Беріть, та за підпискою можна в багато чого побігати. В мене вона з релізу, вхопив 2 партію, то навпаки мене вона повернула до норми після того, як два тижні сидів під обстрілами на Київщині. Мені потрібно тримати голову холодною, бо на мені 6 людей ще для догляду))
Теж думав про провину вцілілого вчора на цей рахунок. А потім подумав, чим геймінг відрізняється від перегляду серіалу або читання книжки? Ціль одна - втекти від реальності.
В мене бєклог такий, що ще на 3 роки хватить. Відеоігри для мене єдиний спосіб наразі трохи відпочити, медитації вже не допомагають відключатися. Книжки взагалі дуже важко даються, не знаю як люди не відволікаються.
Ми плойку півтора роки тому купили. Запойно пройшла 1 і 2 god of war і це мене трошки витягнуло з помиральної ями. Загалом по підписці можна багато в що пограти, також кожен місяць роздають ігри назавжди, тому вона виходить дешевше, якщо нема цілі грати в усе на виході.
а, ну тоді я не в курсі. я той тип геймерки, якій шкода часу, тому граю шось найцікавіше 1-3 рази на рік залежно від довжини гри, так що контенту вистачить до пенсії 😅
Як людина яка дуже багато часу грала на плойці, точно кажу шо треба брати ПК. Більше ігор, більше практичності та взагалі пк це така річ, що завжди гріє душу. А як поставити гарячі проц та відяху, то буде гріти і в цілому
Типу я про неї взагалі ніколи в житті не чула, але коли я лежала в госпіталі то там було обов'язково брати участь у всяких настільних іграх з іншими людьми і одного разу мене навчили грати в це, а ці два останні шкільні дні ми грали в це з класом, бо виявляється в класі була ця гра
в мене депресивний епізод, але я намагаюсь працювати як можу, будую стосунки, бачусь з друзями, граю в гурті, ходжу на йогу, граю в настолки. і взагалі веду досить активне життя. мені тяжко. ну от реально часом дуже тяжко. але я хочу продовжити життя таким як воно було до. і боляче коли не виходить(
Ага, у мене якби у житті є тільки одне приорітетне бажання і я не можу (не хочу) робити те, що ще вчора могла робити автоматично (типу нормально харчуватись)
Я починаю грати і всі мої думки вже там і я знову можу повернутись до того щоб їсти фастфуд, наприклад хоча до цього пів року не їла його
бо я теж хочу жити своє життя. Хочу без докорів сумління насолоджуватися ним, а не думати, що сьогодні недосттаньо задонатила чи взагалі не мала на те змогу. Не переживати, коли в голові з'являється думка, що за рік все моє життя може бути зламане, як сотні тисяч інших >>
Я взагалі мало з ким вдвох грала, частіше сама. Бо в дуже ранньому дитинстві з другом змагалась за те, хто буде грати в маріо на його приставці, тому коли свій комп з'явився, вирішила не ділитись))
Насправді та, всі мої друзі, які працюють за спеціальністю, отримують мало😭 Але вони дуже захоплені дослідженнями, ця робота для них сенс життя. Це не для всіх, роками вивчати одну або кілька вузьких тем. Плюс дурощі бюрократії добивають, а ще відчай бере через обмежене фінансування досліджень тощо
так
я навчилась дуже добре менеджерити проєкти але все одно беру на себе багато (яскрава ілюстрація - за два неповних місяці на новій роботі вже працюю над задачами 3 різних посад і думаю про те щоб бодай навчитись на четверту)
Я примудряюсь грати на напівмертвому восьмирічному ноуті 😅
Насправді, я можу просто не грати, десь року з 2018 і до минулого вов в моєму житті не було, часом трошки грала в інші ігри, але вони мене так не радують і після вигоряння на роботі я вирішила повернути в своє життя це джерело дофаміну 😁
того року ми тиждень були без світла. звʼязувались навіть з мером міста. але, як видно тепер, толку ніякого, тому що обленерго не хоче нас до себе підключати, а вот гроші воно хоче з нас брати
😥беру купу замовлень, бо треба новий ПК, всираюся, не вистачає часу ні на що, а вони беруть і не доплачують тобі зарплату на 50% перед Новим Роком. Тепер сиджу і думаю - що треба брати ЩЕ БІЛЬШЕ десь ці комішки, бо треба не лише на ПК, а і на життя.
Я в неї грала ще років з шести😅 на комп'ютері. А потім вже дорослою - на приставці.
Але ще до повномаштабки діти поламали більшість джойстиків. І оце купу часу ми не могли зібратись ані поремонтувати ані поміняти їх. Аж тут щось згадали...
Темп життя знову перетворюється на "перебираюсь на квартиру(закреслено) роботу". По півтори-дві доби нема вдома, бо з нічною чому б не лишитися ще на день, роботи завжди вистачає. Так якось легше, але ніби менше бачиш життя навколо, чи що. Заплутався вже в тому, чого я сам взагалі хочу.
Волонтери вигоряють,бо ми також хочемо жити нормальним життям,а замість ми тратим нерви, переживаємо за хлопців, це друга робота, а коли в тебе є реальна робота і волонтерство, це сон 4-5 годин вдень, бо протягом дня працюєш, а з вечора і до двох ночі веселиш всіх, що зібрати на дрон кошти
я активно грала до 25 років десь. потім робота, гурт, друзі, тощо... ігри пішли з поля життя, бо не потребовала. Хоча і продовжувала дивитися стріми по сюжеткам, які мене цікавили. Коли почала працювати 2Д художником по персонажам, почала грати. але макс. - інді ігри. Але