панна котик — 3 місяці як нема тата. Ми шось...

Є турботливі і люблячі батьки, але водночас вони дистанціюються від дитини. Обійми і поцілунки є чимось рідкісним, емоційна підтримка стримана.
Тоді, дорослішаючи, людина з підозрою ставиться до нетипових у її розумінні проявів любові. Дуже боляче, коли таке діється.

Я буквально минулого місяця пройшов вперше в житті в ньому сюжетку. Дуже сподобалось, хоча й було боляче.

ооооо місяць фотографувати то дуже морока 😅😅 воно все не так чомусь(
головне памятати, що зоряне небо найкраще фотати, коли нема місяця, тоді він не засвічує зірки))
про місто плюсую, роблю фото або в батьків, або в подруги в селі 😅😅

Життя вміє робити боляче🫂
Навіть на дуже сильну людину може знайтись те, що її ламає.
Сподіваюся, ви знаєте своє щастя, яку б форму воно не прийняло🙏

Ну, виглядає, наче ви намагаєтесь нав'язати всім думку, що прощення і розуміння заслуговують всі батьки. Я наприклад, до свого не відчуваю взагалі нічого, тому і прощати чи розуміти нема за що. Для мене це незнайомець, який не був в моєму житті і лише передав мені не дуже хорошу генетику.

Вони дуже круті, до них питань нема! То чисто мені боляче, бо їхні концерти для мене це прекрасне життя до 24-го…

Якась дичина в родині несеться
Сестра скочує своє життя в дупу, батьки намагаються реагувати,але виходить як завжди криво,я бігаю між ними і намагаюсь привнести трохи здорового глузду в цей хаос
Всі на нервах, всі бісяться, мала погрожує суїцидом, тато хапається за серце, я за голову, суцільна дурка

любляча родина, це дуже багато

🐾Шукаємо родини для особливих котів!
Можливо зовнішньо ці котики відрізняються від решти, але ж вони вони пристосувалися до життя із своїми особливостями та дуже прагнуть знайти люблячих власників...
Шукаємо для котиків люблячі родини.
Контактний номер: +380954978195 Надія
t.me/AnimalRescue...

обіймаю кожного блюскаївця. мені дуже сумно і боляче бачити безліч замальованих квадратиків у «токсичні батьки бінго». особисто замалювала б лише один – «10? чому не 12?». я дуже сподіваюся, що ви працюєте над покращенням свого ментального стану, адже ви – варті найкращого у своєму житті.

мені похуй+поїбать на те, що вона робила в своєму житті:)
у мене завжди горить тільки тоді, коли мені намагаються шось розказати про цю жизнь)

Прабаба теж була в таборі, але мені не відомо якому. Це дуже вилилось на її здоров'ї і хлч вона прожила довго, але все життя хворіла.
І це тільки з лінії матері, бо по батькові я нічого не знаю і питати нема кого.

З іншого боку, я щось ну дуже активно намагаюсь жити життя, якщо я цього місяця написала більше 15 тисяч слів в свою книгу і прочитала шість

Добре Вас розумію, дуже боляче втрачати...

в мене переважно звільнення розтягувалось до місяця часу, де я уже з нульовою мотивацією намагався шось там їм робити

І от дивишся на касету "Новий рік 2 клас" і розумієш, що програвати цю касету вже нема на чому. Та й дивитися її нікому. Батькові те сімейне життя нахєр не треба, матері теж, а я... А я б може і хотіла на себе маленьку подивитись, та тільки буде це надто боляче, знаючи бекграунд.

Раніше мене часом навідували думки про демобілізацію: Ось би дембельнутися!... Повернутися до родини, поїхати до батьків, гайнути у відпустку...
Вже з місяць, як я чітко усвідомив, що ніякого дембеля до перемоги не буде. Справу треба робити до кінця.

Дуже пишаюся своїм прадідом, хоч він і був ''неслухняним бандітом'' Тато казав, що він похоронений в Умані і обіцяв показати його могилу, щоб я потім за нею доглядала

А тепер я піду поплачу, бо мені боляче за всіх чиї долі і життя зіпсувала засцяна росія

Особливо мені боляче стало на виставці Горської, адже дуже багато прийомів, які використовувала вона, намагалася використовувати я, тільки що вона це відточила до рівня мистецтва, а я намагалася навчитися робити спочатку "правильно", а потім "модно"

ще колись батько в барі заступився за жінку, яку намагалися затягти п'яну в машину. тіп робив це дуже агресивно, а дівчина не могла вже говорити, і вони не були попередньо знайомі так точно. і потім тата сильно побили той тіп і якийсь ще виродок. а батько потім казав мені що впав зі сходів

Я так боюсь когось сильно любити, тому що коли втрачаєш, потім дуже боляче.

Роботяга, все життя на будівництві, пахав у селі, чудово жартує, любить тварин - я не знаю, чому ми не стали родиною раніше, але я щаслива, що стали. Мій вітчим це мій тато. 24 лютого 2022 батьків розбудила я, бо моніторила ситуацію без сну три дні. Тато одразу повернувся до лав Збройних Сил.

Повністю згоден.. не втрачати надії і безуспішно намагатись знайти те саме….
Дуже дуже обіймаю! 🫂

Ой, після окупації батьків, коли там не було звʼязку щось кілька місяців, це стало для мене найбільшим страхом. Не знати чи живі чи мертві близькі люди. Це страшне.

У подруги брат на міні підірвався, коли хотів з тієї ж окупації виїхати. Пів року не знали, чекали. Це дуже боляче для живих