Бачив, але саме його не замовляв. Дякую, можливо, спробую наступного разу.
Також мені здається, що радикалізація притаманна тим регіонам, які безпосередньо перебувають під ракетними обстрілами, до прикладу, сенси, які зараз формує радикалізований Київ, поки дійдуть до ліберальних Чернівців втрачають весь заряд, і часто сприймаються більш з подивом, ніж на віру.
Також йому йдеться про те, що спектр праві-ліві залишився у минулому, в ХХІст. ми бачимо у світі спектр радикали-ліберали, і він не омине й Україну, але як бачимо, українці голосують більш стримано, ніж висловлюються, тому політичної загрози фашизму немає, хіба доведений до абсурду кенсел-калчер.
Мені здається, ця тенденція чітко викристалізовується, Вахтанг Кебуладзе відповів на подібне запитання, і в нього є цікавий контраргумент: опісля Революції Гідності, такі представники крайніх правих в Україні як партія «Свобода» не подолала п'ятивідсотковий бар'єр та втратила місце у парламенті.
Пані Віто, ходіть в дм і не видумуйте, будемо нити одне одному та балакати про грибну юшку.
Так, кількість самоповторів вражає, у мене наче суцільне дежавю. З кожним сезоном вони все менше висвітлюють чемпіонат, здебільшого вигадуючи якісь додаткові інтриги, котрих насправді не було.
Навіть звичне читання відбирає внутрішній ресурс, бо сучасний твіттер – це місце, де кують ідеального українця, а ідеальний українець не може бути вільнодумцем, лише догматиком, мені ж надто тісно в таких рамках, чиню опір, ресурс згорає на очах.
Пане Юрію, радий чути, сюди можете сміливо вертатись, а ось рівень дурки в твіттері захмарний, спробував тиждень – не сподобався результат.
Загуглив, ні, ніколи не дивився, але якщо він ваш улюблений, то треба буде його знайти :)
Так, лише із своєю депресією, напевне, впорався; загартував у собі стійкість такої сили, що сам дивуюсь, прикро лише, що лише завдяки одній стійкості всі свої проблеми не вирішиш, а обтяжувати ними нікого не хочеться.
Однак, цікаво, що раніше я був би одержимий нею, не міг би думати ні про що інше, але зараз спокійно прийшов додому, приготував обід, та вирішив, що спробую розпочати цю розмову в четвер, намагався візуалізувати як все буде відбуватись, поки не виходить, навіть якось примирився з цим.
Мушу зазначити, що інструкторка теж вельми добре справляється, відмінність досвіду полягає в тому, що досвідчений інструктор розуміє в яку мить він може відійти від протоколу та побудувати заняття саме під конкретну мету, натомість інструкторка дотримується вказівок, і це цілком нормально.
Направду, ранки в котрих можна обійтись без штучних стимуляторів мені імпонують більше, однак безглуздо було б до них не звернутись та блукати увесь день у пошуках мотивації, хоча такі дні теж були, натомість маю кілька годин, щоб підключити інші опори та відштовхуватись вже від них.
Вийшовши зі студії, міркував чи поїхати одразу додому чи забігти ще до італійців на флан та капучино, вирішив спробувати, не допомогло, тоді вирішив піти у ва-банк та замовити ще порцію допіо, нарешті, допамін почав стрімко рухатись вгору, з'явилось одразу декілька бажань, стійке «я хочу».
Посеред ранкової практики зрозумів, що сьогодні йога не допомагає налагодити жаданий зв'язок, не засмутився з приводу цього, бо 90хв практики у будь-якому випадку підуть на користь моєму тілу, так би мовити, спробував мислити масштабніше.
Розумію, теніс належить до тих видів діяльності на котрі, коли дивишся, то здається, що все дуже просто, але як тільки вперше береш ракетку до рук, то спочатку не можеш повірити, що таку кількість речей слід зробити за такий короткий період, щоб бодай поцілити по м'ячу :)
Я знаходжу себе в ній, мені в ній некомфортно, мені доводиться нагадувати собі, що світ набагато ширший за твіттерький наратив. Ця робота займає час, і все більше схожа на Сізіфову працю, лише за тієї умови, що жодні боги не прокляли мене на неї, я сам ініціатор цього пекельного кола.
Мені здається, це прикра, але неуникна тенденція нашого часу, реальність й так напрочуд сіра, а без висвітлення яскравих моментів наших життів, публічний простір перетворюється на оду безрадісності.
Мав такий досвід, коли раціонально прийшов до думки, що він цього слід позбутись в житті, а потім зловив потужну апатію, бо виявилось, що ця річ відігравала роль одного з мотиваційних факторів, довелось повернути та знехтувати раціональністю :)
Ви ніколи не самі, до прикладу, під час катання на лижах коннект із горами суттєвий :)
«Star is Born» бодай мав логічний сценарій, також можна було насолодитись співом Леді Гаги, і магією їхньому тандему з Бредлі Купером, у «Maestro», на жаль, нічого з цього немає.
Існує безліч прикладів, де люди відмінно виглядають в 70, 80, 90 років, тому коли сприймаю як жарт, коли мені хочуть розповісти, як гарно виглядати у 35, 45 чи 50 років.
Не зовсім розумію, ви крізь призму Навального, бутерброду та Криму намагаєтесь розгледіти сутність поняття справедливості, як такого?
Даруйте, але мені важко знайти більш відносну філософську категорію, ніж справедливість.
При прослуховуванні відчув не лише, що на одній хвилині із ними, а що й маю кілька цікавих оптик, які могли б бути доречними у обговоренні, цей внутрішній мислиннєвий процес дозволяє краще відчути власну цінність, здається, саме він став певним місточоком у сьогоднішній день.
Неймовірно, але таке шалене замилування своєю ж роботою змушує порівнювати Скорсезе, з простигосподи, Весом Андерсоном.
В моїй пам'яті обидва фільми злились в одне ціле, зараз займаюсь, так би мовити, сепарацією.
В якусь мить хотілось взяти слово та сказати: “Даруйте, але ви звертаєтесь не за адресою, запам'ятайте свої питання, запишіться на прийом до хорошого психотерапевта й він охоче дасть на них відповідь”.
Розумію, теж проходжу тут лікування героїнової залежності кокаїновою :)
Водночас й терапевтичне, але водночас і дуже боляче від нього якось.
Цікаво, що це працює і у зворотньому напрямку, якби він вам сподобався при першій зустрічі, існує велика ймовірність, щоб ви знайшли у його поведінці позитивні риси, щоб підтвердити ваше припущення, що він чудова людина.
Ви праві, мій внутрішній дід каже, що готовий вже до багато чого, але цей светр – це уже інші рівні для нього :)))
Зате, я переконаний, що він личитиме вам!