Тато називав мене Туся

Зганяла в Рим. Йду і думаю: ого, ніфіга собі, італійці поставили памʼятник Владіміру Харконнену 😲

Виявилось, не йому 😂

Не купила красивезні дизайнерські тарілки за дурні гроші.
Їла нереально смачний суп в Nai Prague (холодний буряковий з креветками).
На фестивалі до дня вишиванки нарешті випила енергетик, привезений з України.
На тому ж фестивалі показувала телевізійникам борщі.

Купила квиток на майстер-клас Ірени Карпи по сторітелінгу. Як у совків ностальгія по юності це морозиво і ковбаса, так в мене ностальгія по юності це журнали «Молоко», «Х3М», Ірена Карпа=Соя Лось. Пройшла тисяча років з тієї моєї юності і от я купую квиток на майстер-клас по сторітелінгу 🥹. В Празі.

Паски паски паски, цей ритуальний виріб з тіста такий важливий для людей 😱. Всі солодкі з копченою грушкою, які пеклися цілу ніч, були розпродані досить швидко. На сцену виходить солона закарпатська паска. Ніколи не куштувала, якщо залишиться, спробую. Кажуть, цю паску з салом їдять 🤔

Треба заповнити всі ці форми, кухар вийшов працювати в ніч. Я хотіла допомагати і морально підтримувати, але чесно вже очі злипаються, пів дванадцятої, а тісто ще піднімається і ще нічого не печеться. Щось Великдень якесь складне свято. 🥲

Це сталось пізно ввечері. Ми доскладали чорно-білий пазл на 1500 деталей. Пару місяців це тривало. Не сподобалось. Не раджу.
Тепер звірята в зеленому лісі, квіти і мультики, треба повернути собі радість швидкого складання пазлів. 🥹

Живу за кордоном, тут внизу біля дзвінків є прізвища. Наші прізвища словʼянські, тож мені в домофон минулого місяця подзвонили українськомовні свідки. Це було дуже несподівано і неприємно, я нагримала на них і грубо послала. Хоч би вони дослухались і більше не лізли до людей 🫣😂

Колега розповіла, що відвідувач-кацап говорив з дівчатами на тему війни. Він сказав співробітниці на барі: «а чого так горювати, у вас же виплати є». Ходжу в ахуї з почутого. Вигнала б його з закладу, якби він мені трапився. Це незаконно в Чехії. Але я б вигнала. 🤔🤯 може дійсно наліпку на вхід.двері

Зробила дуже дивну річ - приготувала вдома каструлю борщу. Ледь згадала, як я його раніше варила. Вийшло не смачно.
В цей час в моїй борщарні три смачних червоних борщі: яловичий з квасолею, на свинині з болгарським перцем, пісний з білими грибами.
Краще їстиму на роботі. 😁

В машині на трасі Київ-Львів ми багато слухаємо українських пісень. Оцю наспівували всі хором. )))

Сука. Їдемо з чехами вже в сторону Львова, хуітер підсовує мені оце, я дуже голосно починаю обурюватися, перекладаю чехам українські твіти-відповіді, ми домовляємось, що ця жінка ніколи не мала впливу і не буде його мати; бідні чехи, вони й знати не знали про навальну, але вислухали мою реакцію 😅

Бучу відбудували, але прошиті кулями стовпи і дерева це жесть. 😳

Дорогою назад зупинились на день в Києві. Я чесно спробувала все зʼїсти, все випити і все купити. Допомагали друзі. В метро зробила хуліганську фотку.

Чех прикольно каже з акцентом “jmenujeme je pjidary” (називаємо їх підари), “dostali pjizdy” (отримали пизди).

Вечір. Сидимо в Словʼянську в знятій на ніч квартирі. В гості прийшов герой моїх чехів - білоруський снайпер, який ефективно воює за Україну і знає чеську мову. А ще прийшов чех-військовий, який приніс сувеніри - гільзи від гаубиць. Історії білоруса і чеха такі, що в нас волосся дибки.

В Лиман нас не хотіли пускати на блок-пості. Військовий каже: хто чекає це авто, той хай за вами і їде. За нами приїхали військові і відвезли в хатинку, де нагодували вечерею, подякували за допомогу, розказали воєнних історій. Так добре було. 🥹

Краматорськ. Перше фото - одна сторона вулиці, друге і третє - та ж вулиця через дорогу.

В цей час в Чехії борщарна запостила фотку про шот fuck putin і якась чешка написала «фу, не тягніть політику в ресторан!». От сиджу посеред Краматорську, бачу дуже багато військових і думаю: «як це можливо взагалі українському закладу не тягнути політику? Ми і є політика».

Чехи, які воюють за Україну, дуже страждають без чеського пива. Вже три такі зустрічі побачила. Волонтери передають пиво з Батьківщини чеським добровольцям. Нічого не фоткаю, просто повірте, пара пляшок чеського пива робить суворих бійців дуже щасливими. Аж сяючими. ))

Через всю Неньку доїхали до Донецької області. Їзюм мене дуже вразив. 😣

В мене тут мало підписників, сподіваюсь, серед них немає моєї мами 👀. Бо хочу публікувати дещо, що зараз проживаю.
Один чеський власник пивоварні і один власник пивного бару купили авто і генератори для ЗСУ, і взяли мене з собою відвезти його під Слов‘янськ.

Серіал «Ведмідь», другий сезон, герой на стажуванні в найкращому ресторані цілий тиждень натирає виделки до блиску. Я думаю: «о, натирати виделки круто». Я пізніше: пощу рілс і бачу оце позорище і не можу розвидіти і весь рілс про деруни став мені рілсом про позор і сліди води на виделках 🥲🫤

Ще одне фото з січневої поїздки. Традиційна тарілка на обід на Коста-Риці 🫣… і рис, і картопля, і курка, і яловичина, і місцевий сир, смажені плантани, салат, все це на кукурудзяному коржі. Дуже ситно. Іноземці наїдаються чвертю порції.

Думала, що люблю складати пазли. А потім чоловік приніс додому цей жах. Чорно-білий пиздець на 1500 детальок. 11 робітників обідають на якійсь перекладині над нью-йорком. Відома фотографія. Це ніякий бляха не релакс, вона в нас другий місяць повзе по три детальки в день. Пазли стали напряжними 😳🥲

В дитинстві зелений горох був райською насолодою. Неможливо було зупинитись. Потім ще бачила в продажу у бабусь біля метро. А тепер на багато років забула про його існування, буду згадувати. Цікаво, чи сподобається мені, дорослій, цей сирий натуральний смак. 🤔🫛

Коротше… рожева паста з американських відосів про прибирання. Одна хвилина, чотири шва між плиткою… виявляється, коли я думала, що в нас чисто, в нас було недостатньо чисто. 😳🩷🎀🌸🌷

В моїй сімʼї дуже міцна традиція фото-альбомів. Ми мали по фотоальбому на кожен рік!
Я від традиції відійшла, в мене жорсткий диск з фотками.
Але моя мама завела фотоальбом і для моєї нової сімʼї 🤣. Велика крінжова коробка 😂. Всередині роздруковані фото з моїх соц.мереж. Мама - хранителька традицій.

Fb нагадав, що 4 роки тому був ковід і ми розважалися як могли

Я.

В січні на Коста-Ріці ми по дорозі заїхали в темний брудний магазин вʼєтнамців чи китайців, там ми попросились в туалет (найстрьомніший в моєму житті, напевно) і ще скупились як підлітки 😂 Чорітос, дорітос і неякісний шоколад.
Передивляюсь фотки. Моя найкрутіша подорож в житті. на цей момент.

Пацани переклали з англійської «може містити» - травень містить 😂🥲

Не їла пельмені декілька років.
Але українці відкрили в Празі красиву пельменарну, а я підтримую українські бізнеси. Там ще смачнющій «наполеон» продають. І не поганий борщ.
*Зварила вдома блакитні пельмені і згадала, що сметани в моєму холодильнику не буває. 😂🤦🏻‍♀️

В подорожі до Латинської Америки я визначилася, що папая тепер - мій найулюбленіший фрукт. Там ще й користі реально багато. І коштувала копійки.
Тепер я сумую за улюбленим фруктом. Манюнька папая, куплена в Празі: тверда, зелена, гіркувата, дорого коштує. 🥲

План просити допомоги взагалі у всіх. Треба приміщення.
Маєте класного ріелтора по ресторанам на Виноградах?
Я щойно на магістраті Праги 3 була, в них для мене жодного приміщення немає 🤷🏻‍♀️😕

Власники будинку прийшли поговорити з нами про свої плани на підвал. І я згадала, що: 1. Ненавиджу цей підвал
2. Несимпатизую цим власникам
3. Хочу спробувати нормальні ділові відносини «орендодавець-орендар», а не цей трирічний кошмар 🥲

Сміюсь. Фб нагадав, що в тому році в цей день я затусила з Вілемом Дефо. В цьому році в цей день багато фото з будівельного магазину. Багато стресу, треба борщарну переселяти, все дуже дорого… коротше, ні з ким не тусила 🥲

Спогади фб. Перший вихід в магазин після оголошення ковідного карантину. З переляку взяла зимові перчатки, щоб не йти в резинових для миття посуду. Порожнє місто.
Тоді відчувала себе нещасною. Локдаун здавався трагедією.
Однак пізніше русня змогла зробити речі набагато гірші ніж смертельний вірус😞

На празькому дизайн маркеті. Людей мільярд. Але щось мені занадто однаково все виглядало. Одяг від палатки до палатки наче в одному цеху пошитий. І кераміка з однаковими фішками у всіх. Але. Знайшла там знайому українку, купила веселу кераміку і скуштувала варення з дитинства (кабачок і лимон) 🍍😋🥰

Сьогодні день Влтави (головна річка Праги), зранку можна було безкоштовно взяти напрокат човник покататись, або катамаран, а ще безкоштовний вхід в музей Карлового мосту.
Прага з води завжди дуже симпатична.

Одразу видно, наскільки я не шарю в цій темі. 🤦🏻‍♀️😅
Правильно казати: і в католиків, і в православних.

Вся Прага в крашанках, зайчиках, тюльпанчиках, я злякалась, що спізнюсь з подарунками, купила солодощі передати родичам в Кро. І аж потім загуглила, коли Великдень в католиків і в християн.
Блін. ) Не знаю, чи хай стоїть до травня, чи сама зʼїм. 👀

З цим ШІ поки не посваришся, - свого не добʼєшся.
Але я зазвичай добиваюсь ☺️

Бляяяя. Я так довго живу зі знанням про УКРАЇНСЬКИЙ борщ, що геть забула, що хтось ще сміє називати його своїм. Коли я питала в ШІ про види борщу, я мала на увазі види українського борщу, навіть не уточнювала, бо це ж очевидно! 🥲
і його відповідь повернула мене в дурну реальність

Трапились мені тексти спогади людей, які романтизують той період. І щось підгоріло. Ясно, що воно було, нікуди від того дитинства вже не дітись, ми там солодке тільки на свята їли і не жалілись на життя, думали, що все це ок. Але ну на хуй ностальгувати за тою глобальною бідністю і однаковістю.

Коли я була маленька, ми накручували вату на сірник, щоб почистити вуха.
А щоб помити підлогу, ми старі діряві штани мочили у відрі і клали на деревʼяну швабру.
Щоб винести сміття, ми йшли на двір з повним відром, висипали у контейнер і несли відро додому.
По такій хуйні не може бути ностальгії.

Два дні не була вдома, квіти випили всю воду і ввечері зустріли мене похиленими. Налила їм водички і на ранок знову свіжий букет в кухні. Обожнюю за це тюльпани. 🌷

O

В борщарні є полиця для книг, яка задумувалась як буккросинг. Хтось приніс поставив туди книжку… Мені колеги вислали фото вже зі сміттєвого відра. 😅