Є план переіхати в Україну після закінчення контракту. Дуже страшно щіро кажучи, але хочу сплачувати податки. Тому скажить любі друзі як це жити в Україні під час війни?
Walhariela — Є план переіхати в Україну піс...
Норм, тільки спиться хуйово
Дякую за думку
Не виїжджала, тому не маю прям досвіду з поверненням, але менталку мені поплавило капець як. Часом нестерпно важко
Моя сестра, зараз приїхала в країну, щоб вирішити чи повертатись весною. Казала, що думала буде менше страшно.
Є погані дні, коли дихаєш в пакетик і думаєш що завтра не буде. Є терпимі
Думаю, в любому випадку буде не просто, але головне люди, яку зможуть підтримати, коли буде паяти. Ви будете молодчиною незалежно від рішення повертатись чи ні. Головне не картати себе по цьому поводу
Я не повертаюсь, я переізжаю, я Молдован.
Дякую за розповідь
Аа вимбачте, якщо щось не так сказала тоді)
Все добре! Дякую велике, бо саме цього я і хотів, досвіду інших людей послухаті
Я навпаки виїхала,та поверталась оце влітку і скажу,що якби подовше побула,то звикла б. Коли починається тривога банки,пошта,супермаркети не працюють.Не знаєш куди йти до укриття і його часто просто нема. Вночі погано спиться і знову таки я не знала куди краще йти і просто лежала слухала роботу ппо
Треба додати, що у мене є досвід що таке війна і обстріли, бо застала початок війни 14 року у Донецьку. В 15 році осінь-зима спала під звуки градів. Було складно мені, а багатьом норм, наче так завжди було
Дякую за досвід.
Та нема за що) Думаю від людини дуже залежить
Страшно. Не спали 2 роки. Синдром вижившого все одно є, бо ти не на фронті. ПТСР на цілий спектр звуків. Усе бісе.
Якщо повернетеся - ЙДІТЬ ВОЛОНТЕРИТИ! Це найліпша терапія, єдине, що допомагає, коли починає плавити.
Я не повертаюся, а переізжаю.
Але дякую велике, план саме такій.
я не виїжджав, бо й не можу, але мені якось спокійно, чесно кажучи. звісно буває страшно і тривожно, але зараз в принципі комфортніше аніж рік тому. Живу в Києві.
Саме туди планую, тому дуже дякую
Здебільшого залежить від області ну і від власної стійкості до подразників.
Я вмію сутками грати в вов і працювати, тому копінг механізми видрочені
Тоді є все необхідне)
Головне щоб підписка була, але якщо грати постійно вона буде :D
В яке місто повертпєтесь? Якщо це захід десь то дуже тихо буде і майже без різниці. Якщо Одеса, Дніпро, Харьків, Київ - то буде доволі гучно іноді. Але ппо зараз дуже потужне. Шанс вмерти від ракет десь такий самий як в дтп, якщо не меньше.
Це буде Київ
Ну тоді краще ппо. Збиває просто дофіга. Але в повітряну тривогу, яка буває довго можуть не працювати деякі заклади, наземний транспорт і надземне метро.
Таксі починає коштувати 400+ грн.
Доречі повітряна тривога не завжди означає що тобі щось загрожує. Всі дивляться тг канали щоб зрозуміти...
Чи щось летить до тебе чи ні. Особливо повітряна тривога через міг з кинжалами бісить бо тривогу оголошують по всій країні
Зрозумів. Дякую за фул гайд
Багато до чого звикли. Може щось і не згадав. Питайте якщо що. Може є сенс приїхати на пару тижнів заради експерименту?
Це мені здається буде важко бо переізд кожен коштує багато грошец
Дякую за думку
Similar Posts
Це дуже страшно....мала не хоче знову виїжджати до Польщі..приїхали до сина на ротацію,так тут і залишилися...ми за 30 кілометрів від війни... кожен день живеш як в останній...але ненависть до цих виродків стає ще сильнішою!!!!
Мій батько , який помер у 2006 незадовго до смерті казав що дуже переживає за нас с сестрою тому що нам прийдеться жити під час війни з московією ... а війна це дуже, й дуже страшно...
Весь цей час я думала, що чомусь так мало статися, що я мала бути тут увесь цей час. Тепер зрозуміла. Це страшно. Ніби іще одне нагадування, що треба жити, а не просто бути
мені дуже цікаво та страшно одночасно від того, якою україна буде після закінчення війни
КАПЕЦЬ ВАУ ДЯКУЮ ДУЖЕ!!!! якщо робитиму то це буде тільки коли в україну повернусь, то тоді зможу вже сама усе по замовляти та позабирати я думаю（╹◡╹）у батьків у львові хороші друзі є!!!! дякую дуже ще раз!!!!
Ну маю план, приїхати колись після війни і буду відбудовувати Україну, і це буде чесно, досвід який не який маю, навички також якісь маю)
Вже кілька днів думаю та все ніяк не могла зібратись щоб записати одну думку: діти це постійне випробування плану Б.
А в дні як сьогодні я думаю, що війна це теж своєрідне випробування плану Б, а часто й В і Ґ і інших літер, якщо такі ідеї були.
Жити поруч з невизначеністю важко...
Цікаво, а оці польські і словацькі перевізники, які вирішили пошантажувати Україну під час війни, вони думають, що їх ніхто не запамʼятає і потім не спитає за це?
Мені не страшно, думаю, я завжди була сама. І зазвичай це і не важко, загалом в усамітненні багато переваг. Але є якась потреба в близькості з іншою особистістю, і от цього часом дуже бракує. На цьому місці зазвичай або самообман, або порожнеча.
Чоловіки мобілізаційного віку, які виїхали незаконно під час війни, мають бути в Україні - Зеленський
Дуже вчасна заява на майже 10-м у році війни, на майже третьому році повномасштаного вторгнення РФ..
вумний, аж страшно))
Вже декілька днів думаю над тим, як мій типу друг (після цього язик не хоче повертатись, щоб ці відносини називати дружбою), ставиться до війни. В наскільки ж різних ми світах живемо і як сильно псується ставлення до людини після фрази "я не доначу, бо плачу податки".
Зрозуміла, чому мені так важко дається книга про серба в часи війни в Косово.
Бо це ніби читати про досвід росіянина під час війни в Україні
Останнім часом думки проти ночі дуже сумні. Страшно, тривожно, боляче, дуже самотньо
В решті решт, дякую, що відчуваю хоча б щось
🫂 я повністю розумію. Я почала так думати через свою родину, але не вірила тому, що я кажу, або просто не сприймала всерйоз. Я думала, що з часом все зміниться, але тепер мені вже страшно хоч щось казати
Любі друзі,дорога родино)
Можу взяти 1-2 студентів до себе на англійську, бо звільнилося трохи часу. Якщо хтось довго вагався,або думає, що іноземні - це щось складне і незрозуміле,то це знак, що прийшов час спробувати))
Маю понад 7 років досвіду і багато задоволених студентів ❤️
Чим більше живу тим більше думаю що не хочу я нікому казати свої думки. Я думаю те що я думаю. Все.
Як же мені важко йде "Брама Європи". Дуже хочу її скоріше прочитати, щоб освіжити знання з історії України, але під час читання перемикаюсь на якісь думки і шось інше аааааааа
Дякую вам! З часом я навчилася жити без неї, але це важко. Хоча маю купу чудових спогадів, які мене дуже підтримують🥺
І що, ніхто в Ізраїлі не каже що як сміють продавати в інші країни під час війни? Як ото Україна танки.
Завтра вперше піду одна в кіно. Трохи страшно, але я дуже хочу глянути фнаф, тому буду не думати, а просто йти вперед
Я: та немає у мене ніякої депресії
Також я: певний час живу з думкою що помру від радості в той день коли не отримаю жодної поганої звістки і просто не хочу прокидатись зранку бо останнім часом кожен день якась хуйня
Сьогодні День народження Сергія Шаптали! Залужний привітав його:
Нам ще буде дуже важко, але точно вже ніколи не буде соромно.
Щасливий, що в цьому житті та під час війни Ви були поруч зі мною, людина для якої Україна справді понад усе.
З Днем народження Друже! Віримо в краще. Ми його вже заслужили.
