Людське занадто людське.
Вкорінений страх смерті є нічим іншим як мірилом пізнання себе, своєї душі, вивільненням свого розуму і пізнанням Бога.
Люди бояться бути зі страхом і рятуються від нього, звичайно ж поринаючи в світ смерті, в світ зникаючих і порожніх речей - в матеріальний світ грошей,
речей, нерухомості, словом, всього того, що наїх думку зробить їх життя доказово живим.
Але це лише втеча, це полон нескінченного страху зникнути.
Вийти з цього страху можливо лише шляхом пізнання своєї душі.
А для цього потрібен розум, щоб звернути увагу на свої почуття, як досвід сприйняття світу.
Кожен раз коли ти говориш собі, що ти не хочеш бути із чимось поганим, тяжким, важким, страшним, ти кожен раз вбиваєш сам себе.
Кожен раз коли ти запевняєш себе, що будинок, гроші, машина, звʼязки, зовнішність захистять тебе від небезпеки і зроблять тебе крутим ти увʼязнюєш свій розум і душу до
Одиниці з нас мають відвагу глянути собі в очі і побачити там себе.
Переважна більшість з нас воліє себе вбити бо це і є життя поза Духом, Розумом і Душею - все інше є Розпад.
Так само як люди панічно бояться смерті вони теж бояться і життя.
Так, люди реально панічно бояться життя так і не починаючи жити в ньому, а значить, і в самій реальності, де страху нема, бо там нема для нього жодних умов, бо в реальності є знання про себе і світ і нема фантазій
Це все може бути справжнім, тобто, реальним, тільки тоді коли це виключно внутрішня дія, спрямована вглиб власної душі, такі речі як пошук, пізнання, розуміння, подорож, посмішка, любов, страх, сприйняття, спокій - це все не може бути реалізовано ззовні, лише всередині душі.
На жаль, поки не можу собі дозволити терапію, тому іноді спасаюся фразою з Дюни:
"Я не повинен боятися. Страх убиває розум. Страх — це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страхові. Я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене..."
Інколи допомагає
Страх – це вбивця розуму. Страх – це маленька смерть, що приносить повне знищення. Я зустрінуся зі страхом. Я дозволю йому пройти крізь мене і через мене. А коли він пройде, я поверну внутрішнє око, щоб подивитися на його шлях. Там, де пройшов страх, – там нічого не буде.
Немає нічого більш вартого страху, ніж смерть, адже страх смерті (як зникнення своєї біологічної інформації) є фундаментальним мотиватором всього живого і джерелом всіх інших страхів ✨
Немає нічого гіршого припинення існування, адже страх і біль останніх моментів ніколи нічим уже не заміняться ✨
“… люди повинні вчитися жити без речей. Речі наповнюють людей страхом: чим більше речей вони мають, тим більше бояться. Речі мають властивість застрягати в душі і диктувати їй, як жити далі. ”
Warning: This content contains explicit adult material and is only intended for individuals of legal age; viewer discretion is advised.
Я живу заради пізнання світу та себе, відкриття та здобування певних знань та навичок, заради того, щоб побачити та зробити якомога більше речей та місць, до яких мене тягне, заради найкращого друга та заради того, заради єднання з людьми, близькими мені по духу та щоб побачити перемогу України.
Думала, коли читала "Вдивляючись у сонце" Ірвіна Ялома
Гарна книга про те, що більшість наших страхів походять від страху смерті і як же його подолати, щоб не боятися старості і спокійно жити своє життя
Якщо ти не будеш задавати собі питання «Хто Я?» і не будеш давати на нього відповідь, то світ сам тобі задасть це питання і дасть тобі на нього відповідь крізь страждання твого тіла, твої страхи і твої думки, які ти будеш відганяти від себе.
Відповідь на це питання і є життя.
той аватар.
Людина не цікава сама собі бо цікавість до себе завжди приводить до одного фіналу - смерті, до розуміння, що там всередині немає нічого «свого», тільки лише саме безмежжя всесвіту.
Людське Я - це маленьке утворення, яке протиставляє себе всьому що тільки є, показуючи лише страх і
Ви шо, Дюну не читали, страх убиває розум, страх це маленька смерть, що веде тебе до повного самозабуття, я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене, іколи він піде геть, то обернуся до нього внутрішнім зором і простежу його шлях, там, де страх пройде, нічого не зостанеться, залишуся тільки я.
Людину не змусиш йти до психолога. Не змусиш.
Можна обманути людину і затягнути її до психолога обіцянками кращого життя або грою із почуттями і страхом. Це зробити можна і це працює.
А вцілому, люди не хочуть говорити про себе і щось із собою робити.
Це їм гірше за все на світі
Смерть нічим не відрізняється від стану до народження. Це ніщо, а якому не було й не буде мене. Річ необхідна й рятівна, а страх смерті (саме власної) — від дурості та завеликого пвв.
Вмерти не страшно, страшно проводжати дорогих тобі людей за межу.
Тінь захоплює свідомість роз'єднуючи Я особистості і образ об'єкту бажання у душі.
Тінь пропонує доступну небажаність замість недоступного бажання.
Страх перед своєю тіньовою стороною змушує людину ховатися в своєму фантазійному світі.
Шлях просвітлення - це шлях здолання страху перед самим собою.
Оці приховування генетичного матеріалу, за яким можна зробити ДНК говорить про одне - кацапи наробили достатньо двійників пу для показування народові ще на протязі десятки років після смерті. Цією ілюзією вони будуть намагатись тримати в страху всю роSSію. Світ вже не боїться та зневажає карлика.
все ще мій найтупіший (на мою думку) страх це їбуча арахнофобія. цей страх відпустив свої руки з мого горла лише в один період в житті, коли інші страхи переважали і на той страх не лишалося сил/емоцій. більше цей феномен "зцілення" після того не повторювалася.
ДАВАЙТЕ ОБСУДИМ страхи які не мають або майже не мають сенсу
TW
В мене це страх кліщів я до 2019 весною/осінню в ліс взагалі не могла зайти бо мене накривала дика паніка і під деревами намагалась не ходити а все тому що в 5 років кліщ заліз мені в голову і його врач виковирював голкою це травма
травму до найдрібніших деталей. І це повторюється раз за разом допоки це не буде усвідомлене, бо усвідомлення буде самою смертю колишнього життя.
А смерть - це завжди страх.