Спокійне небо...
Спокійне небо...
Тільки сниться
Сумую за ним(
Розумію, і водночас далекий...
У Львові зараз ось таке ...
дуже розумію. Сама люблю вітрисько. І водночас сумую, що дерева полисіють. (Загиблих однозначно шкода, того ніхто нікому не бажає)
Я у Львові. Тут взагалі інше спокійне життя. Але я не можу дочекатись повернутись додому
Снилось ніби голуби один за одним падали мертвими з неба. Спочатку не розумів, потім згадав що голуб - символ миру
наснилося що в мене блондинисте волосся як і декілька років тому. я і сумую за цим кольором і водночас розумію що якщо пофарбуюся знов то моєму волоссю прийде неминуча смерть
Першу книгу серії "Вовки Мерсі-Фоллз" Меггі Стівотер прочитала "як в суху землю".
Якщо геть нічого не вимагати від неї і водночас розуміти, що це лише підліткова історія, можна забезпечити собі кілька годин (майже) спокійного і затишного читання.
Розумійте, що є люди далекі від політики, але політика для них чи багатьох водночас є вирішальним кроком та дією, світоглядом буття і погляду у завтрашній день, який буде не схожий на попередній....
А мені можуть хоча б у Львові під час відпустки не снитися вибухи і ракети?
Тобто, наскільки я розумію, інша частина тих 6+ млрд йде на наступне.
І я не можу судити, чи це ~достатньо~
Бо як на мене, то ніколи не достатньо, допоки ми не зробимо усе небо від Львова до ростова зоною нельотною для росіян.
Але ~щось~ роблять.🔽
Це так схоже на Лісовий в Києві. Щось я навіть трошки сумую. Но у Львові мені пізже
та і я жила у львові пів року й не прикипіла до нього, сумую тільки за друзями яких там знайшла. а за містом - ні
Ти ж розумієш що я від цього далека?
сумую за тими часами, коли я не запам’ятовував, що мені снилося вночі.
здається, я ще ніколи так сильно себе не розуміла і розуміла водночас
У Львові на комендантську не вимикають світло, на відміну від Дніпра. Тож у нас тут вночі небо файне))