештою лісу..

але в розмові я теж непогано відповів, правда апелюючи до особистості, але це не зіпсувало стосунків; сказав, що в цій теорії (я так і не нагуглив за назвою) мабуть більше про особисті схильності її прибічників (в смислі, тяги до деструктивної агресії), ніж чогось сутнісного та змістовного

йо, та це ж мабуть "атавізм"! але він чітко вимовив першу "т", я так повторив і він не виправив, хз, може він не знав

(усвідомив, що цей хід я скоріш за все сприйняв з книжки "Заповіт втікача" і ще й чувак, як я зрозумів, зі скоріше правої тусовки))

Придумав собі передвиборчу програму, правда, спершу в варіант "make Past Indefinite great again!" але потім рішив її негайно реалізувати і мейднув паст індефініт! І от, тепер мені знов нема з чим іти на вибори, ця ж програма вже реалізована, треба нова

@fed4ev.bsky.social

made Past Indefinite great again!

Якось тривожно, більш як у поперед-дні. Чи то погода з дужим вітром, чи цей промисловий гул (чи то той ж вітер?) чи ці дрібні зміни в службі, що поки що дрібні, але перспективи ще неясніші, ніж неясність станом на учора.. чи що з Саньком не перетнулися до його виїзду на позиції

У мене є страх смерті, та, але іноді це страх смерті інших, ось яка штука. Я в глибокому дитинстві міг ридати гірко й невблаганно, коли бачив образи чи несправедливості щодо інших, невже це знов емпатійність на тому рівні

Це Епікур!— λάθε βιῶσας!— це він, весь цей час це був він, сірий кардинал моєї миследіяльності

Все, вирішив, оголошую себе неоепікурійцем (поки це не стало мейнстрімом)

Все, вирішив, оголошую себе неоепікурцем (поки це не стало мейнстрімом)

а ще забавно, як той комавтороти легко перейшов від як згуртувати українську націю до Австралії як оптимальної точки міграції

ніясно тіки, чому я слабкодухо не підтримав цієї розмови, а перевів на книжки, бо я ж у 2022 реально думав що тре валити, якщо виживу, і не бо рф під боком, а бо тут дурка прогресуватиме на ґрунті травми і пошуку внутр. ворогів; але зара я не міг би підтримати цю розмову, бо вже скіки не думав за це

з каламбурів іще сьодні подумав клєпанути картинку півня з куркою з цигарками в дзьобах і з підписом "курець і курка", але по-перше, ліньки, по-друге, здається, це вже було

Все-таки, в цю мережу з тої перейти це напівміра, не принципова різниця, динаміка суспільної свідомості, яка вони, мережі матеріалізують, все одно така, що буде гірше. Як тільки додасться ресурсів, на них прийдуть хижаки й паразити. Досі певен, що шансом, який ми прогавили, було wt social

Все-таки, в цю мережу з тої перейти це напівміра, не принципова різниця, динаміка суспільної свідомості, яку вони — мережі — матеріалізують, все одно така, що буде гірше. Як тільки додасться ресурсів, на них прийдуть хижаки й паразити. Досі певен, що шансом, який ми прогавили, було wt social

Але досі інтернет має той баг, що ім'я йому Вавілон: десятки т.зв. природних мов, якими там послуговуються носії т.зв. природного інтелекту. Фантастичне припущення: вікідата розвивається до рівня, коли синтаксис у ній дозволяє будувати з її семантичних одиниць мовонезалежні висловлювання в wt social

Бачив я колись якусь документалку, як у ранні роки інтернету, здається, німець один пропонував за основу створити універсальний вокабуляр, на слова з якого би посилалися, складаючи програми чи тексти. Мабуть німець, бо ідея якась раціональна надто, аж тоталітарна по-своєму. Але мені подоб..

"Читайте нормальних філософів" — кажу я, і на прохання порадити — раджу марксиста, хехехе

Неоепікурейство стане новим дзеном і новим майнфулнесом. Запам'ятайте цей пост.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії
[редагувати] [редагувати код] [спостерігати]
Каламбург-ам-Майнд —..

Пан Сан:
А я в українському суспільстві не можу прижитися. Ще з 90-х. Я пробував тут, але так, щоб вийти на рівень пристойних заробітків.. Ти розумієш, яка штука, скрізь виходить, але там я не дома. Вертаю сюди і все ніяк не організовується. Їду геть, байдуже куди,— і знову все складається ідеально!

Але, звісно, наразі вершиною мої філософічної кар'єри є епізод з комавтороти (я вже третій день ніяк не вспокоюсь. Чувак відпустив водія, лишився поговорити і потім ішов кудись пішки (заступив проводити його, але було б як із тими волонтерами: пів дороги я проводжу їх, пів дороги назад вони мене х3)

Але, звісно, наразі вершиною мої філософічної кар'єри є епізод з комавтороти (я вже третій день ніяк не вспокоюсь. Чувак відпустив водія, лишився поговорити і потім ішов кудись пішки (затупив проводити його, але було б як із тими волонтерами: пів дороги я проводжу їх, пів дороги назад вони мене х3 )

В нашій розширеній бойовій родині в ці два тижні: вінчання, два весілля, похорон і закриття ФОПу. Це з яких приводів людей повідпускали офіційно і неофіційно

Питаю Вікторовича, чи бачив у шахті якісь відбитки папороті. Каже, повне такого: риби, равли, рослини.. квітка (тут я засумнівавсь, що в кам'яновугільному періоді квіткові були поширені). І каже, якась довга така метра три фіговіна вузька ребриста, як слід від протекторів шин, ніхто не знав, що це..

Я припустив, може це від шахтопрохідної техніки слід. Він каже, нє, такі сліди теж є, а це щось зовсім інше. Я такий з максимально нейтральним і знудженим виглядом: мгм, і як ти кажеш ваша шахта називалась?— подумки прикидаючи, як би туди потрапити і зрізати знахідку для якого-небудь музею..

Взагалі, я думаю, що поалеонтологи мають лихо ненавидити шахтарів і всю енергетичну промисловість, яка спалила мільйони тонн потенційних відкриттів і дисертацій

якщо про спалювання газу ленін казав, що це як палити асигнації (банкноти), то палити вугілля це буквально спалювання сувоїв палеонтологічного літопису

врешті-решт уявлення про абсолютну цінність людського життя існує лише в свідомості тої частини людей, яка не претендує тебе вбити, а в культурі інших видів тварин нічого подібного наш вид ви не зустрінете, хоч би й взнати всі їхні мови

врешті-решт уявлення про абсолютну цінність людського життя існує лише в свідомості тої частини людей, яка не претендує тебе вбити, а в культурі інших видів тварин нічого подібного про наш вид ви не зустрінете, хоч би й взнати всі їхні мови

Оце класне, хоча з наукової точки зору ми радше від apes намагаємося піти і з них, так би мовити, виділитись..

Monkey Man · The Rolling Stones

But well I am just a monkey man
I'm glad you are a monkey woman too
Monkey woman too babe

списувався зі своїм недавнім сусідом, якого відправили з батальйону в навчальний центр, коли він хотів скористатися тою схемою для непридатних до ДШВ, він записав мені голосовуху, що була б ідеальним мемом про всю цю нашу службу, якби не було так сумно:
Кругом одне наї@алово, тупо най@бують і пі@ець

а що як точність і якість спостережень у мене від першої військової спеціальності (снайпер, але то на строчці, я не стріляв з СВД, раніше казав, був снайпером-пацифістом, але може коректніше називати це "снайпер-теоретик")

але цікаво інше, цікаво, чи є приклад дитини, яка обрала шахтарську професію, не награвшись свого часу в майнкрафт

реплай на картинку пана oldsaddog має бути в цьому треді:
це мало бути в тій праці Геракліта, де він писав, що все тече, і саме це він мав на увазі, кажучи "двічі в одну річку не ввійдеш"

це вернувся Вікторович і його тікток на повну гучність, тож у мене в навушниках на повну гучність ролін стоунз, бже, які вони троляки

рядок "Send me dead flowers" нагадав, що ось і знову пора носіння сапієнсами зрізаних статевих органів покритонасінних рослин

в наступній за рендомнутим списком відтворення пісні раптово звучить слово шмаття (у формі shmatta) і загалом там є поживи для філолога (і загалом) youtube.com/watch?v=3_Y5J0ka4_k

Shattered (Remastered)

Provided to YouTube by Universal Music GroupShattered (Remastered) · The Rolling StonesSome Girls℗ 1994 Promotone B.V.Released on: 2011-01-01Associated Perf...

youtube.com

перемили з пан Саном кісточки флореським людям, Александру Македонському, трьом гілкам слов'янства (включно з етимологіями слів "піч" і "пизда"), Чінгісхану з його дітьми й онуками, мадагаскарським полінезійцям, євроцентристам, Дарвіну з Воллесом, північним і південним корейцям, індусам і китайцям

словосполучення "перемити кісточки" звучить підозріло палеоантропологічно

вже приміряю на себе тогу неоепікурця. Пан Сан завів дідівську платівку, що досі пам'ятає смак свіжини з дитинства, а нинішні м'ясо й риба не на тому вирощені, їм бракує "білкового смаку".. кажу, ну, я не жаліюсь, але я загалом ніколи надто не фанатів їжею, що не ок, як на людину, що цитує Епікура))

мабуть про це вже давно написано і сказано в лекціях, але зауважте, як екологічно Епікур повівся з богами: він, виходячи з простого життєвого спостереження їх відсутності, все ж відвів їм місце "між світами": вони є, але неочевидні і не лізуть сюди,— цікаво, чи грала роль пам'ять про вирок Сократові

Бурий дзвонив зранку, я прям певен був, що це будильник і спросоння скинув виклик і лиш випадково зауважив, що, ні, дзвінок. Піду запишу уривки сну

Різке пробудження і одразу в роботу, тому якісь дивні уривки лиш у пам'яті. Я чи то в театрі, чи на прийомі в будівлі з широким квадратним прольотом сходів (ширш і нарядніше, ніж у червоному корпусі). У мене щось вкрала і кинулась тікати Ок. Ш-к і там ще старі знайомі, може й зі школи аж були; я..

кинувсь її доганяти, на дворі зробив підсічку, сів на впалу і почав душити, говорячи, що ніяк до неї не прив'язаний після стількох років, тож якщо вона не розкаже щось, то без жалості задушу

Записав. Але я цей тред найшов, щоб записати інше. В пан Сана в тіктоці зазвучав Сурдін, щось про дослідження Місяця, я впізнав голос і розколовся, звідки "все знаю". Пан Сан жартома образився, що я розбив усі його наукові гіпотези за ці кілька днів знайомства, я доволі елегансько, як на спросоння..

парирував Сократом: що насправді, панові лише здавалося, що він щось знає в мірі, достатній для побудови гіпотези. А насправді ми з ним однаково нічого не знаєм, але гарно проводимо час у бесідах про ці свої незнання. Але знов, я не для цього шукав тред, це в нас у ході пошуку таке здіаложилось..

Коли ми вчора перемивали кісточки корейцям, пан Сан зауважив, що їхні корпорації це той іще олігархат із довгим шлейфом корупційних справ і зв'язками з військовими диктатурами в країні. Я зауважив, що їхні олігархи — продуценти, на відміну від наших, редуцентів (піднялись на розпилі заводів і флоту)

..але не міг з наскоку згадати, як у цій тріаді (?) класифікують паразитів. Мабуть же теж як редуцентів? Рубрика що я не знаю (але її безглуздо вводити, бо це — все, все, що я пишу тут, я до різного ступеню не знаю)

От десь у цьому сенсі я і думав про паразитизм слів (ну, хоча справедливіше казати тут не про ці ідеальні знаряддя, а про того, хто ними оперує). Що вони всі паразитують на нашій увазі, приковуючи її до себе (привіт, каламбури, я вас маю задушити, як Кс. Ш-к у сні) та відволікаючи від означуваного..

і пост колоніальний
(цікаво, чи нас туди включили за Кримську війну, а чи, радше, за інтервенцію Антанти у кінці 1910-тих років)

що ж, завтра новий виток у моїй військовій кар'єрі, їду в управління батальйону приймати справи, в принципі, все має бути добре: це довга неспішна праця, яку я уже робив, і тому швидко згадаю, робитиму насправді за одного відомого мені капітана, тобто він підписуватиме по результату і отримуватиме..

хоча ясно, що чутьшо, то другого мені теж перепаде.. якби я мав якісь амбіції, мені мало б бути образливою така історія, але біос лате, чи як там Епікур (тепер-то я вже не забуду!) писав, мені ок, інший варіант був поїхати на офіцерські курси і підписати контракт, але це мені віра не дозволяє, тож..

Пан Сан чекає закону, що нібито дасть підставу звільнитися (третя група інв-сті, не знаю, не важливо), і дуже нудиться чеканням. Тож мій можливий від'їзд для нього — ніж у спину, він тут більш ні з ким не говорить. Він і так більше сидить у машині, слухає тіктоки, а то каже, зовсім переселиться туди

Мене починає штормити, хоча ж пігулку прийняв і нічого не відбувається. Зара ще легку партійку в шахи і відкладаю гаджет до післязавтра, бо завтра тре'буде зосередитися

вопшем, їздив я знайомитися з новою службою, але там нічому вчитися, окрім безвиході й безпорадності, тобто нічого нового

Два жахи, від яких сьоночі прокидався. В одному у мене почало свербіти під шкірою на руці, думав це жилка пухне, бо сіточка судин теж так явно набухала, наче пульсаціями. Побіг вниз по сходах у медпункт, аж у мене, з-під шкіри почали лізти й випадати на ходу хробаки. Другого і інш. снів не пам'ятаю(

Довгі сновидива, насичені різним. Спав близько 9 годин і часто прокидався й засинав. Але практично нічого й ніколи згадувати

три бези напосідають у цій новій для мене службі: безвихідь, безсилля і безнадія.. Юрич сьодні закрив перше своє розслідування, після року служби в групі розслідувань

але щоб не жахатись, я сміявся, бюрократичний абсурд, на відміну від касетних боєприпасів, допускає такий адаптивний хід

Їхав з начальником групи розслідувань, типу моїм шефом з нової служби. Питав, як іде. Кажу: враження, що мене посадили на невиконувану задачу, щоб був новий хлопчик для доган. Бо проблема не в людині, яка до мене не справилась, а в відсутності алгоритму роботи та чіткого стандарту кінцевого продукту

Тобто що би я не зробив, як би не постарався, нема гарантії, що у шаблоні того документу не зробили за цей час якихось змін, комісія не помінялись швидше, ніж змогла підписати той акт і в перелік супровідних доків не додали ще щось. По хорошому, юристи мали хоча б повідомляли про зміни, а в ідеалі..

А ідеалу, каже, не буде, навіть по-мінімуму ти нічого не зміниш. Да, ми поставили тебе і к-на В-ка, догани вам будем виписувати по черзі, тобто прострочка у тебе — перепризначаєм на нього і навпаки. Ну, але якось воно буде, воно ж усе-таки якось іде.
(Див. вище про чувака, що за рік перше ср закрив)

Комбат:
— Працюєш?
— Почав.
— Робота не складна. Все, що треба — це мізки і комп'ютер. Стіл. Принтер. Руки з пальцями (sic!) Бумага. Ти все маєш.
От саме у цей момент я перестав бути вульгарним матеріалістом і хотів заперечити, що ще й культура має значення. Тобто комунікації, організація, процеси..

..всі ті навики, що роблять із голови робочий орган. Але він правий, подумав я і знов вернувсь у рідненький вульгарний матеріалізм. База наявна, надбудова надбудується в практиці. Проблеми мотивації тут бути не може, звісно: ми ж у армії та виконавську дисципліну ніхто не відміняв

Кимарнув дорогою в авто під рамштайн, альбом мутер — як колискова, всі ці рідні з пізнього дитинства, ласкаві лічилочки ("айн, хір комт ді зонне, цвай.."), енгельські наспіви, закарбована на підкорці граматика німецької ("ду, ду хаст.." "іх вілль"). Прокинувся з диким головним болем, зара знов спати

Я вже з душу, прийняв дозу і в спальнику. Поруч важко дихає Вася, він з запою і з хворим серцем, я сподіваюся, з ним усе буде добре, крім загальногуманістичного ще й зі шкурного інтересу: щоб виспатися, завтра знову пів сьомої підйом, 25 хв на сніданок і збори, знов майже година дороги, куди не хочу

Васю мені щиро шкода, він зривається лічені рази на рік, минулого року це було приблизно в цей же час і з такою ж побічкою. Дуже толерую алкоголіків, бо і сам з тих, хто не витягує без допінгу. У мого хімічна формула складніша, фармакологічна дія трохи різниться, та це не привід пишатись і зневажати

згадав, що купався в теплій сонячній водоймі і буцав чимось у піску, пляж був дуже крутим підйомом, там наче була Н.К-ко

інший мем, який я вже не пригадую з чого перероблений, але дуже відображає справи та настрій у цій групі сапієнсів:
"я клопотав, клопочу і буду клопотать"

вперше за довгий час витратив свої гб мобільного інтернету до оновлення пакету і сьодні буквально плачу́ за власний шітпост (окремо хочу відмітити копійку витрачену на пошук наголошеної "у" в середині цього посту)

Щойно видав головному техніку веселий і прям видатний автобіографічний монолог щодо стосунків з автотехнікою, ліньки переказувати та й нащо, я це все ще той самий я

А що як, якщо дожити до ближче сорока літ, життя і все таке стає звичкою, а отже перестає сприйматися за проблему чи таїну

підтролюю пан Сана як легко він переходить між епікурейством і стоїцизмом, а він киває і каже "це нова позиція" і заявляє, що "збуваються вся наші бажання тільки не тоді (а я ще й уточнив би, що не зовсім так), як ми очікуєм".. Ця його "нова позиція" це дійсно цікаво, це якась філософічна флюїдність

мембарго (неістота, середн. рід, незмінн. тип відмінюв. 0 за класифікацією А. А. Залізняка) — заборона використання будь-яких або певних мемів (за тематикою, походженням, видом або іншими ознаками.
Приклад вживання: "українська спільнота користувачів інтернету застосовує мембарго на все російське."

дід розказав про інтернети часів його молодості.. онуки на пару хвилин відірвались було від виготовлення сколів для крем'яних наконечників, але швидко втратили інтерес до нерозбірливих і темних слів напівбожевільного старого

мені пощастило, що ввійшов у цю війну з оцим текстом @moskalets.bsky.social у думках, хоча змістовно з цитованим там автором мало в чому згоден, ідея цінності воєнних спогадів задала один із полюсів у внутрішньому конфлікті (іншим є ідея цінності вибіркової амнезії) та є одним з натхнень цього треду

Костянтин Москалець: Війна і література | Новини Еспресо

Коли говорять гармати і “гради”, музи мовчать. Читайте більше тут.

espreso.tv

іншими джерелами натхнення є "Медитації" Аврелія, "Бесполезное ископаемое" Єрофєєва, трошки Швейк і Чонкін, Платоновський "Котлован" згадаю просто бо тому що, з тої ж причини "Трактат" Вітгенштайна, а також величезний каламбурхливий потік натхнення з нашого з дружиною звичного домашнього спілкування

І все це існує як сніг цієї зими: лише в пам'яті і то без певності, чи з цієї зими, чи з якої сніжнішої, минулої.. тобто не предметно, бездоказово, віртуальніше за інтернет

..а ще точніше, як сліди на тому снігу (якому? чиї сліди? інтелекте, перестань прикидатися штучним і галюцинувати!)

Ото називається, навчили порося грати в бісер — кидали ним перед нею, кидали, воно рішило, що це є і суть гри

Ото називається, навчили свиню грати в бісер — кидали ним перед нею, кидали, вона й рішила, що це є суть гри

Що повертає до думок, тут іще не ословлених, про те, що наступний стандарт у айті буде, на противагу попередньому, про інтеншнс, а не екстеншнс. Розширення можливостей машини стане абсолютно службовою складовою її роботи і рішатиметься автоматично, а головним стане полювання за цілепокладаннями

Цікаво, чи в якомусь філософсько-літературному пабліку зробили вже порівняльний аналіз відповідей, що дають штучі на "бути чи не бути"

Сподіваюсь, хоч котрийсь із них радить звернутися до професіоналів у темі психічного здоров'я, штучі, згідно з тим (осіннім, здається) дослідженням показують значно вищу емпатію, ніж так звані природні інтелекти

Що повертає до думок, тут іще не ословлених, про те, що наступний стандарт у айті буде, на противагу попередньому, про інтеншнс, а не екстеншнс. Розширення можливостей машини стане абсолютно службовою складовою її роботи і рішатиметься автоматично, а головним стане полювання за цілепокладаннями

Дивно, що щодо того репортажу з текстів про В.К-ху, згадуючи причетних, не згадав Бурого. А Бурий кілька днів тому казав, що йому дуже чітко снився момент, як ніби ми були з ним на тій його великій позиції і, типу, ми з неї знялись, але наказали вертатись. Він здивувався, що я наспр. був на сусідній

Дивно, що щодо того репортажу з текстів про В.К-ху, згадуючи причетних, не згадав Бурого. А Бурий кілька днів тому казав, що йому дуже чітко снився момент, як ніби ми були з ним на тій його великій позиції і, типу, ми з неї знялись, але наказали вертатись. Він здивувався, що я наспр. був на сусідній

Ну, коротш, я маю вставати через п'ять годин, а ще не спав і не хочу, хоча таблетку прийняв і без зайвих клопотів прожив цей вечір. У Вікторовича трохи гучно тікток (він не спить), Вася часто чхає і крутиться, пан Сан похропує. Але це все як завжди. Єдине пояснення, що мене нервує нова ця служба

Хоча чому єдине, просто ліньки інші вигадувати, це все одно лише словесні містифікації довкола подій у чорному ящику — черепній коробці.

Або, як іще в одному вірші казалось: "чому б не бути вечорницям в цій голові, де ані бога, ані стрибога, ані пана.."

Надумав це, каламбуравлячи біля богодільні, бо подумав, що смисл "жалюгідності" подібним чином еволюціонував до суто негативного, зара вже важко пояснити логіку, тому, скажімо, я так відчуваю

Царат мав заборонити міську думу у місті Вільні, бо вона була б неуникно вільнодумною

Геронтократію по аналогії чи то анафонії (чи як це правильно, а правильніше — як це конвенційно (бо ж правила мови це лише договорняки) називається?) можна б називати "старат"

Одне з того всього, що я роблю тут, це апокаліпсис мови, тобто я зриваю з неї всі ці вуалі й покривала, щоб показати саму її містифіковану тищоліттями плоть і суть як [місце для будь-якого з численних конвенційних уявлень про мову]

Поспав чотири з копійками години, виявилося, що мій автобус до служби виїхав раніше і трохи іншим маршрутом. Доїхав до автостанції, чекаю цивільний бусик. Це все така фігня, робити з останніх душевних сил те, чого не хочу, та з перспективою робити це довго, якщо вдало піде, тому ще менше хочеться

Ясно, що в порівнянні з тищами й десятками тищ людей, з багатьма, кого я знаю, цей виток в моїй службі — заздрісна тема. Але мені в напряг з моїм тривожно-депресивним розладом будь-які зміни, а особливо певні нюанси (люди). Тож я не знаю, що мене зара тримає від лягти на рекомендовану мені операцію(

Ну, тобто, як не знаю: знаю, просто навіть якщо направлення мені дадуть (а це не факт, бо гарантовано дають лише на ургентні, є приклади, коли на планове не пускали) після операції та може місяця реабілітації прийдеться будувати службу з нуля і можливо навіть в іншій бригаді (див. вище про зміни)

Моя безвихідь тут — реально набір виходів, з яких усі мені не подобаються. Тому я не рипаюсь. В інертності мало честі, але що ж, я не маю доста сил, щоб рипатись аби рипатись, коли результат імовірно "буде гірше". Мабуть працюватиму, поки не стане треба ургентної допомоги і можливо навіть не хірурга

дорогою придумувався вірш в антуражі скіфського походу греків, зі звертанням до "милого Ефимероса" ("Dear diary") "глибоко в степах", що згодом обігрується, мовл., довкола настільки "той світ", що навряд підводне царство викликало б більший подив; трохи про тактику і змішане походження самого автора

мало б бути тривожно, але ні, чомусь, анітрохи, від того, як фігово у мене з пам'яттю на події та новини, бо дорогу в п'ятницю я вже не міг пригадати в суботу (з ким їхав), а про пару новин канлер піймав мене, що я їх датую значно недавніше, ніж вони були (пару місяців різниці).. каже "день сурка"

фіксую в себе "застрягаючий погляд" уже втретє за пару годин, до цього м-р В-на мимохідь видьорнув мене з цієї прострації, привітавшись, я кажу "щось я задумався", а він: "замічтався".. до речі, з його прізвища кпин у чатику вже третій-четвертий день тягнуть, щось я геть одвик від таких стандартів

їжу їж і пий пиття,
живи життя,
буди буття.
а також
бори борню,
будуй будду,
а бері-бері не бери.

добре, що в людській мові нема ніякого (крім умовного) зв'язку означень із означуваним, тобто навіть не варто уточнювати, що все це лише гра слів без претензій на глибинні смисли

хоча це знову близько до раніше піднятої теми про паразитизм слів на сенсах, як вони своєю формою перетягують на себе увагу з означуваних сенсів

та трохи сподіваюся, що я не правий, бо якщо правий, то я послідовно неправий у всьому і в цьому в тому числі, хоча ж це теж не має значення, адже я не маю повноважень і не претендую на послідовну правоту, вважаючи претензію на неї лиш однією з можливих культурних адаптацій нашого виду саванних мавп

тут має бути це, бо я постив з усією самокритичністю

@fed4ev.bsky.social

Щодо продуктів психічної діяльності дуже пасує ця цитата класіка: "Розумієте. Мурзік Васильович, кал — дуже цікава штука. Ви помітили, то людина, коли посре, завжди оглядається, шоб побачити, скіки вона насрала і якої якості кал. Їй цікаво, а цікавість — це шлях в майбутнє."

Київстар є провайдером, а я спонсором (новий пакет) сьоднішніх своїх постів, а морально-психологічне забезпечення їхньої кількості та якості здійснювалося недосипом. Недосип до певної межі позитивно впливає на креативність, наче якась творча інерція за два дні накладається та дає тяглість думкам

Я це уточнюю, бо може мене прорвало ще і з жадібності, бо вчора частину дня інтернет був платним поза пакетом послуг, а сьодні з ночі вже пішли пости на шару

Знову грав м'ячем. Мініатюрну версію футболу 3х3 ос., на майданчику десь-так само 3х3 з дверима в якості воріт. Грав таранного форварда 2-3 гола забив ногами і головою. Найбільше схоже на ту гру з дитинства тенісним м'ячиком, де в два дотики після відскоку мав влучити в двері без відбою "суперником"

Вчора на вечері з пан Саном заговорили знову про мови шимпанзе і я вкотре казав, що треба пильно стежити за дослідженням їх мов у природному середовищі, яке робить Інститут Макса Планка. А потім такий, ок, а коли я сам востаннє дивився їх новини? А це ж цікавіше за футбол. Рішив їх фоловити повністю

кажу колегам, що я новенький автор воєнних детективів і пристаю за порадами і шаблонами до більш досвідчених письменників) якби описати цей досвід, сюжет крутився б довкола хронічного невиконання обов'язків і нагнітався хвилями з наближенням дедлайнів і виписувань доган, а в результаті виявилося б..

Коротш, яка дурня: батальйон назначив мені нову службу, але вона в іншому місті і ні житла там, ні проїзду не організовує. Проїзд щодня вигадуєм з моїм підрозділом, який взагалі-то втратив через це призначення і виходить я нашим за тягар стаю. Житло від десяти штук в місяць поки є варік у хостелі..

..тобто і мені, і підрозділу не просто згори створили дурних задач на порожньому місці, а нам іще й платити за це задоволення: управлінню роти — часом на пошук варіантів доїзду, мені також часом на 1,5 год дороги щодня або грубими грошима на житло, якщо я рішусь переїхати. Та що рівне часові життя..

..оте слово lifetime з англ. мене пару десят років уже витверезвлює, бо дійсно, життя — в самій простій формі — час. Жінка з позаминулого року якось пройнялась і жаліла за цей вкрадений в нас час, а я, ну, не знаю навіть, чого — ні, а лише зара перейнявся вповні цим відчуттям і то з іншого контексту

Дуже думаю (медитую, значить, може й молюся, тут умовні межі понять) про перемогу. Не те, щоб про щось предметне, чи таке, щоб я міг відчутно дієво докластись. Радше мріяння про неї, як про диво, що розрулить усі ці тупики в житті; це тупо, але так якось природно — вірити в диво, credo quia absurdum

Якщо є протитанкове озброєння, то має бути і контртитанкове. (Філо)логічно ж!

чернетка майбутнього складного каламбуру, що ув'яже "кротів" і французьке "кро" - печера (як у Кро-Маньйон)

Я днями жалівся на побутові й логістичні затупи? так от сьодні мене буквально забули забрати, бо звична машина поїхала в турне Україною, а про заміну ніхто не подумав. Маршрутки вже не ходять, цінник на таксі до трьох нулів, мусив трохи ще й за це понервувати. Вже майже на базі

не кажучи про те, що разом з новою службою командир на базі вимагає робити задачі ще й по старій, бо та робота геть стала

побачив сьодні, що щодо якогось батальйону логістики в нашій частині хтось вживає в документах абревіатуру "блог", мій тревел-блог не добре рекламує логістику в нашій частині..

@fed4ev.bsky.social

ряд забавних і нікому непотрібних фактів: ваше міркування ілюструє те, що красиво й розумно, тобто латиною, зветься "Argumentum ad baculum", останнє слово, дослівно "палка", також означає кістку в сполучній тканині статевого члена деяких ссавців і може саме на цю кістку натякає міф про "ребро Адама"

а тепер стало цікаво, чи в тій кістці буває кістковий мозок, бо одним із мізогінних нюансів міфу є те, що ребра безмозклі

Ну, це ви дарма, ми ж про позанаукові дурнички, а я дуже ціную наукові тренди пані (але все забуваю приурочити їм якийсь донат)

закон рендомного тригера в інтернеті: будь-яке ваше висловлювання може послужити тригером будь-чому

треба було в 2014-му започаткувати медія-проєкт, який би рахував зі згадок у наших ЗМІйках, скільки разів путін вмер і як часто (загалом і в середньому на рік) розвалюється росія

Суржачність головного мозку працює так, що у фразах типу: Скажи "Ні!" важким наркотикам,— оце "Ні!" я мимоволі читаю англійською. А ще є лицарі, які кажуть "ні"

Поки не гризне, ніколи не знаєш, чи то совість твоя спокійна, чи ти її вже втратив

Замполіт (мабуть вп'яте за пару місяців):
— Славік, а ти ж був на бойових?
— Що?
— Ну, ти ж з бойового загону до нас прийшов.
— Та.
— Тобі там не зробили убд?
— Нє, але мені й не треба.
— Ой, всьо, ти ж учасник бойових дій, значить буде.
— Та ні, я ж не маю бойового досвіду.
— Ну ти був на передку..

— Так, і у мене є травматичний досвід виживання в екстремальних умовах, але це не робить мене бойовиком.
— Це не важно, все, я пойняв.
— Нічого ти не пойняв, не треба мені чужого статусу, це все обернеться якоюсь новою найобкою!
— Та ну, спокійніше.
Розійшлись по кімнатах.
Істерик у мене ще не було.

Рубрика тревел-БЛог. Подзвонив, узнав, що мій звичний водій в від'їзді. Дали номер того, хто мав їхати замість нього. Подзвонив, узнав, що той зламався. Чекаю, що далі скажуть, хоча мабуть не варто уточнювати, як мені кортить й не терпиться попасти на "недільну службу" завтра

Той пост про пост і пре може варто було б записати латинкою, бо так не очевидно, але тим приємніше.. розуміння від небагатьох обраних дає більше щастя, ніж від натовпу байдужих чужих. У цьому суть інтиму в цьому чатику

Між тим, третій водій поза мережею, мусив по рації заслати до нього гінця. Чекаю звістки.
Користуватись рацією — відстій, не раджу, гірше, ніж телефоном дзвонити

По ходу, мене одного завтра везтиме цілий автобус на понад 20 місць. Оце я шишка. Всім і кожному було б зручніше, якби я в неділю лишився на базі

Ніфіга, не сам і виїжджатиму на півтори години раніше, ніж мені треба, тобто завтра мені вставати о 5:40, пака, удачнікі

А тепер вранці я усвідомив, що ці жартівливі заборони на налисники та сирники від моїх сусідів — цілком собі харчові табу! і це дуже антропологічна тема.. домашні налисники і сирники, що їх возить Вікторич на відкуп, коли його пускають до родини, як статусна їжа для тих, хто приймає такі рішення

@fed4ev.bsky.social

Д:
- Так, Славік, ти їв мої блінчики!
- Ваші блінчики я не чіпаю, я ж казав, я їм тіки налісники.
- Так ти все-таки їв їх!
- Так, але тіки з любві к іскуству, це був перфоманс: я взяв сирник..
М:
- штА!?
- Розламав його, завернув у налисник і з'їв, це був шикарний перфоманс, ви просто не розумієте..

Як мав нагрішити цей японський автобус, щоб його відправили в пекло українських доріг та ще й на війноньку

Чи була б різниця, якби я писав це віршами? Ну, тобто, вірогідно я зміг би це скласти і грубими стосами верлібру, і перерахувати в охайні силабо-тонічні рядки. Але форма б вкрала трохи точності. Можливо це окремий цікавий приклад паразитизму форм вираження (слів)

Проблема цієї війни в тому, що замість послужити каталізатором зміни поколінь, вона так не робе, бо ті (я, напр.), хто, грубо кажучи, мав би повиздихувати, щоб дати дорогу молодим, щоб останні нарешті зажили в світі без совків і жлобства, займаються виживатництвом — замість героїчно здохнути

А в мене, схоже, близько сорока розвинулася шкідлива (для популяції, для мене особисто вроді норм) звичка жити. Не сенс відкрився, не якийсь смак особливий, а суто звичка виживати і продовжувати цей тупіт думок в голові. Огидно

Хоча мабуть я дарма так часто звожу ці відносини лише до паразитизму. Іноді це й симбіоз. А іноді зумисне вбивство. Варто подумати, чи сенси завжди пасивні, чи можуть страйк бек

Чи була б різниця, якби я писав це віршами? Ну, тобто, вірогідно я зміг би це скласти і грубими стосами верлібру, і перерахувати в охайні силабо-тонічні рядки. Але форма б вкрала трохи точності. Можливо це окремий цікавий приклад паразитизму форм вираження (слів)

Чи була б різниця, якби я писав це віршами? Ну, тобто, вірогідно я зміг би це скласти і грубими стосами верлібру, і перепакувати в охайні силабо-тонічні рядки. Але форма б вкрала трохи точності. Можливо це окремий цікавий приклад паразитизму форм вираження (слів)

Хоча мабуть я дарма так часто звожу ці відносини лише до паразитизму. Іноді це й симбіоз. А іноді зумисне вбивство. Варто подумати, чи сенси завжди пасивні, чи можуть страйк бек

Хоча мабуть я дарма так часто звожу ці відносини лише до паразитизму. Іноді це й симбіоз. А іноді зумисне вбивство. Варто подумати, чи сенси завжди пасивні, чи можуть і страйк бек

втім, оте "бача - огиді" цілком собі двовірш з цією назвою, або рядок із чогось більшого, що мені лінь писати, уявіть

от би якась секта в Єрусалимі писала зара третій Параліпоменон тою високою мовою левитів і пророків: "І було сум'яття велике і мори і бійні, і народи Заходу бороли народи Сходу і глобального Півдня, коли знов увів Господь Саваоф народ свій у землю обіцяну. Та лежав іще Храм руїною під ісмаїлітами.."

"..Але вклав Він вогонь у серця праведників і правителів народу Свого і пішли вони війною проти зрадників віри Авраамової, щоби вражою злою кров'ю волю окропити. І дав він у руки народу Свого міць держави заокеанської з авіаносцями і крилатими ракетами, щоб прикривали вони військову операцію з моря"

хоча нє, по-нормальному, там би була переважно нудна релігійна історія відновлення жертвоприношень і бодання з іншими сектами, покарання рендомних вірян за гріхи та віровідступництво і встановлення нових праздників

цікаво, чи в перекладі грецькою тої приказки про научіння вживається "ταυτολογία"

бо вона є ідеалом істинності висловлювань
А є В, де, напр., А - hss, а В - вид мавп, що в ході геннокультурної коеволюції значною мірою втратили волосяний покрив, розвинули прямоходіння та трудовий комплекс, винайшли складну мову та знаряддя для активного перетворення середовища (на ядерну пустелю)

я взагалі анітрохи не проти тих, хто живе життя, жити життя це природно, найприродніше (небуття смерті — це вже поза життям, хоча технічно його невід'ємна частина, але саме небуття після смерті це вже перехід з біології в хімію і з біографії в історію, скажімо так, якщо, недайбо, заслужив там місце)

в історії, дайбо, ні, а от у хімії органічних сполук (завдяки редуцентам або горінню) мені завжди знайдеться містечко

хоча чому ні, узагальненим до народу, нації чи людства я все одно неуникно є в історії, питання, чи я це сам (та чи інші) визнаю(/єм)

Чогось я тут переплутав природне і живе, ну, звісно, процес смерті анітрохи не менш природний, ніж життя, чого мене ніхто не поправляє і не каже, що я неправий? смисл тоді вести ці записи публічно, коли нема дискусії, уточнень, спроб щось виправити, придирок до несуттєвих деталей, наїздів і т.п.(((

чому б не служити службу і замість цього міркувати про своє місце в (от саме так, знеособлено, не про себе, а про локус у просторі) історії? може правий був шеф, коли казав, що якби менше було таких розгільдяїв і пофігістів як я, то б Україна зажила як люди? це до думок про селекцію на цій війні((

у мене така чуйка, що от прямо десь тут, уу цих рядках відбувається зумисне вбивство сенсу словами.. березневі іди

нє, ну, а правда, а чого це сенс раптом вирішив, що він тут главний, це був явний перехід за червоні лінії рубікону

Цитати Льюїса Керролла про життя
Видавництво Старого Лева
starylev.com.ua › Блоги
27 січ. 2015 р. — «Думай про сенс, а слова прийдуть самі».. по його душу з шістдесятьма кинджалами у складках тог

о, пані Війно, вибачте, я відволікся, так-так, то на чому ми зупинилися?

якщо б усі люди мислили як я, то війнам би ніколи було починатися, тривати, рухати прогрес від самої колиски цивілізації в африканській савані та й навіть зачинати й ростити дітей

хоча моя завум і відображувані у ній мисленнєві процеси теж до раціональності має дуже віддалений формальний стосунок

хм, ота думка з через два третього посту зверху, що непрямо каже про народження й виховання дітей панною Війною, насправді, не збавлена сенсу, якщо вважати війною ще й звичайну боротьбу за існування, що є тлом усієї еволюції видів шляхом добору, всі покоління були дітьми війни, тої війни всіх генів

Чувак:
- Вони вгробили ще один дрон!
Чуваки:
- О, чудово! нам потрібна статистика розслідувань!
- По два на тиждень було б ідеально.
- Можна три.
- Так, але не гуртом, а окремими подіями, бо як в одній події декілька, то це одне розслідування, статистику не робить.
- Дрони на вітер.
(дуже вибачаюсь)

- І що, Миколаїч, як виставка?
- Це жах, вони тепер хочуть, щоб я малював іще і продавався.
- Так, а що поганого?
- А якщо я не хочу?
- Грошей?
- Ні, малювати. Дайте мені стільки грошей, щоб я захотів малювати))
- В мене нема.
- Так отож. Художники взагалі рідко люблять малювати, особливо портрети..

- Чого?
- Бо ж немає моделі, хто б міг довго всидіти без смартфону.
- Малюйте людей зі смартфонами.
- О, а до речі, ви мені підходите. Ви так зосереджено сидите.
- Ой, нє.
- Да, ви мені дуже підходите, три чверті і годинами зосереджено дивитесь перед собою. Як там, до речі, скоро перемога (в танки)?

нібито по закону майори мають здавати декларації, принагідно згадав майора Мейджора Мейджора старшого , не зустрів розуміючих поглядів, а значить можна буде успішно цитувати твір

і не сказати б, що сьодні в мене знову недосип, близько шести годин я спав точно, в порівнянні з понеділячими чотирма.. але кількість і якість щітпосту, оглядаючись, можу сказати: співставні, якщо не вищі,— це цікаво, так, цікаво, а отже, я маю, за класіком, якийсь шлях у майбутнє

робочий день, по суті, завершено, хоча й було тут до двох третин тих, хто мав бути, всі розходяться по банях і недільних справах, а я, як дитина з сім'ї алкоголіків, навіть не чекаю, що мене скоро заберуть і розважаю себе тут, в інтернеті.. це до рубрики тревел-БЛог: про мене стопудово знову забули

Все само, все самому. Ну, що ж, хай ця гілка треду буде відділом (само)критики. Бо ж який журнал, як той писав, без відділу (само)критики

Знов цитуєм закенселених руських, да? Ну, то на такому рівні самокритика у нескінченому треді вже працювала, до речі, справно

А взагалі-то о такій ранній я прийшов не жалітись на відсутність інтеракцій і рядити самодоноси, а записати в рубрику тревел-БЛог, що новий водій приїхав півгодини пізніш як мав і тепер жене так, що маю шанси не дожити до пенсії

Ну, бо ж, антропологічно, автори документів епохи рідко мають на меті сподобатись тобі і твоїм сучасникам, якщо вони

@fed4ev.bsky.social

Документи епохи — вони такі, вони тебе не пожаліють

Або ця історія простого хлопця з Волині, який застряг на екофермі в підмосковлі та третій рік гарує там за їжу, часом лише подзвонює Яшці сюди, взнати, чи той живий і як у нього справи. Яшка розписав йому план втечі, але хлоп рішив і далі сидіти, й не відсвічувати. Бо як не там, так тут мобілізують)

По-суті, сільськогосподарський раб, що вирвався з буремної Скіфії і не прагне волі тут на користь неволі не тут. Цікаво, чи потрапляли скіфи-землероби в персидське рабство, чи царські скіфи торгували ними тільки на грецький ринок? Мабуть перше було напряжніше через логістику. Чи була тоді торгівля..

на Каспії? Але туди ще треба було якось гнати цих степом (купа варіантів загинути чи втікти, корабель принаймні частково,варіанти другого зменшує). І головне, навіщо б це було в Персії, в якої раб.сили вистачало і так

Скіфи - взагалі збірне поняття, було багато так би мовити комун і війн між ними. Знаю,що рабів з числа "своїх" же вони часто залишали собі, нібито їх осліпліючи,щоб робили лише роботу і не могли втекти. Але враховуючи,що вони вели торгівлю через Каспій певний час, то чому б і рабами не торгувати там

хоча я б міг претендувати на місце в історії України уже як автор рядків "Безкраїм океаном зради / пливе кораблик перемоги", якби не (знову? знову!) очевидна алюзія на закенселених руських поетів

читав незадовго до війни працю про скіфську работоргівлю з Грецією, авторка там взагалі обґрунтовувала, що вся чорноморська економіка могла триматися тільки на цій статті експорту, ще у неї, здається, були викладки, як завезення сільгосп-рабів звідси один за одним підіймало поліси (Хіос був першим)

я десь вище у цьому чатику писав, що це могло не сильно відрізнятися від нинішнього заробітчанства, тобто ніякої брутальщини з виколюванням очей, для скіфів-орачів вибратися з-під ярма царських скіфів, хай навіть і за море, могло бути ледь не бажаним життєвим сценарієм

з огляду на, в принципі, цивілізованість еллінського рабства частина цих заробітчан могли так чи інакше звільнитись, вернутись і контактувати зі своїми тут (як посередники, перекладачі чи навіть работоргівці), шкода, що на цій варварській околиці писемні джерела були відсутні ще півтори тисячі років

(від початку работоргівлі з Хіосом в VI ст до н.е.), тому ніяких місцевих відгуків на цю сторінку історії рабства в Україні немає

є ще знаменита згадка про рабів-скіфів, що виконували поліцейські функції в Афінах, це період переходу до виборної демократії і якийсь аристократ жаліється, що на агорі ці раби палками прокладають дорогу в натовпі для вибраних посадовців з простолюду, штовхаючи всіх без розбору, навіть аристократів)

Наскільки знаю, скіфи "поліцейські" були не тільки в Афінах, а взагалі в багатьох полісах, в т.ч. на території України, і вважались найнижчою військовою кастою. І трохи незрозуміло ще хто такі калліпіди - чи то якраз оці поліцейські, чи діти від змішаних шлюбів

я смутно пригадую, що наче харків'янка, треба пошукати буде, здається, десь у твітері скріни постив з тої праці

Частіше за все я грішу тим, що йду в наукпоп, а не у докладні дослідження джерел, звідки той наукпоп береться. У мене є пара підручників (дай бох здоровля тому, хто вигадав сайт "Чтиво"), але якщо пригадаєте саме цю авторку, буду вам вдячна

"Комуняки майбутнього зватимуть себе декомунізаторами!" — Вінстон Черчіль

мабуть пан Сана трохи зачепили мої слова, що тут всю історію була варварська периферія, хоча я це казав у контексті світ-системного підходу, який як раз йому переказував, але те, що він як контраргумент заявив трипільську цивілізацію включило червоні прапорці уже в мене і я якось гарячково вальнув..

контраргументами про відсутність ознак цивілізації та вторинність цієї культури як одної з гілок міграцій хліборобів з Близького сходу транзитом через Балкани, тобто знову ж, периферія, на яку все найкраще прийшло готовим і нічого принципово нового не створилось, лиш екстенсивно розросталось, хоча..

по-хорошому я мав би звернутись до методології, про яку йшла мова, і в першу чергу сказати, що вона мабуть не застосовна до цих передісторичних часів, коли ще нема жорсткого розшарування всередині і між культурами, складних політичних утворень і свідчень торгівлі між віддаленими частинами світу тощо

а ще по-хорошішому, варто було б завалити.. і перечитати Валлерстайна, а не заочно вписувати його в свої розборки

Підозрюю, що я захворюю з температурою, тому можна сподіватися на ще більше таких, такіших і найтакшіших постів

— Що хорошого ви могли б сказати нашим читачам про природу людини?
— Аніцшегісінько!

Про угорців багато чого пояснює такий рендомний факт, що свій серійний масовий автобус на честь чувака, котрий буквально розбився по ліхачеству

Про угорців мабуть багато чого пояснює такий рендомний факт, що свій серійний масовий автобус вони назвали на честь чувака, котрий буквально розбився по ліхачеству

Виїхав зі служби ще дві години тому, а досі в дорозі і ще не на базу. З плюсів купив в аптеці "грип потравити". З мінусів мені реально фіговішає

М.А-в розказує про всіх продавщиць кожного магазину по дорозі: як звати, чим цікава, навіть в яку зміну, в який день працює. Факівець

Три години в дорозі. В якийсь момент на історію про залізничника, що сигналів у дудку на переїзді, питав чи чули чуваки раніше джаз і може той збожеволів, уявив себе Нілом (потім виправився: Люї) Армстронгом і грав (я наспівував) "What a wonderful world"

Образливо, коли в цих усіх опитуваньках я лажаю в 1-2 питаннях і не добираю 100% по обраному параметру. Трохи заспокоює, що це все одно можна трактувати як ляп їх методології, хехе

Я завжди з підозрою ставився до мудрості народу, тому "народні мудрості" знаю погано і юзаю переважно як матеріал для каламбурів. Втім, авторські мудрості теж не шаную і не жалію. А про свої, то годі й казати: сам їх кручу як завгодно і не розгляда чимсь іншим як послід, на якому зросте новий послід

В цей тред ще слід вплести тред про тред із тредом про мотив треду в світовій культурі: від Аріадни до сучасного образу еволюції як жмутка взаємопреплетених тредів

В цей тред ще слід вплести тред про тред із тредом про мотив треду в світовій культурі: від Аріадни до сучасного образу еволюції як жмутка взаємопереплетених тредів

А ще, не бачу, чи я вже писав, у нас є служба чогось-там і відчуження! Ясно, що мова про майно, але мені, хто писав реферати по Фромму і т.п., мені швидше серце застукало

Канцлер жаліється, що я його заразив. Кажу пан Сану:
- Якась зараза ходить моїми ногами.
По-мойму, дуже вдало

сьогодні день поезії, хотілося б, що б остеопоез і загалом регенерація тканин у нас, нарешті, розвинулись до рівня амфібрахій

сьогодні день поезії, хотілося б, щоб остеопоез і загалом регенерація тканин у нас, нарешті, розвинулись хоча б до рівня амфібрахій

приблизно 1080 постів з приблизно 4200 загалом у цьому мікроблозі, тобто понад чверть є частиною цього нескінченного треда, а ще сьодні день, коли я взнав, що перезнімуть Нескінченну історію, сподіваюся, не сильно зіпсують чарівність спогаду

🎥 «Нескінченна історія» отримає ремейк та одразу декілька фільмів | Na chasi

nachasi.com

От би скласти віршову абетку
Ааа!
Бабу би.
В Вови — вава.
Гуси-гуси, га-га-га..— а ні, це вже було

Як недавно згадував тут, що першим моїм віршем був "что тебе снится, крейсер Аврора.." і як я щиро, може спросоння, дивувався, який вірш я вигадав. А дід казав, щоб хоч іншим не хвастався, що вигадав його. Мабуть знав, що за таке колись будуть кенселити

Вчора пан Сан слухав аудіокнижку зі спогадами сина Ріббентропа, сьодні ми з ним трохи поцапались з-за його антисемітизму((

нас примирив шеф, влетівши у дискусію з абсолютно невтемним, прям до комічного, наїздом на мене "ось тобі чимсь євреї не цейво (шчо? та я за них вписуюсь), що вони там нічого не вміли, а як вони з Єгипта 40 років, думаєш, просто так у свою землю йшли? вони великі воїни! (так, 40 літ боїв у пустелі)"

ніщо так не примирить у суперечці двох розумних людей, як втручання третього..

пан Сан знову повернув на слизьку тему німців і євреїв, на що я спершу рішуче відповів, що єдиний германо-юдейський конфлікт, який готовий обговорювати це матч збірних Ісландії та Ізраїлю, а потім ще й зійшлись на повазі до Ігоря Губермана з моєї легкої цитати "открылась правда в ходе дней", я не..

готовий втрачати цього співрозмовника й товариша через якусь чужу тим паче давно впень переможену політичну ідеологію

- От, Славік, моя бивша жена часто питала мене, звідки взявся всесвіт.
- І що ти казав?
- А я не знав, що казати, і тому став дивитися всі ці навчальні відео.
- Сподіваюсь, ви не через це розійшлись?
- Нє, вона мене задзьобувала постійно.
- "Звідки взявся всесвіт" теж може звучати як задзьобування..

Мому гумору теж вимкнули світло.
На "все буде добре"— кажу своє звичне:
— Вже все добре, просто це ще не очевидно.
А подумки продовжую:
— Да, бо ж — темрява.— і:
— Та, бо буде гірше і то, як є зара, тоді сприйматиметься як "а було ж так добре!"

Хоча чого вартий цей коментар про виключене гумору світло. Він у мене ніколи дуже й не сяє, так: хмарно з проясненнями

Корінь складає лише 1/5 цього довгого слова. І, так, я всім реплаю плюси лише з набору емодзі під конкретне повідомлення

@fed4ev.bsky.social

Напопереплюсовувався зранку на цілий день

Давно не бачив цеї брендоморди міста лева і оце сьодні глянув такий і думаю, шо ж воно таке криве, навіть ядерний грибок у центрі повністю не змогли втиснути в те коло, пообрізуваний висе

Мовили з Вікт-чем за долю молочного л-нта. Каже:
- З якого моменту і скількох зірочок люди перестають бути людьми і починають рахувати інших бидлом?
- В мене страшна здогадка..
- Що це все нарочно?
- Нє, навпаки (пояснив лезо Генлона). А здогадка, що якби мені їх повноваження, я б теж так виглядав..

..І не тому, що б мені зірочки кружили голову, а бо я на їх місці проявився б таким же - не злим, а лінив і глупим, як і всі, в принципі. Просто це б проявилося. Поки я без повноважень і всіх цих ділов, на своєму місці моя лінь і глупість не робить стільки шкоди, а на їх місці зробила б, проявилась.

в цій інтелектуальній самотності найгірше, що не знаєш, чи то це зара в них масовий маніакальний епізод, чи я депресивно сприйняв

воно ж лезо Хайнлайна: не вигадувати змов та злих замислів там, де все пояснюється глупістю та лінню

в цієї фрази досить довга історія (в англомовній вікі є стаття), щось похоже багато хто казав, але в назві принципа згадують лише (переважно) Генлона та (я частіше) Хайнлайна

якщо ж по суті, то важливо продовжувати сумніватись (або критично мислити; і так, і так кажуть), бігти лезом Хайнлайна, але й пам'ятати про реальність зла,— тьфу, що я кажу, бред, звісно не так, а: пам'ятати, що ми зграйні примати, яким властива і (між- і внутрішньогрупова) кооперація, і конкуренція

Так, так, не фіксуватись на ідеях (не плодити ідей-фікс), а мислити — як дихати, не забуваючи глибоко видиха́ти для нового вдоху, так, саме так: починати цикл з видоху. Щоб казали "мислить як дише"))

Заходжу в тві, а там Кінг ображеному читачу пише "Well, you know what they say: Opinions are like assholes; everybody’s got one." Кінг він і є кінг

Краще думати, як хтось із наших проникнеться фразою та після війни на зекономлені на задувках кошти відкриє десь по трасі між Кременчуком і Олександрією кабак "бродяга 4-5-0"

О, згадав, здається, хотів написати, що десь тут вп'яте (а вже вшосте) врубають сирену, наче вся ця канонада на обріях увесь день — не привід для тривоги

"..а він, бунтар, шукає бурі,
так, наче в маніакальному епізоді є супокій."

йой, згадав епізод, що снилися якісь коліжанки, звідкись я знав, що вони з Житомирщини, обговорювали кар'єри різних якихось людей і в т.ч. пана Ярослава, який він класненький, я хотів уточнити, чи вони мають на увазі Лагуту, але ті так тісно балакали, що так і промовчав, дивний сон, що витісняв мене

пам'ятка, чому б не починати день із соціальних мереж: зі старту стригерився з наукоподібного треду про природність людоїдства.. і да, ще й часи такі, що простіше пояснити кулінарними вподобаннями, чому б це я не

коли-небудь доросту до того, щоб не цензурувати собі й ляпати гейські жарти, як от зара на шефове "я розумію, що ти на два фронта є@ешся, але що ж" міг відповісти:
"з тими я ї@усь по службі, а з вами по-любві")

між тим Вад. вернувся з дому одружений і лишив нам мішок домашньої їжі, а трохи до цього пан Сан почав кромсати фарш і все ж доробив уже нікому не цікаві шніцелі, я з'їв один і я, чесне слово, втомився.. велике пряне їдиво, гррр

пан Сан третім зліг від занесеної мною зарази (мабуть грип), каже, що як хйла судитимуть в Гаазі, він мені це згадає, а поки ніколи

от би зара не це все, а гарячково шукати квиточка на виставу "Благоутробіє Марка Аврелія Антоніна кесаря римського"

Тут був максістраждений мінітред про списання зч

@fed4ev.bsky.social

шеф кадровий офіцер тилу під 60, який АТО пройшов і міг би не йти сюди, але каже, що ж там вдома сидіти чекати, людина, в обшем-то культурна і бувала. Та сьодні, коли знову змінилася комісія по списанню певної фігні і знову нам вернули на переробку пачку доків, він по-чорному матюкається цілий ранок

Шеф, до речі, не йде з армії після загибелі сина, хоча то є законна підстава. Багато хто тут з наших сподівавсь на якісь зміни і розчарований. А я не чекав змін на краще. Але й не зачаровувався ніким

Найшов у твітері собі рольову модель, дехто на ім'я Джон Ліхи, пише "політичні, соціо-економічні та спортивні коментарі у віршах" (за формою як лімеріки)

Але ж мене моє пузо вже дістало, оце треба було трохи порухатись як я відчув усенький спектр незручностей підвищеної жирності. Я себе не дуже в тому винуватю, це і з антидепресантів може побочка (згадується таке), і в тісноті ніде толком й руками помахати, і наказ не відвідувати зайвий раз по селу..

Проблема не хто винен, питання — що робити.. ще й за умови практичної неможливості обирати собі спосіб життя, режим чи рід діяльності

Іноді мені тривожно, що я, замість безпосередньо й щиро відчувати/реагувати, нібито граюся здатністю відчувати (як замість думати думки, я граю думками, кайфуючи від самої здатності думати різне), так, і я цю тривожність смакую, пробую регулювати більшою чи меншою зосередженістю на цих думках, граю)

Моє маргіналофільне его підштовхнуло б може шукати варіант переводу в якийсь із російських підрозділів з нашого боку, ну, бо з ким, як не з ними, співчувати свою двоїстість ідентичності й потенційну зневагу і кривду, попри вірну службу Україні. Та кому там треба жирний писар, у їх самовбивчих рейдах

Така собі доля, звісно, в цих чуваків. І по той бік заочно суджені на страту, і по цей їх кидають у лоб атакувати кордон, без перспектив, просто, щоб зіпсувати настрій пу в період виборів. Ясно, що то ж добровольці, чого ж їм прагнути, як не визвольного маршу на Москву. Але ж це макабрична сізіфіада

Але що як вона діяла до того моменту, як її спростували, що як саме спростування, за дією цієї самої гіпотези, розірвало зв'язок між мовою та думками?

Так само як і віра, поки не з'явився Ніцше,
як свобода волі, поки не з'явилася наука?
Лише ще одна зміна до рівняння.

Так само як і віра, поки не з'явився Ніцше, як свобода волі, поки не з'явилася наука? Лише ще одна змінна до рівняння.

Але що це за персонаж? Бо я відчуваю, що вловив не все повідомлення (тут прям очевидним є зв'язок між браком слів і браком розуміння, оу вейт, чи це не значить, що я полагодив між думками й словами і гіпотеза знов дійсна?!)

Агент каральної служби США полює на особу, що влаштовує геноциди у світі, там де особа з'являється збільшується рівень насильства і це пов'язано зі здатністю мозку, окремої його структури взаємодіяти з мовою.

Посуха коли не було землеробства - люди згуртовуються і виживають, але цього може бути недостатньо і одна група керує життям інших і відповідно своїми емоціями і почуттями. Ідеї аніме пов'язано з Замком Кафки.

Мій дорогий тревел-БЛог, це просто срака навіть за твоїми стандартами, тупо бл, бля, бляха, бляшанка..

Агент до речі не відчуває емоцій, що досягнуто технологіями для виконання завдань. З іншого боку, як писав вище, через мову змінюються стани емоційні стани свідомості і контроль інших. Така задумка.

плюс той, що за ці дві доби, як ні з ким за два роки багато говорив з пан Саном і, звісно, він -- глиба ( як це українською? громада?) такий собі літерально блаблакар

між тим, вичитав, що найпопулярніший свого часу вірш із тої поеми про шропширських лайдаків, "Is My Team Ploughing", що її називали рядками, одержимими смертю" чи щось а ля, містить два катрени про футбол.. парубки вирушають на війну з бурами в якийсь там Трансвааль, гинуть, але говорять про футбол

ходить чутка, у нас у бригаді вкрали Хаммер, нульцевий з консервації, ще руль і сідуха затягнуті поліетиленом, навіть шляхівку не встигли виписати і номери прикрутити, щойно з тралу з'їхала і.. підозрюють сусідню бригаду, з якою перетнулися на нічлігу при переміщенні.. а точніше, про@бали

взагалі, ходить стільки чуток, що з них можна було би скласти цілу альтернативну історію

одна з тем, на яку дуже здорово поговорили з пан Саном, це про "совок" як пейоратив, який вішають на все погане, без розбору по суті, напр., коли нинішні двадцятирічні кажуть це на всякі прояви індивідуалізму, що вапше смішно.. і про те, що ми з ним в армії — через совкове колективістське виховання)

а, да, і до речі, йому дуже зайшло моє спостереження з першого року війни, як у кількох розмовах мотив іти в армію звучав як "не міг більше нервувати біля телевізора і пішов" і що це схоже на розділення в зграї приматів в небезпеці на групу слабих і самиць з дитинчатами та банду боєздатних самців

..а, да, і до речі, йому дуже зайшло моє спостереження з першого року війни, що у багатьох розмовах мотив іти в армію звучав як "не міг більше нервувати біля телевізора і пішов" і що це схоже на розділення в зграї приматів в небезпеці на групу слабих і самиць з дитинчатами та банду боєздатних самців

о, і ще, як-то кажуть, персональна інформація, тепер я живу на вулиці Сонячній у хаті повішеника, я вибрав туди заселитися не в останню чергу, щоб мати в біографії таку макабричну деталь

група наших відмовились від цієї опції, а Птах, Дід і Камаз ні, вони натомість обговорювали, що повішеник це фігня порівняно з "пузирами" і що якби той прийшов, Птаха його би впритул у лоба дострілив, каже, що навіть з калаша будуть охайні дірочки на вході і виході, нічого не розлітається, як в кіно

..Дід капітальний псих і вже кидався на місцевих, усі троє дуже пиють.. хтозна, як довго протримаюсь на цій хаті, та принаймні тут не мушу слухати командирове нудіння.. пан Сан переживає, що мене все ж виселять на командирську хату, а йому тут так важко було найти компанію, в якій цікаво дослужувати

втім, і щодо "дослужувати" у нього щось пішла смуга зневіри, я не відстежую, а він каже, що закон про мобілізацію, з якого в нього була б пільга на звільнення за інвалідністю, застопорився

а він взагалі думками на цивілі всі ці пару місяців, що ми знаємося.. вчора вже видав, що йому до дембеля півтора року, це вже по віку рахує.. так ми з Птахом з'ясували, що ми однолітки, нам до дембеля по 14-з-копійками-15 років)) ще цікаво, скільки Дідові і чи сидів той, щось є у мене чуйка, що так

хз, може це просто війна так його покоцала, але ж Птах не менше за нього виніс на ній, а все ж якось людяніший, адекватніший, рівніший; однаково страшне, як тут усі побиті алкоголізмом, легко списувати на те, що це "зріз суспільства", нічого екстраординарного, але знаю, що не всі такими сюди прийшли

до посту вище про мотиви йти у військо та іншого, про пан Сана: це ще й про самотність, так, ту саму екзистенційну самоту, з якою з часів модерну доводиться давати раду приматам нашого виду в цих віртуальних великих зграях, відомих як нарід чи нація

а, і ще я, по-мойму, успішно вальнув пан Сану свою гіпотезу про сенсозалежність нашого виду, що через те, що ми живем в умовах перманентного їх дефіциту, сенси стають статусним благом! крім прикладу з 2022 року, який описував у тві, видав ще один, свіжий, про Рому К-го в ситуації нинішнього переїзду

..як він взнав, нащо це. Кажу: "якби я зважився на академічну кар'єру, це було б моє класичне дослідження! але хз, як побудувати експеримент у цивілі, там же все настіки по-різному і пофігу." Це справді може бути важлива методологічна заковика, бо я ж ці речі спостерігав у ситуації гострого стресу..

ну, і слід буде порісьорчити що там по інфозалежності сампієнсів, обґрунтувати специфіку сенсів як особливого типу інформації, що, взагалі-то, не дуже-то й очевидна

шотландець МакАк ака* Макака
*також відомий як
також хтось міг звати його "Мака, бро!"

щось важливе крутиться в голові, але чи не для того в тому числі цей тред, щоб абстрагуватися від справді важливого і крутити його в голові, поки тут у стрічку валяться самі дурнички

ще цікаве спостереження пан Сана, що він сам був доволі патріотичним при совку, а багато з тих, хто ні, ті і в Україні не проявляли лояльності до держави, тобто держава змінилася на, умовно кажучи, протилежну, але знайомі йому люди, котрі були в тій нелояльними маргіналами, такими ж лишилися і в цій

..звісно, не можна узагальнювати на явище дисидентства, просто мабуть варто робити розрізнення, де воно, а де просто низова "буза"; це як він же,— про кого, про Наливайка, хто ховавсь у нього в Чорному лісі?— казав, що як розібратись, той не мав визвольної програми, а був простим злодієм-погромником

Махна теж не поважає, я як на одному з наших Зілів побачив портрет, то зрадів (о, ця радість впізнавання, це ж майже той же гусячий імпринтинг), а він поморщився, я навіть мову не завів

Ще за ці дні було декілька спостережень, які я повертав до різних тверджень тетрафармакоса. А вчора я розвинув тему латентних знань (різних мов) і тепер шкодую, що не привів як яскравий приклад саме слово "тетрафармакос"

хехехе, цей відрізок треду з розмовами з пан Саном нагадав листи лейтенанта Бенца з утроби гігантського восьминога)

о, варто знов зауважити мій реверанс у бік закенселених поетів, щоби полегшити роботу іспанській інквізиції, чи кого це цікавить

просто іспанську інквізицію хоча б не очікуєш і є цей приємний по-своєму момент раптовості, сюрпризу, а експрес це нудно

чи достатньо заскенселений поет Рибчинський, щоби згадувати тут ту його поему про поїзд у зв'язку з цим?

чи достатньо закенселений поет Рибчинський, щоби тут згадувати його поему про кохання в поїзді у зв'язку з цим?

у зв'язку з чим? у якому зв'язку? цей тред не в'яжеться, щоби вважати його експресом.. і кого б він возив? залишки здорового глузду? людину як останній головний недокенселений міф домодерну? мене? так, бо чи ж це не автоаутодафе

і не лише це, і не лише питання "за кого я себе МАЮ?", а і загалом багато чого в цьому треді свідчить про значне самовідчуження, яке я застосовую тут як творчий метод, але не досить послідовно, що залишає легкий шарм природного божевілля

ні бога, ні пана, ні особистості,— так: ні бога, ні пана, ні особистості

поетичний блаблакар був би цікавим піджанром.. поетичний експрес, так, я б вимагав тільки такого за всіх моїх закенселених

бачу, в цей тред не капнуло повідомце з одного з цих днів, де я гггав, як вибішую пан Сана фразою, що "не уповноважений про це думати, на щастя", на його гіркі бідкання про долю українського народу, і що ця фраза з цього треду, перший на моїй пам'яті зразок моєї прози, що вигулькнув у реалі звідси

..і оце уповноважування на розмисли про те чи інше, це хоч і був спонтанний контекстний мем, але він має потенціал ширшої перспективи.. це співзвучне, а точніше, в цьому сенсі,— когнат тій фразі "legal philosopher", яку я неправильно зрозумів як "легальний філософ" (а не "філософ права", як воно є)

ПСИХОЛОГІС
http:// psychologis. com. ua › perspektiva
Перспектива (від лат. perspicto - ясно бачу)
отак, раптово, тут потопталась конотація ясновидіння

між тим у моїх статтях на Вікіпедії масово борють слово "вірогідний" з усіми похідними і когнатами, і родом його до котрогось коліна.. ну, але все справедливо, жодне моє твердження, навіть з тих, що потрапили у Вікіпедію не гідні віри.. завше сувнімайтесь!

між тим у моїх статтях на Вікіпедії масово борють слово "вірогідний" з усіми похідними і когнатами, і родом його до котрогось коліна.. ну, але все справедливо, жодне моє твердження, навіть з тих, що потрапили у Вікіпедію, не гідні віри.. завше сувнімайтесь!

Ці дві ночі щось активно видилось, але лише зара коротенький сон між пробудженнями запам'ятав. Був на рок-фестивалі. Прокинувся, в вухах ще грала пісня з партією флейти після приспіву: "чого не поступився я? не поступилась ти?"

хороше слово "ясновида" в розмові не поймеш чи людина сни баче, чи ясно щось інше.. а той, хто ясно баче сни, той ясносновидець

але я хотів записати інше, щось про щось, що було тут, у треді вище, якийсь послід на послід

а, згадав: про сенси як специфічну інформацію, ще ж була методика "крайніх смислів" у якогось радянського психолога, по-моєму, мені ще тоді, в універі було цікаво, на якій глибині в різних людей ці смисли можуть залягати, може й про це тоді ж писав той віршик "чем мельче человек, тем легче счастье"

забавно, як вона була мені за гімн покоління, а тепер автор відцуравсь усієї своєї російськомовної творчості, а мені досі грає

По одному кліпу "Я маю честь" відчув, що він використовує ресентимент/ностальгію радянської людини навіть українською мовою. Як думаєте, чи можливо змінити мову і що там ще і створювати "по образу і подобію" наш ненаш світ?

загалом, тут такий потік ситуативних мемів, що з них можна було б написати ще одну альтернативну історію

оскільки майор Конь є приколом, то тягне він самого себе, як Мюнхгаузен, з тихого болота втомленого спокою, зневіри й смутку

хто ми, як не колективний Мюнхгаузен (і що ми знаємо про себе справжнього, барона Єроніма фон..?)?

у мене тут є вже трохи на схожу тему, як ми з паном Саном постановили, що ми (і точно не ми одні, схожі мотиви вловлював із інших розмов) попали в армію через колективістське радянське виховання, весь той пафос громадянського обов'язку і самопожертви заради Батьківщини це і є по образу — іншою мовою

з академічного інтересу я схильний розрізняти тут два випадки: 1) мова про наївного споживача/носія/відтворювача культурної традиції, 2) мова про цинічного свідомого культурного агента, що у метапозиції над окремими культурами і вживає меми з них як знаряддя з певною метою на різні цільові аудиторії

практичного сенсу розрізняти їх нема, бо що той, що інший вигляда довбо@бом, коли чеше мемами ворожої культури, але це тільки поки ми самі є наївними носіями культури і читаємо лише на рівні контенту, без розуміння інтенцій.. далі постає питання, чи інтенції виправдовують контент (як ціль — засоби)

..і це вже ціннісне питання, на яке нема однозначної відповіді, більше того, жодна формально-логічна дискусія тут неможлива (хоча це не значить, що неможливо переконати в ній іншого, можливо, просто це буде перемога не силогізмів, а одної ціннісної системи над іншою), тому, повертаючись до питання..

Тобто, якщо грубо кажучи, що в Америці, що в Гондурасі, одні "довбойоби", головне, щоб вони не плутали своє/чуже в критичні моменти і не ставили все з ніг на голову? Дякую.

про Блощинського: я не знаю
а щодо того, як я про це думаю: з задоволенням, це приємна тема для розлогих розмислів без заданої наперед відповіді

А як для домохазяйки, поясніть будь ласка сенс силогізмів, бо я його хуярю, хуярю, а його нема, не йде. Буду вдячним...

з іншого боку, навіть якщо якась наша колективна інквізиція кенсельне його, він буде не перший і не останній закенселений поет, якому завжди знайдеться місце у цьому треді

так, саме так.. або навпаки, бо ситуативно із ніг на голову треба, бо буває різне і це єдина універсалія, єдине узагальнення, яке я схильний вважати безвинятково істинним: буває різне

ну, це правила побудови істинних суджень, таке собі грецьке лего складати висновки з засновків, щоб отримувати ці висновки гарантовано істинними, це ще Арістотель вигадав, доводячи до досконалості метод діалектики Сократа, я в універі мав на екзамені п'ятірку з формальної логіки, ще й автоматом..

в контексті я вжив "силогізм" у сенсі, що ціннісні питання безглуздо розглядати в категоріях істина/хиба це конкуренція різних культурних традицій і, навіть якщо (на догоду нашому західному раціоналізму) доведення в дискусії на таку тему буде виглядати формально-логічним, десь там точно буде на@обка

тому з тої пори вважаю себе носієм тої культурної традиції, але вже жодної фігури силогізму (тобто схеми висловлювання) не пригадаю навіть в загальних рисах

не на@обка, а софізм, я, втім, не мав би виступати затято проти софізмів, цей тред тримається, в тому числі, на софізмах і каламбурах, вони як ворсинки на волокні справжньої нитки, помагають треду (або й мені) триматись купи, так би мовити, формують його жанрово-стильову специфіку серед інших постів

@fed4ev.bsky.social

в контексті я вжив "силогізм" у сенсі, що ціннісні питання безглуздо розглядати в категоріях істина/хиба це конкуренція різних культурних традицій і, навіть якщо (на догоду нашому західному раціоналізму) доведення в дискусії на таку тему буде виглядати формально-логічним, десь там точно буде на@обка

Мусили на підвищених тонах посперечатися з пан Саном. Бо отримали суперечливі накази щодо однієї і тієї ж справи від командира. І він, сержант старої радянської закалки, хотів виконати наказ буквально, хоч і абсурдно. А я, хитро роблений солдат доби незалежності,— з переподвиповертом на свою користь

Зрештою, це не мало ніякого значення, бо наказ розсосався ще до того, як ми його почали виконувати))

Та якесь додаткове розуміння одне одного тепер у нас є і явно не на користь товариським взаєминам, ну, але ще норм

Але да. Тертуліан: Credo, quia absurdum est. Сержант радянської закалки: facio, quia absurdum est.

І, що характерно, друге є чи не виправданішою позицією, адаптивною стратегією

Цікаво також було згадати, що "фактум" — це одне з відмінювань дієслова "робити". Іще один плюсик в карму діяльнісного підходу. А також тої моєї (але теж мабуть в когось апропрійованої) ідеї розрізняти буття як все, включно з непіднятою целіною невідомого, та дійсність як його діяльно освоєну част..

Я не бачу жодного практичного застосування цій ідеї, але вона гарна. Наскільки пригадую, я її сформулював в універі як розширення фрейдистської ідеї експансії его в несвідоме

Це трохи дивно, але тут у мене зара з'явився час і я обдумую багато давно відомих чи колись мною вигаданих штук, ідей,— переважно з універу. Я не те, щоб був задрот, але ловив кайф від вивчання окремих предметів і всерйоз сприйняв суть універс-кої науки як школи світогляду, а не просто кузні кадрів

..одним з її побічних висновків є гіпотеза, що ми освоюємо внутрішній і зовнішній світи, а також опосередковуючу їх нашу тілесність за однаковими принципами, і тут я смутно пригадую, що це я або запозичив, або висновкував з учення Вільгельма Райха (або у викладі Александера, або за згадками Фромма..

бо ж його самого я, наче, не читав, хоча мав би, це вкрай колоритний персонаж, за анекдотом вигнаний з компартії за фрейдизм і секспросвіту, а з віденського психоаналітичного гуртка — за членство в компартії та підбурювання пролетарів до сексуальної революції)

Ну, тобто як — саме, як пощастить, чесно сказати, бо гадаю, мені круто пощастило з кафедрою і з коліжанками.. ми були другим випуском молодої амбітної кафедри і я тусив з дуже талановитими дівчатами, одна з яких лишилась в академіці, а ще три — кріпко в професії. Усе сприяло, щоб учитись було в кайф

Але я чув багато інших успішних історій, де за інших обставин був подібний драйв.. тому може це й не сліпе везіння, а ми про систему освіти гіршої думки, ніж вона заслуговує насправді

Раз уже назгадувалася латина чотиричі за день, пішов, зіграв у палябру, як я зву цю гру за її іспаномовною версією (а іспанська, як відомо,* і є жива вульгарна латина)) game.latindictionary.io
*насправді, звісно, ні, але і трохи так, хоча в основному ні, але місцями все ж..

Втіха від філософії
vs
Філософічна інтоксикація та супутні розваги розуму
(От і назва для треду, якби його видавати книгою, друга позиція)

До речі, а Боецій-то — недочитаний, оце ж я себе окрадаю, пишучи, замість іти його читати

Цьому тредові бракне поезій, я ж завжди як на ідеал орієнтувався на твори, що містили б поетичні інкрустації, а тут так хиблю(( і вже не виправиш, хіба оголосити частину текстів — поезіями.. але ні, якось іншим разом

якщо є якість, чому ж нема щості? ну, ок, є слово сутність, але це не прикольно, це калька з "essence" дієслівного походження

але я думав про інше, я думав: якщо є квалія та кванта, чому нема квії та кваї, та інших красивих слів про різні щості

забавно, як наш сентимент до західного світу, це розчарування його занепалою величчю і відчуття союзницької зради, мені легко проектувати на стосунки між готами і Римською імперією в період гунської навали, ми, як і готи з римлянами, воювали і мирились, але в вирішальний момент лишилися самі проти..

значно переважаючого ворога, багато хто втік, умовно кажучи, за Дунай, але коли курява над степом спала і дим згарищ розвіявся, на римські провінції наступали вже гуни разом з підкореними готами, а згодом, після того, як гуни здулись, уже готи довалювали Рим і пофіг були старі договори й союзи з ним

..не те, щоб ми були співставною з готами потугою, чи там, щоб Рим підписував будапештський меморандум з ними, паралель тримається лиш на спільності географії в цих і тих подій і моїй фантазії про те, як, хто, що мав би почувати, така собі альтернативна психоісторія без математики, на одній інтуїції

Відкуп від ЗСУ міг би виглядати так: кожен купує або складає колісну турель з кулеметом на дистанційному керуванні, зарядну станцію з сонячною панелькою, забезпечує боєкомплектом, відправляє замість себе на фронт і чергує на ній (чи купує / пише штуча, що моніторить периметр і стріляє), обслуговує..

ремонтує в випадку поломок чи уражень, складає чи купує нову, якщо та одиниця втрачена; тобто суть така, що воювати мусим усі, але багаті можуть собі дозволити дистанційку; ну, і може інші варіанти ремоуту за співставну вартість: авіа- та морські дрони (по старій традиції мають служити на рік довше)

все одно, порівняно з моїми очікуваннями, ця історія диво, розтягнуте на уже два роки, бо ми граємо з командою, що за потенціалом мала б забити стільки, скільки хотіла, в той час як ми — скільки змогли, ну, і з тим, як зазвичай (не) трапляються дива, два роки дива могли б і мали зламати мій атеїзм..

..або зацікавити, щоб уважніше проаналізувати статистику обох країн, я ж іще колись можу захтіти грати в Цивілізацію Сіда Мейера, міг би чомусь навчитися з нашої історії, корисному для гри.. хоча два роки тому, офігівший від війни мушкетерів з балістикою, гадав, що вже ніколи не схочу рубитися в Сів

На всі розмови про курево і алкоголь кажу:
— Дайте мені розгребтись із тими залежностями, що вже маю: від кисню, діоксиду водню та їжі. Киснева токсикоманія це страшне,— кажу: — я й кілька секунд не можу втриматися, щоб не вдихнути.
Коли має сенс розвивати цю думку валю далі про те, як ганебно, що..

ми в ХХІ ст. досі мусимо пити цей страшний токсичний розчинник, двоокис водню та вживати в їжу рештки інших організмів. А потім ще й ходити в туалет! Огидна нечувана дикість і приниження. Наскіки благородніше істніє навіть мій лептоп, що харчується з електромережі. Коли вже кіберпанк і постгуманізм?

Зазвичай навіть не приходиться розвивати думки про лицемірство захисту тварин і повний ігнор експлуатації рослин як їжі чи про стримування нашої космічної експансії екологічною дороговизною утримання людського тіла в його сучасній варіації. Людям і так видно, що мені й без їх дешевого допінгу глючно

Звісно, що я не видаю аби кому свій головний допінг, з якого маю ці й інші веселі глюки: пані філософічну інтоксикацію, радше називаю антидепресант.. але його-то якраз я вже знов припинив приймати пару днів тому.
(Сьодні вся ця розмова розгулялася з-за Гонциної дріп-кави, яку я тут допиваю помалу)

Але я можу заявити, що цей мій шлях розкладання притомності є ще досить симпатичним, порівняно

А які предмети мали б плавитись і текти на сюровій картині Далі "Розкладання притомності федчева"?

Компаси? Але ні, цими днями я мусив у кількох ситуаціях визначати, де північна сторона (дому) і все було вдало. Екрани компів і смартфонів? Рідкі скрепки й олівці? Принтер, що летів би, махаючи слонячими вухами, і фонтанував паперами з хобота?

Чи має цей тред героя? Чи він є поемою без нього і лише кроки Командора хоч якусь персоніфікацію вводять у цей потік чогопопало?

Діагностичне: сьодні більше, ніж зазвичай, звертаю увагу, щоб рядок мав одне, два, три слова, цікаву їх кількість, при редагуванні посту і зовсім трошки бісе, що поститься воно не так, як вигляда при редагуванні

Щоб у треді сьодні ще один закенселений руський поет мигнув, згадав, що "обожнюю легенду — ненавиджу неточність" до Марини Андріївни теж казали, могла це запозичити в когось із популярних європейських авторів. Цікаво, чи Мамардашвілі знав цю цитату, з його "диявол нами грає, коли ми кажемо не точно"

Немагічний рецепт такий:

- генетичний матеріал батька
- генетичний матеріал мами
- екстракт атмосфери родини пізньорадянської пролетарської інтелігенції
- екстракт атмосфери заводських кварталів Києва часу "коли все полетіло к є@ням" (ранньої незалежності)
- екстракт атмосфер кількох двіжів у 00-ві

@fed4ev.bsky.social

5 інгредієнтів для магічного зілля, яке б мене викликало

- зелений чай
- помірно забруднене міське повітря
- зоряне небо
- моральний закон
- комунікативна поведінка вищих приматів, що дає простір рефлексивним жартам

Я викликаю добровольця, що сам викличеться

і два перші інгредієнти з цих отримати найлегше, ніщо так не нестримне, як дух часу та самовідчуття в тій чи іншій субкультурі

хоча, звісно, не можна ігнорувати і двіжів 10-х років, особливо, в нашій професійній тусовочці, ну, і в кийнеті, і в вікіспільноті.. армія, я не знаю, але відчувається, наче була дивним казусом як на строчці, так і тепер

та ну йо
Акваголізм Ви також можете пристраститися до води!
bono odessa ua
https:// shudla bono odessa ua › articles › akvagolizm-vi-t...
Однак екстремальне споживання води, акваголізм - це психічний розлад, який може призвести до пошкодження організму. Іван роками страждає від акваголізму.

якось тут хотів це прокоментувати, але мабуть надто кріпко відпустив.. згадав: він міг буть одним з тих, про кого я думав, пишучи те хайку про ворога по той і по цей бік ріки.. ті ж почуття до нього багато хто мав, одна з його зіркових фраз була "що, симулюєте?" в палаті ампутантів (ну, я не свідок)

@fed4ev.bsky.social

мимо пролетів начмед частини з обхідним листком, що майорів у нього в руці, згрьобується звідси нафік, я би позаминулого року кинув би йому вслід щось важке, а зара лише стиснув кулаки, розтиснув і відпустив його за течією жизи

Прикидав, чи вигадав я, чи згадав слово "мнемоніми". А тут, крім пов'язаного з мнемонікою, виявилося ще є таке значення: "Мнемоніми ― група урбанонімів, що позначають матеріальні мнемотопи: меморіальні комплекси, пам'ятники". Я придумав, що це може бути несправжнє ім'я, за яким запам'ятовуєш особу..

яке може навіть і не скажеш йому ніколи, так, за очі, звеш, наприклад "Михмих" чи "Максер" щоб пам'ятати, що хтось Михайло Михайлович, а той Максим Сергійович. Ну, в принципі, це антропонімний випадок загального звичайного мнемоніма, тут не треба особливого терміноніма

(це все пишеться на тлі невідведення загонів, бо зміна посипалась і залишки наших вернули на позиції, кажуть, там аж із райцентру видно, як палає схід - південний схід)

між тим, приблизно сто постів за три дні,— якесь нервове збудження невідомої етіології, а може й синдром відміни..

в цій інтелектуальній самотності у натовпі тут і там — ніясно, чи я як майор Конь тягну себе на аутодафе, чи справді пора до мізкоправа.. чи це все має значення? ні, я рішучим рухом думки позбавляю все це будь-якого значення, додумаєте самі

телескоп
телескопик
телескопчик
телескопчичок,
але як не розсувай,
як не міняй фокусну відстань,
а ти не ближче, ні, на жаль не ближче

отако, трохи зменшилося навантаження, я сьодні вже не доповзав до ліжка вщент виснажений і потомлений, і от, чую, починається безсоння.. півтори години лежав і дихав у стелю, пан Сан сопе, хата тиха й темна, а я не заснув і не відчуваю, що скоро засну.. мабуть треба знову вертатись до прийому ліків(

мабуть зі мною комфортно працювати колегам на горизонталі (підлеглих не маю, славабо), адже я навіть задовбую ненав'язливо, легко і з гумором, але керівництву не дуже, бо хай і виконую свою частину роботи, не вмію змусити інших виконати їхню, в результаті ефективність ніяка

@fed4ev.bsky.social

і щодня нагадуватиму, що все ще продовжую стало повторювати, що не припиню продовжувати нагадувати

ще цими днями в голові грає пісня Бобровського про китів (здається, це була присвята Висоцькому) і трохи про козла Іуду

забавно, як учора зайшла мова за старіння в світі і пан Сан каже філософічно, що це "закон природи", а я занудно виправляю, що ні, це закономірність розвитку культур.. якось досі сам не визначився, чи вважати культурне багатоваріабельною частиною природного чи виокремлювати у "людське, суте людське"

до речі, фокусна відстань впливає тільки на різкість, а кратність це про апертуру та лінзи, ненавиджу неточність (у Китах теж є рядок "вдихають океани", що красиво, але ж — про риб)

знову випадок з майном загиблих, розпитати ні́кого, але таке враження, що неушкоджене утилізували чи закопали; хайку "археологам" у мене було як раз на такий випадок, того хлопа, що його вбив прямий приліт в окоп у посадці біля Веселого; а зара думаю про економічні збитки від цих "воїнських ритуалів"

Ні? я просто знаю з користування своїм дитячим телескопом, що крутити колесико, що видовжує пристрій, має сенс лиш, щоб навести різкість, а щоби кратність збільшити треба міняти окуляр з відповідними лінзами

чи про китів? вусачі ковтають воду, проціжують і випускають у ніздрі, але до дихання це не має стосунку..

Згадав, що дельфіни мають "усвідомлений" процес дихання, і коли на початках їх присипляли, то вони відповідно помирали, певно так.

ну, так чи ні, насправді, я досить терпимо ставлюсь до неточностей, бо humane errarum est, про ненависть то була цитата

ну, так чи ні, пофіг, насправді, я досить терпимо ставлюсь до неточностей, бо humane errarum est, про ненависть то була цитата

це як із хатою повішеника, де я зара живу.. ну, але й мій французький шолом був із пробиттями, про які я тоді, коли ще міг жартувати, казав, що він пережив п'ять іноземних легіонерів

мікроскоп
мікроскопик
мікроскопчик
мікроскопчичок
мікроскопенятко
мікроскопенятечко
о, так, це воно, бачу!
демінутиви навели різкість

У мене квест зі згадувань, пошуків і конфабуляцій (ото мене несе, ха, конфабуляцій :) ) щодо errarum. Є багато слів з близьким звучанням і спільними зв'язками, що можуть мати негативну конотацію: error, war, warning, worse, для декого eros, може erosion...

хоча, якби Мераб знав українську, він би міг сказати "диявол грає вас.." і от тут би вже багато хто кріпко задумався б

Але це все була духопідйомна хйня, неправда, нас обдурили, підманули, на@бунькали, просто, щоб і далі чекали, спокійні й контрольовані. А хоча, список досить обширний і якимось дивом щось із нього, дурням же щастить, та й може статися з (не)певною ймовірністю

@fed4ev.bsky.social

Може просто вам так довго й часто обіцяли (вибрати потрібне: скору перемогу, смерть путіна, розпад рф, перемогу над корупцією, олігархією, бездоріжжям, прийом у нато, євросоюз, кінець епохи бідності, дурості, дешевого піару..), що ви вже звикли чекати чогось хорошого? Хоч чогось із того списку?

Випук новин
(Так, це мабуть уже сто раз вигадувалося, але на відміну від біологічної еволюції, культурній — пофік, хто з ким у якій черговості спить, мем не подовжує життя свого родителя

Дивно, що не так уже й часто, єдина згадка в твітері і більшість у інших мережах виглядають як одруки, тіки раз у зв'язку з рфськими новинами "спеціальний випук" писалося зумисно. Російською гуглити ліньки, там стопудово більше (більше носіїв, так само здатних глючити)

А от щодо "мем не подовжує життя свого родителя" багато хто б не погодився. В духовній культурі це один зі стрижневих мемів, що автор живе в своїх творах (кого ж це — Горація?— переспівав Сергєїч з тим пам'ятником собі нерукотворним?)

ну, може це когнати (спільні за походженням слова) та хибні когнати en.wikipedia.org/wiki/False_c... омоніми та пароніми (подібні за звучанням, але ніяк інакше не пов'язані)

про це було в казці "Йожик в тумані", там вони з ведмежатком грабали траву і задумались, чи вони грабітелі тепер

невже? усе як в тумані, пам'ятаю лише вовка, що стругав кораблика
дьдько, та це я вовка копіював, коли в дитинстві робив кораблики з соснової кори? :(

Інструкція з застосування "як стати вовком", а що там було у казці "якась там цаврівна і сірий вовк"

Обговорили два атеїста, чиїми молитвами це все тримається. "Винного" не найшли. Треба перевірити #щоязнаю: слово винний не мало негативного контексту, а означало нейтральне "той, що є причиною"

от мені в цьому плані подобається індуїзм. хочеться процвітання - молишся Лакшмі, мудрості - Ганеші, щоб здохли вороги - Шиві. все чітко

чуваку, який у нашому кабінеті самий гуморний, кажу, коментуючи звуки з сусіднього кабінету: "Це все звучить як дурацька озвучка в дешевому комедійному серіалі. Постійний закадровий сміх, непонятні ідіотські звуки та пласкі жарти." Боюсь, як би він не подумав на себе, у нього жарти якраз норм гострі

але чому плаский жарт і гострий жарт мають бути між собою на ножах, тобто в антонімії: пласке легко може бути й гострим (скло, лезо і, хтозна, чи не гострий край Землі)

(навіть тут витає дух закенселеного автора Колискової Тріскового мису з тамтешнім образом фалічного (к)раю предмета; легше вже виключити цю свідомість блоком з колективного (над/під)свідомого, ніж дочекатися від мене спалення їхніх книг у голові)

з іншого боку, кому потрібні ці мої самодоноси? я і так даю собі звіт з підпис здєсєм і підпис тамом щодо цих алюзій, а ті, кому б ці пости трапились на очі, не читали чи не вгадали б їх першоджерел; та це бажання бути зрозумілим, бо щастя, це коли тебе розуміють, навіть якщо розуміє тебе інквізитор

щастя це коли тебе розуміють чи щастя жити непомітно? оскільки вони несумісні, треба самовизначатись на щось одне

але я не хочу самовизначатись, а хочу камбурити, для каламбуру я поженусь і за двома щастями, хай жодного й не піймаю

сонечко ронечко доповзає до кінчика пальця й злітає з нього, плюхається на кисть і знов до кінчиків пальців, так тричі; навряд це гра, для комахи це певно є частиною боротьби за існування і керується вона якимись своїми уявленнями про благо, а мені приємний лоскіт.. зара повзає по екрану, як літерка

"ьлдзх=" і декілька прінстскрінів зробило б це сонечко, якби мало доста ваги, пробігши клавіатурою, літерка друкувала б літери

в комашки має бути уявлення про верх і низ, якийсь гравітаційний орган, раз вона постійно прагне (к)раю предмета, щоби злетіти з нього і плюхнутись десь нижче і знову дертися наверх (як зара по шнурку мого лептопа), який в цьому еволюційний сенс?

ентомопсихологія є певним чином каламбур, адже психею зображають як метелика з ідеєю її метаморфози, виходу з кокона тілв

ентомопсихологія — каламбур, бо ж і психею зображають як метелика, з ідеєю її метаморфози, виходу з гусені, кокона тіла

Гравітаційний орган чуття має бути і в рослини, в зерня, що проростає, і у того гриба, що контролює мураху-зомбі

чи є сенс і справді чимсь іманентним, що ми виявляємо в речах і подіях, а не приписуваним? і як можна бути щасливим від того, що інквізитор приписує тобі якісь мотиви, хай навіть вони й співпадають із твоїми справжніми мотивами? це співтворчість?

і якщо є сеснопродуценти, сенсоконсументи, то чому б мені не претендувати на нішу сенсоредуцента? деконструкторське бюро

і якщо є сенсопродуценти, сенсоконсументи, то чому б мені не претендувати на нішу сенсоредуцента? деконструкторське бюро

Чи ні, грибу не обов'язково, він юзає функціонал мурашиної психіки, поведінковий патерн бігу вгору міг рендомно з'явитись і закріпитися добором

чіткий розподіл праці та командна робота, це да, монотеїзм і цьому плані малозрозуміла концепція, спеціалізацію певну у нас тягнуть "святі покровителі": Олександр - воїнство, Марія - материнство, Микола - судноплавство, але це у нас, напів'язичників, а як яхве справляється - я просто не уявляю

як мені казали, у ортодоксів є близько пʼятиста правил, за якими вони мають будувати життя. там теж розподіл праці, тільки в іншу сторону ггг

на цій службі нема вихідних, але сьодні був скорочений день, от лежу вже годину під комп'ютером, дививсь відео з Арсеналом і ніяк і нічим не наближаю перемогу (ні їхню, ні нашу)

дуже ґрунтовно пройшлися з пан Саном по епосі Святослава, його болгарському походу, тьоркам між язичниками і християнами, варязькій археології Києва (і то я ще не згадав про заставу на Юрковиці і митницю на Поштовій), традиціям ім'янаречення у норманів тут і в інших землях, і пару раз готам гикалось

він помірний антинорманіст з бекграундом слуханих на ютубі лекцій, але без якоїсь відвертої дічі, бо по життю людина твереза

"але політика обернена в минуле" це от точно про його історіографію.. але ж, точно, і про мою теж, про мою теж, колода в оці

прометеусея, тільки печінку вирізають китайські трансплантологи за дисидентство, а вона постійно регенерується

дизель-панк із фантастичним припущенням, що винайдено спосіб швидкої редукції органіки у нафту, умовно кіло — грам, в Америці переміг олігархат на чолі з Генрі Фордом і вони виступили в війні на боці Рейху, цивілізація в ступорі скочується в аграрний феодалізм, а осередком Опору лишається Бразилія..

Події розгортаються в Україні, де діє нафтопереробний завод, що утилізує каркаси худоби, дисидентів і слов'ян (євреї і цигани всьо) і звідки тікає пара вчених, Латинамериці, де воюють з Віссю мільйон мігрантів-антифашистів з Європи, в Австралії, де ще один центр Опору і досліджують атомні технології

один вчений-австріяк зі Львова, який був зачарований рейховим екологізмом гамсунівського толку, але полишив кар'єру і лояльність ради коханої-фізикині з Києва, якій, природно, грозить нафтопереробка як представниці нижчої раси, вони тікають за Атлантику та в Австралію, де готують атомний армагеддець

..сенс у тій технології нафтопереробки є, бо англійські біологи перед крахом Імперії розробили й розповсюдили бактерії, що ефективно розкладають нафту та її продукти, відповідно природні поклади заражені і деградують, це ж одна з причин відкату цивілізації в аграрне суспільство, крім ідеології рейху

..Етичні проблеми: катастрофічність атомного бомбардування vs антигуманість повсякденного геноциду "нижчих рас", екологізм ціною технологічного застою на тлі відкриття австралійськими астрономами швидких радіосплесків, що сприйняті як розумні сигнали, а отже проблема космічної гонки з інопланетянами

Між тим підробив перший документ і підпис для справи, бо підрозділ не робе і ніяк інакше б я це списання не провів би. Якщо б не зробив, карали б не питаючи, чому не зробив. Якщо все буде добре, то не спитають, як я це зробив. Якщо викриють випадково, то певно нічого не буде. Тут низька ціна злочину

пишуть, той китаєць, що кріспрнув людські ембріони (без реальної потреби і можливо не прорахувавши й не повідомивши наслідків), відсидів строк і вернувся в лабораторію! щиро за нього переживав усі ці роки, з Китаєм така історія, що дякую, що живий.. цікаво також, як там дітки, їм по 5 років має бути

* "ВАМ!" це.. та ну що ж таке, знову? знову! а чого? бо нам до обіду подавали ананасну воду.. реально, скоріш за все розведену і може трохи підкислену й підсолоджену жижу з консерви зі шматочками ананасів

не тіки вам, а й нам, бо ми тут нічим не інші за вас, ми, в певному сенсі, навіть далі від фронту на своїх тилових посадах, ніж ті, хто поки що не призваний, хоча нікому нічого не гарантовано

Тим часом академічна кар'єра варта всіх митарств і незручностей, щоб одного разу написати: "Привіт, товариство, маю персональну новину: я їду на Нову Каледонію досліджувати інтелект і поведінку тамтешніх ворон. Всім миру!"

*варта всіх митарств і незручностей лише у випадку, звісно, наукової роботи в країні, що дає гранти на дослідження інтелекту новокаледонських ворон, в усіх інших країнах навряд

не те, щоб у мене були особливі почуття до новокаледонських ворон, так, я чув про їхню інтелектуальну супремасію, але наші теж круті, згадати б катання з надувного купола на Подолі

ну, добре, вмовили, нікуди я не їду (хаха), буду й даіл проводити польові дослідження розладів адаптації в умовах бойового стресу в вищих приматів роду Гомо

Мераб Батькович, ну, давайте без цих угризєній, я вас прошу, я ж на вас розподілив кілька кілобайт пам'яті на своїх верхніх півкулях не для того, щоб терпіти те, що я готовий терпіти лиш від СОлі

до речі, цікаво, чи є хоч приблизні розрахунки в байтах об'єму людської пам'яті та окремих спогадів, одиниць пам'яті (що є цими одиницями? образ? але ж є символьна пам'ять, що конкурує з пам'яттю на обличчя.. коли кажуть, що є група нейронів, у якій збережений певний образ, то це скіко кілобайтів?)

як би виглядав лего-футуризм у поезії?
варіант:
пересувні плашечки, як у вправах duolingo на порядок слів у реченні, з набором "я, ананаси, геній, в, Ігор, шампанському, Северянин"

хз, наскільки він закенселений, до речі, щось не зустрічав аналізу імперського та колоніального дискурсу в його поезії.. забули?

не спиняйте мене, я пам'ятаю про цвинтар, де на могилках родичів уже три роки не прибрано

дайте мені сенс і я деконструюю та/або дефрагментую, та/або доведу до абсурду, та/або скасую його, бо в мене така ніша

Все це була серія невдалих першоквітневих жартів, завтра буду серйозним

Сон був дуже довгий і якось аж дуже комфортний, у ньому багато хто був, здається, моя бабця по материній лінії, з армії люди і коліжанки. Дії не пам'ятаю, здається, ми групою мандрували в інше місто, шукали хостел. І там був висувний місток між двох домів на верхніх поверхах через перехрестя, м-в 40

сік помідорок лоскотно тече бородою, тріскають кістки, смак і аромат просмаженого м'яса, паленої гуми та вибухівки

а також хруст піску на зубах і дивний пряний присмак вітру

@fed4ev.bsky.social

але подякую, якщо без ядерки, бо по книзі в останню пилову бурю першої частини підірвали ядерні заряди

декаданс і садо-мазо в аурі психоделічності, такою є моя душа, якій я не даю розкритись тут, як квітці, як метелику, як яку, як .., ні тут, ні там їй не даю розкритися, вскритись, розірватись, а використовую напругу, що походить із цієї нерозв'язної суперечності, для оцих-о пшиків твірчості; жг

знову ці два пузаті дядьки в футбах Iron Maiden і з виглядом, наче в нас тут у дворі припарковані їхні харлеї, а на хаті вперемішку валяються електрогітари, дівки і зариганий барабанщик

тим часом, розгортається суто бюрократичний детектив, де у ланцюжку передачі інформації хтось систематично тупить (і що характерно, це не я), тому правильні дані з рапортів перетворюються у накази з критичними помилками, і це реально палки в колесах усієї махіни

не кажучи, що командир відмовляється приймати документи на підпис "у зв'язку з посиленням бойових дій", шкода, це не відмовка

або як тоді Ю.М.Ш. спитав щось у лоба і я, навіть не щоб виграти час, а просто зі щирим захопленням кажу "хороший вопрос", а він "а я плохих и не задаю", так от шкода, що я цей діалог пам'ятаю, а головне, саме питання хоч би й приблизно — не

а що як це і було головне питання життя, всесвіту і всього такого, відповідь на яке..

— Тобто ти хочеш подати рапорт на стоп, бо командир не приймає документів у зв'язку з посиленням бойових дій?
— Так, а шо?
— А хто його тобі підпише?
— Ну, як: начальник служби, юрист, вони в курсі.
— Нічого не вийде.
— Чого?
— А чий підпис тут має стояти?
— Командира..
— А він не прийма документів!

між тим Х-к говорить відверту зраду про те, що треба відступати до Дніпра, погоджуватись на все і будувати маленьку Швейцарію, а потім сам же собі суперечить, що мир на жодних умовах уже нікому не цікавий ні тут, ні там і "ви самі знаєте, що буде, просто ви не хочете собі зізнатися, але прийміть це"

чувак дивиться серіал "Позивний Тамада", цікаво, чи це за бюджетні гроші знято, чи плюси самі?

забавно, що в тюркського імені "Сервер" етимологія від перського "владар", а в європейських мовах значення антонімічне

ще забавно, що і перське зводиться до прото-індоєвропейського, але "кер", від якого латинське "cervus" олень (це якось пов'язано зі словом "ріг", згадати біблійний образ рогу як символу влади), а наш сервер і, наприклад "servus" — до П-ІЄ "сер".. здивувавсь, що перське слово теж П-ІЄ, це й вся мова?

до речі, я тут сервлю зара між двома людьми, які не хочуть контачити напряму, щодо їхньої спільної справи (мені не важко), то щоб не нарватися на звичний жарт М.А-ва "передаст", вживаю слово "щось перекажу", тобто я переказак у цій історії!

Сьодні, як ніколи, сушить горлянку мені, хз, чи це навіювання, чи справді вдала реклама Дюни, чи відходняки з того грипу..

Хочеться писати елегії — про безумний австр і що пісок Сахари змиє дощ з Атлантики,— але не дуже

Щиро не розумію, як мені міг усі ці роки подобатися будизм, який буквально про пробудження (бодхі), муа, хто так цінує сон (понад усе)

До речі, не просто австр, а сироко. Той самий, що, як відомо "сильно дме" (привіт, л-нте Бенце, не було давно звісток, як ти?)
Перевіримо прогноз, хоча Вікіпедія й має загальну відмову від відповідальності)

Одіссея, тільки в головній ролі я, нарешті рішивсь на операцію, надіючись, що пошлють у Київ, натомість їду в турне шпиталями за маршрутом евакуації Петроп-ка, Новом-к, Дн-про, Льв-в, Старок-в, увертаючись од шахедів і ракет, уникаю пригод з аватарами і сестричками, аж нарешті 30 днів реабілітації..

Але потім Одіссея починається по новій і я симулюю божевілля, щоб не пливти під стіни Трої, бо виведеному поза штат мені вже світить тільки повернення у бойовий підрозділ. Я оголошую себе Гомером і перераховую гекзаметрами список 428 автомобілів зі звіту ремроти за минулий рік, але але, і їду в окоп

В окоп це, ха-ха, ще непоганий варіант, адже "заздалегідь підготовлені позиції" це чисте поле і копай каскою під обстрілами, я б закликав у свідки багатьох, але ніхто не відгукнеться, бо на той світ ще не проклали оптоволокно

Того мушу закликати в свідки екран і клавіатуру, і наклацане на клавіатурі,— воістину завше людина лишається в збитках!

І буде красива музика і макове поле, як у фіналі "Блекледера", чи як звався той серіал. Чи що там стане символом цієї бійні, коли переболить і ми будемо готові до символьного опосередкування

Про австр ввечері я думав, бо вранці читав про нього і про аквілон. Цікаво, чи аквілон це про орлів, яких він ніс з Альп

На воротах якогось домініканського закладу освіти в Польщі міг би бути напис "істина робить вас вільними", як потім, через кілька віків — "праця"

1186, 1186!
цікаво і не гоже, що каталог кораблів не категоризований як список списків кораблів або список списків вигаданих кораблів

цікаво також, що "гоже" і "негідник" є когнатами, а сервер і Сервер — ні, і Гнат і когнат — ні

— Вапшето, раз на то пойшло, в барбершопі бороди мають не стригти, а продавати!
— А парикмахери мають не просто стригти волосся, а робити парики.. ви знаєте хоч одного перукаря, який робить перуки?
— Ну, ні..
— Ну, от: усе скурвилось.

від перукаря до археоптерикса, т9 рахує, чи то один "чик" ножицями чи ж то один помах крила

рекламна пауза: підсаджую колег на дріпи, колишній бухгалтер одразу порахував, що вартість порції вдвічі дорожча за його банку хорошої кави, але й якість похвалив, кілько людей, хто проходив, теж зупинялись на аромат, Юр-ч каже: тре' всім наказати варити каву раз на годину, проходиш коридором і кайф

Інтернет-магазин найсмачнішої кави AboutCoffee

Власна обсмажка та індивідуальний підхід до кожної пачки кави ☕ Ексклюзивні сорти кави для гурманів ⚡ Безкоштовна дегустація. Безкоштовна доставка містом. ☎️ Замовляй!

aboutcoffee.com.ua

вранці йшов і думав, що моїм внеском в у.культуру буде прожити непомітно, так, ну, бо що б я не вигадав, завше найдеться цитата в котрогось закенселеного поета, якого я читав у юності і вийде, що ось і знов у нас вторинний культпродукт (я майже певен, що навіть ця думка з якогось тайожного секонду)

до речі, про поетів, має бути очевидним, про кого я думав і про що, коли позавчора прийшла новина про наш удар по Єлабузі

о, і до речі, щодо прогнозу: сьодні різко похолодало і накрапав дощик, а я, як на зло і на зневіру в прикметах південних слов'ян, одягнув лиш тряпчану куртку, а водонепроникну лишив вдома

Момент, що через наш прохідний кабінет протупотіли туди сюди півтора десятка людей за пару хвилин, значно частіш, ніж зазвичай, навіть уже двері не замикали, такий потік. Вл-д:
— Та чьо це вони?
Я:
— Може перед футболом тренуються, сьодні ж еж збирались грати
— Дибіли. О, а давай і ми..
Б-н:
— Що?..

— Побігаємо. Може і на сподобається.
— Що, туди-сюди по коридору?
— Ага, ми ж тут уже не будем сидіти, нас це не буде нервувати.
Я розвивався, чи прокоментувати це "Gentelmen just walk but never run", чи розказати історію про Діогена під час наступу військ Філіппа М-го. Зрештою, розказав і те, і те)

діагностичне: дуже багато одруків, значно більше, ніж потрапили в пости.. у слові "категоризований" було три помилки, які я виправляв у два заходи, бо після першого пропустив щось

"стихов виноградное мясо" та каламбурів томатний сік, а про Осгіліат уся ця історія нагадує ще й тому, що наші загони проводять контратакувальні штурмові дії

ну, тобто на тлі моїх щасть і хороших настроїв, натхнень і оргазмів, ейфорій, жартів і віршів — завжди точилась війна, коїлися злочини, хтось гинув жорсткою смертю від стихійних лих і нещасних випадків.. просто сьогодні це наші, просто сьогодні я теоретично знаю імена "хтосів".. і все ще посміхаюся(

..не те, щоб у мене не було серця, є, б'є, та може воно не розподілене, в ньому не виділені сектори на цих наших; Денетор у фільмі вражає тим, що це його кровинушка гине, коли він смачно їсть і просе в Піпіна веселої пісні (зустрічав, що в книзі це все не зовсім так, а не пригадую, я ж читав уривки)

це все весна, це через неї співає душа (хоч це і є лиш застаріла назва мозкових процесів, як писалося в тогорічному віршику, але тоді підстав для ейфорії у мене було більше: минула фішка, що я міг попасти на переведення в загін, і це було на благословенній Чуд-щині між двох приїздів жінки)

і може це також про відчуження, як вище у треді про дегуманізацію наших нашими ("завтра я тобі ще "м'яса" дам"), або як у тому моєму давньому спостереженні, що розпад радянських громад і родин був адаптивним через втрату ресурсності, тобто лишатись у колективах і розширеній родині стало собі дорожче

і що я взагалі маю на увазі, крім вживання приємних мені, знайомих і по-своєму красивих наукоподібних слів?

чи варто приписати всій цій усній історії ще якийсь сенс, чи творити і споживати її в безсенсовому потоці, просто бо ллється

тобто письмовій, звісно, записаній історії, навряд за нею стоїть усна традиція, хз, чи є цей монолог хоч на якомусь етапі внутрішньо промовлюваним.. чи промальовуваним? фонетика чи графіка?

треба міряти активність відповідних зон мозку, що контролюють рухи трудової кисті, пальців і що тримають за горло, стримуючи вій, невнятні вокалізації, дозуючи та перетворюючи енергію видихів на членороздільну мову (т.зв. фонетична розчленівка)

самоспостереження свідчить про існування усної традиції, рухи губ і язика, дихання не геть рівне, а наче тамоване для мовлення

тобто цей епохальний епос про епічну епоху (без героя), як і у Гомера, спершу був промовленим переказом і лиш за долі секунд після того промовляння, майже одночасно записуваний

чи є дегероїзація частним випадком деперсоналізації? чи є випадком деперсоналізації заклик біосу лате(нтного)? питання

тобто не так, двічі щодо одного й того ж твору, хоча як рахувать: адже написане перестає бути промовленим, це вже інший твір?

можле десь тут криється підстава для індульгенції всіх закенселених поетів: не вони винні, бо після їхнього промовляння твір записувався, а то й переписувався, і тут уже доклався відділ критики

і може десь тут криється підстава для індульгенції всіх закенселених поетів: не вони винні, бо після їхнього промовляння твір записувався, а то й переписувався, і тут уже доклався відділ критики (як відомо, що за журнал без нього)

відділ критики грає нами, коли ми висловлюємося неточно (виглядає справедливо, тобто точно, тобто викусив, та?)

Шкода, що всі ці духовні багатства не є насправді, все це глюки мозку, т.зв. духовна культура одного з видів старосвітських мавп.. О, то це ж я і є, хто жебрає духом! що там мені за номенклатурою благ того світу, згідно з нагірною проповіддю господа нашого Ісуса Христа №1 од 1.04.32 р.н.е. обіцяно?)

але давайте щиро й відверто: війна перестала нам подобатися, відколи ми не виграємо її, поки ми вигравали битви, всіх все устраювало, з яким ентузіазмом той друг Жадана казав "вони лохи, їх можна щемити" (він загинув, здається, ще тоді ж, весною 2022), це тепер, у обороні і дефіцитах, є невдоволення

тут можна генералізувати, що війни подобається тим, хто їх виграє́.. або що їх виграю́ть ті, кому вони подобаються.. (мені нє)

ще згадалось, як я розказав пан Сану про участь в антивоєнних акцій кришнаїтів, повагу до єговістів, у тих поетичних читаннях проти війни в Іраку чи в Сербії; і він за останнє зачепивсь і погнав, що от за мене Америка тепер і не хоче лізти в війну, що от такі дрібні сигнали і вели їх до самоізоляції

ще згадалось, як я розказав пан Сану про участь в антивоєнних акцій кришнаїтів, повагу до єговістів, у тих поетичних читаннях проти війни в Іраку чи в Сербії; він за останнє зачепивсь і погнав, що от з-за мене Америка тепер і не хоче лізти в війну, що от такі дрібні сигнали і вели їх до самоізоляції

..мені інше важило, мені важило пояснити, що я в принципі й завше був пацифістом, узяти б той один із найраніших спогадів, коли київські художники з балоном газу відправляли на кульках в стратосферу мілітарні дитячі іграшки; цікаво тепер, чи кого не вбило падіння олов'яного солдатики з дурної висоти

когнатом латешечки з λάθε βιῶσας лате не є, а є, крім очевидної латентності, лантан і летаргія

а от аквілон, справді, найімовірніше, з орлиного виводку. і це ще й має зв'язок зі стандартами римської армії, щоб їй спотикалось

так, мушу визнати, що я думаю про римську імперію, не так часто, як про закенселених поетів, але теж із певною регулярністю, але й нічого хорошого зазвичай я про неї не думаю.. республіка не краща

навіщо я думаю те, що (по-перше, вже не існує, але й) не приносить мені задоволення? цей думковірус опанував якийсь сектор оперативної пам'яті і круте, і крутиться, і що я можу зробити? ну, але може це символічно ресурсна тема і тому не викликає в мені відторгнення чи відчуження, то й ок? абстрагусь

між тим у небі переміна вітру і хмари йдуть на майже зустрічних курсах, як називається цей другий.. і чи цей другий тут є тим же самим, що і в Італії? і чи тут був той же самум? і чи двічі один вітер в ту і в іншу мову не ввійде?

Вперше поспілкувався з місцевим командиром, він мені довів, що я не правий, чим я тут займаюсь і що нічого не зробив за чотири тижні, але видно, людина не погана і маю подумати над своєю поведінкою, щоби далі не підставляти колектив. По результату навісив на мене ще кількадесят задач. Це підвищення?

бо приниження я не відчув, відчув, що він вважає, що я маю відчути вину і, здається, я навіть відчув вину.. але це не точно

взагалі, я мабуть емоційно вигорів і давно вже дід інсайд, щоби мати якісь безпосередні спонтанні реакції на все це, але ймовірніше, він просто не довів ситуацію до того, щоб я, старий меланхолік, розклеївся і поплив.. так, це просто було менш стресово, ніж касетний приліт, а мій поріг +/- такий

Дім Дім-ч варе картоплю і задається питанням, чи якби Колумб не в 1492 році (перевірити) привіз її з Америки, а раніше на рік, то чи була б у нас вечеря швидше? Ні. А тому, чи варто у житті спішити?

але якщо я деконструюю матеріал, накреативлений тими закенселеними поетами, та перескладаю з нього щось умовно своє, то це вже не рахується за вторинність?

О, моє кисло-солодке дитя весни, гряде Осінь, волога похмура пора приторної перезрілості, смердючої гнилизни й розкладання, така ж як та, що тебе зродила, тільки навпаки поховає тебе

I think I'm sophisticated
'Cause I'm living my life like a good homosapien
But all around me everybody's multiplying
..
I don't feel safe in this world no more
I don't want to die in a nuclear war
I want to sail away to a distant shore
And make like an ape man

Пан Сан переказав історію сусіда-алкоголіка, що відволікся від доміно у дворі на заклик дружини полагодити антену і потім двічі летів зі свого балкону п'ять поверхів на очах своєї доміношної команди. І ті ж дядьки обговорювали книги, а зара сусідська дитина горланила на все село матами.. і що це діч

Дім Дім-ч:
— Я вернувся, в Бельгії був, як син пішов на війну.
Пан Сан:
— Син був у Бельгії?
Д.Д.:
— Я. Зібрав бригаду 13 чол. Роботи море. Але він пішов. І як би я не йшов? Жінка каже, два дебіла ето сіла. Про нас. А комбат з 120 каже "ти прийшов гроші получать". Я в Бельгії мав 3500 євро в місяць.

стався філософський діалог про втрачене і знищене майно, несписуване через різні ґатунки неможливості закрити розслідування, в якому воно було прирівняне до епікурейських богів, котрі, як відомо, живуть між світів, не присутні в нашій грубій матерії, але й списати їх з рахунків повністю — неможливо)

який прекрасний світ без новин! пан Сан каже, це інфантильно, я не сперечаюсь, я б навіть погодився, що це страусливо

Неважливо, як і чому (закладка в х і приклад з воєнкомату в лютому 2022) я дійшов до цьої думки і не вважаю її максимою загального чогось там, але якби постало питання про переведення на онкофронт, я не певен, чи вибрав би його, чи натомість повернувся би в загін, щоби красиво закінчити бойовий шлях

А також цікаво, чи є іще одним варіантом деперсоналізації загальна відмова від відповідальності

Дуже забавний день був, хоча закінчив працювати о 22:00, настрій легкий і не втомлений. Хоча моментами думав, що буду вити

Щодо того, чотирма постами вище, то думав сьодні, що найкраща новина це відсутність ще гірших новин. Тобто ці — ну, жахи, так, жахи. Але ж гірших ще не кажуть. І ще цікаво, що там ця чепуха, що піднялась була на хвилі гірше-не-будизму, як спиться? Чи не турбують жахи? Совість?

Найкращі новини про двох чуваків, що списуються по догляду. Ну, точніше нейтральні (яка різниця, якщо прилітає скрізь, і не так вже й далеко їх хати звідси, і як у них складеться там, і чи надовго тощо), але на загальному тлі цілком найкращі. Вий, песе, але служи, тримай оборону

Ах, до речі, містраль тут зовсім не містраль там, тобто справді, як було вище передбачено, один вітер у дві мови не влетить, не ввійде тим самим собою

Абстрагнись.
Абстрагнусь.
Абстрагнусть.
Антилопа абстрагну.
Абстрагнів.
Абстрагній.
Абстраномія.
Абстрал.
Абстрактопітек (це ж я!)
Абстракан.
Абстрахань.
Квіт абстри.
Птах абстриж.
Модна абстрижка.
Субатомарна частинка абстрон.
Абстактотворче мистецтво.
Абстрота́.
Йти на абстра́ту.
Запалення абстрати.

Абстрагнись.
Абстрагнусь.
Абстрагнусть.
Антилопа абстрагну.
Абстрагнів.
Абстрагній.
Абстраномія.
Абстрал.
Абстрактопітек (це ж я!)
Абстракан.
Абстрахань.
Квіт абстри.
Птах абстриж.
Модна абстрижка.
Субатомарна частинка абстрон.
Абстракотворче мистецтво.
Абстрота́.
Йти на абстра́ту.
Запалення абстрати.

Абстріл (це ж азірівка).
Дивний абстрактор.
Абстракторист.
Вітер абстр.
Країна Абстралія.

Пригадую лише, що я був у будівлі свого садочку, звучала повітривога місто було вже суттєво знищене і все сходилось до того, що бомбити прямим скидом авіабомб будуть саме цей дім, і я летів по сходах у глибокий підвал, прикидаючи, що яка різниця — померти одразу чи повільно, в його глибоких завалах(

ну його в баню, працювати з підлітками, думав "ніколи не знову", а тут і в армії приходиться з двадцятирічними все ще підлітками мати справу; вони цікаві: ще прагнуть якихось там само -стверджень, -реалізацій і я вже не знаю, чого ще) але геть не пам'ятають про чужі кордони й інтереси, чи це не вік?

також сьогодні вдруге за півроку побачив І-ю, він як раз з еваку і в наряд, головне, що живий, що в безпеці хоча б на зараз.. ним не дуже довольні і за той час і за попередній, тому, схоже, шеф і решта розглядають його першою чергою "в розхід"((

а до того з шефом ми дуже душевно поговорили, як йому мене бракує на списанні і як я ніфіга толком не роблю на тій новій службі, а я пообіцяв йому пляху виставити, якщо він мене висмикне звідти, бо кумпанія там, звісно, файна, але це занудні головняки, ну їх

з цікавинок: за юрадресою одної там в/ч находиться бюро ритуальних послуг (я не знаю й не вигадав би чорнішого жарту), в нашому організмі приблизно мінус 2,5 дрона на добу і сьодні, начебто, осгіліатський напрямок перейменували в к-ський

в якийсь момент, коли автослужба почала вимагати від підрозділів при спрямуванні машини в ремонт увесь пакет необхідних супровідних документів, кількість запитів на ремонт машин обвалилась на порядок; дивно, чому досі взагалі хтось офіційно щось тут намагається робити і чи це гарно їх характеризує))

ну, тобто, чуваки з юрслужби казали, їм досі приходять матеріали розслідувань на втрату буквально однієї масльонки з номінальною вартістю до 40 грн., а потім з різних причин неможливості закрити це розслідування чуваки з груп розслідувань втрачають до 20% зарплати (відчутні тисячі) штрафом за догану

напишу це, до речі, поки маю право: моя служба досі бездоганна (хоча й бесполєзна:) ні догани, ні заохочення, зокрема, й через те, що дві задачі, які я тягну офіційно значаться за офіцерами, солдати не мають повноважень, то й покарати мене напряму за бестолковість у цих задачах не можна

erase+rewind грає зараз і це те, що б я хотів зробити з цим всім досвідом.. люди переважно чудові й окремі моменти тут бувають дуже душевні, але загалом це вирвані роки, втрачений час життя

може тому, хоч і загруз у службових справах і не скажу, щоб мав дофіга вільного часу, але погодився на парттайм консультації у одному ще довоєнному проекті колег по соціалочці з Херсону

так, я теж слабка мавпа в пошуках сенсу
(What the hell is going on
The cruelest dream, reality
грало зараз)

хоча хто я такий (просто ще одна прикра частинка колоніальної спадщини), щоб оце-во тут і тойво

я два дні був майже переважно серйозним, до речі, задзьобаним і серйозним.. чи втомленим і сумним.. сумнівне рішення

і то був маленький пост, колоніальної спадщини, а також може й -модерну, а це, не те щоб аж Великий Пост колоніальної спадщини, а також може й -модерну, але вже більшенький

і то був маленький пост колоніальної спадщини, а також може й -модерну, а це, не те щоб аж Великий Пост колоніальної спадщини, а також може й -модерну, але вже більшенький

прийшов і 20 хв. нив пан Сану, враз оговтавсь і кажу: "та йой, мені шкода вашого часу на це ниття, могли ж нормально поспілкуватися про антропологію, Сенеку чи якусь мертву цивілізацію". І він переказав кіно "Голда", ми вальнули по історії зрад Америкою союзників, її ізоляц-зму і Наполеону в Іспанії

всі важливі мені люди вже теж уболівають за канонірську перемогу в АПЛ, якби я так само проповідував перемогу України в війні, з мене був би ідеальний замполіт, але з мене може бути радше зампотроль, але він в нас і так є

цього місяця більшу половину звичної донатної суми позичив побратимові, в цій історії є забавний колокорупційний нюанс, але неважливо.. якщо наступного місяця він верне, буде 150% на донати

в якийсь момент сьогодні знову було передчуття своєї майбутньої (або й уже дійсної) зайвості в Україні.. ну, воно й не нове, якоюсь мірою завжди вважав себе несучасним і неумісним, та буде гірше,напевне, буде гірше.. як не крути й чим би не кінчилося

Час летить: секунди, роки,— бо це змінна, що змінюється за простою арифметичною прогресією. Я теж змінна, чи то пак змінний, але тут складніша функція від суми обставин місця, дії, погоди, якостей купи речей. Чомусь ці дні дуже важко прокидатися, сьодні може, бо спав 6 год., але й у дні з норм сном

..І сновидінь толком не пригадую, є смутна чуйка, наче сьоночі снилась армія, без жодних деталей. Може ще накотить якийсь спогад впродовж дня. Але хай і армія, будь-який сон — кращий за дійсність.. завдяки тому, що там усе коїться в умовний спосіб чи то не насправді. Дійсність задзьобала вкрай

..а сон це мистецтво, на яке й відволікаєшся як на мистецтво. І це розважає. Так, це автоматизми моєї ж власної психіки, контент згенерований тою позасвідомісною її частиною, що є найприроднішою в моєму переважно штучному (прописаному культурними нормами й шаблонами) інтелекті. Жив би в сні, а не..

йшов останні пів кілометра з чуваком і говорили про сни, я йому переказав той фільм про прилад запису снів на тлі постапокаліптики в пустелі, а він сон, де мало бути нагородження, але в останній момент сказали, що ці пам'ятні предмети у нас на балансі і — ви що, дурні?— це ж їх прийдеться списувати)

Споглядав місцеву божевільну. Приїхав на годину раніше бо нам зробили короткий день і це плюс, але забули повідомити всіх і це мінус. Тому я годину вештався містом попив кави, купив всякого непотребу. Двічі перетнувся з нею за цей час. Норм одягнена, та рот не закривається, як у мене в цьому треді..

Причому тему запису снів він сам же підкинув: коли я про свою мрію жити-спати розповів, він одразу думав про монетизацію, щоб мій сон був самоокупним! "На фізрозчин")) А це вже цікавий нюанс прям як для кіберпанкушного сюжету

юні примати в пошуках сенсу вкладаються в предмети розкоші, татуювання й гобі (не пустелю, а кол. хоббі), так, наче вони в цей спосіб формують собі якісь сенси (в пошуках яких перебувають, не розуміючи, що їх не найти, а лише створити) чи навіть себе

Споглядав місцеву божевільну. Приїхав на годину раніше бо нам зробили короткий день і це плюс, але забули повідомити всіх і це мінус. Тому я годину вештався містом попив кави, купив всякого непотребу. Двічі перетнувся з нею за цей час. Норм одягнена, та рот не закривається, як у мене в цьому треді..

Перше, вона просто на узбіччі центрального проспекту присіла справити фіз. потребу. А вдруге через годину в магазі неподалік стояла й бубоніла слідом за мною вийшла і стала кричати комусь: "дєвкі, дайте мелочі!" Ті шли з квітами, спитала, що за свято, ті кажуть: благовіщення. Вона: а у нас 23 серпня

Благовіщення це розтяжиме поняття. Може це теж було благовіщення про благовіщення

О, це ж я колись хотів зробити вікі-шаблон "поезія" і шукав зображення цієї парочки.. грав з їх малюнком з амфори, замальованої якимсь німцем, але там багато треба було виправляти.. може цей взяти? але в шаблон було б краще схематичніший, легший малюнок

@fed4ev.bsky.social

такі молоді, такі гарні, і мистецтво таке молоде, і цивілізація геть іще свіжа, і таласса! (розширення artsandculture поставило мені таку заставку в браузері)

Sappho and Alcaeus - Sir Lawrence Alma-Tadema, R.A., O.M. - Google Arts & Culture

In 1870, the Dutch-born, Belgian-trained artist Alma-Tadema moved to
London, where he found a ready market among the wealthy middle classes for
paintings r...

artsandculture.google.com

Стримуюся казати людям про парадокс Рассела, кожного разу, коли вони жартують про Журнал журналів, Опис описів і Табличку табличок

з цим військовим цвинтарем такий жарт, що через нього треба вносити правку в мем про виходи з ЗСУ, бо тепер 200 уже не буде виходом, навіть по смерті лишатимуть у строю (надгробків), тобто це просто макабричний перевод із одної в/ч в іншу

для цього треда мав би бути той же текст, але з динозаврятком (ну, воно й так зрозуміло, що це про динозаврів, але)

@fed4ev.bsky.social

— Не видзьобуйся!—
Казала пташеняті
шкарлупка яйця.

пан Х-к раптово спитав, якої я думки про те, що фотон може одночасно перебувати в двох віддалених точках) і його теж бісонула моя відповідь "немає повноважень"! чудова тема, треба продовжувати її вживати й розвивати.. але з оцього зайшла мова про розподіл праці, а Б-н втрутився історією про тещу з..

Італії, українку, в якої був поламався мопед і вона, не довго думаючи і на подив усіх присутніх італійців, вскрила його, з'єднала якісь роз'єднані контакти, завела і поїхала, а про її звитягу ціла вулиця італійського містечка гула ще тиждень і можливо написала місцева преса. Так от, він каже, це у..

європейчиків такий дурний підхід, як ти кажеш: вони звернулись би до фахівця, він би за тиждень приїхав, потім би ще назамовляв якихось лєвих запчастин, які б їхали ще тиждень.. я кажу: але ж розмова почалася не з мопеда і сантехніки, я просто не хочу, маю право не думати про квантову суперпозицію..

Б-н:
— А чого це ти раптом не..?
— Бо я гуманітарій, я на інше вчився, в мене нема диплома фізика-теоретика, а значить нема й повноважень.
— Але ж ти воїн.
Х-к:
— Да.
Б-н:
— Ти солдат ЗСУ, якщо треба, з тебе тут і фізика зроблять.
Ну, в принципі справедливо, на те, чим зара займаюсь, я теж не вчився

як трушний гуманітарій я не в тему ляпнув про принцип квантової суперпозиції (це з парадоксу Шредінгера), а що ж мав на увазі Х-к? це телепортація? ні, навряд: одночасно у двох точках..

і чим цей тред не чатик, де відбувається жвавий внутрішній монолог із, часом, інкрустаціями реплік ззовні (завше велкам)

цікаво також і, що сучасною грецькою вживають колоніальну тюркську назву Μαύρη Θάλασσα першочергово, а вже слідом Понт Евксінський.. ну, тобто це не тюркізм, звісно, але, здається саме тюрки привнесли "чорнуху" в назву нашого моря; як усе пізнається в порівнянні: для греків після Середземного воно..

було гостинне, а для тюрків після великих озер, по суті — перше справжнє їхнє море було бурхливою темною безоднею.. чи то не так назвалося? Я є народ і моя етимологія є народно-демократичною! Та чи так це, якшо припускаю чужі етимології (і чи це справді етимологія, я ж не про дослівно "кара деніз")?

От да, до речі, цікаво, чи цей цвинтар буде військовою частиною, тоді прикол з тою в/ч, що за її юрадресою по факту ритуальні послуги, отримає ще макабричніший розвиток

балансувати між інтелектуальною самотністю на піку всвідомлень і польотом-падінням сторчма в темну прірву вульгарної зрозумілості

коли зайшов чувак з передка і спитав "як ви тут?" і я відповів "не жаліємось," а потім подумав, наскільки це було недоречно в контексті, бо звідти до нас везуть лиш погані новини, "жалі"

крім усього іншого, я тепер думаю про те, чи ці кілька мурашників з велетенськими, майже сантиметровими чорними мурахами випадково я спостеріг біля залізниці? чи це не інвазивні якісь (але звідки?) комахи, що примандрували мавпячим транспортом?

Мав сьодні на автоматиці пів десятка жартів і забавних спостережень про чужі прізвища, але щоразу стримався. Трішечки собою пишаюся за це, але не надто, бо подумати-то я всеодно їх подумав. Автоматика потребує налаштування

Ну, бо одна справа каламбурити зі слів-загальних назв, там нічого особистого, просто дуркування, а інша, коли з імен — власних, фамільних і т.п. Ясно, що це теж просто один із аспектів соціокультурної адаптації саванних мавп роду гомо, але надто чутлива для них річ, тому нíчого нариватися на сварку)

Хай навіть і не лоб в лоб, а, так би мовити, віртуальну — кепкуючи з неприсутніх чи взагалі незнайомих третіх осіб. Це просто зайве і є купа інших, екологічніших способів розважитись

Наша кімната бойкотує кота, якого привезли з попередньої локації сусіди по хаті. Пан Сан хоча би пробував його (чи її, з огляду на те, як хату осідають іще три коти.. ну, я не вірю аж так у дружбу між ними) годувати, а воно ні рибу, ні шкварку не схотіло. А я просто ганяю з нашої кімнати й від речей

..після того, як я злобно на нього наричав годині о восьмій, воно розвернулись і пішло в порожню кімнату своїх приручених (ну, не господарів же, хоча господарів у сенсі паразитизму — да). Ставлю на те, що зара спить, а серед ночі прокинеться спрагле і голодне, і влаштує дебош, що й нас тут розбудить

Для протоколу: панове присяжні, я не завше був таким чудовиськом-фелінофобом. Можливо моя агресивна байдужість нині є ще одним проявом травми війни. Або помстою за недавно мною усвідомлену мільйонлітню практику полювання кошачих на приматів, за всі сліди їхніх зубів на шийних хребців австралопітеків

Для протоколу: панове присяжні, я не завше був таким чудовиськом-фелінофобом. Можливо моя агресивна байдужість нині є ще одним проявом травми війни. Або помстою за недавно мною усвідомлену мільйонлітню практику полювання кошачих на приматів, за всі сліди їхніх зубів на шийних хребцях австралопітеків

хз, як це воно відчувається — відступати з рідних сіл, містечок і міст.. бо мені це все ж абстрактні населені пункти, точки на мапі, в які випадково потрапив або ні, а от лиши конкретну вулицю, де виріс, дідову хату, свій дім і городи, шкільний стадіон, дерево, під яким вперше.. це за С-го прикидаю(

буть ескапістом у темі політики пам'яті: не боятися, що Вітчизна тебе забуде, а сподіватися, що не згадає

все не відпускає думка про той військовий цвинтар-меморіал: можна уявити трагікомічний сценарій, коли старенькі вирішать викрасти звідти тіло загиблого сина, щоб перепоховати його на своєму сільському кладовищі

ну, бо як їм з умовного Закарпаття їздити на могилку аж до Києва, та й не діло це, щоби він лежав у чужій землі не біля своїх предків.. наймають циган і спрінтер, дід їде і тримає зв'язок з бабцею по телефону.. одночасно сбу отримує інфу про можливу диверсію рфіян, ну, і щось там закручується

А як можна писати веселі книги після Маріуполя, Бучі, Осгіліата, Освенцима?

Дуже гарний вечір дуже важкого дня; прокрастинулися з канцлером у містечко, бо там папір по акції, мило поговорили про сімейні традиції (вони теж каламбурять і етимоложать), про дурнів і т.д., потім у шефа посидів з Деканом. Забув зарядні на техніку, значить, не працюватиму, а вже скоро ляжу спати

Ще був яскравий рудий захід сонця під бузковою хмарою, фото, як завше, не передає вповні, але приблизно так

десь вище згадана інтрига запобігти переводу Я-ка не вийшла, він (замість служби дуже потрібним вузьким фахівцем у нас) мусово переведений паливозаправником у велику іншу бригаду

Х-к питав, відки я і що робить киянин в армії, трохи про освіту-роботу і рід, я підсумовую:
— Словом, я — пролетарська інтелігенція.
— Тобто? це як?
— Як я казав: що суто з робітничого класу і заводських кварталів, але з вищою освітою. Можу побалакати про епікурейство і нормальною мовою, і матірною)

але значно цікавіше було поговорити про військову бюрократію, канцлер каже, йому трапляла брошурка, де вона на третьому місці серед джерел стресу в ЗСУ, але я, посилаючись на пан Сана і n зі строчки, заперечив, що це "совок", мовляв, це здобутки незалежності й бідності, та армія не була так паперова

треба буде підійти завтра до Б-на з компом, пожалітися, що той ледачий, не хоче працювати сам і віднімати у мене оту всю марудну роботу як нас лякали, ні бунта машин, ні проявів їх самосвідомості, ні цифрової сингулярності, фігня словом, але може Б-н щось порішає, якось наблизить кіберпан(к)ування

треба буде підійти завтра до Б-на з компом, пожалітися, що той ледачий, не хоче працювати сам і віднімати у мене оту всю марудну роботу як нас лякали, ні бунта машин, ні проявів їх самосвідомості, ні цифрової сингулярності, фігня словом, але може Б-н щось порішає, якось наблизить кіберпан(к)ування

@fed4ev.bsky.social

У мене сусід лінивий ремонтник. Чувак у паніці прибігає до Б-на:
— В мене комп погас і не включається.
— А я причом?
— Ну, ти ж Вані вчора порішав якось.
— Я нічого не робив, просто почекав, поки завантажиться віндовс.
— Ну, може, глянь.
— А де шнурок?
— Та там батарея має тримати.
— Давай шнурок..

напряжний підліток з кабінету праворуч, який вітається зі мною "хайль гітлер", на що я відповідаю "аве кесар" і що двотисячолітня римська імперія цікавіша за те німецьке непорозуміння, що тривало нещасні 12 літ, сьодні зарядив якусь нову зігулю і почув моє "а все ж трохи денацифікації нам потрібно")

сподіваюся, він не вловив рівнів іронії та настукає на мене в сбу як на путініста в наших рядах і я, не відмовившись від цих слів, ну, бо, ви серйозно? що хорошого в нацизмі? піду як в'язень сумління з армії на блат-хату варити чифір

Чуваки обговорювали третього чувака, я ввірвався:
— Ви всерйоз очікуєте, що людина думатиме на хід вперед?
— Ну, да.
— Оце у вас дивні очікування від людської природи. Думають наперед лише шахісти, які тому все життя вчаться і їм за це платять хороші гроші. А переважна решта лише реагує на стимули))

о, так, це абсолютно безвідповідальна поведінка і як добре, що позавчора я вирішив бути серйозним і кинув це неподобство

сьогодні стало геть сумно і я в обід включив собі ті кілька кліпів, що є на компі (бо ще й нет глючить), і на Oren Lavie • Her Morning Elegance я ледь не просльозився від милотості

як це так працює, що від меланхолійної музики при сумі стає легше? а геть весела лише роздразнює і відвертає

але ж у мене президент і верховний головнокомандувач — кавеенщік, який може бути сум, яка меланхолія, радіймо, браття!

хоча я може лише раз випадково слухав цю чєпуху за всі його п'ять років служби презиком, хз, може когось він і досі веселить

"радіймо, браття, якби ж знаття!"
"радіймо, браття, бо завтра помрем!"
"радіймо, браття, радість це той же видобуток ра́дію!"
"радіймо, браття, що ми не сестри!"
"радіймо, браття, бо це абсурдно!"

мм, як гарно, що написав оті слова "адаптивна глупота" кілька годин тому, бо зара був дуже роздратований оцією всією шарашкою, де кругле носять, а квадратне катають, бо мене мусово посадили ксерити чужу фігню замість робити свою роботу, яку прийдеться робити вночі мабуть і яку точно ніхто інший не..

шкода, я вже забув, що мав на увазі, коли то писав, бо може от якби я вчасно застосував адаптивну глупоту.. чому ж мене зара так втішила ця фраза на екрані? мікродозинг філософічної інтенсифікації? так, імовірно так

повертаючись до тої думки про психічне і його продукти як послід, чим, як не трансплантацією калу, є проповідь і сприйняття проповіді?

"проповідь" тут розуміти у широкому сенсі, як передачу культурних традицій у цього грьобаного виду грьобаних мавп.. ялюблюдей

мабуть варто шпиталізуватися, звалити на лікування і сподіватись. що дадуть кілька тижнів реабілітації вдома, а там будь що буде, бо служба за ці дні щось геть похерилася і не видно краю

мабуть варто шпиталізуватися, звалити на лікування і сподіватись, що дадуть кілька тижнів реабілітації вдома, а там будь що буде, бо служба за ці дні щось геть похерилася і не видно краю

Вийшов за весь день на двір, кава в кількох пластиках один-в-один.
Чувак курить поруч.
— А це ви вже четверту каву п'єте? Чи скіки там стаканчиків?
— Нє, перша, то щоб не пекло.
— Більше стаканчиків і легше? Гаряче, як в руках тримати, важке.
— Хоча мало бути навпаки. Гарячі речі мали б буть легші..

Як гаряче повітря — підіймається, холодне — опускається.
— Хехе, це якась філософія!
— Та ні, чиста фізика)— після паузи:— Хоча, да, втіхи від філософії це чи не єдине, що мене тримає.
— Н-да. Як учився в універі, у нас був марксизм-ленінізм, препод казав мені "ви ллєте воду на колесо капіталізму"..


— А я, повірите, добровільно прочитав всі три томи "Капіталу". Ну, він моцно структурує думки, щось дав, тож нічуть не жалію.
— Та, структурує.
— Ага.
— І сексу не хочеться))
— Нє. ну, бачте, я вчивсь у вільніші часи, більше літератури було доступно. І я читав фрейдо-марксистів, тобто марксистів,..

яким уже дуже думалось про секс: Райх, Фромм, Маркузе..
Далі виявилось, ми майже колеги, а з моєю дружиною, то він прям зовсім колега, от тіки мови я не спитав. Зійшлись на любові до органної музики в Мик-му костьолі. Дядько наостанок підсумовує:
— Познайомилися на ґрунті філософії.
Трохи полегшало.

..і вже не так хочеться шпиталізанутися звідси, хоча пройде ще трохи цього дня, ці враження замуляться, тоді побачимо

іще один ґатунок філософічної втіхи: це чудовий спектр тем спілкування, цікавого гаяння часу вишуканою публікою; і це гра, так, це гра! як будь-яка гра, вона має (в її випадку: тематичне) поле, фігури (судження), правила (логіку) їхнього пересування до потрібної гравцеві позиції (підсумків дискусії)

Треба б ще "Гру в бісер" нарешті почитати, сором, що не справлюся з оригіналом.. або підбити дружину! так, @sonja4na.bsky.social, давай ти почитаєш в оригіналі Гессе, будеш ділитися інсайтами, приколами й каламбурами зі мною і зарахується, що ми прочитали книгу разом! Хіба ж не гарно я все продумав?

— То ви — доброволець?
— Так, а ви?
— Я? Хе-хе, ні.
— Ну, а я пішов сам. Не мав розуму і вже, мабуть, не буде.
— А чому?
— Я знав, що мене так чи так призвали б, я служив у крутій частині на серйозній посаді.
— Тобто не так уже й добровільно.
— Ага, а як доброволець, мав ілюзію, що контролюю процес)

Вигадав собі слово "всесніжна" — без означуваного іменника, саме-одне це слово, йду й радíю ра́дію

Один такий на багато сотень кілометрів навкруг, один на тищі км, можливо, на всю планету один такий, з такою дуркою в думках. Один на цій залізнокам'яній глобулі, маленький прищ на її поверхні з гноєм в голові, з якого, хтозна, може й буде поживи майбутній троянді, хай би й екстратерестріальній

Та я теж — учасник парадоксу Фермі для інших потенційних поселенців усесвіту, але чи волів би прожити непомітно, а чи накласти в чужі голови (чи що там у них думає, може серця?) своїх культурних традицій, цих дурних мемів (у найширшому, доккінзовому сенсі)? Навіть мавши б технічні потуги, що казати?

не знаю, нащо людям якісь новини, якщо вже є стільки невідомих широкому загалу різних старожитностей, не кажучи про фікшн

@fed4ev.bsky.social

— Щось я не можу зрозуміти, що коїться.
— Що там пишуть?
— От одна новина: 80% електростацій знищено, готують відключення, але енергетики мужньо тримають фронт.
— Литовці розбирають свої старі станції, щоб дати нам запчастини.
— Та, а тут же друга новина: Україна продала надлишок електрики полякам..

Рома починає жалітися:
— Ото я писав книжку (ми з контексту розуміємо, що обліку частин), Ваня вчора сказав, що все не так, давай по-новой..
Я:
— Що, тебе не хочуть публікувати?
Пан Сан:
— Надурили з гонораром?
Рома:
— Хе-хе, та ні..
Я:
— Критики рознесли?
Пан Сан:
— Ілюстратор налажав з картинками?

(я був у курсі справи і як міг підтримав потім, бо канцлер напередодні крив матом цю всю паперову службу і згадав цей епізод з неправильно заповненими книгами в контексті, що бухгалтери бригади мають якусь прогу обліку, а ми мусимо зносити ліси на ці задачі "цифрова, бл.., епоха, йо@", варто було..)

навести цитату В.Гібсона про те, що майбутнє вже тут, просто воно нерівномірно розподілене, хороша й завжди доречна фраза

А тю, забув дописати продовження бесіди з Ромою. Тягнусь у баул, дістаю "Як працює класичне оповідання":
— На, ти просто цього не читав.
— О, це твоя настільна книга?
— Ну, нє, мені товариш прислав, я лиш першу главу подужав.
Гортає:
— Та тут картинок нема.
— А без картинок оповідання вже не працює?

Моя політична програма: назад, на пальми! План такий. Вертаємося в Африку, на блаженну прабатьківщину! Відновлюємо доісторичну справедливість: зганяємо з тамтешніх пальм шимпанзе, предки яких колись витіснили в савани наших предків. Забуваємо як страшний сон всю цю цивілізацію і щасливо їмо банани..

Ось це і був би справжній кінець історії, а не перемога ліберальної демократії в усьому світі

Ще вчора, вже сонний був, забув підколоти присутніх тим, що пан Сану щое півтора року всього до звільнення за віком, а нам з Р. ще всього по п'ятнадцять.. років)) він сам же казав, що нам треба за прикладом Великого Кобзаря розраховувати на всі 25, чи скільки тоді служили рекрути

це мало бути тут, у треді, випадково кинув у загальну стрічку, бо кому воно треба, ця "солдатська правда", цих постів варто соромитися десь на рівні як і згадок всіх тих закенселених поетів

@fed4ev.bsky.social

— Отє всє, препіздент і його слугі, міністри, я, хз, я не могу понять, они або в реалє такі, що хочуть, щоб ми всє в отказ чи в сзч пішли, і хто условне отримав, хто пересидів, але вже без убд і льгот голі-босі вийшли з армєйки, або оні в сказкє живуть і просто не понімают, шо відбувається в войсках

Б-н читає новини.
Льоша М-с:
— Що пишуть, коли дембель?
— Який дембель?
— Ну, коли війна кінчиться?
Я:
— Питання не коли, питання — чим.
Х-к:
— Ну, як чим, ніби ви не знаєте.
— Ні, мені ще не доводили.
— Що доводили?
— Ну, як виглядатиме і коли вже перемога.
Х-к:
— До чого тут перемога?
Льоша пішов.

С-б показує на телефоні:
— Тобі такий армєйський сувенір не нужон?
— Ні, я не фанат.
— Бо це у нас біля хати лежить.
— А що це? з РСЗВ?
— Ну, да, чи Град, чи шо, я не знаю.
— А саперів пробували викликать?
— МНСники були, навіть не підходили, здалека глянули і поїхали, нічого не сказавши.
— А нашим?

..— А шо нашим?
— Ну, може нашим саперам було б цікаво погратися.
— Да? о, ну, то я і сам, якби ж мені пороховий шнур і шашку..
— То вони отам навпроти сидять, де С-й, запропонуй, може вони в якості хоббі в неробочий час раді би щось підірвати.
— Гм, треба спробувати, бо там і діти постійно ганяють.

Я С-бу:
— Ну, настроєнія тут в цілому упаднєчіскі, всьо плохо, але нам своє робити, та й буде ще хуже, тому насолоджуймося.
Б-н щось диветься:
— Ггг, це п-ц. Чєл що каже.
— А ми шо не знааєм? Зачем його слухати?
— Тут чувак знімає блог, його мобілізували і на КМБ.
— Звучить, як малобюджетна комедія.

Я С-бу:
— Ну, настроєнія тут в цілому упаднєчіскі, всьо плохо, але нам своє робити, та й буде ще хуже, тому насолоджуймося.
Б-н щось дивиться:
— Ггг, це п-ц. Чєл що каже.
— А шо ми не знаєм? Зачем когось слухати?
— Тут чувак знімає блог, його мобілізували і на КМБ.
— Звучить як малобюджетна комедія.

Льоша М-с:
— Я от кого не понімаю, так це суїцидників січас в Україні.
— В смислі?
— Ну, зачем вішатись, як можна мобілізуватись і піти на штурм?
— Да, і ти герой, і сім'ї виплати.
— А може хтось ідейний пацифіст?
— Суїциднік-пацифіст?)
— Це як?
— Ну, це всі ми, в принципі: за ненасильницьку смерть.

схильність до декадансу в мене була здавна. я пам'ятаю, як у юності вронив чашку, в неї так щемливо-гарно відбився краюшок, що я поставив її біля дзеркала в серванті з кількома надламаними вафлями поруч і тижнями ходив на кухню, любувався і брався замальовувати цей культурморт, поки мати її викинула

якби я був соціаль-філософом, я би конструював одразу деконструкти.. як має виглядати соціальний деконструкт?

якби я був педагогом, я б виховував одразу розбещену й атеїстичну елліністичну юнь і пив би саму лише цикуту

якби я був поетом, я би влаштував освенцими, котрі, як відомо, унеможливлюють поезію після себе (це вже занадто)

якби я був критиком, я би був самокритиком
якби я був критянином, я б був самокритянином
і якби був ритянином, був би добрим самаритянином
але я лише кретин, тому це все не має значення і занадто

Це все не я, це говорить каменюка з печери Макапана. Каменюка, що нагадує тріщинами й вибоїнами — смайлик. Їй мільйони років. Це все вона. Портрет Деперсона

рішив поспілкуватися з колегами по зуму по старій, ще з 2019 року темі з оцінки і моніторингу, усе було спокійно, а в кінці, коли прощатися, я мусив махати рукою з виключеним звуком, бо щось реактивне літало прям над дахом, мабуть наші

колеги-лапочки, щось копошаться, готують якісь нові проєкти, стартують у нових локаціях, масштабуються і т.п., а також дякують, що я їх захищаю, хоч я одразу намагавсь дегероїзуватися

після зуму море суму, бо ось там життя і моя професія, розвиток і задоволення від праці, а тут я працюю ксероксом, уже б може краще лопатою((

хоча, що то, що то не має значення, чого це я раптом, якийсь смисл випадково реконструював? негайно деконструювати!

не знаю, що було б, якби я слухав свої почуття щодо цього всього фарсу та фаршу, я навіть думок своїх толком не слухаю, просто зливаю їх сюди, а потім дивуюсь, що за фігня.. але почуття більше, ніж просто паскудні.. весна без жінки, проф-тусовочка вс ЗСУ, здоров'я фіговішає, догляд за собою пох@рено

+новини по бригаді такі, що я хз, не кажучи про новини загалом у відкритому космосі суспільства.. пан Сан гадає, що не дарма кілька днів мусолять тему переговорів і заморозки бойових дій, гадає нинішні лінії, з поправкою на здачу всього Донбасу — ок для рф і це погано, але неуникно з огляду на все..

Але я зі вродженим "оптимізмом" вважаю, що для того боку наш прогин може стати сигналом підвищувати ціну, вимагати, наприклад, референдуми по півдню аж до Одеси чи ще якоїсь провокативної фігні на майбутнє, просто зара, виглядає, у них усе налагодилося та нема сенсу зупинятись, коли можна йти вперед

— А знаєте чого?
— Бо того.
Так кажуть тут Х-к і В-д.
"Бо того" нагадує "батогом", а про пиріг тут не нагадує нічого

Але от що ще в мене не пропало, так це вміння слухати: зара Х-к, кого вже давно чекала машина, стояв у дверях 10-15 хв. і ми говорили про бюрократію, я казав, що вона йому не подобається, просто бо працює без адекватних стандартів, а так це не погано, а він казав, що за нього завжди все робили, бо..

йому все це надто складно, а я казав, що моя робота полягала в т.ч. у тому, щоб робити це все інтуїтивно доступним, налагоджувати процеси, комунікацію, документообіг (хоча це й не було прямим обов'язком), аж Макс Г. каже Х-ку: "Черговий?"— той трохи розгублено: "Ні"— "То шо ви тут?"— "Я вже побіг"))

лишаюсь овертайм, бо чекаю, щоб підвіз С-й, дозволив собі гейський жарт про те, які плани у нього на цей вечір, в сенсі, коли він планує їхати, щоб підвезти до мого села, норм, небо не впало

подумати різнопланово про: "Не можна зіспувати стосунків, спершу не побудувавши їх".. це було про вразливість до критики в інтернеті, але тут може бути ще про щось більше

Привіт, космохлопче,
Привіт, космодівчатко!
Це ваші ем-сі квадрат
І ді-джей реліктове тло.
Нумо танцювати!

Сьодні до вечері вже прям розвалювалася голова, спішно доробляв шмат задачі, а потім така апатія, з гатунком, що, ну, може вдома дороблю, але вдома я буду майже о дев'ятій, тому точно не дороблю, а, та й ну його. Збавив темп і, помалу роблячи, дотягнув до від'їзду. І полегшало. Ще й прогулявся добре

Не хочу нікого образити та й може це у мене йде романтизація минулого, але я не зустрічав більш гарної, щирої, відданої та розумної тусовки в армії, ніж добровольці лютого-березня 2022. Різні інші є класні люди, але щоб топ по всіх параметрах, таких уже не є.. богатирі не ви.. лиха їм дісталась доля

(О, цього чувака я ще не цитував, на диво, а це ж перший мій улюблений поет з раннього дитинства, перший, якого прочитав повністю і знав дюжину віршів поза шкільною програмою, просто бо відгукувались)

Між тим другу ніч бачу в вузеньке вікно на північ метеори. Що там по моб. обсерваторії показують? Гм, оце перше, що показало. Варіант гадання на мапі зоряного неба: ви кажете координати, я тицяю пальцем і інтерпретуєм, що пише про об'єкт.. Хоча кращого за це вже точно не буде, прям певен

Н-дивно, зара не мало б бути жодних метеорних потоків.. але наче й не тривога.. і нічого такого не чути, щоб бахкало. Може космічне сміття?

Ггг, принтер, на якому працює С-б, він каже, дістався йому від баті на початку 2000-х, а батя роздобув його через знайомих з військової прокуратури, що його списала, кажу принтеру: "Це називається карма, чувак, значить щось ти минулого разу не довоював"

Ггг, принтер, на якому працює С-б, він каже, дістався йому від баті на початку 2000-х, а батя роздобув його через знайомих з військової прокуратури, що його списала, кажу принтеру: "Це називається карма, чувак, значить щось ти минулого разу не довоював)"— потім подумав на себе; карма неіснуюча фігня

Сьодні дали нову задачу, я туплю в важливих деталях. С-й:
— Що це з тобою сьогодні?
— Це не сьогодні, це в принципі. Я старий обізян і мені важко даються нові моторні навички.
— Нє, це в тебе щось сьогодні з концентрацією.
А, ну ок, бо я подумав у мене тремор і на контроль моторики йде багато зусиль

Тре' шось робити зі своєю російською, бо вона надто літературна, щоби говорити з нормальними людьми. Так, я знаю, що ви скажете (те саме, що і П-н у "Пророку":) вирвати цей рос. язик, припекти клеймом місце і нове роздвоєне жало вкласти в рота, щоби глаголити істину — мовою. Біди мовного конформіста

Це я підряд вимовив абсолютно не іронічно: "путаница, неразбериха, благодарствую")

це як ми з пан Саном часто находили підтвердження тому, як на периферії культур довший час тримались якісь їхні риси, що в центрах уже давно по двадцять раз перемінились, так і моя російська ближча до ХІХ ст., мадуть, ніж до ХХІ

щойно зранку знов шукав шнурок павербанки, як увечері пропало світло, але ще тримає роутер (у ньому є акум.) і антена

оу, виявилося, норма про інвалідність у законі збереглась і у пан Сана другий день чудовий настрій, мабуть подумки вже попрощався ("пака, невдахи!") і вже знову подумки вдома, як був у лютому

оу, виявилося, норма про інвалідність у законі збереглась і у пан Сана другий день чудовий настрій, мабуть подумки вже сказав нам "пока, невдахи!" і вже знову подумки вдома, як був у лютому

Зайвий раз нагадалося, що по альтруїстичній поведінці дуже б'є успішна егоїстична, що розгортається в полі зору альтруїста. Хоча зара от написав і хз, чи я це знаю, чи галюциную.. тобто чи справді були такі експерименти, чи це якась паранаука від мене

Чувак звалив зі служби типу поремонтувати принтер:
— Все, я повьоз, це займьот 15 мінут..
— Окей.— кажу я, розуміючи, що навряд побачу його швидше, ніж за годину.
— ..Зато в понеділок у нас буде рабочий принтер.
— Супер!— кажу я, розуміючи, що навряд хтось за один недільний день щось там полагодить.

Онтологічно байдуже, чи він бреше, чи щиро оцінює ці терміни з поправкою на якийсь там т.зв. "ідеальний світ", де всі світлофори за нас і не хочеться ще заїхати попити кави, а працівники сервісу працюють у вихідні, реанімуючи 20-річну офісну техніку. Бо практичні результати будуть усе одно — ті самі

В принципі, те саме з кандидатами, священиками і молоддю, тобто людьми, що типу як одержимі ідеями і мають захоплювати нас неочевидними ідеалами, прокладаючи стежки в царство небесне в цій вічно мінливій еволюційній ситуації боротьби за існування. Так: байдуже, чи вони самі вірять у свої нісенітниці

..все одно все закінчиться в кращому разі розчаруванням, а скоріше новими кровопролиттями

До речі, Х-к учора, пронизливо дивлячись в очі, так наче єдиній людині, хто його почує, каже: "Ви ж розумієте, що можливо тут зара з нами є майбутній фюрер?"
Я відповів, що та ну нах.
Він вів про циклічність історії, а я парирував, що це безсмислене узагальнення, абстракція, що не працює в деталях..

Канєшно ж він говорив про ресентимент "украденої перемоги" (я тут, у треді задававсь питанням на цю тему). Але я геть не підтримав цю лінію і казав, що без імперського досвіду в нас нема тої дурки про велич нації й мізерність інших, ми радше будем пам'ятати травму втрат і зрад, без надміру агресії..

Треба запам'ятати ці пости, бо Х-к не глупа, цікава старша людина, може я дарма вважаю, що він керується лише цією схемою циклічності. Може він, по-перше, має чуйку, а схему навів для простоти пояснення, невдалий в моєму випадку риторичний хід

ця дурка не обов’язково має бути імперською – бачу зародження дуже багатьох наративів, які при певних умовах і грамотній злій волі, яка це роздуватиме, цілком можуть туди вивести. нема нічого простішого для керування, ніж громадська думка. однак сценарій малоймовірний – інші великі гравці не дадуть

чувак, до речі (ще й до цієї речі чи це все ще та сама, що була? чи можливо двічі говорити про ту саму річ? що там з квантовою суперпозицією всіх наявних в ній електронів), провернувся за 35 хв., що станове 233,3%, тобто вдвічі і на третину більше за його початкову оцінку тривалості виконання задачі

треба було сходити в армію, попасти сюди і познайомитися з цим капітаном (Грантом), щоби викувався в голові цей каламбур про "утроління" та "утролінців" замість "управ-"

з одруку: "об'єктина" як плоть об'єктивної дійсності, мнєсо і кістки того, що ми, негідники такі, об'єктивували. Також: "суб'єктина"

не знаю, попит бачу тільки в інтернеті, окремі маргінальні групи бачу, ну, але в мене зара специфічне коло спілкування і я не дивлю всякі мейнстрімні інфопотоки типу телемарафону (цю хню взагалі хтось диве?)

Сьодні був забавний момент, коли Чіф.А-й каже:
— А от скажіть, як філолог філологу, як правильно. "Витяг з наказу" чи "витяг із наказу?
— Ну, по-моєму, обидва варіанти нормативні. Далі вступає в силу орфоепіка. І на моє хлопське вухо орфоепічніше звучить "витяг із".
— Так В.Чорновіл казав. Про вухо.

треба було згадати той випадок, коли кількоразово перейменовували мою статтю в вікі про "Чемпіонат із/з/зі шахів")

ну, або послідовно одне за іншим, тобто узагальнити досвід, перейти від окремих випадків до базового явища за ними

але ще сьодні була трепетна і ніжна весняна прогулянка з дружиною з Пейзажки до саменької нашої хатки під дахом, серце рвецці

головне, сьодні була трепетна і ніжна весняна прогулянка з дружиною з Пейзажки до саменької нашої хатки під дахом, чи то не головне, а сердешне, це іноді за головне — головніше

оця стаття про соціальне життя вірусів дуже надихаюча, прям як у тій фразі: "будь простішим і до тебе потягнуться"
віруси! куди вже простіше)) соціобіологія набирає неочікуваних обертів

Вчора було ще:
— Ніколаїч, цей совок на дорозі точно хтось наступе і розфігачить.
— Так приберіть.
— То це ж ваш совок, хз де він має бути?
Я:
— Ламайте його нафіг, це є декомунізація!
— ?
— Совок має бути зруйнований!
Живу, не стримуючи вигуків, я слаба мавпа, звикла вокалізувати без страху хижаків

На недосип і стрес, до речі, це загострюється, тобто у мене не пригнічення і ступор, як два роки тому, а навпаки підвищена балакучість із нотками істерії в гуморі. Ну, а хоча, так було і тоді у 2022му, коли я був не впень виснажений. Тоді геть чорноземний гумор

Сьодні найліпший день за останні півтора місяці. Я вдало вклонився у графік чергувань і маю нині відсипний день. Гульнув містечком, скупився, зара поспав три години, мене розбудили (я планував трохи пізніше, але ок), обідав шашликом. Лежу, дихаю, далі на баню, постірушки йти й дивитися матч Арсеналу

Цей день відпочинку після наряду (до речі, офіційно лише півдня) єдиний варіант вихідного на цій службі

*мало бути "вклинився", але т9 не уукраїнізовано в усьому багацтві мови, словник такий куций, що раз на півдесятка постів глюче

Хоча гріх жалітися, звісно, гріх жалітися. Завжди поруч Наші загони так і не змогли відтоді виїхати з передка, їх вернули в другу лінію на штурмові дії. І ці штурмові дії мусять проводити в дикому недокомпекті.

Між тим Р.К-го і Валеру раптово завтра везуть начебто на стрільби в усій снарязі. Р.К-й чує неладне. З огляду на новини з бойових підрозділів протягом цього тижня, я теж чую

настільки ж, наскільки вчора був ідеальний день, настільки ж огидно сьодні, екзистенційна нудота, я повторюю вже вп'яте мабуть, що "тупо не вивожу", малодушіє, так, але я сюди взагалі по ланцюжку чужих малодушних рішень, спершу мене з Т. дьорнув в поміч писар, потім штаб батальйону затнув мною дірку

..а додатково тут іще й тій службі, головним продзьобщикам мене паралельно підпорядкували, а я все ще маю направлення на операцію і лише дурацьке почуття обов'язку мене тримало, бо я нашому канцлеру пообіцяв закрити рік; тепер мене (вже майже не) тримає лише дурна інерція, ушпиталізовуватимуся відси

..ок, мене ще трохи тримає, що лікування означитиме, що всю службу прийдеться будувати з нуля і, можливо, деінде, через ту розпорягу про (не)відповідність вимогам дшв, і це закінчиться якоюсь піхотою, окопами. Я ненавиджу це місце, цю службу і починаю ненавидіти людей довкола, але ще маю що втрачати

С-бу дуже зайшла моя давня фраза, що "жодне добре діло не лишеться безкарним", якщо задуматися, це сатанізм, бо так є через належність цього світу тій стороні, якщо теологічно подумати

Марудна одноманітна задача (уже навіть не ксероксом працюю, а в рукопашну переписую журнал обліку) і збірка 6 годин кращої музики Гайдна прям лікують мене. Ні, ситуація не міняється, але стає стерпнішою завдяки якомусь може душезбільшенню: зранку була геть мала, а зара їй додалося глибина чи широта)

До речі, та, чуйка не підвела і "малодушшя" це калька, ὀλιγόψυχος в оригіналі було, як в олігархії (владі небагатьох) і олігофренії (маломоззя). Забавно, що деякі кириличні сайти згадують "мікропсюху", а грецький словник не в курсі. Зате є такий металик

До речі, та, чуйка не підвела і "малодушшя" це калька, ὀλιγόψυχος в оригіналі було, як в олігархії (владі небагатьох) і олігофренії (маломоззя). Забавно, що деякі кириличні сайти згадують "мікропсюху", а грецький словник не в курсі. Зате є такий метелик

Мабуть це вже не нова ідея, але мене проперло: плакат з великими літерами написаним "БИЙСЯ" і нижче російська і українська транскрипція цього слова. Чи слів? А, так, це ж графема, що позначає одне слово українською і неіснуюче в російській, але їхня фонема звучить, як інше слово — знову українською)

От чого всі читають про і симпооми різних хвороб і негайно находять їх у себе, а про іпохондрію — ні.

От чого всі читають про і симптоми різних хвороб і негайно находять їх у себе, а про іпохондрію — ні.

Снився О-й Ф-нко, він телефоном жалівся на Ю.Мар-ка, котрий заломив за нашу розробку щось коло $1800, а цей каже, що нема стіко грошів, давай ти нам за дешевше зробиш щось по-простіше. І я мав моральну дилему. Прокинувсь і ніц не маю

Все, вирішив подбати про себе, подав сигнал SOS нашій медроті, сподіваюся, що вже максимум завтра піду етапами медевакуації назустріч операційній та кільком тижням реабілітації біля дружини. Скоріш за все, це для служби закінчиться повним фіаско, але тіло рішило, що йому пора під ніж. Хай живе тіло!

О, плюс корішочічек підкинув варіант легально зайти після лікування в цю ж бригаду, але в його бат. Каже, ми тут на довго, час романтичних поривів минув і треба будувати комфортні умови служби. Хто б подумав, що він ще цинічніший кінік, ніж я. Ми добре контачимо, хоч і не співпрацювали, але варіант.

Цікаво було б побудувати гру-стратегію для кількох гравців, де вони один на один боряться за контроль над персонажем і сумарно мають ними досягати певних ігрових цілей. Гра моделює біблійну ідею битви за душі між янголами і демонами. Персонажі мають різні ролі та слабкі/сильні сторони на ігрові цілі

Ну, хоча в теорії гра може бути й не на багатьох, а на пару гравців.. можуть бути й ігрові ролі гравців типу демон гніву vs янгол чогось там хорошого, св. Пантелеймон vs демон блуду тощо

Здається, дожив до віку, коли музика з юності стає най-най лиш за фактом, що це музика з юності. Як ото тоді в машині кайфонув і дрімав під Раммів, недавно Бек спомнився, того року підвис на записах R.E.M. і Бові (нє, в цих треки переважно до 90-х), а зара Smashing pumpkins — просто на розрив валять

Пан Сан дуже переживає через смерть одного з братів Капранових. І трохи через те, що його залучають в копальну команду. Але прям дуже радів, що през підписав той закон, тепер пішов відлік місяця до його дмб

Двічі про кидався з жаху. В першому сні були ще Ф.Г-а і В.Д-к, ми йшли дорогою між новобудов і раптово вийшли типу як на естакаду над низом вул. Б. Хм-го, виходить це її забудовувати з нуля, що вже жах, в останньому старому будинку був вхід в метро, та було не ясно як спуститися, ми пішли будинком..

сходами,там були офіси з планктоном, аж унизу побачили того термінатора з рідкого металу, почалася стрілянина. З другого сну нічого не прєдвіщало, якась побутова возня, але коли я вийшов на двір з хати й захлопнулись двері, хотів за чимсь вернутись, не міг відкрити й з-за спини напав великий зомбяк(

morgen-morgen noch nicht heute, казала vjz бабуся, morgen-morgen каже мені тепер замполіт про направлення на лікування

morgen-morgen noch nicht heute, казала моя бабуся, morgen-morgen каже мені тепер замполіт про направлення на огляд і лікування

morgen-morgen: добре, що у мене не геть кризова ситуація, або погано, бо якби кризова, мав би пряме право на ургентне оперативне втручання, а так поки що готується рапорт як на планову операцію і він іде на підпис людині, яка відома тим, що майже нічого не підписує вже другий тиждень, "бо йде війна"

ну, я-то дрібниця, а П.Ф-ч уже четвертий день переслужує, відсвяткувавши в неділю 60 років, тривожно за нього після загибелі його кузена за лічені тижні до списання також за віком

Ладно, раз на цих постах тред розгалузився, хай галузиться далі, в цю гілку писатиму свою дупопею з лікуванням. Сьодні я вже передумав шпиталізуватися, бо не те, щоби налагодилося, але я прийняв реальність і готовий був би рулити цим хаосом. Тим паче, розмова з Р.К-м нагадала, що навряд рапорт піде(

Був на бесіді вчора в О.О.Х-ка, він мені довів, що я знову не так роблю, але забавніше, що такий майже заздрісно: "ви там з 2-м цілий день веселитесь, анекдоти травите, а справи стоять!" Якби в мене не було почуття самозбереження, я би аргументував ап. Павловим рядком з Римлянам: "браття, радійте!")

Гесіодів міф про чотири віки людської історії, але в контексті хвиль нашої мобілізації на цій війні (вище вже було, хто най)

питання "шо ти?" відкриває вікно можливості для обширних філософських та приматологічних екскурсів і розмислів

коли я чув за сирського формулювання, що йому в заслугу ставили підйом на вищий рівень бойової підготовки в часи проведення АТО (чи якось так), закрадалися смутні сумніви, але тепер вони прям буяють, споглядаючи цей фарс, що лише вимотує учасників

Чіф.А-й у коридорі так спиняє, вказівним жестом, пауза і:
— Славік.
— Так теж кажуть.
— Ти не комп'ютерщік..?
— Ні.
— Ти — філософ.
— Ну, в екселі шарю, але по харду я — нуль.
— Я тебе почув.
— Дякую.

Ще згадалось, як пан Сан питав, чи я фізик, чи лірик. Я казав, що скоріш за все перевчений на лірика фізик, бо в дитинстві фанатів конструкторами і до 8-го класу йшов на 5 по мат-ці й природн. наукам (крім хімії), але потім зіскочив на гуманітарку як на легший шлях. Чи це працює як перевчений лівша?

Або як тоді прийшов Х-к і з порогу видав, сам не помітивши, двовірш, а я такий: "О, то ви ще й поет!" А він всерйоз: "Так. Да. Зараз.." Півхвилини покрутивсь і декламнув рядків на 8 елегійний нічний вірш із "катуванням попільнички". Я не знаю, що тоді спинило настання вечору поезії, може обідній час

Цікаво, чи кітка і її кавалери доста розрізняють нас, шістьох мавп, що ділять з ними середовище існування, сумніваюсь, вони від усіх однаково тікають з під ніг по двору, а кітка на всіх на кухні так само однаково реагує як на харчоносні об'єкти — просильною поведінкою (і який же огидний це нявкіт((

також цікаво, що може в неї нема стереозору через одне хоре око, бо вона кидається на близьку відстань, коли, я підозрюю, реагує на рух віддаленого об'єкту.. але хз, їх, котів, фіг поймеш

також В-ра розказував зі змішаним почуттям роздратування й теплоти, як вона йому гризла руку.. ми її все ще не пускаєм у кімнату

сторінка "КОД НАЦІЇ. ТРИПІЛЬСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ." стверджує, що саме кукутенці першими "збудували протогоро́д"

хоча звісно, слова "буряк" (цікаво, що етимологію ведуть чи від латини, чи від слов'ян. "бурий", тре іноземні джерела глянути) вони не знали, та й сама рослина у культуру введена, здається, значно пізніше на Близькому сході, а до нас дійшла аж лише тищу літ тому, як пише одна електронна енциклопедія

забавно, бо це лиш одна з гілок розселень людей з "плідного півмісяця", що дійшла до нас через Балкани з практично повним пакетом культурних адаптацій, а тут лиш екстенсивно розвивалась як банальна периферія, усе ще отримуючи "системні оновлення" культури (включно з металургією) з центрів на півдні)

а також прото-індастріел, уявляєте, як звучало їх містечко на кількадесят тищ душ, де хтось уже кував мідь, а хтось підтримував пізні кам'яні індустрії, чвякала глина, крехтіло колоте дерево.. давній композитор міг би все почути, відчути й перетворити в ранній індастріел або навіть прото-симфо-метал

wiktionary пропонує етимологію через середньовічну латину й польську, але початково з арабської: ʔabū l-ʕaraq, “father of roughness”

ага, вони варили борщ із борщівника, нарешті зрозуміло.. забавно, що первинна назва рослини передалася страві, а далі для рослини мусили вигадувати похідну від "борщу" нову назву))

тобто, якщо назва страви "свекольник" просто похідна від рослини "свекли", то "борщівник" це назва рослини, похідна від назви страви "борщ", яка в свою чергу колись належала цій же рослині

там цікава сімейка когнатів: наші борошно, сосновий бір сюди ж, германські слова для окуня (що має шпичаки на спині) і щетини..

щороку їздив на фестиваль "Трипільське коло" лише в ХХІ ст.н.е., у його розквіт, раніше ХХХІІ ст. до н.е., на жаль, не міг потрапити((

щороку їздив на фестиваль "Трипільське коло" лише в ХХІ ст.н.е.; у його розквіт, раніше ХХХІІ ст. до н.е., на жаль, не міг потрапити((

— Ти знав, що у нас є група контролю бойового стресу?
— Да.
— Група чого?
Повторюю.
— І де вони?
— Мабуть десь сидять і на 4-х контролюють бойовий стрес.
— Починають з себе. Ведуть особовий склад власним прикладом.
— Вони приїжджали до нас. Казали, що як ми не виконаємо бойовий наказ, нас посадять..

М. і його історія з 4 з. Переводе тему:
— Іщо у нас є головний капелан.Третя людина після комбрига. І посада молодшого капелана. Не хочеш бути..?
— Нє, я проповідую тіки антропогенез. І це не адаптивно.
— Антро шо?
— Погенез. Це про походження людини.
— А, що ми пішли від мавп.
— Ми не далеко пішли.

Знайомий з 2-го приїхав і розказує про звільнеників. Б:
— Я знаю! Я пойняв їхню тактику: вони не пускають нас у відпустки, щоб ми не накліпали там дітей і не звільнилися за багатодітністю!

Слово "Агонія" (ἀγών змагання, а не, як не дивно, відсутність кутів) від того ж ПІЄ кореня, що й наша "громада" і їх "агора". Тобто національно-визвольні змагання це агонія!

@fed4ev.bsky.social

"Паломництво до Мати Божої (з/до) Агонії", акварель, папір

Pilgrimage of Our Lady of Agonia (Viana do Castelo) - Alfredo Januário de Moraes - Google Arts & Culture

In this watercolour by Alfredo Moraes, Pilgrimage of Our Lady of Agonia
(Viana do Castelo), we witness a scene from a typical pilgrimage in the
Minho provi...

artsandculture.google.com

що проміняв жііінку
на електронну сигарееету
і ще й мікси,
гей, долиною, гей,
мікси з канабііісом

Колега, що прийшов мені в поміч у цю групу признав, що дав рапорт на МСЕК і сподівається до травня отримати групу, так що мотивації на наші задачі і загалом у нього не через край. Між тим я, довб-б, відклав подачу рапорту на лікування до закриття цих самих задач. Нда. Треба руйнувати совок* у голові

*під совком тут мається на увазі колективістське почуття громадянського обов'язку, те саме, що є стрижневим для мене в професії, волонтерство та рішенні йти в армію.

..це про цей же парадокс, якщо трохи перефразувати, пан Сан казав: "СРСР виховав покоління захисників і для себе, і, за інерцією, й для незалежної України. А незалежна Україна з цим сильно не справляється."

Окрема цікава тема з прізвищем "Мельник" — це зрозуміти, ЧОМУ їх так багато: чи бо це яскравий професіонім, який легко закріплювався за особою та його спадкоємцями (передача суто культурної спадщини пакетом: майно, фах, прізвище), чи може мельники були успішніші за Дарвіном? Чи якась г-к коеволюція?

А також із тої новини про зміну середньої очікуваної тривалості життя чоловіків можна пробувати вирахувати наші зафіксовані інститутом демографії, але певно засекречені втрати військових. Втрати цивільних можна вважати рівними для жіночої і чоловічої популяцій. А далі по чоловічій віковій піраміді..

зробити поправку на відомі втрати серед дітей (вони теж певно +/- однакові для обох статей) і розрахувати втрати в групі 27-55, щоб вийти на задану зниження очікуваної тривалості. Ліньки шукати формулу і рахувати, але можливість бачу. І мені цього доста. Методологія — в радість, а зі знань лише сум

хотів щось написати, але прийшов колега, який знову натупив і мені прям усе з голови вишибло, забув((

хотів щось написати, але прийшов колега, який знову натупив, і мені прям усе з голови вишибло нафіг, усе забув((

я не забув, я просто щось не можу найти один із ключових моментів, я там віршик придумав був, дуже атмосферний, доречний тій розповіді, як на мене (правда російською, але я тоді, в ранні 10-ті тіки російською й писав щось велике й серйозне, а не жартики)

шпилька зрозуміла, але в контексті наших бесід із тим дядьком ідеться про те, як після колективістського совка маятник хитнувся в бік крайнього індивідуалізму, за якого людина кладе болт на суспільний інтерес і не зацікавлена в речах типу самопожертви й служіння загальному благу

звичайно. вона і в совку була в ньому зацікавлена лише тому, що альтернативою були арешти, розстріли та всякі інші репресії, тож це не дуже змінює дискурс :)

культурні традиції, пов'язані з колективізмом, з'явились у нашій частині світу не суто через арешти та розстріли КДБ, ну, але й зникли теж не суто в зв'язку з розпадом СРСР.. бач, у побуті навряд наші з вами батьки та бабусі щохвилини думали про гулаг, будуючи кар'єри, родинні й сусідські стосунки..

я думаю (хоча, звісно, підстав думати про це у мене особливих нема, у мого співбесідника звідси є, та посилатись на нього мені не чесно), прості лояльні громадяни, яких в совку за нормальним розподілом мало б бути відсотків 80, культивували це відчуття великої спільноти і свого обов'язку перед нею..

так, це співпадало з курсом партії, всіляко підтримувалось нею і т.п., але те, що помітний відсоток людей через тридцять років після розвалу СРСР мають його, може свідчити, що ми недооцінюємо низовий характер (не інспірований з гори, а grassroot) радянського патріотизму, як і в фашистській Німеччині

може, оцінюючи з нашого часу, просвітленої демократії, незалежності, відносного достатку і свободи, ми не можем уявити жодних переваг совка, але покоління, що жили в ньому, природно не могли його порівнювати з майбутнім, базою порівняння для них був царизм, православне невігластво і дикий капіталізм

..порівняно з чим, так, транзитом крізь війни, революцію, голод, але все ж був відчутний прогрес. Ну, та ми починали про інше. Совок повертав на рівні державної ідеології усе ще близькі місцевому населенню "відчуття ліктя", колективного контролю, міцних родинних зв'язків, цієї несамотності в натовпі

..я вважаю, що ці почуття були все ще близькими тут, бо європейський модерн тут не мав часу і простору (крім великих міст і вищих прошарків у них, які або мігрували, або були знищені), щоб розгорнутися в інституціях, в освіті, в дозвіллі й маскульті; ну, і село у нас і досі помітно колективістське

тут, може здатися, танцюю на крихкій кризі пошуку родзинок і кекешках, в смислі, віднайденням позитивних сторін в срсрі, ну, але насправді я намагаюсь якомога відстороненіше міркувати про підстави низового колективізму (в сенсі протиставлення індивідуалістичних і колективістських культур з їх + і -)

тут, може здатися, я танцюю на крихкій кризі пошуку родзинок у кекешках, в смислі, віднайденням позитивних сторін в срсрі, ну, але насправді намагаюсь якомога відстороненіше міркувати про підстави низового колективізму (в сенсі протиставлення індивідуалістичних і колективістських культур з їх + і -)

є ось такий БУНД (утворено в кінці19 ст.)- Союз і Облігація. Цимерман купив Леніна за золото, положили його потім мумією в зікураті. Після 1 Світової влаштували Бунд - Союз, а після 2 Світової Парламент Німеччини назвали на честь Облігації - Бундестаг. "БУНД" "Бунд з ідиш" "Бунд історія" "Бунд союз"

— Люди сидять і чекають, сподіваючись на краще.
Це про тих, хто лишається в прифронтовому містечку. Нє, я не підозрюю, що чекають вони рфіян. Це про інерцію спостереження, про цю величезну силу..

Цікаво теж читати про евакуацію жителів, там не ви, там інша аудиторія, якій як раз, комунікують, щоб подолати їх інерцію. Тому там допускають такі песимістичні звороти, як "наближається невідворотне"

Сьодні-завтра ми роз'їжджаємось і на прощання пан Сан розказав про сільську школу в ранні 70-ті і як їх училка рфської кричала на них: "да ви бара́ни!" — а він думав: "ого, це ж треба, як вона красиво вимовляє слово барани́". А я розвивав думку, що я мавпа, діч і втрачене покоління від снарядного шоку

Так, я справді хочу запам'ятовуватись іншим, як мавпа, що засвоїла людську мову, розвинула у себе понад природним мавп'ячим — штучний а ля людський інтелект, але визнає своє горде приматне походження і не виключає з ідентичності своєї мавп'ячості

Друге сзч на службовій машині (джипи в обох випадках), про першого не чув, а другого щойно менш як за добу піймали. Б-н:
— Ну, а правільно, чого пішком ходіть, уходіть в сзч так на машині.
— Уходіш в сзч — уході красіво!

боковим зором раптово побачив велетенську тінь ліворуч на стіні, озирнувся: нічого.. одночасно відчув легкий лоскіт на щоці під оком.. провів рукою і зняв на павутинці мікроскопічного павучка, міліметрове малятко)) перспектива — цікава річ, мале зблизу лякає

ну, в тому ж сенсі, в якому кожен з нас — із космосу, складений з продуктів термоядерного синтезу в зірках.. що й Земля це не якийсь окремий світ, а теж його частина, тому: "космос ти і в космос повернешся".. тут без отих конотацій про гармонію і тп

забавна б була історія про художника, якого мусять підробляти підписи, і він у цій своїй творчості поступово відходить від принципів соціального реалізму, дозволяючи собі все більш абстрактні або сюрреалістичні твори, ремінісценції з бароко та іконопису тощо

і командир його починає дзьобати мистецтвознавчими критичними зауваженнями в дусі хрущовської критики абстрактного мистецтва, виявляється, він теж мав довоєнну біографію в тій царині

мій окоп у посадці за Кераміком, копаний оцими самими руцями, що друкують цей текст, іще не втрачено, та вже обійдено з заходу по трасі, дуже кріпово розуміти, що може хтось там (а не я, наприклад) зара досі тримає оборону, вкопується ще глибше і кляне ті ж колючки й корневища, що кляли ми того літа

..ну, і Очеретяне💔
будинок, де я грав на піанінці ту мелодію Бетховена, читав, дворик, де бігав Пушок, а ми з Компасом лякали дідів прольотом МКС: "Дивіться в небо, зара з заходу на схід летітиме.. Он-он вона! Куди ви ховаєтесь, ні, це не дрон") дворик під виноградом, де ми діаложилися з Істориком..

і Псих (той, що замполіт), Псих із його пригодою та дружиною-росіянкою в Голландії, я не встежив, цікаво, чи списався

— Я не знаю, що в цьому найгірше: чи те, що головний фінік іде проти арифметики, чи що я мушу діяти за його наказом.
— Найстрашніше, що ти сперечаєшся з сухофруктами.
— А, ну, да, фінік це ж сухофрукт.
— Доволі солодкий.
— Погану людину не могли б так назвати.
— Але й хорошу навряд.

@fed4ev.bsky.social

фінік вимагає округлювати 0,0345 до 0,03.. хочу просто додому

макабрична бесіда, що почалась би з зауваження, що щось тхне як покійник, а після протесту, що не можна узагальнювати, бо кожен покійник індивідуум, розгалузилась би в історії

в переліку адрес, що відповідають на питання "звідки ми?" є якась іще, здається, не встановлена область зореутворення в галактиці

так, я дійсно хочу досягти реального космізму як іще одного атрибуту свого мислення / самоідентифікації, кожній з нас мавпі рано чи пізно, стає тісно в джунглях і в саванах тісно

Коли Ісусові стало тісно в савані, в котрий його загорнув Нікодім, він воскрес, лишивши нам ту плащаницю (чи фейк? так, це все фейк)

Коли Ісусові стало тісно в савані, в котрий його загорнув Нікодім, він воскрес, лишивши нам ту плащаницю (чи фейк? так, це фейк)

чудова новина, що природу визнали артистом на спотіфаї, ще й тому чудова, що культура не є суто людською прерогативою (що це за слово таке?) і, відповідно, витоки мистецтва десь там

в якомусь сенсі я поділяю туй зара думку про тимчасовість й ілюзорність людського існування (в індивідуальній психіці, а не лише в тілі), відчуженість на цей час життя (lifetime, lebenszeit) в шкарлупці особистості — від материка космосу.. але це зовсім не ж те саме, що кажуть про душу і пана бога..

в якомусь сенсі це все навпаки, бо не сходження небесної іскри в гріховну земну плоть відбувається, ні, а сублімація неорганічної хімії до органіки, складної настільки, щоб вигадати чи дослідити (тут уже на вибір цієї складної органіки, я за друге, за астрономію) ці самі чи інші небеса і небожителів

чувак із 4-4-2 каже, що це falteringfullback.com арсеналівський паб, але виглядає, що він ірландський і підтримує якісь локальні команди, а про ганнерів жодних нема натяків на сайті, але найс

Мудрик в останньому матчі поводився, як Артета на тренерській скамійці "Мансіті" за матчів з Арсеналом, але на полі

а також мурахи та нікотин, з цікавих спостережень на тлі пекла, що насувається, мурахи проклали стежку чітко до смітничка (арт. гільзи), де нема нічого, крім недопалків.. тобто коні від граму тойво, а ці ні?

Я так часто вживаю "але", алекаю, що можу зватися "алекоголіком".. іноді це виглядає як заперечення заперечення

Чого я взагалі щось кажу, наче мене першим питали? Я ж не маю ні прерогатив, ні повноважень

А місто Мирноград, могло б бути побратимом Ієрусалиму, вони і так тезки

Примат і приматка..
Ну, але цікавіше уявити, як у чиюсь голову прийде поновити ґендерну справедливість і перейменувать ту царицю на Клеоматру

Якщо, як писала пані О., чоловік кохається в ліжку так же, як вживає фемінитиви, то я мав би бути критичним, іронічним і само- таким же коханцем. А натомість — ні. Просто ні. Ні анатомості, ні фізіологості. Але філале

Можливо, мені просто тривожно, що я припустився помилки, відмінивши пуск рапорта на лікування.. бо "дзвіночки" лунають з кількох сторін то про можливість розпуску, то про ротацію нашої групи.. може варто поновити прийом протитривожних ліків, бо я не знаю, чи це дзвіночки зі сторін, чи в голові моїй(

Я все більше піддаюся фонетиці на шкоду семасіології (це так називається? гарно звуч)

Де страж?
Де структор і де конструктор?
Де гуманізація, я питаю.
Де демонізація? Але можливо, важливіше: де дадаїзація.. де дадаїзація дискурсу?

Доктор (що можна скоротити теж до "д.") Д. де Деауксільє (що читається теж як "Де", о, ця надмірність французької граматики в порівнянні з фонетикою (цікаво, чи можна щось із чимось порівнювати в семасіології мов)

Наказ командира частини (проєкт): хай завдання з зірочками роблять люди з зірочками і чим зірчатіші завдання тим більше й більші зірочки в людей (але виконавцем все одно ставитимуть солдата Такого Т.О., так що це пофігу)

офіційно оголошую собі догану за прагнення зразкової служби, глибоке почуття громадянського обов'язку і готовність до самопожертви (в дрібницях), цю фігню треба строчно й докорінно скасовувати: воно неадаптивне, не приносить нічого хорошого ні мені, ні значущим іншим

навчіться на моїй помилці і забудьте всю цю совкову фігню з почуттям обов'язку і т.п., хай гине світ, але торжествує ваша адаптивність

подививсь у Готам чесс батл між гугл бардом і чатом жіпіті, цього не можна дивитися тут, хз, як я не вдавився сміхом насмерть; а потім згадав оті чутки, що ми використовуєм штучі на полі бою, і уявив комбрига, що питає порад про наступи в жіпіті; це б як ті в'єтнамські генерали, що ходили до ворожок

до речі я би не здивувався, якби.. ну, ок, трохи б здивувався, але не дуже, бо вірю, що людська глупота безмежна, космос хз

той випадок, коли ретвіт на знак цілковитої підтримки: Н-Й декларація свідомості тварин.. побачив серед підписантів Анохіна, думаю, ну, ніфіга собі, в числі перших там, а потім вшарив, що це за алфавітом)

а Дарвін у свій час психіку рослин досліджував) нічого, ми ще дорозвинемося до рівня відповідальності, коли нарешті вважатиметься огидним дарувати статеві органи покритонасінних і не зовсім моральним їсти також організми рослин і грибів, навіть без свідомості: хіба виправдання, що жертва непритомна?

ну, або ще якось універсалізуємо мораль.. і зробимо культуру більш інклюзивною для інших видів, залучаючи їх до всяких цікавих колаборацій.. що там дослідження мови шимп, до речі?

це ж напевне можна зарахувати як варіант стокгольмського синдрому, коли я раз за разом прощаю і продовжую пітать чувства долга і бойового товариства до людей, які систематично використовували мене, не ставлячи ні в що мій інтерес, і прикривали мною власну дупу

..це армія.. або, як казав той перший комбат наш: "ето война, Олєжка!" В принципі я не маю негативу до того, хто сюди не пішов або зіскочив.. хоча й чувства долга й бойового товариства теж не мушу пітать, з тої ж, наведеної вище причини

Взагалі, хочеться максимально абстрагуватися від цього всього вже, що я і роблю тут. А ще більше — потім. Бо дощ має закінчуватися..

я не встиг зафіксувати, як це сталось, але вперше побачив словосполучення "цефалгічний синдром" і одразу знав, що це означає.. просто от, раз, і розумію вперше побачене, не очевидне (але умоглядне? точно ніколи не вухочутне) слово

це, звісно, не гейські жартики, та дозволяю собі відсилати колегам зелені сердечка; за гейські жартики й замполіта була мова:
— Зато я точно знаю, що ви не латентний гей.
— Чта?!
— Бо ті придушують в собі імпульс і не кажуть гейські жартики.
І-н:
— Ггг, можем спать спокойно.
— Ні, бо є два варіанти.

З одного боку, я вихований так, що найбільше люблю істину, але з іншого боку, я сумніваюся в законності концепту істини. Тому в ім'я цієї можливо неіснуючої істини я мушу розібратися: чи істинна істина, чи може міф? і якщо міф — безжально деконструювати цей концепт і решту життя переживати втрату.

..— це цілком тягне на кредо і могло б бути в промо-матеріалах того подкасту, що Валера пропонував робити

Так, дякую, колего, так, по ходу справи може виявитися, що концепт істини не безнадійний і його можна пробувати реконструювати

Реновація — теж потенційна можливість, аби не звелося до ремонту фасаду

З іншого боку я виріс в місті яке росте на руїнах своїх зруйнованих забудовниками пам'яток, тому за мною треба пильно стежити, а раптом я взявся за цю конструкцію лише щоби знести її та на намоленому місці звести хмарочос із офісами

В тому пості мало бути більше ком, але в мене вони всі стали комом в горлі від переляку

ну, тобто не те, щоб я був радий перспективі ймовірної близької смерті, вона така ж абсурдна, як і життя (це було в Селімовича), слово добре там сумнівне, оскільки базоване на сумнівному концепті блага, яке не так люблю, як істину, але й не ненавиджу, просто більш рівно дихаю до нього, як і на красу

..трошки відволікся, ті пости могли б бути написані без паузи, просто пішов шукати, чи є в у.мові солво-когнат р.мовного "зіждіться" і звідки те "зіждення" єсть пішло. Виявляється, той же піє корінь має нащадками фігуру, фікшн і діжку зі слів, відомих у цій частині ареалу тої мовної сім'ї

цікаво: як швидко може статися розформування бригади? ну, не те, щоби така певність уже існувала, але з чуток собі задумався: як швидко (суто технічно) можливий такий поворот, і як ця швидкість співвідноситься зі швидкостями інших можливих сценаріїв

коли я колись давно усвідомив, що розвиток це завжди конкуруючі тенденції і майбутнє це динамічний результат їх конкуренції (ну, чи — ширше: взаємодії), не уявляв, що ця модель аж настільки вдала, що коли-небудь я прикидатиму свої шанси, умоглядно рахуючи швидкості тих чи інших взаємопов'язаних змін

але ж як набридло це армійське виживатництво, як це жалюгідно для якоїсь частини власне моєї ж особистості, і чи так це необхідно для її кращої половинки, так би мовити, в відстороненій перспективі?

добре, що я не маю повноважень рішати таке про інших, я от навіть про себе толком не певен, що краще "терпіти удари долі?.." спати!

Як каже (майже так) Чіф.А.: "Ви ллєте воду на колесо мулен руж капіталізму!" (Так, я знаю, що мулен руж не водний млин, їй ще лопаті днями зірвало вітром.) Або, як казав товариш Мао: коли дме вітер змін дурний муж будує стіну, мудрий — мулен руж

цікаво було б читнути в оригіналі і може спробувати перекласти на свій лад той вірш Верлена, що я знаю за перекладом Пастернака.. могло б вийти пафосно і зловісно, щось типу:
Світ Заходу — я, в мить його смеркання,
коли зі сходу — брязкіт, тупіт лютих орд…

не подумайте неправильно, я не маю творчих планів, я просто торчу від своїх нейрогормонів туй і зара, нічого більшого не тре'

чи торч, чи дроч, яка, зрештою, різниця, якщо колись цю всю електронну спадщину зітре нафік якимся спалахом сонця

електронні палімпсести це кожна флешка, будь-який жорсткий диск.. до речі, який зара смисл казати про жорсткі диски, відколи не стало дискет, "гнучких дисків"? традиції ради традицій

Шкода, вже не пригадую, чи Пітірім Сорокін писав про подвиг як про акцію, що може бути тривалою в часі, чи як про вчинок; бо ці два роки дива все ж чиясь дієва заслуга (не самими ж думками й молитвами воно трималось) і чи це ті самі люди здатні тягнути й тягнути, чи міняються (вживімо цей евфімізм)?

Іще одне, що ламає тут мотивацію, що ти йдеш захищати Батьківщину та служити Україні. Але, по-перше, з часом оте поетесине "моя країна і вся хня в ній теж моя" починає все більше муляти: що захищаєш в т.ч. безуглу, капітал ахметки, стару корупційну тусу в усіх сферах держуправління, безумства зелі..

а по-друге, що Україна, якій ти прийшов служить, уособлена тут такими ж як ти людішками, з їх грішками, амбіційками, мутками, травмочками, гіперкомпенсаційками тощо. Тобто приймає рішення про твоє життя і смерть уже не абстрактна країна, а конкретні Вовк, Іванович, Сан Санич, служить яким би не хтів

Це не критично для мене (див. пару постів вище про зобов'язання перед тими, хто систематично юзає, в смислі, накидає свої справи), але всі ми слабкі мавпи, тому я до інших мавп не маю ні очікувань, ні претензій

Ахаха, афігенна історія, як на нашу попередню локацію заїхали ссошники та зайняли ферму (розподілену на інший підрозділ нашої бригади) та фірму, зарізали замки, послали нафік хазяїна, обізвавши сепаром, послали нафік наших, дійшло до штовханини і тьорок на рівні комбрига. Вони бойовики, без коментів

..і може б я і прогнувсь на місці командира того нашого підрозділу, але і він — штурмовик, а не я.. фішка історії ще й та, що паралельно пройшла та наметна розпоряга по дшв, на честь наші розгорнули потьомкінський табір, і я гнав, що, ось, знач, як вона з'явилась, і ті ссо були справді зі зв'язками)

окреме забавне спостереження, що в слові "евдемонія" криється "демон"))

це, правда, мені нагадує, як я зганьбивсь, коли казав тому рфянину-євангелісту, що "дух святий" теж значиться словом "демон", ну, я переплутав з німецькою: хейліге гейст і не "демон", а полтергейст)

офіцера, котрий пішов у сзч минулого літа, стройова включила в великий загальний наказ про присвоєння чергових звань по строку служби, став капітаном, т.б.м., покинувши судно)

взагалі, там цікаво було б подивитися статистику, який розподіл по званням і підрозділам, максимальна, що я знаю, посада це заст. ком. орг-му з б. п., а за званням Сільвер, він майор наче

почав писати пост, відволікся, повернувся, все забувши, а в текстовому полі лише: "подумалося".. в принципі, це достатнє повід-ня

здається, згадав, що подумалося, якби Арсам треба було б іще одне прізвисько, на противагу МанЮ можна було б їх звати "червоними янголами" (так, вони біло-червоні, але мені переважає 🔴)

знову криє думками про те, що наші втрати останнього року, ясно, що на совісті рф, але частково і зі штучно сформованих пропагандою нереалістичних очікувань суспільства, яке тільки отак, через ці втрати, може прийти до прийняття неприйнятного, тобто ми гинули ще й через марафон і неадекватні амбіції

..це все ще може закінчитись якимось дивом і з цієї т.з. затягування часу ціною жертв може окупитись у певній перспективі, але груба математика, як була, так і грає досі вкрай проти нас, диво триває два роки і розраховувати на його нескінчене тривання це не стратегія, це безвідповідальний наїв, що..

..має надто високу ціну в іще дальшій перспективі; тобто, так, якимся чином ця серія розмінів закінчиться, ми ввійдемо в ендшпіль, можливо навіть відносно мирний, втрати рфіян будуть може й вищі, та відносно кількості населення і якісно незначні — порівняно з нашими, нагадаю, може й не обов'язковими

..тобто не обов'язковими, зі гнучкіше налаштованим суспільством, якби влада не боялася, що її змете це саме суспільство, зроби вона крок убік від лінії "лише війна, лише перемога" або зроби вона крок у бік тотальної мобілізації, для будь-якої влади самозбереження в тому статусі є задачею номер один(

..таким чином зсу стали в шпагат між амбіціями воювати до перемоги (математично неможливої від початку) та кондиціями відсутньої мобілізації всіх засобів і людей на рівні, достатньому хоча б на втримання рубежів, причому обидві умови продиктовані інстинктами тих чуваків, що мислять своїми рейтингами

..тобто ви не винні, якщо не входите в коло тих, хто приймає рішення в кремлі та на банковій, ваша особиста жертва мало б поміняла, як мало поміняли жертви інших, без адекватного управління всім цим процесом війни з нашого боку.. і союзники в праві недовіряти неадекватам, як по той, так і по сей бік

бо коли в наративі "вкраденої перемоги" шукатимуть винних, то це буде дуже легкою задачею: союзники зрадили, нарід підвів і не мобілізувавсь як слід, зсу не реформувалось досить швидко, крадії крали, гейтери гейтили,— офісу простих рішень буде з чого обрати, щоб відвернути всі питання від себе любих

останні сім постів розвивали переважно одну цю думку, співзвучну, а то й похідну з того, що в ред.колонці Тексти видали

@fed4ev.bsky.social

повівшись на дискурс правлячої партії, почувсь повією

варто нагадати думку, що якщо що, корисним ідіотом робить не так корисливість, як радше вміле використання ворогом згенерованого кимсь контенту, так що поки проживаю непомітно, я лишаюся потенційно не-корисним ідіотом, може й не дуже шкідливим, але ж точно не корисливим, це все з любові до пи@децтва

одрук, який насправді не одрук, а плід цинічного роздуму: пистецтво.. звісно, схожа словоформа є у вжитку за поребриком

одрук, який насправді не одрук, а плід цинічного роздуму: пистетство.. звісно, схожа словоформа є у вжитку за поребриком

грьобана фігня: в країні війна, в ці миті гинуть сотні людей, а в мене безсоння через галімі паперові фікції, через те, що на мене навісили чужих задач, з якими не справились пів року до того значно розумніші люди, а я не вмію робити чудес і за це покарають і мене, і ще кількох інших, бо так треба..

ну, тобто, насправді в мене безсоння через пофігачені ще позаторік нерви і зара я просто знову в стресовій ситуації, вже не бойового стресу, але теж загрозливого і важкого в сенсі багатьох залучених у ситуацію людей, які незумисно підводять мене і яких підвожу я через усі ці бюрократичні тупняки, фу

розумію головою, що ненавидіти себе в мене нема особливих підстав, але ж особистість є продуктом суспільних відносин, а в цьому секторі суспільства не те, щоб я жив у ненависті, та дуже часто в байдужій готовності пожертвувати пішаком (мною), тобто ззовні я не находжу підтверджень власної цінності..

плюс після цих смертоносних двох років (ну, а для декого й більш як двох) цінність життя, хоч можна було сподіватися на протилежне, але девальвувала.. багато хто пережив утрати близьких і після цього зачерствів, бо що втрата мене проти втрати того братішкі.. хош-не-хош, це впливає на сприйняття себе

..єдині, за кого тримаєшся тут подумки, це рідні й це в результаті руйнує боєготовність, веде до сумнівного виживатництва, коли ти не маєш сенсу на щоденний підйом-відбій, прийом їжі і виконання обов'язків інакшого, ніж дожити до кінця цього всього і вернути до тих, кому ти, начебто, справді треба..

..але ж не можна ввійти в одну й ту ж родину двічі.. по-перше, поламана війною моя психіка вже дещо змінила мене, по-друге, їх-то війна теж міняла, якось по-їхньому, і ці процеси не синхронізовані

з військовим життям цивільне не зрівняється, але я дуже розумію це все теж. ніби у кожного після початку пмв тепер своя реальність, синхронізована лише частково з тими у кого схожий досвід, і абсолютно відмінна від решти суспільства (ще разючіше ніж до)

ні, я все одно не можу відстроїтись від цієї рендомної тусовки аб'юзивних людей, яких ніколи не знав і не взнав би за інших обставин, і навряд підтримуватиму стосунки в майбутньому, як відчужитися поки я серед них? це не здорово і не природно, от коли геть з очей, тоді й із серця може теж гетьну їх(

вагаюся, чи можна прогнозувати посилення атомізації суспільства, бо поки вигляда, що ці різні досвіди можуть породити між тими, хто виживе, світоглядні прірви (ну, чи світогляди породжують різницю і ще більше розходяться, хм, хз).. в принципі, за бажання і з певною культурою взаємин це все долається

так що я не зовсім щиро писав, що рідні — єдині, за кого тримаюсь, тут мимоволі все одно будуються зв'язки, та й, варто відзначити, окремі особистості тут з найкращих, хто мені стрічався в армії.. і це ще й людське, надто людське, просто наслідок особливої гомячої сапієнтної соціальності

цікаво, чи можливо ввійти двічі в одну армію, якщо я правильно зрозумів фото і реплаї, Узбек, той що 2022го прийшов з імплантом у серці і списався був після другого інфаркту лише через ЦВЛК, здається, він знову в строю.. я не знаю, як це коментувати, як бути олігопсюхом на його тлі, точніш за спиною

між тим, у чатиках роти є люди, що б'ють себе в груди й клянуться відправити мене на лікування, про що ми мали домовленість іще взимку, але з усіма перемінами за лютий-березень воно все відкладалося.. ну, чесно сказати, загострення минуло, начебто, але проблема лишається і це шанс на відпустку вдома

..це трохи повертає віру в реципрокний альтруїзм як, можливо, все ж, іноді виправдану й адаптивну модель поведінки

По службі сьогодні все значно гірше ніж стабільне все складно і погано. Те, що в організмі і так не працювало, сьогодні не працює ще інтенсивніше. Прогноз, що це триватиме найближчі пів тижня — оптимістичний

Давно не згадував тут закенселених поетів, я, звісно, протягом всіх цих спостережень згадував Лодєйнікова "так ось вона, гармонія природи, так ось про що нічнії голоси.."

@fed4ev.bsky.social

І хіба ж він не красень, це чорне кошеня з хижими золотими очима, я знаю його з іще меншого віку, це Муй-Муй і його вже на третю локацію везе з собою Декан (шкода, старих фото не найшов, я мало фоткаю). Нащо ти ставиш мене в ситуацію морального вибору, малий Муй-Мую? Чому ти не улітаєш, дурна птахо?

Приємно, що я все ще роблю враження людини, яку о другій ночі спросоння в смолтоку при передачі поста в наряді можна спитати:
— Когда ж етот дурдом весь кончится, как думаєтє, В'ячеслав?
Я, не уточнюючи змісту питання, невимушено:
— Ну, за словами Ейнштейна, якщо в безкінечності Всесвіту є сумніви..

то щодо людської глупоти — вона точно нескінченна.
— Да. Било такоє.
— От. І це дає максимальне значення прогнозу. Та цей дурдом можна розуміти лише як крайній прояв її, загострення. І у нас в історії довше столітніх війн не бувало, так що я готовий оптимістично стверджувати, що не більш як сто літ.

(я сам не розумію, як дожив до сорока, вумнічаючи як дурко направо і наліво, може це пов'язано з тим, що ми в розвитку нашої культури досягли стадії цивілізації (за Шпенглером), зледащіли в боротьбі за цінності й ідеали, дозволяючи безкарно всяким падлюкам оце їх т.зв. критичне мислення і нігілізм()

І мовив Господь: «Чоловік покине батька й матір своїх, і жінку свою і дітей, і працю, і друзів — і приліпиться до бойової дружини і стануть одним соціальним організмом»

О, клас, посидів дві години на посту і черговий мене відпустив ще поспати, може години три, шикарно!

..загалом наряд пройшов ідеально. Виспався, не мусив прибирати і звалив з генерального прибирання на відпочинок. Та оскільки не хочу спати, піду в містечко і по-людськи поснідаю. Мені навіть двічі щось снилося, чи не вперше за пару місяців, і враження було добре, шкода, сюжет вивітрювався за секунди

А і ще кльово, що з офіцером-айтішніком Андр-м перемив кісточки вищим приматам, вальнув переказ "Політики шимпанзе", дискутнув про реальність представницької демократії в мільйонному суспільстві тощо. Дуже відтягнулись обидвоє, цінно. Ключовим моїм посилом було про адаптивність глупоти й безвідп-сті

Допив латешечку фор а стартер. Принесли яєшню (ідеальна, хоча я прихильник твердих жовтків переважно)) Але офіціантка так пильно дивилась у мій бік (насправді мабуть повз мене, у вікно), що відіслав її на кухню за хлібом, щоб не лякати тремором, поки різав страву на шматочки. Такий лаунж, такий кайф

Вся ця ідеальність дня поєднується з журними думками про те, що буде з цими місцями коли / якщо сюди дійде лінія фронту. Куди поїде ця офіціантка і чи залишиться під окупацією її подруга з кав'ярні, навпроти будинку культури, і ці діти на велосипедах, і україномовна продавщиця старшого віку з магазу

До речі, в іншому магазі сумок наткнувсь на касирку — принципову мовну нонконформістку. Вона доброю українською обслужила російськомовних чуваків переді мною, а на моє "доброго дня" і "можна карткою?" ввічливо, але російською відказала: "здрастє! как? свєта ж нєт")) мабуть, як і я, сама не помічає..

як "переключає розкладки" в голові, слідуючи якимсь асоціаціям або може внутрішньому монологу. Ну, крім як несвідомою автоматикою це раціонально фіг поясниш, а по собі я суджу, що якась така автоматика справді є. В кав'ярні я заговорив рос.мовою, а писнувши сюди, і з офіціанткою перейшов на укр.мову

Або сприймати все вищенаведене як передмову, чогось, що буде написане далі

Або не написане, промовчене в інтересах української культури й макулатури, бо знов прийдуть рфіяни і скажуть: "та ж він наш! ось тут він пише, що він наш, а тут і там цитує вашою мовою нашого закенселеного у вас поета, фу, це ж ізнову про вашу вторинність". Кому воно ще тут таке треба? Біос латте (;

Хотів був написати про післямову після чогось написаного або не, ну, але як це могло бути кінцем передмови, якщо я не закрив дужку там, кілько твітів вище, тобто пунктуаційно це все ще частина передмови, взятої в дужки, от тільки зараз я її закрию)

Чому в українській мові є слова "слон", "лев", "гепард" тощо, хоча в історичні часи цих тварин тут близько не було (так, є фрески зі сценами полювання на лева, але це лише традиційний сюжет може грек малював), гепарда й лева не називають "плямиста" й "гриваста кицька, а слона "африканська корова"?.)

Є слово πάρδος (пардос, самець пантери), власне, гепардів пардусами і називають, а приставка ге- ймовірно від слова γάτα (гата, кіт). Лев - від λέων (леон). Зі слоном складніше, його теж пов'язують в одній із версій з левом. А верблюдів - зі слонами. Не цікавилась наук.працями, але вікі каже таке:

В кримськотатарській є слово pardoş (пардош) на позначення саме кота, а не кішки, але я ще зустрічала, що пардошем кримські татари називали саме дикого, а не свійського кота

Поки що мені подобається словосполучення:
Походеньки видів шляхами природного добору

інтелектуальна свобода порожнечі, інтелектуальна свобода падіння

Один із ключових моментів подорожі: після довго безуспішної боротьби з автомагнітолою, я зарядив на флеху музло зі свого компа, і воно пішло на колонки, причому першим ейсом — Beck - Loser. Що тим дивніше, що далі все йшло за алфавітом, від Аеросміт і далі. Доїхали десь на літері К

Я видалив не той твіт через глюк чи то стрічки, чи то нету, і розбив свій безкінечний тред.. от обрубок гілки, на якій я сидів

@fed4ev.bsky.social

І, да, "соррі, це пі@дьож", саме так, не скажеш точніше, не скажеш краще, соррі, якби я сам цього не розумі, було б може й образливо, а так — просто сі, уї, іта, не..

І, да, "соррі, це пі@дьож", саме так, не скажеш точніше, не скажеш краще, соррі, якби я сам цього не розумі, було б може й образливо, а так — просто сі, уї, іта, не..

— Що ми? Зібрались, їдемо?
— Ні, тупимо.
— А, потупіть це діло хороше.
— І прівичне.
— Ага, проробить із себе дурнів.
— А чого робить?
— Ггг, як такі є.
— Ну, от це поки геть дурний був, то строїв з себе вумного, а як трохи повумнішав, то зрозумів, що треба клеїти дурня.
— Оце так.
— Але це не точно

С-рий перебирає речі:
— Так, пістолет під подушку, не бійся, Р-шка, тебе ніхто не вкраде.
(Р-шка в навушниках, пропустив це і півгодини матюків до того, коли С-рий воював з замком на сумці, поки не споров його)
— Ти під охороною. У Славіка теж є пістолет. Є?
— Ні.
— Чекай, ти хіба не офіцер?
— Ні..

— Як же, ні?
— Можу воєннік показать, я не офіцер.
— О, а чого це я думав, що ти офіцер?
— Може то я виглядаю так, надто серйозно, але я простий солдат.
— Тююю, блін, а я весь цей час був певен.. Ну, ти не схож на солдата.
— Чого?
— Ти надто грамотний.
— Може я тому й не офіцер, що надто грамотний))

то, який з мене вояка, яскраво ілюструє факт, що понад місяць я не помічав, що продзьобав свого броніка; лише на третьому переїзді, коли інший чувак шукав свого, задумавсь і поняв, що мій уже давно не зі мною. І, так, у нас три переїзди за приблизно півтора місяці і, можливо, за пару днів четвертий)

почуваюсь огидно, хоча мав дуже комфортне фізичне навантаження, то не від нього, працюючи руками й спиною я прям відпочив і розслабивсь вумом, а зара вертаю до основної служби, розклав стіл, офісне приладдя, дістав документи, комп і майже фізично нудить від цього всього +нудить від своєї олігопсихії

найгірше, що мій рапорт на лікування вірогідно загубивсь у переїзді, але тут ще й кажуть, не так просто звідси по медицині з'їхати, тільки по невідкладній, а у мене все ж планова, чергове загострення минуло.. і, о, як же це все бридко.. але я просто непогана людина на не своєму місці

С-рий заміксував ОЕшне "я їду додому" і Варумине "Городок, где все так просто и знакомо..") це було навіть талановито

Теогочі: як тамагочі тільки замість тваринок яке-небудь грецьке, єгипетське, іудейське чи інкське божество

Розвивав ду(м/р)ку, що з мене був би норм капелан у окремому атеїстичному батальйоні імені (вагаюсь між Сократом, Бруно (він не геть атеїст, пантеїст, наче був) і Дарвіном). Заморив сусіда по бусику, він щось не дуже згодився з нашою мавповістю й демонстративно вдяг навушники

Чувак показав мемасик з телефону: "ніяких христос воскрес, поки не повідомив черговий частини!" Поувляли, який би був головняк, якби хто справді воскрес: це роби уточнення в бойове донесення про втрати, скасовуй наказ по стройовій; а як фінікам рахувати час, поки той був во гробах? Славабо, це фейк

Забавний нюанс: два дні зі сторони споглядав епопею з замовленням пасок, виявилося, нема такого пункту в номенклатурні прод.служби, тому закупівлю про вели як "булочки для хот-догів"!) чувак, який це провертає, коли взнав, що вже везуть, селебрейтив саксес: "йес, йес, нас ви ви@буть! Хоча б за це.")

Забавний нюанс: два дні зі сторони споглядав епопею з замовленням пасок, виявилося, нема такого пункту в номенклатурні прод.служби, тому закупівлю про вели як "булочки для хот-догів"!) чувак, який це провертає, коли взнав, що вже везуть, селебрейтив саксес: "йес, йес, нас не ви@буть! Хоча б за це.")

всі дефіцити й складнощі служби в ці дні компенсувалися сусідством з Чіф.Андр-м, який співав мені гуадеамус повністю і екзаменував по "300 латинським фразам, які має знати кожна освідчена людина", а я розповідав йому про геркуланумські сувої та тетрафармакос, а також гружу тим, що ми з ним теж мавпи

всі дефіцити й складнощі служби в ці дні компенсувалися сусідством з Чіф.Андр-м, який співав мені гуадеамус повністю і екзаменував по "300 латинським фразам, які має знати кожна освічена людина", а я розповідав йому про геркуланумські сувої та тетрафармакос, а також гружу тим, що ми з ним теж мавпи)

— А що ви думаєте про теорію Дарвіна?
— Чудова теорія і з роками стає тільки краще, еволюціонує.
— Нє, ну, серйозно, ви вірите, що ми пішли від мавп?
— Я абсолютно серйозно стверджую, що ми нікуди від мавп не пішли. Ми все ще один з видів мавп. Цікавий по-своєму, але всі види мавп по-своєму цікаві..

— Нє, ну..
— Нє, ну, ми про себе звикли думати як про вінці творіння, дітей божих і прочу чуш, але це від високої самооцінки
Чи тої ночі йду лісом загорнутий у спальник, бро-єнот питає:
— О, що це з тобою?
— Мене Чіф. зве філософом, то знач, я можу собі дозволити вийти в туалет у хітоні на голе тіло

Ще хроніки адаптацій хсс. Б-н: "Да, у нас теж така пішла тенденція, тих, кому волонтери приганяли пікапи, на цих же пікапах стали ганяти на еваки і возити пацанів на позиції, ну, а на такій службі довго не живуть, то наші стали масово ті машини відправляти по домах, а собі сюди брати Жигулі й Лади."

Чіф.Андр-й розблокував спогад і ми поспівали по черзі різне з Вертинського, а я потім іще й ру.мовних бардів (Ченцова, НІкітіних і з молодшого покоління — Ворожейкіна і Мартиненка)

слова набули інших значень:
"під звуки касет ми з тобою вдвох заснемо навіки.."

Чіф. сьодні прям прожужжав мені вуха "Девушкой из Нагасаки", а краще б він і далі в мене асоціювався з латиною. Зате знов читав про Фіхтенбаум, котрий троймт айнер Пальме. Я з ходу, з першого прочитання взнав цю тему, відому мені за перекладом М.Ю. Варто б вивчить оригінал теж, наче не тяжке

Вчора надихнувсь із його паглянь ву фгансе, найшов і читав в оригіналі той вірш Верлена про "Імперію по декадансу", придумав част акросонета на мотив, що тут уже, здається, постив уривок.. сьодні на захват Чіф.а від "Прости меня, дружок, за пьяное перо" — ляпнув: все ж поезія після Освенцима можлива

Чіф. уперто зве мене "пан Філософ", на що я всіляко протестую цілий день:
— Який же я пан? Я — з пролетарської інтелігенції!
— Я — Пан? Чим я схожий на того козлоногого бога? І яка була б його філософія? Наганяти на всіх паніку..
— Я — панк філософ, а не пан.— і далі про кініків-циніків)

до того мого фантастичного антиутопічного сюжету про згортання інтернету додалась ідеальна лінія, що режим, який це б тут здійснював, був би мілітарно-пацифістським, тобто хунта умовних радянських офіцерів, що реалізували план пацифікації і позаблоковості, тут можна було б обіграти купу конфліктів..

Чіф. заступив у наряд, ночі зара холодні, вручив йому одну з останніх японських хімічних грілок, каже:
— Пан Філософ (він не юзає кличний, хоча дивно, в латині-то, в латині він є), а як цим користуватись?
— Пане Філолог, там же все написано!
Хіраганою чи катаканою, я начисто забув, як розрізняти їх)

М-с Г-й:
— Якой С-й!? Забудьте про нього, він у відпустці і не вернеться.
К-на:
— В смислі, як же ми без?
— Всьо, нєма. Він ступив по той під кордону, відчув себе свободною людиною і..
— Ого, його пустили у відпустку за кордон?
— Да. І от ти б вернувся? Я б ні.
— Я вернувся. Зі Швейцарії.
— То тоді.

пишаюся своїм першим загоном, вони налагодили контакти з місцевим населенням на рівні, що місцевий бандюк їх возив, поїв, показував частину арсеналу і потім "пригостив" повіями за 600 баксів, живуть десь на хатах за майже безкоштовно

Правда(?), це зі слів Кон-на, котрий казав, що написав книгу про загін і вона лежить у видавця в Нью-Йорку (ви б не читали через ру.мову, я б читав, мені цікаві ці люди)

Іспанське похмілля: пили вони, а ледь продер очі і стражду через біль всього (а ще поновлену алергію) я

сьодні, завдяки панові Філологу, взнав про "Забавну біблію" та її чудового автора, пан взагалі-то, нагадаю, стихійний віруючий, хоч і антиклерикал і донжуан ("скільки киянок я би тр@хнув за ці два роки.. згаяний час"), але ця книга яскравий його ранній дитячий спомин uk.wikipedia.org/w/index.php?...

Забавна Біблія — Вікіпедія

uk.wikipedia.org

— Пан Філософ, ето ваше?
— Да.
— Лежало тут, як би не попало в полову щєль.
— О, дякую.
— А полова щєль глубока..
— Я сьодні діставав з неї телефон.
— Що, серйозно? провалився?
— Да, причом, відчув себе Том Соєром, пам'ятаєте, як він красив паркан?
— Хаха, да-да!
— Так і я. Зацікавив Юр-у і Тим-ія..

і по ітогу саме вони дістали мій телефон з-під дошок))
— Хаха, а ви затєйнік.
— То вони затєйнікі, придумали заспособу і діставали телефон із полової щєлі паличками, ви б це бачили.
— Я б подивився.
— Тааа, орудійна діяльність вищих приматів це завжди так захопливо!
✅ сьодні проповідував антроположь

абсолютно серйозно і послідовно вживаю щодо всіх нововведень нового юриста частини слово "галюцинує" в тому ж значенні, як кажуть, що галюцинують штучні інтелекти.. ну, бо, серйозно, що може бути природного в інтелекті юриста (вибачте, присутні)

М. М-га:
— Мама розказувала, я все дитинство танцював під Вєрку Сєрдючку, поки не пойняв, що це мужик.
— Ну, добре, що пойняв.
— Та для мене це була справжня, як то, дитяча травма..

— От що мене здивувало, що М-га знає і поважає Цоя. А це моя молодість, розумієш?
— Він же казав, що він музикант, соліст гурту. Так що в нього професійний інтерес. Що замовляють, те й мусе знати.
— Думаєш?
— Думаю, відійде покоління нас, старих пнів, хто ще замовляє цю музику, перестануть пам'ятати

..М. М-га звільняється за доглядом за бабусею, після смерті матері він єдиний доглядальник. Поки що динамлять його рапорт, але, дайбо, напевне за місяць-два все ж спишеться. Взагалі, люди обхідними тут щодня мерехтять, от і Б.С-ра проходив пару раз, але він наче переводиться, от дядько його списався

З якої я області? з області фантастики!
Хоча мені, стихійному анархістові, не може подобатися слово "область" із коренем "власт" (один з тих прикладів, де першу в корені літеру "в" розплющує і нище об префікс "об" (також сюди обоз, оберт, рос. обида, облако)), але що ж, із каламбуру лам не викинеш..

Пан Філолог сказав, що майже всі слова на "а" в російській — запозичені, цікаво, я мабуть це знав і забув. Ну, це ж вірно і про українську. Як контрприклади подумались лиш "азбука" і кілько вигуків. І те ж — із "ф" мабуть. І з "й"

— Бажаю здоров'я, пане фельдфебєль!
— Емм, я от не знаю, це ти мені обідне зара що сказав чи похвалу.. що таке фельдфебєль?
— Ну, це як є маршал, фельдмаршал, а далі йде фельдфебєль..
— О, так мені підходить. Вільно, займайтесь.

Вчора:
— Так, хто мені може підписати замість П-ка?
— Генерал, І-р.
І-р заходить в намет.

Сьодні:
— А в того бога чия голова?
— Собаки, ну, або шакала.
— Хаха, це як він зайде, можна казати "вийди звідси, пес!"
Він заходить.

Важливо пам'ятати завтра про це, не згадувати нікого зайвого й стрьомного

сьодні п-к Х-к отримав неймовірний буст поваги від мене. Я зайшов дещо підписати, каже "не хочу", я розгубивсь, він каже: "ви схожі на мавпу." І я такий, подумки: "бльо, ну, хоч хтось шаре нашу таксономію! так, пане п-ку, я і є мавпа!" Але, на жаль, він мав на увазі, що я не стрижений і не голений((

потім з Ч-фом співали Окуджаву "После дождичка" дуетом і "Маленький оркестрик", а все бо я не міг згадати початок тої пісні, що закінчується цитованим БГ рядком: "ах, если б я знал ето сам"

Л.М-с по телефону комусь переказує:
— Тут чувак (це я) наливав іншому чуваку кип'яток у чашку і каже "зупини мене". Ха-ха. Ну, ситуативно це було дуже смішно і гарно.
Отак: ніколи не вгадаєш, який саме твій ляп потягне комусь на безсмертну цитату.
Лиш Чіф знає, що про нього це буде "Вйоця, вйоця..")

— Красава!— каже раптом пан Філолог.
— Хто? Що?— вилажу я зі спальника.
— Та сусід ваш.— каже він про мого земелю, який помітно хропе, але я досі абстрагувався.
Мав би відповісти, що я цілком щаслив з обома сусідами, але заслухавсь. Цікавий такий храп. Я би характеризував його як героїчний баритон..

С-й:
— Так, а де вже питна вода?
— Ну, тут і моя спайка квасової уйшла.
— Та проста.
Ч-ло:
— Були дві спайки.
Я знов:
— Та уйшла мабуть, якби ж її пили, а то лиють в умивальник.
Ч-ло:
— О, да, я скіки раз казав, що то для пиття.
— Кому ти докажеш? Якби самі носили, може б і слухали, а якщо так, як..

у нас усі — поексплуатувати чужу працю, то ж фігня, так не ціниться.
С-й, який був помічений за вливанням тої води в умивальник, мовчки бере відро і виходить.
С-й, який проклинає своє офіцерство, дві військові освіти, не рахуючи курсів, цей ще ок, ще ведеться на це лівацьке анархічне моралізаторство

..я би сказав "толстовство". І це ми вже з відносно егалітарним досвідом та ідеологією (не рахуючи мажорів та інших відморозків, котрі вище цього всього бидла. А уявити, як воно було в феодальній армії РІ сто літ тому. Мабуть той досвід сам собою був сильною агітацією, побачити "вітчизну" зі звороту

з настроїв здається, що ось-ось і вже дійде до створення оперативно-тактичного командування і групи військ "Тил"

вчора снив, як ми гуляли з жінкою (перетвореним у сні) двориком біля Жовтня, наче в тій сірій 9-поверхівці була арка і прям у ній і за нею ріс бузок, і жінка казала, що він уже все, відійшов, а я возмущавсь - ні, от як він яскраво цвіте і пахне! сам запах зі сну не пригадую, хоча за тим і прокинувсь

а сьоночі був у Стокгольмі на якійсь вулиці, названій на честь когось, кого я знав особисто (чи не мене?), вона в бік Набережної (де банк, від подій у якому пішов "стокг-й синдром") переходила у вулицю, звану на честь його жінки (тобто чи й не моєї?) А в кінці її були меморіальні дошки в т.ч. А.П.Ч.

за півтора місяці на цій відносно новій службі у пгпср дуже мало снів і то часто жахи, а після останнього переїзду стало краще: може свіже повітря і трошки більше грубої життєдайної фізики

@fed4ev.bsky.social

вчора снив, як ми гуляли з жінкою (перетвореним у сні) двориком біля Жовтня, наче в тій сірій 9-поверхівці була арка і прям у ній і за нею ріс бузок, і жінка казала, що він уже все, відійшов, а я возмущавсь - ні, от як він яскраво цвіте і пахне! сам запах зі сну не пригадую, хоча за тим і прокинувсь

Чіф лисого К-на питає:
— Багато економите на перукарях? А яким шампунем Ви користуєтесь?
— Та шампунів не п'ю.
— Хаха, хорош. Пане Філософ, що Ви скажете? Щас скаже щось філософське.
— Хорош, а що я можу сказати, нема слів, це ж — перший загін, вони — перші по загонах.
— Хехе, та, заганяюсь як можу.

— Щось у цьому наметі сьодні, як ніколи, весело.
— Так то, весьооолиє грибочки — гребуть-гребууть-греебуууть.
— Це перед тим, як багато плакати, багато сміємось.
— Угу, та то ясно, просто психологічний захист.

Ясно, по-перше, що все х.во, і, по-друге, що це ще далеко не межа

Адаптивність це тема, що перла мене за студентства і тримає досі в дещо нових контекстах. Тоді йшлося про соц-псих аспекти, зара й про чисто біологічний. Адаптивність, правда, не так просто визначити hic et nunc, бо наче в біології її критерієм є дарвінівський успіх і в ідеалі — на третє покоління..

Тобто з сьодні на сьодні не можна стверджувати, що певна фіча туй і зара є або не є адаптивною. Часовий масштаб hic et nunc — тут абсолютно не підходящий. Адаптивність у біології це про статистику плідності в багатьох поколіннях, а у homo три покоління це мінімум півста літ. І це в мінливих умовах..

Скажімо так (нагадую, я не фахівець і це аматорська партія в бісер без контролю часу й наперед заданих умов перемоги; я, як і ви, просто в потоці; не факт, що ми в тому самому потоці: для автора це череда вмирань і, можливо, зановонароджень, для вас хз), що адаптивність визначається ретроспективно..

Хз, чи можна з одними й тими ж адаптаціями двічі зайти в дарвінівський успіх, якщо пригадати вічну мінливість умов існування. Ясно, що одні параметри умов не мають значення і від них легко можна абстрагуватись, але це теж визначається лиш ретроспективно. Тому прорахувати реальну еволюцію нереально..

І це ж ми навіть іще не дійшли до обговорення ролі культурних традицій в еволюції, а, он, як уже все складно. Але чи є у культури дійсна специфіка в спектрі адаптацій біологічної еволюції, чи це лише глюк від нашої залежності від знарядь* і зайвої фокусованості (фетиш!) на культурі — я ще не рішив..

*залежність від знарядь є, здається, культурною універсалією аж на рівні роду. На жаль, ми вже ніц не взнаєм про ідеальні знаряддя споріднених видів людей і лиш на основі розмаїття в свому виді не можем адекватно судити за цю тему на рівні Homo. Але щоразу про знаряддя це і про мат-ні, і про ід-ні..

Вчора був трагікомічний епізод, як К-на боров за укрмову "запозичене" строк на користь "питомого" терміну; з кількох джерел виявилося, що це — різне і вимога юриста продовжувати саме строки — ок. Що ще раз доводить переваги розподілу праці й експертності спеціально навчених людей, яким за це платять

прокидання, розспівочка:
ДО абсурду, до абсурду
РЕ-дукую до абсурду
МІ ми живемо в абсурді
ФА-к, ми живемо в абсурді
СОЛЬ-і Деус ест абсурдус
ЛЯ ляляля-ля-ляля

солюс, а не солі мабуть тут.. солі то з "солі деі гонор ет глорія", але там або давальний, або присвійна форма "чиї?"

М.М-га влаштував амбарний розпродаж, просто роздаючи речі біля свого намету, я сонний проходив повз (майже повз повз), як він мені вручив компас, на який тут же кинув оком К-на й виміняв за ніж, бо "завжди мріяв про компас", Ч-ф заявив, що ножі не дарують і мушу дати б-я гроші.. суто пацанська сцена

За обідом, у розмові з чуваками з 3 я скаламбучив щось справді видатне, але за годину ми всі це забули.. мова була за мій нік, потім я бідкався на мізерії людського існування (їсти, серти, мучитися з безсоння) в порівнянні з компом.. але то було про щось інше, може суміжна тема, але геть забулося(..

А до того вальнув сусіду розмисел про те, що правда не може бути одна, бо всяке знання існує лиш у головах сапієнсів — у вигляді нейронних ансамблів, плетива синаптичних зв'язків між групами нейронів. Вони в усіх є, певно, досить специфічні, бо сконтачені з іншими ансамблями, тому ніяк не ідентичні.

Воно то звісно так, але "зовнішній подразник" не змінюється і є таким яким є або має бути, не зважаючи на різні ансамблі у головах якихось сапієнсів.

потім коли-небудь варто буде спробувати покохатися під

Gloria

Provided to YouTube by Rhino/Elektra Gloria · The Doors Strange Nights of Stone ℗ 2006 The Doors Music Co. Associate Producer: Benjamin Edmonds Mastering Engineer: Bernie Grundman Mixing Engineer: Bill Gazecki Engineer: Bruce Botnick Lead Vocals: Jim Morrison Drums: John Densmore Assistant Producer: Kris Farris Producer: Paul A. Rothchild Keyboards: Ray Manzarek Organ: Ray Manzarek Mixing Engineer: Rick Hart Guitar: Robby Krieger Writer: Van Morrison Auto-generated by YouTube.

youtube.com

зовнішній подразник не буває в нашому мисленні в свому чистому об'єктивному вигляді, лише відображений в більш або менш кривому дзеркалі свідомості, яка оперує, присвоюючи цей шмат буття, певним даним їй у соціалізації та освіті набором ідеальних знарядь, тому я вдихаю кисень, а Кавендіш — флогістон

саме з цих міркувань я мислю окремо буття — незайманий материк об'єктивного Всесвіту без нас, що працює за іманентними і не до кінця дослідженими законами (чи без, мо' це тільки ще одна ілюзія під яку вчені несвідомо підтасовують експериментальні дані), і на противагу діяльно засвоєну нами дійсність

..а йогин вдихає прану, а в якійсь іншій традиції ще якуюсь вигадану фігню, а насправді виявиться, що це не ми дихаєм, а янголи постійно роблять штучне дихання, щоби ми, неуміхи, не задихнулися на мілі

От і я про те кажу, чим би там хто не дихав/не називав киснем, флогістоном чи янголи роблять штучне дихання, є "природній" процес, не залежний від свідомості сапієнса. Він же у свою чергу може "правильно" зрозуміти і за потреби змінити, змоделювати, повторити або далі надихатися янголами і пранами.

о, це окрема цікава тема, бо я гадаю, що не має сенсу говорити (можливо, тут варто було б поставити крапку, але навіть якщо говорити не має сенсу, це задоволення) про чисте й об'єктивне буття поза нашими знаннями, ми наче пробуємо говоримо про нього, не наповнюючи конкретним змістом, тобто без сенсу

колискова #граєзараз і це понад усе в цю мить і ця мить понад усе
а далі врубається Break on through to the other side як нова брехлива (?) обіцянка вічності (так other side у мене асоціюється)
пісні, під які б можна і помирати (а також зе енд), але поки в сон

Ghost Song

Provided to YouTube by Rhino/ElektraGhost Song · Jim Morrison · The DoorsAn American Prayer℗ 1995 Elektra RecordsPerformance: Jim Morrison & The DoorsWriter:...

youtube.com

також сьодні вальнув Ч-фу спостереження, що як у радянських перекладах інтим підміняли любов'ю до батьківщини, так же і (майже) весь цей їхній руський рок сірі асексуали в порівнянні з оригіналами, зате палко переживають за оту їхню віртуальну "родіну", йому не сподобалося)) от наш Вакар намагався..

грати карту секс-символа і може навіть успішніше за всіх решту в оцій тутешній тусовці служителів музичного карго-культу)) але, ні, Моррісон непідробний, навіть мертвий він живіший за цього

Якщо хто скаже, що має кращі два перевірочні перші слова для вордла латиною, я не повірю

..в розвиток цього: забавно було б, якби бійці символічного фронту мали б на день обмежений словниковий боєкомплект і звітуватися чи то списували вжиті слова, як військове майно

Ключове, за що я з вами сперечаюся: що, так, існує "справжній" природний процес, але він сам по собі не є істиною, він є лише справжнім природнім процесом за межами людського знання, а істина — це характеристика саме знання, оціненого нами як істинне. Ну, це не одне й те саме — буття і знання

Той процес ми пізнаємо наближеннями і він, за рахунок своєї "природної справжності", для самих адекватних з нас (ну, бо йогин на своїй хвилі і має свій рис за свої веди, йому ця вся наука пофігу) є критерієм істини. Але істина це про знання, характеристика знань, а отже є не далі, як у наших головах

Мій сусіда ліворуч, до речі, має шеврон "ухилянт" і, якщо чесно, багато хто з нас тут у певному сенсі , так би мовити, внутрішні зсушні ухилянти, я от теж десь вище звав це "виживатництвом".. хз, я не готовий давати етичні оцінки явищу, та феноменологічно це не близьке темі "почати цінувати життя"..

ні, тут нема аксіологічної ціннісної нотки, я за себе: хз, як в інших, а мені просто страшно за нову втрату розуму в бою, бо саме так я це переживаю, а що як не розум годує мене й енджоїть по життю. Є й додаткові вторинні, вже ближчі до сенсів речі, типу, жить сей час цікаво, але базове в мене — це.

..це, тако б мовити,— антиберсеркність. Тому я щиро радів переведенню в тиловий підрозділ і хапаюсь за ці поточні тилові задачі й не ризикую з варіантом лікування, бо хз, як складеться в разі виведення поза штат. Може й убд варто оформити, щоб не сталось приколу "не маєш? — ну, то гайда отримувати!"

Хоча може варто було б і не жлобитися й радо, й солодко віддати життя за вітчизну, герої їй, схоже, потрібніші (навіть мертвими), за живих циніків, тим паче росіян за походженням, що толеруватимуть усю решту свого жалюгідного жицця ту вороженьську мову й культуру, бо рідні..

"Житіє моє", до речі, одна з небагатьох укрмовних фразочок Чіфа (він професійно володіє укрмовою, але не більш, ніж). "Житіє моє" — і він не підтримав тезу, що це рядок з Гадюкіних (звісно ж вони пройшли повз нього і він їх не поважає), хоч я й наспівую йому наступні рядки. "Житіє моє", "Житіє моє".

Хм, а здається, тоді, за обідом, я зовсім і не каламбур видатний ляпнув і навіть не ляпнув, а лиш подумав (хоча я й каламудрив щось дурне, як завжди, але не те, не те я хотів записати і забув, а) що мертвою можна вважати й ту мову, в якій писачів більше, ніж читальників

Також оце проти ночі трохи думається про концепцію загибелі культури через переобтяженість ірраціональними традиціями, що втратили свій адаптивний потенціал, так, що її підтримувати — стає собі дорожче, і відмовляються від неї, а не лише втрачають у борні, здихуються навіть, а може й у першу чергу..

власне, її ж, цієї культури, пасіонарії, може не першого, а третього-п'ятого ешелонів, просто для успішності за Дарвіном, Марксом і Доккінзом, просто бо мають оту жагу життя понад принципи, понад усе. І лише чиї адаптації — без гріха, хай перший кине в них каменем! А також про маркери ідентичності..

що теж є ірраціональними повністю.. тобто їхній функціонал зрозумілий, але він повністю умовний, умовно адаптивний, бо за визначенням належить сфері символічного. А також про мертвість мови через її перенасиченість пропоганню — красивий образ, але це так не працює, мові пох нести факел розуму чи чуш

Ну, просто а як інакш ми маєм діяти в війні на виживання? Завмри, бийся, тікай — це теж лише поведінкові стратегії, чия адекватність обставинам дорівнює адаптивності. Я спершу поліз битися, з перших же боїв мені не на жарт пофіговіло і я то завмираю, то биюся з вітряками, а то може й тікаю в хворобу

Як сказав К-т тоді, після К-хи і "ето война, Олєжка": ок, по ходу далі каждий за себя. Хоча сам він вернувся, казали, потім ще воював у рідному С-ку, аж до відходу звідти. Так що може то він і не про себе, а про нас.. тааа, щось я геть розклеївся і впав (скасованим) духом, і лицем в гній, і ушибся((

недбало пофарбований, буквально двома мазками — синьою і жовтою фарбами — червоний пластмасовий совок як антиприз за невдачі в декомунізації.. і назвати "декому вниз"

І ще: чи є сенс у щирості (крім як її симпотність, а значить, може, буст по статевому добору) у дотриманні певної культурної традиції? Тобто якщо її механіка відтворення, що вона має просто в наступному поколінні відтворитись, то чи не пофік — виконуєш ти ритуали зі всім серцем, чи з дулею в кишені?

Хм, а, ну, так: молодняк. Молодняк відчуває, де лажа, а де круть і кайф. Можна уявити собі зомбі-культуру, що живиться (як субстратом у своїх копіюванні, модифікації й поширенні) тою часткою молодняка, що приймає умови гри й лиш формально відтворює елементи культури. Мертве не вмре. Життя найде шлях

Раптово згадалася психоаналітична фантазія зі студентства, що стосунки з жінками в мене будувалися тим же робом, як із власною психеєю (частий випадок інтро-екстраекцій культури в сенсі способів освоєння буття). І тут є спектр (звісно, не завше реалізований): від обожествлення до ґвалту й садомази..

Так от, воно могло згадатися, бо я в тій промові про руський рок згадав сублімацію і — на заувагу Ч-фа, що секс у совку був і на екскурс у їх (маскулінну) секс. революцію 20-х,— казав про Райха, а зара думав, чи це не знак цивілізації за Шпенглером і чи не перевага рфії, що є табу на секс у дискурсі

І чи ці спалахи перлівки — не сублімована варіація тої ж поведінки, коли в екзистенційному стресі тягне розмножитися? Як на зламаних гілках квіти усе одно, а то й яскравіше буяють, трусять пилок; або як пре тих же пасіонаріїв у занепаді й еміграції. У чий кошик впадуть плоди культури з моєї гілки?..

Це як те ж саме питання: хто вчитиметься на моїх помилках у широкому сенсі (мене як народу, але хз, котрого)) і в вужчому сенсі воєнних даних, що акумулюються з цієї війни. Це в чернетці якогось вірша було.. але чи і як я переступлю обмеження епохи, цю парадигму цинічного й грайливого постмодермерде

Атщо як "конфефе" було свідомим каламбуром — КОНФЕсьон де ФЕ? Але, в той же час, каламбури є раннім діагностичним проявом розжиження мозку чи присутності в ньому паразятьїв


А що як "конфефе" було свідомим каламбуром — КОНФЕсьон де ФЕ? Але, в той же час, каламбури є раннім діагностичним проявом розжиження мозку чи присутності в ньому паразятьїв?!

Це все залишає відкритим і навіть відкриває ще ширше, в масштабах знесення всіх стін нафіг,— питання про те, котрі півкулі мені слід лікувати в першу чергу: верхні чи нижні

Якщо боротьба за існування не буде виграна, мова вмре і ці слова втратять сенс, якщо та поки не будуть апропрійовані представниками інших культур шляхом перекладу. Але про схоже вже підіймалося питання вище. Чи можна увійти в той самий сенс різними словами? Автор вмре — це єдине не викликає сумнівів

К-на і Ч-ф сильно образились на догани, їх включили в спільний рапорт за недбалість і розкладання дисципліни, а вони — зразкові офіцери орденоносці. Написали рапорти на обжалування доган і перевод у підрозділ. Ми нє. К-на презирливо нам:
— Ну, "тєрпі, тєрпі, моя красавіца".
Я:
— Терпець тебе шліфує!

Ніщо так іще на моїй пам'яті не роз@бувало групу, як ця догана. Крім цих двох ще двоє пишуть рапорти по медичці (я — ще ні), 2 просто поїхали на хату, загальний перекур триває 4 год. Працювати намагались лиш 3-4 людей. По-суті, це забастовка, хоча, звісно, права на неї в нас нема і ніхто так не каже

Автор умре, всі його представництва у чужих головах (я, до речі, амбасадор лише себе у ваших нейронних мережах, на більше не уповноважений, та й чи є щось більше в дійсності) дисоціюються розпадом нейронних ансамблів імені мене, спадщину апропріюють і наповнять іншими сенсами. Все це не має значення

— Фух, за сьодні щось дофіга новин.
— Нда.
— Щось аж дуже багато подій, новин..
— О, знаєш, на що це схоже? Як у серіалах остання серія сезону завжди перенасичена двіжем і темами, бо тре позакривати сюжетні лінії..
— Та який кінець? Буде ще не один сезон!
— Але без мене, мене на зйомки вже не звіть.

Згадалося, що снились якісь двіжі, пов'язані з міським ЦССМ, вони десь переїжджали й збирали наради, були люди з наших нуо. Я (чи це вже інше сновидіння?) став директором музею, він був на Стальського, де ощадкаса, мутив нетворкінг із бібліотекою та ще кимсь, а вони злякались, що я чимсь їм погрожую

Сенсація: Ч-ф не знав про Бродського взагалі, але тепер затащився від "іхь бін антифашист унд антифауст" і скачує всі альбоми

на цій хвилі Ч-ф ляпнув, що байшпіль походить від "біла вершина", типу пік і немєркнущій зразок, я запідозрив неладне й тепер читаю версії (вчителькової Ч-фа серед них нема)

Виграв три підряд партії в шахи, ще пару спостерігав, дуже джой. Маю ще зіграти з Х-ком і спробувати взяти реванш в К-ни, але він першорозрядник, хай і по юніорці, грає сильно і не сильно задумуючись, так що з ним у мене, пізнього самоучки-дикуна без жодної системної шахової освіти майже нема шансів

Традиційно, забув, що ще хотів написати сюди, бо відволікся на стрічку, вийдіть, розбійники, ви заважаєте мені зосередитись

Тобто як: вони, соцмережі, в нормі для того і є, щоб не циклитися на своєму, розважатися життям інших, але я веду відкритий щоденник і це є ще одним конфліктом у ньому, суто технічним, який можна б вирішити так само технічно, але я приймаю його і ту напругу, яку він створює, бо чому б і не неважливо

Не пан і панк філософ, а пранк-філософ! Філософський пранк. Доброї ночі, це Славой Жижек, розкажіть, будь ласка, як ви ставитеся до своїх симптомів?

Життя сточилося, як олівець.
Точилка часу вщент його згострила,
Та не змінила вид мого тупого рила.
Ломався стрижень, я ломався весь.

Гостро думаю вже стару думку, що нашого брата будуть першим бити за невідповідність образу героїчного воїна укроджигаду, найгірше, якщо свої ж. І хочеться, якщо б вижити, від цього всього якнайдалі абстрагуватися, щоб тіки я і дружина, місячна доріжка на воді й звуки природи. І ніякого всього

жахливий епізод, коли М.М-га і Вл.К-й грали в Козаків і Вл. вщент програвав, вклавшись у фундерфавлі, а той натренував пару тищ відносно дешевих яничар і зносив усе на полі, Вл. атакував їх "селюками", "хто ще тут живий?", а я ляпнув, що надто знайома стратегія і чи він не в кентах з нашим генштабом

..Вл. перепитав, "що, знайома стратегія?" я відповів "до болю", а потім піймав спопеляючий погляд К-ни, котрий вум, честь і совість нашого колективу

знову Х-к натякав, що нам недовго бути тут, у тилу, і главніший Х-к чорно жартував, щоб ми відвикали від комфорту

Не певен, що то добра ідея — називати якийсь пристрій на честь великої різанини в ході повстання селян у Франції — Jackery. Ясно, що вони не це мали на увазі, але автор мертвий і я віджигаю на його могилі

Так, і я не проти реципрокного бумерангового віджигу на моїй, хоча й не за те, щоб це стало принципом загального законодавства

Не розумію, як це працює, що ті самі 2 год. у наряді суб'єктивно довше тягнуться, ніж 2 год. між ними. Єдина відмінність, що в другому випадку я лежу, а в першому переважно сиджу.. це ж не може бути релятивістський ефект — різниця протікання часу, залежно від дальності від 0 координат, центру землі?

Similar Posts

неосяжність
неосяжність @lostphosphor.bsky.social

Накидайте мені, будь ласка, українських рок виконавців або дотичних, можна метал будь-якої важкості. Тільки не пост панк, поп панк, ню метал, гранж.

💃 Одна з БА Гри 🇺🇦
💃 Одна з БА Гри 🇺🇦 @freebird7363.bsky.social

Хард рок і хеві метал
Павер це наприклад це:

music.youtube.com/watch?v=XkFz...

неосяжність
неосяжність @lostphosphor.bsky.social

Я не слухаю лише пост/поп панк і гранж. Ну і не дуже полюбляю ню метал. Все решта підходить.

сумний дід мілаш
сумний дід мілаш @die-bitches-die.today

музика яку ви в нульових слухали як нову школу панку чи металу - тепер це стара школа.
ющенка отруїли 20 років назад
отой новий червоний будинок по сусідству скоро розвалиться
у ваших однокласників вже діти такого віку, якого ви були коли познайомились (в кращому випадку)

неосяжність
неосяжність @lostphosphor.bsky.social

Я, як шанувальниця року та металу, скажу що так

кровосісі 🦇
кровосісі 🦇 @krovosisi.bsky.social

Ну їх жанр ніби панк-рок, може, вони вважають, що як справжні панки, нікому нічого не винні? 😁

Мені заходить цей хаос, але я не скажу, що я фанатка.

сумний дід мілаш
сумний дід мілаш @die-bitches-die.today

якщо там буде про метал, панк, може якийсь джаз і всяке таке - мені буде цікаво

неосяжність
неосяжність @lostphosphor.bsky.social

Це, я думаю, більш про якісь особисті штуки, а не в плані самої музики. Я більше маю на увазі, що на них реагують так, ніби вони грають треш метал, а не щось на межі поп-року. Ну, але хто хоче слухати, треба вже більш детально підходити до усіх питань.

Несмак
Несмак @tastelessnesss.bsky.social

Їбать канешн слава кедр унилий

- я зробив панк-рок групу, бо в Україні нема панку який мені подобається

- я не знаю групу борщ

Rock: Other Worlds
Rock: Other Worlds @rockotherworlds.bsky.social

Новинка від нашого року 🎸🤘💛💙
#GraceOfGalsi - Діскавері.
Метал-гурт з Одеси має новинку присвячену відомому ТБ каналу. #рок #Україна #music #музика #rock #Ukraine #Метал #metal #Odesa #Одеса
www.youtube.com/watch?v=9DN7...

Grace Of Galsi - Діскавері/Discovery

Music & sound produser - Alex KorgoffLyric - Volodymyr Lisin

www.youtube.com
@fed4ev.bsky.social

Мій мозок зробив триходовочку:
1. Згадав мем про Гаррі Поттера, який говорив зі зміями польською.
2. Згадав, що ви реплаїли на мої паралелі жанрів рок-музики та античних шкіл філософії.
3. Скомбінував перше з другим.
І з того вам питання: котра зі шкіл антички — Гріфіндор? Слізерін — Платоніки, ні?)

Rock: Other Worlds
Rock: Other Worlds @rockotherworlds.bsky.social

Новинка від нашого року 💛💙🎸🤘
#Гаражі - Партизани та Скоропадський! Досвідчений панк-рок гурт з Коростишева на Житомирщині. У тексті трохи мату 🤗 #музика #рок #Україна #music #rock #Ukraine #Коростишів #панк #Punk
www.youtube.com/watch?v=xFCd...

Партизани та Скоропадський

Provided to YouTube by RoutenoteПартизани та Скоропадський · Гаражі · Максим Кочкарьов · Максим КочкарьовПартизани та Скор...

www.youtube.com
Rock: Other Worlds
Rock: Other Worlds @rockotherworlds.bsky.social

Новинка від нашого року 🎸🤘💛💙
#SUDNO - ВОКЗАЛИ. Свіжачок зі світу вітчизняного пост-панку. Рідкісний для наших країв жанр, але трек топ. Заряд депресії вам 😊 #музика #рок #Україна #music #rock #Ukraine #Punk #Панк
www.youtube.com/watch?v=ljEk...

SUDNO - ВОКЗАЛИ | POST PUNK | DOOMER MUSIC

Підтримайте мою творчість: лайк, підписка, за бажанням - спонсорство, або просто слухайте мою музику на будь-якій зручній вам музичній платформі.Спонсорувати...

www.youtube.com
Bohdan Petrenko
Bohdan Petrenko @bodiachelli.bsky.social

О, хеві метал це круто! Люблю хеві метал.

володарка джиннів
володарка джиннів @fissshbein.bsky.social

Макс визвав після івриту в 9 вечора слухати гранж панк укр рок на 60 переглядів на ютубі
(Я втомилася жити)

Лис і його хтонь
Лис і його хтонь @blightfox.vol.army

Рево і панк рок

Олександр хоче помсти
Олександр хоче помсти @despiteallthat.bsky.social

Дружина якось нервово реагує музику жанру metal та похідні, коли поруч діти. Але зараз вона зайнята, тож в нас занурення в легкий рок та метал )

Call Me Null
Call Me Null @callmenull.bsky.social

я в них не сильно розбираюсь але схоже що майже будь який. рок, хіпхоп, електроніка, класика, як і мільярд підвидів всяких хеві, панк, інді, хаус і тд і тп.

Rock: Other Worlds
Rock: Other Worlds @rockotherworlds.bsky.social

Новинка від нашого року 💛💙🎸🎸
#ДКЕнергетик - ГроБ! Молодий київський пост-панк гурт, чия назва взята з ДК який знаходиться у місті-привиді Прип'ять. #музика #рок #Україна #music #rock #Київ #Kyiv #панк #Punk
www.youtube.com/watch?v=xhW-...

Rock: Other Worlds
Rock: Other Worlds @rockotherworlds.bsky.social

Що може порадувати людину, у якої одні з найбільших захоплень це рок-музика і історія? Правильно - якась рідкісна література яка поєднує і те, і інше 🤘📚
Отаку карсу подарували 🥰
#рок #метал #історія #книга

Red Sun
Red Sun @redsun.dev

Гнути сильно не варто, бо буде перманентний згин в металі і тоді ліжко не буде 100% рівним ніколи

Знежирювати можна простим спиртом, але майте на увазі, що знежирення зробить так що деталь буде прилипати краще, а не гірше)

Lera Muzyka
Lera Muzyka @leramuzyka.bsky.social

фу блядь
це типу панк-рок від позерів, що ніколи не слухати панк і не слідкували за сценою

Балаклива з психфаку качається
Балаклива з психфаку качається @psyhfuck.bsky.social

Панк-рок завжди, алкоголь н пʼю

bliblåfor @bliblafor.bsky.social

Фемінізм третьої хвилі про панк-рок.