sasha_mollly — Люди які кажуть, що звикли до...

Чому в мене нічого не виходить? Як люди роблять на регулярній основі те що робиться в мене місяці? Кажуть що є речі які дають тобі енергію а не забирають, але все моє життя я роблю не те що подобається, а те що звик, бо те що мені подобається нікому не потрібне.. Як і те що звик насправді.

За останні 6-7 років життя занадто звик до того, що в житті завжди присутня людина, якій на тебе не байдуже. Але цінувати це починаю тільки зараз.

У голові розумію, що треба час, що треба звикнути, що нерви це нормально, але на практиці довбані нерви як я втомилася

Бля, саме через таких людей я боюсь щось постити взагалі. Бо всі кажуть, що всім похуй. А є отакі, які достібуться до кожної фотографії. Я не розумію, в них свого життя нема? 🙂

Якби я постійно в когось питала чи «нормально» я живу чи «правильно» роблю стосунки я б йобнулася, я ну дуже не розумію людей, які оце на кожне рішення в житті очікують думку громади…

Сказав людині що під час зриву мав намір піти з життя людини щоб залишити місце для когось, хто буде краще. Щоб вберегти її нерви.
На мене образились.

Ви ще скажіть, що не можна казати, що я хотів себе вбити щоб не обтяжувати інших?!

Як це працює. Я не розумію.

Розумію, але це як боятися виїжджати на дорогу бо може статися ДТП, це його робота і це може статися, а може й не статися, якщо жити страхами то це не життя

Я би не хотів щоб моя дружина постійно боялася за мене, бо я виконую свій обов'язок і захищаю людей в першу чергу (це я кажу як військовий)

Що б не відбувалося, а трамваї вже почухали за розкладом. І в них дохуя людей. Цінуйте роботу тих, хто не спить, бо, наприклад, пече ваш хліб та робить все інше, щоб ваше життя було максимально звичним.

Я розумію, коли людина відповідає через декілька днів.

Я теж так можу робити, коли в нас з людиною такий стиль спілкування і потрібен час та простір для глибокої відповіді.

Але люди завжди відповідають. А як ні, то зникають з мого життя.

Це було давно. Цікаво, інше життя. Але на півночі дуже схожі люди на нас, усім. Ну і треба звикнути і розуміти і вчитись як жити там у них по їхньому

Я не розумію що я роблю, як я це роблю і нахуя я все це роблю. Це стосується роботи, а робота - це 80% мого життя.

Глупі люди постійно бісяться через плинність часу, то він летить для них, то повзе.

Розумні люди ставляться до часу як до свого союзника, і спокійно йдуть заварювати чай, бо знають: на все свій час, і він прийде. (Але помітки собі роблять)

Ви робите чудову справу. Не ваша провина, що учні не хочуть вчитися, і не ваш обов'язок робити щось більше, бо цим мають бути зацікавлені перед усім батьки. Цінуйте свої нерви. Розумію, чому ви так збентежені, але якщо учні не навчаються зараз, пізніше навчить життя і це будуть жорстокіші уроки.

та не треба казати де, Я усе розумію. приватність то нормально. але Я не розумію що робить людина на вашій посаді

Розумію максимально
Смутно це все(

Ті, з ним я розмовляла, відмежувалися роботою, типо у них часу немає і все таке
Ну блін, у всіх робота, у всіх є якесь життя, навчання, побутові справи в решті решт, але ж ні, роблять вигляд ніби вони найбільш зайняті люди у світі 🤦🏻‍♀️🤷🏻‍♀️

Оце «летить/не летить» доводить мене до сказу. Сенсу читати нема, бо я не вибігу з дому під час тривоги. Тільки нерви ще більше розхитую собі

Мені щиро шкода тих людей, які нічого не розуміють в тому що я пишу.
А от тих, хто розуміє але після розуміння нічого не робить в свому житті мені вже не шкода.

як добре, що я маю розуміти всіх людей, які роблять моє життя абсолютно нестерпним, адже в них є на це свої причини

Я розумію людей які цього не роблять, це ризик для життя
Інсульт може статися коли чек побачиш

Людина може займатися в житті тільки тим, що в неї є.
Єдине, що є в житті людини - це вона сама.
Все що ми робимо, ми робимо із собою.
Різниця лише в тому, чи усвідомлюєш ти це чи ні.
Якщо ні, то дія буде переноситись на інших людей і буде тривати там вічно і не буде зроблена.

Не переймайтеся, я постійно роблю помилки в написанні слів, помічаю після публікації, якщо часу пройшло небагато, то виправляю. По 3-4 рази 🤭
А якщо багато, то вже так і лишається
Навіть роботи роблять помилки, а ми живі люди. До того ж, від цих помилок нічиє життя не залежить

Богу на мої мантри було байдуже, тому летіло в інших, а я з цією мантрою дочухали сюди. Роблю ніби щось дійсно значуще. Без нагород і визнання, та і нічого аж такого я не роблю - просто потрібна людина в потрібний час із мантрою.

Я вже звикла до знецінення, і не тільки зі сторони собаки, а і зі сторони самих близьких. Так що не переймаюсь, найважливіша людина в моєму житті старається цього не робити, і на тому добре (ця людина - це я) 🙌

Вчора мене спитали, як так, я нервую, а сама в той же час психолог.
Тепер от сиджу і думаю: людина справді не розуміє, що живі люди мають нерви чи вона мене під#бнуть хотіла?