Colocolica — Дивіться хто в мене у дворі жи...

Насправді треба боятись що воно кусатиме за носа коли захоче розбудити, бо подих у них буває такий собі

А коли вже приїхали в село, він став ходити у двір, там він завів собі друга, який його не боявся, чмирив сусідську кішку, хотів полювати шпака та курей, але йому не дозволили. Алекс той ще бандит насправді. Диво, що він своїх котів не чмирить

Ого, аж 5 - це сильно)
Боюсь, я живу в занадто глухому селі для розвіртуалення🤭

Як я зустрів вашу маму 💔

Боюся, що якщо дивитися зараз, то можна з горіти з кількості сексизму👀 але я дивилася давно і дуже люблю персонажів, тому прощаю їм це

Часто сняться жахи. При тому з тими речами, яких я не боюсь. Наприклад, на минулому тижні снились привиди, хоча я не боюсь привидів. Сьогодні снилось, що на мене напала кобра, хоча я не боюсь змій.

Теж боюсь електрики як чогось живого, ніби змій, що бігають по проводах🫣

мені так не вистачає уваги, постійно хочеться з кимось поговорити, про себе
але нікого немає, і я боюся сама когось шукати, бо.. не знаю... просто боюся
тому все життя говорю сама з собою. але це вже вибішує
я навіть не можу заснути, бо постійно говорю в себе в голові, і я ніяк не можу себе заткунти

Ото ж то, що отруйні🥹. Хоча оті величезні пухнасті павуки насправді гарні, просто не знаєш чого від них чекати, ото й страх виникає. Але я боюсь навіть отих худеньких тоненьких😂

Насправді дуже люблю каву та чай з прянощами, але боюся вдавитися, бо вже кілька разів кориця мене ледь зі світу не звела

Це ти просто супутника боїшся , що зверху дивиться не тебе …
Не бійся , супутник сліпий

Моя мама їх боїться то на двір ввечері не виходить 😂

*дивиться кудись в підлогу*
Так, я жив з ними і мабуть досі жив би, якби не переїхав до тебе

Я, якщо чесно, боявся дивитись, чи що.. боявся, що зневірюсь і геть опущу руки..
Але ні, надихнуло, замотивувало, дало сил. Поплакав кілька разів, да..)) Дякую!)

я дивилась новини про палаючі хмарочоси і потім боялась літати літаками та підіматись на високі поверхи в будівлях з ліфтом. я дивилась про захоплення школярів в заручники та масшутінги і боялась що одного разу це чекатиме мене на уроках.

Мамина сім'я переїхала до Києва після війни, жили ще у бараках. Мама казала, що вдома було нормально спілкуватися українською, а от в коледжах, в університеті на тебе дивилися згори вниз і питали, "ти що, з села?".
А вона була з села, і, здається, відчувала меншовартість.

Щось я боюся це дивитися 👀

я змій боюся значно менше 😭
(взагалі не боюся)

Бліііін, знову?)
Може він таки заслужив жити тоді?))

Я, коли живу з кимось, хто боїться павуків, то завжди їх з вікна або з балкону на вулицю викидаю)

Дивись, як класно було учора, коли ми були великі, сильні і нас усі боялися [настільки, що не наваживалися нам вказати на нашу брехню]!

а креатив хороший, але я чогось боюсь його дивитись

У вас така рама, що я буду боятись в очі дивитись

Ну тут є прості правила:
1. Не завмирати
2. Не дивитись в очі
3. Бажано не йти прям на собаку, а робити дугу навколо. А ще краще взагалі перейти дорогу, якщо боїтесь.

Скажу з власного досвіду, я дворових собак боюсь менше ніж домашніх. Бо дворові живуть за дикими правилами і рідко самі будуть йти…

Не дивилась і не планую. Боюсь розчаруватись

Я страшно любила колись маму і боюся, що буду порівнювати