Складно, бо не хочеться бути в категорії тих, хто забув про війну. І ще тому що я звикла страждати. Але намагаюсь себе переконати, що такі мої переживання - хуйня
Я в місті, але не страждаю.
А якби страждала, то мабуть теж поїхала б. Тим більше, що зараз для цього в рази менше перепон, ніж було під час окупації.
Вважаю, що тим, хто не виїхав (крім маломобільних і людей похилого віку) або повернувся, в Херсоні добре. Ну або подобається страждати, буває й таке.
Звісно добре, що ви не страждаєте, але якби я повернулась зараз, знаючи, що місто обстрілюється щодня, особливо мій район, то якби про комфорт тут мало скажеш
Та я тебе не виню ні в чому, ти робиш свою роботу, а я повинна робити свою, тут проблема в мені і в тому наскільки мені сложно і треба десь понити бо інакше я кукухою їду, але потім так само йду і намагаюсь робити далі то шо маю робити, не залежно від своїх бажань чи небажань. Не лише мені важко же.
не виніть себе й не думайте про роботу - зараз на першому місці маєте бути тільки ви 🫂 мені шкода, що я - лише літери на вашому екрані 😞 можливо, у вас є хтось поряд, хто може підтримати?
але коли я був неправий, то маю визнати що був неправий. а коли вони буди праві, навіть якщо це випадково, навіть якщо вони взагалі з їхньої вини так сталося, то я мушу визнати що вони були праві. не з поваги до їхніх маніпуляцій, а з поваги до себе
Все в порядку, вашої вини взагалі нема, а у мами ремісія триває вже 20 років. То я по факту маю вибачатися за відсутність ТВ, але я не придумала, який ставити
Я, звісно, вдячний їм за ці почуття, і не буду дорікати за їхню запізнілість. Краще пізно, ніж ніколи. Хотілося б, аби це почуття вини вилилося в конкретні та вагомі їхні дії щодо допомоги нам. До того ж варто було бути впевненим, що більше таких помилок вони не допускатимуть...
Рахувала середньорічну зарплату. Not great not terrible. Більше ніж минулого року, хоч був місяць, коли вийшла в мінус, але, звісно, хотілось би більше. В так і було б, якби не війна. Тож вдячна нашим військовим, що маю те, що маю.
І що? Я теж вдячний за прихисток наших поляками, що захистило їх від можливої смерті під снарядами.
Значить, за логікою, маю бути їм вдячний за залишенних в Україні без постачання палива, комплектуючих для дронів, вантажів, які везуть волонтери на фронт, без можливості заробити гроші на війну?
Я маю капсульну, але високотисненеву (кажуть, вини з капсульних роблять ліпшу каву, ніж низькотисненеві), повністю задоволена. Маю з чібо, а у них капсул там дофіга різних смачних (обожнюю з малиною і білим шоколадом, карамеллю, полуничним чизкейком) і коштувала якісь 3к тільки
У випадку мого слова проти його слова потрібні докази, і доводити має сторона обвинувачення. Якщо ж доказом є звинувачення саме по собі - я не бажаю жити в такому світі. Це називається презумпція вини, і її впровадження, при усіх можливих обставинах, дуже хуйово для усіх.