#Рецензія
🧵1/9
"Godzilla minus one" — це фільм, що здатен захопити глядача з перших хвилин своєю драматичною історією. Він майстерно торкається таких гострих соціальних тем, як ПТСР, смерті через бомбардування міст, голод і розруха. Кожен момент наповнений болем, які не можуть залишити байдужими.
2/ Обговорення солдатами між собою тем незадоволення урядом додає глибини сюжету. Вони відверто висловлюють свої емоції та розчарування, що робить їх реалістичними та зрозумілими для глядача. Це нагадує нам про справжні жахи війни та наслідки, які вона залишає на людських душах.
3/ Не дивлячись на отриманий Оскар за "найкращі спецефекти", візуальна складова фільму викликає сильне розчарування. Годзіла виглядає так, ніби його зліпили з бруду. Його фізіологія безглузда. Така істота просто не могла б тримати рівновагу ні на суші, ні на воді.
4/ Декорації міст також залишають бажати кращого. Примітивні та плоскі, вони позбавлені фактури, що робить їх неправдоподібними. Дивлячись на них, глядач не відчуває занурення в атмосферу зруйнованого міста — замість міста глядач бачить дешеві театральні декорації.
5/ Масштаби та пропорції у фільмі часто невідповідні. Люди виглядають неприродно поруч з будівлями, що ще більше посилює відчуття штучності. Спецефекти нагадують голлівудські фільми кінця 60-х років, що створює відчуття, ніби ми дивимося ретро-фільм, а не сучасну постановку.
6/ Масовка людей поводиться нелогічно — без причини падає та зупиняється. Це додає хаосу, але не в хорошому сенсі, а лише посилює враження аматорства. Таке відчуття, що режисер просто не зміг контролювати масові сцени, що дуже розчаровує.
7/ Хоча фільм має свої сильні моменти в плані сюжету та соціальних тем, візуальні недоліки не дають повністю насолодитися переглядом. "Godzilla minus one" — це суміш сильних емоцій і глибоких тем, які, на жаль, губляться у тіні жахливих спецефектів та поганих декорацій.
8/ 🤔 Чи варто дивитися "Godzilla minus one"? Якщо вас цікавлять соціальні аспекти та сюжет – тоді так, безумовно. Але якщо ви шукаєте фільм із сучасними спецефектами та реалістичною візуальною складовою — готуйтеся до глибокого розчарування.
Як на мене фільм дуже добре робить вплив на глядача і без очевидних показів жертв та зруйнованого міста. Достатньо згадати сцени панічних атак персонажа.
У комбо з ознаками нейровідмінності, що затьмарювали і без того складну для рефлексії тему, я отримала нерозуміння того, чи є це добрим чи поганим сюжетом.
Бо окрім болю і катувань, там були і позитивні моменти.
+ Здорову комунікацію та діалог про емоції я отримала пізніше.🔽
Думаю, що частина ображена через некомпліментарні рецензії)
До речі, вона за час повнрмасштабної війни почала писати ще краще і помічає дуже тонко речі. Ну, або просто з'явилося більше тем, які не можуть залишити байдужим
Кульмінація «Плутона» наповнена емоціями, залишаючи у глядачів не лише відчуття надії, а й заклик до дії: замислитися над тим, як ми ставимося до тих, хто відрізняється від нас, незалежно від того, чи є він людиною, чи ні.
13/15
Коли я бачу щось таке, у мене з'являється відчуття, що будь-яка робота з візуалом — несправжня. Стиль не має значення, емоції глядача одноразові та переоцінені, споживач з'їсть все. І все ж ми намагаємося зробити краще, сподіваючись на те, що наша робота залишить свій слід в історії.
Моя римська імперія - це кожен раз повертатися до обговорення Гаррі Поттера
І сьогодні одвічна тема: екранізація - епічні круті фільми чи хєрня через пройобані сюжетні моменти, вирізані важливі сцени, зміну канона в деяких фільмах?
Ваша думка:
До тих пір поки людина ставить собі за ціль виграти в дискусії, на дискусію вона не здатна. Якщо хочете обговорення, для цього потрібні дві сторони і бажання слухати іншу сторону. Обговорюючи гострі теми, інша сторона може говорити неприємні речі, до цього слід бути готовим.
А так розсіюють увагу, а потім усе швиденько кидають глядачу і виходять "американські гірки". На мою думку краще б просто зробили його повністю сюжетним. Бо пригадую своє розчарування, коли після сюжетної частини, що мене сильно захопила, знову почалися серії ні про що.
Перша ночі, а я вирішила провести для себе дослідження про каріотипи та загальну історію розвитку людських ХУ-хромосом.
Чому? А просто тому що надибала слово "каріотип" і зрозуміла, що так ніколи і не заглиблювалась у цю тему👌
це була б бічна гілка, необов'язкова для сюжету, просто на тему прийняття рішень під впливом психозу та дурної ідеології, хоча далі по сюжету була космічна драма, я був душею за підземні міста))
Цей марафон потрібен Зеленському в першу чергу для того, щоб легально перекачувати державні гроші в кишені своїх друзів олігархів, що володіють телеканалами, що туди попали. Тому йому байдуже, скільки у цього сміття глядачів.
Ютуб виніс канал "Мої думки про кіно" і якось цікаво як одним відео про бога в кіно канал назбирав 4 тисячі глядачів. За 4 дні, власне. Тема дещо незвичайна як для оглядів, і в якийсь момент стає дуже ніяково слухати, але людей це чіпляє?