Насправді я ненавиджу ці відоси бо я знаю що я така людина, але від існування я відчуваю себе загнаною в кут і думаю що я приречина або мені доведеться прикидатися все життя кимось іншим і нащо тоді взагалі жити
Similar Posts
Мені здається в мене у житті ніколи насправді не було людини якій було не все одне про те що я думаю, відчуваю і як себе почуваюся.
Знаю одну дівчину, яка вчилася на психолога до магістратури включно, випустилася, але я дивилася на її життя іноді та думала: «боже, вона ніби взагалі людей не відчуває і танцює на граблях, як вона іншим допомагатиме-то...»
світ навколо нас, де ми взагалі є і що взагалі відбувається.
Та ми й не можемо цього знати, бо ми і є відповідь.
Ми лише свято віримо в те, що ми щось там бачимо, чуємо, відчуваємо, хоча, не знаємо що це таке насправді.
Все життя - суцільне припущення, яке ніколи не доходить до прояснення.
залежало не лише її життя, а й життя всього екіпажу.
— А, подумай ще раз, — мовила Б. Зараз їх розділяли двері, та Б все ж сподівалася, що А її слухає, хоч і не бачила цього, — Нащо тобі це робити? Нащо ти взагалі це робиш? Ти ж не хочеш цього робити, чи не так?
Насправді, вона знала відповідь.
В мене якось все життя не виходило з дружбою. Для людей це виглядає так наче я відморозилась і не хочу спілкуватись, але насправді я просто можу думати що набридла і в житті людини нема для мене місця. Можу навіть думати про людину, слідкувати за її соцмережами, щоб знати що вона окей. Я крейзі?
Бо живеш в цьому містечку, як в йобаном бермудському трикутнику, і думаєш, шо ото єдна цікава людина на все життя. А тих цікавий людей насправді, хоч греблю гати.
Самооцінка постійно коливається десь між "мамо, чому я урод?" і "як можна бути такою лапочкою?!"
Боже, я це ненавиджу
Чи так у всіх?
Чи то моя всрата міміка?
Як люди живуть це життя взагалі?
І я за межами того що війна не закінчиться не думала, тільки що оце подумала і розридалася бо під таким кутом взагалі для мене життя не має сенсу
Тіки шо читала думки що люди робили б якби закінчилася війна, я подумалв що я б поїхала в Харків, додому і хоч би життя не було б таким як до війни частина моїх друзів там
Але насправді, страждали тільки ви, а той столик жив їх краще жеття( іноді я думаю краще не знати взагалі всих цих штук і жити буде легше
5/
Ненавиджу людей. Ненавиджу людей які ламають життя іншим, ненавиджу людей які заважають спокійно жити іншим, ненавиджу людей які звинувачують жертв у діях кривдників, ненавиджу їх усіх. Ненавиджу.
Єдина людина, яка могла б зі мною піти, живе на іншому кінці країни, на жаль 😞
Але думаю, якби все ж знайшла в собі сили, то може і сама впоралась би (ну я так думаю, а от що буде насправді не знаю, правда)
Взагалі кількість аб'юзу у нашій освітній програмі та кількість абсолютно непотрібного матеріалу після якого виходять люди які не знають як працюють їх власні тіла, як одне з одним спілкуватися та як їм платити подаки у державі де їм начебто доведеться все життя жити це окремий біль :(
Залежить. Є в житті люди, яким точно краще показати вішлист, бо як вони самі щось придумають, то доведеться прикидатись, що радієш... а є ті, хто вміє робити доречні сюрпризи.
Я сама, якщо не знаю, що дарувати і людина не каже, роблю збірний подарунок зі смачненького і чогось корисного, практичного
Постійно. Думаю про те, що чекає людину після смерті. Про власні почуття у випадку смерті близьких і що тоді я робив би. Чому людина відчуває страх перед втратою життя. А також про безсмертя, про вбивство, про глобальний катаклізм, який забере життя більшої частини населення і як жити тоді.
Це виходить, що сенсу життя в бактерій більше, ніж в людей? 😃 Без існування людей світові буде погано? Я думаю не дуже. Якось без нас все мульйон років тому жило. А от без бактерій може таки зникнути все життя на планеті. Або навіть якщо якоїсь однієї корисної бактерії нестане. Як вам така думка? 🥴
Хм. 🤔 Все ж якщо подумати, то це можна сформулювати приблизно так: Бути частиною Всесвіту. Але не всім це буде довподоби. Та я маю наувазі не якийсь абстрактний Всесвіт, а реальний, або навіть Мультивсесвіт. Все, що є матеріальне й ні, разом з Космос. І життя є частиною Всесвіту. Це ж логічно?
колись моїм найбільшим питанням в житті було 'а як живуть люди, які не малюють?'
типу, чим вони займають вільний час, про що думають, про що мріють - для мене всі ці категорії були зайняті моїми картинками, увесь час і всі плани були заповнені ними
але от я тут і тепер я знаю як живуть ці люди ахах
Ем, вітаю з днем народження все-таки, хоч ви і не святкуєте.
І думаю, що ви насправді живете своє найкраще життя у цих складних умовах як багато інших людей. Не забувайте це цінувати і бачити що ви молодець.
Хронічне відчуття зайвості. Де би я не була, з ким би я не була. Постійно відчуваю, що ми з дітьми всім заважаємо жити життя, і що краще би було жити на безлюдному острові з ними, лиш би нікого не турбувати своїм існуванням
Ну звісно про те що донати мають бути незручними пише людина, яка живе життя середній клас +. Ще й бляха слово маржели треба було туди всунути, коли більшість хто це прочитає на тому рівні «комфортного життя», що навіть не знають що це взагалі таке.
Взагалі це така дивна штука, бо я в житті зазвичай навіть не придивляюся до зовнішності інших, тобто я ніколи не дивилася на когось і не думала типу "який негарний і дивний профіль" або типу що ця людина виглядає жахливо, типу я не знаю люди просто є навколо ↓
Завжди відчуваю «свою» людину, навіть якщо ми ще мало знайомі. Але чим далі живу це життя тим менше хочу ламати його людям, тому і не зближуюсь ні з ким
Ну, очевидно, що він ставиться до росіян, як треба ставитись до звичайних людей. Чого це так? Я думаю, що він не знає які вони всі довбойоби і не цікавиться ситуацією. Живе життя, як то кажуть. Хоча, може я і не правий.