Ганнуся
@justannet13.bsky.social
Дівчина з келихом вина 🍷
Амбасадорка ранкового моря
Луганчанка в Одесі
Я боялася, що буде дуже важко, бо і самі події в будинку були страшні, ще й часи голодомору. Але естетика фільму переважає над трагізмом, якщо можна так сказати. Хоча після перегляду залишається сум, що йобаний совок і йобана русня як його прямий збочений нащадок досі не дає нам жити
Я читала українську літературу в школі та університеті, але якби викладачі розповідали про письменників та поетів як про людей, а не про набір дат народження, навчання і смерті, читала би ще більше. Круто, що цей фільм показав їх людьми
Насправді не додивилися хвилин 5-10 через тривогу, але це було потужно. В двох моментах я не стримала сліз. Потім весь вечір обговорювали події тих часів. Вчасне, красиве і пронизливе кіно. І такі талановиті знищені долі 💔
Дуже символічно, що йобана русня не дала нам додивитися Будинок «Слово» в кіно 😠
Не ранкове, але чудове. Попри нічну атаку дронів і купу тривог сьогодні, вдалося побути біля моря з подругою. Шукаю щось хороше у буденному
Дуже символічно, що йобана русня не дала нам додивитися Будинок «Слово» в кіно 😠
О так, у мене були касети з піснями з радіо і то прям була любов 🥹 особливо потім слухаєш і там заставка радіо серед пісні )))
Коли були в Павлограді, Сашко знайшов у квартирі дідуся ці пачки. Справжній скарб 2005, 2006 і 2013 років 💔
Круто, пані 😊 я не можу відмовитись від айкоса, тож по-доброму вам заздрю )
Вона у нас умовно транзитом, бо їде до батьків в Дніпропетровську область, а прилітає в Кишинів ) тому і до нас на пару днів
Я теж дуже сподіваюсь на це. Бо люблю її і дуже рада, що вона приїде. Але, зважаючи на мій моральний стан овоча, страшно як все буде
Завтра приїде подруга, з якою ми не бачилися рік, бо вона живе на Кіпрі останні півтори роки. І я скучила за нею, але мені страшно, бо здається, що ми вже з різних планет
Сиджу на підлозі між кухнею і коридором і дуже шкодую, що не поїхала в офіс сьогодні. Там укриття є і серед людей не так страшно, як самій вдома. Йобана русня, ненавиджу
Бачила багато красивих людей у вишиванках сьогодні. Прям щаслива з цього. Випила пару келихів Sangria і піду смажити котлети. Гарний день без тривог 💛
Дякую ☺️ я два роки тому чоловіку вишила, а собі все лінувалася, хоча дуже давно хотіла
Ну що, джинси перемогли, бо коли чоловік побачив мене у тій спідниці в поєднанні з вишиванкою, сказав, що я наче театр пограбувала 😅 Зі святом, друзі!
Гарного четверга. Вдягайте вишиванки і прикрашайте сьогоднішній день 😉
Який жах, пані 🫂 Колись люди зрозуміють, що треба просто залишити в спокої рідних загиблого і перестануть влаштовувати оці «знаки уваги». Але не сьогодні (
Приміряла вишиванку із червоною спідницею, яку купувала саме під неї. І що я вам скажу? Виглядаю в кращих традиціях шароварщини. Піду завтра у вишиванці під джинси. Так однозначно краще буде
Вирішила не вставати сьогодні на пробіжку і виспатися.
6:30: у дворі фігачить на всю гучність сигналізація на сусідській автівці 😠
Дочитала. Доволі проста вийшла історія, але мені більше сподобалася ніж ні
Замість лягти спати раніше, читаю «Країну розваг» Стівена Кінга. Зранку я звісно про це пошкодую, але книжка затягнула і хочеться дізнатися, що ж там далі
Весь час тримає відчуття, що ось-ось має статися різкий поворот сюжету, але я до нього вчора так і не дійшла )
Замість лягти спати раніше, читаю «Країну розваг» Стівена Кінга. Зранку я звісно про це пошкодую, але книжка затягнула і хочеться дізнатися, що ж там далі
Оце «летить/не летить» доводить мене до сказу. Сенсу читати нема, бо я не вибігу з дому під час тривоги. Тільки нерви ще більше розхитую собі
І по класиці я сьогодні вдома, а не в офісі, де є укриття. І мене трясе, хоча ще нічого не трапилося
Мені треба відписати від всіх каналів, які пишуть, що саме зараз летить в Одесу. Бо у мене починається панічна атака від кожного повідомлення і я не можу потім заспокоїтися
Я просто в Одесі не маю такого тісного контакту з сусідами, бо двір малий на декілька квартир, а тут ціла пʼятиповерхівка і дуже весело )