Я все життя намагалась "бути нормальною". Я все життя працювала на виснаження. В мене вигорання близько 4 років, а може і більше. Проблеми зі здоров'ям тільки збільшуються. Я постійно намагаюсь щось робити. Я завжди викладаюсь на 300%. Тільки чомусь мій максимум для когось легкий старт.
неосяжність — Я все життя намагалась "бути н...
Я просто втомилась. Чому я маю ще більше виснажувати себе, тому що мені ніхто не вірить. Чому я завжди стараюсь, а отримую нічого і погіршення зі зривами. Мені дуже важко і я не знаю як впоратись. Я не маю в кого попросити допомоги, а сама просто не вигрібусь з цього стану, бо він в мене з дитинства
Єдине, що в дитинстві було трошки легше (відносно, бо і там вистачало болю і страждань), бо я вірила, що виросту і магічним чином перестану бути такою. Ну і мій фізичний стан був трохи кращим, до років 12 приблизно. А потім я все робила пересилюючи себе, бо ставало важче і важче.
Тільки от зараз я вже не можу пересилити себе і робити щось. Хоча я все рівно намагаюсь. Я ледь маю сили, щоб помитись, а може якби не окр, я б і це не робила. І мені дуже погано від того, що я не можу функціонувати як звичайна здорова людина. Я просто не можу від свого безсилля.
Підписуюсь під кожним словом бо це збіса правда і край боляче...
Про 12 років сейм. В мене все пішло через одне місце після 12 якщо не раніше. Ті роки пам'ятаю тільки жахливі моменти які стали породити в мені перші проблеми на фізичному і на ментальному рівні. Так і залишились наслідки фатальні
Як же я вас розумію 🥲
Мені дуже шкода, що і вам доводиться таке переживати
Боже так так сто раз так
Відчуваю те ж саме останні років десять, і мені шкода, що ви проходите через це. Сподіваюсь, ви з цього з часом викарабкаєтесь
Сподіваюсь у нас усіх буде можливість відчути себе краще 🫂
Similar Posts
Маю дуже багато проблем з соціалізацією. Спроби підлаштувати себе під інших довели мене до важкої депресії та вигоряння. Більше я не намагаюсь підлаштуватись. Або буде так, щоб мені комфортно, або людини не буде в моєму житті. Нехай іноді самотньо, але я жива 🤷♀️
Воно то може і хороше, але знаєш, за все життя я зустрічала Насть більше, ніж Марій, Софій та Наталь разом узятих, якось не дуже, коли в тупо кожному колективі є ще як мінімум одна, а то і більше Насть і всі вас плутають або ти не знаєш, хто саме має озиватись
дуже псує життя оце очікування від себе більшого чим є зараз. типу якби ти міг більше то уже мав би більше, а ти маєш рівно стільки скільки можеш, як наслідок налаштувань твоєї менталки на даний момент. але з цих розових хмаринок хтось каже:" це не твій максимум" і ти далі самозайобуєш себе цим>
Та мені не треба, я маю, хотіла вам запропонувати)
В Празі така ж проблема, я намагалася записатись, запропонували почекати більше року 🤡
я просто сиджу та ридаю.
в мене проблеми у всіх напрямках у житті і я не маю сил більше з ними боротися
здається, що в житті насправді має сенс намагатися підтримувати близьких, забити на все випадкове і зайве. Хоча насправді в мене зараз більше виходить підтримувати випадкових і малознайомих людей (і декого дуже важливого теж), а з рідними трохи важче. Але треба до того прагнути. Так відчуваю
Намагаюсь усвідомити масштаб гівна, з яким має впоратись наша психіка.
Щодня протягом більше ніж 2 роки нас вбивають, все навколо руйнують, лишають близьких людей, лишають домівок, лишають сну, лишають здоров'я, лишають радості.
Мабуть, бо щось явно більше не вмикається, як не намагайся. Точка неповернення пройдена. Ніяк не можу зачепити себе за живе, щоб в середині хоч щось заворушилось. Нема більше нічого, принаймні так відчувається.
Співчуваю вашому тяжкому етапу в житті і ще більше, що маєте такий стан.
ось я в процесі усвідомлення цієї тези про правила, в яку я вірила все життя. "Роби що маєш і хай там як" насправді не дуже працює в довгостроковій перспективі, але дуже не хочеться з цим погоджуватися.
намагаюся зробити процес життя приємним, я мабуть навпаки надто віддалена від реальності через певні події
коли думаю що мало роблю, то починаю придумувати план як зробити більше
або мені щось не подобається і хочу змінити систему, я думаю, а як я можу наблизити це, і як воно працює
Скоро буде другий рік, як я перейшла на українську в повсякденному житті, а російські слова досі інколи виплигують в думках, замість нормальних слів. Скільки ще має пройти часу, щоб руснява більше не муляла мозок?
Тільки сьогодні про це подрузі казала, що пів життя я намагалася вдвати що я камінь, кремній, а тепер я не бачу мотивації жодної, нічого не робити мені більше хочеться ніж все інше і я постійно всім кажу щоб відчипилися від мене, я не буду більше сильною, не хочу, як оживу може тоді щосб буду робити
Депресія не ознака слабкості - це ознака того, що ви намагались бути сильним занадто довго
Я не кажу, що живі мають бути гідні мертвих. Мертвим чхати на нашу думку та поведінку.
Але, коли я знаю, що мені купили ще один день життя, то питаю себе, чого в цьому дні більше?
Щастя чи суму?
Чи роблю я своє життя та життя оточуючих трохи світлішим?
Було дуже наївно подумати, що на останніх 150 сторінках «маленького життя» мене більше не чекає якоїсь чергової несправедливости, окрім погіршення стану здоровʼя Джуда
Я не знаю, як це працює, але у моєму мозку все одно, якщо людина народилася у рік, який починається на 2, то по-любому у підгузках ще бігає, ну максимум років 5 має, не більше 🙈🙈🙈
Знаєте, шо іноді думаю?
Як важко жити це життя будучи лесбійкою
Я б могла піти проти себе ще кілька років тому, вийти заміж і не переживати ні про що на цьому світі
Я не жаліюсь - я маю стабільне самостійне життя з жінкою і двома кицьками
Просто іноді так важко вивозити все це, мати купу проблем
для мене ніколи не працювало оце "базовий", "капсульний" гардероб, я просто купую одяг і ношу все з усім, зараз більше тягну собі і елементи і принципи чоловічого гардеробу, бо це чорт забирай дуже зручно, комфортно і практично. одяг має мені полегшувать, а не ускладнювати життя
Ото я написала усе це, а я з цією хуйнею мало не все життя живу, якщо не останні років може 10, якщо не більше...
- тривожна
- нервова
- легко агресую
- злопам'ятна
- не розумію, коли жартують, коли говорять серйозно
- депресивна
- нелюдська нудьга
- пасивно-агресивна
- інтроверт
- легко паніную
- легко лякаюсь до сліз
- легко бішусь
- злорадісна
- некомунікабельна
- апатична
- постійно поринута в думках
це так, сюди щось викладається більше для обговорення чи просто, щось гарне показати
не бачу, щоб хтось намагався показати «ідеальну картинку» свого життя, а в інсті у всіх успішний успіх
і мені дуже політика їх не подобається, назвав русню руснею - бан, не розумію, як люди далі там сидять
Знаєте чому я радію? А тому, що кілька років тому послав до бісової матері HRів з гемблінгової компанії, шукали вони аніматорів, щоб ще більше вабити людей до пройобування життя… але ж якесь лайно там же ж робить ту роботу і спокійно вдома спить
більше двох тижнів тут нічого не постила... я не знаю, як можна вести соц мережі, не випадаючи періодично з цього всього. можливо я цьому й не навчусь ніколи, та це й на краще. зараз намагаюсь жити своє життя, робити те, що приносить мені задоволення
Ще одна тема яка викликає багато суперечок - тема абортів. (Тут я буду говорити більше про християн).
Багато релігійних осіб та організацій проти них. "Усі життя мають значення - і народжених, і ненароджених." Вау. Дуже я вам вірю. А інквізицій не було? І на че ви такі "добрі, невинні" віруючі не >>
Однак, вона діагностована. І я це знаю, розумію. Отже можу намагатись тримати себе в руках. Чого не можуть дуже багато недообстежених навколо..
Піти до психіатра, коли маєш проблеми - це нормально. Не забивайте на своє психічне здоров'я (просто нагадайка)