Важко сказати, чи звикла я до обстрілів, чи ні… все одно руки холонуть від вибухів 🫠 хоча це і звичайна справа
Важко сказати, чи звикла я до обстрілів, чи ні… все одно руки холонуть від вибухів 🫠 хоча це і звичайна справа
До цього неможливо звикнути 🫂😔
Єдине до чого я звикла за два роки це далекі звуки вибухів у нашій і херсонській області. Бо я вже точно знаю, що то дуже далеко і до нас не дістане, але кожен раз дуже сумно
У мене як раз зараз і йде розуміння, що це десь прилетіло і комусь нашкодило чи забрало життя😞
Це дуже сумно, кожен раз це потроху вбиває 💔
Але, буду чесною, коли нас сильно обстрілювали і прилітало десь поруч, перші мої думки, коли я чула вибух були «слава Богу не до нас» 😣 і вже тільки потім до мене доходило, що хтось інший постраждав
Та ні, всього лише звичайна неділя. :'D
Насправді я просто вже звикла, що зі мною вічно щось не так...
Дуже-дуже вдячна за всі ці побажання! 🖤
Теж сподіваюся, що все буде заживати швидко, бо це ліва рука - робоча(я шульга).
(вони вже завтра що всього звикнуть і будуть йти на руці.... Але сьогодні мені сумно аж за край)
Дуже так - в мене мелодія будильника одна й та сама вже років 10, з усім іншим також, дуже не люблю мінять те, до чого звикла в багатьох речах)
Дякую дуже😍
Та якось звик вже, але іноді як й вас мене накриває сильно.
Я звикла думати, що у людей хоча б з кимось зав'язується дружба в ці роки, яка триває більше 2-3 років. У мене ж ніколи не було дуже довірливих і довготривалих відносин, я одна. Єдина людина, з якою я довго (все життя) спілкуюсь - це мама
Бажаючим повчити мене життя, що мол не така так їдь додому невдячна українка (від своїх такі тейки чула і в житті і в інтернеті) то одразу йдіть нахуй.
Картопля справді несмачна і досі до неї не звикла. Дуже рідко смачну їла тут. Два рази аж за більше ніж 2 роки
На мене також дуже сильно вплинув випадок 14 січня 2023 року. Цей вибух було дуже гарно чути. Один єдиний вибух. Від звичайної дев`ятиповерхівці в Дніпрі, - такої ж самої, в якої живемо і ми, - залишилися лише руїни. І серед потерпілих, котрим все ж таки пощастило вижити, була одна дівчина.
Всіх з миколайчиком до речі
Я дуже рада що можу вітати всіх 6 грудня, бо я вже звикла до цих дат за останні роки
🤝 перший тиждень було прям дуже неприємно а зараз вже звикла
Коли доводиться будувати кордони з тими, хто звик, шо її нема, це завжди дуже важко. Тримайтеся 🫂
Гаразд,мені дуже важко переходити в блускай,тому що я максимально звикла до твіттера🥹🥹🥹🥹
Дякую, воно ще й дуже смачне. А до татових виразів вже звикла, у нього все, що без м'яса, то вже не їжа😅
Знайома з Єрусалиму пише, що у них там сьогодні дуже "весело", але за 48 років вона вже звикла і тому знає що робити.
Цікаво, що в їхніх квартирах одна кімната має міцніші стіни і слугує за сховище... Така от реальність.
Ношу окуляри 14 років, але пам'ятаю, що перший час було дуже незвично. Десь за пару тижнів я звикла настільки, що вже не могла без окулярів ще з -0.5
Одного! Мене на більше не вистачить🫶🏻
Але буду дуже вдячна.
Я вже так звикла до того, що є равлик, що не уявляю як жила без них.
Дуже сумно. Оце все таке життя. Дуже сумно. Життя не таким має бути.
я просто вже звикла під нього прокидатися, й коли лежу в спальні, то не плутаю з вибухами)
а у ванну звук інакше долинає + накрут 🫠
на дощ схоже! або на капотіння кондиціонера 🙈
Мені тут дуже подобається, але я досі не звикла ділитись всім чим хочу)
дві малі (~середня школа) підійшли сказали що у мене дуже гарне волосся 😳😳
я звикла казати компліменти рандомним людям на вулиці а не отримувати їх 😅
Коли читаю новини про обстріли, то уява завжди малює, що це мене вбило під завалами, що це мене поранило вибухом і все таке
На третій рік вже трохи звик до цього.
Але не достатньо...
З Раською було не так. Вона хоч не часто ходила на прогулянки, але дуже цікавилася всім, всюди хотіла залізти, все понюхати... Й до шлейки звикла моментально.
а вдома навпаки, була дуже спокійна...
Але це по суті була наша перша й дуже недовга прогулянка з Касєю. Будемо потрохи тренуватися.
Мені теж спочатку дуже не подобалось, але мені було дуже цікаво чого воно подобається всім того терпіла і звикла до такого формату