Ох, ці спогади про друзів.
Війна, як сито відсіяла, та розподілила.
Тих, хто сам пішов воювати за русню, навіть не шкода і я їх навіть не згадую.
А я не міг навіть припустити, що більшість, більшість друзів такі.
Ох, ці спогади про друзів.
Війна, як сито відсіяла, та розподілила.
Тих, хто сам пішов воювати за русню, навіть не шкода і я їх навіть не згадую.
А я не міг навіть припустити, що більшість, більшість друзів такі.
😔
🫂
Але були й нормальні, хто розумів, що хоче хуйло.
Але й їх хапали на вулиці та відправляли.
Ось цих шкода.
Ну і зрештою у мене з друзів залишився тільки я.
Тепер ще й тут є.
Так що не все так погано.
Я переїхав з Донецька до Львову ще в далекому 2000.
Трохи спілкувалися, але після 14 року майже всіх обрізало. З нормальних друзів та однокласників всі опинились тут, але як тимчасовий притулок. Всі за кордоном вже.
Про решту навіть знати не хочу(
В мене не вийшло виїхати. Були на то причини. Натомість у друзів була така можливість. Але більшість обрала геть інший, не зрозумілий шлях.
Ось це і лякає
Розуміючи який може бути піздець (а стало ще гіріше) і маючи можливість виїхати - та на сі буде, куди ми поїдемо і ще тисяча відмазок, аби нічого не змінювати.
Ми в 14 зайняли всі вільні квартири друзями та родичами, спали по машинах, але допомогли і прилаштували всіх.
Всіх хто хотів
Так так, я досі займаюся тим, що вивожу тих, хто ще хоче поїхати звідси. І після 14 року возив до самої війни.
Звісно я не їзджу після повномасштабного, бо далеко не поїду, але є чоловіки, які можуть.
Звуки взаємного розуміння
І не розуміння тих, хто залишається попри все
І окрема ненависть, для тих, хто чекав русню...
Так, хто з руснею співпрацює і чекає і отримує паспорти, то є зрадники.
А ось щодо тих, хто залишається, тут є дві категорії. Одна, це ті, хто чекає на краще життя у росії і нікуди їхати не хоче. Друга, це ті, як і я, хто і міг би виїхати, але є дуже потужний якір в вигляді хворих батьків.
Батьки це важлива причина, тут навіть не обговорюється.
🤝🏻 розумієте
І залишається тільки чекати…
Звуки підтримки
Завжди готовий до спілкування
Чоловік давно вже там не живе, то в Харкові учився, то по Україні їздив, в 2010му в Вінницю переїхав
А це от як раз в січні чи лютому 2022го теж всіх згадав, всю ніч не спав, шукав сторінки колишніх друзів, однокласників. Дуже розчарований був. Каже, хто раніше 14го чи в 14му не виїхав - всі вата. ⬇️
Хто став 'міліцією ЛНР', хто ще якась фігня. Сторінки всі в постах про побєду, союз, і все таке інше.
Але каже, що як раз такі ті, хто хєрово вчився чи мав тяжку долю - ті там і лишилися.
Я зараз думаю, може деяких і в живих нема.
Так і є. Всі хто був ніким, стали усім. Це ж лозунг сраної русні.
Я тут як острів надії і незламності.
Ох 🫂🫂
Не уявляю як ви тримаєтеся там
🫂🫂🫂
Як шпигун 😁
Якщо не виїхали, то все з ними ясно. Мої "друзі" з часів Донецьку теж переобулись. Не пройшло і пів року з моменту, як я поїхала, а вони вже флажками днр і росії машуть на мітингах від універа і тд. Всі вони гнилі. Бажаю їм всього найгіршого
🤝🏻 підтримую
Написала подруга, з якою я не спілкувалась вже пів року десь
Я думала, що вона вже і не хоче спілкуватись, але у людини просто був важкий період.. та і досі продовжується
Приємно, коли старі друзі згадують про тебе
Ну наша не нова вже була, але ще нормальна)
Та й направду ми вже помітили, що в нас антипригарні не живуть довше як рік (а деколи й пів року). Хочу в майбутньому собі якісь професійні купити, але поки не на часі)
розумію, я хочу в кіно і гуляти 😢
за останні 2 роки зі своїми друзями в живу спілкувалась 1 раз, бо всі по різним містам/країнам. а так тільки хлопець, його друзі і родина
відчуття, що скоро забуду як спілкуватись з людьми, якщо ще не забула
Привіт, друже в айфоні почав вийобуватись роз’єм і не хоче заряджатись дротом. Везіть вже ті п’ятнашки по нормальним цінам.
я дуже хочу додому в київ але мені дуже страшно але в києві я не сама у мене є друзі мені там не так погано а закордоном я сама тут інші люди інші місця тут все таке інше це зводить мене з розуму я не хочу бути одна з хочу бути хоча б з кимось я не можу бути одна а тут нікого нема коли вже кінець
дивлюсь ціни на суші/роли в моєму рідному місті і шось вже не так сильно хочу жити у Львові або Харкові
Я зі своїм колишнім після закінчення відносин спілкувалася
Спілкувались непогано, бо ми знаємо один одного дуже давно
А потім йому щось стукнуло в голову і він видалився з усіх соц мереж
І я не маю з ним зв'язку вже пів року
Спочатку не знала чи жив взагалі
От зараз мені написав спільний друг 👇
вирішила записатись на курси масажу
давно вже хочу не для роботи, а не знаю, просто хочеться знати як воно робиться, вміти правильно
буду тепер шукати якісь нормальні щоб з українською ще
Я вже майже 2й рік без чоловіка поряд і я не про інтимні стосунки. А про те, що я навчилася жити сама. Але коли я повернусь, як я буду сприймати те, що і він теж навчився жити сам? У мене і в нього вже є свої ритуали, і мені не подобається, коли хтось мені заважає робити те, що я хочу. 🤔
та ні, просто я декілька років туди нічого не викладала та і не заходила теж
то думаю, дай щось запощу, але зрозуміла, який сенс, якщо ті кого знала, ми вже давно не спілкуємось, пост чого? просто фото, якось вже не хочу, думки то краще вже сюди писати
>хочуть знищити
)))
Якби хотіли, давно би знищили, але ні, вони тримають "загрозу" на короткому поводці і не вирішують цю проблему майже десять років.
Я вже мовчу про історію створення ХАМАС на противагу ОВП, які дійсно могли стати нормальним урядом.
Не знаю, що більш принизливо: те, що я втратила свідомість на вулиці, чи те, що саме в цей момент поряд опинився мій колишній друг, якого я, блять, бачити не хочу. 🤡
я вже по трохи починаю розуміти яке оточення я хочу для себе, залишилося зрозуміти як і де таке знайти🙃
я люблю своїх друзів я хочу проводити якомога більше часу з ними я настільки близькі до нормального життя мені прямо не віриться
я розумію що через місяць цілком можливо що я житиму в набагато гірших умовах ніж зараз але я буду вільні
і я буду набагато ближчими до моїх друзів
Кажу друзям що не хочу жити, вони такі ого але ж ти така доброзичлива і привітна, так ало я не хочу жити, а не спілкуватись з вами
Батьки друга хочуть купити у нас в кооперативі дачу. І я в шоці, скільки дач розібрали. Просто майже всі заброшки вже продані за останні пару років
ми спілкувалися як друзі, при тому він знає шо я зараз не хочу ні стосунків, нічого
Ніхто не хоче своєї смерті.
Іноді життя так зайобує, і ти себе вже так заїбав, або хтось вже тебе заїбав, або всі заїбали, що не хочеться жити…як осьо зараз живеш, ти просто хочеш жити по іншому, а поки не знаєш як 🤷🏼♀️
Хотіти своєї смерті і хотіти не жити, це трохи різне.
Прийде час
Поїхала зі Львова 10 років тому і попри купу друзів, знайомих, часті відвідування, я розумію, що місто уже геть інше і я майже його не знаю :(
Але нормальним людям туж жити поряд с такою пихдотою. Люди тут вже не поміняються. Вони і вдома якщо такі є, то нічого не зміниться вже. Я лише хочу, щоб нормальні люди перестали це толерувати і терпіти. Так, це мінус спокою і комфорту бо конфлікти будуть, але я вже не можу це витримувати особисто
Ой нє, минулорічний Геловін я майже відсвяткувала. Але мені його зіпсував один нарцисичний уїбан, якому я хочу зробити рекламу
Живе у Вроцлаві, звати Максим, прізвище русняве, волосся довге, виїбонів багато
Сподіваюся тобі твої друзі донесуть (чи ти вже всіх друзів втратив з такою поведінкою?)
Мужик вперше за рік подзвонив другу і пиздить з ним вже півгодини, а ми ж оце у його батьків і я вже хочу з'їбатись додому спати
Я дуже погано зараз себе розумію, але мені треба хоч хтось ще, крім чоловіка, щоб виговоритись. Але немає нікого. Я ні з ким не спілкуюсь майже все життя. Як люди взагалі друзів заводять?
Останнім часом у мене складається таке враження, що люди, яких я вважаю друзями, не так вже і хочуть зі мною спілкуватись, і що я заважаю їм, нагадуючи про своє існування.