Сумна звітка. Знову втрата, знову біль, знову йдуть найкращі від Нас назавжди(...
Сумна звітка. Знову втрата, знову біль, знову йдуть найкращі від Нас назавжди(...
Там помилка(
Але суть кому треба— зрозуміла
не хочу лягати спати бо коли прокинусь знову буде новий день знову треба шукати сили аби хоча б встати з ліжка знову треба думати та вчитись знову треба спілкуватись з кимось знову треба терпіти ці кляті болі в голові або в очах знову якось підтримувати хоча б базову гігієну це так утомітельно
а ще зрозумів, що мені максимально сумно на вихідних дивитись як всі «живуть своє найкраще онлайн-життя», хоча видалити УСІ соцмережі, та ігнорувати я теж не можу(
добре, що завтра знову треба йти в офіс.
я ще на початку зрозуміла, що мені перетерпіти не вийде(( це типу як набрати в груди повітря й затримати дихання, бо дихати стало боляче. але час йде, і доводиться видихати, вдихати, знову затримувати повітря в надії перетерпіти, й знову видихати через біль(
Пішла до нового хореографа і зрозуміла, шо не моє...
Тепер знову треба шукати...
Тож ми наочно бачимо: людство, яким би прогресивним не було, не вміє вчитися на своїх помилках і уроках історії.
Воно йде на граблі знову і знову, навіть якщо це очевидно.
Як кажуть японці: карма.
хочу зараз моргнути і щоб виявилося, що знову субота і нікуди не треба йти
Треба тримати себе в руках, я ледь знову не пішла до лікаря через фантомні болі 😐
Тепер зрозуміло, звідки вітер віє. Знову Ірландія, знову фейрі...
Сходила в магазин по жахливій погоді. Вдома зрозуміла, що забула дещо для супа(((
Доведеться знову йти туди😩
Я знову забула про ліки. Треба йти випити. Не можу нічого запам'ятовувати вже взагалі.
знову повертається моя плаксивість, мені потрібні інші ліки, а це треба йти до психіатра, але я не хочу...
Твітер знову переживає не найкращі часи. А мені треба простір для свого ниття. Куди ж ще кричати, як не в небо