ну я вас поняла, буду сама шукати, аби тільки розібратись з наявними проблемами, але від вас такого не очікувала щоб ніхто…😅👾
питання до тих хто може знає
де знайти норм психіатра? бажано звісно ж з досвіду)
можна і тих до яких треба направлення
та тут більше думаю про то що аби когось радити не хочеться, ну і ще мб невелика кількість людей екчулі з психіатрами взаємодіяли (я, наприклад, ні. та і з психологинею був поганий досвід)
по суті розумію, але і самій не хочеться напоротись на якусь фігню😅
ох, та да, розумію 🙃
Я тут подумала, що я мало того, що хочу не якусь фігню, а щоб ця людина була ще й очно в Чернівцях 😁
Я знаю лише я Оксану Пендерецьку в Чернівцях, але вона не психіатр, а психолог/психотерапевт, і ми з нею собачок тренували, а не лікувалися 😅 людина - дуже приємна, але як лікує, я не знаю
мені краще щоб була можливіть онлайн🤔
але так то мені треба саме психіарт, так казала і сімейна і психолог😅🫣
краще б і то і то, але аж так у мене точно грошей не буде поки, тому з двох в цей раз обираю психіатра, ну як обираю, шукаю і думаю де ще грошей заробити😁
Чудово вас розумію! Така сама фігня відбувається періодично.
Інколи просто не хочеться додавати ще й своє в усю ту жєсть, що відбувається навколо. Чи просто думаєш собі "Та кому воно потрібно?".
Хочеться хороших новин, я більше не можу читати погане, хочу новин про щастя людей та дітей...
Хочеться мати людину, якій розкажеш будь-що і вона швидко відреагує, зрозуміє, підтримає. Я думала, що така людина у мене нарешті з'явилась, але ні. З цього виплавають пости, які я потім хочу видаляти, і бажання заритись в собі знову. Але це неправильно. Треба просто далі шукати "ту" людину. Якось.
Хочеться знову повидаляти деякі свої пости і знову покинути блу на деякий час. Все якось pojebane.
🫂
ніби й розумію що це не має впливати але ніби хочеться зробити хоч щось щоб подобатись людям навколо
Співчуваю та розумію, бо коли реальні проблеми, а людина замість допомогти чи не лізти - пездить під руку, то переїбнути деколи дуже хочеться.
Те ж саме
Навіть ті, хто тут є, майже не з'являються
Більше половини тих, для кого шукала інвайти, просто зареєструвались і все. Є кілька людей, що ведуть блюскай, але їх меншість
Гадаю, проблема в тому, що люди хочуть тут мати те ж коло спілкування й ту ж кількість підписників, що в твіттері
По суті мені хочеться чогось смачненького але з іншої сторони мені не хочеться збиратися і виходити в люди, я хочу в ліжечку бути
Та мені б звісно хотілося думати про себе як про людину яка вже в сраці була гімно бачила, але з кожним роком розумію більше що загалом певну поведінку передбачити та виправити неможливо — просто треба мати сітку безпеки для того аби себе з цього усунути)
Ну да, я розумію про шо ви, сама така, але розбиратися має людина з проблемою, а не всі інші 😸
Не дуже хочеться, хоча розумію, що це не здорова фігня. Поки що альтернативним рішенням є сходити до сімейного психолога як на мене
Я не розумію, що ти хочеш мені сказати. Вірніше розумію але. Звісно дуже не хочеться визнавати, що твоє хуйове життя - хуйове не просто так. Вибач, просто так. Просто нам не пощастило. Зараз ми просто покалічені карлики. Як людина, яка сміється Віктора Гюго.
Ну так вони розуміють. Треба будувати, віддавати, будувати, віддавати. Романтика) У мене також якась фігня з розумінням людей. Але може справа у тому, чи хочуть тобі пояснювати, і чи хочуть розуміти. Бо хто хоче вколоти, той знайде спосіб.
Коли дізнаєшся таке, що більше не хочеться мати справу з людьми ніколи :(
Хочеться людину, для якої можна було б робити шото приємне (те, що прийнято вважати фігнею, але що нормальні люди цінують, а не сприймають як належне чи обов'язок), але, але...
Хочу написати тред про хуйню, про яку наче навіть нормальних стадіз не проводили. Або ж я не бачила
Але не хочу, щоб у когось при прочитанні відпала жопа тому, що людина не розуміє контекстних відмінностей.
Кому зі мною хочеться про це поговорити?
Прожила у Києві понад 6 років і от розумію, що не проти пожити десь у більшому затишку.
Але от да, вся проблема у роботі. Пробую вирішувати цю проблемку, хочеться перейти на фріланс))) Але розумію, що не все так швидко буде.
Бо мені хочеться 👀
Щоб мати змогу, наприклад, говорити і розуміти прості фрази, привітатись при зустрічі чи подякувати тощо)
Розуміти слова пісень, бо я люблю розуміти слова пісень)
На більше я не зазіхаю, бо для цього треба вивчати нормально і ретельно, мені поки зарано)
Я не розумію: мені важко з людьми через те, що в мене не було досвіду спілкування з ними, чи тому що в мене якісь більші проблеми.
Мені дійсно потрібно розжовувати інфу, не замовчуючи те, що "і так здогадатись можна" – я не здогадаюсь.
Я може й подумаю про це, але не надам значення.
Про гештальт від усіх чув що фігня, усі люди, чиїй думці я довіряю, радили КПТ, тож його й шукав
Я агресивна пропагандистка гедонізму у моєму світі не існує фрази "не завжди виходить робити те що хочеться"
Вважаю це за мій мінус бо інколи я кричу на людей (мій мозок не розуміє чому "треба" пріорітетніше за "хочу") і цим ображаю людей((
інша проблема що я не можу закомпонувати людину на листі А4, коли роблю замальовки. мало місця, хочеться або формат Фабріано А4, котрий трошки більший, або вже перейти на А3
відпустка все, з завтра знов працювати
так не хочу, я так втомилась спілкуватись з людьми, які не з України
розумію, що вони не винні, що в них все норм, а в нас ні, але так хочеться існувати в своїй українській бульбашці
А взагалі, якщо хочеться, то можна. Якщо ви будете писати щось токсичне чи пасивно-агресивне, це не зробить вас поганою людиною, ми просто дізнаємось про вас трохи більше)
Наскільки я розумію, люди з РАС погано толерують не рутину, але нормально - рутину? Мб у цьому ще можна шукати опори для соціальних взаємодій?(Якщо я зайобую, так і кажіть)
