Пам'ятаю, коли на уроках історії в школі проходили війни, котрі продовжувались багато років, то завжди дивувався: "а як тоді люди жили?"
Більше не дивуюсь.
Пам'ятаю, коли на уроках історії в школі проходили війни, котрі продовжувались багато років, то завжди дивувався: "а як тоді люди жили?"
Більше не дивуюсь.
Коли живеш в повністю україномовному місті, то весь час дивуєшся, що хтось не знає українську і мусить її вчити 🥲 Я в дитинстві жила в Дніпрі і в школі була українська, хоча оточення говорило російською. Так це виходить, що в школі в інших не було уроків української? Чи як?⬇️
сама собі дивуюсь
більше десяти років минуло
а я досі пам'ятаю тексти пісень ТН
..навіть німецькою 💕
Так і є, це вже багато років продовжується, так що я не дивуюсь, звик
Та вам дякую за контент, я через вас про історію дізналася більше, ніж з уроків у школі
а, про не маю значення: ви собі не уявляєте, як я ДИВУЮСЬ, коли люди мене пам'ятають.
взагалі якщо чесно вказування комусь не нити дратує нормально так. ці ж люди потім дивуються статистиці суїцидів - або й не дивуються, «бо ж війна»
Чим довше живу, тим більше дивуюсь, як вони можуть з нами жити.
Про перманентну небезпеку мовчу взагалі.
Я дивуюсь, що люди на мене підписуються тут
Дякую
Інколи я пишу про трохи дивні (для мне) історії з мого життя, або незрозумілі фрази
Але для мене це більше щоденник який бачать інші люди
Як ви зрозуміли в щоденнику я пишу рідко
Це 8 серій приблизно по 40 хвилин, 8 історій людей в сховищах. Не завжди про війну, інколи можна посміятися, часто поплакати, дивуватися, як ми взагалі досі вивозимо все що відбувається і лишаємось людьми
Та ото ж 🫂
І дивуюсь, як люди роками їдять одне і те саме і їм ок
Є люди, які ігнорують взагалі, що війна йде і дивуються, що у тебе це як виправдання для чогось.
Я не дивуюсь, я більше року там провів, я розумію їх. І не знаю, яким би був сам, якби не виїхали
Розумію 🫂
Я так живу дуже давно, навпаки дивувався, як люди щось планують, коли навколо - таке.
Хтось дивується що скоро новий рік, а я в ахуї що скоро 10 років війни і 2 роки повномасштабки
Я дивуюсь коли люди рахують не в баксах. Завжди рахував все серйозне (більше 100) в них. Бо ну гривню носить.
Я більше дивуюсь як люди в них взимку ходять. Це ж гірше пакета з атб. Ніхера не гріє та ще і підморожує дупу
В мене знайомі, що довго там жили, мали багато привілеїв і мали квартиру, відразу з початком війни продали все і переїхали до Канади. З історії у школі у нього будо 5.
Це точно ) вже пʼять років тут живу, але щороку дивуюся наче вперше 😅
Мені вже стільки років, а я все ще щиро дивуюся, коли люди пишуть подібні коментарі. От шоб шо?
Я так само дивуюся, в кого вдалася мамка. Моя бабця до 16 жила в селі, теж дуже традиційна прости господи. Але мамка моя не готує взагалі при цьому. Інколи зітхає з цього приводу, але не більше.
Згадала як 2 місяці тому мерзла в +4, а тепер це тепло.
Організм дуже сильна і цікава річ, чим більше живу — тим більше дивуюсь йому.
проходила повз підлітків із секції веслування місцевої спортивної школи, почула шмат історії про те, як у їхніх тренерів конфісковували "согрєвающєє" на китайському кордоні
люди живуть життя. може й добре, що я вже тиждень забуваю зарядити навушники
Я вже так заплуталась і мені дуже сумно. Я і тут сторінку більше як варіант щоденника заводила, але люди чомусь зі мною говорять. Мені приємно, але дивуватись я не перестаю