От я відчуваю, що в мене є гостра потреьа висказати свою думку і почуття комусь при чому майже постійно уоли я хвилююся але ж бляха з іншого боку у людей свої проблеми і нікому не всралося ото все читати шось казати а сама собі з собою якось напряжно і некомфортно господи шо за больна голова
Similar Posts
З іншого боку той текст написаний так, щоб його можна було читати, і щось від нього дізнатись. То нащо робити з нього ребус, і паритись над його розв'язанням? Щоб що?
Тому, власне, я користуюсь отвором, що транслює думки з голови у вигляді звукових хвиль, а не морочу людям голову без потреби.
Проблема твітерських в тому, що в них думка виходить з рота, оминаючи мозок. Чому їм здається, це ок ідея казати перше, шо в голову впаде.
В мене таке відчуття, що кожен день я лечу кудись вниз і повертаюсь назад до свого старого я.
Я знову постійно нервуюсь і переживаю за усілякі дрібниці, знову мені некомфортно спілкуватися з іншими людьми і відчувати себе постійно або винним у всьому або ідіотом, у якого не може бути проблем.
Оце коли людина так хоче шось токсичне тобі спизданути, шо ти майже фізично це відчуваєш ммм 🤌🤌🤌
якось ніяк не можу усвідомити й осмислити свої почуття, бо з одного боку є незакрита потреба і хочеться цього, а з іншого роблю тим людині некомфортно. з цього виходить що я думаю, що я просто погана людина і мене неможливо любити
Бісить, коли людина, яка знає все про ситуацію, просить тебе вирішити цю проблему. А ти про неї вперше чуєш. З одного боку тобі кажуть, що все ось так, з іншого боку кажуть, що було по-іншому.
Може я якийсь тупий і чогось не розумію?
Але бляха шо там в голові у людини???
Хоча колись я вважала цю людину дуже доброю подругою і постійно була з нею, але коли ми перестали спілкуватися, то я навіть перестала так сильно хвилюватися за думку інших про мене
А і я постійно згадую як мені казали люди що мені подобалися що я отой просто скромний і милий тип дівчат, а я просто перед ними прикидалася бо у мене немає майже емоцій і я коли вони так казали дуже розчаровувалася і знову відчувала що мене справжню не бачать
тю, в моїй голові шось від початку місяця думка, шо 23-24 - це вихідні
я ж правильно пам'ятаю, що якщо людині кажеш «ти сказаним знецінюєш мою думку і мої почуття», то людина має вибачитися і завалити, а не казати, як вона не знецінює, і що мала на увазі насправді
Ви прикиньте наскільки людині нєхуй дєлать шо вона прям проаналізувала шо читає інша люди і шось про це спизданула. А кому не похуй хто шо читає?
Засміявся з героїчної спроби в «справжню літературу» після ряду про відеоігри
Будь я впливовим, пропагував би замість «Улісса» читати «Стоунера» Джона Вільямса
оце мене й зацікавило! але однієї книжки (яку я ще навіть не дочитала) замало, я багато читала що пишуть практиканти IFS на реддіті шоб просто зрозуміти хоч шось - шо то таке частини?? як люди їх відчувають? ітд
Та от саме з цим можуть бути проблеми. Бо я багато читав думок, як люди кидали його дивитися на середині.
Сук чому люди кажуть "стався до цього попрощє"?
Яке нахуй попрощє, якщо мене мають за якесь сміття і думають, що можуть зверхньо ставитися?
Я в курсі, що люди різні, але якщо мене шось задіває, то я хочу висловити свої почуття повноцінно ьо не можу просто забити.
Що з ними бляха не так
в голові досі живе думка, що 50-річні люди - це ровесники батьків, а не майже мої 🥲
Та звідки я можу знати що ви там собі думаєте і до чого ви відчуваєте себе зобовʼязаною?
Я не вмію читати думок інших людей.
Тіки шо прочитала фані думки не мої на тему "А от ви хотіли б щоб вас кинули через травми? Чи вам тільки за іншими розгрібати не хочеться". Як людина з розладом особистості я не чекаю що хтось звалиться мені на голову і захоче розгрібати мої проблеми
О ні, це дуже дратує. Хоча я таких тисків не відчувала з боку сімʼї (дякую їм), але це вічно мені кажуть ліві люди 🤡
Типу, я хочу пожити своє сіллі життя???? Отакої, це шо, я не готова брати відповідальність за ЦІЛУ ЖИВУ ЛЮДИНУ, бо не можу і про себе подбати?????? Отакої
деякі люди можуть і не озвучувати, що вони не люблять читати
я, бляха, це чую, коли вони не можуть зв'язати два слова до купи і сформулювати думку
дякую за пораду. в мене голова в такий бік взагалі чомусь не працює. в сенсі, що можна шось таке підказувати лікарю. я взагалі хвилююсь завжди, що подумають, що я надто умного корчу і кажу спеціалісту про те, в чому не шарю. пишу зараз це і не можу руку від обличчя відірвати
Дуже співчуваю що так. З одного боку добре що є замовлення, з іншого це дуже напряжно: постійно на вчора і терміново.
Постійно. І коли таки проривається, то відчуваю сором за те, що скаржуся. У той же час розумію, шо знецінюю свої переживання і почуття, що теж не ок.
Шось в мене вже два тижні не виходить з голови думка про фарбування в карамельний блонд, і шо мені з цим дєлать?